Постанова

від 22.10.2024 по справі 904/764/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/764/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Вокзальний" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2024 у справі №904/764/24 (суддя Мельниченко І.Ф.)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Вокзальний", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у сумі 127 340,04 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Вокзальний" 126 075, 15 грн., що складають суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 10.11.2021 по 31.12.2023, 495, 85 грн. - заборгованості за абонентське обслуговування за період 05.11.2021 - 31.12.2023, 3,22 грн. - інфляції грошових коштів, 344,97 грн.- річних та 420,85 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що належне ТОВ "Магазин "Вокзальний" приміщення, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 18, прим. 65, відключене від систем централізованого теплопостачання з 01.10.2009 у порядку, встановленому чинним на той момент законодавством України, що підтверджується відповідними доказами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2024 у справі № 904/764/24 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Вокзальний" на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 126 075,15 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію; 495,85 грн. - плати за абонентське обслуговування; 344,97 грн. - річних; 3,22 грн. - інфляції грошових коштів; 420,85 грн. - пені та 2 422,40 грн. - судового збору.

Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, а також тим, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт відключення від теплопостачання житлового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 18.

Суд щодо цього послався на відсутність, зокрема, акту про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП відповідно до додатку 4 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4.

Вказував, що самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання послуг та їх оплати.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Вокзальний" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2024 у справі №904/764/24, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скарга обґрунтована тим, що:

- господарським судом Дніпропетровської області безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача та продовжено розгляд справи № 904/764/24 без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, чим було порушено приписи ч.5 ст. 252 ГПК України;

- висновок господарського суду Дніпропетровської області про не відключення приміщення відповідача від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення не відповідає дійсності та спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, про відсутність яких помилкового зазначає суд першої інстанції;

- як вбачається з "Розрахунку заборгованості по договору № 12664 за період з 05.11.2021 р. по 31.12.2023 р.", позивачем здійснено нарахування заборгованості відповідачу за показниками: "МЗК", "Функціонування", "ЗБП", "Витрати від транзиту" (приведено найменування колонок в таблиці розрахунку, які містять числові показники), в той же час, колонка "Послуга з постачання т/е" вказаного Розрахунку позивача не містить жодних нарахувань; тобто, позивачем не надавалася послуга з постачання теплової енергії в приміщення відповідача та не нараховувалась, в зв`язку з чим жодна заборгованість за такою послугою, відсутня, що також спростовує наведений вище висновок суду першої інстанції;

- виходячи зі змісту позову та наданих позивачем доказів вбачається, що КПТМ "Криворіжтепломережа" взагалі не формувалися, не направлялися та не вручалися відповідачу рахунки за період з 10.11.2021 по 01.10.2023 року, тобто за майже два роки періоду нібито надання послуг відповідачу, що є порушенням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правил № 830, умов індивідуального договору;

- ТОВ "Магазин "Вокзальний" не отримувало жодний з рахунків-фактур від КПТМ "Криворіжтепломережа", при цьому, за твердженням скаржника, єдиною можливістю споживача дізнатися про розмір спожитих ним послуг з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді та їх вартість є отримання належним чином оформленого рахунку від виконавця;

- неформування рахунків та ненадсилання їх ТОВ "Магазин "Вокзальний" свідчить про те, що у вказаний період позивач послуги відповідачу не надавав та, відповідно, не нараховував йому до сплати жодних сум;

- КПТМ "Криворіжтепломережа" не було виконаного свого імперативного обов`язку, встановленого ст.ст.8, 10 Закону №2119, п.п.11, 17, 22, 33 індивідуального договору щодо зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії у будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.18; здійснення розподілу обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, між всіма споживачами; формування та направлення споживачу за підсумками розрахункового періоду (щомісячно) рахунків (не пізніше ніж за 10 днів до закінчення місяця, наступного за звітним/розрахунковим) за період з 10.11.2021 по 31.12.2023 року.

- позивач у позовній заяві жодним чином не ідентифікує складові послуги постачання теплової енергії, з оплати якої нібито утворилася заборгованість відповідача; наданий позивачем "Розрахунок заборгованості по договору № 12664 за період з 05.11.2021 р. по 31.12.2023 р." не містить розрахунків обсягів споживання теплової енергії у будинку за складовими частинами та розрахунків розподілу таких обсягів між споживачами будинку (м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.18);

- судом відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Магазин "Вокзальний" від 29.03.2024 про витребування у КПТМ "Криворіжтепломережа" належних розрахунків заявлених до стягнення сум у частині обсягів спожитої теплової енергії за показниками "Обсяг спожитої т/е на об`єкт, Гкал", "МЗК", "Функціонування", "ЗБП", "Витрати від транзиту", заявленими до стягнення позивачем.

Отже, скаржник вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи по суті не надана оцінка вищезазначеним обставинам, а також доводам та запереченням відповідача, що на його думку, є підставою для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2024 по справі № 904/764/24 відповідно до ст. 277 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що у рахунку- фактурі №12664 від 30.10.2023 здійснено нарахування плати за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 по жовтень 2023 року; у рахунку-фактурі №12664 від 30.11.2023 здійснено нарахування плати за постачання теплоенергії на ЗБП за період з листопада 2021 по листопад 2023 року; у рахунку-фактурі №12664 від 31.12.2023 вже містяться відомості щодо оплати заборгованості в розрізі складових послуги. Докази отримання рахунків-фактур до індивідуального договору №12664 наявні у матеріалах справи, будь яких зауважень щодо їх необґрунтованості та неповноти від відповідача не надходило.

За доводами позивача, у будь-якому випадку, неотримання рахунків не спростовує факт отримання від позивача послуг та, у зв`язку з цим, необхідність їх оплати. У разі неотримання споживачем рахунків відповідач не був позбавлений права звернутися до виконавця з відповідною вимогою про їх надсилання. Між тим докази такого звернення скаржником не надані, заперечень щодо розрахунків вказаних вище сум (їх розміру та періоду нарахування тощо), здійснених позивачем, скаржником не наведено, власних контррозрахунків щодо розміру нарахувань не надано. Крім того, позивачем відповідачу була направлена претензія від 31.12.2023, яка залишена останнім без відповіді.

За твердженнями позивача доводи щодо позбавлення відповідача можливості самостійно визначати обсяг спожитої послуги та вихідні дані приладу обліку для їх нарахувань не відповідають дійсності, оскільки відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку №18 по вул. Криворіжсталі, не позбавлений можливості отримувати їх у відповідальної особи з обслуговування приладу комерційного обліку.

На переконання позивача розрахунок заборгованості за послугу з постачання теплової енергії по індивідуальному договору №12664 є обґрунтованим, з фактичними обсягами споживання послуги, а отже, є належним та допустимим доказом у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі : головуючий суддя доповідач : Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2023, після надходження справи на запит суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 649,2 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 18, прим. 65, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин "Вокзальний", на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.1996, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Борисенко С.М. (реєстровий № 1-206).

Згідно ст.1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" як виконавцем послуг, 05.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Позивач, з посиланням на те, що співвласниками багатоквартирного будинку № 18 по вул. Криворіжсталі у м. Кривому Розі протягом 30 днів з дня опублікування індивідуального договору на його адресу не надсилалося рішення про обрання моделі договірних відносин, вважає, що ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Вокзальний" фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п.1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору).

Згідно з п.4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання" та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Пунктом 30 вказаного договору встановлено, що плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця.

Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http:lubnyteplo.com/ua.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу, виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що будинок № 18 по вул. Криворіжсталі є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до п. 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.

За твердженням позивача, приміщення боржника № 65 не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вищевказаного будинку № 18 по вул. Криворіжсталі.

Звертаючись з даним позовом до суду, КПТМ "Криворіжтепломережа" зазначає про те, що його підприємство на виконання умов спірного договору у період з листопада 2021 по грудень 2023 поставило відповідачу теплову енергію на загальну суму 126 075,15 грн. та надало послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 495,85 грн.

На підтвердження факту поставки теплової енергії за період з листопада 2021 по грудень 2023 року у матеріалах справи містяться акти подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 18 по вул. Криворіжсталі у м. Кривому Розі згідно з рішеннями Виконкому Криворізької міської ради "Про початок та закінчення опалювального періоду", а саме: акт від 26.10.2021, від 02.11.2022, від 14.11.2023 про подачу теплоносія на житловий будинок; акт від 23.03.2023 про припинення подачі теплоносія на житловий будинок та інформацією про припинення подачі теплоносія на житловий будинок від 01.04.2022.

Обсяги розподілу теплової енергії за вказаний період зафіксовані будинковим вузлом обліку теплової енергії по вул. Криворіжсталі, 18 у м. Кривому Розі, що підтверджується залученими до матеріалів справи звітами по вузлам обліку теплової енергії.

Для оплати поставленої теплової енергії та наданих послуг з абонентського обслуговування позивачем виставлені відповідні рахунки-фактури на оплату, а саме: рахунки-фактури № №12664 від 31.10.2023, від 30.11.2023, від 31.12.2023, копії яких залучено до матеріалів справи.

Відповідачем борг за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування за загальний період з листопада 2021 по грудень 2023 у вказаних вище сумах не оплатив.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія №12664/14879 від 31.12.2023, яка залишена останнім без відповіді.

У зв`язку з неналежним виконанням договору у частині оплати основної заборгованості та абонентської плати, позивачем також нараховані річні за загальний період прострочення з 01.12.2023 по 06.02.2024 в сумі 344,97 грн., інфляційні за грудень 2023 в сумі 3,22 грн., а також пеня за загальний період прострочення з 01.12.2023 по 06.02.2024 в розмірі 420,85 грн.

Неоплата відповідачем вказаних вище сум слугувала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

В силу положень ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови (пункти), визначені до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ст.630 Цивільного кодексу України).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Частиною першою ст.275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", п.3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (ст.1 Закону України "Про теплопостачання").

У п. 4 Правил користування тепловою енергією зазначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання").

Частинами 1, 3 ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами ч.1 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

За приписами ч.7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021, якою затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил №830 ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (надалі по тексту- споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (надалі по тексту - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п.13 Правил №830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

У даному випадку, як зазначено вище, 05.10.2021 позивачем на офіційному сайті опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Отже, враховуючи особливості укладання індивідуальних договорів про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку, встановлені ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", цей договір набрав чинності 05.11.2021 року.

З врахуванням наведених положень діючого законодавства, приймаючи до уваги відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту опублікування позивачем 05.10.2021 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, суд дійшов вірного висновку про те, що з 05.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Викладене, у тому числі, спростовує доводи апеляційної скарги про неукладення відповідачем індивідуального договору.

Таким чином, укладений між сторонами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін цього договору майново - господарських зобов`язань.

Відповідно до п. 8 Правил №830 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період; рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Частиною 6 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюється на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

За приписами ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п. 37 ч.1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, зокрема, встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

На послуги теплопостачання для нежитлових приміщень передбачено такі тарифи:

- за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 тариф за 1 Гкал 5 065, 99 грн. (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 № 530 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа");

- за період з 18.10.2023 по теперішній час тариф за 1 Гкал 3 481,81 грн. (з ПДВ) (згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа", для потреб інших споживачів).

Плата за абонентське обслуговування визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 № 928.

Таким чином, розмір плати за абонентське обслуговування:

- за період з 05.11.2021 по 30.11.2021 без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку складає 22,05 грн. (згідно з наказом КПТМ "Криворіжтепломережа" від 03.11.2021 № 712 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії");

- за період з 01.12.2021 по 30.06.2022 без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку складає 22,05 грн. (згідно з наказом КПТМ "Криворіжтепломережа" від 30.11.2021 № 791 "Про внесення змін до Наказу № 712 від 03.11.2021 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії");

- за період з 01.07.2022 по 30.11.2022 без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку складає 17,87 грн. (згідно з наказом КПТМ "Криворіжтепломережа" від 30.06.2022 № 394 "Про внесення змін до Наказу № 712 від 03.11.2021 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії");

- за період з 01.12.2022 по теперішній час без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку складає 17,70 грн. (згідно з наказом КПТМ "Криворіжтепломережа" від 29.11.2022 № 773 "Про внесення змін до Наказу № 712 від 03.11.2021 "Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії").

Одиницею вимірювання обсягу (кількості) спожитої споживачем теплової енергії є гігакалорія (Гкал) (пункт 18 Правил №830).

Комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки (ч. 1 п. 19 Правил №830).

Комерційний облік послуги здійснюється вузлом обліку, що забезпечує загальний облік її споживання в будівлі, згідно з показаннями його засобів вимірювальної техніки (ч.1 ст.17 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Пунктом 24 Правил № 830 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

При цьому, відповідно до п.3 розділу І Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Методикою розподілу встановлено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень (п. 12 розділу IV Методики розподілу).

Пунктом 2 розділу ІІ Методики розподілу визначено, що загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (Уi Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до наступної формули: Qоп.буд. = Qпр + Qоп.з.б.п + УiQвідкл.і, де: Qпр - обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, або власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, Гкал; Qоп.з.б.п - обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал; УiQвідкл.і - сумарний обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.

Отже, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, на відповідача покладено обов`язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі належного йому приміщення.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку/ приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (пункт 2 розділу IV Методики розподілу).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлений факт укладення між сторонами індивідуального договору, а також невиконання відповідачем зобов`язань у частині оплати наданих за цим договором послуг з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку, абонентське обслуговування та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 126 075,15 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію (період 10.11.2021 31.12.2023), 495,85 грн. плати за абонентське обслуговування, 344,97 грн. 3% річних ( за період 01.12.2023 06.02.2024), 3,22 грн. втрат від інфляції (за грудень 2023) року та 420,85 грн. пені ( за період 01.12.2023 06.02.2024).

Разом з тим, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даному випадку колегія суддів враховує, що відключення спірного приміщення від системи централізованого теплопостачання підтверджується: Витягом № 3616/8 від 15.05.2009 із протоколу № 13 засідання комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання від 07.05.2009; Актом № 2 від 01.10.2009, складеним позивачем та відповідачем, що підтверджує відключення від системи централізованого опалення; Додатковою угодою від 15.10.2009 до договору № 2132 від 21.10.1999 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання (про розірвання договору № 2132 від 21.10.1999); супровідним листом КПТМ "Криворіжтепломережа" до додаткової угоди про розірвання договору № 2132 від 21.10.1999; Проектною документацією (автономне опалення) у складі Технічного розрахунку огороджуючих конструкцій, робочого проекту з облаштування автономного опалення для магазину, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 18.

Докази самовільного приєднання відповідача до системи теплопостачання, а також його втручання у систему центрального опалення та самовільного відключення його від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у матеріалах справи відсутні.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

Таким чином, дослідивши надані відповідачем на підтвердження цієї обставини докази у їх сукупності, колегія суддів вважає доведеним факт правомірного відключення відповідача від централізованого теплопостачання. При цьому позивач цю обставину також не заперечує.

З огляду на викладене, відповідні доводи скаржника знайшли своє підтвердження.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги, господарський суд послався на самовільне відключення споживача від централізованого теплопостачання.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх безпідставними. Зокрема, відсутність акту про відключення будинку та дозволу усіх власників багатоквартирного будинку тощо, з урахуванням усіх наявних у справі доказів у сукупності, не спростовує обставини щодо правомірного відключення приміщення відповідача від централізованого теплопостачання.

Однак, такі висновки не вплинули на правильність вирішення судом справи по суті спору, оскільки відключення відповідача від централізованого теплопостачання, не звільняє його від обов`язку з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі приміщення.

При цьому усі дані щодо вартості таких послуг наведені у відповідних рахунках, які містяться у матеріалах справи (кількість, вартість, тариф, період тощо).

Згідно з цими рахунками найменування послуги визначено, зокрема, як: теплопостачання на загальнобудинкові потреби по вузлам комерційного обліку, теплопостачання на фунціонування внутрішньобудинкової системи опалення, плата за абонентське обслуговування.

Також, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до позивача з вимогою надати необхідну інформацію, однак докази такого звернення у матеріалах справи відсутні.

Зазначене, у тому числі, спростовує доводи скаржника про те, що позивач у позовній заяві не ідентифікує складові послуги, з оплати якої нібито утворилася заборгованість.

До того ж відповідач, заперечуючи проти нарахованих позивачем сум, власних контррозрахунків не надав.

Посилання скаржника на відсутність доказів відправки йому рахунків на оплату наданих послуг не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Крім того, суд звертає увагу, що за умовами п.34 Типового договору споживач здійснює оплату за ним щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Таким чином, сторони у договорі визначили порядок розрахунків, який не ставить у залежність оплату наданої послуги від отримання споживачем рахунків.

У будь-якому випадку, неотримання рахунків не спростовує факт отримання від позивача послуг та, у зв`язку з цим, необхідність їх оплати.

Слід зазначити, що у разі неотримання споживачем рахунків, останній не був позбавлений права звернутися до виконавця з відповідною вимогою про їх надсилання, між тим докази такого звернення скаржником не надані.

Твердження апелянта про те, що КПТМ "Криворіжтепломережа" не формувало рахунки за спірний період, не знімало показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії у будинку за адресою: м. Кривий Ріг, по вул. Криворіжсталі, буд.18, послуги відповідачу у вказаний період не надавало та не нараховувало йому до сплати жодних сум, за відсутності доказів на підтвердження цих тверджень, а також зважаючи на наявні у матеріалах справи докази, колегія відхиляє як необгрунтовані.

Посилання апелянта на безпідставну відмову господарським судом у задоволенні його клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи колегією суддів не приймаються до уваги. У цьому зв`язку колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними в ухвалі від 19.03.2024 у справі.

Так, у даному випадку, предметом позову є стягнення грошової суми в розмірі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання товариства не містить достатніх доводів в обґрунтування розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому відповідачем не наведено обґрунтування, чому повне та всебічне встановлення обставин справи неможливе шляхом дослідження та оцінки наданих сторонами письмових доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин та спростовуються вищевикладеним, а також наявними у матеріалах справи доказами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав позивачем, за захистом яких він звернувся до суду.

У даному випадку докази, надані відповідачем в обґрунтування своїх доводів, не дають можливості встановити та підтвердити обставини, які входять в предмет доказування у цій справі.

Одночасно докази, надані позивачем на підтвердження наявності вини відповідача у порушенні зобов`язання, визнані колегією суддів більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Вокзальний" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2024 року у справі №904/764/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов