Ухвала

від 31.10.2024 по справі 910/423/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/423/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши заяву Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви

про відвід суддів Волковицької Н. О., Могила С. К., Случа О. В.

у справі № 910/423/23

за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви

до Національного заповіднику «Києво-Печерська лавра»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

4) ОСОБА_4 ,

5) ОСОБА_5 ,

6) ОСОБА_6 ,

7) ОСОБА_7 ,

8) ОСОБА_8 ,

9) ОСОБА_9 ,

10) ОСОБА_10 ,

11) ОСОБА_11 ,

12) ОСОБА_12 ,

13) ОСОБА_13 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України,

особа, яка не брала участі у справі та вважає, що порушені її права, інтереси та (або) обов`язки - ОСОБА_14 ,

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла, надіслана поштою 03.10.2024, касаційна скарга Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 (повний текст складено 13.09.2024) про закриття апеляційного провадження у справі № 910/423/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_14 (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.10.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Волковицька Н. О., Могил С. К., Случ О. В.

Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/423/23. Перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/423/23 визначено здійснювати у письмовому провадженні.

29.10.2024 надійшла заява Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви про відвід суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2024 заяву Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви про відвід суддів Волковицької Н. О., Могила С. К., Случа О. В. у справі № 910/423/23 визнано необґрунтованою, передано матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід колегії суддів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід у справі №910/423/23 визначено суддю Верховного Суду Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024.

У вказаній заяві Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра/Чоловічий монастир/Української православної церкви посилається на п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує, що є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів, з огляду на те, що судді Волковицька Н. О., Могил С. К., Случ О. В. брали участь в аналогічному спорі, а саме: постановою Верховного Суду від 21.10.2024 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В., розглянуто касаційну скаргу Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_15 , яка є аналогічною ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/423/23 щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_14 . Тобто, у вказаної колегії суддів вже є сформована позиція щодо оскарженої ухвали.

Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

З огляду на викладене, аргументи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, що викликали б сумнів у об`єктивності або неупередженості суддів Волковицької Н. О., Могила С. К., Случа О. В. і які б могли бути перевіреними та/чи/або переконливі факти, які б могли викликати сумнів у їх об`єктивності і неупередженості, а відтак могли б бути підставою для відводу суддів в розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, імперативними положеннями частини четвертої статті 35 ГПК визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із рішенням судді, його припущення з тих чи інших питань не свідчать про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість судді та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_16 про відвід суддів Кролевець О.А. та Баранця О.М. від розгляду справи №910/14503/23 не містить обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу суддів чи викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів, а тому суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 36, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви про відвід суддів Волковицької Н. О., Могила С. К., Случа О. В. у справі № 910/423/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський