Постанова

від 31.10.2024 по справі 140/1639/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1639/24 пров. № А/857/15062/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСудової-Хомюк Н.М.,

суддівОнишкевича Т. В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі № 140/1639/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» доВолинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя в суді першої інстанції Валюх В.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» (далі також ТзОВ «ДОК-АГРО») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці (далі також відповідач) та просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 06 вересня 2023 року № UA205140/2023/000574/1 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 вересня 2023 року № UA205140/2023/006243 Волинської митниці.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТзОВ «ДОК-АГРО» подало на митний пост Волинської митниці митну декларацію (далі МД) від 05.09.2023 № 23UA205140071297U1, згідно з якою було заявлено до митного оформлення товар: «добавка до корму тварин: (L-Lysine SULPHATE FEED GRADE), L-лізін сульфату, вага нетто-23000кг. Являє собою дрібні гранули коричневого кольору, що містить у своєму складі L-лізін сульфату 55.4%, згідно сертифіката аналізу. Не містить крохмалю, жиру, мальтодекстрину та відновлюючих цукрів. Розфасована та упаковані в 40 поліпропіленові мішки». Код товару згідно із УКТЗЕД 2309909690, рівень митної вартості 0,770 дол.США за 1 кг.

Вказує, що на підтвердження заявленої митної вартості разом з МД було подано такі документи: контракт № NCDA 2306021 від 02.06.2023, специфікація № 1 від 02.06.2023 до контракту №2306021 від 02.06.2023, проформа-інвойс № NCDA 2306021 від 02.06.2023, комерційний інвойс №172100078505 від 19.06.2023, експортна митна декларація №151320230000002458, страхувальний поліс № ВС32N135012300017190 від 25.06.2023, swift № 2306138759010 від 13.06.2023, swift № 2306138759006 від 17.08.2023, коносамент №DSL від 26.06.2023, договір транспортного експедирування №10.01.2022/931ОД від 10.01.2023, рахунок № TG10923012 від 01.09.2023, довідка про транспортні витрати по доставці вантажу №12071 від 01.09.2023, договір-заявка перевезення вантажів № 124-Д від 22.08.2023, довідка про транспортні витрати ФОП ОСОБА_1 № 15 від 31.08.2023, СМR від 31.08.2023, транзитна декларація №23LTLR10000002A400 від 31.08.2023.

Проте, Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/100574/1 від 06.09.2023, а також відмовила у митному оформленні товару згідно із карткою відмови № UA205140/2023/06243.

Позивач не погоджується із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, зокрема, з тих підстав, що відповідач не надав обґрунтування того, що документи, які подані для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації; надані позивачем до митного оформлення документи місять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за товари; у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 06 вересня 2023 року № UA205140/2023/000574/1.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 вересня 2023 року № UA205140/2023/006243.

Стягнуто з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» судовий збір в розмірі 6056 гривень 00 копійок (шість тисяч п`ятдесят шість гривень нуль копійок).

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставин справи. Апелянт вказує, що виявленні Волинською митницею розбіжності є беззаперечною підставою для сумніву в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули, проте декларант не надав усіх додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість, про що повідомлено листом 06/2023 від 06.09.2023. Зазначає, що позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Крім цього, звертає увагу, що рахунок про надання транспортних витрат № 12071 від 01.09.2023 містить інформацію щодо експедиторських витрат у сумі 2400 грн, однак вони не були включені до митної вартості. Зазначає, що вищезазначений документ, як і довідка про транспортні витрати №15 від 31.08.2023, не містять відомостей щодо експедиторських послуг за межами України та їх вартості, що може свідчити про заниження транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості. При цьому транспортні витрати є важливою складовою митної вартості товару, а їх не підтвердження декларантом унеможливлює визначення митної вартості за першим методом за ціною договору, адже як передбачено у ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні).

Вказує, що відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, код документу 3014 (прайс-лист) передбачає, що даний документ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу, однак наданий декларантом прайс-лист містить цінову пропозицію лише на заявлений товар. Відповідно, у зв`язку з тим, що поданий декларантом для здійснення митного контролю та митного оформлення прайс-лист не відповідає вищезазначеним вимогам, у митного органу виник сумнів щодо заявленої декларантом вартості товару.

З огляду на все вищевказане апелянт вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 06 вересня 2023 року № UA205140/2023/000574/1 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законним та обґрунтованим.

Просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі №140/1639/24 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТзОВ «ДОК-АГРО» відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач через уповноваженого декларанта надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ «ДОК-АГРО» через уповноваженого декларанта ПП «ТРІАДА» на митний пост Волинської митниці подано МД № 23UA205140071583U2 від 05.09.2023 (а. с. 29), за якою задекларовано ввезення, зокрема, такого товару: «Добавка до корму тварин: (L-Lysine SULPHATE FEED GRADE), L-лізін сульфату, вага нетто-23000кг. Являє собою дрібні гранули коричневого кольору, що містить у своєму складі L-лізін сульфату 55.4%, згідно сертифіката аналізу. Не містить крохмалю, жиру, мальтодекстрину та відновлюючих цукрів. Розфасована та упаковані в 920 поліпропіленові мішки. Дата виробництва: 2023/06/19. Термін придатності: 2025/06/18, партія № 4 230619. Торговельна марка: MEIHUA GROUP. Виробник: Jilin Meihua Anino Acid Co., LTD. CN». Митна вартість товару була визначена за першим (основним) методом.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до МД були подані такі документи: сертифікат якості б/н від 19.06.2023; пакувальний лист 1 від 25.08.2023 (а. с. 108 зворот); рахунок-проформа NCDA2306021 від 02.06.2023 (а.с.39); рахунок-фактура (iнвойс) 172100078505 від 19.06.2023 (а. с. 45); коносамент COSU8032024630 від 26.06.2023 (а. с. 44); автотранспортна накладна б/н від 31.08.2023 (а. с. 55); супровідний документ T1 23LTLR10000002A400 від 31.08.2023 (а. с. 46); сертифікат про походження товару 23C486000137/00167 від 28.06.2023; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) 23UA205140070730U3 від 05.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 13.06.2023 (а. с. 40); рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги TG010923012 від 01.09.2023 (а. с. 51); документ, що підтверджує вартість перевезення товару 12071 від 01.09.2023 (а. с. 52); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) №15 від 31.08.2023 (а. с. 54); прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.06.2023 (а. с. 109); страховий поліс BC32N135012300017190 від 25.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №2306021 від 02.06.2023 (а. с. 33-35); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.06.2023 (а. с. 36); договір про надання послуг митного брокера №089 від 17.03.2023 (а.с.56-58); договір (контракт) про перевезення 10.01.2022/9310Д від 10.01.2022 (а. с. 47-50); договір (контракт) про перевезення №12071 від 22.08.2023; договір-заявка про перевезення 124-Д від 22.08.2023 (а. с. 53); інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі)10405101 від 05.09.2023; відомості про включення товарів до переліку кормових добавок, преміксів та готових кормів, ветеринарних препаратів, а саме: номер реєстраційного посвідчення та дата реєстрації AA-09334-04-20 від 17.01.2020 (а. с. 116 зворот - 118); сертифікат здоров`я 223N431300 від 21.06.2023 (а. с. 115).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару за вказаною МД не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності:

- відповідно до банківського платіжного документу б/н від 13.06.2023 сума оплати за товар згідно контракту NCDA 2306021 від 02.06.2023, інвойсу 172100078505 від 19.06.2023 становить 66283 дол.США, що не ідентифікується з партією товару, поданою до митного оформлення;

- в гр.70 платіжного документу б/н від 13.06.2023 «Призначення платежу» зазначений контракт NCDA 2306021 від 02.06.2023 та інвойс INV 306021 від 02.06.2023, тобто невідомо, за яку поставку була здійснена оплата;

- в декларації країни відправлення форми Т1 №23LTLR10000002A400 від 31.08.2023 відсутні відомості про вартість товару;

- відповідно коносаменту №COSU8032024630 від 26.06.2023 порт завантаження товару DALIAN Китай, порт розвантаження KLAIPEDA, Литва. Надані рахунки про транспортно-експедиційне обслуговування №TG010923012 від 01.09.2023, довідки про перевезення № 15 від 31.08.2023, б/н від 01.09.2023, № 12071 від 01.09.2023 не містять інформації про вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в порту. Такі затрати могли бути понесені імпортером та відповідно мали б бути додані до митної вартості товару;

- рахунок про надання транспортних витрат № 12071 від 01.09.2023 містить інформацію щодо експедиторських витрат у сумі 2400 грн, однак вони не були включені до митної вартості. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих товарів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в т. ч. надання послуг на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей;

- у страховому полісі BC32N135012300017190 від 25.06.2023 вказана сума 22869 дол.США, що не ідентифікується з партією товару, поданою до митного оформлення, числовий розрахунок не надано;

- прайс-лист б/н від 01.06.2023 є пропозицією від відправника NUTRICORN CO. LIMITED CN, а не виробника товару Jilin Meihua Anino Acid Co., LTD. CN, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу (а. с. 26 зворот).

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаних випадках митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківські (платіжні) документи, транспортні (перевізні) документи, копію декларації країни відправлення.

Декларант надав додаткові документи, які з позиції митного органу також містили розбіжності, зокрема:

- платіжний документ від 17.08.2023 на суму 132538 дол. США. В гр.70 платіжного документу б/н від 17.08.2023 «Призначення платежу» зазначений контракт NCDA 2306021 від 02.06.2023 та документ NCDA 2306021 від 02.06.2023, тобто також невідомо, за яку поставку була здійснена оплата (а. с. 41);

- лист б/н від 05.09.2023 відправника NUTRICORN CO. LIMITED, щодо ринкової вартості товару 770дол. США/мішок по25кг (а. с. 37);

- виписка по особовому рахунку АБ «Укргазбанк» від 13.09.2023 ТзОВ «ДОК-АГРО», однак даний документ не стосується партії товару, поданої до митного оформлення (а. с. 42-43).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000574/1 від 06.09.2023 (а. с. 26).

З графи 33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість визначено за резервним методом (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA100100/2023/439892 від 31.07.2023, де митна вартість товару становить 1,03 дол. США/кг.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006243, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів (а. с. 27-28).

В подальшому, як вбачається із заяв по суті справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140071933U9 від 06.09.2023.

Позивач вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся з позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, з приводу яких виник даний спір регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних , документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості з посиланням на різну вартість товару у рахунку та митній декларації країни відправлення є безпідставними.

Судом першої інстанції встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: сертифікат якості б/н від 19.06.2023; пакувальний лист 1 від 25.08.2023 (а. с. 108 зворот); рахунок-проформа NCDA2306021 від 02.06.2023 (а.с.39); рахунок-фактура (iнвойс) 172100078505 від 19.06.2023 (а. с. 45); коносамент COSU8032024630 від 26.06.2023 (а. с. 44); автотранспортна накладна б/н від 31.08.2023 (а.с.55); супровідний документ T1 23LTLR10000002A400 від 31.08.2023 (а. с. 46); сертифікат про походження товару 23C486000137/00167 від 28.06.2023; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) 23UA205140070730U3 від 05.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 13.06.2023 (а. с. 40); рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги TG010923012 від 01.09.2023 (а. с. 51); документ, що підтверджує вартість перевезення товару 12071 від 01.09.2023 (а.с.52); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) №15 від 31.08.2023 (а. с. 54); прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.06.2023 (а. с. 109); страховий поліс BC32N135012300017190 від 25.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №2306021 від 02.06.2023 (а. с. 33-35); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.06.2023 (а. с. 36); договір про надання послуг митного брокера №089 від 17.03.2023 (а.с.56-58); договір (контракт) про перевезення 10.01.2022/9310Д від 10.01.2022 (а. с. 47-50); договір (контракт) про перевезення №12071 від 22.08.2023; договір-заявка про перевезення 124-Д від 22.08.2023 (а. с. 53).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Апеляційний суд зазначає, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено у цих рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта, з врахуванням того, що декларантом до митної декларації були надані рахунки-фактури (інвойси), які є доказом здійснення операцій купівлі-продажу товарів, належать до групи документів, що є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Щодо однієї з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів, а саме митний орган зазначив, що поданий банківський платіжний документ не ідентифікується з партією товару, поданою до митного оформлення, колегія суддів зазначає наступне.

02.06.2023 між ТзОВ «ДОК-АГРО» (покупець) та NUTRICORN CO., LIMITED (продавець) було укладено Контракт № NCDA 2306021 (а. с. 33-35), відповідно до умов якого продавець приймає на себе зобов`язання з поставки і передачі в порядку і строки, встановлені даним контрактом товару (пункт 1.1 Контракту). Загальний обсяг і умови поставок визначаються згідно з додатками (Специфікаціям) до даного Контракту, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.5 Контракту). Ціна товару, що поставляється по даному Контракту зазначено у відповідному Додатку (Специфікації) до Контракту (пункт 3.2 Контракту).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в наступному порядку:

1-й етап: 30% передоплата протягом 7 календарних днів з моменту узгодження і підписання сторонами специфікації до контракту;

2-й етап: оплата 70% вартості товару повинно бути здійснено покупцем до прибуття товару в порт призначення та не пізніше ніж 30 днів з моменту відправлення (пункт 4.1 Контракту).

На виконання умов Контракту №NCDA 2306021 від 02.06.2023 сторонами підписано Специфікацію № 1 від 02.06.2023 (а. с. 36) щодо поставки товару на загальну суму 220945,00 дол. США, зокрема щодо L-Lysine SULPHATE FEED GRADE/L-лізін сульфат кормовий 70% CAS 60343-69-3 Meihua brand загальною вартістю 169400,00 дол. США, кількістю 220000,00 кг.

Продавцем було також надіслано покупцю проформу-інвойс № NCDA 2306021 від 02.06.2023 щодо здійснення оплати за товар в сумі 220945,00 дол. США (вартість L-лізин становить 169400,00 дол. США) (а. с. 39).

На виконання умов пункту 4.1 Контракту №NCDA 2306021 від 02.06.2023, Специфікації № 1 від 02.06.2023 та на підставі проформи інвойсу №NCDA 2306021 від 02.0б.2023, ТзОВ «ДОК-АГРО» було здійснено платіж в розмірі 30% від загальної вартості товару в розмірі 66283,50 дол. США відповідно до банківського платіжного доручення від 13.06.2023 №б/н (а. с. 40), в рядку 70 якого зазначено, що оплата здійснюються за Контрактом №NCDA 2306021 від 02.06.2023 та інвойсом NCDA 2306021 від 02.06.2023.

При цьому, решту 70% оплати в розмірі 132538,00 дол. США здійснено відповідно до банківського платіжного доручення від 17.08.2023 №б/н (а. с. 41), яке надавалось декларантом митному органу у відповідь на повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, що Волинська митниця дійшла помилкового висновку про те, що банківський платіжний документ від 13.06.2023 №б/н не ідентифікується з партією товару, позаяк в рядку 70 якого зазначено, що оплата здійснюються за Контрактом №NCDA 2306021 від 02.06.2023 та інвойсом NCDA 2306021 від 02.06.2023 та така здійснена у розмірі 30% (66283,50 дол. США), як того вимагають умови контракту №NCDA 2306021 від 02.06.2023.

Твердження відповідача про те, що в декларації країни відправлення форми Т1 №23LTLR10000002A400 від 31.08.2023 (а. с. 46) відсутні відомості про вартість товару, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, з огляду на таке.

Згідно зі статтями 3, 41 Конвенції про процедуру спільного транзиту, до якої 01.10.2022 приєдналась Україна, «транзитний супровідний документ» означає документ, що надрукований з використанням засобів електронного опрацювання даних для супроводження товарів і ґрунтується на відомостях транзитної декларації (...).

Митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ. Транзитний супровідний документ має відповідати формі, наведеній у додатку A3 до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку A4 до доповнення III. За необхідності до транзитного супровідного документа додається Перелік товарів, сформований за формою, наведеною в додатку А5 до доповнення III, який містить відомості, визначені в додатку А6 до доповнення III. Перелік товарів є невід ємною частиною транзитного супровідного документа.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578, митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ, доповнений Переліком товарів. Перелік товарів є невід`ємною частиною транзитного супровідного документа.

Транзитний супровідний документ має відповідати формі, наведеній у додатку АЗа до доповнення III, і містити відомості, визначені в додатку А4а до доповнення III. Перелік товарів подається за формою, наведеною в додатку А5а до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку А6а до доповнення III. Транзитний супровідний документ і Перелік товарів подаються у друкованому вигляді.

Колегія суддів звертає увагу, що у вищевказаних додатках відсутні обов`язкові відомості та вимоги щодо необхідності визначення вартості товару, а тому відсутність вартості товару в декларації країни відправлення №LTLR10000002A400 від 31.08.2023 не є обов`язковою для даного документа та відповідно не може підтверджувати чи спростовувати ціну товару, тому як наслідок взагалі не впливає на числові значення митної вартості товару.

Щодо аргументів скаржника, неведених в апеляційні скарзі щодо того, що рахунок про надання транспортних витрат і довідка про транспортні витрати №15 від 31.08.2023 не містять відомостей щодо експедиторських послуг за межами України та їх вартості, колегія суддів зазначає наступне.

10.01.2022 між ТзОВ «ТАНІТ ГРУП» (Експедитор) та ТзОВ «ДОК - АГРО» (Клієнт) було укладено Договір транспортного експедирування № 10.01.2022/93ОД (а. с. 47-50), відповідно до умов якого Експедитор взяв зобов`язання за дорученням клієнта та за його рахунок надати або організовувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, організацію виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов`язаних з пред`явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших вантажів клієнта та документів на них, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (пункт 1.1 Договору). Експедитор взяв зобов`язання організовувати послуги, пов`язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуванням, навантаженням, розвантаженням, зберіганням, перевезенням вантажів (підпункт 2.2.3 пункту 2.3 Договору). В свою чергу Клієнт зобов`язувався оплачувати послуги Експедитора, а також відшкодовувати додаткові витрати, в тому числі, але не виключно витрати з демереджу, детеншну, понаднормового простою, зберігання, зважування, навантаження, розвантаження, які виникли у Експедитора при виконанні цього Договору, якщо такі витрати не виникли з вини Експедитора (підпункт 2.4.13 пункту 2.4 Договору).

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норма права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, які полягають у такому, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, довідка про транспортні витрати від 01.09.2023 №12071 (а. с. 52) та рахунок №TG010923012 від 01.09.2023 (а. с. 51) підтверджують вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України та вантажно-розвантажувальних робіт у порту Клайпеда комплекс перевантажувальних робіт за коносаментом COSU8032024630 вантажу в контейнері FSCU8601590, які складають 57309,81 грн.

Щодо твердження скаржника, що поданий декларантом для здійснення митного контролю та митного оформлення прайс-лист не відповідає встановленим вимогам, апеляційний суд зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції поданий прейскурант (прайс-лист) оформлений на фірмовому бланку, в якому міститься інформація про вартість за одиницю (за одну тонну) товару. Прайс-лист скріплений печаткою та підписами посадових осіб компанії, тому не повинен викликати будь-яких сумнівів у його належності.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення рахунках-фактурах. Сам лише факт надання позивачем прайс-листа, виданого експортером, однак, із зазначенням коду 3014, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Крім цього, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару за вказаною МД не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності, зокрема, у страховому полісі BC32N135012300017190 від 25.06.2023 вказана сума 22869 дол.США, що не ідентифікується з партією товару, поданою до митного оформлення, числовий розрахунок не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пунктів 2.1, 3.5 Контракту №NCDA 2306021 від 02.06.2023 (а. с. 33-35) базис поставки товару згідно із законодавством України з правилами Інкотермс 2020, вказано у відповідному Додатку (Специфікації) до Контракту. У вартість включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані з виконанням даного Контракту розподіляються між Сторонами відповідно до правил Інкотермс 2020.

Згідно з Специфікацією № 1 від 02.06.2023 до контракту №NCDA 2306021 від 02.06.2023 (а. с. 36) сторони узгодили умови поставки CIF (Клайпеда, Литва).

Відповідно до Інкотермс CIF («вартість, страхування, фрахт») означає, що Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, проте ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від Продавця на Покупця. Додатково до цього, саме умовами терміну CIF передбачено, що на Продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь Покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов`язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки CIF, сторони виходили з того, що узгоджена ціна на продаж товару вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень, відтак додаткових витрат на страхування товару позивачем понесено не було.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA 403070/2023/000012/1 від 23.02.2023, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати.

Оцінюючи наведені скаржниками доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі № 140/1639/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник