Постанова

від 28.10.2024 по справі 520/9085/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 р.Справа № 520/9085/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, по справі № 520/9085/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоінвестпроект (далі- позивач, ТОВ Енергоінвестпроект) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, яке в ході судового розгляду справи було замінено на правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2018 року №00003631402, №00003641402.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що факт придбання кондиціонерів у ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» підтверджується належними первинними документами, що відповідають вимогам Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV). Та обставина, що указаний контрагент не включив до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі ПДВ) за вересень 2017 року 1304600 грн, не може мати негативних наслідків для позивача в силу приписів статті 61 Конституції України.

Придбання консультаційних послуг з питань економічних показників здійснення діяльності із постачання електричної енергії у Запорізькій області у ТОВ Науково-технічний центр Енерготехінвест обумовлено тим, що ТОВ Енергоінвестпроект у періоді, що перевірявся, здійснювало господарську діяльність із постачання електричної енергії. Вказаний контрагент мав відповідну кваліфікацію щодо надання такого виду послуг, що підтверджується ліцензією від 08 жовтня 2004 року серії АЕ №288004 на право провадження підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом та тим, що основним видом діяльності цього підприємства згідно з КВЕД є 35.14 торгівля електроенергією.

Протокольною ухвалою від 21 січня 2019 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив викликати як свідка у справі керівника ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» ОСОБА_1 (том 2 а.с.186-187).

Свідок був допитаний судом першої інстанції у судовому засіданні, яке відбулось 28 січня 2019 року (том 3 а.с.206-210).

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 28 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, позов задовольнив (том 3 а.с.212-219, том 4 а.с.119-130).

Верховний Суд постановою від 28 вересня 2020 року касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції (том 4 а.с.198-209).

Підставою для направлення справи на новий розгляд слугувало те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини наявності у ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» технічної можливості виконання укладеної з позивачем угоди. Під час дослідження господарських відносин між позивачем та ТОВ Науково-технічний центр Енерготехінвест суди не спростували доводів відповідача щодо відсутності обов`язкових реквізитів у акті виконаних робіт, ненадання звіту з детальною інформацією щодо наданих послуг, не підтвердження економічного ефекту за наслідками отриманих від означеного контрагента послуг.

В ході здійснення нового розгляду справи Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 листопада 2020 року витребував у відповідача: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІІ квартал 2017 року; звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з таблицями до нього за вересень 2017 року; докази наявності вироку у кримінальній справі щодо директора ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд Кісіля Д.В.; повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП; акти перевірок, податкові повідомлення-рішення, складені/направлені ТОВ Будівельна компанія Інтер-Буд. Витребував у позивача: докази оплати за товар (кондиціонери) позивачем на користь ТОВ Будівельна компанія Інтер-Буд; докази отримання економічного ефекту за наслідками отриманих послуг від ТОВ Науково-технічний центр Енерготехінвест (том 4 а.с.213-214).

За наслідками нового розгляду справи Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, адміністративний позов задовольнив (том 6 а.с.11-19, 117-131).

Постановою Верховного Суду від 02.11.2023, винесеною за наслідками касаційного оскарження, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №520/9085/18 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2018 року: №00003631402 повністю, №00003641402 в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1294398 грн і застосування штрафних санкцій у розмірі 323599,50 грн, а також в частині розподілу судових витрат. Справу №520/9085/18 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду в цій частині. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №520/9085/18 залишені без змін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що податкові накладні були отримані ТОВ «Енергоінвестпроект» від ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» вчасно, відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних і відповідають даним податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року, а тому вказані податкові накладні відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника. Також, позивач зазначає, що видаткові накладні, за якими ТОВ «БК «ІНТЕР-БУД» здійснило поставку кондиціонерів ТОВ «Енергоінвестпроект» за договором поставки № 01/09-17 від 01.09.2017 року повністю відповідають вимогам до первинного документу, які визначені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, Посадові особи ГУ ДПС провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ Енергоінвестпроект з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт від 05 червня 2018 року №2268/2040-14-02-08/34633789 (том 1 а.с.24-48).

