Ухвала

від 31.10.2024 по справі 917/1654/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.10.2024Справа № 917/1654/24

За заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз"

до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (боржника),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп" (правонаступника боржника)

про видачу судового наказу

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (далі - заявник, АТ "Полтавагаз") звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про видачу судового наказу за вимогами до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (далі - боржник, ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп" (далі - правонаступник боржника, "Лім Сервіс Груп") про стягнення з ТОВ "Лім Сервіс Груп" 3 549,55 грн основного боргу. Також заявник просив стягнути з ТОВ "Лім Сервіс Груп" 242,24 грн витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що між АТ "Полтавагаз" та ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (далі - споживач) укладено Договір № 79 Р розподілу природного газу від 30.12.2016. За цим договором заборгованість споживача становить 3 549,55 грн. Разом з цим, заявник стверджує, що у даному випадку відбулась заміна боржника у зобов`язанні внаслідок переходу до ТОВ "Лім Сервіс Груп" права власності на єдиний майновий комплекс споживача - державного підприємства в процесі приватизації державного майна, що включає як набуття прав (активів) підприємства, так і обов`язків останнього відповідно до Договору купівлі-продажу №14 від 05.09.2023, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та ТОВ "Лім Сервіс Груп". Також, постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, яка набрала законної сили, у справі № 917/374/20 встановлено, що ТОВ "Лім Сервіс Груп" є правонаступником ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" і замінено боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (ЄДРПОУ 00952166, м.Полтава, вул. Небесної Сотні, 69) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп" (ЄДРПОУ 44629983, м.Київ, вул. Берлінського Максима, буд. 9).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.10.2024 (суддя Т. М. Безрук) передано матеріали справи № 917/1654/24 за заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп" (м.Київ, вул. Берлінського Максима, буд.9) грошових коштів - за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Постановляючи наведену ухвалу, суд дійшов висновку, зокрема, що оскільки у прохальній частині заяви вимоги пред`явлено до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп", то саме це Товариство є боржником у цій справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 матеріали справи № 917/1654/24 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Гумеги О.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ст. 150 Господарського процесуального кодексу України:

1. Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

2. У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

3. До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як встановлено судом, у вступній частині заяви про видачу судового наказу заявником зазначено боржника - ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та правонступника боржника, яким на думку заявника є ТОВ "Лім Сервіс Груп". При цьому у прохальній частині заяви про видачу судового наказу вимоги про стягнення 3549,55 грн пред`явлено саме до ТОВ "Лім Сервіс Груп".

Суд зауважує, що приписами п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України передбачено зазначення саме боржників за заявою про видачу судового наказу та не передбачено зазначення правонаступників боржників. Отже, заявником не дотримано вимог п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України.

Також суд зазначає, що згідно п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Тобто, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Як встановлено судом, заява АТ "Полтавагаз" про видачу судового наказу обґрунтована, зокрема, наявністю заборгованості споживача з оплати в сумі 3549,55 грн за послуги з розподілу природного газу, надані заявником у період з січня 2021 року по серпень 2024 року за Договором № 79 Р розподілу природного газу від 30.12.2016.

Разом з тим, на підтвердження обставин виникнення заборгованості у вказаному розмірі заявником надані, зокрема, акти надання послуг за спірний період, підписані в односторонньому порядку оператором газорозподільної системи (АТ "Полтавагаз"), та які не містять підпису представника споживача.

В свою чергу, оскільки під час розгляду вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, ненадання очевидних доказів позбавляє суд можливості встановити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Отже, лише у порядку позовного провадження суд може встановити наявність підстав вважати акти наданих послуг підписаними, а послуги з розподілу газу такими, що прийняті споживачем.

Пунктом 1 частини 1 статті 152 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу.

Пунктом 8 частини 1 статті 152 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

За таких обставин, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України, а також вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності та відсутні докази, які б підтверджували відсутність спору про право, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про видачу судового наказу на підставі пунктів 1, 8 частини 1 статті 152 ГПК України.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для видачі судового наказу за вимогами заявника про стягнення з ТОВ "Лім Сервіс Груп" 3 549,55 грн основного боргу, вимоги про стягнення з останнього витрат на сплату судового збору відповідно задоволенню не підлягають.

При цьому, суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" у видачі судового наказу за вимогами до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (боржника), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп" (правонаступника боржника) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп" 3 549,55 грн

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 31.10.2024 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана ГУМЕГА