Рішення

від 31.10.2024 по справі 320/33368/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року № 320/33368/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдстрім ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдстрім ЛТД» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Голдстрім ЛТД») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2024 №№ 00373650702 та 00373680702.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за результатами проведеної відносно нього документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення, якими донараховано грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, та податку на додану вартість.

Позивач пояснив, що висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства зроблені з посиланням на непідтвердженість здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Будівельно-фінансовий альянс «Олімпус» протягом 2020-2021 років без перевірки фактичного їх здійснення. Також позивач наголошує на реальності господарських операцій з означеним контрагентом, оформлених відповідними первинними документами. На думку позивача, податкова інформація щодо контрагента не може бути підставою для висновку про сумнівність господарських операцій між ним та позивачем. Позивач зазначає, що не може нести відповідальність за недоліки у діяльності його контрагента, а господарські операції з таким контрагентом не можуть автоматично визнаватись нереальними.

Крім того, позивач наголошує на протиправності внесення змін в зміст акту перевірки шляхом викладення його в новій редакції, посилаючись на виправлення технічних помилок.

Позивач також посилався на заборону на проведення позапланових перевірок як на підставу позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено судове засідання.

Позивачем подано до суду заяву про зміну підстав позову, в якій зазначено про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з тим, що відповідачем при призначенні та проведенні перевірки порушено норми податкового законодавства, що є достатньою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень. На переконання позивача, невідповідність запиту контролюючого органу вимогам законодавства звільняє позивача від обов`язку надання відповіді на такий запит, а ненадання відповіді на такий запит не може бути підставою для призначення перевірки.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про правомірність проведення перевірки з огляду на дію мораторію на їх проведення до 01.12.2023 у той час як перевірку проведено у 2024 році.

По суті зафіксованих в акті перевірки порушень, відповідачем підтримано висновки акта перевірки.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Усною ухвалою суду від 08.08.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, прийнято заяву позивача про зміну підстав позову.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню при відсутності необхідності перевірки порушення ТОВ «БК «Голдстрім ЛТД» вимог Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «БФА «Олімпус», оскільки відповідачем при призначенні та проведенні перевірки порушено норми податкового законодавства.

Щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень по суті, позивач повторно зазначив про неможливість під виглядом виправлення недоліків акта перевірки вносити будь-які зміни щодо його змісту, зокрема і змінювати висновки та встановлені обставини під час перевірки.

На переконання позивача, висновки акта перевірки щодо аналізу Єдиного реєстру податкових накладних щодо ТОВ «БФА «Олімпус» за спірний період вказує на створення негативної інформації щодо означеного контрагента, метою якої є, зокрема, донарахування податкових зобов`язань позивачу.

Позивач стверджує, що податкова інформація не може бути доказом вчинення податкового правопорушення, а також про неврахування відповідачем під час перевірки фізичних, технічних те технологічних можливостей ТОВ «БФА «Олімпус».

Усною ухвалою суду від 12.09.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, залишено без розгляду додаткові пояснення відповідача, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка.

Усною ухвалою суду від 12.09.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Присутній у судовому засіданні 03.10.2024 представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача у вирішенні даного питання поклався на розсуд суду.

Після надання представниками сторін усних пояснень та після дослідження доказів представником позивача подано клопотання про здійснення подальшого розгляду заяви у порядку письмового провадження. Представник відповідача щодо поданого клопотання послався на розсуд суду.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Усною ухвалою суду від 03.10.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, подальший розгляд справи постановлено здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ТОВ «БК «Голдстрім ЛТД» (ідентифікаційний код 40208669, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Мрії, 19, оф. 110-А) є комунальним закладом, зареєстроване як юридична особа 06.03.2014. основним видом діяльності за КВЕД є 86.10 Діяльність лікарняних закладів.

У період з 01.04.2024 по 03.04.2024 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БК «Голдстрім ЛТД» при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «БФА «Олімпус» за вересень 2020 року у сумі 324 146 грн, жовтень 2020 року у сумі 307 025 грн, листопад 2020 року у сумі 216 054 грн, січень 2021 року показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2020 та 2021 роки, за результатами якої складено акт від 10.04.2024 №29793/26-15-07-02-02-03/40208669 (далі по тексту акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

1) пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 976 980 грн, в тому числі: за 2020 рік у сумі 762 503 грн. за 2021 рік у сумі 214 477, грн;

2) пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 085 534 грн, в тому числі по періодах: за вересень 2020 року у сумі 324 146 грн, жовтень 2020 року у сумі 307 025 грн, листопад 2020 року у сумі 216 054 грн, січень 2021 року у сумі 238 308 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивачем подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 15.04.2024 №1/1.

Листом ГУ ДПС у м. Києві від 29.04.2024 «Про розгляд заперечення» у зв`язку з технічною помилкою, допущеною в акті перевірки, абзац 7 на сторінці 10 викладено в іншій редакції. За результатами розгляду заперечень позивача, висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 06.05.2024 №00373650702 за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, на суму 976 980 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 06.05.2024 №00373680702 за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 356 917 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 1 085 534 грн та за штрафними санкціями на 271 383 грн.

Рішенням ДПС України від 24.06.2024 №19081/6/99-00-06-01-01-06 за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 06.05.2024 №№ 00373650702 та 00373680702, означені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу -без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Однією з підстав позову позивачем зазначено порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, що призвело до протиправного, на його думку, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19.

Також відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення Відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення Позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 140/3135/19, від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19.

Судом встановлено, що контролюючим органом направлено позивачу запит від 22.02.2024 №13183/6/26-15-07-02-02-09 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), керуючись пунктом 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Листом без номера та без дати позивач відмовив у наданні пояснень та доказів, мотивуючи таку відмову відсутністю підстав для надіслання запиту.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 28.03.2024 №1996-к на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України та надання пояснень та їх документальних підтверджень не у повному обсязі на письмовий запит ГУ ДПС у м. Києві від 22.02.2024 №13183/6/26-15-07-02-02-09, призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БК «Голдстрім ЛТД» з метою дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «БФА «Олімпус» показників декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень 2021 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2020, 2021 роки.

В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду надаючи оцінку доводам позивача щодо дотримання відповідачем процедури призначення та проведення перевірки, за результатами якої ухвалені спірні у справі індивідуальні акти, суд звертає увагу на наступне правове регулювання в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.

Право контролюючих органів проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, визначено пунктом 75.1 статті 75 ПК України.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Перелік підстав, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, встановлений пунктом 78.1 статті 78 ПК України, як вичерпний.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено можливість проведення перевірки, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується нормами статті 73 ПК України та Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 (далі по тексту також - Порядок №1245).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПК України письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків;

4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) виявлено помилку або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, або відповідно до Загального стандарту звітності CRS фінансовим агентом подано звіт про підзвітні рахунки з відомостями про незадокументовані рахунки, або виявлено подання власником рахунку недостовірних відомостей фінансовому агенту;

7) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або укладено на його підставі міжвідомчий договір, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про інше порушення чи невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених Угодою FATCA або Загальним стандартом звітності CRS, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 393.6 статті 393 цього Кодексу;

8) отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу;

9) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно положень підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом пункту 10 Порядку №1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (його заступником або уповноваженою посадовою особою) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Системний аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що запит контролюючого органу про надання платником податків інформації та підтверджуючих документів повинен містити вказівку на чітко визначені обставини, які згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України є умовою звернення з таким запитом. Без зазначення в запиті конкретних фактів, які стали підставою для його направлення, платник податків об`єктивно позбавлений можливості надати відповідні пояснення та їх документальне підтвердження.

Вимоги, які висуваються до змісту запиту, як нормативно визначені, не підлягають розширеному тлумаченню. Однак, ці вимоги не стосуються дискреційних повноважень контролюючого органу щодо змісту та форми викладення у запиті підстав для витребування інформації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у справі №280/4441/19.

Відповідно до підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Враховуючи наведені правові норми, у суду наявні підстави вважати, що використання податкової інформації як привід для направлення письмового запиту платнику податків є правомірним. Повноваження контролюючого органу щодо направлення платнику податків письмового запиту щодо обставин, які стосуються його податкового обліку, кореспондується з його обов`язком дотримуватися законодавчо встановлених вимог щодо підстав, форми та змісту відповідного запиту.

У постанові від 23.04.2019 у справі № 813/1757/18 Верховний Суд виснував, що формою реалізації повноважень контролюючого органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про правопорушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування інформації, яка є у контролюючого органу, при цьому достовірність такої інформації про правопорушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення факту порушення та формування висновків про це можливо лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Наведення у запиті з посиланням на податкову інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про правопорушення з боку платника податків, передбачає наявність податкової інформації, яка потребує додаткової перевірки, що можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведення аналізу після отримання запитуваної інформації. Згідно з висновком Верховного Суду в цій постанові окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови у наданні інформації на запит. Разом з тим, запити контролюючого органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання контролюючий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у контролюючого органу інформації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2024 у справі №420/5252/19.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві направило на адресу позивача запит від 22.02.2024 №13183/2/26-15-07-02-02-09 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), за змістом якого підставою для його направлення стали результати аналізу показників у податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача за вересень, жовтень, листопад та грудень 2020 року, січень 2021 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2020 та 2021 роки, аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до статей 72 74 ПК України, відповідно до яких з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ «БФА «Олімпус» будь-яких основних фондів та виробничих потужностей.

Правовою підставою для направлення позивачу запиту відповідач вказав пункт 1 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Вказівка у запиті на податкові декларації позивача з ПДВ за жовтень 2020 січень 2021 року, показники фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2020 та 2021 роки, аналіз даних ЄРПН, показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ та податкову інформацію щодо ТОВ «БФА «Олімпус» свідчать про викладення у запиті фактів, які вказували на невідповідність даних в податкових деклараціях позивача щодо конкретних сум ПДВ та податку на прибуток за операціями із зазначеним контрагентом через відсутність будь-яких основних фондів та виробничих потужностей у ТОВ «БФА «Олімпус». Також зазначено, що номенклатура та обсяг реалізованих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарських операцій без наявності трудових ресурсів, а відповідні послуги із залученням стороннього трудового ресурсу та експлуатації основних засобів за даними ЄРПН не придбавались. Означені обставини давали відповідачу підстави вважати ці дані недостовірними.

У відповідь на запит позивач листом без номеру та без дати повідомив про відсутність підстав для направлення такого запиту із зазначенням, що надати повну відповідь на запит контролюючого органу позивач зможе лише маючи належні підстави для висвітлення інформації та її документального підтвердження відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Метою направлення запиту слід визнати перевірку цих фактів та забезпечення позивачу можливості їх спростувати шляхом надання запитуваної інформації. Зміст запиту свідчить, що в ньому зазначено, яка саме недостовірність задекларованих показників позивача виявлена контролюючим органом, в яких податкових деклараціях та за які звітні податкові періоди; наведені обставини, на підставі яких зроблено такий висновок, а також вказані документи, які пропонується надати у зв`язку з витребуванням інформації.

У цьому контексті варто зазначити, що вжите у пункті 1 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 ПК України слово «виявлено» не слід ототожнювати із «встановлено». У випадку наявності відомостей, в тому числі, податкової інформації, які дають об`єктивні підстави вважати показники податкової декларації платника податків недостовірними, контролюючий орган вправі надіслати цьому платнику запит із пропозицією підтвердити відповідні дані податкової звітності задля того, щоб пересвідчитися у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у справі №280/4441/19.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.05.2024 у справі № 813/3243/17, посилання Товариства на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов`язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Таким чином, виходячи з наведених правових норм, право контролюючого органу прийняти наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України може виникнути в разі дотримання ним вимог, встановлених нормами пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зміст запиту спростовує позицію позивача щодо відсутності у ньому конкретних підстав його надсилання.

За встановленого факту ненадання позивачем пояснень та документів у строк, встановлений пунктом 73.3 статті 73 ПК України, на письмовий запит, який відповідав нормам цього пункту, у ГУ ДПС у м. Києві була підстава, передбачена підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, призначити документальну позапланову виїзну перевірку щодо ТОВ «БК «Голдстрім ЛТД» наказом від 28.03.2024 №1996-п.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що доводи позивача про порушення порядку призначення та проведення перевірки не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час розгляду справи.

Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті198 ПК України, суд зазначає таке.

Відповідно до висновків акта перевірки фактично позивачем здійснено документальне оформлення господарських операцій з одержання (придбання) послуг і складено первинні документи всупереч вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту також Закон № 996-XIV) та пунктів 2.1 і 2.2 Положення, оскільки відсутній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія, в основі якої має бути дійсний рух певного активу. При перенесенні позивачем інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів в порушення вимог статті 9 Закон № 996-XIV, пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі по тексту також Положення №88), ТОВ «БК «Голдстрім ЛТД» до складу «Собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» рядок 2050 Звіту про фінансові результати за формою №2-м, безпідставно віднесено витрати з будівельно-монтажних робіт у ТОВ «БФА «Олімпус», в результаті чого підприємством завищено собівартість реалізованих послуг на загальну суму 5 427 667 грн. Як висновок, за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 позивач задекларував податок на прибуток у сумі 1 481 201 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 встановлено його заниження в сумі 976 980 грн, у тому числі по періодах: за 2020 рік у сумі 762 503 грн, за 2021 рік у сумі 214 477 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2020 року, січень 2021 року встановлено його завищення на суму 1 085 534 грн, в тому числі по періодах: за вересень 2020 року в сумі 324 146 грн, жовтень 2020 року в сумі 307 025 грн, листопад 2020 року в сумі 216 054 грн, січень 2021 року в сумі 238 308 грн.

За результатами аналізу інформації ЄРПН встановлено, що ТОВ «БФА «Олімпус» не встановлено залучення сторонніх організацій до виконання робіт з прокладання кабельної продукції на об`єкті «Комбікормовий завод», що знаходиться в Полтавській області, а також не встановлено придбання кабелю для виконання даних робіт. Крім того, ТОВ «БФА «Олімпус» згідно інформації з ЄРПН протягом вересня, жовтня, листопада 2020 року, січня 2021 року виписало податкові накладні про «надання послуг», крім позивача, що 10 СГ на суму 26 679,2 тис. грн, що, на переконання контролюючого органу, свідчить про те, що лише протягом червня 2021 працівники ТОВ «БФА «Олімпус» «виконали» різного роду роботи на 10 об`єктах в різних регіонах України без залучення сторонніх організацій та придбання супутніх товарів та послуг (будівельні матеріали, необхідні інструменти, тощо).

В акті перевірки відповідач виснував, що на порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачем завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «БФА «Олімпус» на загальну суму 1 085 534 грн.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту та врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ та врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що такі правові наслідки, як виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат, настають лише у разі реального (фактичного) вчинення платником податків господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Вчинення господарської операції пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні (встановлені правовими нормами) реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних бухгалтерського та податкового обліку.

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №826/16277/14, від 20.02.2018 у справі №818/920/17, від 08.10.2019 у справі №826/6836/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата в цій постанові звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі, будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вирішенні адміністративної справи № 200/3458/21 у постанові від 15.03.2023 Верховним Судом сформовано обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою в податковому праві діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що з метою забезпечення виконання податкового обов`язку особа вжила усіх передбачених законодавством заходів і її дії (бездіяльність) не мають на меті чогось іншого, крім як виконання вимог податкового законодавства до того часу поки податковими органами не доведено зворотного. Контролюючий орган на підтвердження недобросовісності поведінки платника податків повинен надати відповідні докази та вказати дані, що свідчать про наявність у останнього реальної можливості за допомогою розумних заходів з належною обачністю пересвідчитися в тому, що від його імені здійснюються податкові правопорушення і, що він міг завадити їх вчиненню або їх припинити.

Законодавство не містить певних конкретних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку.

На думку суду, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Спектр-Агро» (замовник) укладено договір генерального підряду від 17.10.2019 №17.10/2019, за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до затвердженої проектної документації (далі проект), умов цього договору та додатків до договору, виконання робіт із «Нове будівництво виробничих споруд з вбудованими приміщеннями для зберігання і технічного обслуговування сільгосптехніки» за адресою: вул. Путрівська, 261, с. Путрівка Васильківського району Київської області, кадастровий номер ділянки 3221487000:008:0034.

За завданням замовника генпідрядник зобов`язується на свій ризик виконати та здати йому в установлений даним договором строк закінчені будівельні роботи/об`єкт будівництва (далі роботи), а замовник зобов`язується надати генпідряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну та дозвільну документацію, прийняти від генпідрядника роботи/об`єкти та оплатити їх. Під роботами, вказаними у пункті 1.1. договору, маються на увазі усі необхідні види підготовчих та будівельних робіт для введення в експлуатацію об`єкта. Забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, електротехнічним обладнанням, апаратурою та інструментами покладається на генпідрядника.

Відповідно до пункту 7.1 договору генпідрядник, у разі необхідності, має право на залучення субпідрядних організацій, за попереднім погодженням із замовником.

Листом ТОВ «Спектр-Агро» від 31.07.2020 №145/20 позивачу було погоджено залучення субпідрядної організації ТОВ «БФА «Олімпус» для виконання будівельно-монтажних робіт «Нове будівництво виробничих споруд з вбудованими приміщеннями для зберігання і технічного обслуговування сільгосптехніки» за адресою: вул. Путрівська, 261, с. Путрівка Васильківського району Київської області, кадастровий номер ділянки 3221487000:008:0034 за договором підряду від 17.10.2019 №17.10/2019.

Між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «БФА «Олімпус» (субпідрядник) укладено договір будівельного підряду від 19.08.2020 №1/19, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, субпідрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати і здати генпідрядникові будівельно-монтажні роботи «Нове будівництво виробничих споруд з вбудованими приміщеннями для зберігання і технічного обслуговування сільгосптехніки» за адресою: вул. Путрівська, 261, с. Путрівка Васильківського району Київської області, кадастровий номер ділянки 3221487000:008:0034 відповідно до затвердженої проектної документації, по завданню генпідрядника із матеріалів генпідрядника, в обумовлений цим договором строк. Забезпечення будівництва електрикою, водою, вантажопідйомними машинами і механізмами покладається на генпідрядника.

За умовами пунктів 2.1, 2.4 договору генпідрядник повинен виконати роботи з організації майданчика будівництва: влаштування огородження, організація та оплата цілодобової охорони на об`єктів, вивіз будівельного сміття, вертикальна розробка поверхні майданчика, перенос існуючих комунікацій, які заважають виробництву робіт по договору.

Генпідрядником робіт здійснюється поставка основних будівельних матеріалів.

Загальний термін виконання робіт субпідрядником за цим договором до 31.12.2021. Датою закінчення виконання робіт субпідрядника за цим договором є дата підписання підрядником акту прийняття всіх виконаних субпідрядником робіт.

Додатками №№ 1 4 до означеного договору є договірна ціна.

Актом приймання-передачі будівельного майданчика від 19.08.2020 за договором №1/19 від 19.08.2020 підтверджується передача позивачем (генпідрядник) субпідряднику ТОВ «БФА «Олімпус» будівельного майданчика для виконання будівельно-монтажних робіт «Нове будівництво виробничих споруд з вбудованими приміщеннями для зберігання і технічного обслуговування сільгосптехніки» за адресою: вул. Путрівська, 261, с. Путрівка Васильківського району Київської області, кадастровий номер ділянки 3221487000:008:0034.

На підтвердження факту виконання ТОВ «БФА «Олімпус» будівельно-монтажних робіт за договором №1/19 від 19.08.2020 позивачем долучено до матеріалів справи копії актів виконаних робіт (надання послуг) від 14.09.2020, від 21.09.2020, від 28.09.2020, від 30.09.2020, від 30.10.2020, від 30.11.2020, від 29.01.2021 з переліками до актів виконаних робіт, в яких деталізовано перелік виконаних робіт та зазначено перелік матеріалів генпідрядника.

ТОВ «БФА «Олімпус» виписано на адресу позивача податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН відповідно до квитанцій про реєстрацію ПН/РК.

Оплата за виконані роботи здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого матеріали справи містять заключні банківські виписки по рахунку та копії платіжних доручень з відмітками про проведення їх банком.

Актом приймання-передачі будівельного майданчика від 29.01.2021 за договором №1/19 від 19.08.2020 підтверджується передача позивачу (генпідряднику) субпідрядником ТОВ «БФА «Олімпус» будівельного майданчика для виконання будівельно-монтажних робіт «Нове будівництво виробничих споруд з вбудованими приміщеннями для зберігання і технічного обслуговування сільгосптехніки» за адресою: вул. Путрівська, 261, с. Путрівка Васильківського району Київської області, кадастровий номер ділянки 3221487000:008:0034.

Досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до абзацом 10 статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- тимчасова поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зауважує, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.12.2019 у справі №826/13060/18 норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

У постанові від 14.02.2020 (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Відповідно до статуту ТОВ «БК «Голдстрім ЛТД», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «БК «Голдстрім ЛТД» протокол №21/11/2022 від 21.11.2022, метою діяльності позивача є отримання прибутку у валюті України та іноземній валюті. Предметом діяльності Товариства є будь-які види діяльності (робіт. Послуг тощо) у порядку. Встановленому законодавством України. Види діяльності, які підлягають ліцензуванню, здійснюються після отримання ліцензії у порядку, встановленому діючим законодавством України.

З виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач має право займатися наступними видами діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.31 Штукатурні роботи; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах.

Матеріалами справи підтверджено, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «БФА «Олімпус» виникли з метою виконання позивачем зобов`язань з виконання ним договору генерального підряду №17.10/2019 від 17.10.2019, укладеного з ТОВ «Спектр-Агро».

ТОВ «БФА «Олімпус» має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 20.08.2019 №47-Л на ведення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (за переліком робіт згідно з додатком).

Суд зауважує, що положеннями укладеного між позивачем як генпідрядником та ТОВ «Спектр-Арго» як замовником від 17.10.2019 №17.10/2019 передбачено можливість залучення генпідрядником, у разі необхідності, субпідрядних організацій за попереднім погодженням із замовником.

Листом ТОВ «Спектр-Агро» від 31.07.2020 №145/20 позивачу було погоджено залучення субпідрядної організації ТОВ «БФА «Олімпус» для виконання будівельно-монтажних робіт «Нове будівництво виробничих споруд з вбудованими приміщеннями для зберігання і технічного обслуговування сільгосптехніки» за адресою: вул. Путрівська, 261, с. Путрівка Васильківського району Київської області, кадастровий номер ділянки 3221487000:008:0034 за договором підряду від 17.10.2019 №17.10/2019.

За результатами такого погодження позивачем було укладено договір будівельного підряду від 19.08.2020 №1/19, в межах якого ТОВ «БФА «Олімпус» виконувались будівельно-монтажні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Детальний перелік до актів виконаних робіт міститься у долучених до таких актів переліків.

Суди констатує, що на підтвердження реалізації вказаного договору позивачем надано первинні документи, складені належним чином, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 23.07.2024 було витребувано від відповідача документально підтверджені письмові пояснення щодо підстав висновку про нереальний (безтоварний) характер господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «БФА «Олімпус» (податкова інформація щодо цього суб`єкта, тощо).

Проте, відповідач вимоги ухвал суду не виконав витребувані докази суду не надав та про причини їх ненадання суду не повідомив. Наведене, у свою чергу, позбавляє суд можливість перевірити правомірність висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Натомість Кодекс адміністративного судочинства України закріплює відповідні наслідки такої бездіяльності суб`єкта владних повноважень у вигляді невиконання без поважних причин вимог суду про надання доказів.

Так, згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись вказаною нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин доказів, витребуваних судом ухвали від 23.07.2024, суд вважає за можливе визнати непідтвердженими ті обставини, які викладені в акті перевірки.

Таким чином, відповідачем під час розгляду справи не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, придбані позивачем у контрагента ТОВ «БФА «Олімпус» будівельно-монтажні роботи відповідають меті та цілям здійснення господарської діяльності як такі, що направлені на виконання зобов`язань за договором генерального підряду від 17.10.2019 №17.10/2019.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на наявну у нього податкову інформацію, наявну в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ «БФА «Олімпус», оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №420/1552/21, від 16.03.2023 у справі №821/3484/14, від 04.01.2024 у справі № 120/9359/21-а.

Суд вважає за доцільне зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що господарська діяльність контрагента позивача перевірялась, проводились зустрічні перевірки. Усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних податкової інформації, наявної в базі даних. До/під час проведення перевірки позивача не була проведена зустрічна звірка або перевірка господарської діяльності контрагента позивача, не було також звернень до цього підприємства про надання пояснень або підтверджуючих документів.

В акті перевірки контролюючим органом не зафіксовано жодних порушень податкового законодавства саме позивачем, а висновки про господарську діяльність контрагента зроблені виключно на підставі електронних баз даних без дослідження первинних бухгалтерських документів безпосередніх учасників господарських операцій.

В обґрунтування нереальності господарських операцій відповідач вказував під час розгляду справи, що згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку ТОВ «БФА «Олімпус» у ІІІ кварталі 2020 року працювало 25 осіб, у IV кварталі 2020 року 32 особи, у І кварталі 2021 року 36 осіб. Водночас, за результатами аналізу інформації з ЄРПН не встановлено залучення ТОВ «БФА «Олімпус» сторонніх організацій до виконання робіт з прокладання кабельної продукції на об`єкті Комбікормовому заводі, що знаходиться в Полтавській області, не встановлено придбання кабелю для виконання даних робіт.

В листі ГУ ДПС у м. Києві від 29.04.2024 за результатами розгляду скарги позивача на акт перевірки у зв`язку з технічною помилкою, допущеною в абзаці 7 на стор. 10 акта перевірки, виправлено технічну помилку шляхом зазначення про невстановлення за результатами аналізу ЄРПН залучення сторонніх організацій до виконання робіт з влаштування піщаного насипу, щебеню, тротуарної плитки, бортового каменю, асфальту на об`єктів: вул. Путрівська, 261, с. Путрівка Васильківського району Київської області.

Враховуючи зазначення по тексту акта перевірки щодо її здійснення по взаємовідносинам з ТОВ «БФА «Олімпус» в частині виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті, що знаходиться за адресою вул. Путрівська, 261, с. Путрівка Васильківського району Київської області, у суду наявні підстави вважати технічною допущену в абзаці 7 на стор. 10 акта перевірки описку щодо виконання робіт з прокладання кабельної продукції на об`єкті Комбікормовому заводі.

Також в акті перевірки відповідач зазначає про виписування у спірному періоді контрагентом позивача ТОВ «БФА «Олімпус» податкових накладних ще 10 суб`єктам господарювання, що, на його думку, свідчить про «виконання» різного роду робіт на 10 об`єктах в різних регіонах України без залучення сторонніх організацій та придбання супутніх товарів (будівельні матеріали, необхідні інструменти тощо).

На такі доводи суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагент постачальника позивача не має достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів та дослідження первинних документів.

Указана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у суб`єкта підприємницької діяльності трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення господарських операцій.

Суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень по взаємовідносинах позивача з контрагентом. Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 30 280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.07.2024 №8213.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 30 280,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.05.2024 №№ 00373650702 та 00373680702.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Голдстрім ЛТД» (ідентифікаційний код 40208669, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Мрії, 19, оф. 110-А) судовий збір у розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.