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 939215 грн, у тому числі за III квартал 2017 року 803664 грн, за 2017 рік 67408 грн, за І квартал 2018 року 68143 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за І квартал 2018 року на 15511368 грн;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість (з урахуванням пункту 102.1 статті 102 ПК України) на загальну суму 1395484 грн, у тому числі: у травні 2015 року на 4667 грн, у червні 2015 року на 4667 грн, у липні 2015 року на 4667 грн, у серпні 2015 року на 2882 грн, у вересні 2015 року на 4667 грн, у грудні 2015 року на 4667 грн, у січні 2016 року на 64667 грн, у вересні 2017 року на 1294398 грн, у жовтні 2017 року на 10202 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані тим, що контрагент ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд, який здійснював поставки кондиціонерів на адресу позивача, з вересня 2017 року не подає податкову звітність, не має трудових та матеріальних засобів для здійснення задекларованого обсягу господарських операцій, здійснює маніпулювання податковою звітністю з метою формування податкової вигоди для третіх осіб (шляхом придбання товарних позицій, які не придбавались у жодного з контрагентів), не включило до складу податкових зобов`язань за вересень 2017 року ПДВ у розмірі 1304600 грн за результатом реалізації товару позивачу. Податковий орган врахував, що згідно з умовами пункту 2.4 договору поставки кондиціонерів відповідна партія товару зберігається на складі постачальника (ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд») за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 106. Проте, за вказаною адресою контрагент позивача орендував приміщення площею лише 10 м2, тоді як для зберігання кондиціонерів у тій кількості, що була придбана ТОВ Енергоінвестпроект, необхідне приміщення площею не менше, ніж 234,7 м2. При цьому відповідач встановив, що за вказаною адресою розміщений житловий комплекс Панасівська слобода, в якому всі приміщення є житловими.

Контролюючий орган також мав претензії до господарських відносин з указаним контрагентом через ненадання до перевірки замовлень ТОВ Енергоінвестпроект з інформацією про назву, дату, кількість товару, актів приймання-передачі товару за кількістю і якістю. ГУ ДПС також вбачало, що господарські відносини з ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд мали разовий характер, оскільки означене підприємство було створено у грудні 2016 року і до вересня 2017 року не декларувало операцій з придбання та постачання товарів і послуг, які ніби-то були поставлені.

Окремо в акті перевірки ГУ ДПС звернуло увагу на пояснення, надані директором ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд ОСОБА_1 , який повідомив, що під час його перебування на посаді до 14 вересня 2017 року, очолюване ним підприємство не здійснювало господарської діяльності, ніяких договорів про поставку продукції, видаткових і податкових накладних він не підписував.

Щодо господарських операцій між платником податків та ТОВ Науково-технічний центр Енерготехінвест податковий орган зазначив, що на підтвердження факту отримання від зазначеного контрагента консультаційних послуг з питань економічних показників здійснення діяльності по постачанню електроенергії за нерегульованим тарифом на території Запорізької області у січні 2016 року позивач надав акт виконаних робіт, який не відповідав вимогам Закону №996-XIV, а саме не містив обов`язкових реквізитів: зміст, обсяг господарської операції, одиницю виміру. До перевірки також не було надано Звіт Виконавця з детальною інформацією щодо наданих послуг, на який містить посилання акт виконаних робіт. Податковий орган також не встановив зв`язку між вказаними в акті виконаних робіт витратами та господарською діяльністю позивача.

Крім того, ГУ ДПС в ході проведення перевірки виявило порушення податкового законодавства, допущені позивачем і за наслідками господарських відносин з ТОВ НВО Промтехенерго.

На підставі вказаного акта перевірки 03 липня 2018 року ГУ ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00002301402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1174018,75 грн, у тому числі: за основним платежем 939215 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 234803,75 грн;

- №00002321402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1738021,25 грн, у тому числі: за основним платежем 1390817 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 347704,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження указаних рішень Державна фіскальна служба України рішенням від 31 серпня 2018 року №28328/6/99-99-11-01-01-25 скасувала податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2018 року №00002301402, №00002321402 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ НВО Промтехенерго, в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Науково-технічний центр Енерготехінвест і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишила без змін, скаргу задовольнила частково (т. 1 а.с.51-69).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, а також враховуючи рішення ДФС України від 31 серпня 2018 року №28328/6/99-99-11-01-01-25, ГУ ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2018 року:

- №00003631402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1036956,25 грн, у тому числі: за основним платежем 829565 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 207391,25 грн;

- №00003641402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1663521,25 грн, у тому числі: за основним платежем 1330817 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 332704,25 грн.

Саме вказані податкові повідомлення-рішення є предметом спору у справі, що розглядається.

Як вбачається з розрахунку до спірних податкових повідомлень-рішень в розрізі контрагентів, наявного в матеріалах справи, наданого податковим органом (т. 2 а.с. 83):

- заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 4608694,00 грн, заниження податку на прибуток приватних підприємств в сумі 829565,00 грн, штрафні фінансові санкції в сумі 207391,25 грн, нараховані за ППР від 14.09.2018 №00003631402, визначено за результатом дослідження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд»;

- заниження зобов`язань з ПДВ, нарахованих за ППР від 14.09.2018 №00003641402, на суму 1304600,00 грн, штрафні санкції на суму 326150,00 грн, всього на загальну суму 1630750,00 грн визначено за результатом дослідження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд»; заниження зобов`язань з ПДВ на суму 26217,00 грн, штрафні санкції в сумі 6554,25 грн, всього на загальну суму 32771,25 грн - за результатом дослідження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Енерготехінвест».

В той же час, з урахуванням висновків Постанови Верховного Суду від 02.11.2023, суд розглядає справу в частині позовних вимог, за результатами розгляду яких Верховним Судом скасовані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а отже спірним питанням при новому розгляді справи є правомірність донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток так з ПДВ за результатами дослідження контролюючим органом господарських операцій позивача з ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ», в особі генерального директора І.Г. Пестова, та ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд», в особі директора Кісіль Д.В., було укладено договір поставки від 01.09.2017 № 01/09-17.

Згідно з п.п. 1 1 вказаного договору поставки, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцю кондиціонери марки "Sensei FTE-23TW" та "Sensei FTE-32TW" в погодженому сторонами асортименті і кількості, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також згідно п.п. 2.1 вказаного договору поставки - поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлень покупця, які подаються постачальнику в письмовій формі за допомогою факсу або електронною поштою. У замовленні покупець має вказати назву, кількість, дату поставки товару (т. 1 а.с.72- 73).

Відповідно до п. 2.2. Товар поставляється Покупцю на складі Постачальника; п. 2.3. Товар вважається поставленим Покупцю з моменту складення Постачальником та Покупцем відповідної накладної (товарно-транспортної накладної) про поставку партії товару; п.2.4 3 моменту постачання відповідної партії товару Постачальник приймає на себе зобов`язання щодо зберігання зазначеної партії товару на своєму складі за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівка, 106. Приймання партії товару на зберігання та повернення із зберігання оформлюється Актом приймання-передачі. Перші тридцять календарних днів Постачальник зберігає поставлений Покупцю товар безкоштовно.п.4.1. Якість товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати вимогам, які висуваються до даного виду продукції чинним законодавством. П. 4.2. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється згідно інструкції П-6, П-7; п.8.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків за поставлений товар до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Постачальник: ТОВ "Будівельна компанія «Інтер-Буд" (податковий номер 40993851), м. Харків, вул. Велика Панасівська, 106, директор Кісіль Д.В., підпис, печатка.

Покупець: ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» (податковий номер 34633789), 61013. м. Харків, вул. Шевченка, буд. 146, кв. 39, генеральний директор 1.Г. Пестова, підпис, печатка.

У подальшому між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» та ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» з 01.09.2017 по 29.09.2017 було складено документи на оформлення операцій по постачанню Кондиціонерів марки Sensei FTE-23TW та Sensei FTE-32TW, а саме видаткові, податкові накладні, акти приймання-передачі кондиціонерів на зберігання постачальника.

На підтвердження придбання вказаного товару позивачем до матеріалів справи надано (т.1 а.с.74-168):

- листи - замовлення ТМЦ з інформацією про найменування та кількість товару, доказів подання яких до податкової перевірки позивачем не надано;

- видаткові накладні, акти приймання - передачі майна на зберігання постачальником;

- податкові накладні, виписані ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР-БУД".

У наданій суду позивачем бухгалтерській довідці від 09 грудня 2018 року міститься інформація, що у вересні 2017 року позивачем у компанії ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕРБУД» придбані кондиціонери на загальну суму 7827600,00 грн, які були в подальшому реалізовані на загальну суму 7866738,00 грн (прибуток від операції складає 32615,00 грн).

Судом першої інстанції встановлено, що оплату за вищезазначені товарно-матеріальні цінності станом на 31.03.2018 не здійснено, відповідно до даних рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» обліковується кредиторська заборгованість у сумі 7 827 600 грн, ПДВ відображено/ Дт6415 Ктб31 - 1304600 гривень.

На виконання ухвали суду від 23.11.2023 позивачем доказів оплати за товар (кондиціонери) на користь ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР - БУД» не надано, отже позивачем фактично не понесено жодних витрат на придбання вказаного товару.

Податкові накладні (дати виписки з 01.09.2017 по 29.09.2017) зареєстровані в ЄРПН 26.09.2017. 29.09.2017 та 30.09.2017 директором Мирошніченко Є.А. (є директором та головним бухгалтером ТОВ «Будівельна Компанія «Інтер- Буд» з 15.09.2017).

Перевіркою встановлено та відображено у Акті перевірки, що ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» створено 01.12.2016, зареєстровано за адресою: 61145, м. Харків, вул. Космічна, будинок 21, офіс 7.

Засновник - ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) є директором та головним бухгалтером товариства з 15.09.2017.

За період з 01.12.2016 по 15.09.2017 директором та головним бухгалтером ТОВ "Будівельна компанія «Інтер-Буд" (податковий номер 40993851) був ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до декларацій з податку на додану вартість (за січень, серпень - грудень 2017 року та січень - травень 2018 року не подано жодної декларацій з податку на додану вартість), які взагалі були подано тільки з лютого по липень 2017 року. ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» не задекларовано жодної операції з придбання і постачання товарів та послуг, які відповідно до виписаних податкових накладних нібито були поставлені.

Перевіркою з`ясовано, що ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» перебуває на податковому обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, а також:

-з вересня 2017 року податкова звітність не подається та показники господарської діяльності не задекларовані;

-відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, форма № 1 ДФ за 1 та 2 квартал 2017 року (за наступні звітні періоди звітність не подано) у трудових відносинах та за цивільно-правовими договорами на ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» не працювало жодної фізичної особи, крім директора, виплата доходу з ознаками « 157» не здійснювалось;

-Баланс (Звіт про фінансовий стан) та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік не подано;

-проведений на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних та податкової звітності ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» аналіз свідчить, що підприємство здійснювало маніпулювання з податковими документами та ЄРПН з метою формування податкової вигоди для третіх осіб (власних покупців та наступних покупців по ланцюгу постачання), зокрема, ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» виписували податкові накладні на продаж: Овочі, М`ясна продукція, Ремонтні послуги, Акумуляторна батарея необслуговувана герметична, Послуги з організації перевезень товару автомобільним транспортом, Паливо дизильне ДП-Л-Євро5-ВО, Ручний привід з панеллю висувного пристрою до вимикача, Втулка бронзова ПА.04.134.11-Бр, тощо, проте наведені товарні позиції не придбавались у жодного з контрагентів останнього, власне виробництво технічно та технологічно неможливо, враховуючи відсутність економічно необхідних можливостей для таких операцій, а також здійснило оформлення операцій по введенню в легальний обіг Кондиціонерів марки Sensei ЕTE-23TW та Sensei FTE-32TW.

Як встановлено перевіркою, протягом вересня 2017 року ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» було виписано податкових накладних на обсяг поставки 12 млн.грн з різноманітною номенклатурою товарів.

У той же час, проведеною перевіркою на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕР- БУД» не придбавала послуг по оренді складських приміщень, площадок, тощо за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 106, де орендував офісні приміщення площею 10 квадратних метрів.

За адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 106, зараз знаходиться лише житлові квартири (квартири-студії), забудовник ЖК «Панасовская Слобода».

Податковим органом було проведено розрахунки необхідної площі розташування придбаних кондиціонерів.

Відповідно до даних перевіряючих, якщо означені кондиціонери розміщувати один над одним у нежитлових приміщеннях або складських приміщеннях з висотою стелі 3 метри, потрібна площа не менше 234,7 квадратним метрів (691.65+12.45=704.1/3).

Проте, відповідно до даних перевірки у ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» встановлено відсутність економічно необхідних можливостей для виконання даного виду операцій, а саме: відсутність персоналу для здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт (найманих працівників не має, послуги у платників-єдиного податку не придбавав, відповідно до даних Звітів по формі 1-ДФ), аналогічні послуги у інших платників податків не придбавав за даними Єдиного державного реєстру податкових накладних.

За висновком податкового органу, ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» має ознаки фіктивності, визначені у ст. 55-1 Господарського кодексу України, зокрема, відсутність у останнього будь-яких задекларованих витрат на здійснення господарської діяльності, зокрема, відсутність найманих працівників, (зокрема, головного бухгалтера, оскільки директору ОСОБА_3 у серпні 2017 року виповнилось 18 років, а вже 15.09.2017 він став директором окресленого товариства та здійснював оформлення первинних документів, реєстрацію податкових накладних, тощо), оренду складських приміщень, витрати на транспортування товарно-матеріальних цінностей з відповідними габаритами, витрат на навантажувальна-розвантажувальні послуги, невідповідність даних договору поставки від 01.09.2017 № 01/09-17 та видаткових накладних фактичним обставинам, та нескладання та обмін погодженими документами.

Під час допиту в якості свідка в порядку досудового розслідування 5 жовтня 2018 року в рамках кримінального провадження №32018220000000197 у присутності адвоката Федорова О.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1477, рішення Харківської обласної кваліфікаційної комісії адвокатури від 12.09.2007 № 23, адвокатська угода з гр. ОСОБА_1 від 31.05.2018), громадянин ОСОБА_4 , який займав посаду директора ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» у період із грудня 2016 року по 14 вересня 2017 року, пояснив наступне:

«У вересні 2017 року ОСОБА_5 передзвонили незнайомі люди із пропозицією придбати наше підприємство. Ми погодились і 14.09.2017 року у нотаріуса Марюхнич Х.Є., що знаходиться по вул. Пушкіна в районі ресторану «Старгород», переоформили підприємство на ОСОБА_3 , тобто я та ОСОБА_6 зі складу засновників вийшли, а ОСОБА_7 увійшов. За продаж підприємства мені заплатили (точно суму не пам`ятаю) згідно з договором. На оформленні угоди були присутні ОСОБА_3 та два його представники чоловіки кавказької національності без характерних прикмет (впізнати можливо зможу). По зовнішності ОСОБА_7 , можу судити, що він з неблагополучної родини. Після підписання документів у нотаріуса я з ОСОБА_8 розлучився, Мірошниченко та його представників більше ніде не зустрічав, контактні дані мені не відомі. З усією відповідальністю заявляю, що підприємство ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» за час перебування мене на посаді директора жодних взаємовідносин з ТОВ «Енергоінвестроект», код 34633789, не здійснювало, жодних договорів між підприємствами я не підписував, жодної продукції (у тому числі кондиціонерів Sensei ETE-32TW) підприємством ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» на адресу підприємства ТОВ «Енергоінвестпроект» не реалізовувало, жодних видаткових накладних я не підписував, підприємство ТОВ «Енергоінвестпроект» мені не знайоме, мені не знайома посадова особа підприємства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мені не знайома.

Також заявляю, що компанія ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» не могла реалізувати кондиціонери ТОВ «Енергоінвестпроект», оскільки жодних кондиціонерів на балансі мого підприємства не було.

Також доповнюю, що всю документацію підприємства ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд», реєстраційні документи, печатку, електронні ключі, банківські документи, я під час перереєстрації передав представникам ОСОБА_3 .

Податкові накладні, як директор ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» на реалізацію кондиціонерів на адресу ТОВ «Енергоінвестпроект», не складав і не підписував, у тому числі я не підписував податкові накладні № 5 від 01.09.2017, № 7 від 04.09 .2017, №9 від 05.09.2017, №13 від 06.09.2017, №15 від 08.09.2017, №16 від 09.09.2017, №18 від 11.09.2017, №11, 19 від 2. 2017, №21 від 14.09.2017».

З урахуванням наведеного, перевіркою зроблено висновок, що на порушення вимог п.п.198.1, п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» завищено суму податкового кредиту з ПДВ внаслідок проведення безтоварних операції з придбання кондиціонерів від ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» у вересні 2017 року на загальну суму поставки 7 827 600 грн (ПДВ - 1 304 600 грн). Крім того, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що призвело до заниження доходів та невірного визначення фінансового результату на суму 6 523 000 грн, в т.ч. за ІІІ квартали 2017 року (2017 рік) на суму 6 523 000 гривень.

Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що документи, які стали підставою для формування позивачем витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, не підтверджують рух активів на адресу позивача від контрагента ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 20 лютого 2023 року у справі № 0540/7689/18-а, від 19 серпня 2024 року у справі № 813/2221/17, від 17 вересня 2024 року у справі №816/1091/15-а.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ», в особі генерального директора І.Г. Пестова, та ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд», в особі директора ОСОБА_1 , було укладено договір поставки від 01.09.2017 № 01/09-17, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцю кондиціонери марки "Sensei FTE-23TW" та "Sensei FTE-32TW" в погодженому сторонами асортименті і кількості, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У період із грудня 2016 року по 14 вересня 2017 року директором ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР БУД» був ОСОБА_1 .

Згідно до матеріалів справи, договір поставки від 01 вересня 2017 року №01/09-17 був підписаний ОСОБА_1

ОСОБА_3 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є директором та головним бухгалтером ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» з 15.09.2017.

Між тим, усі долучені до матеріалів податкові накладні за період з 01.09.2017 по 29.09.2017 (в тому числі, датовані з 01 вересня 2017 року по 14 вересня 2017 року) підписані та зареєстровані в ЄРПН директором ОСОБА_2 , повноваження якого до 15.09.2017 не підтверджені взагалі жодним документом.

Під час розгляду справи податковий орган звертав увагу на відсутність у первинних документах, які є обов`язковими під час здійснення господарських операцій з поставки товарів, обов`язкових реквізитів, передбачених частиною другою статті 9 Закону №996-ХIV, а саме посади, прізвища, ім`я та по батькові особи, яка підписала такий первинний документ. Видаткові накладні, які містяться в матеріалах адміністративної справи, підтверджують, що ПІБ та посада особи, яка брала участь у господарській операції зі сторони позивача, не зазначені, зі сторони ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР БУД» - вказано ПІБ « ОСОБА_4 » (том 1 а.с.121-144).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність саме ПІБ та посади особи у первинному документі є суттєвим порушенням порядку його оформлення, оскільки не дозволяє встановити осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з постачання товарів.

Щодо виписки податкових накладних за період з 01.09.2017 по 14.09.2017, з матеріалів справи встановлено, що вони виписані особою, яка не внесена до ЄДР, про що достоменно мало бути відомо позивачу з відкритих джерел.

Вказане свідчить про порушення вимог ч.2 ст. 9 Закону №996-ХIV, згідно з якою первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, встановлено, що Київським районним судом м. Харкова винесено вирок від 29.04.2020 у справі №640/13038/19, який набрав законної сили 01.06.2020 та яким визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст. 205-1 КК України (Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб).

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 14.09.2017 року, реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Ж.Є., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська б. 20, діючи умисно, та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані йому на підпис проекти офіційних документів містять завідомо неправдиві відомості та необхідні для перереєстрації суб`єкта підприємницької діяльності на його ім`я, підписав надані йому Договір купівлі продажу №1 частки в статутному капіталі ТОВ «БК «Інтер Буд» між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , Договір купівлі продажу №2 частки в статутному капіталі ТОВ «БК «Інтер Буд» між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Статут ТОВ «Будівельна компанія «Інтер Буд» (код ЄДРПОУ 40993851), до яких внесені неправдиві відомості щодо формування статутного капіталу підприємства, про визначення його місцезнаходження, про призначення учасником та засновником підприємства ОСОБА_2 , за що він в подальшому отримав від невстановлених в ході слідства осіб 500 гривень. Після цього, вказані документи приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Ж.Є. 15.09.2017 року були подані до Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 205-1 КК України та зазначив, що дійсно у вересні 2017 році знайомий запропонував йому за матеріальну винагороду стати формальним керівником підприємства та вчинити дій, пов`язані із посвідченням договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі підприємства та сам статут. Вказав, що вказані дії вчинив, розуміючи при цьому, що він не є засновником підприємства, господарською діяльністю не займається. Підтвердив суду, що здійснив ці дії за винагороду в розмірі 500 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, ГУ ДПС в ході розгляду справи звернуло увагу на пояснення, надані ОСОБА_1 , який за даними ЄДР був директором ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» до 14.09.2017, який повідомив, що під час його перебування на посаді до 14 вересня 2017 року, очолюване ним підприємство не здійснювало господарської діяльності, ніяких договорів про поставку продукції, видаткових і податкових накладних він не підписував.

Допитаний в ході розгляду даної справи як свідок ОСОБА_1 (том 3 а.с.206-210). зазначив, що він був директором та співвласником (частка - 20%) ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" з 01.12.2016 по 14.09.2017, при цьому ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" не мало взаємовідносини з позивачем.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" пояснення щодо прізвища, ім`я та по батькові особи/осіб, які підписали видаткові накладні по операціях з ТОВ "Будівельна компанія «Інтер-Буд".

Докази на виконання вказаної ухвали позивачем надані не були.

Таким чином, підписання договору поставки від 01.09.2017 та подальших документів з боку директора ОСОБА_1 , який був директором до 14.09.2017, а також реальність здійснення діяльності ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР-БУД" з постачання кондиціонерів спростовується матеріалами справи та показами свідка, а також обставинами, встановленими вироком суду від 29.04.2020 у справі №640/13038/19.

Колегія суддів зазначає, що обставини щодо непричетності керівників, осіб, що мали право підпису первинних документів, до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств (контрагентів позивача), на які посилається відповідач, безумовно мають значення для розгляду справи і відповідно до частини другої статті 73 КАС входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок, чи підтверджені відтворені позивачем в податковому обліку фінансові показники операцій з такими підприємствами належними документами, а відтак, чи правомірно позивач збільшив в податковому обліку суми витрат та податкового кредиту за цими операціями.

У разі якщо документи, надані позивачем під час перевірки, підписані не тією особою, яка вказана в них як уповноважена особа на здійснення операцій, такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону №996-XIV і не можуть бути доказом у адміністративній справі.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 31.05.2021 у справі № 520/874/19, від 14.06.2021 у справі №460/936/19.

В постанові від 05.03.2012 (справа №21-421а11) Верховний Суд України виснував, що податкові накладні, виписані від імені товариств, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами документами, які засвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Велика Палата Верховного Суду відступу від цього висновку не зробила, а відтак, в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 1 пункту 8 розділу VII КАС цей висновок повинен враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеним в постанові від 20 лютого 2023 року у справі № 0540/7689/18-а.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підписання первинних документів посадовими особами ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР-БУД", як і укладення договору поставки від 01.09.2017, не підтверджується матеріалами справи, а відтак вказані первинні документи не відображають достовірно здійснення ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" господарських операцій з поставки кондиціонерів позивачу.

Щодо доводів апелянта, що договір поставки № 01/09-17, укладений між ТОВ «Енергоінвестпроект» та ТОВ «Будівельна компанія «Інтер- Буд» 01.09.2017, тобто до дати внесення відомостей про наведеного кримінального провадження до ЄРДР (18.06.2019), а тому з боку ТОВ «Будівельна компанія «Інтер- Буд» зазначений договір було підписано директором, відносно якого обвинувальний вирок відсутній, колегія суддів зазначає наступне.

Договір поставки від 01 вересня 2017 року №01/09-17 був підписаний ОСОБА_1 , який був директором ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» до 14.09.2017, як було вже зазначено судом, під час його допиту в якості свідка, ОСОБА_1 повідомив, що до 14 вересня 2017 року ТОВ «Будівельна компанія «Інтер- Буд» не здійснювало господарської діяльності та ніяких договорів про поставку продукції, видаткових і податкових накладних він не підписував.

Таким чином, особа яка вказана в договорі поставки № 01/09-17 від 01 вересня 2017 року заперечує свою причетність до здійснення господарської діяльності з позивачем, а обвинувальний вирок від 29.04.2020 у справі №640/13038/19 стосувався ОСОБА_2 ..

Таким чином, твердження апелянта, що зазначений договір було підписано директором ТОВ «Будівельна компанія «Інтер- Буд», відносно якого обвинувальний вирок відсутній є безпідставними, оскільки вирок стосується іншої особи, а директор, який був уповноважений вчиняти правочини під імені ТОВ «Будівельна компанія «Інтер- Буд» заперечує будь-які господарські відносини з позивачем.

Колегія суддів також зазначає, що висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд також був вмотивований тим, що позивач, придбавши у контрагента кондиціонери, одночасно передавав їх останньому на зберігання, про що були складені відповідні акти приймання-передачі на зберігання та зі зберігання.

У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

Податковий орган здійснив підрахунок площі, необхідної для розміщення задекларованого обсягу кондиціонерів, за результатами чого дійшов висновку, що на орендованій ТОВ «Будівельна компанія «Інтер-Буд» площі офісного приміщення в 10 м2 не могла фізично зберігатись відповідна кількість кондиціонерів.

Позивач заперечував проти таких обставин, у відповіді на відзив від 01 грудня 2020 року (том 5 а.с.1-24) навів свій розрахунок площі приміщень, необхідних для зберігання кондиціонерів.

При цьому позивач посилався на те, що у своїх розрахунках щодо площі кубічного простору, необхідної для зберігання кондиціонерів, відповідач виходив із габаритів внутрішнього та зовнішнього блоку, а саме: кондиціонер Sensei FTE-23 W-0,009 метри кубічні; кондиціонер Sensei FTE-32TW - 0,123 метри кубічні (внутрішній блок. 240 (0.24 см)х770 (0.77 см)х180 (0.18 см) + зовнішній блок : 552 (0.55 см)х 700 (0.7 см)х256 (0.256 см), а не 0.45 метрів кубічних, як зазначає відповідач у своїх розрахунках.

Позивач, посилаючись на поставку кондиціонерів партіями та подальший перепродаж, посилався на те, що максимальна необхідна площа для зберігання 125 кондиціонерів, із врахуванням висоти 3 метра стелі, складає 42.86 кв.м. (125x0.099:3=4.12 кв.м, 945x0.123:3=38.74 кв.м.).

