Рішення

від 25.09.2024 по справі 183/271/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/271/24

№ 2/183/1566/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в її інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,-

в с т а н о в и в :

09 січня 2024 року ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_4 звернулися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

В обґрунтування позову позивачі посилаються на те, що 09 грудня 2021 року близько 17 год. 30 хв. в Дніпропетровській області, смт. Слобожанське відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки Daewoo Sens, р.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 . Внаслідок даної ДТП ОСОБА_7 від отриманих травм помер.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди Головним управлінням національної поліції в Дніпропетровській області внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до ЄРДР за № 12021040000000902.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 31 жовтня 2022 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000902 від 10.12.2021 року було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, дружина, неповнолітня дитина та мати потерпілого ОСОБА_6 зазнали шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок страховика.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки Daewoo Sens, р.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача ПрАТ «СК «Глобал Гарант», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР1709483, що підтверджується Витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Ліміт відповідальності страховика за даним полісом становить 260 000,00 грн.

Позивач ОСОБА_2 є дружиною потерпілого ОСОБА_6 та є особою, яка згідно з п. 27.3 ст. 27 ЗУ Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із загибеллю чоловіка. Крім неї, право на відшкодування моральної шкоди мають: дитина потерпілого - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та мати ОСОБА_4 . Крім того, дитина потерпілого згідно до приписів ч. 1 ст. 1200 ЦК України має право на відшкодування шкоди, пов`язаного із втратою годувальника у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 2021 рік було встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 6 500,00 грн. Отже, розмір страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди позивачу, її дитині матері потерпілого становить по 26 000,00 грн. на кожного.

Крім того, дитина потерпілого згідно до приписів ч. 1 ст. 1200 ЦК України має право на відшкодування шкоди, пов`язаного із втратою годувальника у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що становить 234 000,00 грн.

Також, п. 27.4. статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, позивач ОСОБА_4 , як мати потерпілого, має право на відшкодування їй витрат на поховання загиблого сина та встановлення останньому надгробного пам`ятника в сумі 29 308,00 грн., що підтверджується товарним чеком № 6 від 29.12.2021 року та № 5 від 16.12.2021 року.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_4 просили суд:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 286 000,00 грн., з яких:

- 26 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого на користь ОСОБА_2 ;

- 26 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н.;

- 234 000,00 грн. страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н.;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 55 308,00 грн., з яких:

- 26 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого;

- 29 308,00 грн. витрати на поховання загиблого та встановлення останньому надгробного пам`ятника.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2024 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, позивачам надано строк для усунення її недоліків.

19 січня 2024 року позивачі на виконання даної ухвали звернулися до суду з заявою, згідно якої усунули недоліки позовної заяви.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2024 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2 в її інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н та ОСОБА_4 вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові, просила позов задовольнити в повному обсязі, у разі повторної неявки відповідача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи та відзиву з приводу заперечень позовних вимог суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши представника позивачів, дослідивши надані стороною позивача докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 09 грудня 2021 року близько 17 год. 30 хв. в Дніпропетровській області, смт. Слобожанське відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки Daewoo Sens, р.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 . Внаслідок даної ДТП ОСОБА_7 від отриманих травм помер.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди Головним управлінням національної поліції в Дніпропетровській області внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до ЄРДР за № 12021040000000902.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 31 жовтня 2022 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000902 від 10.12.2021 року було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Судом встановлено, що померлий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є чоловіком позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 09 від 24.02.2012 року, зроблений Виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 24 лютого 2012 року.

Встановлено, що померлий ОСОБА_6 і позивач ОСОБА_2 є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 158 від 17.07.2012 року, складений Виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 17 липня 2012 року.

Батьками померлого ОСОБА_6 є: ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , актовий запис № 184 від 11.06.1981 року, складений Підгородненським виконавчим комітетом Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 11 червня 1981 року.

Встановлено, що батько потерпілого (померлого) ОСОБА_6 - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 70 років, актовий запис № 31 від 09.02.2023 року, складений Відділом державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 09 лютого 2023 року.

Таким чином, в результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, дружина, неповнолітній син та мати потерпілого ОСОБА_6 зазнали шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок страховика.

Судом встановлено, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки Daewoo Sens, р.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача ПрАТ «СК «Глобал Гарант», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР1709483, що підтверджується Витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Ліміт відповідальності страховика за даним полісом становить 260 000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

В той же час, суд враховує правову позицію, викладену у постанові у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15, в якій Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону N 1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Сторона позивача вважає, що відповідач повинен виплати позивачам страхове відшкодування відповідно до приписів Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно пункту 21.1. статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Як вже встановлено, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки Daewoo Sens, р.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача ПрАТ «СК «Глобал Гарант», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР1709483, що підтверджується Витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Ліміт відповідальності страховика за даним полісом становить 260 000,00 грн.

Пунктом 1.3. статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно з п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку» (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно ч. 5 статті 1187 цього Кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 8 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому ОСОБА_9 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоров`ю особи. Дана правова позиція викладена в постановах Верхового суду України від 14.01.2019 року у справі № 751/8121/17, від 10.01.2019 року у справі № 500/2095/15-ц, від 05.12.2018 року у справі № 757/59802/16-ц та від 01.02.2018 року у справі № 126/1439/17.

З наведеного слідує, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду, завдану в розумінні ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.

Як встановлено вище, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки Daewoo Sens, р.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача ПрАТ «СК «Глобал Гарант», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР1709483, що підтверджується Витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

Відповідно до п.1 Розпорядження Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 №538 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на дату ДТП розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, було встановлено у розмірі 260 000 грн. 00 коп. на одного потерпілого.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед іншого, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 27.1 та 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Підпунктом є) пункту 35.2 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, до якої додає документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника.

Пунктом 27.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 грудня 2021 року було встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 6 500,00 грн.

Отже, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди є: позивач, тобто дружина загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , його син ОСОБА_3 , 2012 р.н. та мати ОСОБА_4 , в рівних частках.

Крім того, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника є дитина загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , 2012 р.н.

Відповідно загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим ніж 234 000,00 гривень (36 х 6500,00 грн.), а загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - 78 000,00 гривень (12 х 6500,00 грн.).

Крім того, п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 понесла витрати на поховання загиблого сина та встановлення останньому надгробного пам`ятника в розмірі 29 308,00 грн., що підтверджується товарним чеком № 6 від 29 грудня 2021 року та № 5 від 16 грудня 2021 року.

Таким чином, мати потерпілого ОСОБА_6 - позивач ОСОБА_4 , має право на відшкодування їй витрат на поховання загиблого сина та встановлення останньому надгробного пам`ятника в розмірі 29 308,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зокрема, частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч.ч. 1,6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» при зверненні до суду була звільнення від сплати судового збору, а тому судові витрати в сумі 2 600,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладено та керуючись, ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 в її інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 286 000,00 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч грн. 00 коп.), з яких:

- 26 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого на користь ОСОБА_2 ;

- 26 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н.;

- 234 000,00 грн. страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 55 308,00 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч триста вісім грн. 00 коп.), з яких:

- 26 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого;

- 29 308,00 грн. страхового відшкодування, як грошову компенсацію за понесені витрати на поховання загиблого та встановлення останньому надгробного пам`ятника.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь держави судові витрати в розмірі 2 600,00 грн. (дві тисячі шістсот грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н., зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Глобал Гарант», код ЄДРПОУ 30930046, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 28-В.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 25 вересня 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький