Рішення

від 31.10.2024 по справі 160/24667/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року Справа № 160/24667/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дії, скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання викладеного у рішенні від 23.02.2024 року № 4001-53321598 протиправними;

- скасувати рішення про відмови у призначенні щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого від 23.02.2024 року № 4001-53321598;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання починаючи з 13.04.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач 26.08.2021 року звернувся до Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою при призначення щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого - чоловіка ОСОБА_2 .Однак, Павлоградське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області своїм листом від 31.08.2021 року № 24.2-06/2946 відмовило у призначенні страхових виплат, оскільки на момент смерті потерпілого ОСОБА_2 позивачу не було встановлено інвалідність та останнім не досягнуто пенсійного віку. Після цього позивач зверталась до суду та судом у справі № 160/7314/22 у повному обсязі встановлено та зазначено, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, відповідає у повній мірі вимогам визначеним у статті 41 Закону № 1105-XIV дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання». Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року по справі № 160/7314/22 замінено боржника у виконавчому листі за рішенням від 17.04.2023 року у справі №160/7314/22 з Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 41418540) на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як правонаступник Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року, прийняло рішення від 23.02.2024 року № 4001-53321598 про відмову у призначенні страхових виплат. Відмова вмотивована тим, що на момент смерті чоловіка ОСОБА_2 Позивач не досягла пенсійного віку та не перебувала на інвалідності. Отже, відмова у призначенні пенсії повністю повторює інформацію яка була зазначена у листі від 31.08.2021 року за вих. № 24.2-06/2946. Позивач вважає дії та рішення відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки такі прийняті без врахування вказаного рішення суду, яким встановлено право позивача на отримання таких виплат. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

17.09.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Копія ухвали від 17.09.2024 року разом з позовними матеріалами були направлені відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлено до його електронного кабінету -12.09.2024 року та 19.09.2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.1985 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, виданого міським відділом РАЦС м.Павлоград 05.10.1985 року.

Відповідно до акту №43 від 22.09.2005 року встановлено факт хронічного професійного захворювання ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 02.02.2021 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр`ївському районах та місту Павлограду Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серії НОМЕР_3 слідує, що причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 пов`язаний з професійним захворюванням.

26.08.2021 року позивач звернулась до Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою при призначення щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання.

Листом від 31.08.2021 року № 24.2-06/2946 Павлоградське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області повідомило про відсутність підстав для призначення вказаних виплат з посиланням на положення статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки на момент смерті потерпілого ОСОБА_2 позивачу не було встановлено інвалідність, а також на час смерті потерпілого ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку.

Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого годувальника в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання, позивач зверталась до адміністративного суду з позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі № 160/7314/22, яке набрало законної сили 18.05.2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково та ухвалено:

- визнати протиправними дії Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання, викладеної у листі від 31.08.2021 року № 24.2-06/2946;

- зобов`язати Павлоградське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року замінено боржника у виконавчому листі за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі №160/7314/22 з Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 41418540) на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 23.02.2024 року №4001-53321598 про відмову у призначенні страхових виплат по втраті годувальника, відповідно до якого зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі №160/7314/22 з питання призначення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати по втраті годувальника ОСОБА_3 внаслідок причинного зв`язку його смерті з професійним захворюванням прийнято рішення про відмову в призначенні щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого на підставі статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV від 23.09.1999 у зв`язку з тим, що не досягла пенсійного віку згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та не була визнана особою з інвалідністю на день смерті її чоловіка.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі №160/7314/22, яка залишена в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, поданої відповідно до ст.383 КАС України відмовлено з огляду на те, що УПФУ виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 р. у справі №160/7314/22, шляхом прийняття нового рішення про відмову в призначенні страхових виплат по втраті годувальника від 23.02.2024 року №4001-53321598, яке може бути оскаржено в загальному судовому порядку.

Позивач вважає дії та рішення відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України": перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року № 1105-XIV.

Приписами статті 9 Закону №1105-XIV визначено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право у разі настання страхового випадку.

Згідно частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Приписами статті 41 Закону № 1105-XIV встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;

3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Крім того, відповідно до статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

При цьому, з метою призначення щомісячних страхових виплат відповідно до приписів статті 41 Закону № 1105-XIV особа має відповідати наступним критеріям, зокрема, бути непрацездатною та перебувати на утриманні померлого або мати на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Так, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі № 160/7314/22, яке набрало законної сили 18.05.2023 року, встановлено наступні обставини:

«Водночас, у листі від 31.08.2021 року № 24.2-06/2946 Павлоградське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області зазначило, що у позивача на момент смерті чоловіка ОСОБА_1 не було встановлено інвалідність та нею не досягнуто пенсійного віку.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, оскільки з 01.09.2011 року отримує пенсію за вислугу років та не працює, що підтверджується копією її трудової книжки.

Також на підставі заяви позивача від 19.05.2021 року ОСОБА_1 переведена на інший вид пенсії, а саме, на пенсію в разі втрати годувальника. Означене підтверджується рішенням пенсійного органу від 25.05.2021 року № 912160183657.

Крім того, до дня смерті чоловіка ОСОБА_2 позивач проживав разом з ним, що підтверджується довідкою №5617 від 13.09.2021 року про реєстрацію та склад сім`ї, виданої Міським інформаційно-розрахунковим аналітичним центром Павлоградської міської ради.

З огляду на наведене, позивач відповідає вимогам, визначеним у статті 41 Закону № 1105-XIV, а саме, є пенсіонером, не працює, до дня смерті чоловіка ОСОБА_1 проживала разом з ним, а тому, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання.

Щодо факту набуття позивачем статусу особи з інвалідністю, то суд зазначає, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №146571 від 29.04.2021 року, виданої Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР», ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи. При цьому, інвалідність встановлена позивачу з 13.04.2021 року, тобто після смерті її чоловіка (02.02.2021 року дата смерті), а тому не може бути підставою для призначення страхових виплат.».

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі № 160/7314/22, яке набрало законної сили 18.05.2023 року, встановлено те, що позивач відповідає вимогам, визначеним у статті 41 Закону № 1105-XIV, а саме, є пенсіонером, не працює, до дня смерті чоловіка ОСОБА_1 проживала разом з ним, а тому, має право на призначення щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання.

При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як правонаступник Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року, прийняло рішення від 23.02.2024 року № 4001-53321598 про відмову у призначенні страхових виплат. Відмова вмотивована тим, що на момент смерті чоловіка ОСОБА_2 Позивач не досягла пенсійного віку та не перебувала на інвалідності.

Тобто, оскаржувана у цій справі відмова у призначенні пенсії повністю повторює інформацію яка була зазначена у листі від 31.08.2021 року за вих. № 24.2-06/2946.

Разом з тим, суд враховує висновки Третього апеляційного адміністративного суду викладені в постанові від 19.06.2024 року у справі №160/7314/22 щодо належного оскарження вказаного рішення в загальному порядку, шляхом подання позовної заяви, у зв`язку з чим оцінка належного виконання відповідачем вказаного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі № 160/7314/22, в межах даної справи не надається.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, та те, що рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, відповідає у повній мірі вимогам визначеним у статті 41 Закону № 1105-XIV, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання», у зв`язку з чим рішення відповідача від 23.02.2024 року № 4001-53321598 про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, вимоги в частині визнання протиправними дії задоволенню не підлягають, оскільки такі дії відповідача були, як наслідок, викладені у спірному рішенні, яке є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання починаючи з 13.04.2021 року, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення щомісячних страхових виплати у разі смерті годувальника та визначення підстав, за яких призначається така виплата або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення щомісячних страхових виплати у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання починаючи з 13.04.2021 року, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити страхові виплати, оскільки вказані вимоги є дискреційними повноваженнями відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.3861443350.1 від 04.09.2024 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково та відповідно до задоволених вимог, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в розмірі 908,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії, скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.02.2024 року № 4001-53321598 про відмову ОСОБА_1 у призначенні щомісячних страхових виплат по втраті годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення щомісячних страхових виплати у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 в зв`язку зі смертю внаслідок професійного захворювання починаючи з 13.04.2021 року, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908,40 грн. (дев`ятсот вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв