Рішення

від 01.11.2024 по справі 182/5024/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5024/23

Провадження № 2/0182/671/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

01.11.2024 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про поділ спільного майна подружжя.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що 06 вересня 1986 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований Кіровською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний запис № 8 та було видано свідоцтво про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 . 19 травня 2018 року шлюб між ними було розірвано. Наразі сторони не досягли згоди щодо поділу спільного майна подружжя, а тому ОСОБА_1 звертається до суду із відповідним позовом. За час перебування у шлюбі сторонами за договорами купівлі-продажу було придбано житловий будинок, житловою площею 53,7 кв.м, з надвірними будівлями та зареєстровано право власності на земельну ділянку, загальною площею 0.25 га, кадастровим номером 1222984300:04:012:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та право власності було зареєстровано за ОСОБА_2 за взаємною згодою, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрованому в реєстрі за № 7 від 20.02.1991 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 181255366 від 17.09.2019 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1209940272019 від 02.07.2019 року. При цьому, після розірвання шлюбу виникла необхідність у поділі майна подружжя, оскільки відповідач не визнає право позивача на частину майна, набутого у період перебування у шлюбі. Відповідно до технічного паспорту від 08 вересня 2023 року та технічного паспорту від 12 вересня 2023 року (електронна версія), площа будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає: загальна площа - 142,4 кв.м., житлова площа - 53,7 кв.м., нежитлова площа - 88,7 кв.м. Відповідно до довідки № 112 від 18.07.2023 року, виданою виконкомом Першотравневської сільської ради, зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 мають реєстрацію місця проживання: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - власник будинку, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , -онук. Також, відповідно до довідки про склад сім`ї № 113 від 18.07.2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї/зареєстрованих входить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до акту про встановлення факту проживання громадянки ОСОБА_1 від 18 липня 2023 року, проведено обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 . Внаслідок обстеження встановлено, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , фактично має державну реєстрацію місця проживання (відповідно до відмітки в паспорті) та проживає за даною адресою з 29 лютого 1988 року. В будинку знаходяться речі особистого користування ОСОБА_1 . Громадянка ОСОБА_1 систематично сплачує комунальні послуги за використання газу та світла через банківську систему «Приват 24». Тобто, вище зазначеним підтверджується факт проживання позивача після розірвання шлюбу з відповідачем у одному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та право на поділ спільного майна подружжя, яке було придбано під час перебування сторін у шлюбних відносинах. Однак, відповідач у добровільному порядку не визнає право позивача на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 142,4 кв.м, з надвірними будівлями та земельної ділянки, загальною площею 0.25 га, кадастровим номером 1222984300:04:012:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , змушений звернутись до суду та просить визнати житловий будинок, загальною площею 142,4 кв.м, з надвірними будівлями та земельну ділянку, загальною площею 0.25 га, кадастровим номером 1222984300:04:012:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . А також виділити 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 142,4 кв.м, з надвірними будівлями та земельної ділянки, загальною площею 0.25 га, кадастровим номером 1222984300:04:012:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.45-46).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи (а.с.47), своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав.

Згідно ч.8ст.178 ЦПК України,у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на ці обставини, суд керуєтьсяст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка, згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції України,є частиною національного законодавства України та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановленіЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п.52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п.40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суддя, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до наступного.

Між сторонами виникли правовідносини стосовно поділу майна, що було набуте ними у шлюбі.

Відповідно доч.1 ст.69 СК України, дружинаі чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна подружжя може бути здійснено удобровільному або судовомупорядку.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України, ч.3ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3ст.325 ЦК України,можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які, згідно із законом, не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Частиною 1 ст.63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.1ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.22Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №11від 21грудня 2007року «Пропрактику застосуваннясудами законодавствапри розглядісправ проправо нашлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як встановлено судом, 06 вересня 1986 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований Кіровською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 8 (а.с.6). 19 травня 2018 року шлюб між ними було розірвано (а.с.7). За час спільного проживання сторонами, у відповідності до договору купівлі-продажу, було придбано житловий будинок, житловою площею 53,7 кв.м, з надвірними будівлями та зареєстровано право власності на земельну ділянку, загальною площею 0.25 га, кадастровим номером 1222984300:04:012:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та право власності було зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.8-16).

Згідно ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доведення позовних вимог, цивільним процесуальним законом покладено на позивача. За загальними правилами доказування, визначеними статтями12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що сторони в добровільному порядку не можуть домовитись про частки у майні, що є їх спільною сумісною власністю, поділ майна за взаємною згодою не відбувся та майнові права й обов`язки подружжя не були визначені, суддя, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивачки знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, та є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.60, 63, 69-71 СК України, ст.ст.4,12,13, 206,263, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати житловий будинок, загальною площею 142,4 кв.м, з надвірними будівлями та земельну ділянку, загальною площею 0.25 га, кадастровим номером 1222984300:04:012:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Виділити 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 142,4 кв.м, з надвірними будівлями та земельної ділянки, загальною площею 0.25 га, кадастровим номером 1222984300:04:012:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал