Рішення

від 23.10.2024 по справі 914/850/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 Справа № 914/850/24

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участі секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівської міська рада, м. Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця Жук Ніни Андріївни

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1512978,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Цибак О.В..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міська рада до відповідача Фізичної особи-підприємця Жук Ніни Андріївни про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1512978,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024, справу №914/850/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою суду від 04.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.04.2024.

Ухвалою від 24.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 24.04.2024, суд відклав підготовче засідання на 29.05.2024.

27.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 27.05.2024) від представника позивача надійшла заява про зміну юридичної особи (вх.№14146/24).

29.05.2024 загальним відділом діловодства суду зареєстровано клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№14370/24).

Ухвалою від 29.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 29.05.2024, суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/3101/23 за позовом Львівської міської ради до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Жук Ніни Андріївни, відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Жук Юрія Петровича про визнання укладеними договорів оренди землі та за зустрічним позовом позивача-1 Фізичної особи-підприємця Жук Ніни Андріївни, позивача-2 Фізичної особи-підприємця Жук Юрія Петровича до відповідача Львівської міської ради про визнання укладеними договорів оренди землі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н від 07.06.2024 - задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.05.2024 у справі №914/850/24 скасовано, матеріали справи №914/850/24 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Супровідним листом від 30.07.2024 за вих.№09-01/1214/24 Західний апеляційний господарський суд повернув матеріали справи №914/850/24 на адресу Господарського суду Львівської області.

Ухвалою від 05.08.2024 суд поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 11.09.2024 та визнав явку представників обов`язковою.

11.09.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 10.09.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, а також про відкладення розгляду справи (вх.№22145/24).

Ухвалою від 11.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 11.09.2024, суд задовольнив клопотання відповідача - фізичної особи-підприємця Жук Ніни Андріївни за вх.№22145/24 від 11.09.2024 про долучення до матеріалів справи 3914/850/24 доказів та поновлення строку на їх подання, поновив процесуальні строки на подання доказів та долучив такі докази до матеріалів справи №914/850/24, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 25.09.2024.

25.09.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 24.09.2024) від представника відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду (вх.№3563/24).

25.09.2024 загальним відділом діловодства суду зареєстровано заяву представника відповідача про визнання позову та повернення позивачу 50% сплаченого судового збору (вх.№3569/24).

Ухвалою суду від 25.09.2024, занесено до протоколу судового засідання від 25.09.2024, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.10.2024.

У судове засідання 23.10.2024 позивач не з`явився. Явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував.

У судове засідання 23.10.2024 з`явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, не заперечив. Представник відповідача заявлені позовні вимог визнав у повному обсязі, просив суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

У судовому засіданні 23.10.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 23.10.2024, після повернення з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, про те, що ухвалою ЛМР від 21.09.2006 №168 відповідачу передано земельну ділянку площею 0,4588 га на вул. Бузковій, 13 в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробничих споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за функцією використання - землі промисловості. На виконання вище згаданої ухвали ЛМР було укладено договір оренди землі №С-607 від 21.11.2006 року строком на 10 років - до 21.09.2016 року.

Також позивач повідомив про те, що ухвалою ЛМР від 02.11.2006 №304 відповідачу передано земельні ділянки площею на вул. Бузковій, 13 за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за функцією використання - землі комерції для обслуговування виробничих споруд площею 0,2758 га в оренду терміном на 10 років. Відтак, на виконання наведеної ухвали між ЛМР та відповідачем був укладений договір оренди землі №С-685 від 13.03.2007 року строком на 10 років - до 02.11.2016 року.

Одночасно позивач повідомив про те, що ухвалою ЛМР від 26.12.2016 №1426 продовжено ФОП Жук Н.А. на 10 років термін оренди земельних ділянок для обслуговування виробничих споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення: площею 0,4588 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0023) та площею 0,2758 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0024). Крім того, позивач повідомив про те, що договір оренди земельних ділянок з відповідачем не було укладено.

З огляду на те, що у позивача відсутні документи, які посвідчують право на користування (оренди) земельними ділянками площею 0,4588 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0023) та площею 0,2758 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0024), позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1512978,40 грн безпідставно збережених коштів, які недоотримано місцевим бюджетом за період користування відповідачем вище згаданими земельними ділянками у період з 02.07.2021 по 08.10.2023 без правовстановлюючих документів.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 04.04.2024 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.

25.09.2024 від представника відповідача надійшла заява (вх.№3569/24) про визнання позову, у якій останній повідомив про те, що ФОП Жук Н.А. повністю визнає позовні вимоги ДМР у цій справі та ознайомлена із наслідками такого визнання. Крім того, 25.09.2024 через підсистему «Електронний суд» (документ сформований 24.09.2024) представник відповідача скерував до суду заяву (вх.№3563/24) про розстрочення виконання рішення у справі №914/850/24, у якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області на 12 місяців рівними частинами по 126 081,54 гривні, а також судового збору в аналогічній формі.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Ухвалою Львівської міської ради від 21.09.2006 №168 «Про користування приватним підприємцем Жук Н.А. земельною ділянкою на АДРЕСА_1 » передбачено передати приватному підприємцю Жук Ніні Андріївні земельну ділянку площею 0,4588 га на вул. Бузковій, 13 в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробничих споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за функцією використання землі промисловості.

На виконання вище згаданої ухвали міської ради між Львівською міською радою та приватним підприємцем Жук Ніною Андріївною було укладено договір оренди землі №С-607 від 21.11.2006 строком на 10 (десять) років до 21.09.2016 року.

Ухвалою Львівської міської ради від 02.11.2006 №304 «Про користування приватним підприємцем Жук Н.А. земельними ділянками на вул. Бузковій, 13 у м. Львові» передбачено передати приватному підприємцю Жук Ніні Андріївні земельні ділянки на вул. Бузковій, 13 за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання землі комерції для обслуговування виробничих споруд площею 0,2758 га в оренду терміном на 10 років.

На виконання згаданої вище ухвали між Львівською міською радою та приватним підприємцем Жук Ніною Андріївною було укладено договір оренди землі №С-685 від 13.03.2007 року строком на 10 (десять) років до 02.11.2016 року.

Також, ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2016 №1426 «Про продовження фізичній особі-підприємцю Жук Н.А. терміну оренди земельних ділянок на вул. Бузковій, 13» передбачено продовжити фізичній особі-підприємцю Жук Н.А. на 10 років термін оренди земельних ділянок для обслуговування виробничих споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення: площею 0,4588 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0023) та площею 0,2758 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0024).

Ухвалою Львівської міської ради від 03.03.2017 №1630 «Про внесення змін до ухвал міської ради щодо землекористування» було внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 26.12.2016 №1426, а саме: у п.1 вилучено слова «за функцією використання землі комерції» та доповнено у п. 2.1.1 після слів «договір оренди землі» словами «встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2023 №330174470 нежитлові приміщення загальною площею 7223.3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 245114946101) за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у приватній власності Жук Ніни Андріївни.

Документи, які посвідчують право користування (оренди) земельними ділянками площею 0,4588 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0023) та площею 0,2758 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0024) у матеріалах справи відсутні.

Згідно Акта обстеження земельних ділянок (примірник №1) № 162 від 25.04.2023, судом вбачається, що провідними спеціалістами відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Сенчишаком І.П., провідним спеціалістом відділу районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради Виниченко К.Д., за участю провідного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Гируна Сергія Миколайовича, головного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Лозинської Олени Валеріївни, проведено обстеження земельних ділянок, які розташовані на вул. Бузковій, 13 у м. Львові. Обстеження земельної ділянки проводилось на підставі: наказу Департаменту містобудування від 13.03.2023 №66.

За результатами такого обстеження встановлено, що земельні ділянки використовує ФОП Жук Н.А,, загальна площа земельної ділянки: 0,4588 га та 0,2758 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 4610136800:02:003:0023 та 4610136800:02:003:0024. Форма власності: комунальна; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельних ділянок: за кодом КВЦПЗ 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; інформація про плату за використання землі (своєчасно та в чи повному обсязі сплачена орендна плата за земельну ділянку): інформація відсутня; підстава набуття права на землю: ухвалою міської ради від 26.12.2016 №1426 було продовжено ФОП Жук Н.А. термін оренди земельних ділянок №1 площею 0,4588 та №2 площею 0,2758 га на вул. Бузковій, 13 терміном на 10 років для обслуговування виробничих споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Ухвалою міської ради від 03.03.2017 №1630 було внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 26.12.2016 №1426, а саме: у п. 1 вилучено слова «за функцією використання - землі комерції» та доповнено у п. 2.1.1 після слів «договір оренди землі «словам «встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки». Договір оренди земельних ділянок не було укладено.

Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки в т.ч. про обмеження щодо використання земель та земельних ділянок (витяг з державного кадастру): відповідно до інформації з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25-04-2023 наявне обмеження на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136800:02:003:0024 охоронна зона навколо інженерних комунікацій.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про земельну ділянку: відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.04.2023 №330174231 та №330174295 інформації щодо реєстрації права на земельні ділянки в Реєстрі відсутні.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, підстава набуття): відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2023 №330174470 право власності на: нежитлові приміщення загальною площею 7223,3 кв.м. на вул. Бузковій, 13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 245114946101) перебувають в приватній власності Жук Ніни Андріївни; підставою для державної реєстрації є договір дарування, нежитлових приміщень, серія та номер: 7717, виданий 13.12.2004, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М.; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, серія та номер: 5935431, виданий 20.12.2004, видавник: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; довідка, серія та номер: 1201/17, виданий 01.12.2017, видавник: СПД «Садовенко Ю.П.».

- Нежитлові приміщення загальною площею 3527,2 кв.м. на вул. Бузковій, 13 (реєстраційний номер майна 852907) перебувають в приватній власності Жук Н.А. Підставою для державної реєстрації є договір дарування, Р. №7717, 13.12.2004, посвідчений Нор Н.М,, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.

Наявність та опис об`єктів нерухомого майна, інших об`єктів, що знаходяться на земельній ділянці на час обстеження, наявність правовстановлюючих документів на зазначені об`єкти: будівлі.

За результатами обстеження земельних ділянок встановлено, що ФОП Жук Н.А. фактично використовує земельні ділянки №1 площею 0,4588 га (кадастровий номер:4610136800:02:003:0023) та №2 площею 0,2758 га (кадастровий номер:4610136800:02:003:0024) для обслуговування будівель (для розміщення станції технічного обслуговування автомобілів, магазинів та іншої комерційної діяльності) на АДРЕСА_1 за відсутності укладених договорів оренди земельних ділянок та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, ФОП Жук Н.А. фактично використовує земельні ділянки №1 площею 0,4588 га (кадастровий номер: 4610136800:02:003:0024) за кодом КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), Коефіцієнт, якого характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) 2,5, / наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489/, а не за Кодом КВЦПЗ 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємство переробної, машинобудівної та іншої промисловості, (Кф) якого становить 1,2, внаслідок чого вбачається зменшення надходження коштів до міського бюджету за використання землі. Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням: земельні ділянки №1 площею 0,4588 га (кадастровий номер: 4610136800:02:003:0023) та №2 площею 0,2758 га (кадастровий номер: 4610136800:02:003:0024) використовуються не за цільовим призначенням.

Лист Департаменту містобудування Управління державного контролю за використанням та охороною земель, до якого долучено копію акта від 25.04.2023 №162 на 4-х аркушах, надіслано на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням. Докази містяться у матеріалах справи.

Судом також було досліджено Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2021 №180, відповідно до якого заявник: Управління земельних ресурсів; кадастровий номер земельної ділянки: 4610136800:02:003:0023; місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул. Бузкова, буд. 13; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельної ділянки: 11.02; площа земельної ділянки, м2: 4588; середня (базова) вартість земель населеного пункту, грн/м2: 423.10; номер економіко-планувальної зони: 203; коефіцієнт Км2: 1,27; сукупний коефіцієнт Км3: 0,9095; Коефіцієнт Кф: 1,2; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,8972; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн: 5104654,68.

Також у матеріалах справи міститься Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2021 №179, згідного якого заявник: Управління земельних ресурсів; кадастровий номер земельної ділянки: 4610136800:02:003:0024; місце розташування земельної ділянки: м. Львів, вул. Бузкова, буд. 13; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельної ділянки: 11.02; площа земельної ділянки, м2: 2758; середня (базова) вартість земель населеного пункту, грн/м2: 423.10; номер економіко-планувальної зони: 203; коефіцієнт Км2: 1,27; сукупний коефіцієнт Км3: 0,97317 Коефіцієнт Кф: 1,2; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1,8972; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн: 3283399,00.

Згідно з Витягом №НВ-4600890382022 від 14.11.2022 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:02:003:0023) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5615069,68 грн.

Відповідно до Витягу №НВ-4600605442023 від 03.08.2023 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:02:003:0023) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6457242,96 грн.

Згідно з Витягом №НВ-4600890372022 від 14.11.2022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:02:003:0024) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3611711,32 грн.

Також матеріали справи містять Витяг №НВ-4600605432023 від 03.08.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:02:003:0024) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4153410,10 грн.

У матеріалах справи також наявна копія листа Головного управління ДПС у Львівській області від 15.01.2024 №679/5/13-01-24-11, який адресований Департаменту містобудування ЛМР, у якому повідомлено про те, що ГУ ДПС у Львівській області на лист №24-вих-2550 від 09.01.2024 року (вх.№919/5 від 09.01.2024 року) щодо надання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) повідомило, що за користування земельними ділянками за адресою м. Львів, вул. Бузкова, 13 ФОП Жук. Н.А. (кадастровий номер 4610136800:02:003:0023; 4610136800:02:003:0024, площа 0,4588 га та площа 0,2758 га) добровільно сплатила земельний податок у сумі: за 2021 рік - 83875,03 грн, за 2022 рік - 92262,54 грн, за січень-листопад 2023 року - 97260,00 грн (за листопад 2023 термін сплати до 02.01.2024, за грудень 2023 - до 30.01.2024).

Також позивачем надано копії розрахунків суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування ФОП Жук Н.А. земельною ділянкою (кадастровий номер 4610136800:02:003:0023) у АДРЕСА_1 , площею 4588 м.кв. на загальну суму 1050837,79 грн (за період з 02.07.2021 по 31.12.2021 рік, з 01.01.2022 по 31.12.2022 рік та з 01.01.2023 по 08.10.2023 рік) та щодо земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:02:003:0024) у м. Львові про вул. Бузковій, 13, площею 2758 м.кв. на загальну суму 675917,02 грн (за період з 02.07.2021 по 31.12.2021 рік, з 01.01.2022 по 31.12.2022 рік та з 01.01.2023 по 08.10.2023 рік).

Зважаючи на те, що відповідачем за фактичне користування земельними ділянками комунальної власності (кадастровий номер 4610136800:02:003:0023 та 4610136800:02:003:0024) добровільно було сплачено земельний податок протягом спірного періоду, позивач просить суд стягнути з ФОП Жук Н.А. 1512978,40 грн за користування зазначеними вище земельними ділянками у період з 02.07.2021 року по 08.10.2023 рік без документів, які підтверджують право на таке користування.

Відповідачем 11.09.2024 подано до суду клопотання про долучення доказів (вх.№22145/24), до якого останній додав копії платіжних інструкцій за спірний період про сплату земельного податку з фізичних осіб: ОСОБА_1 .

Інших доказів щодо погашення заборгованості відповідачем суду не надано, заявлені позовні вимоги відповідачем визнанні у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно зі ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно зі статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю- обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2023 №330174470 нежитлові приміщення загальною площею 7223,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 245114946101) за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у приватній власності Жук Ніни Андріївни. Також, відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна 852907) нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 3527,2 перебувають у приватній власності Жук Н.А. на підставі договору дарування. Р. №7717, 13.12.2004 року, про що здійснено державну реєстрацію 20.12.2004 року.

Також судом було встановлено, що провідними спеціалістами відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування ЛМР, провідним спеціалістом відділу районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування ЛМР, за участю провідного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування ЛМР, головного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування ЛМР, проведено обстеження земельних ділянок, які розташовані на АДРЕСА_1 , згідно якого було встановлено, що ФОП Жук Н.А. фактично використовує земельні ділянки №1 площею 0,4588 га (кадастровий номер:4610136800:02:003:0023) та №2 площею 0,2758 га (кадастровий номер:4610136800:02:003:0024) для обслуговування будівель (для розміщення станції технічного обслуговування автомобілів, магазинів та іншої комерційної діяльності) на АДРЕСА_1 за відсутності укладених договорів оренди земельних ділянок та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Акта обстеження земельних ділянок (примірник №1) №162 від 25.04.2023 року.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна (нежитлової будівлі), безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщений зазначений об`єкт, за період з 02.07.2021 року по 08.10.2023 рік.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Приписами статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Однак, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 09.11.2021 у справі №905/1680/20, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18, від 09.02.2021 у справі №922/3617/19.

Згідно зі статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Приписами частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України також визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е»» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).

При цьому, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України).

Таким чином, нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

При цьому, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Однак, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Згідно з частинами 1-2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частин 3-9 вищезазначеної статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 8 ст. 24 даного Закону на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Судом встановлено, що позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 02.07.2021 року по 08.10.2023 рік.

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

З огляду на викладене ФОП Жук Ніна Андріївна як фактичний користувач земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, а тому зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №922/3617/19.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Зі змісту положень частини 4 статті 5, абзацу 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель», пункту 289.1 статті 289 ПК України слідує, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно з частинами 1, 2 статті 20, частини 1 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи положення ПК України та законодавства про оцінку земель (Закон України «Про оцінку земель», Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 №213, Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051) у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 зробила висновок, що належними доказами на обґрунтування оцінки землі є довідка, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічна документація на земельну ділянку, виготовлена компетентним органом.

Позивачем на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використовується відповідачем, надано Витяг №НВ-4600890382022 (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:02:003:0023) від 14.11.2022 року - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5615069,68 грн, Витяг №НВ-4600605442023 (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:02:003:0023) від 03.08.2023 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6457242.96 грн, Витяг №НВ-4600605432023 (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:02:003:0024) від 03.08.2023 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4153410,10 грн, Витяг №НВ-4600890372022 (кадастровий номер земельної ділянки 4610136800:02:003:0024) від 14.11.2022 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3611711,32 грн.

Приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, зазначено, що: «обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок», про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 справі №320/5877/17 (п. 71 постанови).

З огляду на те, що судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач користувався земельними ділянками з кадастровим номером 4610136800:02:003:0023 та з кадастровим номером 4610136800:02:003:0023 без правовстановлюючих документів у період з 02.07.2021 року по 08.10.2023 року, суд приходить до висновку про доцільність задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 1512978,40 грн безпідставно збережених коштів.

Щодо клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду (вх.№3563/24 від 25.09.2024), суд повідомляє наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічне положення міститься і в ч. 1-2 ст. 18 та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положення ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі на подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

У поданому клопотанні представник відповідача покликається на те, що внаслідок нестабільної економічної ситуації, майновий стан ФОП Жук Н.А. є незадовільним. Крім того, представник відповідача покликається на наявність зобов`язань, що виникли між позивачем та відповідачем у справі №464/5382/21 у розмірі 2013132,88 грн (ухвала господарського суду Львівської області від 11.09.2024 про затвердження мирової угоди).

Згаданим клопотанням відповідач повідомив суду про те, що останній не має на меті ухилятися від своїх грошових зобов`язань, а відтак, з метою виконання рішення суду, представник відповідача просить суд розстрочити виконання рішення суду у справі №914/850/24 на 12 місяців.

Позивач не заперечив щодо розстрочення виконання рішення суду терміном на 12 місяців, письмових пояснень щодо згаданого клопотання відповідача суду не надав.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Приймаючи до уваги, що рішення у даній справі було ухвалено 23.10.2024, тому розстрочення виконання такого рішення можливе не довше ніж до 23.10.2025.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторив, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

У рішенні у справі «Чіжов проти України» від 17.05.2005 Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Таким чином, вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення суд зважає на виняткові випадки, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд зауважує, що надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»). За практикою Європейського Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України»).

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

У постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014 у справі №925/1408/13, вказано, що тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Суд також звертає увагу, що розстрочення виконання судового рішення у даному випадку не сприяє ухиленню від його виконання відповідача, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, у частині заяви відповідача щодо надання розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення судового збору слід відмовити.

З урахуванням викладеного, враховуючи фінансовий стан відповідача та матеріальні інтереси обох сторін, зважаючи на те, що виконання рішення суду у справі №914/850/24 одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для відповідача, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність суб`єктів господарювання, а отже прямо впливає на сторін спору, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2024 у справі №914/850/24 у частині стягнення 1512978,40 грн основного боргу на 12 (дванадцять) місяців починаючи з листопада 2024 року по жовтень 2025 року зі сплатою заборгованості щомісячно відповідними рівними частками.

Відтак, суд вбачає законні підстави для часткового задоволення заяви (вх.№3563/24 від 25.09.2024) про розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців, а саме у частині розстрочення заборгованості у розмірі 1512978,40 грн. Натомість, у задоволенні заяви про розстрочення судового рішення у частині стягнення судового збору - слід відмовити.

Суд також звертає увагу, що розстрочення виконання судового рішення у даному випадку не сприяє ухиленню від його виконання відповідачем, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, зважаючи на те, що відповідачем визнано заявлені позовні вимоги ЛМР, суд дійшов висновку про задоволення таких у повному обсязі, одночасно розстрочивши виконання рішення суду у цій справі за клопотанням відповідача на 12 (дванадцять місяців) пропорційними частинами на загальну суму 1512978,40 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22694,68 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №118 від 27.03.2024.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У заяві про визнання позову та повернення сплаченого судового збору (вх.№3569/24 від 25.09.2024) відповідач визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 1512978,40 грн. Визнання у цій частині позовних вимог не суперечить чинному законодавству та приймається судом. Тож, сплачена сума судового збору у розмірі 11347,34 грн підлягає поверненню позивачу на підставі його клопотання. З огляду на те, що позивач такого клопотання до суду не подавалось, суд не здійснює повернення 50% сплаченого судового збору. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача (вх.№3569/24 від 25.09.2024) у частині повернення позивачу 50% сплаченого судового збору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, решту 50% судового збору у сумі 11347,34 грн необхідно покласти на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Фізичної особи-підприємця Жук Ніни Андріївни за №3569/24 від 25.09.2024 про визнання позову - прийняти.

2.Позов задовольнити повністю.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жук Ніни Андріївни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Львівської міської ради (79006, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку із користуванням земельною ділянкою комунальної власності площею 0,4588 га з кадастровим номером 4610136800:02:003:0023 на вул. Бузковій, 13 у м. Львові та земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2758 га з кадастровим номером 4610136800:02:003:0024 на вул. Бузковій, 13 у м. Львові у сумі 1512978,40 грн.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жук Ніни Андріївни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громадян Львівської міської ради (79006, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, 1; ідентифікаційний код 34857473) 11347,34 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

5.Заяву Фізичної особи-підприємця Жук Ніни Андріївни (вх.№3563/24 від 25.09.2024) про розстрочення виконання рішення - задовольнити частково.

6.Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2024 у справі №914/850/24 у частині стягнення 1512978,40 грн безпідставно збережених коштів, на 12 місяців пропорційними частинами, та затвердити наступний графік його виконання:

- до 23.11.2024 126081,53 грн;

- до 23.12.2024 126081,53 грн;

- до 23.01.2025 126081,53 грн;

- до 23.02.2025 126081,53 грн;

- до 23.03.2025 126081,53 грн;

- до 23.04.2025 126081,53 грн;

- до 23.05.2025 126081,53 грн;

- до 23.06.2025 126081,53 грн;

- до 23.07.2025 126081,53 грн;

- до 23.08.2025 126081,53 грн;

- до 23.09.2025 126081,53 грн;

- до 23.10.2025 126081,53 грн.

7.У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Жук Ніни Андріївни за №3569/24 від 25.09.2024 у частині повернення Львівській міській раді 50% сплаченого судового збору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2024.

СуддяГоменюк З.П.