Постанова

від 31.10.2024 по справі 460/10434/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/10434/23 пров. № А/857/17592/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «Діброва-Зв`язок» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року (головуючий суддя Махаринець Д.Є., м. Рівне) у справі № 460/10434/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Діброва-Зв`язок» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Діброва-Зв`язок» звернулося в суд з позовом до Рівненської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2023 №UA204020/2023/000016/2.

Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що подані до митного оформлення документи підтверджували митну вартість ввезеного товару. Наголошує, що проформа- інвойс № 8/PROF/2023 від 02.02.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті від 06.02.2023, інвойс №14/ТЕХ/2023 від 07.02.2023 підтверджують вартість товару, яка була сплачена (6101,73 дол. США). Зазначає, що на підтвердження витрат на перевезення декларантом було надано - CMR A №714309 від 07.02.2023, яка є транспортним (перевізним) документом та Довідку про транспортні витрати від 07.02.2023, яка є документом що містить відомості про вартість перевезення. Вважає, що відсутність специфікації не свідчить про неточності чи розбіжності. Що стосується Замовлення, яке міститься посилання в пунктах 1.3, 3.3, 4.2 контракту від 26.01.2023 №4, зазначає, що подання такого документу для підтвердження митної вартості діючим законодавством не передбачено. Щодо строків оплати вказує, що такі не впливають на можливість митного органу перевірити митну вартість.

Звертає увагу, що судом першої інстанції не було надано оцінку доказам, а саме, поданим до митного оформлення проформі-інвойсу № 8/PROF/2023 від 02.02.2023, платіжній інструкції в іноземній валюті від 06.02.2023, Інвойсу №14/ТЕХ/2023 від 07.02.2023, CMR A №714309 від 07.02.2023 та Довідці про транспортні витрати від 07.02.2023, які, на думку апелянта, містили всі відомості про митну вартість товару.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Відповідач до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що між ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "Діброва-зв`зок" та компанією TEXTON Spolka Akcyjna (Польща) укладено зовнішньоекономічний контракт №4 від 26.01.2023 на поставку товару Неткане полотно TEXFIL TECHNICZNY 60 STANDARD NATURALNY (далі товар).

Пунктом 1.1. Контракту передбачено, що постачальник передає право власності, а покупець прийме та оплатить товар відповідно до умов цього договору.

Поставка товару відбувається окремими партіями в асортименті та ціні, визначеній відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. Контракту).

У розділі 2 «ЦІНА ТА ОПЛАТА» Контракту зазначено, що валюта контракту USD. Загальна сума контракту складає 500 000 доларів США. Вартість окремого постачання фіксується в інвойсі. Умови платежу за договором визначені як передоплата.

З метою митного оформлення товарів позивачем подано митну декларацію від 13.02.2024 року №23UA204020005902U8 на товар неткане полотно TEXFIL TECHNICZNY 60 STANDARD NATURALNY, торгова марка TEXTON, виробник TEXTON Spolka Akcyjna, на умовах поставки FCA Zgierz. Митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом.

На підтвердження заявленої митної вартості під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: Контракт № 4 від 26.01.2023; проформу інвойс № 8/PROF/2023 від 02.02.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 06.02.2023; Інвойс №14/ТЕХ/2023 від 07.02.2023; CMR A №714309 від 07.02.2023; Довідку про транспортні витрати від 07.02.2023.

Від митного органу отримано запит про надання додаткових документів, яким декларанту було запропоновано надати наступні документи:

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки;

- документи, визначені умовами договору від 26.01.2023 №4, а саме:

- специфікацію на заявлену до митного оформлення партію товару;

- замовлення від 13.01.2023 № [C3/5/2023] DIB 1/2023;

- витяги про середні значення індексу ICIS PP Homopolymer Injection на останню п`ятницю місяця, що передує місяцю продажу та останню п`ятницю місяця, що передує місяцю в якому було розміщено замовлення;

- сертифікат якості на заявлену до митного оформлення партію товару;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

На вимогу митного органу декларантом додаткових документів товариством не надано.

За результатами розгляду МД та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2023 №UA204020/2023/000016/2.

