Рішення

від 25.10.2024 по справі 200/5789/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2024 року Справа№200/5789/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Курахівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (юридична адреса: 85612, Донецька область, м .Курахове, проспект Миру, 4, код ЄДРПОУ 44907766) про визнання протиправним дії щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Курахівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (далі відповідач). Просить суд: 1) визнати дії відповідача у відмові надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за відповідним клопотанням позивача вх. 2104/01.1-17/МВА від 29.05.2024 року протиправними та зобов`язати відповідача утриматися від вчинення певних дій щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за відповідним клопотанням позивача вх. 2104/01.1-17/МВА від 29.05.2024 року; 2) визнати бездіяльність відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за відповідним клопотанням позивача вх. 2104/01.1-17/МВА від 29.05.2024 року протиправною та зобов`язати відповідача вчинити певні дії у формі надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за відповідним клопотання позивача вх. 2104/01.1-17/МВА від 29.05.2024 року.

В обґрунтування позову зазначено, щопозивач звернувся до Курахівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (та надання земельних ділянок у користування), у задоволенні якого позивачу було відмолено .

Отже, позивач вважає дану відмову протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

26 серпня 2024 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог, мотивуючи це наступним.

Представник відповідача зазначив, що розпорядчий документ Курахівською міською військовою адміністрацією про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду не приймався.

Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 від 29.05.2024 року (вх. № 2104/01.1-17/МВА від 29.05.2024) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (та надання земельних ділянок у користування, Курахівською міською військовою адміністрацією надано відповідь листом за вих. № 01.1-17/2094/МВА від 19.06.2024 року.

Враховуючи те, що подані заявником документи не відповідають вимогам, які встановлені законодавством, Курахівською міською військовою адміністрацією ОСОБА_1 було надано роз`яснення щодо процедури та порядку подання заяви з метою отримання земельної ділянки (копія відповіді додається).

Згідно вищезазначеної відповіді заявнику було доведено інформацію про те, що запитувані земельні ділянки, які перебували в оренді ГТ «Дружба», сформовані з певним цільовим призначенням для городництва.

Таким чином, передача в оренду частин вже сформованої земельної ділянки з визначеним кадастровим номером, в межах норм, визначених Земельним кодексом України, без зміни цільового призначення, може бути реалізована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, на відміну від проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеному в заяві ОСОБА_1 .

Крім того відповідачем зазначено, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Відповідач також вказує на те, що відповідно до пункту 26 частини другої статті 15 Закону «Військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік)».

Отже, Курахівська міська військова адміністрація вважає, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Більш того, відповідач вважає, що взагалі відсутній факт порушення відповідного права чи охоронюваних законом інтересів позивача у даній справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

29 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Курахівської військової адміністрації Покровського району Донецької області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у якому просив надати йому з ділянки кадастровий номер 1413870300:01:004:0037 загальною площею 3,0721 га: 1) 0,01 га для будівництва індивідуального гаражу (починаючи з кута безпосередньо від школи № 17 по межі з містом); 2) 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки); 3) 0,10 га для індивідуального дачного будівництва; 4) 0,12 га для ведення садівництва; 5) плюс 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач у даному клопотанні зазначив, що якщо на зазначеному ним місці знаходиться ділянка площею 2,1897 га кадастровий номер 1413870300:01:004:0036, то залишок для ведення особистого селянського господарства просив надати йому із іншої ділянки максимально ближче до вище вказаної.

Листом від 19.06.2024 року № 01.1-17/2094/МВА від 19.06.2024 року позивачу була надана відповідь на вказане клопотання, яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні йому земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за кадастровим номером 1413870300:01:004:0036 загальною площею 2,1897га та земельна ділянка 1413870300:01:004:0037 загальною площею 3,0721га, форма власності комунальна власність, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид користування земельних ділянок для городництва, перебував в оренді ГТ «Дружба».

Як вбачається з листа Курахівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 19.06.2024 року № 01.1-17/2094/МВА, позивача було повідомлено про те, що відповідно до пп. 5 п. 27 розділу Х Земельного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Також позивача було повідомлено про те, що відповідно до частини першої ст. 36 Земельного Кодексу України, громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Отже, враховуючи те, що земельні ділянки, які перебували в оренді ГТ «Дружба» сформовані з певним цільовим призначенням для городництва, передача в оренду їх частини в межах норм, визначених Земельним кодексом України (не більше 0,6 га), без зміни цільового призначення, може бути реалізована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, яка розробляється за рішенням власника земельних ділянок.

Позивачу також було вказано у даному листі, що військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Відповідно до Акту приймання передачі земельної ділянки від 03 жовтня 2006 року (на підставі договору оренди землі від 03.10.2006 року № 040615900012), Гірницька міська рада передала в оренду городницькому товариству «Дружба» строком на 5 років земельні ділянки загальною площею 5,2618 га: 1 земельна ділянка площею 2,1897 га з кадастровим номером 1413870300:01:004:0036; 2 земельна ділянка площею 3,0721 га з кадастровим номером 1413870300:01:004:0037 для ведення городництва.

Додатковою угодою від 11.06.2012 року було продовжено договір оренди земельних ділянок від 03.10.2006 року № 040615900012, строком на два роки.

Додатковою угодою від 30 вересня 2014 року було продовжено договір оренди земельних ділянок від 03.10.2006 року № 040615900012 ще на два роки.

Додатковою угодою від 28 квітня 2017 року було продовжено договір оренди земельних ділянок від 03.10.2006 року № 040615900012, строком на п`ять років.

Отже, відповідно до наданих суду документів, оренда земельних ділянок за кадастровим номером 1413870300:01:004:0036 загальною площею 2,1897га та 1413870300:01:004:0037 загальною площею 3,0721га, закінчилась у 2022 році.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Статтею 14 Конституції Українивизначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України (далі ЗК України), а також іншими нормативно-правовими актами, які прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

За змістомстатті 3 ЗК Україниземельні відносини в Україні регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другоюстатті 4 ЗК Українизавданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно достатті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу.

Статтею 40 ЗК Українивизначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідностатті 81 ЗК Українигромадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятоїстатті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першоюстатті 117 ЗК Українипередача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Земельного Кодексу України, Громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки длягородництва.

Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду длягородництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Суд зазначає, що виходячи з аналізустатті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченомустаттею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Судом встановлено, що відповідачем у спірних правовідносинах, під час прийняття спірного рішення відповідач в обґрунтування власної позиції посилався на положення підпункту 5 пункту 27 РозділуXПерехідних положеньЗК України а також на відсутність повноважень на відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (п. 26 ч. 2 ст. 15).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні»введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

Відповідно до статті 1 Закону України«Про правовий режим воєнного стану»від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі -Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, як на дату вчинення спірних дій відповідача, щодо відмови у наданні земельної ділянки позивачу, так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначаєтьсяЗаконом № 389-VIII.

Законом України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»від 24.03.2022 року № 2145-IX (далі Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, доЗК України.

Так, РозділXПерехідні положенняЗК Українидоповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27 РозділуXПерехідних положеньЗК Українизазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Вказані зміни доЗК Українинабрали чинності 7 квітня 2022 року, а самЗемельний кодекс України, який містить норму підпункті 5 пункту 27 Розділу XПерехідних положень, набрав чинності з 01.01.2002 року.

З огляду на зміни, які внесені доЗК УкраїниЗаконом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Суд зазначає, що дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно достатті 13 Конституції України,земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності передзакономта запобігання всім формам дискримінації.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27 січня 2023 року у справі № 120/19319/21-а та від 23 червня 2023 року у справі № 160/6214/21.

Суд зазначає, що чинне законодавство України, яке регулює відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 РозділуXПерехідних положеньЗК України, які можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про затвердження проектів землеустрою переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

За таких обставин, відмова у затвердженні проекту землеустрою на підставі підпункту 5 пункту 27 РозділуXПерехідних положеньЗК Україниє обґрунтованою та такою, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.

Під час ухвалення рішення у даній справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у побідних правовідносинах у постанові суду від 03 серпня 2023 року по справі № 300/3771/22.

Крім того, такої саме позиції, щодо застосування підпункту 5 пункту 27 РозділуXПерехідних положеньЗК України додержується й Перший апеляційний адміністративний суду у своїх постановах від 05.12.2023 року у справі № 200/2367/23, від 23 жовтня 2023 року у справі № 200/1853/23, від 02 травня 2024 року у справі № 200/1704/23.

Суд також зазначає наступне.

Згідно з ч. 2ст. 116 цього Кодексунабуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельна ділянка, щодо якої звернувся позивач до відповідача на підставі ч. 1ст. 118 Земельного кодексу України, перебуває в комунальній власності Гірницької міської ради Донецької області.

Частиною 6статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що повноваження сільських, селищних, міських голів можуть бути тимчасово покладені на керівника відповідної військово-цивільної адміністрації відповідно доЗакону України «Про військово-цивільні адміністрації».

Статтею 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації»встановлено, що для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.

Військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення діїКонституціїта законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.

Військово-цивільні адміністрації району, області це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва «військово-цивільна адміністрація», що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

Судом враховано те, що з 24 лютого 2022року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року№ 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», що затвердженийЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє станом на прийняття рішення.

Пунктом 26ч. 2ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»передбачено, що військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження зокрема вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Таким чином, відповідач вирішує питання регулювання земельних відносин за законом, а саме передачу у власність земельної ділянки, яка є комунальною власністю, але встановлено заборону п. 26 ч. 2ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»на відчуження з комунальної власності земельних ділянок.

За таких обставин, відповідач правомірно відмовив позивачу у передачі у власність земельної ділянки.

Суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Такої саме позиції дотримується й Перший апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 16 листопада 2023 року у справі № 200/3942/23.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Курахівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання протиправним дії щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а судові витрати на правову допомогу у справі не заявлено, у зв`язку з чим питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Курахівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (юридична адреса: 85612, Донецька область, м .Курахове, проспект Миру, 4, код ЄДРПОУ 44907766) про визнання протиправним дії щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко