Рішення

від 28.10.2024 по справі 904/2954/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2954/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" (52591, с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської обл., вул. Дніпровська, буд. 28; ідентифікаційний код 03564045)

до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52801, м. Першотравенськ Дніпропетровської обл., вул. Молодіжна, буд. 12; ідентифікаційний код 32598423)

про стягнення 1 044 886 грн. 43 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2829/24 від 04.07.2024) до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства про стягнення 1 044 886 грн. 43 коп., що складає 774 940 грн. 41 коп. - пені, 165 848 грн. 87 коп. - інфляційних нарахувань та 104 097 грн. 15 коп. - 3% річних, нарахованих за невиконання зобов`язання зі сплати послуг з централізованого водопостачання, наданих за договором від 18.06.2018 №256/352 про надання послуг з централізованого водопостачання.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 12 538 грн. 64 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№33187/24 від 10.07.2024) про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 09.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№36552/24 від 31.07.2024) на позовну заяву просить позов міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства про стягнення заборгованості у сумі 1 044 886 грн. 43 коп. задовольнити частково, зменшивши розмір пені, втрат від інфляції та 3% річних на 75%, посилаючись на те, що: - Першотравенське МЖКП дійсно уклало договір № 256/352 від 18/06/2018 р., за яким позивач надавав підприємству послуги з централізованого водопостачання у період з травня 2023 до жовтня 2023 року, остаточний розрахунок за надані послуги у цей період було здійснено у березні 2024 року; - господарська діяльність підприємства має значне соціальне значення та безперервний характер, оскільки підприємство відповідача є єдиним надавачем послуг, здійснює централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, забезпечуючи життєдіяльність територіальної громади міста Першотравенськ Дніпропетровської області; - відповідач знаходиться у вкрай важкому фінансово-економічному становищі, яке склалося внаслідок збільшення фактичних витрат підприємства у порівнянні з закладеними у тарифах за комунальні послуги, поглибленому військовою агресією Російської Федерації проти України; - пунктом 8.4. Договору № 256/352 від 18.06.2018 визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань, передбачених даним договором, якщо це стало наслідком непереборної сили, що виникла після укладення договору в результаті обставин непереборного характеру, зокрема: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії страйки, аварії, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань в цілому або частково, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договору або випадку, який жодна із Сторін договору не могла передбачити на момент укладення даного договору; - очевидно, що в момент укладення договору відповідач не міг передбачити ускладнень спричинених повномасштабним вторгненням російської федерації, яке опосередковано потягло за собою і значне збільшення дебіторської заборгованості споживачів за надані підприємством відповідача послуги; - станом на 01.07.2024 заборгованість за надані послуги складає 77,9 млн. грн., у тому числі заборгованість населення 76,1 млн. грн., що призвело до погіршення фінансового стану підприємства відповідача (у 2023 році збиток становив 34 009 млн. грн.); - вказані причини ускладнюють виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем.