У рішенні Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів, в графі 33, зазначено: «вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: пунктом 1.2 контракту від 26.01.2023 №4 передбачено, що асортимент та ціна окремих партій товару визначаються специфікацією, яка є невід`ємною частиною договору, проте для цілей митного оформлення товару її не надано; відповідно до пунктів 1.3, 3.3, 4.2 контракту від 26.01.2023 №4 передбачено наявність замовлення, однак до митного оформлення надано документ від 26.01.2023 № Замовлення 1, реєстраційні дані якого не узгоджуються з відомостями маркувальної етикетки та пакувального листа від 07.02.2023 №48/WzW/016/2023 (номер замовлення: [С3/5/2023] DIB1/2023 від 13.01.2023); пунктом 6.1 контракту від 26.01.2023 №4 передбачено, що ціна товару є сумою 2 складових Середні значення індексу ICIS PP Homopolymer Injection з останньої п`ятниці місяця, що передує місяцю продажу та націнки, визначеної в останню п`ятницю місяця, що передує місяцю, в який було розміщено замовлення, проте для цілей митного оформлення надано прайс-лист від 12.01.2022 (діє до 01.07.2023), який суперечить порядку формування ціни на товар згідно договору, та не надано дані про Середні значення індексу ICIS PP Homopolymer Injection для перевірки ціни на товар; відповідно до пункту 7.2 контракту від 26.01.2023 №4 якість товару, що постачається за договором, підтверджується відповідним сертифікатом, який супроводжує кожну поставку, проте для цілей митного оформлення товару надано сертифікат якості №Wz 9/WzW/016/2023 (номером замовлення 36/5/2022), що неможливо поширити на заявлену до митного оформлення партію товару (номер замовлення: [С3/5/2023] DIB1/2023 від 13.01.2023); строки оплати згідно інвойсу від 07.02.2023 № 14/TEX/2023 (07.02.2023) не кореспондуються із аналогічними відомостями проформи інвойс від 02.02.2023 № 8/PROF/2023 (02.02.2023)».

Випуск у вільний обіг товарів здійснено за митною декларацією від 24.01.2023 №UA204020/2023/002815

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідач мав правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, оскільки його сумніви у визначенні митної вартості були обгрунтованими, проте декларант жодних документів митному органу не подав, що стало підставою для коригування митної вартості товарів не за ціною договору (контракту).

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною зовнішньоекономічного контракту №4 від 26.01.2023 і становила 6101,73 доларів США з врахуванням вартості перевезення.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було те, що подані декларантом до митного оформлення документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Колегія суддів апеляційного суду вважає доведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено, предметом зовнішньоекономічного контракту №4 від 26.01.2023 є неткане полотно TEXFIL TECHNICZNY 60 STANDARD NATURALNY, торгова марка TEXTON, виробник TEXTON Spolka Akcyjna.

Пунктом 1.1. Контракту передбачено, що постачальник передає право власності, а покупець прийме та оплатить товар, відповідно до умов цього договору.

Поставка товару відбувається окремими партіями в асортименті та ціні, визначеній відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. Контракту).

Однак, як вбачається з матеріалів справи і не спростовано апелянтом, до митного оформлення жодних Специфікацій, як додатків до Контракту №4 від 26.01.2023, не подавалось.

Тобто, Специфікація, у якій містилися відомості про поставку, її асортимент та, основне, її ціну, не була надана до митного оформлення.

В силу приписів пункту 2 частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 9 статті 58 Митного кодексу України розрахунки згідно із методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, робиться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З огляду на наведене, декларанту було запропоновано надати документи, які визначені умовами Контракту від 26.01.2023 №4, а саме:

- специфікацію на заявлену до митного оформлення партію товару;

- замовлення від 13.01.2023 № [C3/5/2023] DIB 1/2023;

- витяги про середні значення індексу ICIS PP Homopolymer Injection на останню п`ятницю місяця, що передує місяцю продажу та останню п`ятницю місяця, що передує місяцю в якому було розміщено замовлення;

- сертифікат якості на заявлену до митного оформлення партію товару;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Однак, на вимогу митного органу декларантом додаткових документів не надано.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у відповідача були підстави вважати, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, через відсутність у поданих до митного оформлення документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, відомості про ціну товару ( договірну вартість ) є непідтвердженими.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на декларантові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 у справі № 809/1557/17, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі №520/2133/19, від 10.04.2020 у справі № 822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості. Запропонувавши надати додаткові документи та інші документи на підтвердження заявлених в митних деклараціях відомостей, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

З огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, проте декларант жодних інших документів митному органу не подав, що стало підставою для коригування митної вартості товарів не за ціною договору (контракту).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

За правилами статті 139 КАС України судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «Діброва-Зв`язок» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 460/10434/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар