Рішення

від 22.10.2024 по справі 160/18468/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Справа № 160/18468/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Калугіної Н.Є.,

при секретарі судового засідання - Горпинич С.І.,

за участю:

представника позивача - Карпенка С.С.,

представника відповідача - Левченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження справу №160/18468/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0408010713 від 24.06.2024, №0407990713 від 24.06.2024, №0408030713 від 24.06.2024, №0407960708 від 24.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки, відповідач не мав підстав для використання усереднених статистичних показників без проведення детального аналізу фактичних даних позивача, що зазначені у первинних документах. Податкові зобов`язання можуть бути визначені лише на підставі фактичних даних та документально підтверджених показників діяльності позивача. Отже, на думку позивача, твердження відповідача про те, що врожайність у позивача має дорівнювати середньої врожайності по Дніпропетровській області та по Полтавській, здійснено без дослідження фактичних обставин та є припущенням відповідача, яке не підтверджено належними доказами. Врожайність сільськогосподарської продукції нижче середньої не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Крім цього, позивачем вказано, що у податковому повідомленні-рішенні №0407990713 відповідач стверджує, що ним встановлено порушення пп. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.4 Податкового кодексу і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 512074 грн. за декларацією №9376055971 за грудень 2023 з посиланням на порушення п. 44.1, п. 185.1, п. 187.1 Податкового кодексу України. Жодних конкретних порушень позивачем приписів п. 44.1 Податкового кодексу відповідачем не встановлено та не зафіксовано у спірному акті, зазначена норма лише згадується серед інших приписів законодавства, які нібито порушив позивач. В Акті перевірки контролюючий орган не зазначив про встановлення ним факту реалізації позивачем продукції на суму, з якої визначено зобов`язання зі сплати ПДВ. Таким чином, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу є безпідставними, оскільки відповідачем не виявлено первинних документів, що підтверджують настання дати виникнення податкових зобов`язань з ПДВ стосовно поставки позивачем товару в обсягах, яка є різницею між урожайністю у позивача та середньообласною урожайністю.

Позивач також зазначає, що у податковому повідомленні-рішенні №0408030713 відповідач стверджує, що ним встановлено відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму обсягу постачання товарiв/послуг 10 527 215 грн., ПДВ 1 925 330 грн. При цьому, відповідач посилається на відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу кінцевих споживачів у грудні 2017, грудні 2018, грудні 2019, грудні 2020, грудні 2021 та грудні 2023 року, чим порушено п.201.10 Податкового кодексу. З посиланням на це, відповідачем застосовано штраф у сумі 20400 грн. за платежем ПДВ за несвоєчасність та відсутність реєстрації податкових накладних з даними Єдиного реєстру податкових накладних. Однак, як вважає позивач, відповідач не встановив жодної операції з постачання товарів/послуг позивачем, щодо якої позивачем не складено та не зареєстровано податкової накладної. Ці висновки відповідача є похідними від висновків щодо нібито заниження позивачем показників врожайності. Таким чином, твердження відповідача базуються лише не припущеннях, що не підтверджені жодними доказами, а тому застосування до позивача штрафних санкції є безпідставним.

Також позивач посилається на те, що висновки відповідача щодо зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії є безпідставними. Позивач має ліцензії на право зберігання пального для потреб власного споживання, а саме №04330414202000289 від 13.02.2020 р., в якій зазначено адресу (місця зберігання пального): АДРЕСА_1 та №04330414202000290, в якій зазначено адресу (місця зберігання пального): АДРЕСА_2 . Відповідно товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів №ПТ224 від 06 вересня 2022, №ПТ32 від 11 серпня 2022, №ПТ1483 від 19 грудня 2022, №ТП4 від 25 липня 2022, дизельне паливо було розвантажено у пункті за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якого позивач мав ліцензію на право зберігання пального для потреб власного споживання №04330414202000289. Таким чином, позивач зберігав зазначене пальне у місці, на яке отримав відповідну ліцензію на право зберігання пального для потреб власного споживання №04330414202000289, що підтверджується відповідними документами - товарно-транспортним накладним на відпуск нафтопродуктів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено здійснювати розгляд та вирішення справи одноособово суддею Калугіною Н.Є. в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13 серпня 2024 року.

31.07.2024 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити, а також зазначив, що ТОВ Агрофірма «Колос» порушено п.44.1, ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого ним занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 925 330 грн. в т.ч. грудень 2023 року - 420 263 грн. Вищезазначені порушення призвели до не реєстрації ТОВ Агрофірма «Колос» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу кінцевих споживачів - не платників ПДВ (умовний ІПН "100000000000").

06.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно зі змістом якої, позивач навів доводи в обґрунтування позовних вимог, не погодився з доводами викладеними у відзиві на позов відповідача, та зазначив, зокрема, що податковим кодексом чітко передбачено обов`язок платника податків декларувати показники податкової звітності виключно на підставі документів, що пов`язані з обчисленням податків, ведення яких передбачено законодавством. Формування показників податкової звітності на підставі даних статистичної звітності взагалі не передбачено законом. Крім цього, в порушення пп. 75.1.2 Податкового кодексу акт перевірки не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

07.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач в судове засідання 13.08.2024 не з`явився.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області акцизні накладні форми "П" від 21.12.2022 №2192, від 25.07.2022 №10, від 12.08.2022 №30, 06.09.2022 №345, а також інші докази (за їх наявності), які були предметом перевірки та на підставі яких зроблено висновок про порушення позивачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Протокольною ухвалою від 13.08.2024 розгляд справи відкладено на 05.09.2024.

20.08.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

28.08.2024 від відповідача надійшли витребувані судом докази.

05.09.2024 протокольною ухвалою розгляд справи відкладено на 17.09.2024.

16.09.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

17.09.2024 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та судовий розгляд справи призначено на 15.10.2024.

15.10.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.10.2024 протокольною ухвалою розгляд справи відкладено на 17.10.2024.

17.10.2024 протокольною ухвалою розгляд справи відкладено на 22.10.2024.

22.10.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.

22.10.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

22.10.2024 засобами підсистеми «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, яке є аналогічним до клопотання, поданого через канцелярію суду.

В судовому засіданні 22.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши позиції представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ Агрофірма «Колос» є сільськогосподарським підприємством, яке займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), а також, зокрема, але не виключно, вирощуванням овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, розведенням свиней, розведенням інших тварин, допоміжною діяльністю у рослинництві, допоміжною діяльністю у тваринництві, виробництвом цукру.

На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1584-п від 24.04.2024 року, починаючи з 07.05.2024 року в ТОВ Агрофірма "Колос" проводилась документальна планова виїзна перевірка тривалістю 10 робочих днів, за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів, податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством, та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2021 31.12.2023.

Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1941-п від 20.05.2024 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Агрофірма «Колос» з 21.05.2024 терміном на 5 робочих днів.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було складено Акт документальної планової перевірки від 03.06.2024 року № 1498/04-36-07- 13-05/20250934, згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого, ТОВ Агрофірма «Колос» занижено податок на додану вартість на суму 1 925 330 грн. в т.ч.: грудень 2017 року 304 752 грн.; грудень 2018 року 438 467 грн.; грудень 2019 року 171 244 грн.; грудень 2020 року 498 793 грн.; грудень 2021 року 91 811 грн.; грудень 2023 року 420 263 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Агрофірма «Колос» декларувало від`ємне значення з податку на додану вартість протягом періоду, що перевірявся. Таким чином, враховуючи викладене, підлягає нарахуванню сума ПДВ в розмірі 1 413 256 грн у наступних періодах: грудень 2017 року 237 124 грн.; січень 2018 року 67 627 грн.; грудень 2018 року 438 468 грн.; грудень 2019 року 171 244 грн.; грудень 2020 року 261 804 гн.; січень 2021 року 236 989 грн. та підлягає зменшенню від`ємне значення об`єкта оподаткування за грудень 2023 року на суму 512 074 грн.

Кім цього, актом перевірки встановлене порушення пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а також порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями), а саме: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: Україна, 51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт. Царичанка, вул. Першотравнева, буд. 2.

На підставі цього контролюючим органом прийнято наступні повідомлення-рішення:

- №0408010713 від 24.06.2024 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 1 766 570 грн в т.ч.: основний платіж 1 412 256 грн, штрафна санкція 353 314 грн;

- №0407990713 від 24.06.2024 про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 512 074 грн;

- №0408030713 від 24.06.2024 про застосування штрафних санкцій у розмірі 20 400 грн;

- №0407960708 від 24.06.2024 про застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 500 000 грн.

Не погоджуючись із прийнятими ГУ ДПС у Дніпропетровській області податковими повідомленнями-рішеннями від 24.06.2024, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із п.4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

4.1.1. загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

4.1.5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

4.1.6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

4.1.7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

4.1.9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

4.1.10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

4.1.11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов`язкових елементів податку.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі Порядок №727), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 5 цього розділу встановлює, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України.

Згідно з підпунктами 72.1.2.1, 72.1.2.3 пункту 72.1 ст. 72 ПКУ, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, зокрема, інформація про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами (та повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати). Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, яка міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування.

За приписами статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Аналіз наведених норм податкового законодавства має підстави для висновку, що податкове законодавство не передбачає таких документів для врахування у висновках про порушення платниками податків чинного законодавства, як статистичні дані, сформовані за результатами проведення статистичних спостережень органами статистики та їх порівняння з фактичними показниками задекларованої вирощеної сільськогосподарської продукції певним платником податків.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки вбачається, що посадовою особою відповідача при порівнянні даних бухгалтерського обліку та первинних документів позивача щодо проведення обліку зернових культур та даних про середню врожайність у розрізі сільськогосподарських культур по Дніпропетровській та Полтавській областях, було зроблено висновок про те, що позивачем задекларовано урожайність нижче фактичної урожайності обласних показників по Дніпропетровській та Полтавській областях за період з 2017 по 2023, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (аркуші акту перевірки 9-16, т. 1 а.с. 40-43).

Однак, такі твердження відповідача є лише припущеннями, які жодними документами первинного бухгалтерського обліку не підтверджені, а порівняння статистичних даних по Дніпропетровській та Полтавській областях та фактично вирощеної задекларованої позивачем сільськогосподарської продукції у кількості нижчій за середню врожайність по землях Дніпропетровської та Полтавської областей не можуть бути підставами для висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки відповідачем не було враховано, що середній статистичний показник формується на підставі як найвищих, так і найнижчих даних, зокрема даних щодо врожайності по області, в той же час, норми податкового законодавства взагалі не передбачають відповідальності платника податків за наслідки відхилення діяльності платника податків від середньостатистичних показників.

Слід також зазначити, що посадові особи відповідача не наділені повноваженнями перевірки у сфері товарного сільськогосподарського виробництва, а, відтак, не можуть робити жодних професійних висновків щодо можливостей позивача виростити врожай у кількості значно вищій за середньостатистичну по району, а статистичні дані, на які посилається відповідач у акті перевірки, не охоплюють та не містять інформації і відомостей про родючість земель тих районів, в яких позивачем вирощувалася продукція, не враховують технологій, які використовуються сільгосппідприємствами під час проведення робіт із засівання та збирання врожаю, погодних умов, можливості повторного посіву за сезон, наявності зрошування тощо.

Окрім того, перевірка кількості вирощеної продукції не є компетенцією органів Державної податкової служби, що убачається зі змісту функцій та прав контролюючих органів, закріплених у статтях 191, 192, 193 та 20 ПК України.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що податкове законодавство не передбачає таких документів для врахування у висновках про порушення платниками податків чинного законодавства, як статистичні дані, сформовані за результатами проведення статистичних спостережень органами статистики та їх порівняння з фактичними показниками задекларованої вирощеної сільськогосподарської продукції певним платником податків. З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.11.2020 у справі №815/7529/16 та від 29.05.2024 у справі №320/8996/22.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідача є лише припущеннями, а статистичні дані по Полтавській та Дніпропетровській областях у порівнянні з фактично задекларованою кількістю врожаю, отриманого позивачем, не можуть слугувати належними доказами щодо заниження (завищення) об`єкту оподаткування ПДВ та податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки норми податкового законодавства не передбачають відповідальності платника податків за наслідки відхилення діяльності платника податків від середньостатистичних показників.

Зазначені обставини є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0408010713 від 24.06.2024 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 1 766 570 грн в т.ч.: основний платіж 1 412 256 грн, штрафна санкція 353 314 грн; №0407990713 від 24.06.2024 про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 512 074 грн та №0408030713 від 24.06.2024 про застосування штрафних санкцій у розмірі 20 400 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0407960708 від 24.06.2024, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ Агрофірма «Колос» у періоді, що перевірявся отримано через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою. Вказане пальне отримувалось за адресами, які не є акцизними складами та на яких суб`єкт господарювання зберігає пальне, виключно для потреб власного споживання, а саме: - Україна, Дніпропетровська обл., Царичанський Район, с. Могилів, вул. Степова, 32-а: - Україна, Дніпропетровська обл., Царичанський район, с. Шарівка, вул. Набережна, 30; - Україна, 51000, Дніпропетровська обл., Царичанський район, смт Царичанка, вул. Першотравнева, 2.

Разом з цим, ТОВ Агрофірма «Колос» отримано дві ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), а саме:

- №04330414202000290, терміном дії з 20.02.2020 по 20.05.2025 року, в якій зазначено адресу (місця зберігання пального) Україна, Дніпропетровська обл., Царичанський Район, с. Могилів, вул. Степова, 32-а;

- №04330414202000289, терміном дії з 20.02.2020 по 20.05.2025 року, в якій зазначено адресу (місця зберігання пального) Україна, Дніпропетровська обл., Царичанський район, с. Шарівка, вул. Набережна, 30.

Таким чином, відповідачем встановлено одне місце зберігання пального, на яке ТОВ Агрофірма" Колос" не отримано відповідну ліцензію, за адресою Україна, 51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт. Царичанка, вул. Першотравнева, буд. 2, що підтверджено відповідними «АКЦИЗНИМИ НАКЛАДНИМИ форми «П», які свідчать про отримання через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою (приклад вибірково):

- Акцизна накладна форми «П» від 21.12.2022 № 2192;

- Акцизна накладна форми «П» від 25.07.2022 № 10;

- Акцизна накладна форми «П» від 12.08.2022 № 30;

- Акцизна накладна форми «П» від 06.09.2022 № 345.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем встановлено порушення вимог ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовують електронних сигаретах, та пального" (із змінами та доповненнями) в частині зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Як зазначив позивач у позовній заяві, в акцизних накладних форми «П» адреса - вул. Першотравнева, буд. 2, смт Царичанка, Царичанський район, Дніпропетровська область, вказана не як місце зберігання пального, а у якості юридичної адреси позивача, який є покупцем пального. Крім цього, додав, що позивач не знав та міг знати про помилки у реквізитах акцизних накладних, яких припустилися постачальники ТОВ «ПАТРІОТ ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРЕМ`ЄР». Посилався на вимоги п. 231.3 ст. 231 Податкового кодексу України, які встановлюють обов`язок особи, яка реалізує пальне або спирт етиловий, скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального або спирту етилового будь-яким іншим особам - не платникам податку. Відтак, оскільки позивач не є платником акцизного податку та не є розпорядником акцизних складів, відповідно, акцизні накладні форми «П» від 21.12.2022 р. №2192, від 25.07.2022 р. №10; від 12.08.2022 р. № 30; від 06.09.2022 р. №345 були складені постачальниками в одному екземплярі, другий екземпляр позивачу не надавався, оскільки не оформлювався.

Оцінюючи вказані доводи сторін, суд зазначає, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом №481/95-ВР.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Так, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" була викладена у редакції Закону України від 23.11.2018р. №2628-VIII, згідно з яким оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно п.п.14.1.141-1 ст.14 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Згідно з абзацом статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Згідно з абзацом статті 1 Закону України №481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Отже, передбачений абз. 6 пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України виняток застосовується при сукупності таких умов, а саме: (1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів; (2) суб`єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів; (3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб`єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Відповідно, у випадку, якщо протягом календарного року суб`єкт господарювання отримує пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов`язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов`язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній. Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відпадає хоча б одна з обов`язкових умов, передбачена абзацом шостим пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, він зобов`язаний здійснити реєстрацію акцизного складу.

Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які законодавство встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2022 року у справі 540/4291/20, від 07 червня 2022 року у справі №520/2347/21 та від 29 травня 2024 у справі №320/8996/22.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач не є платником акцизного податку.

Так, ГУ ДПС у Дніпропетровській області видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №04330414202000289, терміном дії з 20.02.2020 до 20.02.2025, адреса місця зберігання Україна, Дніпропетровська обл., Царичанський район, с. Шарівка, вул. Набережна, 30. Загальна місткість резервуарів 75301 літрів.

Крім цього, ТОВ Агрофірма «Колос» отримало ліцензію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №04330414202000290, терміном дії з 20.02.2020 до 20.02.2025, адреса місця зберігання Україна, Дніпропетровська обл., Царичанський Район, с. Могилів, вул. Степова, 32-а. Загальна місткість резервуарів 10000 літрів.

Відповідно до інформації з інформаційних систем (баз даних) контролюючого органу, за період, що перевірявся податковим органом, позивач здійснював придбання пального, про що свідчать наявні в матеріалах справи акцизні накладні форми «П» за №10 від 25.07.2022, №2192 від 21.12.2022, № 30 від 12.08.2022, №345 від 06.09.2022, що складені ТОВ «ПАТРІОТ ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «ТД «ПРЕМ`ЄР», адресою місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігається пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, вказано: Дніпропетровська область, Царичанський район, смт Царичанка, вул. Першотравнева, буд. 2.

Відповідно до товаро-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ТП4 від 25.07.2022, №ПТ32 від 11.08.2022, №ПТ224 від 06.09.2022, №ПТ1483 від 19.12.2022, вантажоодержувачем дизельного палива є ТОВ Агрофірма «Колос».

При цьому, пунктом розвантаження Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Шарівка, вул. Набережна, 30.

Відповідно до абзацу першого пункту 231.1 статті 231 ПК України платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до п. 231.3 ст. 231 Податкового кодексу України, особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального або спирту етилового, зокрема, будь-яким іншим особам - не платникам податку.

Підпунктом «м» абзацу п`ятого пункту 231.1 статті 231 ПК України передбачено, що в акцизній накладній зазначається в окремих полях такий обов`язковий реквізит як адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - не платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №262 цей Порядок визначає процедуру заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового відповідно до статей 231, 232 розділу VI «Акцизний податок» Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №262, особи, які ввозять на митну територію України або вивозять за межі митної території України пальне або спирт етиловий, здійснюють реалізацію пального або спирту етилового відповідно до вимог підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу та які відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 розділу VI Кодексу визначені платниками акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового (далі - платник податку), складають, зокрема, акцизні накладні форми «П», розрахунки коригування акцизної накладної форми «П», заявки на поповнення (коригування) залишку пального - у разі реалізації пального.

У пункті 4 розділу ІІ Порядку №262 передбачено, зокрема, наступні правила складення акцизної накладної.

У верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються: коди операцій для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику; ознака щодо умов оподаткування пального; ознака щодо напрямів використання пального.

У відповідному рядку зазначається цифровий код операції для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику, зокрема, « 3» - реалізація пального суб`єкту господарювання, який не є платником.

Для інших операцій, які не належать до операцій, віднесених до одного з кодів ознаки умов оподаткування «1»-« 5», у відповідному рядку зазначається цифра « 0».

У відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:

« 1» - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару;

« 2» - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий;

« 3» - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами/ пересувними акцизними складами, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання « 3» зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами;

« 4» - реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Така ознака зазначається також у разі реалізації пального з акцизного складу пересувного до:

паливного бака транспортного засобу або технічного обладнання, пристрою;

місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.

Для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання « 1»-« 4», у відповідному рядку зазначається цифра « 0».

Згідно з вимогами пункту 12 розділу ІІ Порядку №422 в акцизній накладній, складеній на операції з реалізації пального суб`єкту господарювання, який не є платником (код операції « 3»), адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку):

зазначається - в накладних з напрямом використання пального « 0»;

не зазначається - в накладних з напрямом використання пального « 4» (якщо здійснюється реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, або реалізація пального з акцизного складу пересувного до паливного бака транспортного засобу чи технічного обладнання, пристрою).

З аналізу наведених норм слідує, що при заповненні акцизної накладної за результатами реалізації суб`єкту господарювання пального, напрями використання якого не підпадають під ознаки « 1-4», у верхній лівій частині акцизної накладної у відповідному рядку (напрям використання) зазначається цифра « 0». При цьому у разі реалізації пального суб`єкту господарювання, який не є платником акцизного податку, у такій накладній обов`язково вказується адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Разом з тим, зазначення таких відомостей в акцизній накладній не є беззаперечним свідченням того, що суб`єкт господарювання має обов`язок із отримання ліцензії на право зберігання пального у розумінні вимог Закону №481/95-ВР.

Відповідна позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 07 червня 2022 року у справі №520/2347/21.

Позивач стверджує, що висновки відповідача щодо зберігання позивачем пального у його офісі у буд. АДРЕСА_3 є передчасними, оскільки відповідачем не встановлено факту здійснення позивачем зберігання пального у цьому приміщенні, а тому такі висновки відповідача базуються лише на припущеннях, відповідачем не встановлені під час перевірки обставини здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального за зазначеною адресою, не встановлені час цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, що унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії. Крім цього, посилається на проведення позивачем позапланової інвентаризації активів та зобов`язань ТОВ Агрофірми «Колос».

Судом встановлено, що в ході проведення відповідачем перевірки, останнім надано запит №2 від 13.05.2024 щодо необхідності забезпечення проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей на всіх складах та місцях зберігання (як власних так і орендованих) в присутності фахівців, що здійснюють планову перевірку.

На підставі наказу ТОВ Агрофірма «Колос» №05-АГ/і від 13.05.2024 «Про проведення інвентаризації» 15.05.2024 виконано часткову позапланову інвентаризацію основних засобів, готової продукції, залишків ТМЦ, коштів.

За результатами проведення інвентаризації позивачем складено інвентаризаційний опис від 15.05.2024.

Як вбачається з акту проведення перевірки, відповідач зазначив, що розбіжностей між бухгалтерськими та обліковими даними не виявлено.

Суд зазначає, що вказані вище обставини не спростовані відповідачем та жодних доказів, які б свідчили про зберігання позивачем пального за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, смт Царичанка, вул. Першотравнева, буд. 2 суду не надано.

Окрім цього, відповідачем при здійснені перевірки не зафіксовано наявність будь-яких споруд, ємностей чи резервуарів для навантаження-розвантаження та зберігання пального, які б свідчили про зберігання позивачем пального за вказаною адресою.

При цьому, згідно з актом інвентаризації від 15.05.2024, за вказаною адресою відсутні споруди чи приміщення, які б могли застосовуватись для навантаження-розвантаження та зберігання пального.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд наголошує, що доказів фактичного зберігання позивачем пального за адресою Дніпропетровська область, Царичанський район, смт Царичанка, вул. Першотравнева, буд. 2 відповідачем в ході розгляду справи суду не надано, як і не доведено факту наявності за вказаною адресою будь-яких споруд, ємностей чи резервуарів для навантаження-розвантаження та зберігання пального, які б свідчили про зберігання пального за вказаною адресою, а сам зміст акцизних накладних свідчить про помилкове внесення постачальником пального у розділі адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігається пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки юридичної адреси позивача.

При цьому та обставина, що позивач не є платником акцизного податку, не складав акцизні накладні, та не був обізнаний з їх змістом до проведення перевірки, а також не отримував їх від своїх контрагентів, позбавило його можливості виправити помилку у акцизних накладних, як то передбачено розділом 4 Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88.

З урахуванням встановлених судом обставин, та сукупності досліджених письмових доказів, суд зазначає, що факт розвантаження пального за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, смт Царичанка, вул. Першотравнева, буд. 2, спростовується первинними документами, зокрема товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів форми 1-ТТН, які були досліджені контролюючим органом при здійсненні перевірки, та описом під час проведення інвентаризації, а обставини, які вони підтверджують, не були взяті до уваги відповідачем.

Отже, оскільки притягнення до відповідальності згідно зі статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» можливо виключно у випадку реального встановлення факту зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, чого в ході розгляду справи не було встановлено, а також, беручи до уваги те, що позивач не є платником акцизного податку, не є розпорядником акцизного складу, відповідно є безпідставним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, відповідно до податкового повідомлення рішення №0407960708 від 24.06.2024, а таке повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, наявні підстави для задоволення позову.

Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0408010713 від 24.06.2024, №0407990713 від 24.06.2024, №0408030713 від 24.06.2024, №0407960708 від 24.06.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Колос" (51000, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Царичанка, вул. Шкільна, буд. 2, код ЄДРПОУ 20250934) суму сплаченого судового збору у розмірі 30280 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 31.10.2024.

Суддя Н.Є. Калугіна