Постанова

від 30.10.2024 по справі 911/552/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 911/552/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фастівської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024

у справі № 911/552/24 (суддя А.Ю. Кошик)

за позовом Приватного підприємства «Вирій»

до Фастівської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди до договору, -

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вирій» (далі також - Підприємство) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Фастівської міської ради (далі також - Рада) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № б/н від 19.03.2010.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі №911/552/24 позов задоволено повністю. Визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки № б/н від 19.03.2010, відомості про зареєстроване право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №12894397 від 25.12.2015, на кільцевій автодорозі 68км+800м на території Малоснітинського старостинського округу, площею 0,2000 га, в редакції, викладеній відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у даній справі. Стягнуто з Фастівської міської ради на користь Приватного підприємства «ВИРІЙ» 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду вмотивовано нормами статті 33 Закону України «Про оренду землі», статті 777 ЦК України та встановленими судом обставинами досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов, на яких відбувається поновлення договору оренди. Судом підкреслено, що Рада безпідставно ухиляється від підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № б/н від 19.03.2010.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Фастівська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Рада посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Як стверджує апелянт, судом неправильно застосовано статтю 638 ЦК України, оскільки за доводами відповідача, непідписання ним додаткової угоди свідчить про те, що сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов угоди; суд неправильно застосував положення ст. 24 Закону України «Про містобудівну діяльність»; судом залишив поза увагою доводи відповідача про те, що існування додаткової угоди в редакції, затвердженій судовим рішенням (з цільовим призначенням « 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій»), призведе до існування додаткової угоди щодо земельної ділянки, цільове призначення якої не відповідає відомостям, що містить Державний земельний кадастр та фактичній діяльності об`єктів дорожнього сервісу (операторської АЗС та кафетерію), що в свою чергу призведе до порушення вимог чинного законодавства та порушення прав Фастівської міської територіальної громади, в особі Фастівської міської ради та зумовить недоотримання доходів до місцевого бюджету, що суперечить приписам частини 7 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Судом також не враховано, що додаткова угода до договору оренди землі від 19.03.2010 може бути укладена між сторонами після внесення відповідних змін до рішення Фастівської міської ради №27/25-X-V III від 05.08.2021 «Про поновлення договору оренди землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій на кільцевій автодорозі 68 км 800 м на території Малоснітинського старостинського округу, укладеного з ПП «Вирій» з метою зміни інформації щодо виду цільового призначення, відповідно до чинних інформаційних даних Державного земельного кадастру, а саме: 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, на підставі клопотання (заяви) ПП «Вирій», що, за висновком відповідача, узгоджується з імперативними приписами статті 123 ЗК України.

В порушення вимог закону, судом не вказано в резолютивній частині рішення з якої дати додаткова угода має вважатися укладеною.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 апеляційну скаргу Фастівської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/552/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фастівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі № 911/552/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

11.09.2024 матеріали справи № 911/552/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фастівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі №911/552/24 та призначено справу до розгляду на 16.10.2924. Приватному підприємству «Вирій» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 04 жовтня 2024 року.

04.10.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ПП «Вирій» надійшов відзив, у якому Підприємство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, акцентує увагу суду на тому, що правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди землі б/н від 19.03.2010, а спірні правовідносини стосуються виключно пролонгації договору, строк якого закінчився. Зауважує, що зміна цільового призначення здійснена головою Ради без ухвалення Радою рішення з цього приводу, тобто, з порушенням вимог ст.ст. 12, 20, 21 ЗК України. При цьому, запис у Державному земельному кадастрі щодо іншого цільового призначення спірної земельної ділянки з`явився лише в грудні 2023 року, тобто більш ніж через два роки після прийняття відповідачем рішення про поновлення договору оренди та рішення про затвердження технічної документації з нової грошової оцінки землі, коли додаткова угода вже мала бути укладена.

Позивач зауважує, що продовжує користуватися земельною ділянкою та весь час належно сплачує орендну плату, що підтверджується наданими до суду документами. Позивач зазначає про суперечливість та недобросовісність поведінки відповідача, який прийняв рішення про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, а згодом його посадові особи пред`являють будь-які інші вимоги щодо укладення додаткової угоди про його поновлення.

16.10.2024 розгляд вищевказаної апеляційної скарги у справі №911/552/24 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відрядженні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 розгляд апеляційної скарги Фастівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі № 911/552/24 призначено на 30.10.2024.

30.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Скиданенка Олексія Володимировича , представника Фастівської міської ради надійшла заява про проведення судового засідання у справі №911/552/24 за відсутності повноважного представника відповідача, про підтримання доводів апеляційної скарги, а також про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «Вирій» відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги не визнав та заперечив, просив судове рішення, як законне та мотивоване, залишити без змін.

30.10.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані представником позивача в судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Фастівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі № 911/552/24 задоволенню не підлягає у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19.03.2010 року між Фастівською районною державною адміністрацією та позивачем було укладено Договір оренди земельної ділянки б/н на підставі Розпорядження Фастівської РДА №1239 від 10.11.2009 «Про надання в оренду земельної ділянки ПП «Вирій» для комерційної діяльності (розширення існуючого кафе, будівництва об`єктів автосервісу) в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області» та у відповідності до розробленого проекту відведення земельної ділянки, підставою для його розроблення стало Розпоряджения Фастівської РДА №№975 від 02.11.2009 «Про надання дозволу ПП «Вирій» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційної діяльності (розширення існуючого кафе, установки вібропресу, будівництва об`єктів автосервісу: майстерні, гаражу, стоянки для автомобілів) на території Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області», про що зазначено у п.п. 1, 18 Договору оренди.

На земельній ділянці площею 0,2000 га (кадастровий номер 3224984200.02:002:0124) згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розміщено об`єкт нерухомого майна (операторська АЗС і кафетерій), що відносяться до об`єктів дорожнього сервісу спеціально облаштованих місць для зупинки транспортних засобів, майданчиків для стоянки транспортних засобів, майданчиків відпочинку, автозаправних станцій, мотелів, пунктів приймання їжі та питної води тощо та належать до земель автомобільного транспорту. Такі об`єкти інфраструктури відповідають визначеним умовам використання земельної ділянки згідно Договору.

Відповідно до пункту 8 Договору оренди землі, термін оренди становив 10 років з моменту його державної реєстрації. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно термін дії Договору оренди до 14.06.2020.

Позивач належним чином скористався своїм правом на поновлення Договору оренди землі, звернувся з відповідною заявою до відповідача. У подальшому, після досягнення згоди між позивачем та відповідачем щодо всіх істотних умов, відповідач 05.08.2021, розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, прийняв рішення №27/25-X-VIII про поновлення Договору оренди землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій на кільцевій автодорозі 68 км+800 м на території Малоснітинського старостниського округу, укладеного із позивачем.

05.08.2021 Фастівською міською радою Київської області (відповідач) було прийнято рішення №27/25-X-VIII «Про поновлення договору оренди землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій на кільцевій автодорозі 68 км 800 м на території Малоснітинського старостинського округу, укладеного із ПП «Вирій» (надалі Рішення міської ради), відповідно до якого Фастівська міська рада вирішила надати дозвіл ПП «Вирій» (позивач) на поновлення Договору оренди землі №б/н від 19.03.2010 (відомості про зареєстроване право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №12894397 від 25.12.2015) щодо користування земельною ділянкою площею 0,2000 га (кадастровий номер 3224984200:02:002:0124) для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій на кільцевій автодорозі 68 км 800 м на території Малоснітинського старостинського округу (надалі - Договір оренди).

Відповідно до пункту 3 Рішення міської ради міському голові було доручено укласти Додаткову угоду до Договору оренди землі, а також, відповідно до пункту 4 Рішення міської ради позивачу було необхідно в місячний термін укласти додаткову угоду до договору оренди землі та зареєструвати її у відповідності з чинним законодавством, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватися вимог земельного законодавства.

З метою виконання пункту 4 Рішення міської ради позивач звернувся до відповідача з проханням надати додаткову угоду для її укладення шляхом підписання та проставлення печатки, однак відповідач жодних дій не вчиняв.

26.06.2022 позивач звернувся до відповідача з письмовим зверненням, в якому просив відповідача надати підготовлений текст додаткової угоди про поновлення договору оренди землі відповідно до Рішення міської ради №27/25-X-VIII від 05.08.2021. У відповідь на це письмове звернення відповідач 14.07.2023 надав позивачу для підписання три примірника проекту додаткової угоди до Договору оренди землі без наявності на цих всіх примірниках підпису відповідача.

Позивач підписав примірники додаткової угоди, завірив підписи своєю печаткою та направив примірники угоди відповідачеві.

Втім, відповідач дані примірники додаткової угоди не підписав та не повернув позивачеві, а натомість надав письмову відповідь про те, що, Радою було виявлено технічну помилку у виді цільового призначення земельної ділянки, і відповідач самостійно вчинить дії по її усуненню. У цій же письмовій відповіді відповідач не надав відповіді ані щодо підписання додаткової угоди, ані щодо відмови у її підписанні. При цьому відповідачем не було повернуто позивачеві один із примірників додаткової угоди з підписами відповідача.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога Підприємства про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Підприємство наполягає на тому, що воно у встановленому законом порядку скористалось правом на пролонгацію договору оренди, з чим Рада погодилась, про що свідчить прийняте нею рішення від 05.08.2021 №27/25-X-VIII «Про поновлення договору оренди землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій на кільцевій автодорозі 68 км 800 м на території Малоснітинського старостинського округу, укладеного із ПП «Вирій».

Водночас, незважаючи на те, що рішення про пролонгацію прийняте Радою у 2021 році, додаткова угода Радою не підписана.

Відмовляючись від підписання проекту додаткової угоди, підготовленою нею ж, Рада посилається на те, що у відомостях Державного земельного кадастру неправильно вказано цільове призначення спірної земельної ділянки, а саме, у відомостях зазначено цільове призначення « 12.08 Для розміщення та експлуатації будівель та споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій», а на думку відповідача, повинно бути вказано « 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу».

Рада зауважує, що згідно з інформацією, розміщеною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці кадастровий номер 3224984200:02:002:01.24 розміщені об`єкти нерухомості позивача, а саме операторська АЗС та кафетерій, що не відповідало наявним на той момент відомостям з Державного земельного кадастру про вид цільового призначення земельної ділянки, фактичній діяльності позивача та суперечило ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки такі об`єкти нерухомості є об`єктами дорожнього сервісу.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Законом України від 05.12.2019 № 340-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набув чинності з 16.07.2020, розділ ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, зокрема, доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка діяла на момент укладення договору (19.03.2010).

Відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Наведені положення узгоджуються із загальною нормою частиною 1 статті 777 ЦК України, яка передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель комунальної власності).

Частиною 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Передбачені у частинах 1-5 і 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» підстави для поновлення договору оренди землі передбачають укладення додаткової угоди протягом одного місяця.

Відповідно до правової позиції, що сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, якщо орендодавець відмовляється укласти додаткову угоду до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена в ч. 8 ст. 33 Закону «Про оренду землі», чи ухиляється від її укладення, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту в резолютивній частині судового рішення.

У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зауважено на тому, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» с неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, сторони у порядку, встановленому ст. 33 Закону України «Про оренду землі», досягли згоди щодо пролонгації договору оренди землі шляхом подання Підприємством Раді відповідної заяви, а також прийняття Радою рішення №27/25-X-VIII від 05.08.2021, яке за своєю правовою природою є згодою орендодавця на продовження договору на нових умовах. Орендні правовідносини потребують належного оформлення у вигляді договору. Рішення ради не відміняє необхідності внесення змін до договору у письмовій формі укладення додаткової угоди до договору або його викладення в новій редакції.

Крім того, відповідачем особисто було складено текст додаткової угоди із викладеними новими умовами та надано її позивачу для підписання, але після підписання такої додаткової угоди позивачем та надання її відповідачу, відповідач ухиляється від її підписання. Вказані обставини Радою не заперечуються.

Оскільки сторонами дотримано порядку, встановленого ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в частині пролонгації договору оренди землі, Рада позбавлена можливості коригувати уже погоджені сторонами умови у межах процедури пролонгації.

Надаючи оцінку умовам додаткової угоди (строк дії договору, розмір нормативно-грошової оцінки, порядок обчислення орендної плати), колегія суддів зауважує, що вони не містять будь-яких положень, які б стосувались зміни чи встановлення цільового призначення спірної земельної ділянки. Матеріали справи також не містять доказів наявності спору у сторін щодо цільового призначення спірної земельної ділянки у момент вчинення ними дій, спрямованих на пролонгацію договору оренди, а саме, звернення Підприємства до Ради із відповідною заявою, а також ненадання Радою згоди на пролонгацію дії договору у вигляді прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів зауважує, що Рада вирішила привести цільове призначення спірної земельної ділянки у відповідність з вимогами закону через 2 роки після надання згоди на пролонгацію договору оренди землі.

Такі дії Ради, у цілому, узгоджуються з положеннями ст.ст. 13, 14, 19, 142-145 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 6, 10, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 12, 93, 125 ЗК України та ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на які посилається Рада у апеляційній скарзі, однак, не можуть слугувати для неї підставою для ухилення від підписання додаткової угоди, умови якої були погоджені відповідними рішеннями Ради №27/25-X-VIII від 05.08.2021, №30/147-XV-VIII від 09.12.2021, 36/3XVIII-VIII від 09.12.2021. Натомість, Рада може ініціювати внесення змін до чинного договору оренди щодо заміни цільового призначення спірної земельної ділянки з « 12.08 Для розміщення та експлуатації будівель та споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій», на « 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу».

У зв`язку з викладеним, колегія суддів відхиляє доводи Ради про неврахування судом першої інстанції норм ст.ст. 13, 14, 19, 142-145 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 6, 10, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 12, 93, 125 ЗК України та ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З цих же підстав, колегія суддів відхиляє доводи Ради про те, що існування додаткової угоди в редакції, затвердженій судовим рішенням (з цільовим призначенням « 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій»), призведе до існування додаткової угоди щодо земельної ділянки, цільове призначення якої не відповідає відомостям Державного земельного кадастру та фактичній діяльності об`єктів дорожнього сервісу.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи Ради про те, що додаткова угода до договору оренди землі від 19.03.2010 може бути укладена між сторонами після внесення відповідних змін до рішення Фастівської міської ради №27/25-X-V III від 05.08.2021 «Про поновлення договору оренди землі…» в частині зміни інформації щодо виду цільового призначення, що у свою чергу, можливе лише на підставі клопотання (заяви) ПП «Вирій».

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Нормами ст.ст. 12, 19, 20 ЗК України Раді надано повноваження щодо здійснення землеустрою на відповідній території, а також, зміни цільового призначення земельних ділянок.

При цьому, оскільки Рада здійснює повноваження власника щодо спірної земельної ділянки, її права та можливості, обумовлені ст.ст. 12, 19, 20 ЗК України, не ставляться в залежність від звернення до неї землекористувачів із відповідними заявами.

Колегія суддів зауважує на тому, що не підтвердились під час апеляційного провадження доводи Ради про те, що в порушення вимог закону, судом не вказано в резолютивній частині рішення з якої дати вважати додаткову угоду укладеною. Оскільки спір щодо укладення додаткової угоди розглядався судом, угода є укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, з огляду на викладене зазначає, що Фастівській міській раді під час розгляду справи судом першої інстанції надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Колегія суддів також приймає доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються із висновками, зробленими апеляційним судом за результатами апеляційного провадження.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Фастівську міську раду.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фастівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі №911/552/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі № 911/552/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/552/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.10.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир