Рішення

від 30.10.2024 по справі 910/9675/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024Справа № 910/9675/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ"

до Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр"

про стягнення 119 909, 87 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 119 909, 87 грн., з яких: 89 803, 44 грн. - основного боргу, 6 515, 14 грн. - 3 % річних та 23 591, 29 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання електричної енергії споживачу (за кодом ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) № 60FB417-2135- 21 від 02.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд зазначає, що 18.10.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 року №3200-ІХ на підставі якого внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) - ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Тож, судом було надіслано ухвалу від 19.08.2024 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 19.08.2024 отримана відповідачем 21.08.2024, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа, відповідно до якої документ (ухвала суду від 19.08.2024) доставлено в електронний кабінет відповідача 21.08.2024 о 03:09 год.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.08.2024 також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно з пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.06.2020 року № 1119.

Відповідно до п. 1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2021 між Державним підприємством "Сервісно-видавничий центр"(далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (далі - постачальник) укладено договір № 60FB417-2135-21 постачання електричної енергії споживачу (за кодом ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія), умовами якого передбачено, що постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, постачання товару за договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.

Згідно п. 2.3. договору, оплата за послуги з розподілу та передачі для обсягу споживання з мереж Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» споживач здійснює через постачальника в рамках Договору, тому вартість таких послуг для обсягу споживання з мереж Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» враховано в загальній ціні Договору (пункт 5.1 Договору).

Очікуваний обсяг споживання електричної енергії у 2021 році становить 28 000 кВт*год, що відповідає очікувано обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи розподілу (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, об`єкт постачання електричної енергії споживача розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 24. ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку 62Z7037807158969.

За умовами п. 5.1. договору, ціна договору становить 112 134, 40 грн, в т.ч. ПДВ 18 689, 07 грн.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за Договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що обсяг споживання електричної енергії по об`єкту споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та канальних послуг від 14.03.2018 №311, та інших нормативно-правових актів України.

У п. 5.8. договору сторони погодили, що розрахунки споживача за договором здійснюються на підставі рахунка-фактури постачальника на оплату електричної енергії та акту приймання-передачі, в яких вартість за електричну енергію вказується на підставі фактичних показників приладів обліку електричної енергії та виходячи з розміру чинного тарифу.

Відповідно до п. 5.9. договору, оплата електричної енергії за договором здійснюється споживачем за фактично спожиту електричну енергію до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання електричної енергії.

За умовами п. 5.11 договору, станом на останній календарний день розрахункового періоду Постачальником складається акт приймання-передачі електричної енергії та рахунок на оплату, який надається Споживачу не пізніше 2 числа місяця, наступного за розрахунковим. Якщо дата отримання акта приймання-передачі електричної енергії та рахунку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства, Постачальник надає їх у найближчий робочий день, що слідує за вихідним чи святковим днем. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт протягом 5 (п`яти) робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту у цей же строк. В разі підписання акта Споживач зобов`язаний оплатити отриманий рахунок протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання акту. В разі надання вмотивованої відмови строк оплати рахунку продовжується на період протягом якого Сторонами буде узгоджено та підписано акт приймання-передачі електричної енергії.

Згідно п. 5.12 договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за Договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (п. 14.1 договору).

Відповідно до п. 14.2. договору, дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% (двадцять відсотків) суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

07.12.2021 між Державним підприємством "Сервісно-видавничий центр"(споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 60FB417-2135-21, відповідно до якої сторони вирішили викласти п. 2.6. договору у новій редакції: « 2.6. Очікуваний обсяг споживання електричної енергії у 2021 році становить 25 457, 31 кВт*год, що відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи розподілу».

Крім того, 29.12.2021 між Державним підприємством "Сервісно-видавничий центр"(споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (постачальник) укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторони дійшли згоди згідно з частиною шостою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 14.2 договору збільшити суму договору на 22 314, 74 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 3 719, 11 грн (на суму, що не перевищує 20% суми, визначеної у Договорі), а також виклали пункт 5.1 Договору в такій редакції: « 5.1. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 134 449, 14 грн., у т. ч. ПДВ 22 408, 18 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 60FB417-2135-21 від 02.11.2021 надав відповідачу наступні акти приймання-передачі електричної енергії, а саме:

- № КОЗ81023030 від 30.11.2021, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у листопаді 2021 року електричну енергію в обсязі 4 132 кВт*год на суму 16 547, 66 грн.;

- № КОЗ81025015 від за грудень 2021, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у грудні 2021 року електричну енергію газ в обсязі 6 502 кВт*год на суму 28 639, 49 грн.;

- № КОЗ82001645 за січень 2022, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у січні 2022 року електричну енергію в обсязі 7 009 кВт*год на суму 30 872, 69 грн.;

- № КОЗ82003497 за лютий 2022, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у лютому 2022 року електричну енергію в обсязі 6 330 кВт*год на суму 27 881, 88 грн.;

- № КОЗ82004727 за березень 2022, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у березні 2022 року електричну енергію в обсязі 7 009 кВт*год на суму 30 872, 69 грн.;

- № КОЗ82006061 від 30.04.2022 позивач передав, а відповідач прийняв у квітні 2022 року електричну енергію в обсязі 40 кВт*год на суму 176, 18 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказані акти приймання-передачі електричної енергії підписанні представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Тож, позивачем було поставлено/відпущено відповідачу електричну енергію обсягом 31 022 кВт*год, вартістю 134 990, 59 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу № 60FB417-2135-21 від 02.11.2021 року.

В свою чергу, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку позивача за період з 02.11.2021 по 05.08.2024, відповідачем було здійснено оплати в рахунок спожитої в листопаді - грудні 2021 року, січні - квітні 2022 року електричної енергії на суму 45 187, 15 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 89 803, 44 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати відпущеної електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 89 803, 44 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 515, 14 грн. - 3 % річних за період з 16.12.2021 по 05.08.2024 та 23 591, 29 грн. - інфляційних втрат за період з березня 2022 по червень 2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 60FB417-2135-21 від 02.11.2021 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За приписом пункту 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарськи договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 60FB417-2135-21 від 02.11.2021 року позивачем було поставлено/відпущено відповідачу електричну енергію обсягом 31 022 кВт*год, вартістю 134 990, 59 грн., що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії № КОЗ81023030 від 30.11.2021, № КОЗ81025015 від за грудень 2021, № КОЗ82001645 за січень 2022, № КОЗ82003497 за лютий 2022, № КОЗ82004727 за березень 2022, № КОЗ82006061 від 30.04.2022, які підписанні представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

В свою чергу, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково у розмірі 45 187, 15 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку позивача за період з 02.11.2021 по 05.08.2024, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 89 803, 44 грн.

Відповідно до п. 5.9. договору, оплата електричної енергії за договором здійснюється споживачем за фактично спожиту електричну енергію до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання електричної енергії.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Отже, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимим відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України доказами в їх сукупності підтверджується постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії у період з листопада 2021 по квітень 2022.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, з урахуванням п. 5.9. договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплати поставлену електричної енергії за договором до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання електричної енергії, відтак починаючи з 16 числа місяця, наступного за місяцем постачання електричної енергії відбувалося прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленої позивачем у період з листопада 2021 по квітень 2022 електричної енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про постачання електричної енергії споживачу № 60FB417-2135-21 від 02.11.2021 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 89 803, 44 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 515, 14 грн. - 3 % річних за період з 16.12.2021 по 05.08.2024 та 23 591, 29 грн. - інфляційних втрат за період з березня 2022 по червень 2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України- стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування 3% річних, в той же час розмір інфляційних втрат нараховано вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 6 510, 75 грн, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 16.12.2021 по 05.08.2024 та сума інфляційних втрат у розмірі 23 591, 29 грн за період з березня 2022 по червень 2024, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" (вул. Нижньоюрківська, буд. 6, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код - 25286486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (вул. Полярна, буд. 20, корпус А, м. Київ, 04201, ідентифікаційний код - 39592941) 89 803 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот три) грн 44 коп. - заборгованості, 6 510 (шість тисяч п`ятсот десять) грн 75 коп. - 3 % річних та 23 591 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто одну) грн 29 коп. - інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 31 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков