Рішення

від 09.10.2024 по справі 922/1098/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024м. ХарківСправа № 922/1098/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Желтухіна А.М.,

розглянувши справу № 922/1098/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, Тупик Прохідний, буд. 2, оф. 9, ЄДРПОУ 41853226)

до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу - Філії Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 2, ЄДРПОУ ВП 05471247)

про стягнення заборгованості за договором поставки, а також 3% річних, інфляційних втрат та пені в загальному розмірі 573384,68 грн,

та

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу - Філії Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 2, ЄДРПОУ ВП 05471247)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, Тупик Прохідний, буд. 2, оф. 9, ЄДРПОУ 41853226)

про стягнення пені за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання у розмірі 993271,31 грн та штрафу за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання понад 20 днів у розмірі 36039,12 грн,

за участі представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Шевер Ю.М.;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Срібної О.О.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" (далі по тексту - ТОВ "Компанія "ДІОМ") звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС з позовом, в якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу - Філії Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (далі по тексту - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС) на користь ТОВ "Компанія "ДІОМ" грошові кошти в розмірі 573384,68 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 514840,14 грн; 3% річних у розмірі 7990,17 грн; інфляційні втрати в розмірі 10209,82 грн; пеня в розмірі 40344,55 грн; а також просить покласти на відповідача судові витрати, які складаються з 8600,77 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на надання правничої допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС своїх зобов`язань по договору про закупівлю (поставку) товарів від 31.08.2023 № 12/267 в частині внесення оплати за поставлену позивачем продукцію в порядку та розмірах, передбаченим зазначеним договором.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2024, після усунення позивачем - ТОВ "Компанія "ДІОМ" недоліків позову, прийнято до розгляду вказаний позов та відкрито провадження у справі № 922/1098/24, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив, та встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на цю відповідь.

Відповідач - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС 06.05.2024 за вх. № 11853/24 підсистему Електронний суд ЄСІТС подав відзив на позов, в якому просить поновити пропущений строк на подання відзиву на позов, посилаючись на поважність причин пропуску зазначеного строку, не погоджується з доводами позивача по суті позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить зменшити на 99% розмір нарахованих позивачем пені, інфляційних і 3% річних, а також просить розстрочити виконання рішення у даній справі рівними частинами на один рік. Посилається на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" (до складу якого входять Вуглегірська ТЕС, Зміївська ТЕС та Трипільська ТЕС) своїх договірних зобов`язань. Зазначає, що Вуглегірська ТЕС влітку 2022 року була захоплена та дотепер перебуває в окупації РФ, а Зміївська ТЕС та Трипільська ТЕС внаслідок масованих ракетних обстрілів у 2022 році початку 2023 року зазнали масштабних руйнувань, але на дату укладення між сторонами договору про закупівлю (поставку) товарів від 31.08.2023 № 12/267 відповідач частково відновив роботу двох станцій, почав виробництво електричної енергії та був готовий належно виконувати свої зобов`язання за Договором, що підтверджується сплаченими 29.09.2023 попередньої оплатою по Договору в розмірі 9% на суму 92629,44 грн та 29.02.2024 - частковою оплатою поставленої продукції на суму 421741,84 грн. Однак, у подальшому, внаслідок ворожих масованих ракетних атак 22.03.2024, 04.04.2024, 11.04.2024 Зміївська ТЕС та Трипільська ТЕС були істотно пошкоджені та зупинили виробництво електричної енергії, що є загальновідомим фактом, адже пошкодження ворожими військами об`єктів електроенергетики України постійно висвітлюється в інтернет-мережі, пресі, в ефірах українського радіо та телебачення. Отже, на думку відповідача, з огляду на вимоги чинного законодавства, враховуючи стратегічне значення ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" для економіки і безпеки держави та здійснення ним господарської діяльності в умовах тривалої дії воєнного стану, що є форс-мажорними, невідворотними обставинами, які безумовно впливають на об`єкт критичної, енергетичної інфраструктури, і наявність яких є загальновідомим фактом, в силу чого цей факт не підлягає доказуванню, а також враховуючи відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання та враховуючи відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану й ускладнення в господарській діяльності позивача чи завдання йому збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Договору, з огляду на завдані масштабні руйнування ракетними обстрілами та незначний період прострочення зобов`язання, існують достатні та обґрунтовані підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 99% на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України. Крім того, відповідач зазначає, що екстраполюючі до нарахувань щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних наведені у відзиві на позов факти, які є підставою для зменшення розміру пені, на його думку, загальна сума всіх цих нарахувань носитиме надмірний тягар для ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО", тому просить також зменшити інфляційні втрати та 3% річних на 99%. Окрім того, як вважає відповідач, зазначені вище обґрунтування свідчать про наявність підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення, зокрема, зважаючи на те, що на теперішній час підприємство відповідача, яке являється підприємством критичної інфраструктури, є недієздатним, генерація втрачена, про що висвітлюється в усіх засобах масової інформації та підтверджено міністром енергетики України та Президентом України, підприємство знаходиться в дуже скрутному фінансовому стані, а тому негайне стягнення з відповідача заборгованості може значно негативно вплинути на працездатність підприємства, що є обставинами, які можуть істотно ускладнити виконання судового рішення. Відповідач у відзиві також не погоджується з визначеним позивачем розміром витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, вважає, що позивачем не надано належно оформлених документів на підтвердження конкретного виконання представником позивача робіт по договору про надання правової допомоги, зокрема, начебто не надано детального опису робіт (наданих послуг), що ставить під сумнів обґрунтованість та пропорційність таких витрат до предмета позову.

Одночасно з відзивом на позов 06.05.2024 за вх. № 11836/24 відповідач - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС через підсистему Електронний суд ЄСІТС подав до суду зустрічний позов, в якому, посилаючись на поважність причин пропуску строку на подання зустрічного позову, просить суд поновити пропущений строк, стягнути з ТОВ "Компанія "ДІОМ" на користь ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС пеню за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання в розмірі 993271,31 грн та штраф за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання понад 20 днів у розмірі 36039,12 грн, просить покласти на відповідача за зустрічним позовом судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 12351,72 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" своїх зобов`язань за договором про закупівлю (поставку) товарів від 31.08.2023 № 12/267 в частині своєчасної поставки продукції за вказаним договором.

Ухвалою суду від 13.05.2024 у справі № 922/1098/24 поновлено відповідачу за первісним позовом пропущений строк на подання відзиву на позов, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи наданий відповідачем відзив. Також зазначеною ухвалою суду залишено без руху зустрічний позов, з наданням заявнику строку для усунення недоліків зустрічного позову, шляхом подання до суду належних доказів на підтвердження сплати судового збору за подання зустрічного позову.

14.05.2024 за вх. № 12590/24 від ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС через підсистему Електронний Суд ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків зустрічного позову, з доданою до неї платіжною інструкцією № Зм.1616 від 09.05.2024 про сплату судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 12351,72 грн, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору.

Крім того, 16.05.2024 за вх. № 12815/24 від ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження викладених у відзиві на первісний позов доводів щодо обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, та щодо підстав для зменшення штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду.

Також, 16.05.2024 за вх. № 12851/24 від ТОВ "Компанія "ДІОМ" через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив на первісний позов, в якій позивач за первісним позовом заперечує проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення, вважає безпідставним посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, оскільки договір про закупівлю (поставку) товарів від 31.08.2023 № 12/267 був укладений вже після повномасштабного вторгнення РФ на територію України, а отже, укладаючи зазначений договір, відповідач мав усвідомлювати про можливість виникнення обставин, які можуть ускладнити його виконання в належний спосіб та/або строки. Зазначає, що відповідач не повідомив позивачу про виникнення форс-мажорних обставин в зазначений у п. 10.2 Договору термін та не надав суду передбачені п. 10.3 Договору документи на підтвердження виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії. Посилається на те, що 3% річних та інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому клопотання відповідача в частині зменшення 3% річних та інфляційних задоволенню не підлягає. Також зазначає, що внаслідок військової агресії РФ проти України ТОВ "Компанія "ДІОМ" зазнало значних негативних наслідків у своїй господарській діяльності, кількість працівників товариства скоротилося до 2-х осіб (директор, бухгалтер), багато контрагентів, з якими працювало товариство, фізично припинило своє існування, відтак, розстрочення виконання рішення суду ще більше погіршить його і без того складне становище.

Ухвалою суду від 27.05.2024 у справі № 922/1098/24, враховуючи усунення недоліків зустрічного позову ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС, зустрічний позов було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, встановлено відповідачу за зустрічним позовом (ТОВ "Компанія "ДІОМ") строк 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на зустрічний позов, встановлено позивачу за зустрічним позовом строк 5 днів з дня вручення відзиву на зустрічний позов для подання до суду відповіді на цей відзив, встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив. Також зазначеною ухвалою суду здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання суду на 26.06.2024 об 11:00. Окрім того, вказаною ухвалою суду прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи подану ТОВ "Компанія "ДІОМ" відповідь на відзив на первісний позов разом з доданими до неї доказами та подану ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів разом з доказами, які надані до цієї заяви.

11.06.2024 за вх. № 15216/24 відповідач за зустрічним позовом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" через підсистему Електронний суд ЄСІТС надав відзив на зустрічний позов, в якому просить відмовити в зустрічних позовних вимогах ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС у повному обсязі, покласти на позивача за зустрічним позовом судові витрати відповідача на правничу допомогу в зв`язку з розглядом зустрічного позову в сумі 5300,00 грн. Вважає невірним розрахунок сум пені та штрафу, наведений у зустрічному позові, надає свої контррозрахунки зазначених сум, зокрема контррозрахунок пені, здійснений виходячи з дат підписання актів приймання-передачі продукції, та контррозрахунок пені, здійснений виходячи з дат фактичної передачі продукції за видатковими накладними. Водночас, відповідач за зустрічним позовом посилається на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором у зв`язку з обставинами непереборної сили відповідно до умов п. 10.1 Договору. Зазначає, що у зв`язку з передбаченими в п. 9, 12.5 Додатку 1 до Договору умовами щодо поставки нової продукції 2023 року з гарантійним строком не менше 80% до кінця терміну придатності, він мав закуповувати таку продукцію безпосередньо перед поставкою, проте, 06.11.2023 польські перевізники почали блокування руху вантажівок у пунктах пропуску з Україною "Краківець-Корчова", "Ягодин-Дорохуськ" та "Рава-Руська-Хребене", що завадило своєчасному постачанню продукції покупцю. Вказані форс-мажорні обставини постачальник не міг передбачити, проте, незважаючи на перешкоди, які склалися не з його вини, постачальник виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, при цьому покупець не довів, що несвоєчасне постачання продукції вкрай негативно вплинуло на його майнові та інші інтереси, завдало йому будь-які збитки. Також відповідач за зустрічним позовом посилається на настання негативних наслідків для нього самого у зв`язку з повномасштабною агресією РФ проти України, зазначає, що подальша господарська діяльності ТОВ "Компанія "ДІОМ" наразі знаходиться під великим питанням, оскільки кількість працівників товариства скоротилася лише до 2-х осіб (директор та бухгалтер), а значна кількість контрагентів, з якими воно працювало, припинили своє існування.

У підготовчому засіданні 26.06.2024 протокольними ухвалами суду прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на зустрічний позов, а також, враховуючи клопотання представника ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю підготувати та надати суду відповідь на відзив на зустрічний позов, було продовжено строк підготовчого провадження у справі на 14 днів до 09.08.2024 та відкладено підготовче засідання суду на 31.07.2024 о 12:00.

05.07.2024 за вх. № 17292/24 ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС через підсистему Електронний суд ЄСІТС надало відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій просить зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Вважає контррозрахунок пені, здійснений відповідачем за зустрічним позовом виходячи з суми за кожним актом приймання-передачі продукції, помилковим та таким, що суперечить умовам п. 9.2 Договору, згідно з якими пеня стягується в розмірі 2% від вартості зобов`язання, з якої допущено прострочення, за кожний день прострочення. Зазначає про безпідставність посилання відповідача за зустрічним позовом на наявність обставин, які начебто унеможливили своєчасну поставку продукції, а саме, необхідність закуповувати продукцію безпосередньо перед поставкою, оскільки відповідач у відзиві на зустрічний позов визнає прострочення строку поставки продукції, але не надає доказів, що порушення сталося внаслідок незалежних від нього обставин. Всупереч умовам п. 1.4 Договору, яким Постачальник гарантував, що зазначена в Договорі продукція належить йому на праві власності та є в наявності, такої продукції він не мав та лише після укладення Договору почав її закуповувати, а отже, як вважає позивач за зустрічним позовом, не обставини непереборної сили унеможливили вчасне виконання відповідачем Договору, а його свідомі дії.

31.07.2024 підготовче засідання суду у справі не відбулось у зв`язку з відпусткою судді Новікової Н.А., в провадженні якої перебуває зазначена справа.

Ухвалою суду від 05.08.2024 у справі № 922/1098/24, зважаючи на необхідність вчасного повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення підготовчого засідання суду, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 16 днів до 26.08.2024 та призначено підготовче засідання суду на 14.08.2024 о 12:00.

У підготовчому засіданні 14.08.2024 протокольними ухвалами суду прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив на зустрічний позов, та, враховуючи, що судом виконані завдання та мета підготовчого провадження, справа є сформованою, сторонами по справі реалізовано всі свої права та обов`язки, передбачені господарським процесуальним законодавством, зокрема право на подання до суду обґрунтувань та доказів в підтвердження своїх позицій по суті заявлених первісних та зустрічних позовних вимог, було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 11.09.2024 о 10:20.

11.09.2024 розгляд справи по суті не розпочато, протокольною ухвалою суду за клопотанням ТОВ "Компанія "ДІОМ" було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 25.09.2024 о 13:00.

25.09.2024 протокольною ухвалою суду оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.10.2024 об 11:30.

Представник ТОВ "Компанія "ДІОМ" (позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом) у судових засіданнях 25.09.2024 та 09.10.2024 підтримала первісний позов у повному обсязі з підстав нездійснення відповідачем повної оплати за поставлену продукцію, заперечила проти задоволення зустрічного позову, визнала, що поставка продукції відбулась з простроченням строку, встановленого Договором, але зазначила, що порушення строку поставки сталося внаслідок незалежних від Постачальника обставин, а також не погодилася з розрахунком пені по зустрічному позову, пояснила, що у відзиві на зустрічний позов наведено контррозрахунок за яким розмір пені є значно меншим від розміру, заявленого позивачем за зустрічним позовом.

Представник ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС (відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом) у судових засіданнях 25.09.2024 та 09.10.2024 підтвердила, що продукцію по Договору поставлено в повному обсязі, натомість Покупець оплатив її частково, пояснила, що не заперечує проти періодів нарахування заборгованості за первісним позовом, просила зменшити на 99% нараховані позивачем за первісним позовом пеню, інфляційні та 3% річних, а також розстрочити виконання рішення суду у даній справі рівними частинами на один рік, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС своїх договірних зобов`язань, зустрічні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, вважає, що відповідачем за зустрічним позовом не вірно виконано контррозрахунок пені, а його посилання на наявність обставин, які начебто унеможливлювали своєчасну поставку продукції, не доведені належними доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, об`єктивно оцінивши надані суду докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2023 між Постачальником - ТОВ "Компанія "ДІОМ" та Покупцем - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/267 (далі Договір), згідно з умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю Товари (Продукцію), а Покупець - зобов`язаний прийняти та оплатити Продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатку до Договору (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору, ціною договору є загальна сума цін на Продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором. Ціни на Продукцію визначаються в Додатку до Договору.

Відповідно до п. 2.5 Договору, розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі його рахунку в порядку, передбаченому Додатком № 1 до Договору.

Постачальник протягом 10 днів з дня надходження попередньої оплати (в разі, якщо такий порядок розрахунків передбачений договором) підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом приймання-передачі товарів або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням (п. 2.6 Договору).

При надходженні коштів Постачальнику від Покупця зазначені кошти надходять в першу чергу в рахунок оплати вартості продукції (п. 2.7 Договору).

Постачальник здійснює поставку Продукції за умовами згідно Додатку до Договору. Місце, строк (термін) поставки Продукції визначається в Додатку до Договору (п. 3.1, 3.2 Договору).

Згідно з п. 5.3 Договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання Акту приймання-передачі продукції не співпадають до підписання Акту приймання передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю і якістю), продукція вважається переданою на відповідальне зберігання.

Відповідно до п. 7.1 Договору, Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену Продукцію.

Згідно з п. 7.4 Договору, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену Продукцію.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 9.1 Договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки Продукції з Постачальника стягується пеня у розмірі 2% вартості зобов`язання, з якої допущено прострочення в кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 9.2 Договору).

У випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного Банку України від ціни неоплаченої Продукції (п. 9.10 Договору).

Згідно з п. 12.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку до Договору.

У п. 1 Додатку № 1 до Договору сторони визначили найменування, асортимент, кількість, ціну продукції, що поставляється за цим Договором.

Пунктом 2 Додатку № 1 до Договору сторони узгодили загальну вартість поставленої Продукції: 1.029.215,99 грн, в тому числі ПДВ 171.536, 00 грн.

Згідно з п. 3 Додатку № 1 до Договору, розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: попередня оплата у розмірі 9% протягом 20 робочих днів на підставі рахунку Постачальника за кожну партію продукції, 91% протягом 15 календарних днів з моменту постачання продукції на склад Покупця та підписання Акту приймання-передачі продукції. Рахунок надається на кожну партію продукції на підставі письмової заявки Покупця.

Строк поставки продукції повинен складати не більше 20 календарних днів від дати отримання попередньої оплати за кожну партію продукції (п. 6 Додатку № 1 до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Постачальник відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору виставив Покупцю рахунок на оплату продукції від 12.09.2023 № 151 на загальну суму 1.029.215,99 грн (том 1 а.с. 21).

Покупець, в свою чергу, на виконання умов п. 3 Додатку № 1 до Договору перерахував Постачальнику по платіжній інструкції № ЗМ.1858 від 29.09.2023 (том 1 а.с. 41) попередню оплату на суму 92629,44 грн, що становить 9% від загальної вартості, зазначеної у виставленому Постачальником рахунку на оплату.

Таким чином, відповідно до умов п. 6 Додатку № 1 до Договору, поставка продукції по Договору мала відбутись по 19.10.2023 включно (у строк 20 календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати).

Постачальник - ТОВ "Компанія "ДІОМ" поставив Покупцю - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС продукцію на загальну суму 1.029.211,42 грн (що на 4,57 грн менше від загальної ціни Договору та вартості Продукції, зазначеної у виставленому Постачальником рахунку на оплату, а саме: 1.029.215,99 грн), частину якої поставлено з порушенням 20-тиденного строку поставки, визначеного п. 6 Додатку № 1 до Договору. Покупець прийняв поставлену продукцію без заперечень та зауважень, що підтверджується наданими до первісного позову відповідними видатковими накладними та актами приймання-передачі продукції, які підписані уповноваженими представниками Постачальника та Покупця, а саме:

- видатковою накладною № 157 від 17.10.2023 на суму 221.960,32 грн (том 1 а.с. 22) та актом приймання-передачі продукції від 19.10.2023 на суму 221.960,32 грн (том 1 а.с. 25), за яким поставку не прострочено, кінцевий строк оплати - 03.11.2023;

- видатковою накладною № 167 від 25.10.2023 на суму 292.410,96 грн (том 1 а.с. 26) та актом приймання-передачі продукції від 25.10.2023 на суму 292.410,96 грн (том 1 а.с. 28), за яким поставку прострочено на 5 днів, кінцевий строк оплати - 09.11.2023;

- видатковою накладною № 178 від 15.11.2023 на суму 263.453,40 грн (том 1 а.с. 29) та актом приймання-передачі продукції від 23.11.2023 на суму 263.453,40 грн (том 1 а.с. 32), за яким поставку прострочено на 34 дні, кінцевий строк оплати - 08.12.2023;

- видатковою накладною № 201 від 21.12.2023 на суму 142.203,60 грн (том 1 а.с. 33) та актом приймання-передачі продукції від 27.12.2023 на суму 142.203,60 грн (том 1 а.с. 36), за яким поставку прострочено на 68 днів, кінцевий строк оплати - 11.01.2024;

- видатковою накладною № 4 від 23.01.2024 на суму 109.183,14 грн (том 1 а.с. 37) та актом приймання-передачі продукції від 29.01.2024 на суму 109.183,14 грн (том 1 а.с. 40), за яким поставку прострочено на 101 днів, кінцевий строк оплати - 13.02.2024.

Тобто, враховуючи, дату підписання останнього акту приймання-передачі продукції - 29.01.2024, відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору, Покупець мав здійснити остаточний розрахунок з Постачальником за поставлену продукцію не пізніше 13.02.2024 (протягом 15 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі продукції).

Втім, Покупець - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС не виконав належним чином свої зобов`язання за Договором, лише частково оплатив вартість поставленої ТОВ "Компанія "ДІОМ" продукції, а саме: по платіжній інструкції № ЗМ.122 від 29.02.2024 на суму 421.741,84 грн (том 1 а.с. 42) перерахував оплату за продукцію, поставлену по видатковим накладним № 157 від 17.10.2023 на суму 221.960,32 грн та № 167 від 25.10.2023 на суму 292.410,96 грн, що підтверджується призначенням платежу, вказаним у зазначеній платіжній інструкції.

Отже, враховуючи вказану оплату на суму 421.741,84 грн та здійснену раніше попередню оплату на суму 92629,44 грн, продукція по видатковим накладним № 157 від 17.10.2023 та № 167 від 25.10.2023 оплачена Покупцем у повному обсязі на загальну суму 514.371,28 грн (92629,44 грн + 421.741,84 грн = 514.371,28 грн). У зв`язку з чим у нього залишилась заборгованість перед Постачальником по видатковим накладним № 178 від 15.11.2023, № 201 від 21.12.2023 та № 4 від 23.01.2024, в загальному розмірі 514.840,14 грн (1.029.211,42 грн - 514.371,28 грн = 514.840,14 грн).

Зазначені обставини стали підставою для подання ТОВ "Компанія "ДІОМ" до суду первісного позову про стягнення з ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС основного боргу в розмірі 514840,14 грн, а також нарахованої на підставі п. 9.10 Договору пені в розмірі 40344,55 грн і нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 7990,17 грн та інфляційних втрат у розмірі 10209,82 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог за первісним позовом, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між ТОВ "Компанія "ДІОМ" (Постачальником) та ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС (Покупцем) на підставі укладеного між ними договору про закупівлю (поставку) товарів від 31.08.2023 № 12/267, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки, сторони у договорі погодили всі суттєві умови, передбачені чинним законодавством України відносно вказаного виду договору, взявши на себе зобов`язання належним чином виконувати умови договору, а відтак, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач за первісним позовом (ТОВ "Компанія "ДІОМ") на підставі Договору у період з жовтня 2023 року по січень 2024 року поставив відповідачу за первісним позовом (ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС) продукцію на загальну суму 1.029.211,42 грн, яку останнім прийнято без заперечень та зауважень, що підтверджується наявними у справі відповідними видатковими накладними та актами приймання-передачі продукції, підписаними уповноваженими представниками Постачальника та Покупця.

Відповідач за первісним позовом не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання в частині оплати вартості поставленої продукції в строки та розмірах, визначених Договором, поставлену продукцію оплатив лише частково на загальну суму 514.371,28 грн, зокрема по платіжній інструкції № ЗМ.1858 від 29.09.2023 перерахував попередню оплату в сумі 92629,44 грн та по платіжній інструкції № ЗМ.122 від 29.02.2024 перерахував частину заборгованості за поставлену продукцію в сумі 421.741,84 грн (том 1 а.с. 41, 42), у зв`язку з чим у нього залишилась заборгованість за поставлену продукцію в загальному розмірі 514.840,14 грн (1.029.211,42 грн - 514.371,28 грн = 514.840,14 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем за первісним позовом - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС всупереч ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів погашення ним заборгованості перед позивачем за первісним позовом за поставлену продукцію в загальному розмірі 514.840,14 грн або доказів, які б могли спростувати наявність у нього обов`язку щодо сплати вищезазначеної заборгованості.

З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Компанія "ДІОМ" в частині стягнення з ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС суми основного боргу в розмірі 514840,14 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Також у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання за Договором позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом нараховану на підставі п. 9.10 Договору пеню в розмірі 40344,55 грн та нараховані на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні в розмірі 10209,82 грн і 3% річних у розмірі 7990,17 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1-3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 9.10 Договору сторони передбачили обов`язок Покупця у випадку несвоєчасної оплати продукції сплатити Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої Продукції.

Порядок нарахування процентів річних та інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України, згідно з ч. 1, 2 якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення боржником грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

На підставі викладеного, враховуючи порушення Покупцем - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС строку оплати за поставлену продукцію, з огляду на умови п. 9.10 Договору та вимоги ст. 625 ЦК України, у Постачальника - ТОВ "Компанія "ДІОМ" виникло право вимагати сплати Покупцем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, шляхом здійснення власного розрахунку, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки виконані вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Компанія "ДІОМ" в частині стягнення з ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС пені в розмірі 40344,55 грн, 3% річних у розмірі 7990,17 грн та інфляційних втрат в розмірі 10209,82 грн є належно обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження матеріалами справи, тому суд задовольняє вказані позовні вимоги в повному обсязі.

Стосовно клопотань відповідача за первісним позовом - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС про зменшення на 99% нарахованих позивачем за первісним позовом пені, інфляційних витрат та 3% річних та про розстрочення виконання рішення у даній справі рівними частинами на один рік, суд зазначає таке.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зауважував, що неустойка за своєю суттю має подвійну правову природу, адже є способом забезпечення виконання зобов`язання та, одночасно, мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, окрім забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання), є також захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Разом з тим, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 звертає увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Крім того, вирішуючи питання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, річних та інфляційних суд має зауважувати на ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення зазначених сум та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо права суду зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас, закріплений законодавцем у ст. 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (ст. 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 ГК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Крім того, відповідно до приписів ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд може розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Таким чином, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки повинні визначатись господарським судом.

Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідач за первісним позовом - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС у відзиві на первісний позов просить зменшити на 99% розмір нарахованих позивачем пені, інфляційних та 3% річних, а також розстрочити виконання рішення у даній справі рівними частинами на один рік, тобто фактично відповідач просить майже повністю звільнити його від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а в частині задоволених судом позовних вимог розстрочити виконання рішення. При цьому, обґрунтовуючи зазначені клопотання, відповідач посилається на наявність обставин, які мають істотне значення та свідчать про неможливість виконання ним договірних зобов`язань, зокрема посилається на завдані масштабні руйнування ворожими ракетними обстрілами його Філіям - Зміївській ТЕС та Трипільській ТЕС, які мають стратегічне значення як об`єкти критичної енергетичної інфраструктури для економіки і безпеки держави в умовах воєнного стану, вважає, що вказані обставини є форс-мажорними, невідворотними обставинами, наявність яких є загальновідомим фактом, в силу чого цей факт не підлягає доказуванню, а також посилається на незначний період прострочення ним зобов`язання, відсутність в його діях прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, та відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану й ускладнення в господарській діяльності позивача чи завдання йому збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Договору.

Суд зазначає, що існування на території України надзвичайних обставин, зокрема введення з 24.02.2022 у зв`язку з повномасштабною військовою агресією РФ проти України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який в подальшому відповідними Указами Президента України був неодноразово продовжений та триває по теперішній час, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб`єктами господарювання, в тому числі між підприємствами критичної енергетичної інфраструктури та їх контрагентами, дійсно є загальновідомим фактом.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов`язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору, за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, але не від виконання цих зобов`язань в цілому.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відповідно до п. 10.1 договору про закупівлю (поставку) товарів від 31.08.2023 № 12/267, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

За умовами п. 10.2, 10.3 Договору, Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити іншу Сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, враховуючи умови п. 10.3 Договору та вимоги ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", саме сертифікат ТПП України є належним доказом, що може засвідчити форс-мажорні обставини щодо неможливості виконання зобов`язань за цим Договором, тому судом відхиляється як безпідставне посилання відповідача за первісним позовом на те, що наявність обставин непереборної сили є загальновідомим фактом і не потребує доказування.

Суд зауважує, що відповідачем за первісним позовом - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС не надано до матеріалів справи жодного належного доказу на підтвердження обставин, на які він посилається як на підстави для зменшення розміру пені, інфляційних і 3% річних, та для розстрочення виконання рішення у даній справі, зокрема не надано доказів письмового повідомлення про виникнення у нього обставин непереборної сили Постачальнику (позивачу за первісним позовом) в порядку, передбаченому п. 10.2 Договору, як не надано і сертифікату ТПП України чи інших документів, які б свідчили про наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що унеможливили здійснення ним остаточного розрахунку з Постачальником за поставлену продукцію в межах строку, визначеного Договором, а саме у строк 13.02.2024 (протягом 15 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі останньої частини поставленої продукції - 29.01.2024), та унеможливлюють виконання зобов`язання за Договором на теперішній час.

Документи, надані відповідачем за первісним позовом разом із заявою про долучення до матеріалів справи додаткових доказів від 16.05.2024 за вх. № 12815/24 (зокрема Акти та накази щодо простою Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС, Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, Перелік пошкодженого майна тощо), свідчать про значні пошкодження Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС внаслідок ворожих ракетних обстрілів у періоди з червня 2022 року по березень 2023 року, тобто до укладення між сторонами договору від 31.08.2023 № 12/267, та з березня 2024 року по квітень 2024 року, тобто понад місяць після закінчення встановленого договором строку для остаточного розрахунку за поставлену продукцію (13.02.2024), а відтак, вказані документи не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів на підтвердження неможливості вчасного виконання відповідачем зобов`язань з оплати за поставлену по Договору продукцію.

Як зазначає сам відповідач у відзиві на первісний позов, на дату укладення між сторонами договору про закупівлю (поставку) товарів від 31.08.2023 № 12/267 він частково відновив роботу Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС після обстрілів у 2022-2023 роках, почав виробництво електричної енергії та, враховуючи спроможність вказаних ТЕС, був готовий належно виконувати свої зобов`язання за вказаним Договором, і лише внаслідок ворожих масованих ракетних атак 22.03.2024, 04.04.2024 та 11.04.2024 Зміївська ТЕС і Трипільська ТЕС (тобто після закінчення встановленого договором строку для остаточного розрахунку за поставлену продукцію - 13.02.2024) були істотно пошкоджені та зупинили виробництво електричної енергії.

Щодо посилання відповідача за первісним позовом - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС на своє скрутне фінансове становище, як на обставину, яка істотно ускладнює виконання судового рішення або робить його неможливим, суд зазначає, що наданий відповідачем за первісним позовом до заяви від 16.05.2024 за вх. № 12815/24 Звіт про фінансові результати за 2023 рік свідчить про збитковість відповідача станом на 31.12.2023, однак не може бути належним доказом, який би свідчив про тяжкий фінансовий стан і відсутність у відповідача на момент подання первісного позову до суду (03.04.2024), а також на теперішній час можливості виконати свій обов`язок щодо сплати заборгованості за Договором та сплатити позивачу за первісним позовом всіх заявлених ним до стягнення сум, у разі задоволення судом первісного позову. Будь-яких інших належних доказів на підтвердження того, що стягнення з відповідача за первісним позовом сум у розмірі, заявленому позивачем, та негайне виконання рішення суду стане непомірним тягарем для відповідача, або доказів на підтвердження інших виняткових обставин, які можуть істотно ускладнити виконання відповідачем за первісним позовом рішення суду по даній справі, в матеріалах справи не міститься. За таких обставин, відповідачем за первісним позовом - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС не доведено відповідними засобами доказування наявність підстав для зменшення розміру пені, інфляційних і 3% річних та розстрочення виконання рішення у даній справі.

До того ж, зменшення зазначених сум на 99% не відповідатиме принципам дотримання розумного балансу щодо інтересів боржника та кредитора.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ступеню виконання зобов`язання відповідачем за первісним позовом, причин та тривалості неналежного виконання зобов`язання та інших обставин справи в їх сукупності, з огляду на загальні засади щодо справедливості, добросовісності та розумності, а також враховуючи практику Верховного Суду у правовідносинах щодо зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України та розстрочення виконання судового рішення, з огляду на те, що відповідачем за первісним позовом не доведено належними доказами наявність підстав для зменшення розміру пені, інфляційних і 3% річних та розстрочення виконання рішення у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування судом положень ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 331 ГПК України, а тому відмовляє у задоволенні клопотання ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС про зменшення розміру нарахованих позивачем пені, інфляційних та 3% річних, та про розстрочення виконання рішення у даній справі в повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат за первісним позовом суд зазначає таке.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач за первісним позовом - ТОВ "Компанія "ДІОМ", звертаючись до суду через підсистему Електронний Суд ЄСІТС з вимогами майнового характеру на загальну суму 573384,68 грн, сплатив судовий збір за подання первісного позову в розмірі 8600,77 грн, тобто у розмірі, що становить 1,5 відсотка від ціни позову. Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування зазначеного судового збору, наявною в матеріалах справи.

Водночас, позивач за первісним позовом не врахував необхідність застосування коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку з чим за вказаний позов мав справлятись судовий збір в сумі 6880,62 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги за первісним позовом задоволені судом в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача за первісним позовом - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 6880,62 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч. 1 цієї статті, - повністю.

Отже, зважаючи на відсутність відповідного клопотання, у суду відсутні підстави для повернення позивачу за первісним позовом переплаченої ним суми судового збору в розмірі 1720,15 грн (8600,77 грн - 6880,62 грн = 1720,15 грн).

Щодо витрат позивача за первісним позовом на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. До розподілу підлягають витрати, що складаються із: 1) розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу, а саме: якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України); якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України); у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову та (або) значенням справи для сторони) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Одночасно, керуючись критеріями, визначеними ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн позивачем за первісним позовом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" надано до позову: договір про надання правничої допомоги № 12 від 02.04.2024, укладений між Клієнтом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" та адвокатом Шевер Юлією Миколаївною, предметом якого є надання правової допомоги Клієнту у справі за позовом до ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних та пені; опис наданих послуг від 02.04.2024, виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги № 12 від 02.04.2024, на загальну суму 6000,00 грн; квитанцію від 02.04.2024 № 1, яка є додатком № 1 до договору № 12 від 02.04.2024 та свідчить про сплату Клієнтом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" адвокату Шевер Ю.М. плати за надання правничої допомоги по вищезазначеному договору на суму 6000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Філії Зміївської ТЕС у відзиві на позов не погоджується з визначеним позивачем розміром витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, з посиланням на те, що позивачем не надано належно оформлені документи на підтвердження конкретного виконання представником позивача робіт по договору про надання правової допомоги, зокрема, як вважає відповідач, не надано детального опису робіт (наданих послуг), що ставить під сумнів обґрунтованість та пропорційність таких витрат до предмета позову.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача за первісним позовом, оскільки з наданого позивачем в обґрунтування витрат на правову допомогу опису наданих послуг від 02.04.2024, виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги № 12 від 02.04.2024, який складено між сторонами відповідно до вимог п. 6.1 зазначеного договору про надання правничої допомоги, вбачається, що адвокатом Шевер Ю.М. на виконання умов зазначеного Договору надано Клієнту - ТОВ "Компанія "ДІОМ" послуги з правової допомоги на загальну суму 6000,00 грн, а саме: 1) вивчення та аналіз документів щодо стягнення заборгованості за договором № 12/267 від 31.08.2023 витрати часу адвокатом на надання послуги 0,5 години, вартість послуги 500,00 грн; 2) складання розрахунку 3% річних, інфляційних втрат, пені витрати часу на надання послуги 1,5 години, вартість послуги 1500,00 грн; 3) складання позовної заяви про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, пені витрати часу адвокатом на надання послуги 2 години, вартість послуги 4000,00 грн.

Відповідно до наданої позивачем квитанції від 02.04.2024 № 1, Клієнт оплатив надані послуги з правової допомоги в сумі 6000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд даної справи було здійснено в порядку загального позовного провадження, в межах якого відбулось кілька судових засідань, інтереси позивача за первісним позовом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" представляв адвокат Шевер Ю.М. на підставі Ордеру на надання правничої допомоги від 02.04.2024 Серія АЕ № 1275273, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги № 12 від 02.04.2024. Під час розгляду справи зазначеним адвокатом, окрім позовної заяви, також були надані суду відповідь відзив на первісний позов та відзив на зустрічний позов.

Суд зауважує, що виключною прерогативою суду є надання оцінки обставинам справи та доказам сторін на предмет відповідності критеріям розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, їх співмірності складності справи, реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності) у певній конкретній господарській справі.

На підставі наведених вище мотивів, дослідивши матеріали справи та надані позивачем за первісним позовом на підтвердження наданих послуг з правової допомоги докази, врахувавши всі аспекти, зокрема характер спору, обсяг поданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог за первісним позовом, суд дійшов висновку, що визначена позивачем за первісним позовом вартість витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн є обґрунтованою, доведеною належними доказами та такою, що відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності із предметом спору та складністю справи, а тому, зважаючи на задоволення судом позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача за первісним позовом понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Розглянувши зустрічний позов суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до умов п. 6 Додатку № 1 до Договору, строк поставки продукції повинен складати не більше 20 календарних днів від дати отримання попередньої оплати за кожну партію продукції.

Відповідно до п. 5.3 Договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання Акту приймання-передачі продукції не співпадають до підписання Акту приймання передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою Покупцю на відповідальне зберігання.

Тобто п. 5.3 Договору сторони чітко визначили, що датою поставки продукції за цим Договором є саме дата підписання уповноваженими представниками сторін відповідного Акту приймання-передачі продукції. Отже відповідач за зустрічним позовом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" безпідставно посилається на необхідність врахування при здійсненні розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну поставку продукції дат фактичної передачі продукції відповідно до видаткових накладних, а тому суд відхиляє як помилковий контррозрахунок відповідача за зустрічним позовом, здійснений виходячи з дат видаткових накладних.

Як вже зазначалося вище, Покупець - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС перерахував Постачальнику - ТОВ "Компанія "ДІОМ" попередню оплату по платіжній інструкції № ЗМ.1858 від 29.09.2023 на суму 92629,44 грн (том 1 а.с. 41).

Отже, відповідно до умов п. 6 Додатку № 1 до Договору, поставка продукції мала відбутись по 19.10.2023 включно.

Водночас, Постачальник - ТОВ "Компанія "ДІОМ" поставив продукцію на загальну суму 1.029.211,42 грн (що на 4,57 грн менше від загальної вартості договору та вартості Продукції, зазначеної у виставленому Постачальником рахунку на оплату, а саме: 1.029.215,99 грн), що підтверджується наданими до первісного позову відповідними актами приймання-передачі продукції, які підписані уповноваженими представниками Постачальника та Покупця, а саме:

-по акту від 19.10.2023 поставлено продукцію на загальну суму 221960,32 грн, без прострочення;

-по акту від 25.10.2023 поставлено продукцію на загальну суму 292410,96 грн, з простроченням (на 5 днів);

-по акту від 23.11.2023 поставлено продукцію на загальну суму 263453,40 грн, з простроченням (на 34 дні);

-по акту від 27.12.2023 поставлено продукцію на загальну суму 142203,60 грн, з простроченням (на 68 днів);

-по акту від 29.01.2024 поставлено продукцію на загальну суму 109183,14 грн, з простроченням (на 101 днів).

Тобто, частина продукції була поставлена з порушенням строку поставки, визначеного п. 6 Додатку № 1 до Договору. При цьому вартість продукції, щодо якої допущено прострочення понад 20 днів, становить 514844,71 грн (1.029.215,99 грн - 221960,32 грн - 292410,96 грн = 514844,71 грн).

Покупець - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС, користуючись правом, визначеним п. 9.2 Договору (яким передбачено, що в разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки Продукції з Постачальника стягується пеня у розмірі 2% вартості зобов`язання, з якої допущено прострочення в кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості), звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення з Постачальника - ТОВ "Компанія "ДІОМ" (відповідача за зустрічним позовом) пені за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання у розмірі 993271,31 грн та штрафу за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання понад 20 днів у розмірі 36039,12 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» (який введено в дію з 01.12.2022) платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі, тобто день зарахування суми платежу визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 251 ЦК України, а отже, день фактичної сплати суми заборгованості (у нашому випадку - день поставки) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок штрафу за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання понад 20 днів та наданий відповідачем до відзиву на зустрічний позов контррозрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу позивача за зустрічним позовом на суму 36039,12 грн є вірним та виконаний з дотриманням умов п. 5.3, 9.2 Договору та вимог ст. 253 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС в частині стягнення з ТОВ "Компанія "ДІОМ" штрафу за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання понад 20 днів у розмірі 36039,12 грн є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Разом з тим, дослідивши розрахунок пені за несвоєчасну поставку продукції, наведений позивачем у зустрічному позові, та наданий відповідачем за зустрічним позовом контррозрахунок пені, виконаний виходячи з дат підписання актів приймання-передачі, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням поставок продукції кількома окремими частинами по відповідним актам приймання-передачі, у зв`язку з чим пеня на підставі п. 9.2 Договору нараховується за кожний окремий період прострочення, зменшений на кількість днів попереднього періоду прострочення, від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання, зменшеної на суму попередьої поставки, суд встановив, що здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені на суму 993271,31 грн та здійснений відповідачем за зустрічним позовом контррозрахунок на суму 638481,28 грн є помилковими, оскільки позивач у своєму розрахунку визначив невірні періоди прострочення, а відповідач помилково нараховує пеню на суми за кожним актом приймання-передачі продукції, а не на суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

Так, згідно виставленого Постачальником рахунку на оплату № 151 від 12.09.2023 поставка мала відбутись на загальну суму 1.029.215,99 грн.

Покупець, 29.09.2023 перерахував попередню оплату по платіжній інструкції № ЗМ.1858 на суму 92629,44 грн, у зв`язку з чим відповідно до умов п. 6 Додатку № 1 до Договору, поставка продукції по Договору мала відбутись по 19.10.2023 включно.

Згідно акту від 19.10.2023 поставлено продукцію на загальну суму 221960,32 грн - без прострочення, тому пеня на 221960,32 грн не нараховується.

Станом на 19.10.2023 залишилась заборгованість 807255,67 грн (1.029.215,99 грн - 221960,32 грн = 807255,67 грн).

Згідно акту від 25.10.2023 поставлено продукцію на загальну суму 292410,96 грн - з простроченням (на 5 днів), отже пеня на заборгованість 807255,67 грн за перші 5 днів прострочки (з 20.10.2023 по 24.10.2023) складає 80725,57 грн.

Станом на 25.10.2023 залишилась заборгованість 514844,71 грн (807255,67 грн - 292410,96 грн = 514844,71 грн).

Згідно акту від 23.11.2023 поставлено продукцію на загальну суму 263453,40 грн - з простроченням (на 34 дні), отже пеня на заборгованість 514844,71 грн за наступні 29 днів із 34 днів прострочки (з 25.10.2023 по 22.11.2023) складає 298609,93 грн.

Станом на 23.11.2023 залишилась заборгованість 251391,31 грн (514844,71 грн - 263453,40 грн = 251391,31 грн).

Згідно акту від 27.12.2023 поставлено продукцію на загальну суму 142203,60 грн - з простроченням (на 68 днів), отже пеня на заборгованість 251391,31 грн за наступні 34 дні з 68 днів прострочки (з 23.11.2023 по 26.12.2023) складає 170946,09 грн.

Станом на 27.12.2023 залишилась заборгованість 109187,71 грн (251391,31 грн - 142203,60 грн = 109187,71 грн).

Згідно акту від 29.01.2024 поставлено продукцію на загальну суму 109183,14 грн - з простроченням (на 101 день), отже пеня на заборгованість 109187,71 грн за наступні 33 дні зі 101 дня прострочки (з 27.12.2023 по 28.01.2024) складає 72063,89 грн.

Станом на 29.01.2024 залишилась заборгованість 4,57 грн (109187,71 грн -109183,14 грн = 4,57 грн), на яку не було здійснено поставку.

Отже пеня на заборгованість 4,57 грн за 1 день прострочки (29.01.2024) складає 0,09 грн.

Таким чином, вірний загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Постачальника - ТОВ "Компанія "ДІОМ" (відповідача за зустрічним позовом) за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо поставки продукції становить 622345,57 грн (80725,57 грн+298609,93 грн+170946,09 грн+72063,89 грн+0,09 грн=622345,57 грн).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення пені в розмірі 622345,57 грн є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим суд задовольняє зустрічні позовні вимоги в цій частині. В іншій частині зустрічні позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 370925,74 грн є безпідставними та такими, що суперечать умовам Договору та вимогам чинного законодавства, тому суд відмовляє в задоволенні зазначених позовних вимог.

Суд не погоджується з посиланням відповідача за зустрічним позовом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невчасне виконання зобов`язань за Договором, оскільки жодного доказу на підтвердження того, що саме обставини непереборної сили стали причиною порушення строку поставки продукції за Договором відповідач за зустрічним позовом суду не надав, в тому числі не надав сертифікату ТПП України чи інших документів, які б свідчили про наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а також доказів направлення письмового повідомлення Покупцю - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС про виникнення обставин непереборної сили, що заважають своєчасному постачанню продукції, згідно з п. 10.2 Договору.

Посилання ТОВ "Компанія "ДІОМ" на блокування з 06.11.2023 польськими перевізниками руху вантажівок у пунктах пропуску з Україною "Краківець-Корчова", "Ягодин-Дорохуськ" та "Рава-Руська-Хребене" відхиляються судом як безпідставні, адже враховуючи здійснену Покупцем 29.09.2023 попередню оплату, відповідно до умов п. 6 Додатку № 1 до Договору, поставка продукції мала відбутись по 19.10.2023 включно, тобто майже на місяць раніше від початку блокування пунктів пропуску між Республікою Польща та Україною.

Крім того, відповідно до умов п. 1.4 Договору, Постачальник гарантує, що Продукція належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Тобто, укладаючи Договір Постачальник (відповідач за зустрічним позовом) гарантував Покупцю, що зазначена продукція належить йому на праві власності та є в наявності. Проте, як вбачається з відзиву на зустрічний позов, продукції у ТОВ "Компанія "ДІОМ" в наявності не було і лише після укладання Договору Постачальник здійснив її закупівлю, що спричинило несвоєчасну поставку цієї продукції Покупцю - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС.

За таких обставин, відповідач за зустрічним позовом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" всупереч приписів ч. 1, 2 ст. 614 та ч. 1 ст. 617 ЦК України не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання за Договором або, що порушення строків поставки сталося внаслідок випадку чи непереборної сили, відтак підстави для звільнення відповідача за зустрічним позовом від відповідальності за невчасне виконання зобов`язань за Договором відсутні.

Здійснюючи розподіл судових витрат за зустрічним позовом, суд зазначає, що позивачем за подання зустрічного позову до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС з вимогами майнового характеру на загальну суму 1.029.310,43 грн було сплачено судовий збір у розмірі 12351,72 грн, що становить 1,5 відсотка від ціни позову з урахуванням застосування коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору за подання позову в електронній формі відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір". Сплачений судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору.

Враховуючи зазначене, з огляду на те, що зустрічні позовні вимоги судом задоволені частково на суму 658384,69 грн (пеня в сумі 622345,57 грн та штраф у сумі 36039,12 грн), у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача за зустрічним позовом покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 7900,61 грн, тобто пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

Щодо витрат відповідача за зустрічним позовом на правничу допомогу в розмірі 5300,00 грн, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом зустрічного позову відповідачем за зустрічним позовом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" надано до позову: опис наданих послуг від 06.06.2024, виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги № 12 від 02.04.2024, на загальну суму 5300,00 грн та квитанцію від 06.06.2024 № 2, яка є додатком № 2 до договору № 12 від 02.04.2024 та свідчить про сплату Клієнтом - ТОВ "Компанія "ДІОМ" адвокату Шевер Ю.М. плати за надання правничої допомоги по вищезазначеному договору на суму 5300,00 грн.

З наданого відповідачем за зустрічним позовом в обґрунтування витрат на правову допомогу опису наданих послуг від 06.06.2024, який складено між сторонами відповідно до вимог п. 6.1 договору про надання правничої допомоги № 12 від 02.04.2024, вбачається, що адвокатом Шевер Ю.М. на виконання умов зазначеного Договору надано Клієнту - ТОВ "Компанія "ДІОМ" послуги з правової допомоги на загальну суму 5300,00 грн, а саме: 1) вивчення та аналіз документів та вимог зустрічної позовної заяви у справі № 922/1098/24 витрати часу адвокатом на надання послуги 0,5 години, вартість послуги 800,00 грн; 2) складання контррозрахунку штрафу та пені витрати часу на надання послуги 1 година, вартість послуги 1500,00 грн; 3) складання відзиву на зустрічну позовну заяву про стягнення штрафу та пені витрати часу адвокатом на надання послуги 2 години, вартість послуги 3000,00 грн.

Відповідно до наданої відповідачем за зустрічним позовом квитанції від 06.06.2024 № 2, Клієнт оплатив послуги з правової допомоги в сумі 5300,00 грн.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та надані відповідачем за зустрічним позовом на підтвердження наданих послуг з правової допомоги докази, врахувавши всі аспекти, зокрема характер спору, обсяг поданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог за зустрічним позовом, суд дійшов висновку, що визначена відповідачем за зустрічним позовом вартість витрат на правничу допомогу в розмірі 5300,00 грн є обґрунтованою, доведеною належними доказами та такою, що відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності із предметом спору та складністю справи.

За таких обставин, зважаючи на те, що зустрічні позовні вимоги судом були задоволені частково на суму 658384,69 грн (пеня в сумі 622345,57 грн та штраф у сумі 36039,12 грн), з огляду на вимоги п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом зустрічного позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим на позивача за зустрічним позовом покладаються витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем у зв`язку з розглядом зустрічного позову в розмірі 1909,93 грн.

Згідно з ч. 11 ст. 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

У постанові від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування ч. 11 ст. 238 ГПК України, зазначивши, що аналіз даної норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України. При цьому, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.

На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов`язання, проте, за аналогією вищевказаних ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України та ч. 11 ст. 238 ГПК України, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне на підставі ч. 11 ст. 238 ГПК України, провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню з кожної зі сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму та більшу суму судових витрат, в результаті чого з ТОВ "Компанія "ДІОМ" на користь ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання в розмірі 85000,01 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1019,99 грн. В свою чергу, з ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Зміївської ТЕС на користь ТОВ "Компанія "ДІОМ" підлягає стягненню 7909,93 грн судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом первісного позову та зустрічного позову.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 42, 43, 73-74, 76-79, 86, 129, ст. 236-242 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу - Філії Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 2, ЄДРПОУ ВП 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, Тупик Прохідний, буд. 2, оф. 9, ЄДРПОУ 41853226) грошові кошти в розмірі 573384,68 грн, в тому числі: сума основного боргу в розмірі 514840,14 грн; 3% річних у розмірі 7990,17 грн; інфляційні втрати в розмірі 10209,82 грн; пеня в розмірі 40344,55 грн; а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову в розмірі 6880,62 грн та судові витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом первісного позову в розмірі 6000,00 грн.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, Тупик Прохідний, буд. 2, оф. 9, ЄДРПОУ 41853226) на користь Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу - Філії Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 2, ЄДРПОУ ВП 05471247) грошові кошти в розмірі 658384,69 грн, з яких: пеня за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання в розмірі 622345,57 грн та штраф за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання понад 20 днів у розмірі 36039,12 грн; а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 7900,61 грн.

У стягненні пені за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання в розмірі 370925,74 грн відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу - Філії Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 2, ЄДРПОУ ВП 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, Тупик Прохідний, буд. 2, оф. 9, ЄДРПОУ 41853226) судові витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом зустрічного позову в розмірі 1909,93 грн.

3. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню з кожної зі сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму та більшу суму судових витрат, а саме:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, Тупик Прохідний, буд. 2, оф. 9, ЄДРПОУ 41853226) на користь Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу - Філії Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 2, ЄДРПОУ ВП 05471247) пеню за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання в розмірі 85000,01 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1019,99 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу - Філії Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 2, ЄДРПОУ ВП 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДІОМ" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, Тупик Прохідний, буд. 2, оф. 9, ЄДРПОУ 41853226) судові витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом первісного позову та зустрічного позову в загальному розмірі 7909,93 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці та у відрядженні повний текст рішення складено та підписано 31.10.2024.

СуддяН.А. Новікова