Рішення

від 31.10.2024 по справі 910/10598/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2024Справа № 910/10598/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (вул.Лейпцизька, буд.1-А, м.Київ, 01015; ідентифікаційний код 03327664)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №1090» (вул.Примакова, буд.2, м.Київ, 03170; ідентифікаційний номер 21469793)

про стягнення 44 298,24 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №1090» про стягнення 44 298,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неоплатою відповідачем об`єму води, спожитої в результаті безоблікового водокористування відповідно до положень п.п. 3.3, 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронного кабінету позивача, а відповідачу - рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Позивач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Натомість, 23.09.2024 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2024, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку, АТ «Укрпошта», не було вручене відповідачу під час доставки у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою та повернуто за зворотною адресою.

Згідно з приписами частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/10598/24 відповідач вважається повідомленим належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/10598/24 від 02.09.2024, оскільки остання оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, але не забезпечив отримання поштової кореспонденції, і як наслідок, не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.1996 між Державним комунальним об`єднанням «Київводоканал» в особі Підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води «Водозбут» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин №1090» (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03937/5-11 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє з 25.11.1996 по 31.12.1997. При цьому Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Позивач зазначає, що він, як правонаступник Державного комунального об`єднання «Київводоканал», провів 06.05.2020 обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту відповідача за адресою вул.Глієра Рейнгольда,2, м. Київ.

Під час цього обстеження було встановлено необхідність проведення повірки засобу обліку (дата пломби попередньої повірки 07.07.2014), у зв`язку з чим знято пломбу з накидних гайок (фланців) засобу обліку та висунуто відповідачу вимогу в термін до 06.06.2020 провести повірку або заміну лічильника.

Результати обстеження оформлені актом № 231977 обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту від 06.05.2020, який підписано представниками сторін без зауважень.

23.09.2020 позивачем було проведено повторне обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту відповідача за адресою вул.Глієра Рейнгольда,2, м. Київ, за результатами якого було виявлено невиконання вимоги про повірку (заміну) лічильника у встановлений термін, про що у присутності директора відповідача Коваля М.М. було складено акт № 241608 обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту від 23.09.2020, від підпису якого останній відмовився, що підтверджується відповідним актом, складеним співробітниками позивача.

У подальшому позивач направив відповідачу попередження № 3228/8/8/02-21 від 11.03.2021 разом із розрахунком за безоблікове, самовільне користування послугами №14/8/21 від 09.03.2021, виконаним згідно з п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 № 936/15627, за період з 07.06.2020 по 23.09.2020 в розмірі 44 298,24 грн.

Вказане попередження відповідач отримав 17.05.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0221700363674.

Оскільки відповідач не оплатив вказаний рахунок, позивач направив відповідачу вимогу № 13047/12/8/02-23 від 25.12.2023, відповідно до якої вимагав сплатити 44 298,24 грн протягом 7 днів з дня отримання цієї вимоги.

Докази вручення відповідачу цієї вимоги, як і докази її розгляду останнім, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач не оплатив вартість безоблікового водокористування, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 44 298,24 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін даного правочину взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За приписами статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначено Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 № 936/15627 (далі - Правила; тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Відповідно до п. 3.1 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 Правил).

За змістом п.п. 3.3, 3.4 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Згідно з п. 5.14 Правил усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об`єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

Пунктом 5.18 Правил визначено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.

Лічильники води віднесені до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.

Згідно з частиною 3 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» суб`єкти господарювання зобов`язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.

Обставини справи свідчать про те, що позивачем було виявлено факт прострочення здійснення відповідачем чергової повірки засобу обліку води, у зв`язку з чим в акті № 231977 обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту від 06.05.2020 зазначено про необхідність проведення повірки або заміни лічильника.

Як встановлено судом, під час повторного обстеження водоспоживання та водовідведення об`єкту відповідача, позивачем було виявлено факт невиконання вимоги про повірку (заміну) лічильника у встановлений термін.

Наведене дає підстави для висновку, що визначення позивачем об`єму спожитої відповідачем води у випадку тривалості повірки понад місяць відповідно до п.п. 5.14, 3.3 Правил є обґрунтованим та правомірним.

Враховуючи, що відповідач не виконав повірку засобу обліку, то, з урахуванням п. 3.4 Правил, безобліковим вважається водокористування з 07.06.2020 по 23.09.2020.

Площа перерізу труби визначена позивачем за наступною геометричною формулою:

S=Пі*d2/4, де:

Пі = число Пі = 3,14159265;

d= діаметр труби (м).

Отже, площа перерізу труби становить: (3,14 * 0,0152) /4 = 0,000176625 м2

Для розрахунку об`єму води позивачем використана така формула:

V (безобліково спожитої води) = S * V (води) *Х*24*3600, де:

S - площа перерізу труби;

V (води) - швидкість руху води, яка відповідно до п. 3.3 Правил становить 2,0 м/сек;

X - кількість днів безоблікового водокористування, визначена згідно з п. 3.4 Правил;

24 - години за добу (відповідно до п. 3.3 Правил);

3600 - кількість секунд в одній годині.

Відтак загальний об`єм води, спожитої в результаті безоблікового водокористування у період з 07.06.2020 по 23.09.2020 становить: 0,000176625*2*108*24*3600 = 3 296 м3.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1141 від 16.06.2016, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 20.07.2016 за № 995/29125, Приватному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» встановлено тариф на централізоване водопостачання споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 11,20 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Таким чином, позивачем було нараховано вартість безоблікового спожитої води згідно з п.п. 3.3, 3.4 Правил у сумі 44 298,24 грн ((3 296 м3 * 11,20 грн) + ПДВ).

За приписами частин 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано відповідачу попередження № 3228/8/8/02-21 від 11.03.2021 із розрахунком № 14/8/21 від 09.03.2021 на оплату безоблікового водокористування у розмірі 44 298,24 грн, а в подальшому пред`явлено відповідачу вимогу № 13047/12/8/02-23 від 25.12.2023 про оплату безоблікового водокористування у розмірі 44 298,24 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не спростовано здійсненого позивачем розрахунку, не надано власного контррозрахунку об`єму безобліково спожитої води та не спростовано самого факту безоблікового водокористування.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 44 298,24 грн визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 44 298,24 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин №1090» (вул.Примакова, буд.2, м.Київ, 03170; ідентифікаційний номер 21469793) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (вул.Лейпцизька, буд.1-А, м.Київ, 01015; ідентифікаційний код 03327664) заборгованість в розмірі 44 298 (сорок чотири тисячі двісті дев`яносто вісім) грн 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.10.2024.

Суддя Т.П. Капцова