Рішення

від 31.10.2024 по справі 526/140/24

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/140/24

Провадження № 2/526/539/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч цивільну справу № 526/140/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Гадяцької міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини,

з участю позивача ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

12 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Гадяцької міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини.

Ухвалою від 24 січня 2024 року відкрито провадження у справі.

23 квітня 2024 року закрито підготовче судове засідання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, суду пояснила, що після народження дитини відповідач виїхав на інше місце проживання, перестав з ними спілкуватися і фактично втратив інтерес до сина, якого вона не може зареєструвати в будинку вітчима за відсутності письмової згоди батька. Всі її прохання ОСОБА_2 проігнорував, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додатку «Viber» на його мобільний номер телефону. Відзиву на позов не надав.

Виконавчий комітет Гадяцької міської ради Миргородського району Полтавської області, Служба у справах дітей Гадяцької міської ради звернулися до суду з клопотаннями про розгляд справи без участі представників.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22.06.2022, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Рішенням Гадяцького районного суду від 20 листопада 2023 року у цивільній справі № 526/3075/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 / 4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 серпня 2023 року і до його повноліття. Також, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1 / 6 частини всіх видів заробітку відповідача, починаючи з 24 серпня 2023 року до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років -ІНФОРМАЦІЯ_3. Рішення набрало законної сили 21.12.2023 року.

З довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1139281-2022 від 19.08.2022 вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 . Власником домоволодіння за вказаною адресою є ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав ПП «МПТІЕ «Інвентаризатор» №35446248 від 10.09.2012.

Згідно акта №1890 обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 проживають шість членів сім`ї, зокрема ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 .

З повідомлення виконавчого комітету Гадяцької міської ради №09-18/6473 від 15.12.2023, адресованого ОСОБА_1 вбачається, що останній було відмовлено у реєстрації місця проживання її малолітнього сина у зв`язку з відсутністю згоди його батька на реєстрацію місця проживання свого сина за адресою мами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч.1 ст. 242 ЦК України, батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини, повинен давати оцінку насамперед об`єктивним обставини життя, які б свідчили про те, що хто саме із батьків, і де саме може створити кращі умови для життя дитини.

Згідно ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За вимогами ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року №207 передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Як встановлено, позивач не має можливості отримати від відповідачки згоду на реєстрацію місця проживання дитини, оскільки вона відмовилась добровільно надати згоду на зняття з реєстрації та сама не реєструє місце проживання дитини.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відсутність реєстрації місця проживання дитини за місцем її фактичного проживання суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав, що гарантовані Конституцією України та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, право на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист. Відсутність письмової згоди одного з батьків не повинна бути перешкодою для здійснення реєстрації місця проживання дітей за адресою іншого з батьків. А тому суд вважає, що із урахуванням законних інтересів дитини, необхідно надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини без згоди матері.

Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року із змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так ЄСПЛ неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа "Байт і Кеннеді проти Німеччини(п.67) "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II, проти Німеччини" (п.45). Відповідно до частини першої ст. 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як встановлено судом, за відсутності письмової згоди матері на реєстрацію, позивач позбавлений можливості зареєструвати малолітню дитину.

Оскільки реєстрація місця проживання малолітньої дитини за адресою, де вона не проживає, а мешкає за фактичним місцем проживання разом зі своєю матір`ю, суперечить інтересам позивача та дитини, суттєво обмежує реалізацію їх прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист, суд вважає, що позовні вимоги про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди матері підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, суд виходить з пріоритету інтересів дитини, їх найкращого забезпечення враховуючи обставини справи, визначений нормативно-правовим актом порядок реєстрації місця проживання дітей віком до 14 років, тому приходить до висновку, що рішення про надання згоди на зміну місця реєстрації дитини без згоди матері за місцем проживання батька буде ефективним способом захисту прав дитини.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 77, 81, 259, 268, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Гадяцької міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини - задовольнити.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 .

Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1211.20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Третя особа: виконавчий комітет Гадяцької міської ради , юридична адреса: м.Гадяч, вул. Лесі Українки, 2, ЄДРПОУ 04057327.

Повний текст рішення суду складено 31 жовтня 2024 року.

Головуюча: Л. В. Максименко