Рішення

від 16.10.2024 по справі 908/1544/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/103/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024 Справа № 908/1544/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС», (69027, м. Запоріжжя, вул. Культурна, буд. 171)

про стягнення 1 202 061,57 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

від позивача Ковальчук К.С., на підставі Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, службове посвідчення № 987 від 26.08.2022;

від відповідача Бєліков О.С., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1073762 від 22.07.2024;

23.05.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 02/03.3-20/00912 від 04.04.2024 (вх. № 1679/08-07/24 від 23.05.2024) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС», м. Запоріжжя про стягнення 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 справу № 908/1544/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1544/24 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/103/24 та підготовче засідання призначено на 27.06.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.06.2024 підготовче провадження у справі № 908/1544/24 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.07.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2024 з огляду на завдання господарського судочинства, з метою забезпечення дотримання принципів пропорційності та змагальності, судом ухвалено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1544/24, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1544/24 до 23.09.2024, підготовче засідання відкладено на 20.08.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/1544/24, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 19.09.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.09.2024 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 16.10.2024.

В судове засідання 16.10.2024 з`явилися представники сторін, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

В судовому засіданні 16.10.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 16, 526, 632, 1212, 1214 ЦК України, ст., ст. 79-1, 120, 122, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст., ст. 1, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.125 ст. 14, пп. 14.1.136 ст. 14, пп. 14.1.54 ст. 14, пп. 14.1.147 ст. 14, ст. 265, пп. 271.1 ст. 271, пп. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Запорізької міської ради № 40/34 від 30.06.2015 затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Запорізькій, 38 ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» та припинено ТОВ ВКФ «Україна» ЛТД К» право оренди земельної ділянки площею 0,6150 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) по вул. Героїв Сталінграду/вул. Авангардній/вул. Запорізькій, раніше наданої рішенням міської ради від 17.10.2007 № 43/229. Пунктом 4 рішення № 40/34 від 30.06.2015 вирішено передати відповідачу в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:01:007:0186) площею 0,6150 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) строком на 19 років для розташування торгівельно-розважального центру. Відповідачу у чотиримісячний строк необхідно було укласти з Запорізькою міською радою договір оренди зелі та здійснити державну реєстрацію права користування у встановленому законодавством порядку. Як стверджує позивач, відповідач договір оренди землі не уклав. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 396264572 від 11.03.2024) на вказаній земельній ділянці розташовувалося нерухоме майно, що належить ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС». Земельна ділянка кадастровий номер: 2310100000:01:007:0186 належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності. Таким чином, з моменту прийняття запорізькою міською радою рішення від 30.06.2015 № 40/34 відповідач безоплатно і безпідставно користується земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер 2310100000:01:007:0186, без правовстановлюючих документів та з порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання земель. Згідно Витягу від 11.08.2023 № НВ-2300057172023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька 38, кадастровий номер 2310100000:01:007:0186, загальною площею 0,6150 га становить 25 723 789,50 грн. в цінах 2023 року. Згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області (лист № 1655/5/08-01-04-01-04 від 09.02.2024) ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» у період з 2017 по 2022 роки не нараховує та не сплачує плату за землю (земельний податок та орендну плату) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:007:0186 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 38. Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 38, кадастровий номер 2310100000:01:007:0186, загальною площею 0,6150 га без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 12.03.2017 по 28.02.2019, згідно якого загальний розмір недоотриманих доходів за наведений період становить 1 202 061,57 грн. Таким чином, позивач вважає, що використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного її правового оформлення з березня 2017 року по лютий 2019 року позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, отримувати від спірної земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати в цінах вказаного періоду. У зв`язку із цим має місце наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а тому відповідно до положень ст., ст. 1212, 1214 ЦК України відповідач повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 12.03.2017 по 28.02.2019, в розмірі 1 202 061,57 грн. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідачем відзив на позовну заяву у встановлені судом строки не поданий.

23.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява (вх. № 14791/08-08/24 від 23.07.2024) про застосування до позовних вимог Запорізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 у справі № 908/1544/24 наслідків пропуску строку позовної давності.

30.07.2024 позивачем через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подані суду Заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 15196/08-08/24 від 30.07.2024), в яких позивач зазначає, що в силу приписів пунктів 12 і 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позовна давність за заявленими позовними вимогами спочатку була продовжена на строк дії карантину, а після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану. З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності, а тому просить суд позов задовольнити повністю.

Аналогічні за змістом заперечення подані Запорізькою міською радою 19.08.204 за вх. № 16341/08-08/24.

01.08.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла заява (вх. № 15320/08-08/24 від 01.08.2024), в якій відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності за період з 12.03.2017 по 31.12.2017, а тому існують об`єктивні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Також відповідач зауважує, що про порушення своїх прав позивач міг і повинен був бути обізнаний з 2015 року, проте поважних причин не заявлення позовних вимог до відповідача і відповідний час позивач суду не надав.

19.08.2024 позивачем через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подані суду Заперечення (вх. № 16387/08-08/24 від 30.07.2024), в яких позивач зазначає, що Запорізькою міською радою зазначено період стягнення недоотриманого доходу саме з 12.03.2017. Отже, позовна давність починає свій відлік з 12.03.2017 по 12.03.2020. Приймаючи до уваги положення пунктів 12 і 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позовна давність за заявленими позовними вимогами спочатку була продовжена на строк дії карантину, а після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану. На підставі викладеного, позивач просить суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності та позов задовольнити повністю.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

Рішенням п`ятдесят дев`ятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 40/34 від 30.06.2015 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вулиці Запорізькій, 38, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» (відповідач у справі) та припинити Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Україна» ЛТД К» право оренди земельної ділянки площею 0,6150 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) по вул. Героїв Сталінграду/вул. Авангардній/вул. Запорізькій, раніше наданої рішенням міської ради від 17.10.2007 № 43/229 «Про внесення змін містобудівної документації (генерального плану розвитку м. Запоріжжя) та передачу в оренду ТОВ виробничо-комерційна фірма «Україна» ЛТД К» земельних ділянок по вул. Героїв Сталінграду/вул. Авангардній/вул. Запорізькій для розташування торгівельно-розважального центру та гостьової автомобільної стоянки».

Пунктом 4 рішення № 40/34 від 30.06.2015 Запорізької міської ради вирішено передати в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:01:007:0186) строком на дев`ятнадцять років ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» площею 0,6150 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) для розташування торговельно-розважального центру в межах, раніше затверджених рішенням міської ради «Про внесення змін містобудівної документації (генерального плану розвитку м. Запоріжжя) та передачу в оренду ТОВ виробничо-комерційна фірма «Україна» ЛТД К» земельних ділянок по вул. Героїв Сталінграду/ вул. Авангардній/вул. Запорізькій для розташування торгівельно-розважального центру та гостьової автомобільної стоянки» від 17.10.2007 № 43/229 за рахунок земель Запорізької міської ради.

Також вказаним рішенням зобов`язало ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» у чотиримісячний строк укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування у встановленому законодавством порядку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач договір оренди землі не уклав.

Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростування наведеного суду не надано.

На земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька 38, кадастровий номер 2310100000:01:007:0186 розташовується нерухоме майно, що належить ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» на праві власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо субєкта від 11.03.2024 № 369264572, а саме: тип об`єкта: майстерня Б2, нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості: ні, загальна площа 23,3 кв.м., адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 38: тип речового права: право власності; дата, час державної реєстрації: 22.05.2015.

Доказів на спростування цього факту матеріали справи не містять.

На час вирішення спору в суді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості, щодо реєстрації права користування земельною ділянкою площею 0,6150 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:01:007:0186.

Земельна ділянка за кадастровим номером 2310100000:01:007:0186 площею 0,615 га за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду/вулиця Авангардна/вулиця Запорізька належить на праві власності Територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Згідно із інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області № 1655/5/08-01-04-01-04 від 09.02.2024 ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» у період з 2017 по 2022 роки не нараховує та не сплачує плату за землю (земельний податок та орендну плату) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:007:0186 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 38.

Згідно Витягу від 11.08.2023 № НВ-2300057172023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька 38, кадастровий номер 2310100000:01:007:0186, загальною площею 0,6150 га становить 25 723 789,50 грн. в цінах 2023 року.

Рішенням Запорізької міської ради № 6 від 30.06.2015 (дата оприлюднення 30.06.2015) встановлено податок на майно (в частині плати за землю). В пункті 4 зазначеного рішення вирішено встановити розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки) (додаток 3). В додатку № 3 цього рішення наведені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Зокрема, зазначено, що для інших земельних ділянок міста Запоріжжя розмір орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки становить 3.

30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради № 7 було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016 року. В пункті 3 рішення зазначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року становить 239,50 грн., та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн. В пункті 7 цього рішення зазначено про введення в дію нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2016 року.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Відповідно до додатку до вказаного рішення річний розмір орендної плати за інші земельні ділянки м. Запоріжжя становить 3 % від їх нормативної грошової оцінки.

Запорізькою міською радою (позивачем у справі) складено розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки за період часу з 12.03.2017 по 28.02.2019, виходячи з такого.

Згідно ст. 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-323/2-23 на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-323/2-23 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Так, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 рік складав 1,0, за 2018 рік - 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1.1 та за 2022 рік - 1.15.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача недоотриманий дохід за фактичне користування земельною ділянкою починаючи з 12.03.2017 по 28.02.2019, тому сума доходу відповідача, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді земельної ділянки, розрахована наступним чином.

За 2023 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2023 року склала 25 723 789,50 грн.

За 2019 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 20 335 011,46 грн. визначена шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2023 року (25 723 789,50 грн.) на коефіцієнт індексації 2022, 2021, 2020 років: 1,15, 1,1, 1,0.

Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2019 рік визначено: 20 335 011,46 грн. х 3 % = 610 050,34 грн.

610 050,34 грн./ 12 місяців = 50 837,53 грн. (розмір орендної плати за 1 місяць 2019 року).

50 837,53 грн. х 2 = 101 675,06 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 01.01.2019 по 28.02.2019)

За 2018 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 20 335 011,46 грн. розрахована шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2023 року (25 723 789,50 грн.) на коефіцієнт індексації 2022, 2021, 2020, 2019 років: 1,15, 1,1, 1,0, 1,0.

Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2018 рік визначено: 20 335 011,46 грн. х 3 % = 610 050,34 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 01.01.2018 по 31.12.2018)

За 2017 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 20 335 011,46 грн. розрахована шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2023 року (25 723 789,50 грн.) на коефіцієнт індексації 2022, 2021, 2020, 2019, 2018 років: 1,15, 1,1, 1,0, 1,0, 1,0.

Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2017 рік визначено: 20 335 011,46 грн. х 3 % = 610 050,34 грн.

610 050,34 грн./ 12 місяців = 50 837,53 грн. (розмір орендної плати за 1 місяць 2017 року).

50 837,53 грн./31 день = 1 639,92 грн. (розмір орендної плати за 1 день березня місяця 2017 року).

50 837,53 грн. х 9 = 457 537,77 грн. + 1 639,92 грн. х 20 днів = 490 336,17 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 12.03.2017 по 31.12.2017).

Таким чином, за розрахунком позивача загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 12.03.2017 по 28.02.2017 склав: 490 336,17 грн. (2017 рік) + 610 050,34 грн. (2028 рік) + 101 675,06 грн. (2019 рік) = 1 202 061,57 грн.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача як власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст., ст. 1212-1214 ЦК України за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 у розмірі 1 202 061,57 грн.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі за текстом ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, у зв`язку з розміщенням на земельній ділянці об`єктів нерухомості відповідача, у відповідача існує обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього право оренди.

Наведене вище надає суду підстави для висновку про те, що в порушення ст. 125 ЗК України ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» (відповідач у цій справі) користується земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 38, з кадастровим номером: 2310100000:01:007:0186, загальною площею 0,6150 га без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.

Таким чином, використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачу.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як і орендар за договором оренди.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими нормативними актами; в) вартість безпідставного збагачення.

Єдина можлива форма здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п., п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від використання земельної ділянки підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття «майно, на яке особа цілком виправдано очікувала», право на яке підлягає захисту.

Також поняття майна, як грошових коштів, які особа очікувала отримати та, відповідно, набула права на судовий захист, розкривається в рішенні Європейського суду з прав людини «Кечко проти України».

Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно п.п.14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який дохід, отриманий резидентами або не резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, визначається доходом підприємства.

До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов`язання, згідно з положеннями Бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153.

Разом з тим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відноситься суми нарахованих податків.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є складовою частиною податку на майно.

Згідно з п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 затверджена Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі Методика). Ця Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель». Об`єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини) (згідно п. 1 Методики).

Відповідно до п. 20 Методики дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки землі до позову позивачем було додано електронний Витяг № НВ-2300057172023 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.08.2023.

Крім того, відповідно до ст., ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя, яка затверджена рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015, діє на сьогоднішній день і використовується органами Держгеокадастру для видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку. Тобто, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя не затверджується щорічно. Щорічно можна отримати витяг з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.

Як вже зазначалося вище, для розрахунку плати за землю позивач використовував витяг про нормативну грошову оцінку землі в цінах 2023 року.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 становить 1 202 061,57 грн.

Відповідачем мотивованого та обґрунтованого контррозрахунку розміру доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, заявленого позивачем до стягнення, суду не надано.

Суд зауважує, що за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 74 ГПК України обов`язок подання доказів покладається не тільки на особу, що доводить обставини, а й на сторону, яка їх заперечує.

Отже, незгода відповідача з викладеними в позові обставинами не звільняє його від обов`язку доведення зворотнього.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано Витяг № НВ-2300057172023 із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.08.2023, отриманий у встановленому порядку.

Відповідач, у свою чергу, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який би спростовував зазначену у витязі нормативну грошову оцінку станом на дату його формування (11.08.2023).

За таких обставин, суд констатує, що позивачем доведено належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 38, з кадастровим номером: 2310100000:01:007:0186, загальною площею 0,6150 га без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 12.03.2017 по 28.02.2019, внаслідок чого в силу вимог чинного законодавства у відповідача виник обов`язок зі сплати 1 202 06,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно інформації від Головного управління ДПС у Запорізькій області № 1655/5/08-01-04-01-04 від 09.02.2024 ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» у період з 2017 по 2022 роки не нараховує та не сплачує плату за землю (земельний податок та орендну плату) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:007:0186 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 38.

Позивачем наведено розрахунок неотриманих доходів за фактичне користування відповідачем спірною земельною ділянкою з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки в цінах 2023 року та з урахуванням коефіцієнтів індексації за період з 12.03.2017 по 28.02.2019, розмір яких у 2017 році склав 490 336,17 грн., в 2018 році 610 050,34 грн. і в 2019 році 101 675,06 грн., а всього за заявлений період 1 202 061,57 грн. (Відповідний розрахунок додано до матеріалів справи).

З огляду на викладене ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а звідси - зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

При вирішенні спору у даній справі судом також враховано, що Господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 908/1066/23 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» про стягнення 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 01.03.2019 по 11.03.2022.

Під час вирішення спору у справі № 08/1066/23 судом також встановлені обставини користування ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 38, з кадастровим номером: 2310100000:01:007:0186, загальною площею 0,6150 га без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), але за період з 01.03.2019 по 11.03.2022.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 908/1066/23 сторонами не оскаржувало ся та у встановленому порядку набрало законної сили.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019, а отже і про їх задоволення.

Стосовно доводів відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

На ефективність захисту порушених або оспорюваних прав і законних інтересів учасників підприємницької і господарської діяльності у порядку господарського судочинства суттєвий вплив справляє фактор часу з точки зору швидкості розгляду спору, надання зацікавленим особам можливості максимально результативно брати участь у процесі вирішення справи. Тому правове регулювання строків розгляду і вирішення справ у господарських судах, виконання рішень суду, здійснення певних процесуальних дій набувають важливого значення. Важливим засобом забезпечення захисту прав у момент розгляду справи господарським судом є період часу, протягом якого здійснюється судовий розгляд. Цей період часу називають процесуальними строками.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Аналіз змісту норм матеріального права дає підстави для висновку, що до вимог про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) на підставі ст. 1212 ЦК України застосовується загальних строк позовної давності в 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно цивілістичної доктрини позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали не повними через сплив часу.

Оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Водночас, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020, Цивільний кодекс України доповнено п. 12 Прикінцевих та перехідних положень відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.

Карантин, впроваджений в Україні з 12.03.2020 безперервно продовжувався до 30.06.2023 (постанови Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023).

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24:00 30.06.2023.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності з 17.03.2022.

На теперішній час п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023 та передбачає, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 07.02.2025 включно.

Тобто, на законодавчому рівні було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.

Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається. (Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги приписи п., п. 12, 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо продовження строків позовної давності на строк дії карантину (який діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023) та у подальшому на строк дії воєнного стану (який діє з 24.02.2022 по теперішній час), господарський суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності за вимогою про стягнення 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 на час звернення позивача до суду з цим позовом 23.05.2024 не сплив, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог. Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом і є ефективним.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування доводів про пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами у цій справі, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

22.12.2023 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 75 «Про бюджет Запорізької міської територіальної громади на 2024 рік». Згідно з додатком 3 до рішення № 75 головним розпорядником бюджетних коштів визначено Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки, є Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Таким чином, Виконавчий комітет Запорізької міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі, який здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

Враховуючи викладене, оскільки платником судового збору за розгляд даного позову є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 18 030,92 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС», м. Запоріжжя про стягнення 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС», (69027, м. Запоріжжя, вул. Культурна, буд. 171, ідентифікаційний код юридичної особи 38665086) на користь Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915; отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 в розмірі 1 202 061 (один мільйон двісті дві тисяч шістдесят одну) грн. 57 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС», (69027, м. Запоріжжя, вул. Культурна, буд. 171, ідентифікаційний код юридичної особи 38665086) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915; на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) витрати на сплату судового збору за подання позову в розмірі 18 030 (вісімнадцять тисяч тридцять) грн. 92 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 30» жовтня 2024 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.