Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/7653/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/7653/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/7653/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНИТТОРГ"

до АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті"

про стягнення 424 308,85 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГНИТТОРГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" про стягнення 424 308,85 грн, з яких: 106307,37 грн пені, 280 979,65 грн інфляційних нарахувань, 37 021,83 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем взятого на себе зобов`язання за договором поставки №17112021/1 від 13.12.2021 щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНИТТОРГ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб і строк на усунення недоліків позовної заяви.

01.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7653/24. Розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26.07.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.07.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (повторно).

07.08.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.08.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій він просив стягнути з відповідача 106307,37 грн пені, 280 979,65 грн інфляційних нарахувань, 37 021,83 грн 3% річних, 6364,63 грн витрат по сплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу.

07.08.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про повернення судового збору, сплаченого у більшому розмірі.

15.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.08.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (повторно).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.12.2021 між ТОВ "МАГНИТТОРГ" (постачальник) і Представництвом "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті", яке діє від імені АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (покупець) було укладено договір поставки № 17112021/1 (далі - договір), відповідно до п. 1.2 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцю товар, а покупець - прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

13.12.2021 між сторонами було підписано додаток № 2 до договору, у якому визначено номенклатуру, кількість та ціну товару, котрий є предметом поставки за цим договором, загальною вартістю 2 250 000,00 грн.

Пунктом 4 додатку № 2 до договору сторони також визначили, що поставка товару відбувається партіями в залежності від кількості, доступної на складі постачальника.

Згідно з п. 2.2 договору право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою накладною.

Згідно з п. 6.1 договору (в редакції додатку № 1 до договору від 13.12.2021) оплата здійснюється покупцем у наступному порядку:

- Аванс у розмірі 2% - 45 000,00 грн, покупець повинен сплатити протягом 3 днів з моменту підписання договору;

- Платіж у розмірі 98% - 2 205 000,00 грн, покупець повинен сплатити протягом 20 календарних днів з моменту сплати авансу, але не пізніше 14 календарних днів з дати отримання товару та підписання видаткової накладної.

При наявності заборгованості покупця перед постачальником кошти, що постачальник отримує від покупця в оплату товарів, одержаних за цим договором, зараховуються в погашення заборгованості, що виникла найпершою в хронологічному порядку (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору за прострочення оплати покупець оплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення та 1% від суми несвоєчасно здійсненої оплати за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.1 договору останній вступає в дію з дати його укладання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У випадку, якщо жодна із сторін не надіслала іншій стороні пропозицію щодо розірвання договору до терміну його закінчення, він вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік, але не довше ніж до 31.12.2024 ( п. 9.4 договору).

У силу п. 10.3 договору будь-які зміни та додатки до цього договору є його невід`ємними додатками та дійсні за умови, якщо вони укладені в письмовій формі та підписані уповноваженими особами сторін.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив, що на виконання договору ним було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Для оплати отриманого товару відповідачу були виставлені відповідні рахунки, копії яких також долучені до матеріалів справи. Узяте на себе грошове зобов`язання відповідач виконав у повному обсязі, однак з порушенням строку, погодженого сторонами у п. 6.1 договору. Враховуючи викладене, позивач наразі заявляє вимогу про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому, посилаючись на карантин, котрий діяв на всій території України з 12.03.2020 до 30.06.2023 з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2, а також введений в Україні з 24.02.2022 правовий режим воєнного стану, котрий триває і до нині, позивач зауважує, що строк позовної давності за заявленою ним вимогою про стягнення пені у силу прямої вказівки чинного законодавства не є пропущеним.

У свою чергу відповідач заперечує проти стягнення пені та частково проти стягнення 3% річних, аргументуючи, зокрема, таким:

-ТОВ "МАГНИТТОРГ" не правильно визначено початкові дати періодів нарахування 3% річних, позаяк не враховано зміст п. 6.1 договору в редакції додатку № 1 до договору від 13.12.2021 щодо строку оплати товару;

- позивач вправі здійснювати нарахування пені за період лише до 24.02.2022, тобто до початку повномасштабного воєнного вторгнення рф на територію України, адже у силу останнього, як форс-мажорної обставини, відповідач звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання;

- позивач вже звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором, а також цих же сум пені, інфляційних втрат та 3% річних. Однак ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/8223/23 позовну заяву повернуто заявникові. Через місяць, тобто у липні 2023 року відповідачем було погашено наявну заборгованість за договором. Відтоді жодних активних дій щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних позивач протягом майже року не вживав. Такою своєю поведінкою позивач фактично дав зрозуміти, що відмовляється від реалізації свого відповідного права, у силу чого останнє слід вважати припиненим. На майбутнє позивач є пов`язаним цим своїм рішення і не вправі його змінити з огляду на принципи добросовісності та чесної ділової практики. Тому поточні вимоги позивача є виявом вкрай непослідовної поведінки та повинні кваліфікуватися як зловживання правом;

- спеціальна позовна давність до вимоги про стягнення пені на момент звернення позивача до суду з даним позовом спливла, що є самостійною підставою для відмови у позові у відповідній частині.

Встановивши вказані обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 названого Кодексу).

У силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як уже зазначалося, п. 4 додатку № 2 до договору сторони визначили, що поставка товару відбувається партіями в залежності від кількості, доступної на складі постачальника.

У п. 6.1 договору (в редакції додатку № 1 до договору від 13.12.2021) сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем у наступному порядку:

- аванс у розмірі 2% - 45 000,00 грн, покупець повинен сплатити протягом 3 днів з моменту підписання договору;

- платіж у розмірі 98% - 2 205 000,00 грн, покупець повинен сплатити протягом 20 календарних днів з моменту сплати авансу, але не пізніше 14 календарних днів з дати отримання товару та підписання видаткової накладної.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № 1718 від 16.12.2021 на суму 1 351 540,00 грн, № 1745 від 17.12.2021 на суму 143 770,00 грн, № 1723 від 21.12.2021 на суму 109 825,00 грн, № 1746 від 29.12.2021 на суму 38 500,00 грн, № 20 від 13.01.2022 на суму 246 000,00 грн, № 67 від 25.01.2022 на суму 267 490,00 грн.

Таким чином, виходячи зі змісту п. 6.1 договору в редакції додатку № 1 до договору, останнім днем виконання відповідачем обов`язку з оплати партій отриманого товару було 30.12.2021, 31.12.2021, 04.01.2022, 12.01.2022, 27.01.2022 та 08.02.2022 відповідно.

Разом з тим, наявна у матеріалах справи платіжна інструкція № 3271 та лист відповідача від 04.02.2022 про уточнення призначення платежу свідчать, що оплата товару на суму 1 125 000,00 грн була проведена ним 04.02.2022, на суму 150 000,00 грн - 01.06.2022 (платіжна інструкція № 3775 та лист відповідача від 01.06.2022 про уточнення призначення платежу), на суму 368 635,00 грн - 30.12.2022 (платіжна інструкція № 4180), на суму 513 490,00 грн - 24.07.2023 (платіжна інструкція № 5016).

Отже, наявними матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується факт несвоєчасного виконання ним взятого на себе грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за кожною з указаних видаткових накладних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних на суми боргу за кожною з видаткових накладних окремо, суд погоджується з доводами відповідача про те, що початкові дати періодів їх нарахування визначені позивачем помилково, адже ним не взято до уваги положення п. 6.1 договору в редакції додатку № 1 до договору щодо строку оплати товару.

Здійснивши перерахунок 3% річних на суми боргу за кожною з видаткових накладних окремо за періоди, початкові дати яких визначені з урахуванням погодженого сторонами у п. 6.1 договору в редакції додатку № 1 до договору строку оплати, а кінцеві - як те заявлено позивачем, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у загальній сумі 35 625,65 грн.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат за кожною з видаткових накладних окремо, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 280 979,65 грн інфляційних нарахувань підлягає задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлена вимога про стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 наведеної норми).

Частиною 4 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 7.2 договору сторони погодили, що за прострочення оплати покупець оплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення та 1% від суми несвоєчасно здійсненої оплати за кожен день прострочення платежу.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 названого Кодексу).

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені на суми боргу за кожною з заявлених ним видаткових накладних окремо, а саме: № 1745 від 17.12.2021, № 1723 від 21.12.2021, № 1746 від 29.12.2021, № 20 від 13.01.2022, № 67 від 25.01.2022, виходячи з того, що право на її нарахування за змістом п. 6.1 договору в редакції додатку № 1 до договору виникло у позивача з 01.01.2022, 05.01.2022, 13.01.2022, 28.01.2022 та 09.02.2022 відповідно, а також обмежуючись кінцевими датами періодів нарахування, визначеними позивачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 102 359,96 грн.

Посилання відповідача на розпочату 24.02.2022 повномасштабну воєнну агресію рф проти України, як форс-мажорну обставину, у силу котрої у розумінні ст. 617 ЦК України він звільняється від відповідальності за порушення взятого на себе грошового зобов`язання, судом відхиляються, оскільки обов`язок з оплати поставленого товару виник у відповідача та мав бути виконаний ним ще до початку воєнної агресії. Тобто у даному випадку неналежне виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання є наслідком саме його неправомірних дій/бездіяльності, тоді як форс-мажорна обставина, котра виникла вже за фактом допущеного ним прострочення виконання, не спроможна виключати наявності вини відповідача у порушенні свого грошового зобов`язання, а отже - і відповідальності за таке порушення.

Стосовно заяви відповідача про сплив позовної давності до вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приписами ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому суд звертає увагу на особливість правової природи пені, яка полягає у її нарахуванні на відповідну суму боргу окремо за кожен день прострочення, у зв`язку з чим і позовна давність до вимоги про її стягнення обчислюється окремо для кожного дня прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Водночас згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, строк позовної давності, визначений ст. 257, 258 ЦК України, у силу прямої вказівки закону - п. 12 Прикінцевих положень ЦК України, автоматично продовжено на строк дії карантину (тобто до 30.06.2023), а в силу приписів п. 19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану (тобто з 24.02.2022 до закінчення воєнного стану).

З огляду на вказане суд зауважує про відсутність підстав вважати, що, звернувшись до господарського суду 19.06.2024 з вимогою про стягнення пені за загальний період з 01.01.2022 по 29.07.2022, позивач пропустив встановлений законом спеціальний строк позовної давності, як на тому наполягає відповідач, у силу чого виключаються і правові підстави для відмови у позові в частині стягнення пені через сплив позовної давності.

Доводи відповідача про те, що поставка товару згідно видаткових накладних № 1602 від 30.12.2021 на суму 54 300,00 грн, № 1734 від 30.12.2021 на суму 162 900,00 грн мала місце поза рамками договору № 17112021/1 від 13.12.2021, судом до уваги не приймаються, оскільки нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на суми заборгованості за вказаними видатковими накладними згідно розрахунку позивача останнім не здійснювалося та до стягнення у даній справі не заявлялося.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з АТ "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНИТТОРГ" 102 359,96 грн пені, 35 625,65 грн 3% річних та 280 979,65 грн інфляційних втрат. У решті позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 86, 129, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНИТТОРГ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (34398, Маслак Махаллесі Буюкдере Джаддесі № 249, Сарієр, Стамбул, Турецька Республіка, реєстраційний номер 108818-0, реєстраційний номер палати 108818 , номер центральної реєстраційної системи 0309-00285540-0017) в особі Представництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (03145, м. Київ, вул. Лебедєва Академіка, буд. 1, корп. 6, офіс 33/1, ідентифікаційний код 26608239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНИТТОРГ" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, буд. 101, ідентифікаційний код 37468852) 102 359 (сто дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять) грн 96 коп пені, 35 625 (тридцять п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 65 коп 3% річних, 280 979 (двісті вісімдесят тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 65 коп інфляційних втрат та 6 284 (шість тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 48 коп витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано: 29.10.2024.

Суддя М.Є. Літвінова