Позивач у відповіді (вх.№37139/24 від 05.08.2024) на відзив просить стягнути з Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (код ЄДРПОУ 32598423) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" (код ЄДРПОУ 03564045) 1 044 886 грн. 43 коп., що складає 774 940 грн. 41 коп. - пені, 165 848 грн. 87 коп. - втрат від інфляції, 104 097 грн. 15 коп. - 3% річних та 12 538 грн. 64 коп. - судового збору, зазначаючи про те, що: - при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку; - відповідачем не надані належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості; - позивач протягом 2020-2024 років постійно порушує умови Договору щодо своєчасного проведення розрахунків за надані позивачем послуги з централізованого водопостачання, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків станом на 30.04.2024, доданого до позову, та актом звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2024, що додається; - несвоєчасне проведення розрахунків за надані позивачем послуги з централізованого водопостачання для відповідача не є винятковим випадком, а має постійний характер; - передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника, такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №14-446цс18; - розмір відсотків річних, інфляційних втрат визначено позивачем саме в тому розмірі, який передбачає стаття 625 Цивільного кодексу України; - відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань до суду не надав, підстави для їх зменшення відсутні; - підприємство позивача знаходиться на господарському розрахунку, при цьому є 100% власністю держави; - ДМП ВКГ "ДЗД" є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та військових формувань, які знаходяться на цій території, тому господарська діяльність ДМП ВКГ "ДЗД" має загальнодержавне та загальнолюдське значення; - ДМП ВКГ "ДЗД", як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області; - згідно з Переліком секторів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 р. № 48) комунальні послуги з централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення віднесено до сектору Системи життєзабезпечення; - на теперішній час ДМП ВКГ "ДЗД" знаходиться в тяжкому фінансовому становищі; - джерелом доходу ДМП ВКГ "ДЗД" є тільки встановлений тариф, який не відшкодовує фактичну собівартість послуг; - тарифи на послуги з централізованого водопостачання підприємству встановлює НКРЕКП; - підприємство неодноразово зверталось до НКРЕКП щодо встановлення економічно обґрунтованих тарифів на послуги з централізованого водопостачання, протягом більше 2-х років Державному підприємству тариф не було переглянуто та затверджено; - тариф на послуги з централізованого водопостачання, встановлений підприємству позивача з 01.06.2024 згідно Постанови НКРЕКП від 28.05.2024 року № 1024, також не відшкодовує фактичну собівартість послуг; - при цьому єдиним джерелом формування доходів ДМП ВКГ "ДЗД" є надходження оплати за надані послуги від підприємств - споживачів послуг; - однак підприємства - оптові споживачі послуг з централізованого водопостачання, в тому числі відповідач, постійно порушують свої зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих їм послуг; - через значну заборгованість оптових споживачів, в тому числі відповідача, за послуги з централізованого водопостачання, на підприємстві позивача склалася критична ситуація зі сплати за електроенергію постачальникам електроенергії за діючими та попередніми договорами; - електропостачальні компанії звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з вимогами стягнення з ДМП ВКГ "ДЗД" заборгованості за поставлену електроенергію, у тому числі з вимогою стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за порушення грошових зобов`язань, що підтверджується судовими справами №№ 904/738/23, 904/1178/23, 904/2464/23, 904/2585/23, 904/4851/23, 904/1075/24, 904/1116/24, 904/1721/24, 904/1945/24, 904/2224/24, 904/2987/24, 904/3165/24, інформація щодо них є загальнодоступною; - невиконання грошових зобов`язань споживачів, в тому числі відповідача, перед позивачем зумовлює відсутність у ДМП ВКГ "ДЗД" коштів для здійснення розрахунків та платежів зростає заборгованість підприємства за енергоносії, по заробітній платі, по сплаті податків, відсутність коштів позбавляє можливості підприємству позивача здійснювати оплату хлору, коагулянту, інших необхідних для виробництва питної води матеріалів; - станом на 01.07.2024 дебіторська заборгованість споживачів перед позивачем за надані послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату складає 100 482 419 грн. 81 коп., з яких заборгованість населення 19 135 056 грн. 73 коп., юридичних осіб та ФОП 81 347 363 грн. 08 коп.; - критичне фінансове становище, в якому нині перебуває підприємство позивача, може призвести до зупинки виробництва і припинення забезпечення водою 300 тис. населення та промислових підприємств питною водою цілого регіону Дніпропетровської області.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", як стороною-1, та відповідачем - Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством, як стороною-2, було укладено договір від 18.06.2018 №256/352 про надання послуг з централізованого водопостачання (надалі - Договір) (а.с. 23-26).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що сторона-1 зобов`язується надати стороні-2 послугу з централізованого водопостачання, а сторона-2 зобов`язується, на умовах договору, прийняти на межі розподілу балансової належності мереж відповідно до додатку №1 та оплатити отриманий щомісячний об`єм питної води.

Відповідно до умов пункту 2.1 Договору, виходячи з технічних можливостей сторони-1 та встановлених уповноваженим державним органом лімітів споживання води стороні-2, заявленого стороною-2 необхідного обсягу питної води, сторони визначили режим водоспоживання сторони-2 за періодами та граничним обсягам (тис.м3) надання послуги з централізованого водопостачання.

Так, у вказаному пункті договору сторони визначити узгоджені дані щодо граничного обсягу щомісячного споживання послуги з централізованого водопостачання.

Згідно з пунктом 2.2 Договору місячним періодом сторони визначають період часу з першого по останнє число поточного місяця.

Кількість отриманої послуги з водопостачання стороною-2 на межі розподілу балансової належності мереж між стороною-1 та стороною-2, визначається за показниками, повіреного у встановленому порядку, встановленому законодавством та опломбованого стороною-1, про що складається акт за підписами повноважних представників сторін-1 та 2, засобів обліку сторони-2, розташування якого зазначено у додатку №1 до даного договору (пункт 3.1 Договору).

Приписами пункту 3.2 Договору визначено, що сторони узгоджують, що в кінці місячного періоду сторони за договором складають акт зняття контрольних показників приладів обліку води, за формою згідно з додатком №2.

Вартість послуги з централізованого питного водопостачання не визначається за згодою сторін, а установлюється в порядку, визначеному чинним законодавством України та не потребує при зміні укладення додаткових угод до договору. Оплата послуги з централізованого водопостачання здійснюється стороною-2 за тарифом, установленим стороні-1 уповноваженим державою органом на момент оплати (пункт 4.1 Договору)

У пункті 4.3 Договору сторони погодили, що розрахунок за послугу з водопостачання, здійснюється стороною-2 в безготівковій формі на підставі рахунку сторони-1 в порядку попередньої оплати, суму якої сторона-1 визначає до 1-го числа місячного періоду, що передплачується за об`ємами водоспоживання сторони-2 у минулому місячному періоді. Сторона-2 здійснює попередню оплату не пізніше 25-го числа місячного періоду, що передплачується. Остаточний розрахунок за період, що передплачується, сторона-2 проводить на підставі рахунку сторони-1 до 1-го числа наступного місячного періоду за передплаченим.

Відповідно до пункту 6.5 Договору за зобов`язаннями за даним Договором сторони погоджують застосування загального строку позовної давності тривалістю у три роки.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що дія даного договору триває з 18.06.2018 по 15.05.2021.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку, або будь-яка із сторін письмово виявила бажання припинити дію договору.

Суд вважає, що відповідач, підписавши без зауважень та заперечень акт звіряння взаєморозрахунків за період з листопада 2017 по квітень 2024 року та акти надання послуг за період з 25.05.2023 по 25.10.2023 включно, тим самим вчинив конклюдентні дії, якими схвалив прийняття в повному обсязі результатів наданих позивачем - послуг з централізованого водопостачання та підтвердив наявність у нього, як у контрагента, обов`язку з виконання умов договору в частині оплати за надані послуги.

Відтак, договір від 18.06.2018 №256/352 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем у період з 25.05.2023 по 25.10.2023 були складені акти зняття показань приладів обліку води, а саме:

- від 25.05.2023 №690, відповідно до якого, обсяг водопостачання складає 100278 м. куб. (а.с. 31);

- від 26.06.2023 №1002, відповідно до якого обсяг водопостачання складає 104817 м. куб. (а.с. 31 зворотня сторона);

- від 25.07.2023 №1329, відповідно до якого обсяг водопостачання складає 93434,45 м. куб. (а.с. 32);

- від 25.08.2023 №1717, відповідно до якого обсяг водопостачання складає 105366,62 м. куб (а.с. 32 зворотня сторона);

- від 25.09.2023 №2048, відповідно до якого обсяг водопостачання складає 106420,0 м. куб (а.с. 33);

- від 25.10.2023 №2398, відповідно до якого обсяг водопостачання складає 101975 м. куб (а.с. 33, зворотня сторона).

На виконання умов Договору позивачем у період з травня 2023 по жовтень 2023 включно були надані відповідачу послуги з водопостачання, вартість яких склала 11 351 876 грн. 44 коп. на підтвердження чого позивачем та відповідачем були складені та підписані відповідні акти надання послуг, а саме:

- від 25.05.2023 №1063/689 на суму 1 859 154 грн. 12 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 27);

- від 26.06.2023 №1063/1001 на суму 1 943 307 грн. 18 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 27 зворотня сторона);

- від 25.07.2023 №1063/1328 на суму 1 732 274 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 28);

- від 25.08.2023 №1063/1716 на суму 1 953 497 грн. 14 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 28 зворотня сторона);

- від 25.09.2023 №1063/2047 на суму 1 973 026 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 29);

- від 25.10.2023 №1063/2397 на суму 1 890 616 грн. 50 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 29 зворотня сторона).

Як вбачається, позивачем було сформовано відповідні рахунки на оплату, які були отримані відповідачем, що підтверджується відтиском штампа відповідача з вхідним номером та датою отримання, а саме:

- рахунок від 25.05.2023 №1063/689 на суму 1 859 154 грн. 12 коп., з урахуванням ПДВ отримано відповідачем 26.05.2023 (вх.№772) (а.с. 34);

- рахунок від 26.06.2023 №1063/1001 на суму 1 943 307 грн. 18 коп., з урахуванням ПДВ отримано відповідачем 27.06.2023 (вх.№677) (а.с. 34 зворотня сторона);

- рахунок від 25.07.2023 №1063/1328 на суму 1 732 274 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ отримано відповідачем 26.07.2023 (вх.№660) (а.с. 35);

- рахунок від 25.08.2023 №1063/1716 на суму 1 953 497 грн. 14 коп., з урахуванням ПДВ отримано відповідачем 26.08.2024 (вх.884) (а.с. 35 зворотня сторона);

- рахунок від 25.09.2023 №1063/2047 на суму 1 973 026 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ отримано відповідачем 26.09.2023 (вх.№967) (а.с. 36);

- рахунок від 25.10.2023 №1063/2397 на суму 1 890 616 грн. 50 коп., з урахуванням ПДВ отримано відповідачем 26.10.2023 (вх.№1717) (а.с. 36 зворотня сторона).

Також, як вже зазначалося вище, в матеріалах справи міститься підписаний обома сторонами Акт звіряння взаєморозрахунків за період з листопада 2017 по квітень 2024 року (а.с. 22).

Позивач стверджує, що відповідачем зобов`язання за Договором про надання послуг з централізованого водопостачання №256/352 від 18.06.2018 виконано з порушенням строку, внаслідок чого позивачем нараховано пеню, 3% річних та здійснено інфляційні нарахування, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду; відповідач позов визнає частково, посилаючись на важке фінансово-економічна становище та просить зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань на 75%.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарсько кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи визначений контрагентами у договорі порядок розрахунків за надані послуги, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав, а саме:

- за актом надання послуг від 25.05.2023 №1063/689 - 01.06.2023;

- за актом надання послуг від 26.06.2023 №1063/1001 - 03.07.2023 (01.07.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 03.07.2023 - понеділок));

- за актом надання послуг від 25.07.2023 №1063/1328 - 01.08.2023;

- за актом надання послуг від 25.08.2023 №1063/1716 - 01.09.2023;

- за актом надання послуг від 25.09.2023 №1063/2047 - 02.10.2023 (01.10.2023 - неділя (вихідний), перший за ним робочий день - 02.10.2023 (понеділок));

- за актом надання послуг від 25.10.2023 №1063/2397 - 01.11.2023.

Позивач стверджує, що відповідачем договірні зобов`язання щодо оплати за надані позивачем послуги з водопостачання своєчасно не виконані, перерахунок коштів здійснювався частково з порушенням строків, встановлених Договором, що підтверджується розрахунком боргу з помісячними нарахуваннми та оплатами, наданим позивачем до позову (а.с. 7-15).

Контррозрахунку та заперечень щодо правильності розрахунків відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку сплати за надані за Договором послуги нараховано пеню в розмірі 774 940 грн. 41 коп. за загальний період з 02.08.2023 по 26.03.2024.

Судом встановлено, що строк нарахування за кожним актом не перевищує законодавчо встановленого строку.

При перевірці розрахунку судом також встановлено, що позивачем невірно визначено перший день прострочення за актом надання послуг від 25.09.2023 №1063/2047, так, оскільки, як зазначалося вище, строк оплати за вказаним актом є таким, що настав 02.10.2023, першим днем прострочення є - 03.10.2023, тоді як позивачем помилково першим днем прострочення визначено 02.10.2024.

Крім того, при розрахунку пені за актом надання послуг від 25.09.2023 №1063/2047 позивачем невірно визначено період нарахування, зокрема, розрахунок здійснено за період з 14.11.2023 по 20.11.2023 (за 7 днів), при цьому, наступний період розрахунку зазначено з 21.12.2023 по 04.01.2024. Отже, один місяць не враховано.

Після перевірки розрахунку судом розмір пені за загальний період з 02.08.2023 по 26.03.2024 склав 824 040 грн. 27 коп., при цьому, судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 774 940 грн. 41 коп.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 02.06.2023 по 26.03.2024 в розмірі 104 097 грн. 15 коп., а також здійснено інфляційні нарахування за загальний період з вересня 2023 по березень 2024 включно в розмірі 165 848 грн. 87 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке.

При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено перший день прострочення, а саме:

- за актом надання послуг від 25.05.2023 №1063/689, оскільки як вже зазначалося, строк оплати є таким, що настав - 03.07.2023, першим днем прострочення є 04.07.2024, тоді як позивачем помилково першим днем прострочення визначено 02.07.2023;

- за актом надання послуг від 25.09.2023 №1063/2047, оскільки, як вже зазначалося вище, строк оплати є таким, що настав 02.10.2023, першим днем прострочення є - 03.10.2023, тоді як позивачем помилково першим днем прострочення визначено 02.10.2024.

Крім того, при розрахунку 3% річних за актом надання послуг від 25.09.2023 №1063/2047 позивачем невірно визначено період нарахування, зокрема, розрахунок здійснено за період з 14.11.2023 по 20.11.2023 (за 7 днів), при цьому, наступний період розрахунку зазначено з 21.12.2023 по 04.01.2024. Отже, один місяць не враховано.

Після перевірки розрахунку судом розмір 3% річних за загальний період з 02.06.2023 по 26.03.2024 склав 108 398 грн. 85 коп., при цьому, судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 104 097 грн. 15 коп.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 40), та встановлено, що під час його проведення позивачем було невірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат; розрахунок проведено без урахування вказаних вище положень.

Після перевірки розрахунку судом розмір інфляційних нарахувань за загальний період з вересня 2023 по березень 2024 включно складає 162 365 грн. 90 коп.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань, підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, інфляційних нарахувань та 3% річних на 75%

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто, укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Щодо зменшення розміру 3% річних судом врахована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), щодо можливості зменшення (відмови у стягненні) судом загального розміру процентів річних, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, а саме:

- справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин (пункт 8.20);

- закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (пункт 8.26);

- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32);

- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33);

- звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру (пункт 8.36);

- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у статті 233 Господарського кодексу України, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункти 8.37 -8.38).

Суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- станом на час звернення позивача з позовом до суду в цій справі, заборгованість зі сплати за надані послуги з централізованого водопостачання за Договором за спірний період - з травня 2023 по жовтень 2023 у відповідача перед позивачем відсутня, що підтверджується, зокрема, розрахунком боргу з помісячними нарахуваннями та оплатами, наданим позивачем, та не спростовано відповідачем (а.с. 7-12);

- підприємство відповідача надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії територіальній громаді міста Перштравенськ Дніпропетровської області;

- відповідачем надано бухгалтерську довідку від 30.07.2024№1550/1, відповідно до якої станом на 01.07.2024 на Першотравенському міському житлово-комунальному підприємстві обліковується дебіторська заборгованість за надані комунальні послуги у наступному розмірі: - загальна заборгованість - 77,904 млн. грн; з них заборгованість населення - 76,161 млн. грн (а.с. 62);

- відповідачем надано баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2023, з якого вбачається наявність збитку у відповідача за результатами діяльності у 2023 році;

- враховуючи умови Договору, загальний розмір пені, 3% річних, інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов`язання складає 1 041 403 грн. 46 коп., що з урахування відсутності у відповідача заборгованості за спірний період, є явно неспівмірним з допущеним порушенням;

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та 3% річних на 50%, тобто пеня становить 387 470 грн. 21 коп. (774 940,41 х 50 : 100), 3% річних становлять 52 048 грн. 58 коп. (104 097,15 х 50 :100).

Таке зменшення розміру пені та 3% річних суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Отже, з урахуванням усього викладеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 387 470 грн. 21 коп. - пені, 52 048 грн. 58 коп. - 3% річних та 162 365 грн. 90 коп. - інфляційних нарахувань.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 12 496 грн. 84 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" (52591, с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської обл., вул. Дніпровська, буд. 28; ідентифікаційний код 03564045) до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52801, м. Першотравенськ Дніпропетровської обл., вул. Молодіжна, буд. 12; ідентифікаційний код 32598423) про стягнення 1 044 886 грн. 43 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52801, м. Першотравенськ Дніпропетровської обл., вул. Молодіжна, буд. 12; ідентифікаційний код 32598423) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" (52591, с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської обл., вул. Дніпровська, буд. 28; ідентифікаційний код 03564045) 387 470 (триста вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 21 коп. - пені, 162 365 (сто шістдесят дві тисячі триста шістдесят п`ять) грн. 90 коп. - інфляційних нарахувань, 52 048 (п`ятдесят дві тисячі сорок вісім) грн. 58 коп. - 3% річних та 12 496 (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 84 коп. - витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

31.10.2024