Рішення

від 22.10.2024 по справі 905/1118/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2024 Справа № 905/1118/24

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.

при секретарі судового засідання Білик М.Л.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об`єднання "Аріста", м. Київ, код 33221885,

до Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів", м. Костянтинівка Донецької області, код 00136751,

про стягнення 2 179 282,77 грн,

за участю представників сторін:

не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об`єднання "Аріста" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" про стягнення заборгованості за Договором поставки №15/09/21 від 15.09.2021 в загальній сумі 2 179 282,77 грн, з якої основна заборгованість у сумі 1 516 180,17 грн, 3% річних у сумі 114 464,40 грн та інфляційні втрати в сумі 548 638,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору поставки №15/09/21 від 15.09.2021 в частині оплати вартості поставленої продукції.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 26.08.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/1118/24, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 18.09.2024 об 11:00 год. Встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.09.2024 відклав підготовче засідання по справі на 03.10.2024 о 10:30 год.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 03.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.10.2024 року об 11:45 год.

09.10.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Судом прийняті та долучені вказані документи до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов чи будь-яких інших заяв або клопотань до суду не надавав. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений шляхом направлення ухвали від 03.10.2024 до його особистого електронного кабінету в системі "Електронний суд".

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, враховуючи заяву позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об`єднання "Аріста" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Завод обважнювачів" (Покупець) укладено Договір поставки № 15/09/21 від 15.09.2021 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, що передбачені цим Договором.

Найменування Товару, найменування одиниці виміру кількості Товару, кількість товару вказуються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору сума даного Договору відповідає сумі всіх поставок товару, що поставляється впродовж дії даного Договору, що підтверджується видатковими накладними, згідно Специфікацій.

Ціна за одиницю товару вказується у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору плата за поставлений товар по даному Договору здійснюється Покупцем на підставі рахунків, в сумі, обумовленій у відповідній Специфікації.

Строки оплати за товар вказуються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору (п. 2.4 Договору).

Плата по даному Договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у Договорі, в якості оплати за товар, в національній валюті України гривні (п. 2.5 Договору).

За умовами п. 2.6 Договору моментом здійснення оплати за даним Договором є момент надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, в якості оплати за Товар.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника на склад Покупця, згідно з відповідною Специфікацією.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що моментом поставки товару є момент підписання Покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару, з проставленням дати фактичного отримання товару в такій видатковій накладній.

Згідно з п. 3.3 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами відповідних накладних.

У момент передачі товару Покупець здійснює перевірку товару по кількості (п. 3.4 Договору).

Приймання-передача товару за кількістю і якістю здійснюється на підставі товаросупроводжувальних документів, а також відповідної Специфікації до даного Договору (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно із даним Договором і чинним законодавством України.

За умовами п. 4.3 Договору при простроченні оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами узятих на себе зобов`язань (п. 6.1 Договору).

Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності та неналежного виконання своїх зобов`язань, що мало місце під час дії Договору (п. 6.2 Договору).

Суд зазначає, що вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що, за умовами цього договору, свідчить про набрання ним чинності.

До вказаного Договору сторонами підписано Специфікацію №3/1 від 29.11.2021, в якій погодили найменування, кількість та вартість товару, а саме; сода кальцинована, технічна, ГОСТ 5100-85, марка Б виробництва АТ "Башкірська содова компанія" (РФ, Республіка Башкиртостан, м. Стерлітамак), кількістю 117,6 тонн, загальною вартістю 900 345,60 грн.

Допускається відхилення (толеранс) за кількістю Товару ± 20% від кількості (ваги), заявленій в цій Специфікації. Поставка Товару за даним договором здійснюється за фактичною масою. Розрахунки при цьому здійснюються за фактично поставлений товар (п. 1 Специфікації).

Відповідно до п. 2 вказаної Специфікації ціна та вартість товару, що вказані в п. 1 даної Специфікації, дійсні з урахуванням курсу НБУ 26,5694 грн/USD (на 22.11.2021). Якщо на дату поставки товару, курс НБУ буде відрізнятися від вищевказаного більше ніж на ± 1%, то ціна товару підлягає перерахунку за курсом НБУ, визначеному на дату поставки.

Пунктом 3 вказаної Специфікації сторони погодили умови поставки: залізничним транспортом на умовах СРТ, м. Костянтинівка (місце-склад Покупця, розташований за адресою: м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Олекси Тихого, 99) у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Станційні збори включено до ціни товару. Повернення порожнього вагону виконується за рахунок Постачальника, згідно наданої інструкції. Постачальник компенсує Покупцю витрати, пов`язані з перевезенням товару залізничним транспортом від станції Костянтинівка до під`їзних колій ПрАТ "Завод обважнювачів", протягом 5 (п`ятьох) робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури Покупця. На вимогу Постачальника Покупець має надати копії документів на підтвердження цих витрат.

В пункті 5 вказаної Специфікації сторони погодили умови оплати: 100% оплата вартості товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати поставки товару на склад Покупця та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Також сторонами до Договору підписано Специфікацію №3 від 12.01.2022, в якій погодили найменування, кількість та вартість товару, а саме; сода кальцинована, технічна, ГОСТ 5100-85, марка Б виробництва АТ "Башкірська содова компанія" (РФ, Республіка Башкиртостан, м. Стерлітамак), кількістю 117,6 тонн, загальною вартістю 1 076 040,00 грн.

Допускається відхилення (толеранс) за кількістю Товару ± 20% від кількості (ваги), заявленій в цій Специфікації. Поставка Товару за даним договором здійснюється за фактичною масою. Розрахунки при цьому здійснюються за фактично поставлений товар (п. 1 Специфікації).

Відповідно до п. 2 вказаної Специфікації ціна та вартість товару, що вказані в п. 1 даної Специфікації, дійсні з урахуванням курсу НБУ 27,5093 грн/USD (на 12.01.2022). Якщо на дату поставки товару, курс НБУ буде відрізнятися від вищевказаного більше ніж на ± 1%, то ціна товару підлягає перерахунку за курсом НБУ, визначеному на дату поставки.

Пунктом 3 вказаної Специфікації сторони погодили умови поставки: залізничним транспортом на умовах СРТ, м. Костянтинівка (місце-склад Покупця, розташований за адресою: м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Олекси Тихого, 99) у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Станційні збори включено до ціни товару. Повернення порожнього вагону виконується за рахунок Постачальника, згідно наданої інструкції. Постачальник компенсує Покупцю витрати, пов`язані з перевезенням товару залізничним транспортом від станції Костянтинівка до під`їзних колій ПрАТ "Завод обважнювачів", протягом 5 (п`ятьох) робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури Покупця. На вимогу Постачальника Покупець має надати копії документів на підтвердження цих витрат.

В пункті 5 вказаної Специфікації сторони погодили умови оплати: 100% оплата вартості товару протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати поставки товару на склад Покупця та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За твердженням позивача, в рамках виконання Договору здійснювалась поставка товару відповідачу, зокрема, 10.12.2021 здійснено поставку відповідачу товару у кількості 58,800 т, загальною вартістю 439 255,75 грн, на підтвердження чого позивачем надано видаткову накладну № 101207 від 10.12.2021 (підписана та скріплена печатками сторін) та податкову накладну № 80 від 10.12.2021.

Також за твердженням позивача ним 15.02.2022 здійснено поставку товару у кількості 117,600 т, загальною вартістю 1 116 180,17 грн, на підтвердження чого позивачем надано видаткову накладну № 150208 від 15.02.2022 (підписи сторін та їх печатки відсутні) та податкову накладну № 86 від 15.02.2022.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору відповідач оплатив поставлений товар частково у сумі 39 255,75 грн за видатковою накладною № 101207 від 10.12.2021, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 1 516 180,17 грн.

24.07.2024 позивач направив відповідачу претензію вих. № 0718 від 18.07.2024 з вимогою сплатити заборгованість за Договором поставки №15/09/21 від 15.09.2021. Проте, станом на момент звернення до суду претензія залишилась без задоволення та без відповіді.

Несплата відповідачем боргу і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з вищевказаного договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, відповідно до правил доказування саме позивач має довести обставину поставки та передачі товару відповідно до умов укладеного договору належними та допустимими доказами.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент здійснення спірної поставки продукції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, за приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Умовами договору передбачено, що моментом поставки товару є момент підписання Покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару, з проставленням дати фактичного отримання товару в такій видатковій накладній (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами відповідних накладних.

Отже, сторони погодили, що доказом на підтвердження факту поставки товару в даній справі є підписані сторонами видаткові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору 10.12.2021 позивачем здійснено поставку відповідачу товару у кількості 58,800 т, загальною вартістю 439 255,75 грн, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою печаткою сторін видатковою накладною №101207 від 10.12.2021.

Таким чином, видатковою накладною №101207 від 10.12.2021 підтверджена поставка позивачем товару на виконання умов Договору на загальну суму 439 255,75 грн. Вказаний товар з боку відповідача був оплачений частково 11.02.2022 у сумі 39 255,75 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості за вказаною видатковою накладною складає 400 000,00 грн.

Також позивач стверджує, що 15.02.2022 ним здійснено поставку відповідачу товару в кількості 117,600 т загальною вартістю 1 116 180,17 грн, на підтвердження чого надано до матеріалів справи видаткову накладну № 150208 від 15.02.2022.

Однак, видаткова накладна № 150208 від 15.02.2022 не містить підписів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції як з боку постачальника (позивача), так і з боку покупця (відповідача), також не містить даних (П.І.Б.) та посади особи, яка б підписала ці накладні від ПрАТ "Завод обважнювачів", крім того, відсутні печатки підприємств позивача та відповідача.

Встановлені недоліки в оформлені зазначеної видаткової накладної не можуть вважатись неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції як від позивача, так і від відповідача, а тому не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки продукції та отримання такої продукції відповідачем.

Суд зазначає, що у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Доказами, які підтверджують факт поставки товару можуть бути акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні, тощо.

При відсутності належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, позивач має підтвердити факт поставки іншими доказами, які б в сукупності свідчили про те, що поставка товару дійсно була здійснена.

Як на доказ поставки товару та прийняття його відповідачем позивач посилається на податкову накладну № 86 від 15.02.2022 та квитанцію про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9059262738 від 15.02.2022, які на думку відповідача свідчать про виконання позивачем зобов`язання з поставки продукції за видатковою накладною № 150208 від 15.02.2022.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару другій стороні (покупцю), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Оцінюючи податкові накладні в сукупності з іншими доказами у справі, суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

На підтвердження здійснення 15.02.2022 спірної поставки позивачем долучено до матеріалів справи податкову накладну та квитанцію про реєстрацію такої податкової накладної, які, за твердженням позивача, складені ним за результатами проведення спірної господарської операції. Як стверджує позивач, відповідач не відхилив податкову накладну за спірною господарською операцією, а квитанція про реєстрацію такої податкової накладної є доказом отримання відповідачем товару. Позивач вважає, що якби відповідач не отримав товар, то він би відхилив податкову накладну № 86 і її б не зареєструвала ДПС України.

Суд зазначає, що сам по собі факт реєстрації податкової накладної не є достатнім доказом на підтвердження факту поставки товару. Такий доказ має бути оцінений у сукупності з іншими матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що на податковій накладній № 86 від 15.02.2022 відсутня відмітка про її прийняття контрагентом (відповідна відмітка міститься на податковій накладній № 80 від 10.12.2021), а згідно квитанції № 1 така податкова накладна прийнята органом податкової служби.

Крім того, ні норми Податкового кодексу України, ні Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341)(зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містять положень щодо обов`язкового узгодження продавцем податкової накладної з покупцем до її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; обов`язок подачі та реєстрації податкової накладної покладається саме на продавця незалежно від погодження такої податкової накладної покупцем.

При цьому, доказів погодження податкової накладної відповідачем, про що стверджує позивач, матеріали справи не містять. Квитанція про реєстрацію податкової накладної не є доказом її погодження відповідачем, а є доказом її реєстрації органом податкової служби в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що тягар доведення факту поставки товарів покладено саме на позивача. Позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування, а саме відображення відповідних господарських операцій у своїй податковій звітності за результатами проведення спірної поставки та вчинення юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту за ними. Позивач не звертався як до податкового органу за отриманням відповідних відомостей, так і не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, відомостей щодо податкової звітності відповідача, відомостей про те чи дійсно відповідач включив до складу свого податкового кредиту суми ПДВ за вказаною податковою накладною).

З урахуванням викладеного подана позивачем податкова накладна № 86 від 15.02.2022 та квитанція про реєстрацію податкової накладної не є доказом на підтвердження факту поставки товару.

Позивачем також надано до суду залізничні накладні № 32099788, №32099818 та Інвойси №1/0080 від 03.02.2022, №1/0081 від 03.02.2022.

Вказані документи є доказом отримання позивачем від АТ "Башкірська содова компанія" (РФ, Республіка Башкиртостан, м. Стерлітамак) залізничним транспортом соди кальцинованої, технічної, марки Б, ГОСТ 5100-85, загальною кількістю 117,6 тонн.

Однак, доказів подальшої передачі позивачем вказаного товару відповідачу матеріали справи не містять, позивачем не надано доказів подальшого переміщення товару по залізниці.

Отже, такі документи також не є доказом на підтвердження факту поставки товару відповідачу.

Як зазначає позивач, видаткова накладна № 150208 від 15.02.2022 не містить підпису представника відповідача та відтиску печатки, оскільки у зв`язку з початком військової агресії РФ проти України відповідач не встиг передати підписану ним видаткову накладну.

Стосовно цього суд зазначає, що видаткова накладна датована 15.02.2022, військова агресія РФ проти України розпочалась 24.02.2022, тобто через 9 днів після здійснення спірної господарської операції. Будь-яких пояснень підстав не підписання видаткової накладної за цей період позивачем не наведено.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів звернення до відповідача з вимогою підписати видаткову накладну №150208 від 15.02.2022. У претензії вих. № 0718 від 18.07.2024 позивач повідомляє відповідача про наявність боргу за Договором поставки №15/09/21 від 15.09.2021 та вимагає погасити таку заборгованість. Однак будь-яких згадок про не підписані первинні документи чи вимоги про необхідність підписання первинних документів щодо спірної поставки в претензії не зазначається.

Суд також акцентує увагу на тому, що до суду надана копія видаткової накладної № 150208 від 15.02.2022, яка не містить підписів та печатки самого позивача.

Також суд не приймає до уваги наданий позивачем Акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.07.2024, оскільки він підписаний лише позивачем.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 до Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд також зазначає, що господарське судочинство ґрунтується на засадах змагальності та диспозитивності, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Оцінивши надані до матеріалів докази, суд вважає, що жоден доказ як окремо, так і всі докази в сукупності не підтверджують факту поставки позивачем 15.02.2022 товару відповідачу на суму 1 116 180,17 грн, а тому суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту поставки товару відповідачу 15.02.2022 за спірним договором на вказану суму.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки №15/09/21 від 15.09.2021 в розмірі 1 116 180,17 грн основного боргу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором поставки № 15/09/21 від 15.09.2021 в частині поставки товару на суму 439 255,75 грн за видатковою накладною №101207 від 10.12.2021.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з умов Договору та Специфікацій до нього, відповідач мав оплатити товар протягом 20 банківських днів з дати поставки товару та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Тобто строк оплати за поставлений товар за видатковою накладною № 101207 від 10.12.2021 до 12.01.2022 включно.

Однак, в порушення умов Договору відповідач лише частково і з порушенням встановленого строку (11.02.2022) оплатив товар на загальну суму 39 255,75 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 400 000,00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар за видатковою накладною № 101207 від 10.12.2021 за Договором поставки № 15/09/21 від 15.09.2021, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 400 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 114 464,40 грн та інфляційні втрати в сумі 548 638,20 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що ним здійснено нарахування 3% річних у сумі 1 552,44 грн за період прострочення з 30.12.2021 по 10.02.2022 на суму заборгованості в розмірі 439 255,75 грн та в сумі 30 345,21 грн за період з 11.02.2022 по 21.08.2024 на суму заборгованості в розмірі 400 000,00 грн (заборгованість за видатковою накладною № 101207 від 10.12.2021), а також здійснено нарахування 3% річних у сумі 82 566,75 грн за період прострочення з 06.03.2022 по 21.08.2024 на суму заборгованості в розмірі 1 116 180,17 грн (заборгованість за видатковою накладною №150208 від 15.02.2022).

Також позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 12 829,78 грн за період з січня по лютий 2022 року на суму заборгованості в розмірі 439 255,75 грн та в сумі 147 707,23 грн за період з лютого 2022 року по липень 2024 року на суму заборгованості в розмірі 400 000,00 грн (заборгованість за видатковою накладною №101207 від 10.12.2021), а також здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 388 101,19 грн за період з березня 2022 року по липень 2024 року на суму заборгованості в розмірі 1 116 180,17 грн (заборгованість за видатковою накладною №150208 від 15.02.2022).

Оскільки вимоги щодо стягнення 82 566,75 грн 3% річних та 388 101,19 грн інфляційних втрат є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1 116 180,17 грн, в задоволенні яких судом відмовлено, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість за видатковою накладною № 101207 від 10.12.2021, суд зазначає, що позивачем невірно визначено граничний строк виконання зобов`язання відповідачем з оплати товару (пораховано 20 календарних днів замість 20 банківських, тобто робочих днів, як визначено умовами Договору та Специфікації), у зв`язку з чим невірно визначено початок періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат. Крім того нарахування інфляційних втрат за лютий 2022 року здійснено двічі на одну і ту саму заборгованість : спочатку на суму 439 255,75 грн, яка частково була оплачена 10.02.2022, а потім на суму 400 000,00 грн, яка залишилась після часткової оплати. Враховуючи, що заборгованість за спірною видатковою накладною була частково оплачена 10.02.2022, то в такому випадку вірним є нарахування інфляційних втрат за лютий 2022 року на залишок заборгованості 400 000,00 грн.

Враховуючи, що поставку товару було здійснено 10.12.2021, строк оплати такого товару до 12.01.2022 включно (враховуючи, що 27.12.2021, 03.01.2022 та 07.01.2022 були неробочими днями), а тому нарахування 3 % річних та інфляційних можливо здійснювати з 13.01.2022.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахування правильного періоду початку нарахування, суд дійшов висновку, що вірним є нарахування 3 % річних в сумі 1 046,99 грн за період з 13.01.2022 по 10.02.2022 на суму заборгованості 439 255,75 грн та в сумі 30 324,19 грн за період з 11.02.2022 по 21.08.2024 на суму заборгованості 400 000,00 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахування правильного періоду початку нарахування, суд дійшов висновку, що вірним є нарахування 3 % річних у сумі 1 046,99 грн за період з 13.01.2022 по 10.02.2022 на суму заборгованості 439 255,75 грн та в сумі 30 324,19 грн за період з 11.02.2022 по 21.08.2024 на суму заборгованості 400 000,00 грн, а також нарахування інфляційних втрат в сумі 5 710,32 грн за січень 2022 року на суму заборгованості 439 255,75 грн та в сумі 147 707,23 грн за період з лютого 2022 року по липень 2024 року на суму заборгованості 400 000,00 грн.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 31 371,18 грн та інфляційних втрат у сумі 153 417,55 грн.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору в сумі 8 771,83 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вулиця Олекси Тихого, будинок 99, код 00136751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об`єднання "Аріста" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, код 33221885) заборгованість за Договором поставки № 15/09/21 від 15.09.2021 в сумі 400 000,00 грн, 3 % річних у сумі 31 371,18 грн, інфляційні втрати в сумі 153 417,55 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 771,83 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31.10.2024.

Суддя Т. О. Лобода