Водночас, проведеною перевіркою на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ "Будівельна компанія «Інтер-Буд" (податковий номер 40993851) не придбавала послуг про оренді складських приміщень, площадок, тощо. За адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 106, останній орендував офісні приміщення площею 10 квадратних метрів, тобто площа орендованого приміщення фізично не здатна забезпечити зберігання зазначених партій кондиціонерів, в тому числі не відповідає площі, необхідній для їх зберігання навіть за розрахунками позивача.

Крім того, позивачем обрахунок вказаної площі здійснено, виходячи з розмірів самих блоків, в той же час, габарити з урахуванням пакування кондиціонерів значно перевищують габарити самих блоків.

Отже, обрахунок площі, виходячи з габаритів блоків кондиціонерів без упаковки, не відображає дійсну необхідну площу для їх зберігання, з огляду на те, що кондиціонери поставляються у відповідній упаковці.

Також, позивачем не надано доказів, що позивачем дійсно з`ясовувалися обставини зберігання кондиціонерів його контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР -БУД», щодо якого позивач надає Акти приймання передачі.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що операції між позивачем та зазначеним вище контрагентом мали реальний характер, а тому фактично мало місце лише документування операцій без мети реального настання правових наслідків.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи встановлені обставини щодо наданих до перевірки документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР БУД», в ході розгляду справи не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» у постачальника ТОВ "Будівельна компанія «Інтер-Буд" Кондиціонерів марки Sensei FTE-23TW та Sensei FTE-32TW у загальній кількості 1662 штуки, з огляду на нереальність вчинення таких господарських операцій саме з вказаним контрагентом.

Щодо доводів апелянта, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на витрати та/або податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на витрати та податковий кредит є безпідставною. Такий висновок Верховний Суд неодноразово зробив в ряді постанов в такій категорії справ, зокрема (але на виключно) в постановах від 28.12.2022 (справа №520/1284/19), від 15.11.2022 (справа №440/2831/19).

Враховуючи встановлені обставини щодо заперечення ОСОБА_1 директора ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР -БУД» в період з 01.12.2016 по 14.09.2017 про господарські взаємовідносини з позивачем, а також вирок суду від 29.04.2020 у справі №640/13038/19, яким визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст. 205-1 КК України (Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб), який підписував документи від імені директора ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР -БУД». Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що документи, які стали підставою для формування позивачем витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, не підтверджують рух активів на адресу позивача від контрагента ТОВ Будівельна компанія «Інтер-Буд.

Крім того, доказів понесення витрат на придбання кондиціонерів у ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР БУД» позивачем до суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надано, заборгованість з оплати позивачем не погашена.

У постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 460/11281/21 Верховний Суд дійшов висновку, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Між тим, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що представлені позивачем документи не підтверджують придбання позивачем товару у ТОВ «Будівельна компанія «ІНТЕР -БУД». Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку не дали можливості встановити рух активів на шляху до позивача у справі, участь контрагента у такому ланцюгу, реальні зміни майнового стану Підприємства внаслідок таких відносин, його власному капіталі та були цілком об`єктивно розцінені як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку підприємства й підстави для формування позивачем податкового кредиту та витрат за такими відносинами.

Як підсумок, немає підстав для застосування принципу індивідуальної відповідальності платника податку, адже на противагу доводам контролюючого органу позивач не довів, що він діяв з належною обачністю при виборі контрагента та розумними заходами пересвідчився у достовірності первинних документів, на підставі яких сформував показники свого бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд направляв на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2018 року: №00003631402 повністю, №00003641402 в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1294398 грн і застосування штрафних санкцій у розмірі 323599,50 грн, а також в частині розподілу судових витрат.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції в резолютивній частині помилково зазначено, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" в повному обсязі підлягає залишенню без задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає за належне доповнити резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року посиланням на те, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2018 року за №00003631402 та за №00003641402 в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1294398 грн і застосування штрафних санкцій у розмірі 323599,50 грн. не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 по справі № 520/9085/18 змінити, доповнивши його резолютивну частину та виклавши в наступній редакції: «Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2018 року №00003631402 та про скасування податкового повідомлення-рішення №00003641402 від 14 вересня 2018 року в частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1294398 грн і застосування штрафних санкцій у розмірі 323599,50 грн. - залишити без задоволення.»

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 по справі №520/9085/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. МакаренкоСудді В.В. Катунов С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 31.10.2024 року