Рішення

від 30.10.2024 по справі 906/822/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/822/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТІР ПАРТС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайн"

про стягнення 35358,78 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТІР ПАРТС" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайн" 35358,78 грн, з яких: 14900,00 грн - заборгованість за поставлений товар, 14691,46 грн - пеня, 5767,32 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою від 05.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

27.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли наступні документи:

- заява від 26.09.2024, у якій повідомлено про часткову сплату відповідачем після відкриття провадження у справі заборгованості у розмірі 7000,00 грн;

- заява про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

08.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява, у якій повідомлено, що у зв`язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар сума основного боргу становить 3400,00 грн.

15.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява, у якій повідомлено про сплату відповідачем заборгованості за поставлений товар у повному обсязі та підтримано вимоги в частині стягнення з відповідача 14691,46 грн пені та 5767,32 грн інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТІР ПАРТС" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайн" за договором поставки №26-11/2019 від 01.11.2019 товар на загальну суму 17100,00 грн, який був оплачений відповідачем лише частково на суму 2200,00 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар, позивач звернувся з вказаним позовом до суду про стягнення з відповідача 14900,00 грн. Крім заборгованості за поставлений товар, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 5767,32 грн інфляційних, а також пеню на підставі п.9.2 договору поставки у розмірі 14691,46 грн.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.

Водночас після звернення позивача до суду з цим позовом відповідач у повному обсязі сплатив заборгованість за поставлений товар у розмірі 14900,00 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТІР ПАРТС" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайн" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №26-11/2019 (а.с.7), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується на протязі дії договору поставляти покупцю товари (в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, авто хімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які після їх підписання сторонами мають силу специфікації, а покупець зобов`язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Згідно з п.1.2 договору, загальний обсяг товару, що поставляється за цим договором, визначається протягом дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма поставленими відповідно до умов договору окремими партіями товару.

Загальна сума договору складається із сум, зазначених у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.3 договору).

За умовами п.4.2 договору, оплата товару здійснюється на умовах відстрочки кінцевого розрахунку на термін у 10 (десять) календарних днів, починаючи з дня одержання товарів у кредит.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17100,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою печатками юридичних осіб видатковою накладною №1234 від 25.11.2021 (а.с.8).

Згідно з ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, виходячи з умов п.4.2 договору, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений за видатковою накладною №1234 від 25.11.2021 товар у строк до 06.12.2021 (з урахуванням вихідних днів).

Суд встановив, що відповідач після звернення позивача з цим позовом до суду сплатив заборгованість за поставлений товар у повному обсязі на загальну суму 14900,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №4561 від 12.08.2024 на суму 500,00 грн, №4563 від 13.08.2024 на суму 500,00 грн, №4598 від 22.08.2024 на суму 500,00 грн, №4632 від 05.09.2024 на суму 1000,00 грн, №4651 від 10.09.2024 на суму 1000,00 грн, №4672 від 16.09.2024 на суму 500,00 грн, №4707 від 26.09.2024 на суму 3000,00 грн, №4729 від 03.10.2024 на суму 4000,00 грн, №4733 від 04.10.2024 на суму 500,00 грн, №4753 від 14.10.2024 на суму 3400,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведені обставини, які свідчать про відсутність предмета спору в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 14900,00 грн на день розгляду справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1ст.231 ГПК України.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 14691,46 грн пені за період з 17.12.2021 по 23.07.2024 та 5767,32 грн інфляційних за період з січня 2022 року по червень 2024 року, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 14900,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістомст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.2 договору, у випадку затримки оплати товару покупець приймає на себе зобов`язання разом зі сплатою боргу, сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.9), суд встановив, що позивач нарахував пеню за період з 17.12.2021 по 23.07.2024, тобто за більший період від визначеного ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного періоду, за який може нараховуватися пеня.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" скасовано карантин з 30.06.2023.

Суд з урахуванням виявленої помилки здійснив перерахунок пені за період з 17.12.2021 по 30.06.2023 на суму заборгованості 14900,00 грн та встановив, що обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору є пеня у розмірі 9364,55 грн. У стягненні 5326,91 грн пені необхідно відмовити, у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с.9-10), суд встановив, що заявлена сума є обґрунтованою та арифметично вірною, тому вимога про стягнення 5767,32 грн інфляційних підлягає задоволенню.

Розрахунки здійснені судом за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Водночас суд враховує, що згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначив, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи сплату відповідачем після звернення позивача до суду заборгованості за поставлений товар у повному обсязі, а також те, що заявлена позивачем сума пені є значною в порівнянні з сумою основного боргу, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, а також те, що інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення інфляційних втрат, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, завданих невиконанням зобов`язання відповідачем, та те, що позивач протягом тривалого періоду часу не звертався до відповідача щодо сплати заборгованості, суд дійшов висновку про можливість зменшення обґрунтовано заявленої пені у розмірі 9364,55 грн до 20%, що становитиме 1872,91 грн.

Враховуючи викладене, з огляду на закриття провадження у справі в частині стягнення 14900,00 грн заборгованості за поставлений товар, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 7640,23 грн, з яких 1872,91 грн пеня, 5767,32 грн інфляційні. У стягненні 5326,91 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з безпідставністю її нарахування. Також суд відмовляє у стягненні 7491,64 грн у зв`язку зі зменшенням заявлених до стягнення сум.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовна заява надійшла через систему "Електронний суд", тому за подання даного позову судовий збір підлягав сплаті в сумі 2422,40 грн, що на 605,60 грн менше, ніж сплатив позивач.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, та сплату судового збору у мінімальному розмірі, повернення судового збору стосовно позовних вимог, в частині яких суд закрив провадження у справі, не здійснюється.

Враховуючи викладене, судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у сумі 2057,46 грн пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених вимог та з урахуванням коефіцієнта 0,8.

При цьому, суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 123 ГПК України).

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з матеріалами справи, правова допомога ТОВ "ЄВРО ТІР ПАРТС" надавалася адвокатом Костюкевич-Тарнавською О.В., яка діяла на підставі ордеру АМ №1095368 від 29.07.2024.

Суд встановив, що між ТОВ "ЄВРО ТІР ПАРТС" (клієнт) та адвокатом Костюкевич-Тарнавською О.Б. 24.07.2024 був укладений договір про надання послуг представника (а.с.6), згідно з п.1.1 якого адвокат взяла на себе зобов`язання щодо підготовки та подання до Господарського суду Житомирської області позову про стягнення з ТОВ "Бест-Лайн" заборгованості; виконання функцій представника у Господарському суді Житомирської області та інших судах для надання юридичної допомоги для захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду за надання юридичних послуг захисника та представника в Господарському суді Житомирської області, інших.

Відповідно до п.4.1 договору за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар:

1) за консультування щодо характеру правовідносин, вивчення та правовий аналіз письмових документів, підготовку та подання до Господарського суду Житомирської області позову про стягнення з ТОВ "Бест-Лайн" у розмірі 3000,00 грн, які сплачуються шляхом перерахування коштів адвокату за реквізитами, зазначеними у договорі, протягом 3-х днів з моменту укладення договору;

2) за участь у судових засіданнях у Господарському суді Житомирської області - 1000 грн за кожне судове засідання;

3) щодо можливого апеляційного та касаційного оскарження сторони укладають додаткову угоду.

Згідно з актом здачі-приймання наданих послуг від 25.07.2024 до договору про надання послуг від 24.07.2024, адвокат передав, а клієнт прийняв послуги на загальну суму 3000,00 грн по наданню юридичної допомоги по захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта, а саме: підготовка до Господарського суду Житомирської області позову про стягнення з ТОВ "Бест-Лайн" заборгованості.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано платіжну інструкцію №5437 від 25.07.2024 на суму 3000,00 грн, призначення платежу: "оплата за надання юридичних послуг згідно договору від 24.07.2024".

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанняміншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з контррозрахунком від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України,під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн є доведеними та такими, що відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, та покладаються на відповідача пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог у сумі 2548,04 грн.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 231, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Лайн" (10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 72, ід. код 35730995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТІР ПАРТС" (10001, м. Житомир, вул. Параджанова Сергія, буд. 58, ід. код 43127022):

- 1872,91 грн пені;

- 5767,32 грн інфляційних;

- 2548,04 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- 2057,46 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 14900,00 грн заборгованості.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.10.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу - через систему "Електронний суд";

2 - відповідачу (рек. з пов.).