Рішення

від 30.10.2024 по справі 320/14189/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року справа №320/14189/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аемтекс» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

у серпні 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аемтекс» (ТОВ «Аемтекс», товариство) через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовом (у зв`язку з надмірним навантаженням зареєстрований в суді 30.03.2024, автоматизований розподіл здійснено 01.04.2024) до Київської митниці (митний орган, митниця).

Просили визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100160/2023/000199 та рішення про коригування митної вартості товарів від 27.07.2023 № UA100160/2023/000004/2.

Ухвалою суду від 08.04.2024 позов залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 29.04.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у декларації митної вартості, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Вказали, що митний орган відповідних документів не врахував, безпідставно заявив вимогу про надання додаткових документів. Також звертали увагу, що оскаржуване рішення не містить усіх необхідних відомостей для такого рішення. Звертали увагу, що нижчий рівень вартості імпортованих товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості і не може бути достатньою підставою для відмови визначити митну вартість за першим методом.

У зв`язку із цим просили задовольнити позов.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що документи товариства, надані до митного оформлення, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару і містили розбіжності. Звертали увагу, що у цьому випадку мало місце спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Наголошували, що мали всі правові підстави для уточнення митної вартості та направлення запиту щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, оскільки не було належним чином підтверджено транспортні витрати, а також не надано бухгалтерську довідку товариства. Звертали увагу на те, що обов`язок доведення митної вартості лежить на позивачеві.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аемтекс» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 39835941), зареєстроване 12.06.2015, його місцезнаходження 02081, м. Київ, вул. Клеманська, буд. 1/5; основний вид діяльності 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами.

Так, 25.04.2023 року між ТОВ «Аемтекс» (покупць) та компанією «Oswal Woollen Ltd.» (Республіка Індія) (продавець) укладено контракт №OS-1 від 25.04.2023 (а.с.41-49). За предметом контракту продавець зобов`язується продати, а покупець купити текстильні матеріали (тканину) і готові текстильні вироби на умовах FOB Мамбай, Республіка Індія (Інкотермс 2010).

Асортимент, кількість і ціна товару попередньо визначається у проформі-інвойсі, який оформлюється безпосередньо перед поставкою.

Ціна товару включає у себе вартість тари, упаковки, маркування, завантаження, експортні митні процедури продавця і інші пов`язані з товаром витрати, до моменту переходу товару через поручні судна у названому порті відвантаження.

Валюта контракта долари США.

Продавець і покупець проформою-інвойсом узгоджують асортимент, кількість і ціну товару. Проформа-інвойс є підставою для перерахування покупцем авансового платежу. Вважається, що продавець виконав поставку, коли товар доставлений у порт відвантаження. Датою відвантаження є дата коносамента.

Оплата здійснюється за кожну партію у такому порядку: передоплата не менше 90 % протягом 15 календарних днів від дати проформи-інвойса; продавець зобов`язується протягом 30 календарних днів від дати отримання 90 % передплати від покупця виробити і відправити товар, відправка повинна бути не пізніше дати зазначеної у проформі-інвойсі; кінцевий розрахунок проводиться протягом 20 календарних дні від дати інвойса; як тільки товар буде на борту продавець надає оригінальну копію коносамента.

За цим контрактом товариством придбано такий товар: тканина бавовняна, з поверхневою щільністю понад 457,83 г/2м-491,75 г/м2, з вмістом бавовни 1008% мас, пряжи різних кольорів, саржевого переплетіння джинсова тканина. Джинсова тканина Kozak: 100% бавовна, 49 1,75 г/ кв.м., колір: індиго (синій), у кількості-9 315м. Джинсова тканина Nich: 100% бавовна, 457 ,83 г/м2, колір: чорний, у кількості-3467м.

На підтвердження заявленої товариством у досліджуваному випадку митної вартості товару, разом із митною декларацією №23UA100160235587U8 (а.с.96) від 25.07.2023, до митного органу подано наступні документи (що стверджувалось позивачем і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами):

- пакувальний лист від 23.05.2023 (а.с.37-39);

- рахунок-фактура (iнвойс) № INV/010/23-24 від 23.05.2023 (а.с.36);

- коносамент № GNSAGDYE2302920 від 03.06.2023 (а.с.35);

- автотранспортна накладна № 1509-8 від 19.07.2023 (а.с.31);

- сертифiкат про походження товару № 45598 від 02.06.2023 (а.с.33);

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 02.05.2023 на підтвердження оплати (а.с.52);

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 24.05.2023 на підтвердження оплати (а.с.51);

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № LS-4496820 від 19.07.2023 (а.с.70);

- банківський платіжний документ (платіжне доручення) про оплату транспортно-експедиційних послуг (згідно рахунку від 19.07.2023) № 1521 від 19.07.2023 (а.с.34);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) № 407227 від 24.07.2023 (а.с.57);

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №01 від 25.04.2023 (а.с.32);

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-39/07-2023 від 21.07.2023 (а.с.53);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № OS-1 від 25.04.2023 (а.с.41-48);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 05.07.2023 (а.с.50);

- договір про надання послуг митного брокера № 20-10 від 20.10.2020;

- договір (контракт) про перевезення (транспортно-експедиторське обслуговування) № 1.3. від 22.12.2017 (а.с.58-60);

- заявка від 01.06.2023 (а.с.63);

- копія митної декларації країни відправлення №SB22270520231653 від 27.05.2023 (а.с.64-66).

26.07.2023 митниця повідомила, що надані документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари (а.с.74).

Запропоновано надати до митного органу наступні документи:

1) відомості, що містять обґрунтовані дані про вартість перевезення оцінюваних товарів у повному обсязі, та маршрут перевезення, що підлягає обчисленню і перевірці;

2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару на весь асортимент товару необмеженому колу покупців;

6) рахунки за транспортні витрати та документи, що підтверджують оплату таких рахунків.

Також повідомлено про можливість подання додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

26.07.2024 товариство листом (заявою) №14 у відповідь на запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів по декларації № №23UA100160235587U8 звернулось до Київської митниці і повідомило, що ним було надано всі документи, що підтверджують митну вартість товару. Також тут вказано, що замовлений товар поставляється на умовах FOB Мумбай, у товаросупровідних документах вказано умови поставки FOB Nhavasheva. Пояснено, що причал Nhavasheva є причалом, розташованим саме у порту Мумбай, тобто він іде як одне ціле. Стверджено про сплату транспортно-експедиційних послуг і послуг з перевезення у повному розмірі. Вказано і те, що товариством зроблено незалежний висновок експерта, що стосується визначення рівня ринкової вартості вантажу, згідно якого вартість продукції визначалась на підставі середніх ринкових цін виробничих та торгівельних підприємств поза межами України із урахуванням місцезнаходження виробника та порівнянням продукції з іншими торгівельними марками. Стверджували, що ціни, за якими придбано товар, не є заниженими та відповідають дійсності (а.с.67-68).

У свою чергу, відповідачем прийнято рішення від 27.07.2023 № UA100160/2023/000004/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.29-30), визначено митну вартість товарів, перерахованих у названій вище митній декларації, за резервним методом.

У такому рішенні вказано наступне: «товариством не надано рахунки за надання транспортних послуг, в тому числі документи, що підтверджують транспортування морським транспортом за задекларованим в МД № 100160/2023/235587 маршрутом перевезення; не надано об`єктивних документів щодо понесених транспортних витрат; не надано документів, що підтверджують транспортні витрати з експедирування в порту прибуття, перевантаження в транспортні засоби, транспортування до місця перевантаження, не підтверджено документально маршрут транспортування автомобільним транспортом та його вартість. Відповідно до п. 4.1.3 договору від 22.12.2017 № 1.3 на транспортно-експедиторське обслуговування між ТОВ «Лама шилінг» (уточнення, правильна назва ТОВ «Ламан Шипінг») та ТОВ «АЕМТЕКС» клієнт оплачує послуги з перевезення морським транспортом протягом 3 днів з дати рахунку, але не пізніше виїзду вантажу з порту. Декларантом не надані рахунок та документи, що підтверджують оплату за перевезення морським транспортом. Тобто надані документи містять розбіжності та невідповідності та не можуть бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за МД № 100160/2023/235587; не надано виписку з бухгалтерської документації щодо стану розрахунків за товар».

У зв`язку із цим резюмовано, що заявлена митна вартість не може бути визнана, оскільки у наданих документах відсутні достовірні та об`єктивні відомості, що підтверджують числове значення складової митної вартості на транспортування товару до місця ввезення на митну територію і складову, пов`язану із транспортуванням, не надано повних та достовірних документів щодо ціни, яка була фактично сплачена. Стверджено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Також зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 та 61 МКУ. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 МКУ. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 МКУ.

Також вказано, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (на підставі країни походження, опису, обсягу партії, контракту) ЕМД від 27.02.2023 № UA500500/2023/6282. Зазначено і те, що у базі даних митних оформлень наявна інформація щодо митних оформлень подібних товарів за рівнем митної вартості 5,52 долари США за кілограм.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (МК України, Митний кодекс), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

За положеннями частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина третя статті 318 МК України).

За змістом частини першої статті 248 Митного кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У силу вимог частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

За положеннями статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За приписами статті 58 Митного кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За змістом статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Таким чином законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У силу положень частин восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Водночас приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18, від 06.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

За нормами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Як встановлено судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів і невизнання заявленої за основним методом визначення митної вартості обумовлені твердженням про відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

Так, зауваження митниці полягали у: 1) неподання рахунків за надання транспортних послуг і об`єктивних документів про понесені транспортні витрати; 2) відсутність виписки з бухгалтерської документації щодо стану розрахунків за товар.

Крім того, у відзиві митний орган повідомив, що у випадку, який розглядається, спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками.

Щодо доводів митниці про непідтвердження транспортних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження транспортних витрат товариство «Аемтекс» подало автотранспортну накладну (міжнародну товарно-транспортну накладну) № 1509-8 від 19.07.2023 (а.с.31), рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4496820 від 19.07.2023 (а.с.70), коносамент (а.с.35), платіжне доручення, на підставі якого здійснено оплату транспортно-експедиційних послуг № 1521 від 19.07.2023 (а.с.34), довідку про транспортні витрати № 407227 від 24.07.2023 (а.с.57), договір (контракт) про транспортно-експедиторське обслуговування № 1.3. від 22.12.2017 (а.с.58-60), заявку на організацію транспортування і експедирування вантажу від 01.06.2023 (а.с.63).

Згідно договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 1.3. від 22.12.2017, укладеного позивачем (клієнт) з ТОВ «Ламан Шипінг», клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін. Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього договору, встановлюється за угодою сторін. Під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується перевезення.

У поданій у цьому випадку заявці вказана наступна інформація про транспортування: вантажовідправник, одержувач, місце завантаження, порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки, найменування вантажу, кількість місць, вага, вид пакування, особливі вимоги і маркування, тип і номер контейнера.

У відповідності до довідки про транспортні витрати, перевезення товару здійснювалося морським транспортом та автомобільним транспортом по маршруту Nhava Sheva, India Gdansk, Poland - Pruszkow, Poland пункт пропуску Ягодин. Зазначено, що, зокрема, вартість морського перевезення вантажу за межами державного кордону України склала 63296 грн. 81 коп., вартість транспортно- експедиторського обслуговування за межами державного кордону Укрaїни 47763 грн. 42 коп., в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи, вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України 28513 грн. 00 коп. Тут же вказано, що страхування вантажу не здійснювалося.

Як видно із названого вище рахунку-фактури № LS-4496820 від 19.07.2023, товариству необхідно було оплатити такі надані послуги: транспортно-eкспедиторське обслуговування за межами державного кордону Укрaїни у сумі 47763,42 грн. без податку на додану вартість, міжнародне автоперевезення по території України у сумі 18810,19 (ПДВ 0 %), транспортно-експедиторське обслуговування на території України у сумі 166,67 грн. (і 33,33 грн. ПДВ), експедиторська винагорода 1847 грн. (і 369,40 грн. ПДВ), міжнародне автоперевезення за межами державного кордоеу України 28513 грн. (ПДВ 0 %), морське перевезення вантажу за межами державного кордону України 63296,81 грн. (без ПДВ). Загальна вартість 160799,82 з ПДВ.

Платіжним дорученням № 1521 від 19.07.2023 (а.с.34) проведено оплату транспортно-експедиційних послуг на рахунок ТОВ «Ламан Шипінг» у сумі 160799,82 грн.

Перераховані вище документи видані ТОВ «Ламан-Шипінг», у той же час згідно відомостей, зазначених у міжнародній товарно-транспортній накладній та коносаменті, відбулось залучення третьої особи для виконання перевезення (SLT Trans Logistic Sp.Z.O. O.).

Як вже зазначалось, поставка товару здійснювалася на умовах FOB Мумбай. FOB (Free On Board, або Франко борт) термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження (означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець; на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту). При цьому, у випадку, який розглядається, поставка товару відбувалася зі Nhava sheva - морського порту у Мумбаї, що відповідає умовам контракту.

За змістом статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до графи 20 Розділу 3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Тобто до документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактура і платіжний документ.

Зі змісту Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вбачається, що виконавцем за договором транспортно-експедиторської діяльності є експедитор. Тому документом на підтвердження вартості перевезення є рахунок-фактура або інші документи, видані експедитором, який є виконавцем за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, а не перевізником, який є виконавцем за договором перевезення.

Суд ще раз звертає увагу, що вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), також не визначено виключного переліку документів наказом Міністерства фінансів України №599 (визначено тільки можливий, а не виключний перелік документів для підтвердження витрат на транспортування).

Отже, рахунок-фактура експедитора про понесені ним витрати на транспортування та платіжний документ, яким оплачено отримані послуги, є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. При цьому, з аналізу наданих документів, які стосувалися перевезення вантажу, розбіжностей не встановлено.

Стосовно залучення третіх осіб, то залучення експедитором третьої особи перевізника відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Таким чином, товариством були надані достатні документи для підтвердження вартості транспортування, а підстави для їх неприйняття відповідачем не доведені.

Стосовно ненадання виписки з бухгалтерської документації щодо стану розрахунків за товар.

Так, позивачем до митниці на підтвердження заявленого рівня митної вартості надавалися, як вже зазначалося, рахунок-фактура (iнвойс) №INV/010/23-24 від 23.05.2023, коносамент № GNSAGDYE2302920 від 03.06.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару від 02.05.2023 (про перерахування 33741 долари США), банківський платіжний документ, що стосується товару від 24.05.2023 (про перерахування 532,30 доларів США), прейскурант (прайс-лист) виробника товару №01 від 25.04.2023, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-39/07-2023 від 21.07.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № OS-1 від 25.04.2023, із додатком №1 від 05.07.2023, митна декларація країни відправлення тощо.

Тобто основні документи на підтвердження митної вартості товару, як-то передбачено частиною другою статті 54 Митного кодексу України, подані, у тому числі банківські документи про перерахування коштів, у сумі, яка відповідає інвойсу та іншим документам; такі документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, вони не мають ознак підробки, містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товари.

У відзиві митний орган повідомляв і про те, що у досліджуваному випадку спрацювали ризики Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Зокрема зазначено наступне: «По митній декларації спрацювала система аналізу ризиків, а саме: 101-1: Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; 103-1: Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби, 105-2: Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: 106-2: Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: 107-3: Контроль правильностi класифiкацiї товарiв згідно з УКТ ЗЕД, з коментарями - товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів».

По-перше, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

По-друге, спрацювання ризиків АСАУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників митної декларації наявності у митного органу сумнівів та наявності підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, його розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.

Тобто, саме по собі спрацювання АСАУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, у свою чергу, посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.

Стосовно застосування резервного методу у випадку, який розглядається.

Суд вказує на те, що митний орган в оскаржуваному рішенні не зазначив кількість товарів, вартість, вагу, країну походження, характеристики на підставі яких правил Інкотермс були поставлені товари, взяті за основу при коригуванні митної вартості.

Разом із тим, судом досліджено митну декларацію, взяту за основу при коригуванні митної вартості у спірному випадку (а.с.124), за результатами чого вбачається, що країни постачання різні (Індія і Німеччина), умови поставки різні (FOB і CPT), характеристики тканини не ідентичні.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів також вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Суд зазначає, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

У свою чергу, митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд звертає увагу, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, чого у випадку, який розглядається дотримано не було.

Зважаючи на викладене, у досліджуваному випадку митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а також не обґрунтував наявність підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості.

У той же час, досліджені у ході розгляду справи докази дають підстави для твердження про подання позивачем до митного органу документів, у яких зазначені усі необхідні дані щодо умов оплати, характеристик, кількості товару, вартості за одиницю, вартості партії товару загалом, умов поставки, інформації щодо перевезення, у тому числі транспортних послуг тощо.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з платіжної інструкції №1560 від 17.08.2023, позивачем сплачено судовий збір у сумі 4294,40 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4294,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аемтекс» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100160/2023/000004/2 від 27.07.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100160/2023/000199 від 27.07.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аемтекс» (код ЄДРПОУ 39835941, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Клеманська, буд. 1/5) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А) судовий збір у розмірі 4294,40 грн. (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.