Ухвала

від 31.10.2024 по справі 464/7418/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/7418/24

пр № 2/464/2172/24

У Х В А Л А

31 жовтня 2024 року м.Львів

Суддя Сихівськогорайонного судум.Львова Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Кредитної спілки «ОРІЗОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, інфляційних витрат, 3% річних та матеріальних збитків,

у с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовом у порядку цивільного судочинства, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 43 від 14 вересня 2010 року у розмірі 13282,01 грн, з яких 13282,01 грн нарахована пеня, інфляційні збитки, 3% річних з 22 жовтня 2019 року по 22 жовтня 2024 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначеносуддю Тімченко О.В.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.

За правилами цивільного процесуального законодавства позовна заява повинна відповідати вимогам, у ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Усупереч імперативним положенням цивільного процесуального законодавства до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Виходячи із розміру заявлених позовних вимог та ставок судового збору, визначених Законом України «Про судовий збір»,позивачу слід сплатити 3028,00 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК Львів/Сихівський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA158999980313151206000013956; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Розглядаючи клопотання позивача про відтермінування судового збору, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі (ч.1). З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч.3).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2023 року по справі №906/308/20 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини виснувала, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансового положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави в цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження в цивільних справах.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.

Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.

Згідно із ч.1ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення по справі, за таких умов: 1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Як убачається із положень ст.8 Закону «Про судовий збір», звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк на підставах, визначених ч. 1 ст. 8 Закону є правом, а не обов`язком суду. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 904/9117/17, яка у силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України при застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 виснувала, що положення пунктів 1 та 2 ч.1 ст.8Закону України«Про судовийзбір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення пункту 3 ч.1 ст.8Закону України«Про судовийзбір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предметом позову у цій справі є стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних, а тому клопотання про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим. Саме такої позиції дотримується Верховний Суд в ухвалі від 24 липня 2023 року у справі № 757/9718/22-ц.

Особа, якою заявлено клопотання про відстрочку сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Безпідставне зменшення від сплати судового збору є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом (позиція Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 686/11087/20)

Долучені до матеріалів справи виписки щодо руху коштів та податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2023 рік за відсутності інших даних про майновий стан безумовно не указують на такий об`єктивний фінансовий стан юридичної особи, що б унеможливлював сплати останньою мінімального розміру судового збору у даній категорії справ.

З огляду на викладене вище у своїй сукупності зумовлює відмову у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору.

Відповідно до ч.1ст.185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і177цьогоКодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Для виконання згаданих вимог заяву слід залишити без руху та надати позивачу на підставі ст.185 ЦПК Українистрок для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст.185,258, 260 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и л а:

Відмовити в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору .

Позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заява буде вважатись неподаною та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Повне судове рішення складено та підписано 31 жовтня 2024 року.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО