Рішення

від 30.10.2024 по справі 420/15642/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15642/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи №2 (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555), Спеціалізовано-травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555), Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555) про визнання протиправними та скасування актів,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи №2, Спеціалізовано-травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.03.2024 року Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи;

визнати протиправними та скасувати акт огляду медико-соціальною експертною комісією №23 від 17.04.2024 року Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи;

зобов`язати Спеціалізовану травматологічну медико-соціальної експертну комісію Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи провести повторну медико-соціальну експертизу Грачову Олександру Сергійовичу, з метою встановлення ступеня втрати працездатності;

зобов`язати Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи № 2 провести повторну медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 , з метою встановлення ступеня втрати працездатності.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що він - ОСОБА_1 з 30.01.2023 року по 30.01.2024 року статус особи з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання; діагноз: наслідки травматичного ураження лівої руки (2019 року - різана рана долонної поверхні лівої кисті з переходом на н/з передпліччя з пошкодженням сухожилків згиначів 3,4,5 лівої кисті) з пошкодженням лівого ліктьового та серединного нервів, помірним парезом лівої кисті, контрактурою кисті, вираженими сенсорними розладами, вираженим больовим синдромом. Помірне порушення функції лівої руки, виражене порушення функції лівої кисті.

27.02.2024 року позивач проходив повторний огляд Спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи».

За результатами огляду МСЕК ОСОБА_2 видана довідка про невизнання інвалідом (форма 167/0), заповнена відповідно до Наказу МОЗ України "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", затверджена наказом МОЗ України 19.05.2003 року за № 224, яка є документальним підтвердженням рішення МСЕК.

У зв`язку з непогодженням з довідкою, ОСОБА_1 було повторно направлено на огляд для проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) до Одеської обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи.

За результатами огляду комісії від 17.04.2024 року групу інвалідності ОСОБА_1 не встановлено.

Вважаючи протиправним акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.03.2024 року Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи та акт огляду медико-соціальною експертною комісією №23 від 17.04.2024 року Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи №2 щодо невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивач посилається на те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії. Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі та у разі відповідності певним критеріям, комісія може визнати особу інвалідом, про що приймається рішення.

За результатами медичного обстеження, комісія дійшла висновку, що наявний у ОСОБА_1 діагноз, ступінь функціональних порушень, на даний час, не дають підстав для пролонгування групи інвалідності, при наявності обставин, що були підставою для отримання ним інвалідності у 2023 році і які не перестали існувати на даний час.

Також у позові зазначено, що позивачу не було надано офіційного висновку, де було б зазначено які саме лікарі здійснювали огляд, які конкретно аналізи та маніпуляції проводилися, чи було здійснено огляд профільними лікарями, що можуть надавати відповідні висновки щодо стану здоров`я з наявністю або відсутністю підстав для відмови особі у продовженні статусу особи з інвалідністю, враховуючи, що стан здоров`я з приводу наявності критичних вад, які передбачають отримання статусу інваліда нікуди не зникли.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору, а отже невідповідністю вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України.

10.06.2024 року позивачем через канцелярію суду подано заяву, до якої додано квитанцію від 30 травня 2024 року №45343822 про сплату судового збору у розмірі 1211, 20 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи призначено проводити без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.

05.08.2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву від Комунальної установи «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи».

У поданому відзиві зазначено, що Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи № 2 є структурним підрозділом Комунальної установи «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі - КУООЦМСЕ) без прав юридичної особи. Так само не має статуту самостійної юридичної особи - Спеціалізована травматологічна медико-соціальна комісія, яка є підрозділом Комунальної установи «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи».

На підставі викладеного, належним відповідачем по справі Комунальна установа «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи» визнає саме себе, оскільки до її складу входять всі медико-соціальні експертні комісії за напрямками та спеціалізацією.

По суті позовних вимог, КУООЦМСЕ позов не визнає, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

У відзиві зазначено, що ОСОБА_3 вперше був визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи у 2019 році, причини загальне захворювання на строк до 18.12.2020.

У 2021 році йому підтверджена ІІІ група інвалідності на строк до 18.01.2023.

30.01.2023 позивач пройшов медико-соціальну експертну комісію, за результатами якого залишена ІІІ група інвалідності на строк до 30.01.2024.

19.03.2024 ОСОБА_3 пройшов у Спеціалізованій травматологічній медико-соціальній експертній комісії черговий огляд. За рішенням комісії особою з інвалідністю він не визнаний, відповідно група інвалідності не встановлена. Підстава : "за наслідками травми опорно-рухової системи спричинене ЛЕГКЕ ОБМЖЕННЯ ЖИТТЕДІЯЛЬОСТІ". Не погодившись з рішенням Спеціалізованої травматологічної МСЕК від 19.03.2024 за процедурою ОСОБА_3 подав заяву по конфлікту на переогляд до вищої МСЕК, а саме до Одеського обласного центру МСЕК № 2 (далі - ОблМСЕК 2).

17.04.2024 ОблМСЕК 2 з рішенням Спеціалізованої травматологічної МСЕК від 19.03.2024 погодилась. Вирішила, що ОСОБА_3 "групи інвалідності не підлягає".

Відповідач зазначає, що при встановленні групи інвалідності будь-яка комісія діє відповідно та на підставі положень, визначених Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення), Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція).

Відповідно до зазначених НПА, особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, ІІ або ІІІ група інвалідності.

Проте, як стверджує відповідач, медичні документи, які були наданні позивачем не свідчать та не підтверджують стійкого порушення функцій організму, обумовленого захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності для встановлення групи інвалідності та відсутні виражені порушення функцій організму, що призводять до обмеження здатності до трудової діяльності та інших категорій життєдіяльності. Діагноз щодо стану здоров`я встановлюються медичними закладами, в яких особи проходять чи перебувають на лікуванні. У позивача діагноз наслідки травматичного ураження лівої руки (у 2019 році різана рана долонної поверхні лівої кісті з переходом на н/з передпліччя з пошкодженням сухожилків згиначів III, IV, V лівої кісті) з пошкодженням лівого ліктьового та середнього нервів, помірним парезом лівої кісті. Отже, МСЕК діагнози не визначають, а встановлюють групу інвалідності згідно медичних діагнозів інших закладів охорони здоров`я та після ретельного огляду лікарями-експертами. Діагноз, який визначено позивачу, на момент огляду у 2024 році не надало ні Спеціалізованій травматологічній, ні ОблМСЕК 2 підстав для встановлення/підтвердження ОСОБА_4 групи інвалідності.

Таким чином, відповідач переконує, що Комісії, приймаючі рішення про невизнання ОСОБА_5 особою з інвалідністю, діяли відповідно, у межах своїх повноважень та у спосіб згідно норм та положень діючого законодавства. Повторний огляд за відсутності медичних документів та висновків щодо погіршення стану здоров`я позивача призведе до аналогічного рішення, як рішення комісій від 19.03.2024 та від 17.04.2024.

Окрім цього, вимоги позивача щодо зобов`язання провести повторний огляд обома комісіями з метою встановлення ступеня втрати працездатності одночасно, на переконання відповідача, не коректно сформульовані, оскільки обласні комісії відповідно до п. 12 Положення повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, і оскаржили рішення районних комісій. Тобто, ОблМСЕК 2 по конфлікту за заявою позивача перевірила рішення "нижчої за рівнем" комісії, і не приймала окремого рішення.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.

Ухвалою суду від 30.08.2024 року залучено до участі у справі № 420/15642/24 у якості другого відповідача Комунальну установу «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555). Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи № 420/15642/24.

15.08.2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 30.08.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи в адміністративній справі № 420/15642/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово був оглянутий медико-соціальними експертними комісіями на предмет встановлення йому відповідної групи інвалідності та визнання його особою з інвалідністю.

ОСОБА_1 був визнаний особою з інвалідністю, йому була встановлена ІІІ група інвалідності у 2019 році, причини загальне захворювання на строк до 18.12.2020.

У 2021 році ОСОБА_1 підтверджена ІІІ група інвалідності на строк до 18.01.2023 (а.с. 70).

30.01.2023 року позивач пройшов медико-соціальну експертну комісію, за результатами якого залишена ІІІ група інвалідності на строк до 30.01.2024 (а.с. 71-73).

Згідно направлення на медико-соціальну експертну комісію від 08.03.2024 року, наданого КНП «Чорноморська лікарня» ЧМР Одеського району Одеської області, позивач направлений на черговий огляд (а.с. 74-76).

19.03.2024 року ОСОБА_1 пройшов у Спеціалізованій травматологічній медико-соціальній експертній комісії черговий огляд, за наслідками якого складений Акт огляду медико-соціальною експертною комісією №175 від 19.03.2024 року (а.с. 77-78).

За рішенням Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії, викладеним у п. 30.4 Акту огляду медико-соціальною експертною комісією №175 від 19.03.2024 року, позивач особою з інвалідністю не визнаний, група інвалідності не встановлена.

У п. 34 Акт огляду медико-соціальною експертною комісією №175 від 19.03.2024 року наведене обґрунтування експертного рішення, а саме: «за наслідками травми опорно-рухової системи спричинене легке обмеження життєдіяльності».

12.04.2024 року позивач звернувся до голови Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії із заявою, відповідно до якої просив направити його на переогляд в обласну МСЕК №2, у зв`язку з незгодою з рішенням від 19.03.2024 року (а.с. 79).

17.04.2024 року за результатами перевірки по конфлікту, обласна МСЕК-2 погодилась з діагнозом та рішенням Спеціалізованої травматологічної МСЕК від 19.03.2024 року. Вирішила, що ОСОБА_1 «групи інвалідності не підлягає».

Рішення обласної МСЕК-2 викладене у п. 36 Акту огляду медико-соціальною експертною комісією №175 від 19.03.2024 року.

Позивачу видано Довідку про невизнання інвалідом (а.с. 17).

Вважаючи протиправним акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.03.2024 року Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи та Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи №2 щодо невизнання особою з інвалідністю ІІІ групи, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя; медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Згідно ч. 8 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії Російської Федерації проти України;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Згідно ч. 9 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», медико-соціальні експертні комісії:

встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;

вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 затверджене Положення про медико-соціальну експертизу (далі Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно з пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідно до пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:

1) загального профілю;

2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Пенсійного фонду України, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Порядок участі представників органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Згідно підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Відповідно до пункту 14 Положення про медико-соціальну експертизу, комісії мають право:

одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;

направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

відвідувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, обстежувати робочі місця, виробничі та службові приміщення, ознайомлюватися із звітами, статистичними та іншими матеріалами з питань, що належать до компетенції комісій;

подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;

допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.

Відповідно до пункту 15 Положення про медико-соціальну експертизу, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Пунктом 17 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з п. 18 Положення про медико-соціальну експертизу, відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.

Згідно з п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу, Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу, Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 N 561 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за N 1295/20033З затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкція №561).

Як визначено п. 1.4 Інструкції №561, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції №561, фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі - МСЕК) зобов`язані ознайомити особу (законного представника) з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також надавати роз`яснення з інших питань, що пов`язані з встановленням групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у разі її незгоди з рішенням МСЕК.

Згідно п. 1.6 Інструкції №561, документи, що використовуються для визначення причинного зв`язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.

Згідно п. 1.8 Інструкції №561, хворого, якого направляють на МСЕК уперше, представляє голова лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу.

Відповідно до п. 1.10 Інструкції №561, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Згідно п.п. 2.3-2.5 Інструкції №561, критерії встановлення інвалідності визначені пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 1317-2009-п. Причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 1317-2009-п. Повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 1317-2009-п.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 затверджене Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

У відповідності з п. 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Згідно п. 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, визначених у пункті 5 цього Положення, комісія проводить експертизу протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії.

Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду.

У відповідності з п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Пунктом 27 визначені підстави для встановлення I, II чи III групи інвалідності.

Зокрема, підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Пунктом 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передбачено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Також, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку (п. 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Предметом спору у даній справі є правомірність результатів огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 , згідно яких особою з інвалідністю він не визнаний, група інвалідності йому не встановлена.

У п. 34 Акту огляду медико-соціальною експертною комісією №175 від 19.03.2024 року наведене обґрунтування експертного рішення, а саме: «за наслідками травми опорно-рухової системи спричинене легке обмеження життєдіяльності».

У своїх доводах позивач посилається на те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії. Зазначає, що йому не було надано офіційного висновку, де було б зазначено які саме лікарі здійснювали огляд, які конкретно аналізи та маніпуляції проводилися, чи було здійснено огляд профільними лікарями, що можуть надавати відповідні висновки щодо стану здоров`я з наявністю або відсутністю підстав для відмови особі у продовженні статусу особи з інвалідністю, враховуючи, що стан здоров`я з приводу наявності критичних вад, які передбачають отримання статусу інваліда нікуди не зникли.

У відзиві в обґрунтування правомірності рішення Комісій (Спеціалізована травматологічна МСЕК, як МСЕК нижнього рівня, та Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи № 2, як МСЕК вищого рівня) зазначено, що діагноз щодо стану здоров`я встановлюються медичними закладами, в яких особи проходять чи перебувають на лікуванні. МСЕК діагнози не визначають, а встановлюють групу інвалідності згідно медичних діагнозів інших закладів охорони здоров`я та після ретельного огляду лікарями-експертами. Діагноз, який визначено позивачу, на момент огляду у 2024 році не надало ні Спеціалізованій травматологічній МСЕК, ні обласній МСЕК-2 підстав для встановлення/підтвердження позивачу ІІІ групи інвалідності.

Суд частково погоджується з доводами відповідача, оскільки відповідно до п.п. 17-18 Положення про медико-соціальну експертизу та п. 1.4 Інструкції №561, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Тобто, медичне обстеження проводиться та діагноз встановлюється медичними закладами, в яких особи проходять чи перебувають на лікуванні.

Зокрема, відповідно до пункту 14 Положення про медико-соціальну експертизу, комісії мають право направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування.

Разом із тим, відповідно до п. 1.10 Інструкції №561, при огляді у МСЕК проводяться:

вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи;

опитування хворого;

об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Згідно Виписки із медичної карти №1584 стаціонарного хворого КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 13.02.2024 по 21.02.2024 з діагнозом: «Наслідки травматичного ураження лівої руки (2019 р. - різана рана долонної поверхні лівої кисті з переходом на н/3 передпліччя з пошкодженням сухожилків згиначів 3,4,5 лівої кисті) з пошкодженням лівого ліктьового та серединного нервів, помірним парезом лівої кисті, контрактурою кисті, вираженими сенсорними розладами, вираженим больовим синдромом. Помірне порушення функції лівої руки, виражене порушення функції лівої кисті.».

Згідно Акту огляду медико-соціальною експертною комісією №109 від 30.01.2023 року, позивачу була встановлена третя група інвалідності по причині «загальне захворювання» з таким самим діагнозом.

Таким чином, оскільки з моменту останнього огляду позивача зміни у стані його здоров`я не відбулись, рішення МСЕК щодо не встановлення позивачу третьої групи інвалідності не може вважатися правомірним.

Протягом 2019-2023 років позивачу встановлювалась ІІІ група інвалідності за наявним діагнозом (наслідки травматичного ураження лівої руки …).

Доказів на підтвердження того, що з моменту останнього огляду експертною комісією позивача 19.03.2024 року відбулись зміни в стані його здоров`я у порівнянні з попередніми роками, що, в свою чергу, могло бути підставою для відмови у встановленні ІІІ групи інвалідності, відповідачами суду не надано.

Акт огляду медико-соціальною експертною комісією №175 від 19.03.2024 року не містить повної інформації про те, які саме лікарі здійснювали огляд та підстави відмови позивачу у продовженні статусу особи з інвалідністю.

У контексті наведеного, суд вважає протиправним та скасовує Акт огляду медико-соціальною експертною комісією №175 від 19.03.2024 року з висновками Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії про те, що позивач особою з інвалідністю не визнаний, група інвалідності не встановлена, та рішенням обласної МСЕК №2 від 17.04.2024 року за конфліктом, яким остання погодилась з діагнозом та рішенням Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії від 19.03.2024 року «групи інвалідності не підлягає».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обираючи спосіб відновлення порушеного права позивач, суд враховує, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 30 листопада 2020 року в справі № 200/14695/19-а.

Таким чином, виходячи з підстав, на яких ґрунтується спірне рішення відповідача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Спеціалізовану травматологічну медико-соціальної експертну комісію Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи провести повторну медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 , відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 N 561, з урахуванням висновків суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи №2 (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555), Спеціалізовано-травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555), Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555) про визнання протиправними та скасування актів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Акт огляду медико-соціальною експертною комісією №175 від 19.03.2024 року з висновками Спеціалізовано-травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, та рішення Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи №2 від 17.04.2024 року за конфліктом щодо погодження з діагнозом та рішенням Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії від 19.03.2024 року «групи інвалідності не підлягає».

Зобов`язати Спеціалізовану травматологічну медико-соціальної експертну комісію Комунальної установи Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи провести повторну медико-соціальну експертизу Грачову Олександру Сергійовичу, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 40, код ЄДРПОУ 03321555) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук