Постанова

від 10.09.2024 по справі 203/1022/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2868/24 Справа № 203/1022/21 Головуючий упершій інстанції: Ханієва Ф. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року по справі за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради, треті особи Дніпропетровська обласна рада, Дніпропетровська обласна військова адміністрація, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання права комунальної власності та витребування майна,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що під час здійснення конституційних повноважень прокуратурою області було встановлено факт безпідставного набуття речових прав на нежитлове приміщення, що розташоване у будинку АДРЕСА_1 . Прокурором встановлено, що в період з 2018-2019 роки під час триваючого процесу з передачі у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтв про право власності на житло, виданих Комунальним підприємством «Житлова-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради, зареєстроване право приватної власності на житлові приміщення, що розташовані у будинку. Видачі свідоцтв про право власності передувала реконструкція нежитлових приміщень під житлові, а новоутворені житлові квартири за своїми технічними характеристиками, здебільшого непридатні для постійного проживання. Водночас, для реєстрації права приватної власності використовувались свідоцтва про право власності старого зразка (чинного до 2012 року), а реєстрація права комунальної власності, яка передувала видачі свідоцтв, була проведена на підставі документів, що мають ознаки підроблення. Тому позивач просив:

скасувати державну реєстрацію прав, проведену 26.04.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. (індексний номер рішення 40882577 від 02.05.2018 року, номер запису про право власності 25954847), про державну реєстрацію права комунальної власності Комунального підприємства «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542779212101);

визнати недійсним та скасувати розпорядження від 19.06.2018 року №П-29, видане Комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради про передачу у власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 ;

визнати право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою по АДРЕСА_1 , відомості щодо якого внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1542779212101;

витребувати від ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , на користь територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, об`єкт нерухомого майна, що розташований у будинку АДРЕСА_1 , відомості щодо якого внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1542779212101.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року позов задоволено повністю. Вирішено скасувати державну реєстрацію права комунальної власності, проведену 26.04.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. (індексний номер рішення 40882577 від 02.05.2018 року, номер запису про право власності 25954847) за КП «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради, на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1542779212101). Визнано недійсним та скасовано розпорядження від 19.06.2018 року №П-29, видане Комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради, про передачу у власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 . Визнано право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_2 . Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, вказану квартиру. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , КП «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі по 3784,40 грн., з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовою розпискою прокурора, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та представника Дніпровської міської ради від 02.07.2024 (а.с. 160 т. 3), рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки ОСОБА_1 , а також довідками про доставку електронного документу від 09.07.2024 Дніпропетровській обласній раді, Дніпропетровській обласній військовій адміністрації, які долучені до матеріалів справи. У зв`язку з відсутністю ОСОБА_3 та КП «Житлово-комунальна контора» ДОР за відомими суду адресами їх проживання та місцезнаходження, що також відповідає відомостям з Єдиного державного демографічного реєстру №545012, №545003 від 16.04.2024 (а.с. 43, 44 т.3), відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 62 т.3), сповіщення вказаних відповідачів здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади.

Клопотання третьої особи - Дніпропетровської обласної ради про відкладення розгляду справи є необґрунтованим. Вказаним учасником у справі, який подав до суду апеляційної інстанції письмові пояснення (а.с. 101-102 т.3), не доведено неможливість направлення до суду іншого представника юридичної особи. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що надана разом із вказаним клопотанням, представляти інтереси Дніпропетровської обласної ради в судах загальної юрисдикції в апеляційній інстанції можуть, зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

Місцезнаходженням відповідача КП «Житлово-комунальна контора» ДОР є м. Дніпро по вул.Троїцька, 20А. На день розгляду даної справи на території м. Дніпро не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка у даному регіоні є стабільною. Також, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості направлення КП «Житлово-комунальна контора» ДОР, як юридичної особи, свого представників в судове засідання або брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України.

Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу, які не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 року №177-8/VII «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», було вирішено передати майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області: об`єкти нерухомого майна, згідно з додатком 3, в тому числі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що закріплені на праві господарського відання за комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» ДОР», до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра за умови прийняття відповідного рішення Дніпровською міською радою, згідно з чинним законодавством України (а.с. 31, 32-33 т.1).

Рішенням Дніпровської міської ради від 13.04.2017 року №59/19 «Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста житлових будинків», міська рада вирішила надати згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста житлових будинків на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР», в тому числі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34, 35 т.1).

Згідно наказу КП «Житлово-комунальнаконтора»ДОР №28 від 30.06.2017 року «Про утворення комісії з питань передачі житлових будинків з балансу КП «ЖКК» ДОР на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР», у зв`язку із передачею житлових будинків, що знаходяться на балансі КП «ЖКК» ДОР на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР», на виконання п. 1.10 рішення ДОР №177-8/VII від 24.03.2017 року та рішення ДМР №59/19 від 13.04.2017 року, було наказано, зокрема, створити комісію з питань передачі житлових будинків, що знаходяться на балансі КП «ЖКК» ДОР на баланс КП «Жисервіс-15» ДМР», підготувати акти приймання-передачі житлових будинків з балансу КП «ЖКК» ДОР на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР» (а.с. 36 т.1).

30 квітня 2019 року головою ДМР та головою ДОР було затверджено акт приймання-передачі майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області до комунальної власності територіальної громади міста (а.с. 37-39 т.1).

Відповідно до рішення ДМР від 20.05.2020 року №59/57 «Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та житлових приміщень на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР», міська рада вирішила передати з балансу КП «Жилсервіс-2» ДМР», КП «Жилсервіс-15» ДМР» та КП «Житлове господарство Самарського району» ДМР», житлові будинки та житлові приміщення згідно з переліком (додатки 1, 2, 3) на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР» та внести відповідні зміни в бухгалтерський облік підприємств (а.с. 40 т.1).

Згідно рішення ДМР від 21.10.2020 року №68/62 «Про внесення змін до рішення міської ради від 20.05.2020 року №59/57 «Про передачу з балансу комунальних підприємств житлових будинків та житлових приміщень на баланс КП «Жилсервіс-5», міська рада вирішила, зокрема, викласти у новій редакції додаток 2 (а.с. 41 т.1).

Так, відповідно до додатку 2 до рішення ДМР від 20.05.2020 року №59/57 (у редакції рішення від 21.10.2020 року №68/62), до переліку житлових будинків та житлових приміщень, що передаються з балансу КП «Жилсервіс-15» ДМР» на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР» віднесено і житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 42 т. 1).

Разом з тим, 26 квітня 2018 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. було зареєстроване право комунальної власності за Комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» ДОР на квартиру по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542779212101), на підставі рішення виконавчого комітету ДМР №1549 від 19.06.2003 року, розпорядження голови обласної ради №119-р від 13.07.2009 року, декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП№143143040078 від 23.10.2014 року, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2021 року №245940401 (а.с. 43-45 т.1).

Згідно листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 30.10.2020 року №1004-1.15/1941, зокрема, за даними Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, ведення якої розпочато 20.05.2011, відсутні відомості щодо реєстрації Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області або Департаментом, в тому числі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП143140400078 від 23.10.2014 року та декларації про початок виконання будівельних робіт №ДП083142595174 від 24.09.2014 року по об`єкту «Реконструкція нежитлового приміщення №82 (поз. 4, 5) під квартиру АДРЕСА_2 » (а.с. 70 т.1).

19 червня 2018 року КП «Житлово-комунальна контора» ДОР було видане свідоцтво про право власності на житло на ім`я ОСОБА_3 на квартиру по АДРЕСА_3 , згідно з розпорядженням КП «Житлово-комунальна контора» ДОР від 19.06.2018 року №П-29 (а.с. 58, 59 т.1).

25 червня 2018 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М.В. право приватної власності на вказану вище квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.06.2018 року, виданого КП «Житлово-комунальна контора» ДОР (а.с. 44 т.1).

11 вересня 2020 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. за реєстровим №1015, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 66-69 т.1).

Цього ж дня держаним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. було зареєстроване право приватної власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.02.2021 року №245940401 (а.с. 43-45 т.1).

Відповідно до акта інженера з приватизації нерухомого майна - ФОП ОСОБА_10 від 21.06.2018 року, загальна площа квартири за адресою: АДРЕСА_3 , складає 50,5 кв.м, житлова площа 39,4 кв.м. (а.с. 60 т.1).

Рішенням Дніпропетровської обласної ради №428-15/VII від 07.12.2018 «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» вирішено, припинити шляхом ліквідації КП «ЖКК» ДОР», що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, створити комісію з припинення КП «ЖКК» ДОР» (а.с. 133 т.1).

Відповідно до листа КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР від 12.02.2021 року №1423, станом на 31.12.2012 року згідно з наявною технічною документацією на житловий будинок АДРЕСА_1 , зокрема квартира АДРЕСА_4 , є складовою частиною нежитлових приміщень, які розташовані на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1 ; простежується проведення перепланування цих приміщень (а.с. 71 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №29 від 24.01.2022 року (а.с. 45-46 т.2).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.06.2022 року №09225710, 16.06.2022 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіною Т.В. була зареєстрована спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 69364012 (номер у нотаріуса 47/2022) після ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 55 т.2).

Згідно довідки приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіної Т.В. від 12.07.2022 року №118/02-14, єдиним спадкоємцем, який станом на 12.07.2022 року прийняв спадщину, є рідний брат ОСОБА_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 56 т.2).

Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Статтею 330 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно ч.ч.1, 2, 5, 6, 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Згідно з частиною першою статті 5 ЖК Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником (стаття 18 ЖК Української РСР).

Частиною третьою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно ч.1 ст. 2 вказаного вище Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частинами 1, 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 4-1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» встановлено, що передача об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Згідно ч.ч.1,5,6 ст.7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» з державної у комунальну власність передаються безоплатно, зокрема, житлові будинки та гуртожитки.

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Як установлено судом, 26 квітня 2018 року було зареєстроване право комунальної власності за Комунальним підприємством «Житлово-комунальна контора» ДОР на квартиру по АДРЕСА_3 , на підставі рішення виконавчого комітету ДМР №1549 від 19.06.2003 року, розпорядження голови обласної ради №119-р від 13.07.2009 року, декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП№143143040078 від 23.10.2014 року, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (а.с. 43-45 т.1).

Вказана вище квартира, загальною площею 50,5 кв.м., знаходиться на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується також копією технічного паспорту від 21.06.2018, виготовленого ФОП ОСОБА_10 (а.с. 61-65 т.1).

Судом установлено, що відповідачем до реєстрації у квітні 2018 року права комунальної власності на спірне нерухоме майно було здійснено реконструкцію та переведення нежитлового приміщення в житлове під квартиру.

КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР своїм листом від 12.02.2021 року №1423 повідомило, що станом на 31.12.2012 року згідно з наявною технічною документацією на житловий будинок АДРЕСА_1 , зокрема квартира АДРЕСА_4 , є складовою частиною нежитлових приміщень, які розташовані на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1 ; простежується проведення перепланування цих приміщень.

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 30.10.2020 року №1004-1.15/1941, зокрема, відомості щодо реєстрації Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області або Департаментом декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП143140400078 від 23.10.2014 року та декларації про початок виконання будівельних робіт №ДП083142595174 від 24.09.2014 року по об`єкту «Реконструкція нежитлового приміщення №82 (поз. 4, 5) під квартиру АДРЕСА_2 » - відсутні (а.с. 70 т.1).

Положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Листом від 07.12.2020 №ВИХ-4080/0/2-20 Дніпропетровська обласна рада повідомила, зокрема, що дозволів на проведення реконструкції нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 не надавались; відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» приватизація житлового фонду не належить до компетенції Дніпропетровської обласної ради (а.с. 88 т.1).

У письмових поясненнях суду першої інстанції Дніпропетровська обласна рада також зазначила, зокрема, що рішень про надання дозволу на переведення нежитлового приміщення в житлове, на реконструкцію нежитлового приміщення під квартиру АДРЕСА_2 не надавалося; приватизація житлового фонду не належить до повноважень Дніпропетровської обласної ради і у обласної ради відсутній орган приватизації (а.с. 128-131 т.1).

Отже, рішення про реконструкцію нежитлового приміщення під квартиру АДРЕСА_2 було здійснено КП «Житлово-комунальна контора» ДОР всупереч приписам ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» без згоди власника, в особі Дніпропетровської обласної ради, а також без оформлення у встановленому Законом порядку дозвільної будівельної документації.

Відповідачами не представлено належних та допустимих доказів на спростування встановлених вище фактів, зокрема, доказів надання згоди власника (у спірний період) Дніпропетровської обласної ради на реконструкцію нежитлового приміщення в об`єкт житлової нерухомості (квартиру); клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Представлена суду копія рішення Дніпропетровської обласної ради від 09.12.2005 №687-29/ІУ «Про надання згоди комунальним підприємствам, закладам і установам, що належать до спільної власності територіальних громад області, на приватизацію житлового фонду, що знаходиться на їх балансі» не спростовує викладених вище висновків суду, з огляду на наступне.

Згідно змісту вказаного вище рішення Дніпропетровської обласної ради від 09.12.2005 №687-29/ІУ, було вирішено доручити керівникам підприємств, закладів і установ, що належать до спільної власності територіальних громад області, здійснювати дії стосовно приватизації житлового фонду, що знаходить на їх балансі, відповідно до вимог діючого законодавства України.

Однак, вказаним вище рішенням доручено лише здійснювати дії стосовно приватизації житлового фонду, а не надано дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень (які не підлягають приватизації згідно змісту ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду») з метою їх подальшої приватизації.

Крім того, всупереч прийнятого Дніпропетровською обласною радою рішення від 24.03.2017 року №177-8/VІІ, згідно п.1.10 якого житловий будинок по АДРЕСА_1 вирішено передати, без виключення, до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра та наявності прийнятого рішення Дніпровської міської ради від 13.04.2017 року №59/19 про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста зазначеного вище житлового будинку, з передачею його на баланс КП «Жилсервіс-15» ДМР, а також всупереч приписам ч.1 ст.17, ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.4-1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», КП «Житлово-комунальна контора» ДОР було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 у зазначеному вище будинку та в подальшому в порядку приватизації передано у власність ОСОБА_3 .

Також суд зауважує, що відповідно до ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення до житлового приміщення є ордер. Проте, відповідачами не надано доказів, які б свідчили про прийняття уповноваженими органами рішення про передачу спірної квартири в користування ОСОБА_3 , видачі на його підставі ордеру, а, відповідно, правомірності зайняття нею квартири та права на приватизацію останньої в передбаченому законом порядку.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи закон ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо суд встановить, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №730/556/17, від 13 травня 2020 року у справі №201/17964/15-ц, судом касаційної інстанції викладено висновки щодо права власника на витребування належного йому майна від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що реєстрація права комунальної власності КП «Житлово-комунальна контора» ДОР на квартиру АДРЕСА_2 була здійснена на підставі підробленої (неіснуючої) декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП№143143040078 від 23.10.2014 року, без згоди (дозволу) органу місцевого самоврядування, тобто вибула з володіння власника (Дніпропетровської обласної ради) не з його волі; встановивши відсутність законних підстав для передачі у власність цього нерухомого майна у власність ОСОБА_3 , яка у подальшому продала його ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , - колегія дійшла висновку про незаконність державної реєстрації від 26.04.2018 року (індексний номер рішення 40882577 від 02.05.2018 року, номер запису про право власності 25954847) права комунальної власності КП «Житлово-комунальна контора» ДОР на вказану квартиру, незаконність розпорядження КП «Житлово-комунальна контора» ДОР від 19.06.2018 року №П-29, а також про наявність підстав для витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради об`єкту нерухомого майна, що розташований по АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга не містить доводів саме щодо обраного позивачем способу захисту, тому суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України», від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції», від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії», від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України») свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».

Колегія також враховує інтереси територіальної громади, як власника спірного нерухомого майна, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами набувача, та вважає, що права та інтереси власника, якого позбавили володіння майном внаслідок незаконних дій перевищують інтереси набувача, який набув право власності на майно.

ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , при купівлі спірного нерухомого майна мав проявити розумну обачність, враховуючи, зокрема, що квартира, як об`єкт житлової нерухомості, знаходиться на цокольному поверсі.

Зокрема, за вимогами пп. 2.5 пункту 2 Архітектурно-планувальні та конструктивні рішення розділу 1 Загальні положення ДБН В.2.2-15-2005, який був чинним на час реєстрації права приватної власності на вказану вище квартиру за продавцем ОСОБА_3 у червні 2018 року, розміщення житлових приміщень у цокольних, підвальних і підземних поверхах житлових будинків не допускається.

Та самі положення містить підпункт 5.3 пункту 5 Архітектурно-планувальні рішення ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", який чинний з 01.12.2019 (тобто на час укладення договору купівлі-продажу від 11.09.2020 №1015), відповідно до якого розміщення житлових приміщень у цокольних, підвальних і підземних поверхах житлових будинків не допускається.

Згідно копії паспорту відповідача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 20.11.2001 Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, його місце проживання з грудня 2005 року зареєстроване за адресою по АДРЕСА_5 (а.с. 115-116 т.3). Отже, ОСОБА_1 проживає за іншою адресою, а спірне нерухоме майно не є місцем його проживання.

Отже, за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Відсутні підстави вважати, що витребування квартири АДРЕСА_2 є надмірним тягарем для ОСОБА_1 .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що будинок по АДРЕСА_1 в період з 13.07.2009 року по 30.04.2019 року безперервно знаходився у господарському віданні КП «Житлово-комунальна контора» ДОР, яке згідно ч. 1 ст. 136 ГК України мало право як і власник володіти, користуватись та розпоряджатись цим майном, зокрема, й шляхом реконструкції нежитлового приміщення під житлову квартиру, - суд вважає безпідставними, оскільки ч. 1 ст. 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо обґрунтуванняапеляційної скаргирішенням Дніпропетровськоїобласної радивід 09.12.2005№687-29/ІУ«Про наданнязгоди комунальнимпідприємствам,закладам іустановам,що належатьдо спільноївласності територіальнихгромад області,на приватизаціюжитлового фонду,що знаходитьсяна їхбалансі»,то вказанимвище рішеннямдоручено лишездійснювати дії стосовно приватизації житлового фонду, а не надано дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень (які не підлягають приватизації згідно змісту ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду») з метою їх подальшої приватизації.

Безпідставними є посилання апелянта на дотримання форми та порядку реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП№143143040078 від 23.10.2014 року, з огляду на наступне.

За змістом пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, тут і надалі у редакції, що діяла на 23.10.2014 (дату вказаної вище декларації), прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхомреєстрації Державноюархітектурно-будівельноюінспекцією таїї територіальнимиорганами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Декларація про готовність об`єкта до експлуатації ДП№143143040078 від 23.10.2014 року, яка була подана КП «Житлово-комунальна контора» ДОР для державної реєстрації за ним права комунальної власності, не містить найменування органу Державної архітектурно-будівельної інспекції (її територіального органу), а також відсутня печатка відповідного органу Держархбудінспекції (а.с. 46 т.1).

Наявність у декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП№143143040078 від 23.10.2014 року печатки КП «Житлово-комунальна контора» ДОР є недостатнім, адже він є замовником будівництва (реконструкції), а не органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду з надання (отримання, реєстрації), документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Пунктом 16 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, було встановлено, що відомості щодо зареєстрованих декларацій та виданих сертифікатів вносяться до єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів (далі - єдиний реєстр).

Згідно листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 30.10.2020 року №1004-1.15/1941, зокрема, за даними Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, ведення якої розпочато 20.05.2011, відсутні відомості щодо реєстрації Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області або Департаментом, в тому числі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП143140400078 від 23.10.2014 року та декларації про початок виконання будівельних робіт №ДП083142595174 від 24.09.2014 року по об`єкту «Реконструкція нежитлового приміщення №82 (поз. 4, 5) під квартиру АДРЕСА_2 » (а.с. 70 т.1).

Таким чином, декларація про готовність об`єкта до експлуатації ДП№143143040078 від 23.10.2014 року не була зареєстрована замовником КП «Житлово-комунальна контора» ДОР у встановленому порядку, а тому не надавала підстав на оформлення права власності останнього на спірний об`єкт нерухомого майна, відповідно до пункту 13 вказаного вище Порядку від 13 квітня 2011 року №461, який передбачено, зокрема, що зареєстрована декларація є підставою для оформлення права власності на прийнятий в експлуатацію об`єкт.

Відповідно до пункту 14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, замовник зобов`язаний протягом семи календарних днів з дня прийняття в експлуатацію об`єкта:

подати копію декларації або сертифіката місцевому органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням об`єкта для подання такими органами інформації про прийнятий в експлуатацію об`єкт до органу державної статистики за формами, передбаченими звітно-статистичною документацією;

поінформувати державні органи у сфері пожежної та техногенної безпеки про введення в експлуатацію об`єкта.

Будь-яких доказів виконання відповідачем КП «Житлово-комунальна контора» ДОР вказаних вище вимог щодо подання протягом семи календарних днів з дня прийняття в експлуатацію спірного об`єкта копії декларації ДП№143143040078 від 23.10.2014 року місцевому органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, інформування державних органів у сфері пожежної та техногенної безпеки про введення в експлуатацію об`єкта - суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань.

Згідно відомостей Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно, КП«Житлово-комунальнаконтора» ДОРдля державноїреєстрації заним правакомунальної власностіна спірнуквартиру були надані,зокрема, рішення виконавчогокомітету ДМР№1549від 19.06.2003року тарозпорядження головиобласної ради№119-рвід 13.07.2009року.Ні місцевому,ні апеляційномусудом належнимчином завіренікопії зазначенихрішення ірозпорядження непредставлені,клопотання провитребування судом-не заявлені,що підтверджуєтьсяпротоколами тазвукозаписами судовихзасідань,письмовими матеріаламисправи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.

Оскільки занаведених вищеобставин,які свідчатьпро набуттяспірного приміщенняу комунальнувласність містана підставівідповідних рішеньорганів місцевогосамоврядування таскладеного наїх виконанняакту приймання-передачімайна,Дніпровська міськарада набулаправо власностіна спірнеприміщення таїї можнавизначити якневолодіючого власникаспірного майна,відсутні правовіпідстави длязадоволення позовнихвимог вчастині визнанняправа комунальноївласності територіальноїгромади м.Дніправ особіДніпровської міськоїради наквартиру квартиру АДРЕСА_2 .

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині визнання права комунальної власності територіальної громади м.Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_2 , з ухваленням у скасованій частині нового про відмову в задоволенні даної позовної вимоги.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статус прокурора визначено у статті 15 вказаного вище Закону України «Про прокуратуру», частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци першийтретій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, провадження №14-104/цс19.

На підтвердження факту звернення до позивача з листами та повідомленням про порушення інтересів держави з метою звернення до суду за захистом інтересів держави, прокурор в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також на адресу ДОР, надав суду копії листів від 24.12.2020 року №15/4-197 вих-20 (а.с. 84-86 т.1), №15/4-198 вих-20 (а.с. 81-83 т.1), №15/4-200 вих-20 (а.с. 75-77 т.1), від 03.03.2021 року №15/4-177 вих-21 (а.с. 87 т.1), та листа від 12.11.2020 року за №15/4-112 вих-20 (а.с. 72-74 т.1).

Дніпровська міська рада своїм листом від 10.03.2021 №7/11-458 повідомила прокуратуру, що про факт безпідставного вибуття із комунальної власності об`єктів нерухомого майна, розташованих у житловому будинку по АДРЕСА_1 дізнались із листа прокуратури; станом на 10.03.2021 ДМР з позовною заявою щодо усунення перешкод у користуванні комунальним майном, витребування із чужого незаконного володіння вищезазначених об`єктів нерухомого майна не зверталась (а.с. 95 т.1).

15.03.2021 року Дніпропетровська обласна прокуратура листом за №15/4-204 вих-21 повідомила Дніпровську міську раду про звернення до суду з позовом в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, про скасування державної реєстрації прав, визнання недійсним та скасування розпорядження про приватизацію, визнання права комунальної власності та витребування на користь Дніпровської міської ради об`єкта нерухомого майна, відомості про який внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером: 1542779212101 (а.с. 96 т.1).

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Дніпровської міської ради, обґрунтував у позовній заяві в чому полягає порушення інтересів територіальної громади, необхідність їх захисту, послався на неподання вказаним органом місцевого самоврядування позовної заяви; прокурором зазначено орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого діє прокуратура; повідомлено письмово Дніпровську міську раду про здійснення ним представництва у даній справі.

Отже, суд дійшов висновку про дотримання заступником керівникаДніпропетровської обласноїпрокуратури СавенкомО.А. вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність у нього повноважень на підписання, пред`явлення позову.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З відповідача ОСОБА_3 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам до вказаного відповідача, у розмірі 1513,33 грн (судовий збір за вимогу про визнання недійсним розпорядження органу приватизації (2270,00 грн / 2) - 1135,00 грн + судовий збір за подання заяви про забезпечення позову (1135,00 грн / 3) - 378,33 грн).

З відповідача КП «Житлово-комунальна контора» ДОР на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам до вказаного відповідача, у розмірі 3783,33 грн (судовий збір за вимогу про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - 2270,00 грн + судовий збір за вимогу про визнання недійсним розпорядження органу приватизації (2270,00 грн / 2) - 1135,00 грн + судовий збір за подання заяви про забезпечення позову (1135,00 грн / 3) - 378,33 грн).

На відповідача ОСОБА_1 покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам до вказаного відповідача, у розмірі 3786,52 грн (судовий збір за вимогу про витребування майна - 3408,19 грн + судовий збір за подання заяви про забезпечення позову (1135,00 грн / 3) - 378,33 грн).

На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого ОСОБА_1 судового збору при поданні апеляційної скарги, пропорційно залишеним без задоволення позовним вимогам, у розмірі 3405,00 грн (щодо вимоги про визнання права комунальної власності - 2270,00 грн х 150%).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь Дніпропетровської обласної прокуратури у розмірі 381,52 грн (3786,52 грн - 3405,00 грн).

Отже, рішення місцевого суду підлягає також скасуванню в частині розподілу судових витрат з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не містить доводів саме щодо обраного позивачем способу захисту, тому суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року в частині визнання права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542779212101); в частині розподілу судових витрат скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовної вимоги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Дніпровської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради про визнання права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на квартиру АДРЕСА_2 відмовити.

В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) судові витрати у розмірі 381 (триста вісімдесят одна) грн 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) судові витрати у розмірі 1513 (одна тисяча п`ятсот п`ятнадцять) грн 33 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 01355550) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) судові витрати у розмірі 3783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) грн 33 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова