Рішення

від 31.10.2024 по справі 211/2854/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/2854/24

Провадження № 2/211/1770/24

РІШЕННЯ

іменем України

31 жовтня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

при секретарі Строгановій Е.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський тролейбус», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача Комунального підприємства «Міський тролейбус» (далі КП «Міський тролейбус») та просить суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 23220,17 грн., моральну шкоду в сумі 10000,00 грн., посилаючись на вину працівника КП «Міський тролейбус» у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 21 березня 2024 року, також просить стягнути судові витрати по справі: судовий збір у сумі 1211,20 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 3500,00 грн. В обґрунтування вимог зазначив, що 21.03.2024 о 14 годині 22 хвилин, водій комунального підприємства «Міський тролейбус» ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЮМЗТ-1», н/з НОМЕР_1 , рухалась біля буд. 2 по пр. Університетський в м. Кривому Розі, не була уважною, не врахувала дорожню обстановку, не контролювала рух транспортного засобу для безпечного керування, при виявленні перешкоди не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безперешкодного об`їзду перешкоди, при цьому не дотрималась безпечної дистанції та інтервалу під час об`їзду перешкоди, щоб не створити небезпеку дорожнього руху, рухалась по кільцю 95-го кварталу та допустила зіткнення з автомобілем «КІА Sorento», н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль, власником якого є ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків. Вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася, внаслідок порушенням водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 13.1, 13.3 ПДР України, відносно ОСОБА_2 інспектором полку патрульної поліції міста Кривого Рогу був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. 18.04.2024 постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №214/3071/24 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 850 грн. 00 коп. В наслідок ДТП, яка сталася з провини ОСОБА_2 , належний ОСОБА_1 автомобіль «КІА Sorento», н/з НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, чим ОСОБА_1 , було спричинено матеріальну шкоду. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д10/04/24 по визначенню матеріального збитку від 10.04.2024, сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «КІА Sorento», н/з НОМЕР_2 , в цінах па дату 10.04.2024 складає 23220 гривень 17 копійок. Таким чином, сума завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди складає 23220 гривень 17 копійок. На момент скоєння ДТП ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з КП «Міський тролейбус». На підставі вищевикладеного, з КП «Міський тролейбус» підлягає стягненню заявлена вище сума матеріального збитку. Крім того, позивач ОСОБА_1 зазнав відповідної моральної шкоди, що виразилося в душевних переживаннях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням його автомобіля, в порушенні звичайного устрою життя, оскільки ремонт автомобіля потребував значного часу та матеріальних затрат. Також наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує необхідністю витрачати свої кошти і час на звернення за правовою допомогою, проведення експертизи, і в подальшому необхідністю відстоювати свої права в суді. Враховуючи принцип виваженості, розумності та справедливості, позивач оцінює моральну шкоду та просить стягнути з відповідача КП «Міський тролейбус» на його користь 10000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 16 травня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24 липня 2024 року до суду подано відзив на позовну заяву, з наданого відзиву вбачається, що Відповідач не спростовує факту ДТП, яка сталась 21.03.2024 та внаслідок якої належний позивачу транспортний засіб зазнав пошкоджень. Між тим відповідач не згодний з тим, що позивач обґрунтовує розмір позовних вимог виключно на підставі наданого висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження, оскільки доказів понесення таких витрат ним не надано, у зв`язку з чим розмір завданих йому збитків є недоведеним. Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то Відповідач вважає позивач не довів належними та допустимими доказами наявність душевних страждань, їх тривалість, тощо.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на заявлених позовних вимогах наполягав та просив ухвалити рішення за наявними доказами у справі, у подальшому звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на відзив.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступного.

Як встановлено судом у судовому засіданні та не оспорюється сторонами у справі, позивач згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є власником автомобіля марки «КІА Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 12).

21.03.2024 о 14 годині 22 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЮМЗТ-1», н/з НОМЕР_1 , рухалась біля буд. 2 по пр. Університетський у м. Кривому Розі, не була уважною, не врахувала дорожню обстановку, не контролювала рух транспортного засобу для безпечного керування, при виявленні перешкоди не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безперешкодного об`їзду перешкоди, при цьому не дотрималась безпечної дистанції та інтервалу під час об`їзду перешкоди, щоб не створити небезпеку дорожнього руху, рухалась по кільцю 95-го кварталу та допустила зіткнення з автомобілем «KIA Sorento», н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 13.1, 13.3 ПДР України. Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріального збитку (а.с. 13-15).

Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі №214/3071/24, яка не оскаржена та набрала законної сили 30.04.2024, водія тролейбусу ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. в дохід держави (а.с. 58).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з Висновком експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д10/04/24 від 10.04.2024, виконаного на замовлення позивача судовим експертом Чивчишем О.П., за проведення якого позивачем було сплачено 3500,00 грн., розмір матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «КІА Sorento», р/н НОМЕР_2 , в цінах па дату 10.04.2024 складає 23220,17 грн. (а.с. 22-35).

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі. До збитків відносяться витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1172ЦК України передбачено, що відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, діями або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК Україниджерелом підвищеноїнебезпеки належитьвизнавати будь-якудіяльність,здійснення якоїстворює підвищенунебезпеку завданняшкоди черезнеможливість контролюза неюлюдини,а такождіяльність,пов`язануз використанням,зберіганням абоутриманням транспортнихзасобів,механізмів таобладнання,використанням,зберіганням хімічних,радіоактивних,вибухо-і вогненебезпечнихта іншихречовин,утриманням дикихзвірів,службових собакта собакбійцівських порідтощо,що створюєпідвищену небезпекудля особи,яка цюдіяльність здійснює,та іншихосіб. Оскількизазначена нормане міститьвичерпного перелікувидів джерелпідвищеної небезпеки(видівпідвищеної небезпечноїдіяльності),суд,беручи доуваги особливівластивості предметів,речовин абоінших об`єктів,що використовуютьсяв процесідіяльності,має правовизнати джереломпідвищеної небезпекитакож йіншу діяльність.До цихособливих властивостейслід відноситистворення підвищеноїймовірності завданняшкоди черезнеможливість повногоконтролю заними збоку людей. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, у п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Отже, відповідно до положень ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Доказів того, що вказана дорожньо-транспортна пригода та як її наслідок завдання шкоди позивачу, сталась внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що могло б розглядатись як обставина для звільнення Відповідача як особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, від обов`язку відшкодування шкоди, матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд зазначає, що Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами розмір заявленої позивачем шкоди, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, завданої останньому внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, у розмірі 23220,17 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість подовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтуванняспричинення моральноїшкоди позивачпосилався на душевні переживання, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням його автомобіля, в порушенні звичайного устрою життя, оскільки ремонт автомобіля потребував значного часу та матеріальних затрат. Також наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує необхідністю витрачати свої кошти і час на звернення за правовою допомогою, проведення експертизи, і в подальшому необхідністю відстоювати свої права в суді.

Так, суд погоджується із зазначеними вище доводами позивача, позаяк вказані обставини в своїй сукупності свідчать про наявність в його житті негативних явищ та зниження якості його життя, що пов`язано з пошкодженням належного йому майна, однак, разом з тим приходить до висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди з 10000,00 грн. до 5000,00 грн. Вказаний розмір шкоди, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності, виваженості та справедливості та не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не призведе до його збагачення та при встановлених обставинах становитиме достатньо справедливу сатисфакцію.

Таким чином, зважаючи на вище викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1211,20 грн. (а.с. 1), сплачений ним при подачі позову, суд з врахуванням положень статті 141ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в заявленому розмірі.

Пунктом 2 частини 3 статті 133ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з проведенням експертизи.

Відповідно до статті 139 частини 6 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення витрат на проведення експертизи в сумі 3500,00 грн. та надано належний доказ підтвердження вказаних витрат (а.с. 20).

Згідно частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на проведення експертизи в сумі 3500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 82, 89, 133, 139, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський тролейбус», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути зКомунального підприємства«Міський тролейбус»(кодЄДРПОУ 34811465,юридична адреса:Дніпропетровська область,м.Кривий Ріг,вул.Дніпровське шосе,22)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,місце проживаннязареєстроване заадресою: АДРЕСА_1 )матеріальну шкоду,спричинену внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,в сумі23220(двадцятьтри тисячідвісті двадцять)гривень 17копійок,моральну шкодув сумі5000(п`ятьтисяч)гривень 00копійок,в рахуноквідшкодування витрат,пов`язаних ізпроведенням експертноготранспортно-товарознавчогодослідження повизначенню матеріальногозбитку,в сумі3500(тритисячі п`ятсот)гривень 00копійок тасудовий збіру сумі1211(однатисяча двістіодинадцять)гривень 20копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Суддя І.О. Юзефович