Ухвала

від 30.10.2024 по справі 917/1920/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1920/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Гуленка Ю.М.,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - не з`явились,

відповідача-3 - не з`явились,

відповідача-4 - не з`явились,

відповідача-5 - не з`явились,

відповідача-6 - не з`явились,

відповідача-7 - не з`явились,

відповідача-8 - Котенка О.В.,

відповідача-9 - Биковича Ю.В.,

відповідача-10 - не з`явились,

відповідача-11 - не з`явились,

відповідача-12 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зупинення провадження

у справі №917/1920/21

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

до 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_3 ,

4. ОСОБА_4 ,

5. ОСОБА_5 ,

6. ОСОБА_6 ,

7. ОСОБА_7 ,

8. ОСОБА_8 ,

9. ОСОБА_9 ,

10. ОСОБА_10 ,

11. ОСОБА_11 ,

12. ОСОБА_12

про стягнення збитків в розмірі 897 088 181,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.У листопаді 2021 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Фонд) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів з вимогою про стягнення солідарно збитків у розмірі 897 088 181,69 грн.

2.Позов обґрунтовано тим, що, за даними позивача, в період з 22.09.2011 до моменту введення тимчасової адміністрації (30.05.2014) посадовими особами Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (далі також Банк) було здійснено ряд невиправдано ризикових операцій з кредитування юридичних осіб під неліквідне або частково ліквідне забезпечення, а також здійснено придбання акцій та інвестиційних іменних сертифікатів, які були низько ліквідними та мали численні ознаки фіктивності, а їх справжня вартість була нульовою. Позивач стверджує, що внаслідок неповернення позичальниками кредитів, неможливості задовольнити вимоги Банку за рахунок заставного майна та неліквідності придбаних цінних паперів, Банку та його кредиторам завдано шкоду (збитки) в загальному розмірі 917 981 178,87 грн, що розраховується як сума 857 027 296,00 грн (збитки від операцій щодо кредитування юридичних осіб) + 60 953 882,57 грн (збитки від операцій з цінними паперами).

3.Господарський суд Полтавської області рішенням від 29.08.2023 у справі №917/1920/21 відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

4.Рішення суду першої інстанції мотивовано таким:

- позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що Банк протягом 2011-2014 років здійснював активні операції, а саме - надавав кредити на значні суми без належного забезпечення, без перевірки (або з ігноруванням її результатів) фінансового стану і платоспроможності позичальників та емітентів цінних паперів, з постійним продовженням термінів повернення кредитів з одночасним збільшенням їх розмірів;

- суд вбачає всі підстави зробити достатньо обґрунтоване припущення щодо того, що посадові особи Банку у вказаний період знали або повинні були знати про бойові дії та інші надзвичайні події, що відбувалися на території Автономної Республіки Крим та окремих територіях України, що входять до складу Донецької та Луганської областей (в т. ч. міста Донецька), з огляду на вищезазначені рішення органів влади України, а також численні повідомлення засобів масової інформації. Проте, незважаючи на чітку інформацію, що свідчила про окупацію частини території України, що потребувало оперативного реагування задля захисту інтересів Банку та його кредиторів, Банк продовжував приймати рішення про продовження строку надання та заміну їх забезпечення на цінні папери ПАТ "Південний транспорт";

- у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Банком проводилась належна перевірка позичальників щодо їх здатності виконати умови кредитних договорів в частині повернення кредиту та сплати відсотків. Натомість, судом встановлено, що Банком здійснювались необґрунтовані та невиправдано ризиковані дії щодо прийняття в забезпечення за вказаними договорами цінних паперів підприємства, діяльність якого перебуває під загрозою у зв`язку з об`єктивними обставинами, що діяли в країні, та таких, вартість яких є неспівмірною з сумами наданих кредитів;

- нормою статті 52 указаного Закону передбачено, зокрема, повноваження Фонду на звернення з позовом про відшкодування збитків понесених банком та/або шкоди вкладникам та іншим кредиторам банку. Враховуючи, що Банк як юридичну особу було припинено 27.08.2019, позивач в межах даної справи звертається до суду з позовом до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації;

- суд, дослідивши Статути Банку в різних редакціях та Положення про Правління Банку, організаційну структуру Банку, погоджується з відповідачами в тому, що ті з членів кредитного комітету, які не були керівниками Банку, не відносяться до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам банку, що припинений. Аналіз статутних документів Банку здійснений судом, показує, що кредитний комітет не був комітетом правління Банку (ні Статут, ні Положення про правління не передбачали створення комітетів правління у цьому банку, натомість кредитний комітет визначений окремим допоміжним органом банку, створеним для забезпечення додаткових заходів управління ризиків - колегіальний, оперативний, постійно діючий орган; його склад формується не тільки з членів правління та затверджується одноособовим наказом голови правління банку; очолював кредитний комітет голова правління банку, в той час як відповідно до Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених постановою НБУ від 28.03.2007 №98 голова правління не може очолювати комітет, який є комітетом Правління банку), не був органом управління чи контролю. Самі по собі приписи статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" , які відносили до посадових осіб органів акціонерного товариства голову та членів іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства, не свідчать про можливість розповсюдження на членів кредитного комітету дії статей 52 Закону "Про гарантування вкладів фізичних осіб" та 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у наведених вище редакціях. Тим більше, що приписи спеціального закону - "Про банки і банківську діяльність" містили вичерпний перелік органів управління банку: загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку. За Статутом Банку посадовими особами банку є Голова та члени Спостережної ради, Голова та члени Правління, Ревізійної комісії;

- суд вважає, що в межах даного виду позову (справа №917/1920/21) звернення Фонду з вимогою про покладення відповідальності за завдання шкоди кредиторам банку до осіб, які були членами кредитного комітету - відповідачі 8, 9, 10, 11, 12 - є неправомірним, тож відмовляє в задоволенні позову до вказаних відповідачів з цієї підстави;

- перебіг позовної давності для заявлення Фондом вимог до відповідачів про відшкодування шкоди розпочався з 16.12.2014 та закінчився 16.12.2017. Відтак, з огляду на вищевикладене, враховуючи подані заяви відповідачів про застосування позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до відповідачів 1,2,3,4,5,6,7 з цієї підстави.

5.Східний апеляційний господарський суд постановою від 12.02.2024 у справі №917/1920/21 рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 у справі №917/1920/21 скасував. Прийняв нове судове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 897 088 181,69 грн. У позові до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - відмовив.

6.Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності Фондом та неспростування відповідачами обставин того, що Банк протягом 2011-2014 років здійснював необґрунтовані та невиправдано ризиковані дії, а саме - надавав кредити на значні суми без належного забезпечення, без перевірки (або з ігноруванням її результатів) фінансового стану і платоспроможності позичальників та емітентів цінних паперів, з постійним продовженням термінів повернення кредитів з одночасним збільшенням їх розмірів, а також з висновками про те, що в межах даного виду позову (справа №917/1920/21) звернення Фонду з вимогою про покладення відповідальності за завдання шкоди кредиторам банку до осіб, які були членами кредитного комітету - відповідачі 8, 9, 10, 11, 12 - є неправомірним. Разом з тим, аналізуючи питання щодо пропуску Фондом позовної давності для звернення до суду з цим позовом, апеляційний суд зазначив таке:

- моментом, коли починається перебіг позовної давності щодо шкоди, завданої Фонду та іншим колишнім кредиторам Банку, є момент припинення Банку як юридичної особи. Адже саме з цього моменту кредиторам Банку, вимоги яких до Банку не були задоволені, а погашені через недостатність майна Банку, була завдана шкода (для них наступили негативні майнові наслідки). І саме з цього моменту у Фонду виникає право на позов від власного імені в інтересах колишніх кредиторів Банку. Відповідний висновок вчинено Верховним Судом у постанові від 08.11.2023 у справі №916/1489/22;

- оскільки Банк припинився 27.08.2019, то перебіг позовної давності (тривалістю три роки) почався з наступного дня після припинення Банку (28.08.2019) і спливає 28.08.2022. Матеріали справи свідчать, що Банк звернувся з позовом 10.12.2021, а отже у межах позовної давності.

7.Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про солідарне стягнення шкоди (збитків) в сумі 897 088 181,69, грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.

8.Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 09.01.2024 у справі №910/7305/21, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, від 14.09.2021 у справі №910/11371/18, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 25.07.2023 у справі №910/13325/21, від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, від 07.09.2022 у справі №904/3867/21, щодо застосування статей 92, 1166 Цивільного кодексу України, статей 2, 63 Закону України "Про акціонерні товариства", статей 44, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

9.Фонд вважає, що кредитний комітет, до якого входили, зокрема, й відповідачі 8, 9, 10, 11, 12, є комітетом правління Банку, а відтак зазначені відповідачі є суб`єктами відповідальності за позовом Фонду про стягнення шкоди заподіяної кредиторам Банку.

10. ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 у справі №917/1920/21 і направити справу на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

11.Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі, ОСОБА_6 вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи:

- про необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №916/1489/22 щодо початку перебігу позовної давності у випадку звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з позовом в інтересах кредиторів;

- що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази (пункт перший частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

12.Касаційна скарга ОСОБА_6 обґрунтована таким:

- Східним апеляційним господарським судом у оскаржуваній постанові, в порушення статті 282 ГПК, не викладено мотивів відхилення кожного аргументу, наведеного ОСОБА_6 в її апеляційній скарзі та не зроблено жодного висновку за результатом її розгляду;

- апеляційним судом безпідставно застосовано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 08.11.2023 у справі №916/1489/22 щодо початку перебігу позовної давності у випадку звернення Фонду з позовом в інтересах кредиторів, оскільки, на думку скаржниці, зазначена правова позиція не відповідає приписам законодавства. На підтвердження таких доводів скаржниця посилається на висновки Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені в постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, якою було відступлено від висновків викладених у постанові від 08.11.2023 у справі №916/1489/22;

- Східним апеляційним господарським судом жодні докази, що стосуються фактів, на які посилалась в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6 досліджено не було, про що свідчить протокол судового засідання від 01.02.2024. Згідно тексту протоколу з`ясування обставин справи та дослідження доказів судом розпочалось о 12 год. 28 хв. 15 сек. та закінчилось о 12 год. 28 хв. 40 сек. Таким чином дослідження судом доказів тривало лише 25 сек., що з огляду на обсяги матеріалів справи та кількість доказів, якими ОСОБА_6 обґрунтовувала вимоги своєї апеляційної скарги, є не можливим. Отже, фактично судом апеляційної інстанції не досліджувалися докази чим порушено вимоги статей 210, 269 ГПК;

- з огляду на обсяг матеріалів та значну кількість учасників даної справи суддя-доповідач в апеляційній інстанції - Хачатрян В.С. на початку судового засідання 12.02.2024, перед початком судових дебатів оголосила про те, що всім учасникам справи відводиться 1 хвилина для виступу в судових дебатах. Однак, з огляду на об`єм матеріалів справи та обсяг апеляційних скарг і відзивів на апеляційні скарги, поданих учасниками, 1 хвилина є явно не достатнім часом навіть для тезисного короткого викладу своєї позиції в цілому;

- усі учасники, які приймали участь в режимі відеоконференції, серед яких представник ОСОБА_1 - адвокат Ягічев С.О., в судовому засіданні від 01.02.2024 через технічні проблеми зі зв`язком, які виникли у відповідачів, були позбавлені можливості чути виступ головуючої судді Хачатрян В.С., у тому числі, інформацію щодо призначення наступного судового засідання в справі, яке було призначене на 12.02.2024. Судової повістки на 12.02.2024, зі слів представника ОСОБА_1 ні сам відповідач ні його представник не отримували. Таким чином ОСОБА_1 та його представник насправді не були повідомлені належним чином про дату та час проведення судових дебатів, в цій справі, які відбулися в судовому засіданні Східним апеляційним господарським судом 12.02.2024;

- з тексту оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 вбачається, що судом апеляційної інстанції порушено частину першу статті 282 ГПК, оскільки в постанові відсутня така обов`язкова складова як мотивувальна частина взагалі;

- Східним апеляційним господарським судом було порушено норми господарського процесуального законодавства, оскільки, не тільки порушено строк розгляду справи судом, встановлений статтею 273 ГПК, а також вимоги статті 202 ГПК, оскільки розгляд цієї справи суд відкладав з підстав, які не визначені процесуальним законодавством;

- висновок суду про доведеність фактів укладання кредитних правочинів та взяття цінних паперів, вказаних у позові, в забезпечення за кредитами є помилковим, оскільки не підтверджений належними та допустимими доказами;

- Господарський суд Полтавської області вдався до самостійного збирання доказів у справі, що порушує принцип диспозитивності господарського судочинства;

- оголошенням перерви в розгляді справи по суті з 23.02.2023 до 06.04.2023 суд першої інстанції порушив вимоги статті 195 ГПК. При цьому, постановленням рішення 29.08.2023 Господарським судом Полтавської області було більше ніж в 5 разів перевищено встановлений законодавцем строк розгляду справи по суті;

- недоведеність позивачем наявності всіх складових цивільного правопорушення в діях відповідачів та Відповідача № 6 ОСОБА_6 зокрема;

- судові засідання 16.01.2024 (засідання було призначено на 11 год. 00 хв. тривогу оголошено о 10 год. 38 хв. а відбій 11 год. 57 хв.) та 01.02.2024 (засідання було призначено на 12 год. 00 хв., але через завантаженість суддів фактично було розпочато о 12 год. 24 хв. тривога була оголошена о 12 год 49 хв. та завершена о 13 год. 30 хв.) Східним апеляційним господарським судом були проведені під час повітряної тривоги. Зокрема, повітряна тривога була оголошена до початку судових засідань та закінчилась після їх завершення.

13.19.08.2024 ОСОБА_1 подав заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_6 .

14.Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами та призначив їх до спільного розгляду на 28.08.2024.

15.У судових засіданнях, які відбулися 28.08.2024, 11.09.2024, 25.09.2024 колегія суддів дійшла висновків про необхідність в оголошенні перерви.

16.28.10.2024 від Фонду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №917/1920/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18526/21 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатом такого розгляду.

17.Указане клопотання мотивовано тим, що обставини справи №917/1920/21 та №910/18526/21 є подібними, тому наявні підстави для зупинення провадження у справі №917/1920/21 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК.

18.Перевіривши доводи заявника Суд установив, що 28.08.2024 колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду подібної справи №910/18526/21 за позовом Фонду до пов`язаних з ПАТ "БАНК "ТАВРИКА" осіб про відшкодування шкоди (збитків), який подано Фондом в інтересах кредиторів неплатоспроможного банку після внесення запису про припинення ПАТ "БАНК "ТАВРИКА" до ЄДР.

19.Обставини справи №917/1920/21 та справи №910/18526/21 є подібними, оскільки в межах обох цих справ Фондом ініційовано судовий спір в інтересах кредиторів Банку про стягнення збитків у порядку частини п`ятої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", після припинення Банку як юридичної особи.

20.Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

21.Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

22.Враховуючи предмет та підстави позову, підстави касаційного оскарження, у справі, що переглядається, та передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №910/18526/21, у якій спірними є, зокрема, аналогічні питання з тими, що постали перед Судом при розгляді справи №917/1920/21, колегія суддів вважає за можливе зупинити провадження у справі №917/1920/21 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18526/21 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

21.Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуаль ного кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зупинення провадження у справі №917/1920/21 задовольнити.

2.Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 29.08.2023 та за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у частині відмови у задоволенні позову у справі №917/1920/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18526/21 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатом такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець