Рішення

від 15.10.2024 по справі 191/1367/24

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1367/24

Провадження № 2/191/471/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря - Омельченко К.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м.Дніпрі ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернуласядо суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м.Дніпрі ради про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.12.2010 між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . 11.10.2012 шлюб між ними розірваний на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області (справа № 437/4504/12 від 11.10.2012). Фактично шлюбні стосунки було припинено з 2012 року, коли дитині було 1 рік, з відповідачем вона проживає окремо, дитина проживає з нею. Спорів стосовно місця проживання дитини не було, відповідач не заперечував, що дитина буде проживати з нею. Весь цей час відповідач життям сина не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні. На сьогоднішній день дитині вже 12 років, вона не пам`ятає батька та немає до нього ніяких почуттів, оскільки за всі ці роки жодного разу його не бачив. Також в спілкуванні з нею ніколи про нього не питав та не цікавився. Вони з сином проживають разом в АДРЕСА_1 з 19.12.2013. Вона любить свого сина та має змогу забезпечити його всім необхідним завдяки роботі. Вона постійно слідкує за станом здоров`я дитини, піклується про її розвиток, у неї з сином психологічний контакт, прив`язаність один до одної. Дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Між нею, дитиною, її батьками склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Відповідач в будинку АДРЕСА_2 не зареєстрований, не проживає, починаючи з 01.12.2013 по теперішній час. ОСОБА_3 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські заходи не відвідує, на виклики до школи приходить тільки мати. Дитині вчасно проведені профілактичні щеплення, проводились регулярні амбулаторні огляди, стан здоров`я задовільний. Нагляд за станом здоров`я дитини з моменту її народження і по сьогоднішній день здійснює вона. Батько участі в жодній сфері життя дитини не приймає. Нехтування батьківськими обов`язками з боку батька принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору. 18.06.2018 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 437/336/12 на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 437/336/12 від 23.01.2012 про стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23.11.2011 і до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 має заборгованість станом на 01.10.2023 в розмірі 64309,47 грн. Отже, відповідач не сплачує та не прагне сплачувати грошові кошти для забезпечення повноцінного рівня життя та розвитку свого сина. Вона спілкуванню відповідача з дитиною не перешкоджає, але на сьогоднішній день батько не забезпечує фізичний, духовний, інтелектуальний, культурний, соціального розвиток дитини, не забезпечує матеріально, не несе відповідальність за створення належних умов для цього, не зацікавлений у вихованні дитини. Син також не прагне бачити та спілкуватися з біологічним батьком, який повністю його ігнорує. Просить позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Відповідач ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, так як факти, викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України виходячи з наступного. Дійсно, на теперішній час, їх з позивачкою шлюб розірвано і з нього на її користь стягнуто аліменти на утримання їх сина ОСОБА_4 . Позовна заява про розірвання шлюбу з позивачем була подана ним з тієї причини, що ОСОБА_1 з власного бажання в листопаді 2011 року разом з їх сином переїхала проживати до своїх батьків. Після розлучення вони усно погодили з позивачем, що їх син буде проживати разом з нею. Також колишня дружина попросила його не втручатися у духовний і емоційний стан розвитку сина, оскільки вона буде будувати сім`ю з іншим чоловіком. Але він категорично відмовився від такої пропозиції. Пізніше позивачка змінила своє місце проживання, не повідомивши його про це. Тобто ОСОБА_1 умисно створила перешкоди у його спілкуванні з дитиною. Так, на теперішній час він має заборгованість по сплаті аліментів, але вже почав її сплачувати, що підтверджується двома квитанціями «Приватбанку» про сплату аліментів в сумі 7000 грн. Також він офіційно працевлаштований 25.04.2024 в ТОВ «ХОСВОКОМ» у м.Дніпро. Він має бажання приймати участь у вихованні своєї дитини та спілкуванні з нею, піклуватись про її фізичний і духовний розвиток, а також забезпечувати його матеріально. Позивач стверджує, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини, однак достатніх доказів його свідомого, умисного ухилення від до суду не надала. Вважає, що позивачем не доведено необхідність позбавлення його батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із захисту кровної спорідненості з дитиною. Тому позовні вимоги є повністю безпідставними і задоволенню не підлягають. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила, що між сторонами було погоджено, що дитина буде проживати з матір`ю та позивачем наголошено, щоб відповідач не втручався у їх життя.

Представник третьої особи - Управління-служби у справах дітей Шевченківської районної у м.Дніпрі ради Пантелеєва Г. до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи без участі представника адміністрації.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Синельникове Дніпропетровської області народився ОСОБА_4 та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 13 вересня 2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 по справі № 437/4504/12, яке набрало законної сили 23.10.2012, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 2186 від 11.03.2024 ОСОБА_1 з 19.12.2013 проживає в АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою ТОВ «ТД Чорметремонт» №6/24 від 11.03.2024 ОСОБА_1 працює в ТОВ «ТД Чорметремонт» на посаді бухгалтера з 01.07.2016 року по теперішній час та в період з березня 2023 року по лютий 2024 року отримала дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 91535,95 грн.

Відповідно до характеристики ТОВ «ТД Чорметремонт» № 7/24 від 11.03.2024 ОСОБА_1 зарекомендувала себе як відповідальний та дисциплінований працівник. Ділові якості проявила на найвищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення. За характером спокійна та врівноважена.

Згідно з Актом про непроживання особи за місцем реєстрації від 08.03.2024, складеного головою ОСББ «Гладкова 19А», у присутності свідків - мешканців будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 за вказаною адресою не зареєстрований, не проживає, починаючи з 01.12.2013 по теперішній час.

Відповідно до довідки класного керівника 7-В класу україно-французького ліцею № 126 ОСОБА_8 б/н від 11.03.2024 року ОСОБА_3 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські заходи не відвідує. На виклики до школи приходить тільки мати.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.01.2012 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнуто аліменти у розмірі частини з його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.11.2011 і до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини з його заробітку (доходу) до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, а саме до 27.08.2014, починаючи з 23.11.2011.

Згідно з розрахунком Синельниківського ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №55524 від 06.10.2023 заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 01.10.2023 складає 64309,47 грн.

Відповідно до квитанцій від 30.04.2024 ОСОБА_3 сплачено заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 7000 грн.

ОСОБА_3 працює в ТОВ «ХОСВОКОМ» на посаді слюсаря-ремонтника з 25.04.2024 по теперішній час, що підтверджується довідкою №2904/01 від 29.04.2024.

Висновком адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування, №4-3/207 від 21.08.2024 одноголосно було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом було допитано неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , який у судовому засіданні пояснив, що не пам`ятає, коли останній раз спілкувався з батьком. 3 роки тому спілкувався з ним по телефону, батько дзвонив 2 рази на тиждень та лише спитав як справи. Він не знає як батько виглядає, він його ніколи не бачив. Перший раз три роки тому він дзвонив батькові для надання дозволу для виїзду за кордон. Більше він не намагався телефонувати батьку та батько йому теж. Після повернення з-за кордону батько йому жодного разу не дзвонив. Батько ніколи не питав де вони з мамою проживають і не просився приїхати у гості. В нього почуттів як до батька не має. На даний час номер телефону батька йому не відомий, а чи відомий йому його номер він не знає. Мамин номер телефону в батька є. Мама не забороняє батьку приїздити до нього.

Експерт ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що при допиті дитини тиску на нього не було ані з боку позивача, ані з боку суду. Пригнічення та страху у відповідях дитини не було.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст. 152СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

На думку суду, позивачем по справі надано достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв`язків між батьком та дитиною і будуть відповідати інтересам дитини.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст. 12,81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_3 байдуже ставиться до своєї дитини. Доводи представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_3 не спілкується із сином тому, що йому заборонила позивач, суд вважає непереконливими. Крім того, часткова сплата заборгованості по аліментам в розмірі 7000 грн. була здійснена відповідачем лише після звернення позивачки до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, не спростовує байдужого ставлення відповідача до дитини та розцінюється судом як намагання отримати необхідний йому результат - відмову у задоволенні позову.

Позивачем доведено ті обставини, що відповідач ОСОБА_3 не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу тощо, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини як складову виховання.

Відповідач ОСОБА_3 не надав суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню дитини, а також прояву з його боку щонайменшої батьківської турботи.

В судовому засіданні не встановлено об`єктивних перешкод для відповідача ОСОБА_3 у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї неповнолітньої дитини, його поведінка є незмінною, тому наявні всі підстави для позбавлення його батьківських прав та задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 2-13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення до Дніпровського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.10.2024.

Суддя Я. Ю. Костеленко