Рішення

від 31.10.2024 по справі 610/3286/24

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/3286/24

провадження № 2-о/610/77/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

за участю: секретаря судового засідання Черепахи А.А.,

заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Литовченка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 610/3286/24 (провадження № 2-о/610/77/2024) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Балаклійська міська рада Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2024 адвокат Литовченко Сергій Іванович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області із заявою, у якій просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з березня 2018 року по 12 серпня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 з березня 2018 року почав постійно відвідувати свою хрещену ОСОБА_3 та доглядати за нею, так як остання була похилого віку та постійно хворіла, а її рідна донька проживала за кордоном. Саме з березня 2018 року він почав постійно проживати разом з останньою за адресою: АДРЕСА_1 , спільно вести господарство, мати спільний бюджет та надавати їй матеріальну допомогу. Дуже тяжким виявився період окупації міста Балаклія збройними формуваннями російської федерації з березня 2022 року по вересень 2022 року. Було відсутнє медичне забезпечення, зв`язок, було тяжке матеріальне становище, але попри зазначене заявник залишався доглядати свою хрещену. У зв`язку з зазначеними подіями здоров`я ОСОБА_3 значно погіршилося, тому в серпні 2023 року заявник домовився з її донькою, ОСОБА_2 , яка проживає у Норвегії, що остання домовиться в медичному закладі Норвегії про проведення комплексного обстеження з подальшим можливим хірургічним втручанням. В серпні донька хрещеної приїхала та забрала свою матір до ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. В травні 2024 року заявник дізнався про те, що до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб В.М. надійшла заява від доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка відмовилася від спадщини на користь заявника. У приватного нотаріуса була заведена спадкова справа № 111/2024 від 29 травня 2024 року. 29 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб В.М., однак 01 червня 2024 року отримав від нотаріуса постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії.

На теперішній час встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі своєю хрещеною ОСОБА_3 має для нього суттєве юридичне значення і необхідне для подальшого оформлення спадкових прав після смерті спадкодавиці, у зв`язку з тим, що інших спадкоємців немає, що змусило звернутися до суду з вказаною заявою.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 09.09.2024 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали з підстав, викладених в заяві.

Представник заінтересованої особи Балаклійської міської ради Ізюмського району Харківської області в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, заяв або клопотань від нього не надходило.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, заяв або клопотань від неї не надходило.

Заслухавши заявника, його представника та свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Балаклія Харківської області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта, серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть № НОМЕР_2 DFA-TFNO/TSKI, виданого судом округу Фоллло та ОСОБА_5 та перекладеного Бюром перекладів Толк Інфо Сервіс 10.01.2024, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бьорнемюр Королівство Норвегія.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, посвідченого 18.09.2008 приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Солоколовою С.О., за життя ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_3 .

23.01.2024 від громадянки ОСОБА_7 до нотаріальних органів України складено заяву про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 , вона є спадкоємицею після її смерті, але відмовляється від спадщини (квартири в АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 .

29.05.2024 приватним нотаріусом Голуб В.М. заведена спадкова справа № 111/2024 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб В.М. від 01.06.2024, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі на його ім`я, у межах заведеної нею 29.05.2024 спадкової справи № 111/2024 внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3 , оскільки відсутні документи, які підтверджують факт прийняття ним спадщини у встановлений законом спосіб та документи які б надавали підставу для закликання ОСОБА_1 до спадкоємства за законом.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні вказала, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_3 була її сусідкою. Бачила, як заявник ОСОБА_1 приходив до неї, приносив продукти харчування, проводив ремонті роботи в квартирі. Вважає, що заявник проживав разом з померлою ОСОБА_9 .

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимог статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім`єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п`ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім`єю.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/38043/17, провадження № 61-47739 св 18.

Суд зазначає, що покази свідка, за відсутністю інших належних доказів, які б у своїй сукупності свідчили б про доведеність позовних вимог, судом до уваги не приймаються.

Крім того, суд не приймає до уваги надані представником заявника копії квитанцій про сплату комунальних послуг, оскільки з них не вбачається, хто саме сплачував їх, а заявник не позбавлений права, в якості допомоги доньці померлої - ОСОБА_2 , сплачувати комунальні послуги за квартиру, яка належала ОСОБА_9 .

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять та заявником не надано до суду достатніх, достовірних та належних доказів відповідно до вимог статей 76-81 ЦПК України на підтвердження факту спільного проживання заявника та ОСОБА_3 однією сім`єю протягом не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Балаклійська міська рада Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: Балаклійська міська рада Ізюмського району Харківської області, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 18.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 01 листопада 2024 року.

Головуючий В.М. Тімонова