Ухвала від 09.01.2024 по справі 359/757/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/757/21 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1516/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2 Категорія: ч. 1 ст. 111 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар

судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в апеляційному провадженні за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2023 у кримінальному провадженні № 220 200 000 000 000 14 від 03 лютого 2020 року стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Магадан російської федерації, громадянина України, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014 № 1689-VII), клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 та про повернення застави заставодавцю ОСОБА_9 , інтереси якого вона представляє,

за участю прокурора ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_7 ,

ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2023 ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 111 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла, яке належить на праві власності його сім`ї.

Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді застави замінено на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, з ухваленням взяття його під варту негайно в залі суду і утримувати в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.

Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його затримання для приведення вироку суду до виконання.

В порядку ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_8 , строк його попереднього ув?язнення з 25.11.2020 по 10.12.2021 з розрахунку один день попереднього ув?язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Вирішено після набрання вироком законної сили, заставу повернути заставодавцю, інформація про яку знаходиться в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" МЮ України та в прокурора.

У проваджені вирішена доля речових доказів.

Не погоджуючись з вироком суду захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , кожен окремо подали апеляційні скарги.

Під час апеляційного розгляду провадження, ухвалою Київського апеляційного суду від 29.09.2023 залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 з тримання під вартою на заставу, внесену раніше.

Захисник ОСОБА_6 подала письмове клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 з тримання під вартою на особисте зобов`язання з покладенням на нього обов`язків щодо носіння (застосування) засобу електронного контролю, повідомляти суд про зміну місця проживання, з`являтись на будь-яку вимогу суду та покладення будь-яких інших обов`язків, які на думку суду необхідні.

На переконання захисника на сьогоднішній день ризики, визначені ст. 177 КПК України відсутні та жодним чином не підтвердженні.

Водночас, зауважує, що для попередження ризику переховування від суду можливо стосовно ОСОБА_8 застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків щодо носіння (застосування) засобу електронного контролю, повідомляти суд про зміну місця проживання, з`являтись до суду на будь-яку вимогу, заборони спілкування з певним колом осіб.

Наголошує, що за період з 09.12.2021 по 24.07.2023 ОСОБА_8 жодного разу не порушував своїх обов`язків як обвинувачений.

Також, захисник ОСОБА_6 в інтересах заставодавця ОСОБА_9 подала клопотання про повернення застави.

В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що 09.12.2021 ОСОБА_9 за рахунок кредитних коштів вніс заставу за ОСОБА_8 , що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.2370691112.1.

Зауважує, що ОСОБА_8 змінено запобіжний захід із застави на тримання під вартою не з підстав порушення останнім своїх обовязків, а з підстав ухвалення обвинувального вироку, натомість вироком вказано, що застава буде повернена після набрання вироком законної сили.

На думку захисника, оскільки дія застави припинилась у день ухвалення вироку - 24.07.2023, вносилась не обвинуваченим, а заставодавцем - ОСОБА_9 , то вона може бути повернена заставодавцю за окремим судовим рішенням за клопотанням останнього.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисників на підтримання клопотань, пояснення прокурора, яка заперечувала щодо їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи клопотань, колегія суддів вважає, що заявлені клопотання задоволенню не підлягають за наступним.

За приписами ч. 1 ст. 418 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормою ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Таким чином, предметом розгляду апеляційного суду на даний час є питання обґрунтованості та вагомості клопотання сторони захисту щодо необхідності подальшого перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, якому запобіжний захід у вигляді застави змінено на тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

З матеріалів провадження убачається, що на виконання приписів п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, які регламентують у разі визнання особи винуватою обов`язковість суду у резолютивній частині вироку зазначати ухвалення рішень щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили незалежно він наявності клопотань сторін у провадженні, - суд першої інстанції вироком від 25.07.2023 вирішив питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили, з поверненням після його набрання законної сили застоводавцю застави.

Після проголошення вироку запобіжний захід відіграє роль заходу забезпечення виконання покарання, покликаного запобігти спробам втечі обвинуваченого та ухилення від відбування призначеного покарання, вчинення нових злочинів, а також як захід забезпечення належної процесуальної поведінки під час гіпотетично можливого провадження з перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст.177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У даному випадку ризик переховування обвинуваченого від суду обумовлюється суворістю покарання, призначеного судом за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2023 у виді позбавлення волі. Оскільки розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов`язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду.

Враховуючи, що ОСОБА_8 вироком визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, з призначенням йому покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла, позицію сторони захисту в апеляційних скаргах щодо необхідності дослідження доказів у провадженні, які на думку захисників свідчать про невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, з огляду на те, що ОСОБА_8 , розуміючи невідворотність виконання призначеного покарання у разі відхилення апеляційних скарг сторони захисту, яке пов`язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, може переховуватися від суду, слід дійти висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_8 процесуальних обов`язків, бо на даний час існує високий ступінь ризику втечі, а також інших ризиків, пов`язаних з дослідженням доказів у провадженні у разі задоволення відповідних клопотань сторони захисту.

Зміна застосованого стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання може негативно відобразитися на здійсненні розгляду поданих апеляційних скарг та виконанні обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Попередня належна процесуальна поведінка обвинуваченого не спростовує існування зазначеного ризику та не може у цьому конкретному випадку бути підставою для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки ухвалення обвинувального вироку дійсно значно підвищує ризик можливого переховування обвинуваченого від суду.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, окрім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

У справі "Руслан Яковенко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою "після засудження компетентним судом" у розумінні п.п. "а" п. 1 ст. 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити.

За наведеним, клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на особисте зобов`язання - задоволенню не підлягає.

Прийняття такого рішення не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, якою означено, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Не підлягає задоволенню і клопотання захисника ОСОБА_6 щодо повернення застави внесеної ОСОБА_9 за ОСОБА_8 , оскільки, як зазначено вище, суд першої інстанції на виконання приписів п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України визначив повернути заставодавцю заставу після набрання вироком законної сили. Тобто повернення відповідної застави залишено на стадію виконання вироку, що не суперечить вимогам КПК України.

Керуючись ст.ст. 405 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 з тримання під вартою на особисте зобов`язання та повернення застави у розмірі 681.000 гривень заставодавцю ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4