Рішення

від 24.10.2024 по справі 904/3317/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

-

24.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3317/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Аудит", с. Кудашівка Кам`янського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", смт Карнаухівка Кам`янського району Дніпропетровської області

про стягнення 356 162,58 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Селянське (фермерське) господарство "Аудит" звернулося через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" заборгованості у сумі 356162,58 грн, з яких: 340000,00 грн - основний борг, 4262,58 грн - 3% річних, 11900,00 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати товару (соняшник врожаю 2023 року), поставленого за видатковою накладною №11 від 20.02.2024 на суму 410000,00 грн згідно з договором поставки № 2002-24 від 20.02.2024.

Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом представників сторін у підготовче засідання, призначене на 03.09.2024, сторонам визначено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

За результатом підготовчого засідання останнє за клопотанням представника позивача було відкладено на 17.09.2024 для надання додаткових пояснень з відповідним обгрунтуванням щодо реєстрації податкової накладної у визначеному законом порядку за результатами спірної господарської операції, оформленої видатковою накладною № 11 від 20.02.2024.

06.09.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду від позивача надійшли докази реєстрації ним податкової накладної № 6 від 20.02.2024 на суму поставки товару - 410000,00 грн (квитанція № 1 від 05.03.2024), а також копії платіжних інструкцій на підтвердження оплати позивачем юридичних послуг адвоката Норочевського О.О. на загальну суму 20000,00 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2024 закрито підготовче провадження з призначенням розгляду справи по суті на 24.10.2024 о 10:25 год.

У судове засідання 24.10.2024 представники сторін не з`явились.

Позивач 01.10.2024 подав заяву про розгляд справи без участі його представника, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Всі учасники справи про дату, час і місце проведення судових засідань у межах розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Факт належного повідомлення відповідача про призначені у справі засідання суду підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з ухвалами суду уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (а.с. 35, 48).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому, за змістом частини першої статті 202 цього Кодексу неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин суд розглядає справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

За наслідком судового засідання 24.10.2024 судом ухвалено рішення з підписанням вступної та резолютивної частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Селянським (фермерським) господарством "Аудит" (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 2002-24 від 20.02.2024 (далі договір).

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію: соняшник врожаю 2023 р. (в подальшому товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник зобов`язується передати Товар на умовах DAP (склад), що знаходиться за адресою: 52413, Дніпропетровська обл., Солонянський район, с.Привільне, вул. Широка, буд. 2-А.

При поставці товару постачальник повинен надати покупцю рахунок-фактуру; видаткову накладну, товарно-транспортну накладну продавця.

У разі не заповнення постачальником у товарно-транспортній накладній графи "пункт навантаження" або зазначення неправдивої чи фіктивної інформації розвантаження товару здійснюватися не буде (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата відмітки базису поставки на товарно-транспортних накладних продавця.

Передача товару оформлюється накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін (п. 2.5 договору).

За умовами пункту 3.1 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України.

3агальна кількість Товару (залікова вага) 28 тонни 571 кг (двадцять вісім тонн 571 кг). Допускається відхилення +/-10% від кількості залікової ваги (п. 3.2 договору).

Ціна товару за одну тонну залікової ваги на дату укладання договору становить 12587,91 грн, крім того ПДВ 14%, сума за договором 359649,12 грн, крім того ПДВ 14% 50350,88 грн. Усього загальна сума договору - 410000 (чотириста десять тисяч гривень 00 копійок) (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що оплату поставленого товару покупець здійснює у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника з моменту, коли товар був прийнятий покупцем відповідно до умов п. 2.5 цього договору; платіж здійснюється наступним чином: 86% суми сплачується за фактом вивантаження товару, інші 14% після реєстрації ПН в єдиному державному реєстрі та надання оригіналів первинних документів.

У разі ненадання постачальником хоча б одного з документів, зазначених у договорі, або не проходження ними та його постачальниками до товаровиробника перевірки органами ДПС на предмет включення суми від продажу товару до своїх зобов`язань з ПДВ, покупець затримує платіж за товар у повному обсязі до моменту надання всіх документів або проходження перевірки до кінцевого товаровиробника без порушень (п. 3.7 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.02.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії, або розірвання цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (соняшник врожаю 2023 року в кількості 28,571 т) на суму 410000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №11 від 20.02.2024 та товарно-транспортними накладними №№ 001, № 002 від 20.02.2024 (а.с.18, 19).

За результатами здійснення господарської операції з поставки товару за вказаною видатковою накладною позивачем сформовано податкову накладну № 6 від 20.02.2024 на суму 410000,00 грн (ПДВ - 50350,88 грн) (а.с. 17, 45).

За змістом наявної у матеріалах справи квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкова накладна № 6 від 20.02.2024 зареєстрована в ЄРПН 01.03.2024 за № 9046611585 (а.с. 46).

Для оплати поставленого товару відповідачу виставлений рахунок № 9 від 20.02.2024 на суму 400000,00 грн (а.с. 16).

28.02.2024 в рахунок оплати отриманого товару відповідач здійснив платіж на суму 70000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача в АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2024 по 30.05.2024 (а.с. 10 15). Решта вартості отриманого товару відповідачем оплачена не була.

Відтак, залишок не сплачених грошових коштів за отриманий товар становить 340000,00 грн (410000,00 - 70000,00 = 340000,00), що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою позивачем товару за договором та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо його повної оплати.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач належним чином виконав своє зобов`язання з поставки відповідачу товару за договором на суму 410000,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання з оплати цього товару.

Відповідно до умов пункту 3.4 договору відповідач повинен був оплатити вартість поставленого йому товару в такі строки: 352600,00 грн (86% від 410000,00 грн вартості товару) за фактом поставки товару, тобто не пізніше 21.02.2024 та 57400,00 грн (14% від 410000,00 грн вартості товару) після реєстрації податкової накладної, тобто не пізніше 04.03.2024, враховуючи дату реєстрації податкової накладної та положення статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строків.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати є таким, що настав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за товар, поставлений йому позивачем за видатковою накладною № 11 від 20.02.2024. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 340000,00 грн з урахуванням здійсненої ним часткової оплати є законними й обґрунтованими.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані серед іншого нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 11900,00 грн за період з березня по червень 2024 року та 3% річних у сумі 4262,58 грн за період з 28.02.2024 по 29.07.2024, розраховані із заборгованості в сумі 340000,00 грн.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Дослідженням наданого розрахунку інфляційних втрат підстав для зменшення заявленої до стягнення суми судом не встановлено.

Разом з тим, за результатом перевірки здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено помилку у визначенні початкової дати їх нарахування у зв`язку із неправильним визначенням кінцевої дати виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Виходячи зі змісту пункту 3.4 договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар в строк до 04.03.2024 включно, а отже право на нарахування 3% річних у зв`язку з простроченням ним виконання грошового зобов`язання в сумі 340000,00 грн виникло у позивача тільки з 05.04.2024.

Після здійсненого судом перерахунку 3% річних за період з 05.04.2024 по 29.07.2024 (147 днів) фактично становлять 4096,72 грн. Відтак заявлена до стягнення сума 3% підлягає зменшенню на 165,86 грн (4262,58 - 4096,72 = 165,86).

За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 355996,72 грн, з яких: 340000,00 грн основний борг, 11900,00 грн інфляційні втрати, 4096,72 грн 3% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: ордер серії АЕ №1303054 на надання правничої (правової) допомоги Селянському (фермерському) господарству "Аудит" адвокатом Норочевським Олександром Олександровичем; свідоцтво про право Норочевського Олександра Олександровича на заняття адвокатською діяльністю № 2019 від 25.05.2009; договір про надання правничої допомоги № 107 від 29.03.2019 з додатком від 15.07.2024; платіжні інструкції № 13 від 29.07.2024 на суму 10000,00 грн та № 14 від 30.07.2024 на суму 10000,00 грн, згідно з якими оплачені послуги адвоката за договором про надання правничої допомоги №107 від 29.03.2019 (а.с. 7-10, 28-29, 43-44).

З наданого договору про надання правничої допомоги № 107 від 29.03.2024 та додатку до нього від 15.07.2024 убачається погодження сторонами надання позивачу адвокатом Норочевським Олександром Олександровичем правової допомоги у справі за позовом про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" з визначенням фіксованої суми вартості послуг - 20000,00 грн (п. 1 додатку від 15.07.2024).

До зазначеного адвокатського гонорару включено: розробка правової позиції у справі, підготовка та подання адвокатом до суду позовної заяви; участь адвоката у всіх судових засіданнях у зазначеній справі незалежно від їхньої кількості, включаючи, за необхідності, ознайомлення з матеріалами справи, збирання та подання доказів, письмових заяв, клопотань, пояснень та міркувань з усіх питань, що розглядаються; отримання копій ухвал, рішень та виконавчих документів у справі; у разі потреби представництво клієнта у цій справі в судах апеляційної та касаційної інстанцій (п. 2 додатку від 15.07.2024).

Указаний гонорар сплачується клієнтом адвокату поетапно таким чином: одним або декількома платежами протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього додатку шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок адвоката (п. 3 додатку від 15.07.2024).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання ним конкретних видів професійної правничої допомоги вартістю, що визначена в сумі 20000,00 грн.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" убачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.п. 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про недостатню обґрунтованість позивачем необхідності покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Враховуючи кількість сторін, предмет позову, обсяг доказів, кількість та зміст підготовлених з боку позивача за час судового провадження заяв по суті справи, суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю.

Прийнятною в аспекті розумності, обґрунтованості, пропорційності до предмета спору й ціни позову сумою за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі, яку за її обставинами та за результатом розгляду можна в порядку розподілу покласти на відповідача, є сума в розмірі 5000,00 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн покладається на позивача.

Судовий збір відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 4271,95 грн (355996,72 х 4273,94 / 356162,58 = 4271,95).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 123, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Селянського (фермерського) господарства "Аудит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення заборгованості у сумі 356162,58 грн, з яких: 340000,00 грн основний борг, 4262,58 грн 3% річних, 11900,00 грн інфляційні втрати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (ідентифікаційний код 19433954; місцезнаходження: 51990, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, смт Карнаухівка(з), вул. Кам`янська, буд. 1) на користь Селянського (фермерського) господарства "Аудит" (ідентифікаційний код 21903108; місцезнаходження: 52350, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с-ще Кудашівка(п), вул. Виконкомівська, буд. 59) основний борг у сумі 340000,00 грн, 3% річних у сумі 4096,72 грн, інфляційні втрати в сумі 11900,00 грн, судовий збір у сумі 4271,95 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31.10.2024.

Суддя І.І. Колісник