Справа № 502/2528/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Березнікова О.В.,
за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,
представника позивача прокурора Ворончук Н.А.,
представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Строкової А.Г.,
представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кожокара М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України, про визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку
В С Т А Н О В И В:
27.12.2023 до Кілійського районного суду Одеської області надійшов позов керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України, про визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.
В обґрунтування поданого позову вказано, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 13.06.2019 № 163 надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.
Рішенням державного реєстратора Кілійської РДА Чумаченко Л.Ю. від 04.07.2019 № 47624219 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1864896151223, номер відомостей про речове право 32251125).
У подальшому, ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу, номер 727, посвідченого 23.07.2019 приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Богачовою Н.М., здійснено відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_2 .
Рішенням приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Богачової Н.М. від 23.07.2019 № 47909293 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (номер відомостей про речове право 32513371).
Вказують, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Поряд з цим, незважаючи, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, райдержадміністрацією неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а останньою відчуження на користь ОСОБА_2 ..
У зв`язку з цим, позивач вважає, що наявні підстави для усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання судом незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 13.06.2019 № 163, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.
Позивач у позові також зазначає, що про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 до земель державного лісового фонду свідчить інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 відповідно до яких ця земельна ділянка розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40.
Також, відповідно до інформацій ВО «Укрдержліспроект» № 355
від 29.04.2021 та № 2-1149 від 17.11.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 з межами її таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року та межами згідно із координатами поворотних точок знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.05.2021 № 04-01-19/370 повідомлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва є Проєкт організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство», таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство».
Відповідно до листа Одеської обласної державної адміністрації № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 обласна державна адміністрація не надавала добровільну відмову, згоду на вилучення, припинення права користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відведення будь-яким фізичним або юридичним особам або зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 11.05.2021 № 92 дозвіл на вилучення з постійного користування земельної ділянки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не надавало і підстав для такого вилучення немає.
Вказане, на думку прокурора, беззаперечно свідчить, що передана Кілійською районною державною адміністрацією з державного лісового фонду спірна земельна ділянка на момент прийняття спірного розпорядження та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час прийняття спірного розпорядження мав здійснювати Кабінет Міністрів України.
Відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753, площею 0,1 га супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення земель лісогосподарського призначення на землі для індивідуального дачного будівництва всупереч вимогам земельного законодавства без необхідних погоджень відповідних державних органів.
З урахуванням інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України № 21540/0/2-21 від 05.07.2021 та Одеської обласної державної адміністрації № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 про те, що рішення про зміну цільового призначення ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося, вказане переконливо свідчить про те, що внаслідок прийняття усупереч вимог земельного та лісового законодавства України Кілійською районною державною адміністрацією спірного розпорядження № 163 від 13.06.2019, фактично незаконно вилучено та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753.
Таким чином, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відносилась до земель державного лісового фонду. Разом з тим, спірну земельну ділянку відведено у приватну власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у приватну власність не приймав.
Отже, враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство», така земельна ділянка одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника, та з урахуванням ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що відповідно до приписів п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України унеможливлює набуття на неї права приватної власності.
Зазначають, що підставами для визнання незаконним та скасування акта райдержадміністрації є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка входить до складу земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», а також є територією Дунайського біосферного заповідника, вказане унеможливлює набуття права приватної власності на таку земельну ділянку, а відтак договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає визнанню судом недійсним.
Відтак порушені права та законні інтереси держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,1 га, з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою скеровано до Одеської обласної державної адміністрації лист від 21.04.2022 № 12-357вих-22.
Одеською обласною державною адміністрацією листом від 06.05.2022
№ 4148/5/01-29/3436/2-22 поінформовано, що облдержадміністрацією не здійснювалось заходів представницького характеру щодо оскарження рішень райдержадміністрації, рішень державних реєстраторів, та припинення права власності на зазначені у листі земельні ділянки.
Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного уповноваженого органу влади.
Зважаючи на викладене, керівник Ізмаїльської окружної прокуратури просив суд усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 163 від 13.06.2019; Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора Кілійської РДА Чумаченко Л.Ю. від 04.07.2019 № 47624219 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку; Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного 23.07.2019 між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Богачовою Н.М., зареєстрованого за № 727; Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Богачової Н.М від 23.07.2019 № 47909293 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку; Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію спірної земельної ділянки; Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку;Стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 16104,00 грн за подачу позову.
Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 02.01.2024, вказаний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 28.12.2024 в порядку забезпечення вказаного позову накладено арешт на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 (РНОНМ 1864896151223, номер запису про право власності 32251125).
01.02.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 адвокатом Строковою А.Г. було надано відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що відповідач вважає позов необґрунтованим, а приватизацію спірної земельної ділянки законною, з огляду на наступне. Належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційної зони с. Приморське, підтверджується планом експлікацією земель санітарно-курортних та оздоровчих закладів по матеріалах інвентаризації земель санітарно-курортних та оздоровчих закладів, погоджених в тому числі Держуправлінням екології та природних ресурсів Одеської області. Про це ж свідчить проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, а саме: експлікація розподілу земель с. Приморське за категоріями земель (додається до відзиву), а також, свідчить про те, що земель лісогосподарського призначення на території села немає. Детальний план території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) з метою індивідуального дачного будівництва, був розроблений на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 06.01.2017 р. №29 «Про розробку детального плану території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) для індивідуального дачного будівництва». Відповідно до вимог законодавства, детальний план території пройшов процедуру громадських слухань. Оголошення щодо проведення громадських Зауважень від громадськості, в т.ч. від власників та користувачів земельних ділянок (якими себе, судячи с позову прокуратури, вважають Одеська обласна державна адміністрація, ДСП «Ліси України» та Дунайський біосферний заповідник), розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею, не надходило. Це підтверджується також протоколом громадських слухань. Після проведення процедури громадських слухань у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план був затверджений розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 09.02.2018 року № 53 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки в адміністративних межа Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва». Після чого, 12.01.2018 року, ОСОБА_1 звернувся з заявою (клопотанням) до Кілійської РДА щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення Приморської сільської ради Кілійського району, Одеської області. Повноваження органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування станом на час звернення громадянина із заявою (12.01.2018) та прийняття розпорядження Кілійською районною державною адміністрацією № 91 від 22.02.2018 року «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» були визначені статтею 122 ЗКУ. Через чисельні внесення змін до Земельного кодексу України (станом на кінець 2016 року було прийнято більше 100 Законів про внесення змін до ЗКУ з тисячами правок, станом на сьогодні орієнтовно 170 Законів) ч. 8 ст. 122 ЗКУ не була узгоджена зі ст. 149 ЗКУ, яка станом на дату прийняття визначала не «випадки передачі земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування», а «Порядок вилучення земельних ділянок». А це два зовсім протилежних процеси. Під час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ,така довідкабула наданаВідділом уКілійському районіГоловного управлінняДержгеокадастру вОдеській області№ 97-15-0.310-209/168-18 від27.03.2018.Відповідно доцієї довідки,земельна ділянкаплощею 0,1000га рахуєтьсяяк:-відкриті землібез рослинногопокриву абоз незначнимрослинним покривом(гр.67)-0,1000га,з нихінші (гр.71)-0,1000га.Відповідно доматеріалів Схемкатегорія вказаноїземельної ділянки-землі рекреаційногопризначення.У районнихвідділах земельнихресурсів багатороків зберігавсяФонд документаціїіз землеустрою,в даномувипадку всядокументація ізземлеустрою такартографічні матеріаликолишнього Кілійськогорайону,всі державніакти направо власностіта постійногокористування землею,договори орендиземлі.Крім того,районними відділамиземельних ресурсівдо 2013року здійснюваласьреєстрація правна земельніділянки тавівся державнийреєстр земліта земельнийкадастр,а з2013року,ведеться державнийземельний кадастр,отже,вони володіливсією повнотоюінформації щододійсної категоріїземель спірної земельної ділянки та надали інформацію (довідку) яка підтверджує належність земельної ділянки до земель рекреаційного призначення. Про це ж свідчать і матеріали Схем. Те, що спірна земельна ділянка не відноситься також до земель природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення підтверджується також Схемою планування території Кілійського району Одеської області, розробленою в 2015 році. Об`єкти природно-заповідного фонду, в т.ч. Дунайський біосферний заповідник, а також землі державного лісового фонду зазначені на даній Схемі, але спірна земельна ділянка не входить до їх складу. Враховуючі те,що спірназемельна ділянкавідносилась докатегорії земель-земель рекреаційногопризначення,та,відповідно,місце розташування земельноїділянки відповідаломістобудівній документації,схемам землеустроюі техніко-економічнихобґрунтувань використаннята охорониземель адміністративно-територіальних одиниць,відповідало вимогамзаконів,у КілійськоїРДА буливідсутні підставивідмовляти унаданні дозволуна формуванняземельної ділянки. Враховуючі вищезазначене, відповідно до ст. 122 ЗКУ повноваження щодо розпорядження земельними ділянками для індивідуального дачного будівництва (пункт «в» частини 3 ст. 122 ЗКУ) належали виключно до повноважень районної державної адміністрації, а тому Кілійська районна державна адміністрація, приймаючі розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянка, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі розпорядження Кілійської районною державною адміністрацією № 91 від 22.02.2018 року «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» землевпорядною організацією був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджений з відповідними органами. Проект землеустрою пройшов процедуру державної експертизи землевпорядної документації, за результатами якої був наданий висновок від 11.04.2019 № 1077-19, з деякими пропозиціями та зауваженнями, що не стосуються предмету спору у даній судовій справі. Про позитивне доопрацювання та врахування у проекті зазначених раніше експертом зауважень стоїть відповідна відмітка, підпис та печатка. Після отримання відповідних погоджень, та висновків, земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, їй присвоєно кадастровий номер: 5122383000:01:001:1753. На підставі вищезазначеного Кілійська РДА прийняла розпорядження від 13.06.2019 №163, «Про затвердження гр. ОСОБА_4 та іншим (усього 3 чол.) проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області. Враховуючі вищезазначене, процедура відведення земельної ділянки та передачі у власність була виконана законною, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В подальшому, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 на спірну земельну ділянку було зареєстровано право власності. Прокурор у своєму позові стверджує, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та знаходиться в постійному користуванні ДСП «Ліси України». До позову не наданий доказ, а саме державний акт на право постійного користування землею або витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно, що посвідчує право власності або користування ДСП «Ліси України». З якихось інших відкритих офіційних джерел або реєстрів також не вбачається наявності документів, що посвідчують ці права ДСП «Ліси України» у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗКУ. Це також не заперечується і самою Прокуратурою. Так, позивач у своєму позові зазначає, що про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 до земель державного лісового фонду свідчать інформації філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 відповідно до яких вказана ділянка розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40. Спеціальна норма Закону (ч.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України) діє як виключення з загальних правил за наявності двох умов: 1. Право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а не якоюсь «інформації філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023». 2. Надані державним та комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам та установам земельних ділянок у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002). Докази надання земельних ділянок ДСП «Ліси України» до 01.01.2002 у позові відсутні. В позові Прокуратура та ДСП «Ліси України» посилаються лише на матеріали 2013-2014 років, якими нібито підтверджується право ДСП «Ліси України» на спірну земельну ділянку, а не на документи до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002). У позові Позивач також зазначає, що листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.05.2021 № 04-01-19/370 повідомлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство», таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Також це зазначено в листі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19 травня 2021p № 99. Як вже зазначено вище у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗКУ, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Спеціальна норма законодавства щодо тимчасового посвідчення права на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування діє лише для постійного користування, а не права власності. А тому не може бути права власності на землі лісництва без реєстрації права власності в державному реєстрі прав та без формування ділянки з присвоєнням кадастрового номеру. Додані до позову у якості доказів графічні матеріали «Карта земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» зі схематичним зображенням самозайнятих ділянок з кадастровими номерами, «Фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв. 1;40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів за станом на 01.01.2014» не є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування у відповідності до ст. 48 та ч. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, та Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 р. № 112. До позову не додані, а відповідно можна вважати, що відсутні докази того, що надані до позову матеріали були погоджені та затверджені, а відповідно можуть вважатись «матеріалами лісовпорядкування» та створювати якісь правові наслідки. На зазначених вище нібито матеріалах лісовпорядкування відсутня інформація або підтвердження того, що вказані графічні матеріали виконані лісовпорядними організаціями. Схеми виконані не в масштабі, в поганій якості, не містять інформацію про виконавців і т.д., а також не відповідають законодавству та нормативам щодо створення карт, схем та інших графічних матеріалів. До позову не додані матеріали лісовпорядкування на «оновленій картографічній основі», в тому числі координати земельної ділянки в УСК-2000, яка нібито знаходиться в постійному користуванні ДСП «Ліси України». Без наявності координат земельної ділянки неможливо визначити накладання меж спірної земельної ділянки на межі ДСП «Ліси України». Відповідно до інформації, зазначеної у довідці відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від № 97-15-0.310-209/168-18 від 27.03.2018, а також іншою землевпорядної та містобудівної документації, земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (гр.67) - 0,1000 га, з них інші (гр.71) - 0,1000 га. Виходячи з цього, на спірній земельній ділянці були відсутні ліси, а також відсутні докази що землі надані в користування або власність в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, то спірна земельна ділянка не могла зовсім бути об`єктом лісовпорядкування. Крім того, за наявною інформацією, проект відведення земельної ділянки, обов`язковість якого передбачений як Земельним кодексом Української РСР 1970 р. (на даний момент вже втратив чинність), Земельним кодексом України 1990 р. (на даний момент вже втратив чинність) так і Земельним кодексом України 2001 року (чинний на даний час) та іншими законодавчими актами України не виготовлявся та межі в натурі (на місцевості) не визначались. Враховуючі вищезазначене, якщо б у відділі Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та в Держгеокадастрі була інша інформація щодо статусу спірної земельної ділянки, то вони б про це зазначили в своїх вихідних даних, висновках, в т.ч. державної землевпорядної експертизи, та не надали б погодження на передачу земельної ділянки у власність. В ухвалі від 02.06.2011, по справі № 2-а-13665/08/1570, Одеський апеляційний адміністративний суд встановив, що ДП «Ізмаїльське лісове господарство» державного акту на право постійного користування земельними ділянками та території рекреаційної зони с. Приморське, Кілійського району - не отримувало, детальним планом території рекреаційної зони с. Приморського не передбачено знаходження лісів та земель лісогосподарського призначення на його території, таким чином, землі рекреаційного призначення с. Приморське Кілійського району не повинні бути включені до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Необхідно також відзначити, що рішення суду по справі № 2-а-13665/08/1570 прийняте за позовом ТОВ «Авалон-2005», що користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5122383000:02:001:0002. А ця земельна ділянка на 1000 метрів ближче до заліснених земель Вилківського лісництва, ніж спірна земельна ділянка. Крім того, на території рекреаційної зони с. Приморське багато десятиліть розташовані бази відпочинку. Більшість з них, оформили кадастрові номери та мають в користування земельні ділянки. Розташовані ці бази між залісненими землями Вилківського лісництва та спірною земельною ділянкою. Тобто, судячи з думки Прокуратури також знаходяться на землях лісового фонду. Але по ділянкам баз відпочинку Прокуратура позов не подавала, що опосередковано підтверджує неналежність цих земель до земель лісового фонду, а спірної земельної ділянки і тим більше. Згідно листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16 липня 2021 р. № 133, ДП визнає помилки в розрахунку площі, а саме: - в п.1.: …Визначити площу 8.9 га на яку зменшилася площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим (помилки в роботі лісовпорядкування). -в п.2.: …При створені у 1998 рік Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143.0 га та без вилучення 11564.0 га (помилка роботи лісовпорядкування на 9.0 га). - в п.4. невідповідність площ між 1993-1994 та 2003-2004 років на 12 га: …Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа квартала 1 Вилківського лісництва складала 386.0 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кв. АДРЕСА_1 було виділено пл.29.0 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа квартала 1 складає 374.1 га. Тобто низька якість виконання робіт по обліку лісів та виготовлення картографічних матеріалів лісовпорядкування призводить до допущення помилок. Але ці помилки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не точні. Як показує практика, при проведенні необхідних високоточних геодезичних вимірювань при проведенні землеустрою, помилки будуть значно більшими. За наявною інформацією, на території Вилківської міської ради Ізмаїльского району Одеської області, до складу якої входить с. Приморське та територія колишньої Приморської сільської ради Кілійського району, проводилась інвентаризація земельних ділянок лісогосподарського призначення. За результатами документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сформовані земельні ділянки та внесені до Державного земельного кадастру - земельні ділянки земель лісогосподарського призначення (Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, 09.03 Для цілей підрозділів 09.01-09.02, 09.04-09.05 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду). За відповідною процедурою точність виконання вимірювань при виконанні землевпорядних та геодезичних робіт є високоточною (помилки вимірювань вираховуються декількома сантиметрами). Одна з цих земельних ділянок кадастровий номер 5122310300:01:001:0145, знаходиться найближче інших до спірної земельної ділянки але навіть не межує з нею та знаходиться на відстані 450 метрів, що свідчить про те, що навіть за умови грубих геодезичних помилок спірна земельна ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення. Частина земель, про які йдеться в Указі Президента України, дійсно передана Дунайському біосферному заповіднику відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД № 001676 (копія державного акту наявна в додатку до позову Прокуратури). Передачі земельних ділянок, видачі державного акту та реєстрації права користування за Дунайським біосферним заповідником передувало, наприклад, рішення Одеської обласної ради від 23.06.2001 № 322-ХХІІІ. Про це рішення зазначено в Державному акті. Але Позивач не надав доказів саме «передачі» земельної ділянки в користування повноважним органом, наприклад на час 1998 року Одеською обласною радою. Не наданий також державний акт на право постійного користування на землю, щодо якої виник даний судовий спір. Відсутня також державна реєстрація прав на земельну ділянку за Дунайським біосферним заповідником. Позивач штучно підмінює поняття «визначення меж природно-заповідного фонду» та формування земельної ділянки, тому що відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ЗКУ земельна ділянка - це частина земної поверхні не тільки з установленими межами, а й з певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Рекреаційна зона с. Приморське та, відповідно спірна земельна ділянка як складова рекреаційної зони, не зазначена як така, що входить до зони антропогенних ландшафтів. Рекреаційна зона с. Приморське також не входить до зони регульованого заповідного режиму та заповідної зони Дунайського біосферного заповідника. До позову не додані докази розробки та затвердження у відповідності до чинного законодавства проекту організації території Дунайського біосферного заповідника. Без надання доказів у позивача немає підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка входить до складу Проекту організації території Дунайського біосферного заповідника, не кажучи навіть про належність у відповідності до ст. 79, 79-1, 125, 126 ЗКУ до земель постійного користування Дунайського біосферного заповідника. Міністерство екології та природних ресурсів разом з підпорядкованим йому Дунайським біосферним заповідником протягом більше як 20 років не виконує вимоги щодо оформлення прав на земельну ділянку, що призводить до створення непорозумінь та конфліктів із землекористувачами на території Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (колишня Приморська сільська рада на даний час входить до складу Вилківської міської територіальної громади). Відсутність земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оформлених речових прав, чітких меж (геодезичних координат) земельної ділянки створює корупційні ризики та, на нашу думку, може призводити до зловживання владою або службовим становищем. Також у позові Прокуратури відсутні докази, що Одеська ОДА вважає, що інтереси та права Держави в її особі порушені. Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель, які перебувають у користуванні ДСП «Ліси України» та Дунайського біосферного заповідника і для цих цілей облдержадміністрацією не вилучалась. Отже, прокурор фактично захищає інтереси державного підприємства. Однак, у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі державного підприємства (ВП Верховного суду від 06.07.2021 року, у справі №911/2169/20). З цим позовом, прокурор мав би звертатись до суду від імені та в інтересах Держгеокадастру, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та Державного агентства лісових ресурсів, і аж ніяк в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, яка розпорядження Кілійської районної державної адміністрації бачила, не скасувала ба більше, затвердила проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, за матеріалами якого на території села Приморське (в тому числі на території рекреаційної зони) земель лісогосподарського та природоохоронного призначення не має. Прокурор у свою чергу позиваючись до суду в даній справі за віндикаційним позовом, позаяк право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 просить повернути земельну ділянку Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації. При цьому, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76). Зважаючи на вищевказане, представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача витрати на правову допомогу згідно попереднього орієнтовного)розрахунку в сумі 5000 грн.
12.02.2024 від Ізмаїльської районної державної адміністрації надійшов відзив, в якому зазначено, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 13.06.2019 № 163 надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району за межами населеного пункту. 04.07.2019 було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 .. 23.07.2019 приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Барановою Н.М. здійснено відчуження земельної ділянки 5122383000:01:001:1753 на користь ОСОБА_2 та було зареєстровано право власності за нею. Згідно з розділом першим поземельної книги земельної ділянки ділянку площею за кадастровим номером 5122383000:01:001:1753, що була відкрита 04.06.2019 ОСОБА_5 (наявна в матеріалах справи) категорія зазначеної земельної ділянки «землі рекреаційного призначення». Представник відповідача зазначив, що жодною зі сторін чи третьою особою вказаного правочину, включно з ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не заперечувались та не оскаржувались дії стосовно відведення земельної ділянки у власність для індивідуального будівництва оскаржуваної земельної ділянки. Відповідно, Кілійська районна державна адміністрація діяла в рамках чинного законодавства на час виникнення правовідносин. Посилання на положення які врегульовують порядок використання земель лісництва є недоцільним. Спірна земельна ділянка, виходячи з матеріалів позовної заяви, розташована на землях державного лісового фонду Вилківського лісництва (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року), а таким чином, виключно на помилкову думку позивача, входить до земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство». В такому випадку, важливо акцентувати увагу на байдужість та бездіяльність лісогосподарського підприємства, оскільки внаслідок його бездіяльності виникла наявна спірна ситуація. До моменту державної реєстрації лісовпорядковані ділянки не є об`єктом цивільних прав. Як вбачається з оскаржуваного розпорядження Кілійської районної державної організації № 163, та похідних документів стосовно державної реєстрації, земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 мала категорію «землі рекреаційного призначення», а не «землі природно-заповідного фонду». Враховуючи, відсутність будь-якого доказу, який би нівелював статус спірних земельних ділянок, як земель рекреаційного призначення, позиція позивача в цій частині є недоведеною. Відтак, застосування до виниклих правовідносин законодавства, яке врегульовує порядок використання земель природно-заповідного фонду є неналежним. Зважаючи на зазначене вище, оскільки позовна заява керівника Ізмаїльської окружної прокуратури є необґрунтованою, представник відповідача просив відмовити в задоволенні поданого позову в повному обсязі.
31.01.2024 представником третьої особи Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук України, надано пояснення, в яких зазначено, що адміністрація Дунайського біосферного заповідника НАН України вважає, що докази, викладені в позовних заявах Ізмаїльської окружної прокуратури, є логічними, цілком обґрунтованими і системними. Окремі із цих доказів сформовані з залученням матеріалів, які заповідник надавав прокуратурі. Заповідник підтримує вимоги позовних заяв і просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Також представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, просив суд розглядати вищезазначену справу без участі Дунайського біосферного заповідника НАН України.
29.02.2024 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Кожокарем М.Ю. було надано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Щодо належності земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 до земель державного лісового фонду прокуратура посилається на листи філії «Ізмаїльського лісового господарства» ДСГП «Ліси України», відповідно до яких вказана земельна ділянка розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльського лісового господарства» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40. З приводу зазначених листів представник відповідача звернув увагу суду на те, що в даних листах зазначено, що земельна ділянка є самозахопленою. Оскільки вказана земельна ділянка була передана у власність на підставі відповідного розпорядження РДА, то підстав стверджувати, що ділянка є самовільно зайнятою (самозахопленою) немає. З листа № 224 від 11.07.2023 вбачається, що до нього додаються додатки: «1. По 2020 року 31 арк., 2. По 2021 року 59 арк., 3. По 2022 року 20 арк., 4. Схематичне розміщення самозахоплених ділянок 9 арк.». Однак до позовної заяви не додано копій вказаних додатків, що унеможливлює підтвердження інформації стосовно того, що ділянка відноситься до лісового фонду і є «самозахопленою». З листа № 238 від 18.07.2023 вбачається, що до нього додаються додатки: «1. Матеріали лісовпорядкування 17 арк., 2. Картографічні матеріали Вилківського лісництва 17 арк.». Однак до позовної заяви не додано додатки до цього листа: «2. Картографічні матеріали Вилківського лісництва 17 арк.». Стосовно ж Матеріалів лісовпорядкування, то звертають увагу, що ці матеріали містять інформацію щодо характеристик земель лісового фонду, рубки формування і оздоровлення лісів, лісовідновлення і лісорозведення. Вказана інформація відображена у вигляді таблиць в розрізі характеристик ділянок та їх площ і ці матеріали (інформація) жодним чином не можуть підтвердити те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду і є «самозахопленою».
Щодо знаходження спірної ділянки в межах 40 кварталу Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Прокуратура посилається на листи ВО «Укрдержліспроект»: - №355 від 29.04.2021 та - №2-1149 від 17.11.2023 відповідно до яких спірна земельна ділянка знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Однак з графічних додатків до даних листів вбачається, що земельна ділянка, яку отримала ОСОБА_1 і яку в подальшому придбала ОСОБА_2 , знаходиться на межі нібито 40 кварталу (половина ділянки знаходиться нібито в межах 40 кварталу, а друга половина поза його межами). Документ під назвою «Фрагменту накладки на ортофотоплан межі кв. 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України»» та точок наданих координат станом на 01.01.2014» не може бути належним доказом, оскільки схематичне зображення та межі 40 кварталу і земельних ділянок зазначені без координат, без дотримання масштабів, без підтвердження кваліфікації і взагалі повноважень інженера-таксатора щодо можливості оформлення таких матеріалів. Але, навіть якщо і припустити, що спірна земельна ділянка повністю знаходиться в межах 40 кварталу, а відповідно, нібито відноситься до земель лісового фонду і знаходиться у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», то графічні матеріали, додані до листів ВО «Укрдержліспроект» №355 від 29.04.2021 та №2-1149 від 17.11.2023 спростовують це припущення, а інших доказів, які б підтверджували це припущення, у т.ч. графічних, прокуратурою не надано. З доданих до позову листів філії «Ізмаїльського лісового господарства» ДСГП «Ліси України» № 224 від 11.07.2023, № 238 від 18.07.2023 та ВО «Укрдержліспроект» № 355 від 29.04.2021, № 2-1149 від 17.11.2023 вбачається, що вони не є належними доказами, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування. Тобто даними листами не підтверджується те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду. Щодо застосувань положень п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, тобто право постійного користування державним лісогосподарським підприємством повинно підтверджуватись за наявності наступних двох умов: 1. Право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а не листами з інформацією зацікавленої сторони (мова про листи філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» № 224 від 11.07.2023 та № 238 від 18.07.2023). 2. Землі повинні бути надані державним та комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам та установам земельних ділянок у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002). Прокурором не надано доказів того, що земельні ділянки були передані у постійне користування ДСГП «Ліси України» до 01.01.2002. Оскільки право постійного користування повинно підтверджуватись планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, то доцільним є зазначити вимоги до оформлення таких планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. З доданих до позову у якості доказів, не вбачається, що вони є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування в розумінні ст. 48 ч. 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Прикінцевих положень Лісового кодексу України та Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2023 №112. Тобто вказані докази не можуть вважатись матеріалами лісовпорядкування, оскільки: - відсутні докази того, що вони здійснені лісовпорядною організацією, - що вони затверджені у встановленому порядку з попереднім їх погодженням, - вони не містять інформації про виконавців (графічні матеріали та фрагмент публічної кадастрової карти) та їх кваліфікацію, - виконані в поганій якості, без зазначення масштабів. Матеріали лісовпорядкування повинні бути виготовлені на оновленій картографічній основі в цифровій формі (п. 30 Порядку здійснення лісовпорядкування), а також у разі якщо вони містять інформацію про кількісні та якісні характеристики лісових ділянок, то вони розробляються, зберігаються та оприлюднюються в електронній формі (п. 31 Порядку здійснення лісовпорядкування). З доданих доказів до позовної заяви вбачається, що прокуратурою не надано належних доказів належної підготовки та взагалі існування належним чином оформлених матеріалів лісовпорядкування, а саме не надано: - матеріалів лісовпорядкування розроблених на оновленій картографічній основі та - матеріалів, які б підтверджували координати земельної ділянки лісового фонду, яка нібито перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України». Отже склалась ситуація в якій прокуратура стверджує, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 є такою, що розташована на землях земель лісового фонду, які перебувають у користуванні державного підприємства та надає координати цієї спірної ділянки, однак не надає координати ділянки, яка перебуває у користуванні державного підприємства. Зазначена обставина унеможливлює співставлення та накладення меж спірної земельної ділянки на землі, які, як стверджує прокуратура, перебувають у постійному користуванні державного підприємства. Щодо недоведеності наявності у ДСГП «Ліси України» права на постійне користування землями лісового фонду, в позовній заяві зазначено, що відповідно до листів філії «Ізмаїльського лісового господарства» ДСГП «Ліси України» №224 від 11.07.2023, №238 від 18.07.2023 спірна земельна ділянка (кад.номер 5122383000:01:001:1384) розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльського лісового господарства» ДСГП «Ліси України». Вказані листи не є належними доказами оскільки землі державного лісового фонду перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльського лісового господарства» ДСГП «Ліси України». До позову не надано доказів, які б підтверджували наявність у ДСГП «Ліси України» як права на постійне користування землею або права власності на неї, а саме копію державного акту на право постійного користування землею або копію витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно, так і доказів у вигляді належно оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та доказів того, що доказів того, що землі були передані у постійне користування ДСГП «Ліси України» до 01.01.2002. Щодо спростування тверджень прокуратури про наявність у Кабінету Міністрів України повноважень на розпорядження та відведення земельної ділянки вказують, що повноваження органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування станом на час звернення ОСОБА_1 із заявою (12.01.2018) та прийняття розпорядження Кілійською районною державною адміністрацією №91 від 22.02.2018 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» були визначені статтею 122 ЗК України, вбачається, що ч. 8 ст. 122 ЗК України не була узгоджена зі ст. 149 ЗК України, яка станом на дату прийняття розпорядження визначала не «випадки передачі земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування», а «Порядок вилучення земельних ділянок», що в свою чергу спростовує твердження прокуратури про наявність у КМ України прав на розпорядження у т.ч. передачу (відведення) спірної земельної ділянки.
Щодо повноважень Кілійської РДА на передачу у власність спірної земельної ділянки як такої, що відноситься до земель рекреаційного призначення представник відповідача вказав, що прокуратурою не надано належних доказів того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення (листи філії «Ізмаїльського лісового господарства» ДСГП «Ліси України» та ВО «Укрдержліспроект» не є доказами). Більш того, прокуратурою не надано доказів того, що ця земельна ділянка хоча б колись відносилась до земель лісогосподарського призначення. Підставою, яка надавала Кілійській РДА право та можливість передати у власність спірну земельну ділянку було те, що вона відноситься до земель рекреаційного призначення. Щодо статусу спірної ділянки як такої, що відноситься до земель рекреаційного призначення вказують на наявність погоджень вказаних органів, які свідчить про обізнаність та згоду про належність спірної земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення, а не до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та земель лісогосподарського призначення. Про це ж свідчить проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, а саме: експлікацією розподілу земель с Приморське за категоріями земель, а також, свідчить про те, що земель лісогосподарського призначення на території села не має.
Щодо підстав та правомірності прийняття розпорядження про передачу спірної земельної ділянки наголошують, що відведенню та передачі у власність спірної земельної ділянки передувала розробка та затвердження детального плану території у відповідності до ч. 2 та 7 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент виникнення правовідносин). При цьому затвердженню ДПТ передує процедура громадських слухань. Так, детальний план був розроблений, пройшов процедуру громадських слухань і зауважень від громадськості, в т.ч. від власників та користувачів земельних ділянок (якими себе, судячи з позову Прокуратури, вважають Одеська обласна державна адміністрація, ДСП «Ліси України» та Дунайський біосферний заповідник), розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею, не отримав. Після проведення процедури громадських слухань у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план був затверджений розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 09.02.2018 року №53 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва» (копія розпорядження та проектного плану додається). 21.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Кілійської РДА із заявою (клопотанням) (копія додається) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення Приморської сільської ради Кілійського району, Одеської області. На підставі даного клопотання Кілійською РДА прийнято розпорядження №91 від 22.02.2018 року «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області». Під час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 така довідка була надана Відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №97-15-0.310-209/168-18 від 27.03.2018 за формою №6-зем. Зі змісту цієї довідки вбачається, що згідно державної статистичної звітності по формі 6-зем, земельна ділянка площею 0,1000 га, яка проектується до відведення для індивідуального дачного будівництва із земель державної форми власності, рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (003.00) - 0,1000 га, з них солончаки (003.04) - 0,1000 га. Тобто вбачається, що на спірній земельній ділянці були відсутні ліси, що в свою чергу свідчить про те, що ця ділянка не могла бути передана в користування або у власність для потреб лісового господарства та не могла бути об`єктом лісовпорядкування. Також звертаємо увагу, що вказана довідка містить примітку у якій зазначено наступне: «Відповідно до матеріалів Схем землеустрою і технікоекономічного обґрунтування та охорони земель Кілійського району Одеської області категорія вказаної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення»!!! А вказана Схема землеустрою і ТЕО отримала позитивні висновки ще у 2008 році!!! Крім цього вказаною довідкою Відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області спростовується твердження прокуратури про те, що спірна ділянка є частиною лісового масиву.
Щодо повноважень Одеської обласної державної адміністрації на вилучення земельних ділянок із земель державної власності, представник відповідача вказав, що право на передачу земельних ділянок мали районні державні адміністрації, а не обласні. Крім цього Одеська обласна державна адміністрація не могла бути наділена повноваженнями щодо передачі спірної земельної ділянки, оскільки оскаржуване розпорядження Кілійської РДА прийнято 13.06.2019, а закон про вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин набрав чинності 27.05.2021.
Щодо спростування тверджень про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в складі земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Частина земель, про які йдеться в Указі Президента України, дійсно передана Дунайському біосферному заповіднику відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД № 001676. Передачі земельних ділянок, видачі державного акту та реєстрації права користування за Дунайським біосферним заповідником передувало, наприклад прийняття рішення Одеської обласної ради від 23.06.2001 року № 322-ХХІІІ. Про це рішення зазначено в Державному акті. Але позивач не надав доказів саме «передачі» земельної ділянки в користування повноважним органом, наприклад на час 1998 року Одеською обласною радою. Не наданий також державний акт на право постійного користування на землю, щодо якої виник даний судовий спір. Відсутня також державна реєстрація прав на земельну ділянку за Дунайським біосферним заповідником. Окремого статусу формування земельної ділянки землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та підтвердження прав на неї, окрім як визначених ст.ст. 79-1, 125 та 126 ЗКУ немає, а, відповідно, доказів та підстав вважати, що спірна земельна ділянка належить до земель Дунайського біосферного заповіднику, а відповідно, і до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, немає. Відповідно до схеми тимчасового зонування Дунайського біосферного заповідника, спірна земельна ділянка не входить до його території. Рекреаційна зона с. Приморське та відповідно спірна земельна ділянка як складова рекреаційної зони, не зазначена як така, що входить до зони антропогенних ландшафтів. Рекреаційна зона с. Приморське також не входить до зони регульованого заповідного режиму та заповідної зони Дунайського біосферного заповідника. Щодо проекту організації території біосферного заповідника. Прокуратурою не надано доказів розробки та затвердження у відповідності до чинного законодавства проекту організації території Дунайського біосферного заповідника, в т.ч. щонайменше наступні складові проекту: - копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку заповідника; - карти, виконані на топографічній основі у зручному для користування масштабі (1:10000 - 1:100000) меж заповідника, функціонального зонування території заповідника з позначеними на ній межами інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що розташовані на території заповідника, проектного плану; - картографічні матеріали у форматі геоінформаційних систем, виконані на ортофотоплані кадастрової карти (плану) та в електронній схемі; - геоінформаційні системи; - супутникові на інші зображення, - каталог координат меж заповідника в державній геодезичній системі координат УСК-2000. Без надання наведених вище доказів у прокуратури немає підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка входить до складу Проекту організації території Дунайського біосферного заповідника.
Додатковими доказами того, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення, є розшифровка кадастрового номера земельної ділянки із застосуванням Класифікатору об`єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ). На території Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, до складу якої входить с. Приморське та територія колишньої Приморської сільської ради Кілійського району, проводилась інвентаризація земельних ділянок лісогосподарського призначення, за результатами якої були сформовані земельні ділянки одна з яких має кадастровий номер 5122310300:01:001:0145. Шоста, сьома та восьма цифри з кадастрового номеру даної земельної ділянки (5122310300:01:001:0145) розшифровуються за допомогою КОАТУУ наступним чином: - 103 «ВИЛКОВЕ» Земельна ділянка з номером 5122310300:01:001:0145, знаходиться найближче інших до спірної земельної ділянки, але навіть не межує з нею та знаходиться на відстані 450 метрів, що свідчить про те, що спірна земельна ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення. Розшифровки кадастрових номерів за допомого КОАТУУ з урахуванням інформації, зазначеної у листі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 14.03.2011 №126 ще раз дають підстави стверджувати, що на території Приморської сільської ради земель лісового фонду не було, такі землі знаходились на території Вилківської міської ради, а відтак відсутні підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та також входить до меж Дунайського біосферного заповідника.
Щодо правових підстав позову (звернення з негаторним позовом), представник відповідача вважав, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту. Ефективним способом захисту, відповідно до висновків ВП ВС стосовно земель лісогосподарського призначення, є звернення до суду з віндикаційним позовом.
Також представник відповідача звернув увагу на те, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 , відноситься до земель рекреаційного призначення, а прокурор у разі якщо вважає, що це земля лісового фонду, мав би звернутись до суду саме із віндикаційним позовом, а не з негаторним. При цьому, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на заперечення, які підтверджуються наданими доказами, вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреації, а Кілійська районна державна адміністрація правомірно передала її у власність. Вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації земельної ділянки є похідними вимогами від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської РДА, яке як вже зазначено і неодноразово підтверджено доказами є таким, що прийнято в межах повноважень РДА. Відтак, оскільки вимога про скасування розпорядження Кілійської РДА не підлягає задоволенню, то і інші (похідні) вимоги не підлягають задоволенню.
Крім цього, процесуальна дієздатність прокуратури в пред`явленому в інтересах держави позові полягає в здатності здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки виключно в межах представництва інтересів держави. В протилежному випадку процесуальна дієздатність прокуратури є неналежною, тобто не спрямованою на захист інтересів держави, за для чого, власне, і подавався позов. Одеська обласна державна адміністрація уповноважена своїми розпорядженнями скасовувати розпорядження підпорядкованих їй державних адміністрацій у зв`язку з невідповідністю їх чинному законодавству, а якщо вбачає невідповідність чинному законодавству у рішеннях Одеської обласної, або міської ради має позиватися до суду щодо визнання таких актів незаконними. Тобто, у разі необхідності Одеська ОДА завдяки наділеними законодавством повноваженнями має можливість та спроможність самостійно відновити інтереси держави у разі їх порушення адміністрацією нижчого рівня. Однак, як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянки віднесена до категорії земель рекреаційного призначення і не належить до земель лісогосподарського призначення. Таким чином, цілком логічно, що розпорядження голови Кілійської РДА і про затвердження детального плану територій, і про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки і про передачу у власність спірної земельної ділянки, не були визнаними такими, що не відповідають чинному законодавству. Щодо повноважень Держгеокадастру на здійснення захисту інтересів держави та на державний контроль за використанням та охороною земель. Державним органом, який має повноваження на здійснення захисту інтересів держави та на державний контроль за використанням та охороною земель є Держгеокадастр та його територіальні підрозділи, які не вбачали порушень передачі у власність спірної земельної ділянки. Не зважаючи на те, що Прокуратура стверджує, що повноваженнями по розпорядженню землями державної власності наділена Одеська обласна державна адміністрація саме з 27.05.2021, прокуратура в позові зазначає та надає як доказ лист від Одеської ОДА про те, що вона не надавала відмову та згоду на вилучення. Сама Одеська обласна державна адміністрація розпорядження Кілійської РДА щодо спірної земельної ділянки не оскаржувала, за захистом своїх нібито порушених прав до суду не зверталась. Також у позові прокуратури відсутні докази, що Одеська ОДА вважає, що інтереси та права Держави в її особі порушені. Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель, які перебувають у користуванні СДП «Ліси України» та Дунайського біосферного заповідника і для цих цілей облдержадміністрацією не вилучалась. Отже, прокурор фактично захищає інтереси державного підприємства. Однак, у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі державного підприємства (ВП Верховного суду від 06.07.2021, у справі №911/2169/20). Отже, через державні підприємства прокуратура діяти не може. Таким чином вбачається, що з даним позовом, прокурор мав би звертатись до суду від імені та в інтересах Держгеокадастру, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та Державного агентства лісових ресурсів, але аж ніяк не в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, яка розпорядження Кілійської районної державної адміністрації отримувала, проводила правові експертизи, не скасувала та більше того, затвердила проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, за матеріалами якого на території села Приморське (в тому числі на території рекреаційної зони) земель лісогосподарського та природоохоронного призначення не має.
Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем земельної ділянки з огляду на наступне. При вчиненні правочину, набувач повинен оцінити зовнішні, об`єктивні, явні і видимі природні ознаки земельної ділянки, а суд повинен перевірити добросовісність дій набувача земельної ділянки. При цьому при оцінці судом добросовісності дій покупця земельної ділянки слід враховувати, що окрім оцінки земельної ділянки за візуальними критеріями, покупець також керувався відомостями, які містились у Публічній кадастровій карті України та Державному земельному кадастрі і згідно яких, у нашому випадку, спірна земельна ділянка відносилась до категорії земель землі рекреаційного призначення. Враховуючи наведене, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. ОСОБА_2 набула права власності на підставі договору купівлі-продажу. При цьому прокуратурою не порушується питання відшкодування ОСОБА_2 збитків у разі задоволення позову. Зважаючи на вищевикладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.
25.02.2024 в.о. керівником Ізмаїльської окружної прокуратури було надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що не погоджуючись з позовною заявою, представником відповідача подано відзив, який надійшов 08.02.2024 та зареєстрований у вхідній кореспонденції окружної прокуратури за № 943-24 та з якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позову. Проте доводи відповідача, викладені у відзиві, є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи та положенням законодавства, виходячи з наступного. У поданому відзиві відповідач приходить до хибних висновків про приналежність спірної земельної ділянки до земель запасу Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, мотивуючи свої доводи відсутністю встановлених меж земель, що перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» та нібито неточністю матеріалів лісовпорядкування. Натомість факт належності земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 до земель державного лісового фонду підтверджується належними, допустимими та юридично спроможними доказами, доданими до позовної заяви. Так, на даний час межі більшості земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», не встановлені та відповідно державну реєстрацію права постійного користування на такі землі за державним підприємством не проведено. Листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.05.2021 № 04-01-19/384 повідомлено, що документами, які підтверджують право постійного користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України») на землі Вилківського лісництва є Проєкт організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» у складі пояснювальної записки, таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство». У відповідності до листа філії «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» від 11.07.2023 № 224 та № 92 від 11.05.2021 земельна ділянка з незаконно присвоєним кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року перебуває у постійному користуванні державного підприємства, квартал 40. Характеристика деревостанів, підросту, підлісків, невкритих лісовою рослинністю і нелісових земель наведені кварталу 1 наведено у таксаційному описі, відомостях поквартальних підсумків Проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Візуальне розташування спірної земельної ділянки в межах земель державного лісового фонду також підтверджується викопіюванням з оглядового плану запроектованих господарських заходів. Крім того, відповідно до листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання від 29.04.2021 № 355 та № 02-1149 від 17.11.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах кварталу 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України». При цьому, ВО «Укрдержліспроект» надані фрагменти накладки на ортофотоплан з нанесеними межами кварталу 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» та межами земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753. Окружною прокуратурою з урахуванням положень пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України доводи позовної заяви щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду обґрунтовано доказами, наданими філією «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», ВО «Укрдержліспроект» як спеціалізованими державними підприємствами, уповноваженими на ведення лісовпорядкування та інформуванням державних органів влади інформацією про сучасний стан лісів. Так, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 як станом на даний час, так і у 2019 році знаходилась за межами населеного пункту та на землях державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», тобто в силу положень статті 84 Земельного кодексу України (у різних редакціях цієї статті) належала до земель державної власності. Не заслуговують уваги також і доводи відповідача щодо неточностей чи помилок у матеріалах лісовпорядкування, а також те, що позовна заява обґрунтована матеріалами лісовпорядкування 2013 року. Час передачі у власність земельної ділянки були чинними матеріали лісовпорядкування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» 2013 року, раніше 2003 року, 1993 року і так далі. Територія земель державного лісового фонду, на якій розташована спірна земельна ділянка у 2017 році не змінювалась при проведенні лісовпорядкування 2003 та 2013 років. Зокрема, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 № 133 згідно з матеріалами лісовпорядкування 1993-1994 років площа Вилківського лісництва складала 18718 га. При створенні у 1998 році Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143 га та без вилучення 11564 га (у тому числі квартал 1 площею 386 га). Підставою формування кварталу 40 Вилківського лісництва було виділення з кварталу 1, площу якого складають плавні та болота, землі, зайняті пісками, для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно із матеріалами лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кварталу 40 було виділено площу 29 га. Згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013-2014 років площа кварталу 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались. Також ДП «Ізмаїльське лісове господарство» повідомлено, що визначити площу 8,9 га, на яку зменшилась площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим, у зв`язку із помилками в роботі лісовпорядкування. Проте, слід зауважити, що зміна площі Вилківського лісництва на 8,9 га після лісовпорядкування 2013-2014 років здійснена саме у бік зменшення. Тобто, у будь-якому разі у порівнянні з 2017 роком площа Вилківського лісництва не зазнала збільшення. У поданому відзиві відповідач стверджує, що спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, а не земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Як зазначено у позовній заяві розташування Дунайського біосферного заповідника обґрунтовано з прив`язкою до кварталів Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Зокрема, згідно з інформацією ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 № 99 на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256,2 га (квартали № 1-16, 24-40). Відповідно до документів долучених до відзиву на позовну заяву установлено, що 11.04.2017 управлінням державної експертизи Держгеокадастру проведено експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту) Кілійський район Одеська область про що складено висновок № 1077-19. Підсумкова оцінка результатів державної експертизи: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область не в повній мірі відповідає вимогам законодавства України, встановленим нормам правилам та повертається на доопрацювання. Проте, проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва не містить документів та відповідних коректурних аркушів, які підтверджують факт усунення недоліків встановлених висновком експертизи, зокрема щодо долучення до проекту землеустрою додаткових документів вказаних у п.10 Висновку, при цьому наявна відмітка про те, що «зауваження усунено». Однак, зазначене, жодним чином не змінюють факту надання у приватну власність спірної земельної ділянки для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить положенням статей 20, 84, 122, 149ЗКУкраїни та статей 16, 57 ЛК України, оскільки у тому числі змінено цільове призначення лісогосподарських земель без погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства та без попереднього прийняття відповідного рішення. З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою скеровано до Одеської обласної державної адміністрації лист від 21.04.2022 № 12-357вих-22. Одеською обласною державною адміністрацією листом від 06.05.2022 р. № 4148/5/01-29/3436/2-22 поінформовано, що облдержадміністрацією не здійснювалось заходів представницького характеру щодо оскарження рішень райдержадміністрації, рішень державних реєстраторів, та припинення права власності на зазначені у листі земельні ділянки. Обставини бездіяльності Одеської обласної державної адміністрації свідчать також і відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, які підтверджують, що з моменту набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку Одеською обласною державною адміністрацією заходи щодо звернення з відповідним позовом до суду не вживались. Таким чином, зважаючи, що вилучення спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства, обласною державною адміністрацією не здійснювалось, відтак саме Одеська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто позивачем за вказаним позовом. Ураховуючи, що спірна земельна ділянка відповідно до наведеної вище інформації ДП «Ізмаїльське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект» знаходиться в межах кварталу Вилківського лісництва, така земельна ділянка одночасно є територією природно-заповідного фонду. Підсумовуючи викладене, доводи, зазначені представником відповідача у відзиві на позов, не спростовують позицію прокуратури, викладену у позові. Таким чином, у суду є достатні підстави для задоволення позову у повному обсязі.
22.04.2024 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Кожокарем М.Ю. було надано письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що 26.02.2024 представник відповідача-3 звернувся з адвокатським запитом вих. №26/02-1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просив повідомити чи визначено квартал № 40 земель Вилківського лісництва, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» координатами поворотних точок, тобто чи має квартал № 40 земель Вилківського лісництва координати поворотних точок земельної ділянки, що перебуває у користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»? Якщо квартал № 40 земель Вилківського лісництва, які перебувають у користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» має координати поворотних точок, повідомити чи накладаються на квартал № 40 земель Вилківського лісництва ділянки з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1793; 5122383000:01:001:1753; 5122383000:01:001:1384; 5122383000:01:001:1751, власником яких на даний момент є ОСОБА_2 (копія адвокатського запиту вих. №26/02-1 від 26.02.2024 додається). У відповідь на адвокатський запит вих. №26/02-1 від 26.02.2024 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надіслало лист вих. № 29-15- 0.82-1418/2-24 від 29.02.2024 про надання інформації, в якому повідомило, що відповідно до даних програмного забезпечення Державного земельного кадастру межі земель лісового фонду ДП Ізмаїльське лісове господарство не внесено до Державного земельного кадастру (копія листа-відповіді вих. № 29- 15-0.82-1418/2-24 від 29.02.2024 додається). 03.05.2024 4 Після цього, представник відповідача-3 додатково звернувся із адвокатським запитом вих. № 31/03-1 від 31.03.2024 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому звернув увагу на те, що ймовірно, ненадання відповіді у його попередньому адвокатському запиті на питання чи накладаються земельні ділянки на квартал № 40 земель Вилківського лісництва пов`язано із тим, що межі земель лісового фонду ДП Ізмаїльське лісове господарство не внесено до Державного земельного кадастру, та просив: 1. Надати інформацію чи можливо встановити накладання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5122383000:01:001:1793; 5122383000:01:001:1753; 5122383000:01:001:1384; 5122383000:01:001:1751; 5122383000:01:001:1694 на квартал № 40 земель Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» враховуючи, що межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не внесено до Державного земельного кадастру; 2. Повідомити чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами: 5122383000:01:001:1793; 5122383000:01:001:1753; 5122383000:01:001:1384; 5122383000:01:001:1751; 5122383000:01:001:1694 на квартал № 40 земель Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» у разі можливості встановлення такого накладання (враховуючи, що межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не внесено до Державного земельного кадастру. Після цього, представник відповідача-3 додатково звернувся із адвокатським запитом вих. № 31/03-1 від 31.03.2024 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому звернув увагу на те, що ймовірно, ненадання відповіді у його попередньому адвокатському запиті на питання чи накладаються земельні ділянки на квартал № 40 земель Вилківського лісництва пов`язано із тим, що межі земель лісового фонду ДП Ізмаїльське лісове господарство не внесено до Державного земельного кадастру, та просив: 1. Надати інформацію чи можливо встановити накладання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5122383000:01:001:1793; 5122383000:01:001:1753; 5122383000:01:001:1384; 5122383000:01:001:1751; 5122383000:01:001:1694 на квартал № 40 земель Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» враховуючи, що межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не внесено до Державного земельного кадастру; 2. Повідомити чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами: 5122383000:01:001:1793; 5122383000:01:001:1753; 5122383000:01:001:1384; 5122383000:01:001:1751; 5122383000:01:001:1694 на квартал № 40 земель Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» у разі можливості встановлення такого накладання (враховуючи, що межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не внесено до Державного земельного кадастру). У відповідь на адвокатський запит вих. № 31/03-1 від 31.03.2024 від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов лист вих. № 29-15-0.82-2225/2-24 від 09.04.2024 про надання інформації, в якому було повідомлено: Відповідно даних програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» поряд із земельними ділянками з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1793, 5122383000:01:001:1753, 5122383000:01:001:1751 та 5122383000:01:001:1384 не сформовані. Разом із тим інформуємо, що відповідно даних програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не внесено до Державного земельного кадастру. Однак позивачем до позову не надано доказів, які б підтверджували наявність у ДСГП «Ліси України» як права на постійне користування землею або права власності на неї, а саме копію державного акту на право постійного користування землею або копію витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно, так і доказів у вигляді належно оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та доказів того, що доказів того, що землі були передані у постійне користування ДСГП «Ліси України» до 01.01.2002 (до набрання чинності Земельним кодексом України). Крім цього, Одеський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 02.06.2011 у справі № 2-а-13665/08/1570 встановив: ДП «Ізмаїльське лісове господарство» державного акту на право постійного користування земельними ділянками та території рекреаційної зони с. Приморське, Кілійського району - не отримувало, детальним планом території рекреаційної зони с. Приморського не передбачено знаходження лісів та земель лісогосподарського призначення на його території, таким чином, землі рекреаційного призначення с. Приморське Кілійського району не повинні бути включені до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП Ізмаїльське лісове господарство. А як вже наголошував представник відповідача-3 у своєму відзиві, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 належить до земель рекреаційного призначення, що підтверджується, зокрема, Схемами землеустрою і техніко-економічними обґрунтуваннями використання та охорони земель на території Кілійського району Одеської області. Отже, враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 такою, що розташована на землях державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП Ізмаїльське лісове господарство (на теперішній час філії Ізмаїльське лісове господарство ДСГП Ліси України) в межах 40 кварталу Вилківського лісництва, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та достовірних доказів, які б підтверджували даний факт. Cпірна земельна ділянка не розташована на території Дунайського біосферного заповідника. Як стверджує позивач у позові, враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП Ізмаїльське лісове господарство (на теперішній Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.05.2024 6 час філії Ізмаїльське лісове господарство ДСГП Ліси України), така земельна ділянка одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника. Однак, як вже зазначалося вище, з листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області вих. № 29-15-0.82-2225/2-24 від 09.04.2024 на адвокатський запит вих. № 31/03-1 від 31.03.2024 вбачається, що межі земель лісового фонду ДП Ізмаїльське лісове господарство поряд із спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753, не сформовані. Крім того, межі земель лісового фонду ДП Ізмаїльське лісове господарство не внесено до Державного земельного кадастру. У відповідь на адвокатський запит вих. № 31/03-2 від 31.03.2024 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надіслало лист вих. № 29-15- 0.82-2196/2-24 від 08.04.2024 про надання інформації, в якому повідомило наступне: Згідно наявних у Відділі Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 р. зареєстровано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 001676 24.02.2000 за № 34 Дунайському біосферному заповіднику Національної академії наук України, площею 11792,06 га для охорони тваринного та рослинного світу. Відповідно даних програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру інформацію про відповідний державний акт внесено на підставі Технічної документації щодо інвентаризації земель державної власності на території Ізмаїльського району Одеської області з кадастровими номерами 5122310300:01:001:0206 та 5122310300:01:001:0207. В Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель, ведення якого здійснюється Відділом, наявні «Технічна документація щодо інвентаризації земель державної власності на території Ізмаїльського району Одеської області» за № 2023Ф22ОДКЛ000002 та «Технічна документація щодо інвентаризації земель державної власності на території Ізмаїльського району Одеської області» за № 2023МФ220ДКЛ000003. За наявними в зазначених документаціях каталогами координат поворотних точок земельні ділянки з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1793, 5122383000:01:001:1753, 5122383000:01:001:1751, 5122383000:01:001:1694 та 5122383000:01:001:1384 не накладаються на землі Дунайського біосферного заповідника. Більше того, з відкритих даних земельного кадастру України, розміщених на інформаційному веб-порталі (карті): https://kadastr.live вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1384 жодним чином не накладається на землі Дунайського біосферного заповідника. Таким чином, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 не накладається на землі Дунайського біосферного заповідника. У зв`язку з цим, якщо слідувати логіці позивача, враховуючи, що спірна земельна ділянка, за словами позивача, одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника та в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП Ізмаїльське лісове господарство (межі Вилківського лісництва є відповідно і зовнішніми межами Дунайського біосферного заповідника) можна дійти висновку, що спірна земельна ділянка не накладається і на землі 40 кварталу Вилківського лісництва ДП Ізмаїльське лісове господарство (на теперішній час філії Ізмаїльське лісове господарство ДСГП Ліси України).
Ухвалою суду від 22.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», надано клопотання про підтримання позову прокурора та розгляд справи без участі представника третьої особи.
На призначену дату розгляду справи від представника відповідача Ізмаїльської районної державної (військової) адміністрації Одеської області надійшло клопотання, згідно якого він просив провести судове засідання без його участі.
Представники третіх осіб та представник особи, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом до суду, були повідомлені належним чином та в судове засідання не з`явились. Заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не надали.
З урахуванням позицій прокурора та представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд провів розгляд справи за відсутності представників відповідача, третіх осіб та представника особи, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з позовом.
Прокурор в ході судового розгляду заявлений позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Представники відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили суд відмовити прокурору у задоволенні позову з підстав, викладених у відзивах на позов.
Заслухавши прокурора та представників відповідачів, дослідивши подані учасниками справи заяви по справі, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:
Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 13.06.2019 № 163 надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ННН 324779 від 23.07.2019 ОСОБА_3 діючий від імені ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану в с/раді Приморська Кілійського району Одеської області, загальною площею 0,1 га, у тому числі по угіддях: солончаки, 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1753.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 358552640 від 15.12.2023, земельна ділянка за кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 розташована на території Приморської с/ради Кілійського району Одеської області, площею 0,1 га призначена для індивідуального дачного будівництва належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
З поземельної книги відкритою 04.06.2019 відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме з розділу 3 книги вбачається, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 на підставі розпорядження Кілійської РДА, та 23.07.2019 право власності на вказану земельну ділянку набуто ОСОБА_2 ; орган державної рестрації Кілійський районний нотаріальний округ.
Відповідно до листа за вих. № 92 від 11.05.2021 направленого Державним підприємством «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства Лісових ресурсів України встановлено, що земельні ділянки серед яких і ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року перебувають в постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», квартал 40 ділянки 3,4.9, 10, 12, 43. Також встановлено, що ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не давало і підстав для вилучення даних земельних ділянок немає. Кадастрові номери присвоєні без відома ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Окрім того вказано, що згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділу VIII, пункту 5 «До здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, щодо набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування».
Згідно листа за вих. № 99 від 19.05.2021 року направленого ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів на адресу начальника Одеського ООУЛМГ встановлено, що на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256, 2 га. Землі площею 11256, 2 га передані в користування Дунайському біосферному заповіднику без вилучення з державного лісового фонду. Згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділ VIII п. 5 до одержання державних актів на право постійного користування, документами, що підтверджують це право є планово картографічні матеріали лісовпорядкування. Документи, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво на данні ділянки: 1. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство»; 2. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків; 3. Карта-схема лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство» з розміщенням кварталів Вилківського лісництва переданих без вилучення ДБЗ.
16.07.2021 за вих. № 133 ДП «Ізмаїльське лісове господарство» направило заступнику керівника обласної прокуратури лист, яким повідомило, що підставою для зменшення площі земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на 318, 8 га, згідно проекту організації та розвитку лісового господарства є рішення виконкому Вилківської міської ради № 95 від 24.05.2001 року, яким передано в землі запасу Вилківської міської ради 308, 9 га та Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року по справі № 2-а-13665/08/1570 передано в землі запасу Приморської сільської ради Кілійського району Вилківське лісництво кв. 1 площа 1.0 га, разом вилучено 309, 9 га земель Державного лісового фонду. Визначити площу 8, 9 га на яку зменшилася площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим (помилки в роботі лісовпорядкування). Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 років площа Вилківського лісництва складала 18718,0 га. При створені у 1998 рік Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143,0 га та без вилучення 11564,0 га (помилки роботи лісовпорядкування на 9,0 га). Підставою формування кв. 40 Вилківського лісництва було виділення з кварталу 1 площу якого складають плавні та болота, земель зайнятих пісками для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386, 0 га. При лісовпорядкуванні 2013 2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кв. АДРЕСА_1 було виділено пл. 29,0 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа квартала 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались.
Відповідно до Додатку № 1 до Указу Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 встановлено, що ним визначено перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику в якому вказано, що: Природний заповідник «Дунайські плавні» - 14851 га; включаючи акваторію Чорного моря 5600 га; Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство 7143 га; Колективне сільськогосподарське підприємство імені Мічуріна 668 га; всього 22662 га.
Згідно Додатку № 2 до Указу Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 встановлено, що ним передбачено перелік землекористувачів, землі яких включаються до складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у землекористувачів та вказано, що Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство 11575 га; Вилківське рибогосподарсько-аграрне колективне підприємство 2648 га; Колективне сільськогосподарське підприємство «Прикордонник» - 2333,7 га; порту «Усть Дунайський» - 498 га; Акваторія Чорного моря (із збереженням традиційного промислу риби) 6686, 2 га. Всього 23740, 9 га
У адвокатському запиті № 26/02-1 від 26.02.2024, поданому представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Кожокаром М.Ю. до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, зазначено наступні питання: 1. Повідомити чи визначено квартал № 40 земель Вилківського лісництва, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» координатами поворотних точок, тобто чи має квартал № 40 земель Вилківського лісництва координати поворотних точок земельної ділянки, що перебуває у користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»? 2. Якщо квартал № 40 земель Вилківського лісництва, які перебувають у користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» має координати поворотних точок, повідомити чи накладаються на квартал № 40 земель Вилківського лісництва ділянки з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1793; 5122383000:01:001:1753; 5122383000:01:001:1384; 5122383000:01:001:1751, власником яких на даний момент є ОСОБА_2 .
Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надіслало лист вих. № 29-15- 0.82-1418/2-24 від 29.02.2024 на адвокатський запит вих. №26/02-1 від 26.02.2024 про надання інформації, в якому повідомило, що відповідно до даних програмного забезпечення Державного земельного кадастру межі земель лісового фонду ДП Ізмаїльське лісове господарство не внесено до Державного земельного кадастру.
У адвокатському запиті вих. № 31/03-1 від 31.03.2024 представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кожокара М.Ю. до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, зазначено наступні питання: 1. Надати інформацію чи можливо встановити накладання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5122383000:01:001:1793; 5122383000:01:001:1753; 5122383000:01:001:1384; 5122383000:01:001:1751; 5122383000:01:001:1694 на квартал № 40 земель Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» враховуючи, що межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не внесено до Державного земельного кадастру; 2. Повідомити чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами: 5122383000:01:001:1793; 5122383000:01:001:1753; 5122383000:01:001:1384; 5122383000:01:001:1751; 5122383000:01:001:1694 на квартал № 40 земель Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» у разі можливості встановлення такого накладання (враховуючи, що межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не внесено до Державного земельного кадастру).
Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надіслало лист вих. № 29-15-0.82-2225/2-24 від 09.04.2024 р. на адвокатський запит вих. № 31/03-1 від 31.03.2024 про надання інформації, в якому було повідомлено: Відповідно даних програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» поряд із земельними ділянками з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1793, 5122383000:01:001:1753, 5122383000:01:001:1751 та 5122383000:01:001:1384 не сформовані. Разом із тим інформуємо, що відповідно даних програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не внесено до Державного земельного кадастру.
У адвокатському запиті вих. № 31/03-2 від 31.03.2024 представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кожокара М.Ю. до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, зазначено наступні питання: 1. Повідомити чи визначено землі Дунайського біосферного заповідника координатами поворотних точок (тобто чи мають землі Дунайського біосферного заповідника координати поворотних точок цієї земельної ділянки)? 2. Повідомити чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1793; 5122383000:01:001:1753; 5122383000:01:001:1384; 5122383000:01:001:1751; 5122383000:01:001:1694, власницею яких на даний момент є ОСОБА_2 , на землі Дунайського біосферного заповідника, якщо останні мають координати поворотних точок.
Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надіслало лист вих. № 29-15- 0.82-2196/2-24 від 08.04.202 на вказаний адвокатський запит вих. № 31/03-3 від 31.03.2024 про надання інформації, повідомило: Згідно наявних у відділі Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 р. зареєстровано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 001676 24.02.2000 за № 34 Дунайському біосферному заповіднику Національної академії наук України, площею 11792,06 га для охорони тваринного та рослинного світу. Відповідно даних програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру інформацію про відповідний державний акт внесено на підставі Технічної документації щодо інвентаризації земель державної власності на території Ізмаїльського району Одеської області з кадастровими номерами 5122310300:01:001:0206 та 5122310300:01:001:0207. В Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель, ведення якого здійснюється Відділом, наявні «Технічна документація щодо інвентаризації земель державної власності на території Ізмаїльського району Одеської області» за № 2023Ф22ОДКЛ000002 та «Технічна документація щодо інвентаризації земель державної власності на території Ізмаїльського району Одеської області» за № 2023МФ220ДКЛ000003. За наявними в зазначених документаціях каталогами координат поворотних точок земельні ділянки з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1793, 5122383000:01:001:1753, 5122383000:01:001:1751, 5122383000:01:001:1694 та 5122383000:01:001:1384 не накладаються на землі Дунайського біосферного заповідника.
У адвокатському запиті вих. № 1 від 05.04.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро проектування та експертизи, зазначено наступні питання: Чи були виправлені та враховані зауваження і пропозиції до землевпорядної документації, які були наведені в п. 10 вказаних висновків Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 01 березня 2019 р. № 533-19; від 21 липня 2017 р. № 1175-17; від 11 квітня 2019 р. № 1077-19; від 22 січня 2019 p. № 204- 19.? Якщо так, то надати копії документів, якими підтверджується врахування зауважень і пропозицій до землевпорядної документації.
У відповідь на адвокатський запит вих. № 1 від 05.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Бюро проектування та експертизи надіслало лист вих. № 119 від 10.04.2024, в якому було повідомлено наступне: Зауваження і пропозиції до землевпорядної документації, які наведені в п. 10 вказаних висновків, були виправлені та враховані, про що свідчать відповідні відмітки органів Держгеокадастру та підписи посадових осіб на відповідних висновках державної експертизи землевпорядної документації, які наявні у Вас та подані в додатках до адвокатського запиту.
З висновку експерта судової земельно-технічної експертизи № 1505/23 від 20.05.2024 вбачається, що дослідивши надані матеріали, керуючись нормативними вимогами та методичними рекомендаціями, експерт дійшов висновку, що встановити чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на даний час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), не надається можливим, оскільки неможливо виконати оверлейну операцію, тобто здійснити графічне накладання двох шарів даних з точним місцем розташування об`єктів, оскільки в наданих матеріалах відсутні координати поворотних точок меж земель лісового фонду філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» у Державній системі координат.
При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:
Згідно з ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. 4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, з системного аналізу статей 122 та 149 ЗК України вбачається, що повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», що знаходяться за межами населених пунктів, станом на дату прийняття Кілійською РДА спірного розпорядження, була наділена саме Одеська обласна державна адміністрація.
Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У відповідності до ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі ст. 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 80 ЗК України до суб`єктів права власності на землю віднесено, зокрема, громадян та юридичних осіб на землі приватної власності.
Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Згідно з п.п. «г» п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 57 ЗК України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Таким чином, для доведення права прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, яку органу, що має повноваження щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», прокурор мав, насамперед, довести, що спірна земельна ділянка відносилась до земель, які на момент її передачі у власність відповідачу ОСОБА_1 перебували у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство».
Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліс тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.
За змістом статті 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.
Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Згідно з п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.
Таким чином, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, про що неодноразово висловлено судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.
Разом з тим, прокурором в якості доказів не надано суду таких планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а додана інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство « ДСГП Ліси України.
Додані до позову матеріали не можуть вважатись належними матеріалами лісовпорядкування, оскільки не містять доказів щодо їх погодження та затвердження, як має бути відповідно до абз. 4 ст. 48 ЛК України.
Посилання прокурора в позові на матеріали лісовпорядкування 2013-2014 років не є підтвердженням наявного права ДСГП «Ліси України» на спірну земельну ділянку.
Крім того, з наданих в обґрунтування позову доказів неможливо встановити накладення меж спірної земельної ділянки на землі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (ДГСП «Ліси України»).
До позову не додано доказів, що на спірній земельній ділянці наявні ліси, а згідно інформації з довідки відділу у Кілійському районі ГУ Держгеокадастру в одеській області від 27.03.2018 № 97-15-0.310-209/168-18, спірна земельна ділянка рахується як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Кожокарем М.Ю. надано висновок експерта, зміст якого зводиться до того, що встановити чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на даний час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), не надається можливим, оскільки неможливо виконати оверлейну операцію, тобто здійснити графічне накладання двох шарів даних з точним місцем розташування об`єктів, оскільки в наданих матеріалах відсутні координати поворотних точок меж земель лісового фонду філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» у Державній системі координат.
Прокурором не наданий зі свого боку, відповідно до засади змагальності, висновок експерта, який би спростовував складений за замовленням представника відповідача, як учасника справи, вказаний висновок.
Таким чином, підстав категорично стверджувати, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, в суду немає.
Оскільки судом не встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, то, відповідно, і Одеська державна обласна адміністрація не мала визначених законодавством повноважень щодо її вилучення, як про те у позові стверджує прокурор.
Отже, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах особи, яка не мала права на відповідний позов.
Крім того, суд має зазначити, що виходячи зі змісту позовних вимог, прокурор фактично звернувся до суду з негаторним позовом, оскільки відповідно до положень ст. 391 ЦК України, позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, відносять до способу захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23листопада 2021року усправі №359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.
З огляду на усталену практику з метою чіткішого і яснішого викладення правової позиції ВП ВС вирішила уточнити свій висновок, висловлений у постанові від 4липня 2018року у справі №653/1096/16-ц. Зокрема, було уточнено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Окремо суд зауважує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Аналогічні положення місить ч. 4 ст. 10 ЦПК України.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тобто, ст. 1 Першого протоколу гарантує особі мирне володіння майном, однак її право може бути обмежено з боку держави на певних умовах, передбачених законом, та лише у суспільних інтересах.
У рішенні«Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 рокуЄвропейський суд з прав людини суд з прав людини /надалі ЄСПЛ/ зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. ЄСПЛ вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
У свою чергу ЄСПЛ зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права(рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 56 рішення у справі «Брайловська проти України» від 06.06.2016 р. Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) зазначив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення має відповідати трьом умовам: воно має здійснюватись «на умовах, передбачених законом», що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади; здійснюватись «в інтересах суспільства»; забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства.
А в п. 56 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що перша вимогастатті 1Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у мирне володіння майном має бути законним. Перш за все, це означає відповідність вимогам національного законодавства.
Таким чином, з урахуванням відповідних положень релевантних джерел права суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача ОСОБА_2 права власності на належну їй земельну ділянку за умов, коли в ході змагального судового провадження беззаперечними та неспростовними доказами, які відповідали б критеріям належності і допустимості, не доведено неправомірність отримання попереднім власником спірної земельної ділянки, суперечитиме принципу верховенства права, оскільки буде вважатись свавільним втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у позові прокурора слід відмовити повністю.
При вирішення питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступних положень ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з відмовою прокурору в позові, відсутні підстави для покладення сплаченого судового збору на відповідачів.
Згідно зч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язанізрозглядом справи,покладаються: 1)уразізадоволення позову-навідповідача; 2)уразівідмови впозові-напозивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А відповіднодоч.3ст.133ЦПКУкраїнидо витрат,пов`язанихзрозглядом справи,належатьвитрати: 1)напрофесійнуправничу допомогу; 2)пов`язанііззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертівтапроведенням експертизи; 3)пов`язанізвитребуванням доказів,проведеннямоглядудоказів заїхмісцезнаходженням,забезпеченнямдоказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Представник відповідача ОСОБА_6 у відзиві на позов, поданому 01.02.2024 /Т. 2, а.с. 35-66/ зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 5000 грн витрат на правову допомогу.
Представник відповідача ОСОБА_8 у відзиві на позов, поданому 29.02.2024 р. /Т. 2, а.с. 186-207/ зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_2 понесла та/або очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 40000 грн, а також витрати у судових засіданнях згідно умов договору.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначено в ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Оскільки відповідачами/представниками відповідачів суду в ході розгляду справи не було подано договорів про надання правничої допомоги, відповідно до умов яких передбачався розмір витрат на правничу допомогу адвоката, а також не були надані відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підстави для розподілу вказаних витрат між сторонами в суду відсутні.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_2 земельну ділянку підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 81, 84, 116, 125 ЗК України, ст.ст. 6-13,81,89, 133,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України, про визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5122383000:01:001:1753 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1864896151223, номер запису про право власності 32251125), застосовані на підставі ухвали суду від 28.12.2023 у справі № 502/2528/23 скасувати та зазначити, що у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 01.11.2024.
Суддя О.В. Березніков
Суд | Кілійський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2024 |
Оприлюднено | 04.11.2024 |
Номер документу | 122725005 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку |
Цивільне
Кілійський районний суд Одеської області
Березніков О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні