Рішення
від 28.10.2024 по справі 161/13011/24
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13011/24

Провадження № 2/161/3726/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Пушкарчук В.П.

за участю секретаря судового засідання Швед Н.В.

прокурора ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

перекладача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради, Управління державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Волинській області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих державі незаконним добуванням водних біоресурсів,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області Мацюк С.Я. в інтересах держави в особі Луцької міської ради, Управління державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Волинській області звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих державі незаконним добуванням.

Позовні вимогиобгрунтовано тим,щоЛуцькою окружною прокуратурою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді вивчено матеріали, що надійшли від Управління Державного агентства меліорації рибного господарства та продовольчих програм у Волинській області, з приводу незаконного вилову риби на території Луцької територіальної громади Луцького району.Встановлено,що 12.02.2024о 15год.00хв. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 здійснювали ловводних біоресурсівзабороненими знаряддямилову кустарноговиробництва ізсіткоснастевого матеріалуу рибогосподарськомуводному об`єктівр.Серна поблизусмт.Рокині Луцькогорайону.Дана ділянкарічки Сернавідноситься доорнітологічного заказника«Рокинівський».Внаслідок незаконноговилову риби ОСОБА_3 та ОСОБА_2 впіймали 6екземплярів пліткита 1екземпляр окунязагальною вагою0,65кг,внаслідок чогозаподіяно шкодурибним запасамУкраїни урозмірі 30268,80гривень.Постановою Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 02.04.2024у справі№ 161/5210/24 ОСОБА_3 визнано винниму вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.4ст.85КУпАП,та накладеноадміністративне стягненняу виглядіштрафу врозмірі 680гривень.Рішення набралозаконної сили.Постановою Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 25.03.2024у справі№ 161/5202/24 ОСОБА_2 визнано винниму вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.4ст.85КУпАП,та накладеноадміністративне стягненняу виглядіштрафу врозмірі 340гривень.Рішення набралозаконної сили.Разом з тим, судом не вирішено питання про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 збитків, заподіяних незаконним добуванням водних біоресурсів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 року № 575 «Про затвердження спеціальнихтакс дляобчислення розмірушкоди,заподіяної порушеннямзаконодавства проохорону природно-заповідногофонду» розмірзбитків,заподіяних внаслідокнезаконного виловуриби ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складає 30268,80грн. Відповіднодо інформаціїЛуцької міськоїради №1.1-9/2299/2024від 22.05.2024,наданої зазапитом окружноїпрокуратури,до бюджетуЛуцької міськоїтериторіальної громадивідшкодування вдобровільному порядкузбитків,завданих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ,внаслідок вчиненнянезаконного виловуводних біоресурсівв сумі30268,80гривень ненадходили.Відповідно, на даний час завдані навколишньому природному середовищу збитки залишаються невідшкодованими. Враховуючи наведене, а також те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом не вирішено питання щодо відшкодування шкоди, прокурор просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Луцької міської ради 30268, 80 шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконного добування водних біоресурсів, а також 2422, 40 грн. судового збору.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідачі у судовому засіданні позовні вимоги визнали.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.02.2024 о 15 год.00 хв. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 здійснювали лов водних біоресурсів забороненими знаряддями лову кустарного виробництва із сіткоснастевого матеріалу у рибогосподарському водному об`єктів р. Серна поблизу смт. Рокині Луцького району. Дана ділянка річки Серна відноситься до орнітологічного заказника «Рокинівський». Внаслідок незаконного вилову риби ОСОБА_3 та ОСОБА_2 впіймали 6 екземплярів плітки та 1 екземпляр окуня загальною вагою 0,65 кг, внаслідок чого заподіяно шкоду рибним запасам України у розмірі 30268,80 гривень.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.04.2024 у справі № 161/5210/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.03.2024 у справі № 161/5202/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Разом з тим, під час розгляду справ про адміністративне правопорушення не вирішено питання про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 збитків, заподіяних незаконним добуванням водних біоресурсів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 року № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону природно-заповідного фонду» розмір збитків, заподіяних внаслідок незаконного вилову риби ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складає 30268,80 грн.

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до вимог ст.63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно зі ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно з ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Змістом статті 1190 ЦК України визначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до пункту 6.2. Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 р. № 19 шкода, заподіяна громадянами України, іноземцями та особами без громадянства незаконним (з порушенням Правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, відшкодовується порушниками відповідно до такс, затверджених постановою КМУ від 21.11.2011 р. № 1209.

Статтею 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» встановлено, що посадові особи органів рибоохорони мають повноваження визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками. Тлумачення вказаних норм свідчить, що для відшкодування збитків за незаконне вилучення (добування) об`єктів тваринного світу не має значення чи повернута незаконно вилучена (добута) риба у середовище свого перебування, чи ні.

Аналогічний правовий висновок наведений Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 541/307/17 (провадження № 61-30797св18).

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що з відповідачів підлягає стягненню на користь Луцької міської ради 30268,80 грн., шкоди,завданої порушенням природоохоронного законодавства.

Також,у судовомузасіданні з`ясовано,що підчас сладанняадміністративних матріалів ОСОБА_3 було знищеноперсональний нагруднийвідеореєстратор моделіS-EYE(закодом ДК021:2015-32330000-5,апаратура длязапису тавідтворення аудіо-та відеоматеріалу),інвентарний номер11137375,який застосовувасяголовним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохороннийпатруль» Хвостюком В.В. під час фіксування правопорушення. ОСОБА_3 зобов`язався добровільно передати на баланс Управління державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Волинській області відеореєстратор.

Згідно з ст. 29 Бюджетного кодексу України до складу доходів Державного бюджету

України належать 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням

законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок

господарської та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального

фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду,

заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного

середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських,

селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що

створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій

громад, - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим -

20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Згідно з ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного

середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного

середовища утворюються державний, АРК, та місцеві фонди охорони навколишнього

природного середовища, до яких, серед іншого, зараховуються кошти за шкоду,

заподіяну порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного

середовища в результаті господарської діяльності.

З огляду на зазначені положення діючого законодавства, та беручи до уваги те, що

порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного

світу вчинено на рибогосподарському водному об`єкті р. Серна поблизу смт. Рокині

Луцького району, саме Луцька міська рада уповноважена здійснювати функції

держави у спірних правовідносинах.

За таких обставин завдані державі збитків підлягають стягненню до спеціального

фонду місцевого бюджету Луцької територіальної громади Волинської області.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво

інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999, поняття «інтереси держави» є оціночним. Прокурор в кожному конкретному випадку

самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається

позов, в чому саме відбулося, чи може відбутися порушення матеріальних або інших

інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає

орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних

правовідносинах.

Частинами 1, 2 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку,

встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,

невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким

законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи

суспільних інтересах.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках

прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за

його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у

якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає

апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за

нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві,

скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх

захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також

зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних

правовідносинах.

Зазначені висновки Конституційного Суду України не втратили своєї актуальності й

на теперішній час, у тому числі з огляду на норми чинної статті 131-1 Конституції

України в діючій редакції, Закон України «Про прокуратуру» установлює певні рамки

для відповідного представництва, але стаття 23 цього Закону зберігає підстави для

використання прокурором процесуального інструменту представництва в суді

законних інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює

представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози

порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або

неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого

самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого

віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 1 ст.5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в

Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади

та органи місцевого самоврядування. Таким чином, і з огляду на зазначену норму

закону прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в

інтересах частини українського народу членів територіальної громади, якщо захист

інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого

самоврядування, хоча він, цей орган, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985

року (ратифікація Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка

передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини

публічних (суспільних) справ діють під власну відповідальність в інтересах місцевого

самоврядування, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері

адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватися

співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які

контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

За ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого

самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені

та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені

Конституцією України та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого

самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна

громада жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що

є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне

об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

За ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» матеріальною і

фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи

місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній

власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти

їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища полягають

у раціональному використанні природніх ресурсів, забезпеченні екологічної безпеки

життєдіяльності людини як невід`ємної умови сталого екологічного та соціального

розвитку будь-якої держави. Тваринний світ є частиною навколишнього природного

середовища та багатства України, джерелом духовного та естетичного збагачення і

виховання людей, об`єктом наукових досліджень, а також важливою базою для

одержання промислової та лікарської сировини, харчових продуктів та інших

матеріальних цінностей.

Згідно п.п. 1, 3, 7.4, 8.11 Положення про Управління Державного агентства з

розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Волинській

області, затвердженого наказом Державного агентства України з розвитку меліорації,

рибного господарства та продовольчих програм №77 від 15.02.2024, Управління

є територіальним органом Державного агентства України з розвитку меліорації,

рибного господарства та продовольчих програм, діє у складі Держрибагентства як

відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується.

Основним завданням Волинського рибоохоронного патруля є реалізація повноважень

Держрибагентства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони,

використання і відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації

земель.

Управління має право визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за

затвердженими таксами та методиками; подавати позови про відшкодування шкоди,

заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення

законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного

середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного

середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди

охорони навколишнього природного середовища. Ці фонди утворюються у складі

відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок,

у тому числі, грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про

охорону навколишнього природного середовища. Ці кошти направляються на охорону

та відтворення об`єктів тваринного світу згідно з постановою Кабінету Міністрів №

1147 від 17.09.1996.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» матеріальною і

фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, доходи місцевих

бюджетів та природні ресурси.

Луцька міська рада Волинської області відповідно до Закону України «Про місцеве

самоврядування» наділена повноваженнями у галузі бюджету, фінансів та у сфері

охорони навколишнього природного середовища (ст.ст. 28, 33).

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у загальних

судах, зокрема, звертатися до суду якщо це необхідно для реалізації його

повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1).

У даному випадку збитки, завдані внаслідок незаконного вилову риби на території

Луцької територіальної громади у відповідності зі ст. 47 Закону України «Про охорону

навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4

Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого

фонду охорони навколишнього природного середовища Луцької міської ради, на

території якої вчинено правопорушення, а тому несплата відповідачем шкоди,

заподіяної рибним запасам України на користь місцевого бюджету даного органу

місцевого самоврядування, є наявним порушенням інтересів держави.

Разом з тим, орган місцевого самоврядування захист інтересів держави та

територіальної громади не здійснює належним чином, оскільки до суду не

звертається, що підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення

прокурора з даним позовом до суду.

Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України

«Про прокуратуру» є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави

в суді.

Відповідно до п. 6.16 Положення про органи рибоохорони Державного агентства

рибного господарства України, затвердженого наказом Міністерства аграрної

політики та продовольства України від 19.01.2012 № 26, зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України 06.03.2012 за № 379/20692, органи рибоохорони

(Головне управління охорони водних біоресурсів у м. Києві, управління охорони,

використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в області,

басейнові управління, басейновий відділ) мають право самостійно та через органи

прокуратури подати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами

господарювання та громадянами внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.