Рішення

від 31.10.2024 по справі 240/6539/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/6539/24

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській обл. (код ЄДРПОУ 13559341), щодо відмови по нарахуванню та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня (Дня Незалежності) за 2022-2023 р.р. в розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;

- стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській обл.(код ЄДРПОУ 13559341) разову грошову допомогу до 5 травня (Дня Незалежності) за 2022 - 2023 р. р. в розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;

- визнати протиправними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 20405992), щодо відмови по нарахуванню та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 р. в розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;

- стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 20405992) на користь позивача разову грошову допомогу до 5 травня за 2021р. в розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В обґрунтування позову вказує, що відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вона має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком як інвалід війни 3 групи. Проте, відповідачами виплачену вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України, а не Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Звертаючись до суду вважає, що відповідачі протиправно відмовили в нарахуванні та виплаті недоплаченої суми допомоги.

Суддя своєю ухвалою від 06.05.2024 постановила: визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду. Поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в житомирській області надійшов до суду 27.06.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що у 2022 році позивачу виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік та до Дня Незалежності у 2023 році у розмірах, встановлених Постановами КМУ.

Ухвалою суду від 06 травня 2024 року постановлено: Зупинити провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про:

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо відмови по нарахуванню та виплаті разової грошової допомоги Дня Незалежності за 2023 рік в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;

- стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській область грошову допомогу до Дня Незалежності за 2023 рік в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23.

У період із 01.07.2024 по 19.07.2024, із 19.08.2024 по 02.09.2024 та із 17.10.2024 по 30.10.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни третьої групи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою від 10.03.2014 у якій просив нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2021-2023 роки.

Окрім того, в матеріалах справи міститься заява позивача від 18.03.2024 до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить нарахувати та виплатити разову грошову виплату до Дня Незалежності за 2023 рік та до 5 травня за 2022 рік.

Згідно розрахунку, Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позивачу у 2021 році було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3391,00 грн, а розмір недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році становить 8992,00 грн.

Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області у листі від 15.04.2024 №10419-8062/П-02/8-0602/24 повідомило позивача, що у 2023 році, позивачу виплачено грошову виплату до Дня Незалежності у розмірі, визначеному постановою КМУ №754.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає порушеними свої права на отримання у належному розмірі щорічної разової грошову допомогу до 5 травня та грошову виплату до Дня Незалежності, як особі, що має інвалідність третьої групи внаслідок війни.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині, що стосується щорічної разової грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" згадану вище норму права викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент нарахування і виплати у квітні 2021 року позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення із заявами до відповідачів про перерахунок допомоги, діяла ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 3 групи - 7 мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 Травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова № 325), де передбачено, що у 2021 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни III групи проводити у розмірі 3 391,00 гривень.

Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Отже, на час виплати позивачу у квітні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 325.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, суд зазначає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV.

При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені при розгляді зразкової справи у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20.

Так, як вбачаться з позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком. Відповідно до ч. 1 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно із частиною 4 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком. Отже держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу. Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону № 1058-ІV.

У вказаному рішенні також зазначено, що відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, невиплата позивачу грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі, встановленому Законом, і виплата її відповідно до постанови № 325 у зменшеному розмірі, є неправомірними.

При вирішенні спору суд обирає спосіб захисту, застосований Верховним Судом у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.

Суб`єктом, на якого покладено обов`язок розпорядника бюджетних коштів, відповідно до п. 3 Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого Постановою КМУ №325 у 2021 році є Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

З огляду на встановлену судом протиправну бездіяльність використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги позивачу, як інваліду війни 3 групи, у визначеному законом розмірі та правові висновки Верховного Суду у зразковій справі, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком та стягнути недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі в цій частині.

Щодо позовних, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життє забезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

01.01.1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком".

У подальшому Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 №79-VIII року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статті 12 Закону України №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Кабінетом Міністрів України 07 травня 2022 року прийнято постанову №540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №540), якою передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у 2022 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України №3551-ХІІ, проводиться у розмірі 3906 грн.

Отже, на час виплати позивачу у 2022 році такої допомоги одночасно діяли Закон України №3551-XII і Постанова №540.

Постановою від 13.06.2023 у справі №560/8064/22 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію щодо питання про розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у 2022 році та відступив від висновків, які викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540.

Зокрема, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виходила із того, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення статті 13 Закону № 3551-XII і Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.

За наведених вище обставин відповідач необґрунтовано здійснив нарахування та виплату позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року відповідно до приписів Постанови №540.

Окрім того, Судова палата вказала на безпідставність доводів УПФУ про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 2 постанови №540 виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.

Таке повноваження визначати розпорядників бюджетних коштів надано Кабінету Міністрів України частиною сьомою статті 20 Бюджетного кодексу України, згідно із якою за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Таким чином, оскільки позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та останнім було здійснено позивачу виплату до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни, що не заперечується самим відповідачем, то ГУ ПФУ є належним відповідачем у цій справі.

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком слід визначати із урахуванням положень частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02 грудня 2021 року №1928-IХ встановлено, що станом на 01 січня мінімальна пенсія за віком складає 1934,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році становить 13538 грн. (1934,00 грн х 7).

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується, позивачу грошова допомога до 5 травня за 2022 рік виплачено у розмірі, встановленому КМУ, що становить 3391,00 грн.

Факт отримання зазначеної суми позивач не заперечує.

Відтак, оскільки позивач отримала лише 3391,00 грн, то недоотримана частина становить 10147,00 гривні.

Відтак, із урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду за результатами розгляду справи №560/8064/22, суд дійшов висновку, що виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2022 рік у розмірі, встановленому Постановою №540, відповідач допустив порушення статті 12 Закону України №3551-XII у редакції Закону України №367-XIV, яка передбачала виплату особам з інвалідності внаслідок війни ІІI групи допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, а тому така бездіяльність є протиправною.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІI групи, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, становить 10147,00 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чуднівська, 105, м. Житомир, 10005, ЄДРПОУ: 20405992), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, стягнення грошової допомоги,

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Стягнути з Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньої виплати, у сумі 10892 (десять тисяч вісімсот дев`яносто дві) гивні 00 копійок.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІI групи, недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, яка з урахуванням попередньо виплаченої суми становить 10147 (десять тисяч сто сорок сім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

31.10.24