Рішення

від 30.10.2024 по справі 140/7683/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7683/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі відповідач, Управління) про визнання дій протиправними щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 особою, яка здійснює догляд за ОСОБА_2 та зобов`язання призначити ОСОБА_1 особою, яка здійснює догляд за ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою отримання акту встановлення факту здійснення догляду він звернувся із заявою до відповідача про те, що він здійснює догляд за громадянкою ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 1-Б групи. До вказаної заяви були долучені відповідні документи.

Згідно висновку відповідача, за підсумком балів ОСОБА_2 не потребує соціальних послуг з догляду, оскільки за сумою балів їй встановлено 3 групу рухової активності. Тому відповідач відмовив позивачу у видачі акту встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_2 , про що повідомив листом від 10.05. 2024.

Із такою відмовою позивач категорично не згодний, вважає, що вказана відмова не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та при цьому його права були суттєво порушені вищевказаними діями відповідача.

Вказує на те, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1-Б групи та потребує стороннього догляду, що підтверджується відповідними медичними документами. Звертає увагу, що в силу обставин, які ним наведені та підтверджені належними документами, саме він повинен здійснювати відповідний догляд. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що позивачу правомірно було відмовлено у надані акту встановлення факту здійснення догляду, позаяк комісією при огляді ОСОБА_2 було встановлено третю групу рухової активності, що не відповідає критеріям необхідним для встановлення факту здійснення догляду за нею. З врахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач ще раз підтримав доводи позову.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статут особи з інвалідністю І-Б групи; інвалідність встановлена довічно.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 №483916 від 23.01.2023, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (а.с.21-22).

Позивач 29.04.2024 звернувся із заявою про видачу йому акту встановлення факту здійснення догляду за бабусею ОСОБА_2 (а.с.63). У заяві вказано, що даний акт потрібно заявнику для виїзду за кордон відповідно до п.2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМ України від 27.01.1995.

08.05.2024 було проведено обстеження ОСОБА_2 та установлено їй ІІІ групу рухової активності (70 балів), що не відповідає вимогам, необхідним для встановлення факту здійснення догляду ( а.с.64-68).

За результатами розгляду заяви позивача та акту обстеження відповідач листом від 10.05.2024 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для видачі акта (а.с.8).

Відповідно достатті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII(тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон України № 3857-XII) перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених устатті 2 вказаного Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно доЗакону України № 3857-XIIта інших законів України.

Слід наголосити, що із змісту заяви позивача від 29.04.2024 вона стосувалася саме питання виїзду за кордон.

На виконаннястатті 3 Закону України № 3857-XIIПостановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57(далі Правила №57) затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України, які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

Суд зазначає, що вказане положення не містить умов, за яких складається акт встановлення факту здійснення догляду, а передбачає лише його складення за зверненням особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд.

Тобто за своїм змістом така норма є бланкетною, адже для її застосування необхідно врахувати положення інших нормативно-правових актів, яким є, серед іншого, Закон України «Про соціальні послуги».

Вжитий в абзаці п`ятому пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України термін постійний догляд за особою з інвалідністю не може мати іншу правову інтерпретацію, ніж передбаченоЗаконом України «Про соціальні послуги».

Суд вважає, що інакше тлумачення абзацу п`ятого пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України та видача акта встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи лише за заявою особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, може мати наслідком неодноразову видачу таких актів різним особам для догляду за однією особою з інвалідністю з метою створення штучних підстав для перетину державного кордону України в умовах воєнного стану.

Таким чином, переходячи до дослідження питання надання ОСОБА_2 такої соціальної послуги, як постійний сторонній догляд, суд враховує таке.

Питання надавачів соціальних послуг врегульованестаттею 13 Закону України «Про соціальні послуги», згідно з частиною шостою якої фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цьогоЗаконубез здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого частини 7статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Згідно з частиною 4статті 16 Закону України «Про соціальні послуги»соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються: 1) екстрено (кризово) - невідкладно (протягом доби) у зв`язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров`ю отримувача соціальних послуг; 2) постійно - не менше одного разу на місяць протягом більше одного року; 3) тимчасово - не менше одного разу на місяць протягом до одного року; 4) одноразово.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальні послуги»реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг (далі - Реєстр) створюється для забезпечення: 1) реалізації права особи/сім`ї на соціальні послуги; 2) профілактики складних життєвих обставин; 3) подолання складних життєвих обставин; 4) мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин; 5) обліку надавачів, отримувачів соціальних послуг та послуг, що їм надаються; 6) координації діяльності у системі надання соціальних послуг.

Реєстр складається з розділів про надавачів соціальних послуг, окремо - про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до вказаногоЗаконубез здійснення підприємницької діяльності, та про отримувачів соціальних послуг.

Відповідно до частин 1-3статті 19 Закону України «Про соціальні послуги»підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: 1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; 2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

У разі звернення особи або її законного представника безпосередньо до надавача соціальних послуг такий надавач зобов`язаний надати їм допомогу в поданні заяви про надання соціальних послуг до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади не пізніше наступного робочого дня.

Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору (крім соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів) є подані їм заява, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг, передбачені частиною першою вказаної статті.

У разі виявлення особи, яка за станом здоров`я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, заяву про надання соціальних послуг зобов`язані подати законний представник такої особи, орган опіки та піклування або структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади.

Отже, з наведених положень можна сформувати висновок про те, що фізична особа може надавати соціальні послуги з постійного догляду на непрофесійній основі отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є, зокрема, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Такі соціальні послуги надаються у разі прийняття відповідним органом з питань соціального захисту населення рішення за зверненням як особи, яка потребує догляду, так і осіб, які бажають здійснювати догляд.

Разом з цим, до суду не наданодоказів внесення відомостей про ОСОБА_1 до Реєстру у статусі надавача соціальних послуг ОСОБА_2 (здійснення постійного догляду за останньою).

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 у розрізі вимогЗакону України «Про соціальні послуги»не вважається таким, що здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про правомірну відмову відповідача у видачі акта встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу на те, що позивач фактично просить встановити факт здійснення ним догляду за ОСОБА_2 .

У контексті вирішення спірних правовідносин суд звертає увагу на таке.

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99, згідно з положеннями якого за заявою надавача соціальних послуг у розділі «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» мають бути внесені відомості про надавачів соціальних послуг, які мають право на отримання витягу з цього Реєстру (пункти 32, 35, 36, 41).

Таким чином, для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, якийпризначений для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.

Крім того, Положенням про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1137(далі - Положення) визначено, щоПортал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно доЗакону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.

Як слідує з Порталу Дія, довідка про здійснення догляду за громадянином (громадянкою), яка є особою з інвалідністю, видається протягом 30 днів безкоштовно на підставі індивідуального рішення органу місцевого самоврядування в межах території. Видача такої довідки здійснюється виконавчими органами селищних міських рад на підставі заяви, поданоїособисто або через представника шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом). Для отримання послуги необхідно також надати паспорти зареєстрованих у житловому будинку осіб та документ, що посвідчує статус інвалідності.

Як вже зазначалося вище, наведені норми законодавства свідчать, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальнихпослуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статусшляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідкипро здійснення догляду за особою з інвалідністю.

Доводи заявника про те, що лише суд може встановити факт того, що віндоглядає за своїми хворими родичами на безоплатній основі, спростовуються наведеними нормами законодавством, за якиминезалежно від того, претендує надавач соціальної послугина отримання компенсації від держави чи ні, для отримання відповідного статусу надавач та отримувач соціальних послуг включаються до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Доводи позову про те, що позивач є єдиним надавачем соціальної послуги його родичамта відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, спростовуються встановленим чинним законодавством порядком надання соціальних послуг, який допускає відмовуу наданні соціальної послуги у випадку,якщо встановлено відсутність потреби у соціальній послузі.

У даному випадку, матеріали справи свідчать про те, що зацікавлена особа при вирішенні заяви відповідача провела обстеження за висновками якого ОСОБА_2 було встановлено третю групу рухової активності, що не відповідає критеріям, необхідним для встановлення факту здійснення догляду за нею.

При цьому протилежних доказів суду не подано.

Підставою для відмови особі, яка звернулася із заявою, у наданні соціальних послуг є відсутність потреби осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї.

Слід наголосити, що проведення такого обстеження в межах вирішення заяви позивача входять до повноважень відповідача, відповідає нормам чинного законодавства та Порядку складання акту встановлення факту догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ груп та особами, які потребують постійного догляду, затвердженими Рішенням Ковельської міської ради №330 від 10.11.2022.

У цьому контексті суд зазначає, що законодавець аналогічним чином унормував позасудовий порядок встановлення факту здійснення особою постійного догляду у чинному законодавстві про мобілізаційну підготовку та порядок мобілізації.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 243 - 246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк