Рішення

від 31.10.2024 по справі 131/1491/24

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1491/24

Номер провадження 2-а/131/18/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.2024

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.

за участю секретаря судових засідань Чех Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому вказав, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №498 від 04.10.2024. року його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень).

Ознайомившись зі змістом постанови №498 від 04.10.2024 року позивач вважає, що постанова є протиправною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю.

Позивач вважає, що постанова була винесена з порушенням норм законодавства та процесуальних строків, КУпАП, оскільки адміністративне стягнення було накладено через п`ять років після ймовірного правопорушення, що є порушенням строків притягнення до відповідальності, передбачених ч. 7 ст. 38 КУпАП.

Позивач підкреслює, що з моменту зарахування в запас у 2019 році він не отримував жодних офіційних викликів для взяття на військовий облік ні від ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні від ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Таким чином, він вважав, що перебуває на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання. Позивач також зазначив, що його місце проживання було відомим державним органам, і жодних дій щодо його повідомлення для взяття на військовий облік не здійснювалося.

Крім того, позивач наголошує, що дія ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою його притягнуто до відповідальності, набула чинності лише 19.05.2024 року, тоді як події, на які посилається постанова, мали місце з 2019 року. Це означає, що законодавча норма не може мати зворотної дії у часі, і притягнення його до адміністративної відповідальності за цей період є незаконним.

Також позивач вказує на відсутність належних доказів в матеріалах справи, які б підтверджували його умисне ухилення від військового обліку. Він наголошує, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо події правопорушення та його вини повинні трактуватися на його користь.

Позивач стверджує, що ним, під тиском посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 , 07.10.2024 року було сплачено штраф в розмірі 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) за постановою №498 від 04.10.2024 року на розрахунковий рахунок державного бюджету ГУК У Вінницькій області Гайсинського району UA568999980313030106000002104 та надано оригінал квитанції відповідачу, яка повинна міститися в матеріалах справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП №498. Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Один лише підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення та сплата штрафу не означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення. Відповідний висновок містить постанова ВС від 22 липня 2019 року № 757/2757/16-a.

Так, позивач не погоджується з винесеною постановою, оскільки вона є, на його думку, неправомірною, а його підпис в протоколі, постанові та оплата штрафу не може слугувати належним доказом наявності в його діях вини та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

У зв`язку з цим позивач просить суд скасувати постанову №498 від 04.10.2024 року про накладення адміністративного стягнення, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та повернути помилково сплачений штраф у розмірі 17 000 гривень та стягнути з відповідача судовий збір.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив, де зазначив, що відповідачем з дотриманням вимог КУпАП було правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення останнім правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме: вимог п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз.2 пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р., у зв`язку з неперебуванням військовозобов`язаного ОСОБА_1 на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання.

Крім того, Закон України № 3696-IX від 9 травня 2024 року, який набрав чинності 19.05.2024 року, не встановлює відповідальність за адміністративне правопорушення передбачене ст. 210 КУпАП вчинене в особливий період - а лише її посилює, та враховуючи що позивач не перебував на військовому обліку військовозобов`язаних з червня 2019 року, тобто тривалий час, та лише 27.09.2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про взяття його на військовий облік, тобто після набрання чинності Закону України № 3696-IX від 9 травня 2024 року, і чим відповідно розпочав процес взяття на військовий облік військовозобов`язаних, тим самим закінчив вчинення триваючого правопорушення, а відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення, відтак позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (в редакції Закону України за № 3696-IX від 9 травня 2024 року).

ОСОБА_1 , будучи ще громадянином призовного віку у 2019 році свідомо проігнорував свій обов`язок щодо явки до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_5 у десятиденний строк з дня початку оголошення чергового призову визначеного Указом Президента України, тим самим своєю бездіяльністю створив умови, що в подальшому сприяло початку вчинення ним порушення правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку військовозобов`язаних за своїм зареєстрованим місцем проживання з червня 2019 року до вересня 2024 року, і закінчення вчинення цього триваючого правопорушення відбулося лише коли ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про взяття його на військовий облік від 27.09.2024 р.

Отже, з огляду на вищезазначене представник відповідача просив позовну заяву заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення №498 від 04.10.2024 року залишити без задоволення.

В судове засідання позивач не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суду надав заяву, де свої позовні вимоги визнав, просив розглянути справу без його участі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суду надав заяву, де просив розглянути справу без його участі за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у раз і неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі викладеного, враховуючи, що представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності такого учасника справи на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що 27.09.2024 ОСОБА_1 взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 16).

04.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №498 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7

В цій постанові зазначено наступне. «Згідно відомостей зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення за вх. №24000 від 27.09.2024р. громадянин ОСОБА_1 будучи зарахованим в запас рішенням призовної комісії Пр. №11 від 27.06.2019 року та в порушення вимог п. 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. (до 05.01.2023 року абз. 18 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 7 грудня 2016 р., (далі-Порядок), не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних (та в подальшому після адміністративно-територіального перерозподілу затвердженого Постановою ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX до ІНФОРМАЦІЯ_4 ), внаслідок чого громадянин ОСОБА_1 , з червня 2019 року та по теперішній час, не перебував на військовому обліку військовозобов`язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання та для оформлення військово- облікового документа до цього часу не з`являвся, зазначене підтверджується відомостями з Єдиного державного ресстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відсутністю військово-облікового документу, та мас ознаки ухилення громадянина ОСОБА_1 , від військового обліку, внаслідок чого останнім було порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз.2 пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. (до 05.01.2022 року абз. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 7 грудня 2016 р.), внаслідок своїх дій громадянин ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення, яке почалося з липня 2019 р., коли даний громадянин особисто мав з`явитися для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, та яке закінчилося у вересні 2024 року, коли громадянин ОСОБА_1 , звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 для взяття його на військовий облік, що є порушенням правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідному районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки»

«Згідно наданих пояснень, ОСОБА_1 , не перебував на військовому обліку через незнання правил військового обліку, свою вину у вчиненому порушенні визнає та в подальшому зобов`язується не порушувати.

Громадянин ОСОБА_1 , про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення належним чином повідомлений, про що свідчить підпис у відповідній графі протоколу.

Крім того, громадянин ОСОБА_1 , заявив клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього, без його участі» (а.с. 11-14).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону України №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції від 01 січня 2019 року, яка діяла станом на червень 2019 року період, з якого в постанові починається відлік правопорушення) було передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягали громадяни України, які досягли граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом 01 січня 2019 року) визначено, що Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

З аналізу викладених норм убачається, що обов`язок прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав виконуватися виключно на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов`язаного.

Однак стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом червня 2019 року - вересня 2024 року.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 1 Вказаного Закону виконання військового обов`язку, який включає також і дотримання правил військового обліку, громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Аналогічні положення закріплені і в ч. 7 ст. 1 діючої редакції статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де зазначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Докази, що свідчать про ігнорування ОСОБА_1 викликів до Іллінецького РВК чи ІНФОРМАЦІЯ_4 протягом червня 2019 року - вересня 2024 року у матеріалах справи відсутні, та будь-яких посилань на них при винесенні оскаржуваної постанови не має, що виключає вказівку відповідача на триваюче правопорушення.

Крім того, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ частина 10 статті 1 викладена в новій редакції та визначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Також, 19.05.2024 року з набранням чинності Закону №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтю 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а сааме встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тобто було посилено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Отже, до 19.05.2024 року норми ч.3 ст. 210 КУпАП не існувало, а з 19.05.2024 року встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

При цьому, особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, коли була оголошена перша хвиля часткової мобілізації у зв`язку з російською агресією, та діє і зараз, про що також зазначив Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Отже, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення, яке передбачене за ч.3 ст. 210 КУпАП з червня 2019 року, бо норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку. Тому суд приходить до висновку, про відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке ОСОБА_1 піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, бо закон, який погіршує становище, не має зворотної дії у часі. Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3ст.210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом».

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова №498 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 18 липня 2024 року, якою на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП накладено штраф в розмірі 17000,00 гривень, прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

Позивачем сплачено штраф в розмірі 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) за постановою №498 від 04.10.2024 року на розрахунковий рахунок державного бюджету ГУК У Вінницькій області Гайсинського району UA568999980313030106000002104 та надано оригінал квитанції відповідачу №0.0.3926537930.1 від 07.10.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Відповідно до положень ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Повернення коштів сплачених позивачем на виконання штрафу має здійснюватися на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій». Відповідно до вимог п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №787 від 3 вересня 2013 року, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Відповідно до п. 5 Порядку № 787 від 03 вересня 2013 року повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Відповідач є контролюючим органом у розумінні положень п. 5 Порядку, оскільки саме на виконання його рішення (постанови) було сплачено штраф позивачем. Помилково сплачений адміністративний штраф може бути повернуто управлінням держказначейства у визначеному порядку лише на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення (штраф).

Враховуючи викладене, а також враховуючи той факт, що повернення таких коштів здійснюється управлінням держказначейства на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення, тому у звязку з задоволенням позовних вимог варто зобов`язати відповідача оформити та подати висновок про повернення сплаченого адміністративного штрафу в розмірі 17000 гривень за постановою №498 від 04.10.2024 року, сплаченого громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до Управління державної казначейської служби України у Гайсинському районі Вінницької області (код ЄДРПОУ 37957640).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень.

Позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом згідно банківської квитанції від 11 жовтня 2024 року було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн, а тому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, підлягає судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 247, 251, 283, 286, 294, 317, 317-1 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовільнити.

Скасувати постанову №498 від 04.10.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в розмірі 17000,00 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) оформити та подати висновок про повернення сплаченого адміністративного штрафу в розмірі 17000,00 гривень за постановою №498 від 04.10.2024 року, сплаченого громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до Управління державної казначейської служби України Гайсинському районі Вінницької області (код ЄДРПОУ 37957640).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса:, АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: