Постанова

від 30.10.2024 по справі 910/1497/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1497/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача - Гнідая А.В.,

від відповідача - Шатарська Т.М.,

від третьої особи 1 - не з`явились,

від третьої особи 2 - не з`явились,

від третьої особи 3 - Франюк А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 (повний текст рішення складено 14.05.2024)

у справі № 910/1497/24 (суддя Турчин С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ"

До Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Акціонерне товариство "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО"

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

3. Державне підприємство "Гарантований покупець"

про визнання неправомірним корегування та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У 2024 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про визнання неправомірним коригування відповідачем в системі Market Management System (MMS) переданих позивачем даних комерційного обліку виробленої електричної енергії та зобов`язання поновити фактичні передані дані.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було подано (прийнята до розгляду 04.04.2024 року) заяву про зміну предмету позову відповідно до якої позивач заявив вимоги про визнання неправомірним корегування в системі Market Management System (MMS) даних комерційного обліку електричної енергії ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" за період з 01.04.2023 по 14.06.2023 року, здійснене ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" та зобов`язання ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" відобразити (поновити) в системі Market Management System (MMS) фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" за квітень 2023року в загальному обсязі 255 969,000 кВт - відпуск та 402,000 кВтгспоживання, травень 2023року в загальному обсязі 455 661,000 кВтг - відпуск та 381,000кВтг-споживання, а також 14 днів червня 2023року в загальному обсязі 191 928,000 кВтг - відпуск та 114,000 кВтг -споживання. (т.2, а.с. 95-97).

В обґрунтування позову позивач посилався не те, що відповідач протиправно та всупереч норм ККОЕЕ, Кодексу системи передачі та Порядку забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану самостійно здійснив обнулення в системі MMS даних комерційного обліку електричної енергії позивача за період з 01.04.2023 по 14.06.2023 передані постачальником послуг комерційного обліку (ППКО) фактичні дані комерційного обліку електричної енергії позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на предмет, підставу позову та вимоги ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ", які не призведуть до реального поновлення прав позивача в разі задоволення позову, оскільки питання обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" може вирішуватися у межах спору щодо оплати за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом. Також місцевим господарським судом зазначено, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції винесене з невідповідністю нормам матеріального права, порушенням норм процесуального права, а висновки місцевого господарського суду, які покладені в основу оскаржуваного рішення не ґрунтуються на встановлених обставинах справи, є абсолютно помилковими. Зокрема скаржник звертає увагу, що позивач не просить здійснити корегування даних на підставі власного розрахунку, ми просимо відновити лише ті дані, що містились в системі Market Management System та були сертифіковані відповідачем до неправомірного обнуління, та які підтверджені актами купівлі-продажу електричної енергії з ДП Гарантований покупець (обсяги генерації для котрих надав саме відповідач), актами надання послуги з оперативно-диспетчерського управління підписані з НЕК «УКРЕНЕРГО» (обсяги генерації в яких також вказував саме відповідач), відповідями на адвокатські запити. Скаржник звертає також увагу, що адміністратор комерційного обліку (надалі - АКО) провів коригування обсягів в односторонньому порядку безпідставно та без врахування положень низки нормативно-правових актів. Водночас, проведені коригування є такими, що вчиненні без належних правових підстав та не оформлені жодним належним документом, а саме рішенням АКО (НЕК «Укренерго»), а тому не підтверджуються жодним належним, допустимим та достатнім доказом. Відтак, скаржник вважає, що відсутні будь-які передбачені Кодексом комерційного обліку електричної енергії підстави для здійснення коригування сертифікованих даних комерційного обліку, які були надані відповідачу по ТОВ «ФРІ ЕНЕРДЖІ» за період з 00-00 годин 01.04.2023 року по 24:00 30.04.2023 року та за період з 00-00 годин 01.05.2023 року по 24:00 31.05.2023 року та відображені в системі управління ринком MMS (останнього релізу 2 версії). Ні відповідач, ні будь-які інші учасники ринку електричної енергії не надали позивачу жодного належного нормативно-правового обґрунтування щодо наявності підстав для здійснення коригування сертифікованих даних комерційного обліку по ТОВ «ФРІ ЕНЕРДЖІ» за спірний період. Таким чином, скаржник вважає, що відповідач, як відповідальна особа за обробку, адміністрування та сертифікацію даних комерційного обліку без жодної на те підстави після завершення допустимих строків здійснив корегування сертифікованих даних комерційного обліку по ТОВ «ФРІ ЕНЕРДЖІ». Також скаржник зазначає, що протокольне рішення НКРЕКП не є нормативно-правовим актом, що породжує будь-які права та обов`язки для учасників ринку, зокрема, здійснювати коригування сертифікованих даних комерційного обліку щодо СЕС відповідача, адже не відповідає вимогам чинного законодавства. Й наостанок скаржник зазначає, що вироблена електрична енергія на ТОТ в тому числі нашим підприємством, споживається (кошти за спожиту ел.енергію стягуються зі споживачів), розподіляється та передається (враховуючі, що НЕК УКРЕНЕРГО за даними договорами здійснює стягнення з АТ ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО) та бере участь в балансуванні (враховуючи, що НЕК УКРЕНЕРГО за договорами балансування здійснює стягнення з АТ ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО, ДП Гарантований покупець виставляє акти небалансів Позивачеві), дані щодо обсягів ел. енергії для таких позовів у Відповідача слугують саме попередньо сертифіковані дані виробітку в тому числі Позивачем комерційного обліку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1497/24.

08.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/1497/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів направлення Державному підприємству "Гарантований покупець" копію апеляційної скарги і доданих до неї документів.

22.07.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами іншим учасникам копії апеляційної скарги і доданих до неї документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 року у справі №910/1497/24 та призначено розгляд справи на 09.10.2024 року.

03.09.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Також 03.09.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи 3 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

08.10.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ", позивача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника, а також клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.

09.10.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО", відповідача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з поданим клопотанням позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 року відкладено розгляд справи №910/1497/24 на 30.10.2024 року.

25.10.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В судовому засіданні 30.10.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представники відповідача та третьої особи 3 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників третіх осіб 1 та 2.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.05.2019 року між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ" (ВАД) укладений договір № 17019/01, відповідно до умов якого ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" (ВАД) зобов`язалося продавати, а ДПЕ - купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 року між ДП "Енергоринок", ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" було укладено додаткову угоду № 315/01 до договору від 23.05.2019 року №17019/01. (т.2, а.с. 109-112).

Відповідно до п.1.1. договору № 17019/01 в редакції додаткової угоди № 648/01/20 продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок № 641).

Згідно із п.3.1 договору № 17019/01 в редакції додаткової угоди № 648/01/20 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору № 17019/01).

У подальшому між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" (продавець за "зеленим" тарифом) укладено додаткові угоди до договору №17019/01 (від 23.03.2020 року № 648/01/20, від 19.02.2021 року №738/01/21).

Згідно з п.3.3 договору № 17019/01 в редакції додаткової угоди № 738/01/21 оплата товарної продукції, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

31.08.2020 року між АТ "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО" (оператор системи розподілу) та ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" (виробник) укладений договір №5438/В виробника про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідно до умов якого оператор системи розподілу забезпечує недискримінаційний доступ виробника до мереж оператора системи розподілу з метою реалізації виробником, як суб`єктом ринку енергетичної енергії, своїх прав та виконання обов`язків функцій виробника електричної енергії в частині транспортування електричної енергії мережами оператора системи розподілу в межах приєднаної потужності та узгоджених (договірних) обсягах електричної енергії. (т.1, а.с. 35-38).

Відповідно до п.2.1. договору №5438/В, оператор системи розподілу недискримінаційний доступ виробника до мереж оператора системи розподілу з метою реалізації виробником, як суб`єктом ринку енергетичної енергії, своїх прав та виконання обов`язків і функцій виробника електричної енергії в частині транспортування електричної енергії мережами оператора системи розподілу в межах приєднаної потужності та узгоджених (договірних) обсягах електричної енергії.

Згідно із п.2.3. договору №5438/В розподіл електричної енергії забезпечується оператором системи виробнику на межі балансової належності електричних мереж, які зазначені в додатку 2 Акт розмежування балансової належності до цього договору та однолінійні схеми (додаток 3 до цього договору).

По кожній точці комерційного обліку, зазначеній в додатку 3 до договору, сторона відповідальна за точку комерційного обліку зобов`язана виконувати умов розділу 4 до цього договору (п.2.6. договору №5438/В).

Згідно із актом розмежування балансової належності (додаток №2 до договору №5438/В) оператор системи несе відповідальність за ПС-35/10 кВ "Привілля" комірка 14 ЗРУ-10кВт. (т.1, зв.а.с. 39).

Також між НЕК "УКРЕНЕРГО" як оператором системи передачі та ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" як користувач системи передачі укладений договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління від 07.06.2019 року №0939-03015 (у редакції від 28.12.2021 року), відповідно до умов якого ОСП зобов`язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки.

ТОВ "ФРІ-ЕНЕРДЖІ" зазначає, що в особистому кабінеті на платформі ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" Market Management System (далі - платформа MMS) встановлено, що 15.06.2023 року адміністратором комерційного обліку (НЕК "УКРЕНЕРГО") були скореговані дані комерційного обліку електричної енергії на нульові показники за період 01.06.2023 року - 10.06.2023 року (версія 1 реліз), а також 19.06.2023 року скореговані дані за період 10.06.2023 року - 14.06.2023 року (версія 1 реліз), 20.06.2023 року адміністратором комерційного обліку були скореговані дані комерційного обліку електричної енергії на нульові показники за період за квітень-травень 2023 року (версія 2 реліз) на платформі MMS.

Факт коригування даних комерційного обліку електричної енергії у зазначені вище періоди жодним із учасників справи не заперечується.

Відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії сертифікованих даних комерційного обліку за квітень, травень 2023 року (за версією ММS 2), а також сертифікованих даних комерційного обліку за червень 2023 року (за версією ММS 1) у вказані розрахункові місяці відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0").

Згідно із матеріалів справи, у відповідь на запит НЕК "УКРЕНЕРГО" (АКО) від 25.05.2023 року № 01/25819 АТ "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО" листом №01-001280 від 01.06.2023 року повідомило АКО, що лівобережна частина Херсонської області є тимчасово окупованою; лінії електропередач, які забезпечують зв`язок зруйновані (зв`язок відсутній за даними ПрАТ "Укргідроенерго" з 12.11.2022 року); усі об`єкти виробників, які розташовані на цій території, а також об`єкти електроенергетики, розташовані на частинах тимчасово окупованих Запорізької та Миколаївської областей, працюють несинхронно з ОЕС України починаючи з 00:00 12.11.2022 року. (т.1, а.с. 24-25).

У наведеному в листі №01-001280 від 01.06.2023 року переліку об`єктів виробників, які розташовані на території тимчасово окупованої частини Херсонської області, зазначено також об`єкт ТОВ "ФРІ-ЕНЕРДЖІ" - "Привілля", ЕІС код Х-типу 62Х2230391487075, ЕІС код ТКО ZV-типу 62ZV94919G15888Y.

Листом 01/29022 від 14.06.2023 року НЕК "УКРЕНЕРГО" було повідомлено ППКО згідно з списком, що керуючись п.1.1.2 Правил ринку та враховуючи лист в якому було зазначено, що у разі роботи електроустановок несинхронно з ОЕС, дані комерційного обліку по відповідним ТКО не можуть бути показані як обсяги надходження в області обліку торгової зони ОЕС України, значення сертифікованих даних комерційного обліку в MMS по значенням АТ "Херсонобленерго" об`єктам генерації за період з 01.06.2023 року по 10.06.2023 року, визначення АКО на рівні 0 кВт. год. (т.1, а.с. 203-204).

Листом №01/30720 від 23.06.2023 року НЕК "УКРЕНЕРГО" на лист ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" №217 від 21.07.2023 року (т.1, а.с. 27) повідомив, що: "АКО неодноразово звертався АТ "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО" щодо необхідності здійснювати завантаження даних комерційного обліку (далі - ДКО) в систему управління ринком (MMS) виключно по об`єктах електроенергетики, які здійснюють синхронну роботу з ОЕС України та інформування АКО в разі завантаження ДКО іншими постачальниками послуг комерційного обліку (далі - ППКО) в ролі ОДКО по електроустановках, які приєднані до мереж відповідного оператора системи, але не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України. (т.1, а.с. 29).

В зв`язку з продовженням надання ППКО ненульових ДКО по об`єктах генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, керуючись п.1.1.2 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №308 (зі змінами), та враховуючи інформацію від ОС з зазначенням переліку об`єктів електроенергетики, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України та датами настання таких обставин, ДКО по наданим ОС ТКО не можуть бути враховані як обсяг надходження в область обліку торгової зони ОЕС України.

Значення сертифікованих ДКО в MMS для кожної ТКО об`єктів генерації, що не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України за квітень 2023 року за другою версією, травень 2023 року за другою версією, з 01 по 14 червня 2023 року за першою версією визначатимуться АКО на рівні 0 кВт*год."

Відповідно до протоколу НКРЕКП № 48 від 03.07.2023 року (т.1, а.с. 206-209), складеного за результатами наради щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України за участю представників НКРЕКП, Кабінету Міністрів України, НЕК "УКРЕНЕРГО", ДП "Гарантований покупець", прийняті такі рішення:

"1. Адміністратору комерційного обліку сертифікувати та передавати дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі.

2. Для електроустановок, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, Адміністратор комерційного обліку має забезпечити збереження відповідних даних комерційного обліку в Датахаб для можливості здійснення подальших розрахунків після деокупації відповідних територій та отримання перевірених даних щодо роботи цих електроустановок.

3. Направити цей Протокол НЕК "УКРЕНЕРГО", ДП "Гарантований покупець" та відповідним операторам систем розподілу для врахування в роботі.

4. НКРЕКП звернутись до Кабінету Міністрів України та Ради національної безпеки і оборони України щодо необхідності прийняття рішень для врегулювання діяльності суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією після 24 лютого 2022 року."

У листі від 29.09.2023 року вих.№ 01/49209 НЕК "УКРЕНЕРГО", посилаючись на положення ст.46 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.2.1., п.5.1.1., п.5.4.1., п.5.3.4. Кодексу системи розподілу, зазначило, що контроль за наявністю або відсутністю електричного зв`язку генеруючої установки, приєднаної до систем розподілу, належить до компетенції відповідного ОСР. (т.1, а.с. 31-32).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ" направлені на визнання неправмірними дій відповідача щодо корегування в системі Market Management System (MMS) даних комерційного обліку електричної енергії ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" за період з 01.04.2023 року по 14.06.2023 року та зобов`язання відповідача скоригувати (відобразити/поновити) в системі Market Management System (MMS), в якій відобразити фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" за квітень 2023року в загальному обсязі 255 969,000 кВтг-відпуск та 402,000 кВтгспоживання, травень 2023 року в загальному обсязі 455 661,000 кВтг-відпуск та 381,000 кВтг-споживання, а також 14 днів червня 2023 року в загальному обсязі 191 928,000 кВтг-відпуск та 114,000 кВтг-споживання.

Підставою відповідного позову стало протиправне, на думку позивача, обнуління відповідачем в системі MMS даних комерційного обліку електричної енергії позивача за період з 01.04.2023 року по 14.06.2023 року передані постачальником послуг комерційного обліку (ППКО) фактичні дані комерційного обліку електричної енергії позивача.

Відповідно до ч.1 ст.53 Закону України "Про ринок електричної енергії" на НЕК "УКРЕНЕРГО", як оператора системи передачі, покладено функції адміністратора комерційного обліку. Оператор системи передачі забезпечує комерційний облік електричної енергії та обмін даними комерційного обліку відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (п.20 ч.1 ст.33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з визначеннями, наведеними у ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор комерційного обліку електричної енергії - це юридична особа, яка забезпечує організацію та адміністрування комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також виконує функції центральної агрегації даних комерційного обліку; комерційний облік електричної енергії - це сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Повноваження адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) визначені ч.2 ст.53 Закону України "Про ринок електричної енергії" у відповідності до яких АКО, зокрема: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку (п.4).

Основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії визначає Кодекс комерційного обліку (ч.7 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з п.п. 2.1.1, 2.1.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 (далі - ККОЕЕ), комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Пунктом 2.1.7 ККОЕЕ визначено основні ролі, які виконуються учасниками при забезпеченні комерційного обліку електричної енергії, та пов`язані з ними процеси вказані в цьому пункті. Зокрема, АКО виконує функцію (роль) АДКО (агрегатора даних комерційного обліку) щодо забезпечення таких процесів: отримання, перевірка, агрегація даних комерційного обліку; надання агрегованих даних комерційного обліку всім заінтересованим сторонам.

Відповідно до пп. 5-9, 12 п. 2.2.2 ККОЕЕ АКО виконує функції: отримання від ППКО валідованих даних комерційного обліку, визначення їх придатності до використання; виконання перевірок повноти інформації, отриманої від ППКО, визначення помилок у даних або випадків відсутності даних; інформування ППКО про стан придатності отриманих даних комерційного обліку та надання вимог щодо повторного надання належних даних для виправлення виявлених помилок; забезпечення центральної агрегації та сертифікації даних комерційного обліку; надання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків, а також учасникам ринку та іншим заінтересованим сторонам, які пов`язані з певною ТКО; нагляду за відповідністю стану комерційного обліку на ринку електричної енергії вимогам цього Кодексу.

Згідно з наведеними у пп. 6, 62, 63 п. 1.2.1 ККОЕЕ визначеннями: агрегація даних (агрегація) - упорядкування та об`єднання даних комерційного обліку електричної енергії окремих площадок та/або областей комерційного обліку, що здійснюється АКО з метою подальшого їх використання при здійсненні розрахунків між учасниками ринку та/або формуванні статистичної звітності; сертифікація даних комерційного обліку (сертифікація даних) - процедура перевірки валідованих даних комерційного обліку, що виконується АКО. сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії. Порядок передачі АКО даних комерційного обліку учасникам ринку унормовано главою 9.14 розділу IX ККОЕЕ.

У п.п. 9.14.1, 9.14.3 ККОЕЕ передбачено, що АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам. Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО.

У статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та виконує інші функції, передбачені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до п.9.9 ККОЕЕ перевірка даних комерційного обліку здійснюється на рівні ППКО (у ролі ОДКО) після отримання результатів вимірювання та формування даних комерційного обліку (пп.9.9.1.). ППКО (у ролі ОДКО) після отримання від ППКО (у ролі ОЗД) результатів вимірювання з лічильників має провести обробку, перевірку, валідацію цих даних та, у разі потреби, їх заміну оціночними даними, а також забезпечити зберігання, архівування, передачу валідованих даних АКО та іншим заінтересованим сторонам, зокрема електропостачальникам, відповідно до вимог цього Кодексу (пп.9.9.2.). ППКО (у ролі ОДКО) повинен здійснити валідацію сформованих даних комерційного обліку перед тим, як додати ці дані до своїх баз даних комерційного обліку електричної енергії та передати їх АКО (пп.9.9.3.). Якщо сформовані дані не проходять валідацію, то вони не вносяться до бази даних комерційного обліку електричної енергії та не передаються АКО. ППКО (у ролі ОДКО), що здійснює валідацію даних комерційного обліку, має негайно повідомити ППКО (у ролі ОЗД), від якого він їх отримав, про необхідність виправлення виявлених недоліків у даних комерційного обліку в найкоротші терміни. Повідомлення повинне містити інформацію щодо ТКО, дані з яких не пройшли перевірку достовірності, а також про перевірки, що не були пройдені (пп.9.9.4.).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що упорядкування даних комерційного обліку, їх коригування в порядку перевірки (сертифікації) валідованих даних комерційного обліку електричної енергії, надання таких даних учасникам ринку для здійснення розрахунків, віднесена до виключної компетенції АКО, функції якого одноособово виконує НЕК "УКРЕНЕРГО".

Втім, ні Законом України "Про ринок електричної енергії", ні ККОЕЕ не передбачено жодних обмежень/заборон у здійсненні АКО (НЕК "УКРЕНЕРГО") коригування даних комерційного обліку.

З матеріалів справи вбачається, що листом АТ "ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО" від 01.06.2023 року № 01-001280 надано перелік виробників, які працюють несинхронно з ОЕС України, до якого включено ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" та зазначено, що об`єкти електроенергетики не працюють синхронно з ОЕС України починаючи з 00:00 12.11.2022 року.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, Херсонська область, Каланчацький район, Привільська сільська рада, на якій знаходиться об`єкт генерації, з 24.02.2022 року знаходяться на тимчасовій території.

Відповідно до ч.3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч.5 ст.65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Згідно із ч.9 ст.65 Закону України "Про ринок електричної енергії", гарантований покупець зобов`язаний продавати електричну енергію, куплену у виробників та активних споживачів, яким встановлено "зелений" тариф та об`єкти електроенергетики або черги будівництва (пускові комплекси) яких включені до балансуючої групи гарантованого покупця, на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку, балансуючому ринку та за двосторонніми договорами.

Відтак, гарантований покупець зобов`язаний не лише купувати всю відпущену електричну енергію в суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, але й продавати її, що є неможливим у зв`язку відсутністю її фізичного відпуску в ОЕС України.

Відповідно до пп.6 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2022 № 555 "Про особливості забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану" ППКО формує дані комерційного обліку електричної енергії за даними, які отримані із засобів комерційного обліку або визначені розрахунковим шляхом у такій пріоритетності: дані комерційного обліку, сформовані на підставі показів основних та дублюючих лічильників; дані комерційного обліку, сформовані на підставі показів верифікаційних лічильників; дані комерційного обліку, сформовані на підставі показів лічильників технічного обліку, з обов`язковим подальшим їх включенням у відповідний перелік ТКО та алгоритм розрахунку; дані комерційного обліку, сформовані на підставі графіків навантаження за даними телевимірювань.

Якщо відповідні дані від відповідних сторін не отримані, неповні або не пройшли валідацію, ППКО формує оціночні дані комерційного обліку в ТКО з використанням результатів вимірювання за попередню декаду або інших періодів, коли режим роботи електроустановок у ТКО відповідав режиму роботи електроустановок у розрахунковий день (з відповідним підтвердженням даних стосовно фактичного режиму роботи), або розрахунковим шляхом на основі балансу електричної енергії для відповідної площадки або області комерційного обліку. ППКО повинен зберігати всі вхідні дані, застосовані алгоритми та критерії подібності, що використовувалися при формуванні оціночних даних, та самі оціночні дані не менше строку позовної давності.

У разі незгоди з сформованими ППКО даними комерційного обліку учасник ринку має право ініціювати розгляд суперечки у порядку, встановленому ККОЕЕ.

До дати врегулювання суперечки пріоритет для поточних розрахунків мають дані комерційного обліку, сформовані оператором системи, на території ліцензованої діяльності якого знаходиться відповідна ТКО.

При цьому у пункті 1.1.2 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, торгова зона (зона) - відокремлена зона, визначена оператором системи передачі за погодженням з Регулятором, у якій здійснюється синхронна робота електроустановок.

З огляду на зазначене, з моменту отримання від оператора системи інформації щодо електроустановки Позивача, яка працює несинхронно з ОЕС України, обсяги електричної енергії, відпущеної його генеруючими одиницями в несинхронному з ОЕС України режимі, в систему управління ринком (СУР) не передаються.

Питання сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднанні до елементів системи передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України було предметом розгляду під час засідання НКРЕКП 03.07.2023 року, що підтверджується протоколом № 48-п. В межах наради представників ОСП, ДП "Гарантований Покупець" та Міненерго під головуванням НКРЕКП, що зафіксована Протоколом від 03.07.2023 №48-п, Регулятором було надано роз`яснення щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України для подальшого врахування в роботі. Відповідно до зазначеного роз`яснення Регулятора АКО сертифікує та передає дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі. Інформація щодо синхронності роботи конкретних електроустановок надається відповідними операторами систем.

Статтею 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п.п.10.3.1., 10.3.3. ККОЕЕ якщо сторону суперечки не влаштовує прийняте АКО рішення, вона має право звернутися з цього питання до Регулятора у порядку, встановленому законодавством. Сторони мають право оскаржити рішення Регулятора в судовому порядку.

Отже, відповідно до положень ККОЕЕ передбачено, що сторона, яка не погоджується із рішенням Регулятора, згідно із яким електрична енергія, вироблена електроустановками, які не здійснюють роботу синхронно з торговою зоною ОЕС України, фізично не може бути передана, розподілена та спожита в ОЕС України, може оскаржити таке рішення.

Колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду даної справи рішення НКРЕКП, викладені у протоколі № 48 від 03.07.2023 року є чинними.

Також колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія Ата перевірки НКРЕКП від 13.11.2023 № 475, складеного за результатами проведення позапланової виїзної перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго», яким встановлено, що НЕК «Укренерго» надано Регулятору недостовірну інформацію щодо сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії, відпущеної генеруючими одиницями виробників електроенергії за «зеленим» тарифом, що здійснюють відпуск електроенергії в несинхронному з ОЕС України режимі, які були надані ДП «Гарантований покупець» для розрахунку вартості електроенергії, за яку здійснюється оплата виробникам електроенергії, що здійснюють діяльність з виробництва електроенергії за «зеленим» тарифом. (т. 1, а.с. 210-216).

Тобто НКРЕКП додатково підтверджено, що первісні ДКО, у т.ч. по електроустановкам позивача, є помилковими і підлягали коригуванню.

Відповідні обставини також підтверджуються постановою НКРЕКП від 12.03.2024 року № 522, якою на АТ «Херсонобленерго» покладено штраф за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-nakladennya shtrafu-na-hersonoblenergo-za-porushennya-licenzijnih-umov-z-rozpodilu-elektrichnoyi energiyi). (т.1, а.с. 239).

Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 19.04.2024 № 759 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332» підпункт 5 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викласти в такій редакції:

« 5) у разі неможливості реалізації оператором мережі свого права доступу до вузлів обліку та засобів комерційного обліку електричної енергії (далі - ЗКО) електроустановок на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, та які працюють (працювали) несинхронно (асинхронно) з ОЕС України, для проведення періодичного та позачергового контрольного огляду, технічної перевірки вузлів обліку та ЗКО, схем їх підключення та зчитування інформації, відповідно до підпункту 3 пункту 2.5.2 глави 2.5 розділу ІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ), адміністратору комерційного обліку керуватись положеннями, зокрема, підпункту 6 пункту 9.2.1 глави 9.2, а також пункту 9.9.4 глави 9.9, пункту 9.13.1 глави 9.13 та пунктів 9.14.1 та 9.14.3 глави 9.14 розділу ІХ ККОЕЕ та під час визначення значень сертифікованих даних комерційного обліку, тимчасово, до отримання доступу до вузлів обліку та ЗКО відповідних електроустановок, визначати такі дані на рівні нуля та забезпечити передачу таких даних адміністратору розрахунків та учасникам ринку електричної енергії.». (т.2 а.с.126)

Згідно з ч.ч.6-9 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження. Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.

Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.

Рішення Регулятора, крім тих частин рішень, що містять таємну інформацію, підлягають оприлюдненню протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття на офіційному веб-сайті Регулятора. Обсяг конфіденційної інформації, що не підлягає розкриттю, визначається Регулятором на підставі клопотання заінтересованих осіб з урахуванням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

У постановах Верховного Суду від 19.09.2022 у справі №912/1941/21, від 25.01.2022 у справі №911/782/21 зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Враховуючи викладене, з урахуванням того, Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, колегія суддів приймає до уваги постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 19.04.2024 № 759 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332», яка є обов`язковою до застосування всіма суб`єктами на ринку електричної енергії, щодо визначення даних комерційного обліку електричної енергії на рівні нулю.

Колегія суддів також зазначає, що надані позивачем акти надання послуг травень 2023 року та квітень 2023 року не приймаються до уваги, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам, окрім обставин оформлення первинних документів, необхідно дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару. (т.2, а.с. 158, 176).

Проте, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження реальної передачі згенерованої електроустановкою позивача електричної енергії до ОЕС України.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та, зокрема викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та інших.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові у від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначила про те, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов`язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред`явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна позиція Верховного суду викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19).

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Колегія суддів зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу

Позивачем в даній справі заявлено вимогу саме про визнання неправомірним корегування в системі Market Management System (MMS) даних комерційного обліку електричної енергії ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" за період з 01.04.2023 по 14.06.2023 року, здійснене ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" та зобов`язання ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" відобразити (поновити) в системі Market Management System (MMS) фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" за квітень 2023року в загальному обсязі 255 969,000 кВт - відпуск та 402,000 кВтгспоживання, травень 2023року в загальному обсязі 455 661,000 кВтг - відпуск та 381,000кВтг-споживання, а також 14 днів червня 2023року в загальному обсязі 191 928,000 кВтг - відпуск та 114,000 кВтг -споживання.

Втім, колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин. оскільки питання обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії позивача може вирішуватися у межах спору щодо оплати за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом.

Колегія суддів також звертає увагу, що заявлена позивачем вимога в частині визнання дій непромірними не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Наведені вище висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі №916/2248/22.

Крім того, ініціювання позивачем цього позову зводиться до того, що останній прагне домогтись не лише вчинення дій з боку відповідача щодо коригування даних комерційного обліку у певний проміжок часу (01.04.2023 - 14.06.2023), але і одночасно вирішити спір щодо обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ" у спірний період.

Водночас вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (постанова Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №910/10764/19).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/3232/22.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання дій неправомірними та зобов`язання Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" відобразити (поновити) в системі Market Management System (MMS) фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії ТОВ "ФРІ ЕНЕРДЖІ" за квітень 2023року в загальному обсязі 255 969,000 кВт - відпуск та 402,000 кВтгспоживання, травень 2023року в загальному обсязі 455 661,000 кВтг - відпуск та 381,000кВтг-споживання, а також 14 днів червня 2023року в загальному обсязі 191 928,000 кВтг - відпуск та 114,000 кВтг -споживання, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності).

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) та від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

З огляду на викладене вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача до Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії є недоведеними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ЕНЕРДЖІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 року у справі №910/1497/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 року у справі № 910/1497/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1497/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко