Постанова

від 22.10.2024 по справі 917/2043/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/2043/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України (вх.№1556) та заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. №1627) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 (рішення ухвалено суддею Солодюк О.В. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 22.01.2024 о 13:57) у справі №917/2043/21

за позовною заявою керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, вул. В.Козака, 1, м. Полтава, 36020; вул. Ляхова, 1, м. Полтава, 36014 в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави та в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Державної інспекції архітектури та містобудування України, б-р Л.Українки, 26, м. Київ, 01133

до 1.Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Оазис Плюс», майдан Незалежності, 20, м. Полтава, 36003

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоніка СМ», майдан Незалежності, 20, м. Полтава, 36003

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 3 - державний реєстратор - фізична особа - підприємець Казак Микола Володимирович, АДРЕСА_1

про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації права власності, припинення права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування рішень в частині, визнання недійсним договору суперфіцію, скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій), припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій), повернення земельної ділянки та приведення її у попередній стан

ВСТАНОВИВ:

Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області, в який просив:

- визнати незаконною та скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва «Будівництво комплексного спортивного майданчику з санітарно-побутовою будівлею та постом охорони» за поштовою/будівельною адресою просп. Миру, 5, м. Полтава, 36004, зареєстрованої 02.12.2016 за № ПТ082163371921 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області;

- скасувати реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101), що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава за ТОВ «Біоніка CМ», здійснену державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба» Оржицької районної ради Полтавської області Казаком М.В. та припинити право приватної власності ТОВ «Левада-Оазис Плюс» на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101), що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава (запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.02.2017 за № 33702263);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва № 316 від 03.02.2017, укладений між ТОВ «Біоніка СМ» та ТОВ «Левада-Оазис Плюс»;

- визнати незаконним та скасувати п. 80 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» в частині передання ТОВ «Левада-Оазис Плюс» в користування для забудови (суперфіцій) земельної ділянки площею 0,5370 га по просп. Миру, 5, на умовах, визначених рішеннями Полтавської міської ради від 05.12.2013 та від 16.06.2016 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками», кадастровий номер 5310136700:16:007:0095 (землі рекреаційного призначення), для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу;

- визнати незаконним та скасувати п. 40 рішення Полтавської міської ради від 16.02.2018 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками»;

- визнати недійсним договір суперфіцію від 01.03.2018, укладений між Полтавською міською радою та ТОВ «Левада-Оазис Плюс» щодо передання в користування земельної ділянки площею 5370 кв.м по просп. Миру, 5 у місті Полтава, кадастровий номер 5310136700:16:007:0095, для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу; скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,537 га, для будівництва, що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава, Полтавської області за ТОВ «Левада-Оазис Плюс» та припинити право забудови земельної ділянки (суперфіцій) ТОВ «Левада-Оазис Плюс» на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,537 га, для будівництва, що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава, Полтавської області;

- зобов`язати ТОВ «Левада-Оазис Плюс» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,5370 га, що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава, Полтавської області у комунальну власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради та привести її у попередній стан шляхом демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки;

- стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21 у позові відмовлено повністю, стягнуто з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Оазис Плюс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21 та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора; судові витрати відшкодувати на користь Полтавської обласної прокуратури за рахунок відповідачів.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, зокрема, таке.

Згідно з Декларацією про початок виконання будівельних робіт №ПТ083150420586, поданої на підставі договору суперфіцію від 23.01.2015 та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради №27 від 23.06.2014, за ТОВ «Біоніка СМ» задекларовано будівництво одного об`єкта - Спортивно-розважального комплексу. Основні показники будівництва, згідно декларації про початок виконання будівельних робіт № ПТ083150420586, - одна будівля, що складається з приміщення підвалу, першого поверху, другого поверху, техповерху загальною площею цілісного об`єкту 3827,4 м.кв. Проте, вказаною декларацією про початок виконання будівельних робіт не передбачено будівництво будь-яких господарських споруд, у тому числі і постів охорони, тому монолітний фундамент загальною площею 5,5 кв.м зведено без відповідного документа, що свідчить про те, що ТОВ «Біоніка СМ» здійснило самочинне будівництво. Після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031 на чотири земельні ділянки (в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095) ТОВ «Біоніка СМ» стала користувачем цих земельних ділянок та на неї перейшли всі права попереднього користувача. Так, Управлінням з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради 21.10.2016 ТОВ «Біоніка СМ» видано нові містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок «Будівництво тенісних кортів з санітарно-побутовою будівлею та постом охорони по проспекту Миру, 5А» та відповідачем подано нову декларацію про початок виконання будівельних робіт №ПТ082163371565 від 02.12.2016. При цьому, ТОВ «Біоніка СМ» при укладанні нових договорів суперфіцію (у тому числі договору від 22.07.2016 щодо надання ТОВ «Біоніка СМ» земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095) та подачі декларацій про початок виконання будівельних робіт (в тому числі декларації №ПТ082163371921), укладених та поданих після зведення монолітного бетону, приховано факт існування на них будь-яких об`єктів.

На думку прокурора, у зв`язку із внесенням Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області недостовірних відомостей до декларації №ПТ082163371921 від 02.12.2016 про початок виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва «Будівництво комплексного спортивного майданчику з санітарно-побутовою будівлею та постом охорони», за адресою: 36004, м. Полтава, просп. Миру, 5 наявні підстави для скасування реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101) за ТОВ «Біоніка СМ» та припинення права приватної власності ТОВ «Левада-Оазис Плюс» вказаний об`єкт незавершеного будівництва. Крім того, оскільки зведений на спірній земельній ділянці об`єкт має ознаки самочинного будівництва, реєстрація права власності на нього могла здійснитися виключно після визнання права власності в судовому порядку, а тому є підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва №316 від 03.02.2017, укладеного між ТОВ «Біоніка СМ» та ТОВ «Левада-Оазис Плюс»; визнання незаконним та скасування п. 80 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» в частині передання ТОВ «Левада-Оазис Плюс» в користування для забудови (суперфіцій) земельної ділянки площею 0,5370 га по просп. Миру, 5, на умовах, визначених рішеннями Полтавської міської ради від 05.12.2013 та від 16.06.2016 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками», кадастровий номер 5310136700:16:007:0095 (землі рекреаційного призначення), для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу; визнання незаконним та скасування п. 40 рішення Полтавської міської ради від 16.02.2018 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками»; визнання недійсним договору суперфіцію від 01.03.2018, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Левада-Оазис Плюс», щодо передання в користування земельної ділянки площею 5370 кв.м по просп. Миру, 5 у місті Полтава, кадастровий номер 5310136700:16:007:0095, для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу; скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,5370 га за ТОВ «Левада-Оазис Плюс» та припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій) ТОВ «Левада-Оазис Плюс», зобов`язання ТОВ «Левада-Оазис Плюс» повернути земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради та привести її у попередній стан шляхом демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 поновлено заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. №1627) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 23.07.2024; зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21.

Державна інспекція архітектури та містобудування України звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21 в частині стягнення з Державної інспекції архітектури та містобудування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Оазис Плюс» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у стягненні з ДІАМ витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги Державна інспекція архітектури та містобудування посилається на те, що звертаючись з позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, тому стягнення з ДІАМ, як органу, в інтересах якого подано позов керівником Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, витрат на правничу допомогу є безпідставним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 поновлено Державній інспекції архітектури та містобудування України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України (вх. №1556) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21; об`єднано розгляд апеляційних скарг Державної інспекції архітектури та містобудування України та заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21 в одному апеляційному провадженні; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 23.07.2024.

16.07.2024 від ТОВ «Біоніка СМ» через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, в яких товариство просить у задоволенні апеляційної скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України відмовити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

16.07.2024 від ТОВ «Біоніка СМ» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

17.07.2024 від ТОВ «Левада-Оазис Плюс» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якому товариство просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

17.07.2024 від ТОВ «Левада-Оазис Плюс» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому товариство просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

17.07.2024 від ТОВ «Біоніка СМ» надійшли відзив на апеляційну скаргу прокурора та письмові пояснення стосовно апеляційної скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України.

19.07.2024 від ТОВ «Левада-Оазис Плюс» надійшли відзиви на апеляційні скарги прокурора та Державної інспекції архітектури та містобудування України.

22.07.2024 від Полтавської міської ради надійшов відзив на апеляційні скарги прокурора та Державної інспекції архітектури та містобудування України, в яких вона просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

22.07.2024 від третьої особи Казак М.В. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також, ОСОБА_1 просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення без змін.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2023 оголошено у судовому засіданні перерву до 03.09.2024.

15.08.2024 та 19.08.2024 від ТОВ «Біоніка СМ» надійшли письмові пояснення по справі.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

Згідно з положеннями ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 відкладено розгляд справи на 10.09.2024, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 оголошено у судовому засіданні перерву до 22.10.2024.

10.10.2024 від прокурора надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги, проти апеляційної скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України заперечував.

Представник Державної інспекції архітектури та містобудування України підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги.

Представники ТОВ «Левада-Оазис Плюс», ТОВ «Біоніка СМ» та Полтавської міської ради проти апеляційних скарг Полтавської області обласної прокуратури та Державної інспекції архітектури та містобудування України заперечували.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційних скарг законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

У грудні 2021 року керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави та в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Державної інспекції архітектури та містобудування України звернувся з позовом, в якому зазначав, що Полтавською окружною прокуратурою в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42021172060000034 від 29.04.2021 за ч. 1 ст. 367 КК України виявлено факт протиправного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5.

Зокрема, органами прокуратури встановлено, що ТОВ «Біоніка СМ» було подано до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, яку зареєстровано 02.12.2016 за №ПТ082163371921, та в якій відображено вид будівництва «нове будівництво», а також задекларовано пост охорони загальною площею 5,2 кв.м. В подальшому, 15.12.2016, за ТОВ «Біоніка СМ» зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва №1119371553101 по проспекту Миру, 5 у м. Полтава. Проте, вказаний об`єкт незавершеного будівництва був зареєстрований з порушенням вимог законодавства про регулювання містобудівного законодавства. Так, вивченням матеріалів інвентаризаційної справи установлено, що листом від 12.04.2016 директор ТОВ «Біоніка СМ» звернувся до ПП ПБТ «Інвентаризатор» з проханням провести технічну інвентаризацію на об`єкт нерухомості за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5. Журналом зовнішніх обмірів на об`єкт №5 про просп. Миру у м. Полтаві та графічними матеріалами до нього від 13.04.2016 констатовано наявність об`єкту незавершеного будівництва монолітного бетону площею 5,5 кв.м. Листом від 07.12.2016 директор ТОВ «Біоніка СМ» звернувся до ПП БТІ «Інвентаризатор» з проханням провести технічну інвентаризацію на об`єкт нерухомості за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5, за наслідками проведення якої складено акт, згідно з яким зміни відсутні, а виготовлені в ході обстеження графічні матеріали дублюють графічні матеріали від 13.04.2016. Згідно даних технічного паспорту на незавершене будівництво (об`єкт за адресою просп. Миру, 5 у м. Полтава), виготовленого 08.12.2016, зафіксовано наявність незавершеного будівництва монолітного бетону площею 5,5 кв.м. Отже, на думку прокурора, вказаний об`єкт є самочинним будівництвом, а відомості внесені до декларації про початок виконання будівельних робіт є недостовірними. При цьому реєстрація права власності на нього могла здійснитися після визнання права власності на об`єкт в судовому порядку. Таким чином, за висновком прокурора, наявні підстави для визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та скасування реєстрації права власності з одночасним припиненням цього права.

Ураховуючи те, що ТОВ «Біоніка СМ» здійснило продаж об`єкту незавершеного будівництва №1119371553101 за відсутності правомочностей щодо його розпорядження та всупереч Цивільного кодексу України, тому у відповідності до статей 16, 203, 215 та 236 ЦК України, на думку прокурора, наявні підстави для визнання договору купівлі продажу від 03.02.2017, укладеного між ТОВ «Біоніка СМ» та ТОВ «Левада Оазис Плюс» недійсним.

В свою чергу, укладення договору купівлі продажу від 03.02.2017 стало підставою для ухвалення Полтавською міською радою рішення від 15.09.2017, п. 80 якого у зв`язку з переходом права власності на об`єкт незавершеного будівництва, припинено ТОВ «Біоніка СМ» право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095 та припинено дію договору суперфіцію від 22.07.2016, шляхом його розірвання. Також, цим рішенням передано ТОВ «Левада Оазис Плюс» в користування для забудови (суперфіцій) вищевказану земельну ділянку на умовах, визначених рішеннями Полтавської міської ради від 05.12.2013 та 16.06.2016. Також п. 40 рішення Полтавської міської ради від 16.02.2018 внесено зміни в п. 80 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 щодо розрахунку плати за користування земельною ділянкою. На виконання рішення від 15.09.2017 та від 16.02.2018 між Полтавською міською радою та ТОВ «Левада-Оазис Плюс» укладено договір суперфіцію від 01.03.2018. Проте, враховуючи положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України перехід права користування земельною ділянкою, станом на момент укладання договору купівлі - продажу від 03.02.2017 та прийняття рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017, був можливим лише в разі переходу права власності на об`єкт, введений в експлуатацію, а не на будівельні матеріали. Отже, на переконання прокурора, наявні підстави для визнання незаконним та скасування п. 80 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 (в частині), п. 40 рішення Полтавської міської ради від 16.02.2018 з одночасним поверненням до комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095.

Крім того, оскільки від ТОВ «Біоніка СМ» до ТОВ «Левада Оазис Плюс» перейшло право власності на будівельні матеріали, а не на цілісну будівлю чи споруду, на переконання прокурора, виключається можливість переходу права користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Отже, договір суперфіцію від 01.03.2018 укладено без необхідного обсягу дієздатності сторін, а зміст правочину не відповідає цивільному законодавству, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним у відповідності до статей 16, 203, 215, 236 ЦК України. Також, наявні підстави для припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій) ТОВ «Левада Оазис Плюс» земельною ділянкою з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095 площею 0,5370 га по просп. Миру, 5 у м. Полтави.

В свою чергу, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021172060000034, 30.07.2021 слідчим Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, в тому числі за участі головного інспектора інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області та представника ТОВ «Левада-Оазис Плюс», на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 09.07.2021, проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095. У ході огляду від 30.07.2021 установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095 та сусідні з нею земельні ділянки (за адресами просп. Миру, 5 В, просп. Миру, 5А, просп. Миру, 5Б у м. Полтаві) огороджені суцільним парканом і всі 4 ділянки знаходяться під охороною ПП «СІРІУС». Ураховуючи, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095 перейшло до ТОВ «Левада-Оазис Плюс» з порушенням вимог законодавства, то належних підстав для здійснення на ній будівництва та улаштування паркану, в тому числі з метою охорони праці і промислової безпеки у будівництві, як зазначає прокурор, не було. При цьому, припинення права забудови земельної ділянки та повернення земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади міста в особі Полтавської міської ради не можна вважати достатніми способами захисту, оскільки без демонтування огорожі по периметру земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, реалізувати визначені законом права власника неможливо.

Державний інтерес у спірних правовідносинах, за твердженням прокурора, полягає в тому, що земельна ділянка комунальної форми власності безпідставно та безоплатно перейшла у користування третіх осіб, що в свою чергу порушує інтереси територіальної громади м. Полтави, які полягають у недоотриманні доходів до місцевого бюджету та підриві авторитету органу місцевого самоврядування. Неправомірне набуття ТОВ «Левада Оазис Плюс» земельної ділянки у користування підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою згідно ст. 142 Конституції України, в тому числі, є земля, що перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що в свою чергу завдає істотної шкоди інтересам держави.

Прокурор зазначає, що Полтавська міська рада є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, зокрема, при зверненні до суду з позовом за захистом права власності територіальної громади. Проте, враховуючи, що саме Полтавською міською радою допущено порушення, що сприяли переходу земельної ділянки до третіх осіб, в тому числі прийняття рішення, яке, як стверджує прокурор, є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, наявні підстави для звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем. Отже, прокурор звертається до суду як позивач, за відсутності органу місцевого самоврядування, який міг би здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, з вимогами про скасування реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва № 1119371553101 та припинення права приватної власності на нього, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.02.2017, визнання незаконним та скасування п. 80 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 в частині, п. 40 рішення Полтавської Міської ради від 16.02.2018 в частині, визнання недійсним договору суперфіцію від 01.03.2018, скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій) та припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, її повернення до комунальної власності та приведення її до стану, який існував до порушення, шляхом демонтажу огорожі по периметру.

Крім того, прокурор зазначає, що органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, зокрема, при зверненні до суду з позовом про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є Державна інспекція архітектури та містобудування України. Враховуючи бездіяльність Державної інспекції архітектури та містобудування України, на думку прокурора, наявні підстави для його звернення до суду в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України з вимогою про визнання незаконною і скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Заперечуючи проти позову Полтавська міська рада зазначала, що при прийняття оскаржуваних рішень Полтавської міської ради від 15.09.2017 та 16.02.2018 щодо надання ТОВ «Левада Оазис Плюс» земельної ділянки пл. 0,537 га, кадастровий номер 5310136700:16:007:0095 за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5 з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, Рада виходила з факту набуття ТОВ «Левада Оазис Плюс» об`єкту незавершеного будівництва, що знаходиться на вказаній земельній ділянці. При цьому, рішення Полтавської міської ради щодо поділу земельної ділянки пл. 3,0 га по просп. Миру, 5, кадастровий номер 5310136700:16:007:0031, затвердження документації та надання ТОВ «Біоніка СМ» на термін по 05.12.2038 земельної ділянки пл. 0,537 га, кадастровий номер 5310136700:16:007:0095 за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5 для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу незаконними не визнавалися та не скасовувалися. Отже, враховуючи, що рішення Полтавської міської ради щодо надання ТОВ «Біоніка СМ» на термін по 05.12.2038 спірної земельної ділянки не визнавалось незаконним та не скасовано, заявлені позовні вимоги не забезпечують досягнення завдань господарського судочинства. Крім того, Полтавська міська рада зазначала, що прокурором при зверненні до суду визначено сторонами по справі позивачами та відповідачами - одних і тих самих осіб Полтавську міську раду та Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

ТОВ «Левада Оазис Плюс», заперечуючи проти позову зазначала, зокрема те, що прокурор ґрунтує позов на самочинному характері будівництва на земельній ділянці площею 0,5370 га, кадастровий номер 5310136700:16:007:0095, решта доводів позову є похідними. Проте, прокурором не взято до уваги те, що починаючи з 11.02.2015 (реєстрація декларації ТОВ «Біоніка СМ» за №083150420586 про початок будівельних робіт на об`єкті «Будівництво спортивно-розважального комплексу» за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5 на підставі договору суперфіцію від 23.01.2015) ТОВ «Біоніка СМ» мало достатні правові підстави здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці по просп. Миру, 5 у м. Полтаві, чим спростовуються доводи прокурора, що спірний об`єкт є самочинним будівництвом, а не незавершеним будівництвом.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, ТОВ «Біоніка СМ» посилалось на те, що за ним на підставі рішення Полтавської міської ради від 05.12.2013 та договору суперфіцію від 23.01.2015 перебувала земельна ділянка площею 3,0 га, кадастровий номер 5310136700:16:007:0031, за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5. 06.02.2015 ТОВ «Біоніка СМ» подано декларацію про початок будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво спортивно-розважального комплексу» за вказаною адресою, яку зареєстровано Департаментом Державної архітектурно будівельної інспекції у Полтавській області за №083150420586. На підставі вказаної декларації від 11.02.2015 ТОВ «Біоніка СМ» здійснено будівельні роботи на вищевказаній земельній ділянці та створено об`єкт незавершеного будівництва. Рішенням Полтавської міської ради від 15.09.2015 ТОВ «Біоніка СМ» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 3,0 га, кадастровий номер 5310136700:16:007:0031, за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5 на п`ять земельних ділянок, серед яких земельна ділянка за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5, площею 0,5370 га, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0095. Відповідно до рішення Полтавської міської ради від 16.06.2016 п`ять земельних ділянок, серед яких спірна земельна ділянка, надані ТОВ «Біоніка СМ» у користування для забудови. У зв`язку зі зміною намірів ТОВ «Біоніка СМ» щодо забудови земельної ділянки площею 3,0 га з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031, яку було поділено, зареєстровано 4 декларації щодо нового будівництва, серед яких спірна декларація №ПТ082163371921 від 02.12.2016. Отже, починаючи з 11.02.2015 ТОВ «Біоніка СМ» мало правові підстави здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці по просп. Миру, 5 у м. Полтаві, чим, на думку відповідача, спростовуються доводи прокурора, що спірний об`єкт є самочинним будівництвом. В подальшому ТОВ «Біоніка СМ» уклало договір з ТОВ «Левада Оазис Плюс» від 03.02.2017 про купівлю продаж об`єкта, який є незавершеним будівництвом, попередньо здійснивши відповідну реєстрацію права власності на цей об`єкт. За таких обставин, на думку відповідача, правомірними є подальші дії Полтавської міської ради щодо передачі ТОВ «Левада Оазис Плюс» права користування земельною ділянкою, а також дії реєстраторів в частині за ТОВ «Левада Оазис Плюс» спірного об`єкта незавершеного будівництва і розташованої під ним земельної ділянки по просп. Миру, 5 у м. Полтава, площею 0,5370 га, з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095. Також, ТОВ «Біоніка СМ» просило застосувати до всіх позовних вимог прокурора наслідки спливу позовної давності, вказуючи про те, що про обставини реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ПТ 082163371921 від 02.12.2016 (основної вимоги) органи прокуратури були обізнані з 09.11.2018 та могли вжити заходів представництва інтересів держави в суді.

Державна інспекція архітектури та містобудування України (далі ДІАМ) в своїх письмових поясненнях зазначала про безпідставність доводів прокурора щодо бездіяльності ДІАМ з огляду на відсутність правових підстав для проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а також відсутність передбачених чинним законодавством повноважень самостійно скасовувати повідомлення та декларації. Так, станом на 02.12.2016 (реєстрація оскаржуваної декларації) у ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містилось положення щодо скасування декларації самостійно інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Проте, станом на момент звернення Полтавською окружною прокуратурою до ДІАМ з вимогою про скасування оскаржуваної декларації вказана норма діє в редакції, що не наділяє ДІАМ повноваженнями щодо самостійного скасування оскаржуваної декларації.

Третя особа ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначав, що ним було правомірно проведено реєстрацію спірного об`єкту незавершеного будівництва за відсутності визначених законодавством підстав для відмови у державний реєстрації прав. Так, під час проведення реєстраційних дій він отримав всі передбачені чинним законодавством документи для державної реєстрації об`єкта незавершеного будівництва А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101), що за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5, а саме: декларацію про початок виконання будівельних робіт за вказаною адресою, що зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області 02.12.2016 за №ПТ082163371921, технічний паспорт на незавершене будівництво за адресою: просп. Миру, 5, виготовленого станом на 08.12.2016.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором документально не підтверджено самочинного будівництва на земельній ділянці площею 5370 кв. м., кадастровий номер: 5310136700:16:007:0095 по просп. Миру, 5 в м. Полтава, а отже, і факту внесення недостовірних відомостей в оскаржувану декларацію про початок виконання будівельних робіт від 02.12.2016 за №ПТ082163371921, що є підставою для відмови в задоволенні вимоги прокурора про визнання незаконної та скасування відповідної декларації.

Як похідна від вимоги про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є такою, що не підлягає задоволенню вимога прокурора про скасування реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101), що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава за ТОВ «Біоніка СМ» та припинення права приватної власності ТОВ «Левада-Оазис Плюс» на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101), що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава (запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.02.2017 за №33702263). Так, суд першої інстанції зазначив, що реєстрація права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва здійснена державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба» Оржицької районної ради Полтавської області Казаком М.В. у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, ТОВ «Біоніка СМ» з дотриманням вимог чинного законодавства уклало з ТОВ «Левада-Оазис Плюс» договір №316 від 03.02.2017 про купівлю-продаж об`єкта, який є незавершеним будівництвом, здійснивши перед цим відповідну реєстрацію права власності на цей об`єкт за собою відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України, а отже підстав для припинення права приватної власності ТОВ «Левада-Оазис Плюс» на цей об`єкт не вбачається.

Як похідні від вимоги про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва є такими, що не підлягають задоволенню судом вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва №316 від 03.02.2017, укладеного між ТОВ «БІОНІКА СМ» та ТОВ «Левада-Оазис Плюс», оскільки підстави для припинення права приватної власності ТОВ «Левада-Оазис Плюс» на об`єкт незавершеного будівництва відсутні, а також визнання незаконним та скасування п. 80 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 та п. 40 рішення Полтавської міської ради від 16.02.2018, визнання недійсним договору суперфіцію від 01.03.2018, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Левада-Оазис Плюс», скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,5370 га, для будівництва, що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава, Полтавської області за ТОВ «Левада-Оазис Плюс» та припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій) ТОВ «Левада-Оазис Плюс» на вказаній земельній ділянці. Так, суд першої інстанції зазначив, що Полтавська міська рада при прийнятті оскаржуваних рішень від 15.09.2017 та 16.02.2018 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» щодо надання ТОВ «Левада-Оазис Плюс» в користування земельної ділянки пл. 0,5370 га, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0095 по проспекту Миру, 5 у м. Полтава, виходила з факту набуття ТОВ «Левада-Оазис Плюс» згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу та проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на вказаній земельній ділянці. Оскільки об`єкт незавершеного будівництва законно вибув з приватної власності ТОВ «Біоніка СМ» та перейшов у власність ТОВ «Левада-Оазис Плюс», останнє на підставі вищезазначених норм законодавства отримало право на користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт знаходиться. Крім того, як на день прийняття Полтавською міською радою оскаржуваного рішення від 16.02.2018, так і на день укладення між ТОВ «Левада-Оазис Плюс» та Полтавською міською радою оспорюваного договору від 01.03.2018, у відповідності до ст. ст. 182, 331 Цивільного кодексу України та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за ТОВ «Левада-Оазис Плюс» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.02.2017 було зареєстроване речове право приватної власності на незавершене будівництво, а тому згідно ч.2 ст. 134 ЗК України ТОВ «Левада-Оазис Плюс» мало право отримати земельну ділянку в користування для забудови в позаконкурсний спосіб, оскільки на цій земельній ділянці було розташоване належне йому майно, право власності на яке було зареєстроване відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність похідних вимог прокурора про зобов`язання ТОВ «Левада-Оазис Плюс» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,5370 га, що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава, у комунальну власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради та привести її у попередній стан шляхом демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що ним не встановлено порушень Водного кодексу України, оскільки доказів обмеження доступу громадян до узбережжя р. Ворскла шляхом влаштування огорожі по периметру земельної ділянки матеріали справи не містять, акти перевірок уповноважених органів державного контролю (нагляду) щодо фактів порушення водоохоронного законодавства при передачі Полтавською міською радою спірної земельної ділянки в користування відповідачу 2 також відсутні в матеріалах справи.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» Земельного кодексу України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Згідно зі ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Прокурор стверджує, що зведений ТОВ «Біоніка СМ» на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5, кадастровий номер: 5310136700:15:007:0095, об`єкт - пост охорони, задекларованою площею 5,2 кв.м., має ознаки самочинного будівництва, оскільки зведений до подачі відповідної декларації, а відомості внесені до декларації про початок виконання будівельних робіт є недостовірними, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ПТ082163371921 від 02.12.2016.

На підтвердження вказаних обставин прокурором надані, зокрема, матеріали інвентаризаційної справи №40542 на нежитлові приміщення №5 по проспекту Миру, Ленінський р-н, м. Полтава.

Так, відповідно до опису інвентаризаційної справи первинна інвентаризація здійснена 13.04.2016. В інвентаризаційній справі наявний: лист ТОВ «Біоніка СМ», адресований ПП ПБТ «Інвентаризатор» про проведення технічної інвентаризації на об`єкт нерухомості за адресою: м. Полтава, проспект Миру, 5 від 12.04.2016 №4; зведений акт вартості будинків, господарських будівель чи споруд, в якому міститься запис про незавершене будівництво, А; журнал зовнішніх обмірів від 13.04.2016, в якому міститься інформація про наявність незавершеного будівництва, А, площа 5,5; схематичний план земельної ділянки громадського будинку від 13.04.2016, кадастровий номер земельної ділянки 5310136700:16:007:0095, на якому міститься позначка «незавершене будівництво, А»; абрис земельної ділянки від 13.04.2016; лист ТОВ «Біоніка СМ», адресований ПП ПБТ «Інвентаризатор», про проведення технічної інвентаризації на об`єкт нерухомості за адресою: м. Полтава, проспект Миру, 5 від 07.12.2016 №9, акт поточних змін по домоволодінню №5 по просп. Миру, м. Полтава від 08.12.2016, в якому зазначено, що проведено обстеження, змін немає, а також абрис земельної ділянки від 08.12.2016, в якому міститься відмітка «огорожі немає». Також, прокурором надано технічний паспорт на незавершене будівництво по проспекту Миру, 5 у м. Полтава, виготовлений станом на 08.12.2016, в якому зафіксовано наявність незавершеного будівництва монолітного бетону, площею 5,5 кв.м. Містобудівні умови та обмеження №42 забудови земельної ділянки по проспекту Миру, 5 від 21.10.2016; робочий проект «Будівництво комплексного спортивного майданчику з санітарно-побутовою будівлею та постом охорони по проспекту Миру, 5 в м. Полтава» 2016 року. Висновок експерта №36 від 16.08.2021 за результатами судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42021172060000034 від 29.04.2021, відповідно до якого на поставлене питання: чи наявні об`єкти незавершеного будівництва комплексного спортивного майданчику з санітарно побутовою будівлею та постом охорони по проспекту Миру 5, в м. Полтаві на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:15:007:0095 площею 0,5370 га, та чи відповідає будівництво проекту, експертом здійснено висновок про те, що на земельній ділянці площею 0,537 га, за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 5 кадастровий номер 5310136700:15:007:0095 - об`єкти незавершеного будівництва комплексного спортивного майданчику з санітарно побутовою будівлею та постом охорони, - наявні та відповідають проектно-кошторисній документації.

В свою чергу, ТОВ «Біоніка СМ» стверджує, що починаючи з 11.02.2015 мало всі правові підстави здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці по просп. Миру, 5 у м. Полтаві, чим, на думку відповідача, спростовуються доводи прокурора, що спірний об`єкт є самочинним будівництвом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням 36 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 05.12.2013 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» визначено, що земельні ділянки, зазначені в даному рішенні, є сформованими та належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Полтава в особі Полтавської міської ради (п. 3 рішення від 05.12.2013). Продовжено право користування земельними ділянками землекористувачам, відповідно до додатку №3 даного рішення (п. 5 рішення від 05.12.2013).

Згідно з витягом з додатку №3 до рішення 36 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 05.12.2013 ТОВ «Біоніка СМ» продовжено право користування для забудови (суперфіцій) строком на 25 років земельною ділянкою кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031, загальною площею 3,0000 га, за адресою просп. Миру, 5; використання земельної ділянки для будівництва спортивно-розважального комплексу з готелем; категорія за цільовим призначенням землі рекреаційного призначення.

Рішенням 44 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 25.09.2014 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Миру, 5» надано ТОВ «Біоніка СМ» згоду на поділ земельної ділянки площею 3,0 га по просп. Миру, 5 (кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031), що надана в користування для забудови (суперфіцій), та на підставі затвердженого проекту розподілу території з дотриманням режимів використання водоохоронної та прибережено-захисної смуги р. Ворскла дозволено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу на земельні ділянки (згідно з додатком до рішення):

- орієнтованою площею 0,5370 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,2170 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивного комплексу (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,8710 га для будівництва експлуатації та обслуговування ресторанно-готельного комплексу (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,6470 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,7180 га для влаштування пляжної зони та зони пляжного відпочинку (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,0100 га для будівництва, експлуатації та обслуговування трансформаторної підстанції (землі рекреаційного призначення).

З метою впорядкування адресного плану міста надано земельним ділянкам адреси, зокрема, земельній ділянці орієнтованою площею 0,5370 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу просп. Миру, 5.

06.02.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031 за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5 зареєстровано відомості про вид іншого речового права право забудови земельної ділянки (суперфіцій); підставою для державної реєстрації є договір суперфіцію б/н від 23.01.2015; строк дії речового права з 05.12.2013 по 05.12.2038; суперфіціарій ТОВ «Біоніка СМ», суперфіціар Територіальна громада м. Полтава в особі Полтавської міської ради; об`єкт речового права - земельна ділянка площею 3,0000 га.

11.02.2015 Департаментом ДАБІ у Полтавській області зареєстрована надана замовником ТОВ «Біоніка СМ» декларація про початок виконання будівельних робіт (ПТ№083150420586) «Будівництво Спортивно-розважального комплексу», поштова/будівельна адреса: м. Полтава, просп. Миру, 5, вид будівництва «нове будівництво». Згідно вказаної декларації проектна документація розроблена ПП «Архітектурна студія «Майстер клас» та затверджена замовником. Експертиза проекту будівництва проведена ДП «Укрдержбудекспертиза» в Полтавській області. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23.06.2014 №27. Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договорів суперфіцію від 23.01.2015. Загальна площа будівлі відповідно до проектної документації 3827,4 кв.м. Основні показники об`єкта будівництва: загальна площа земельної ділянки 30000 кв.м., площа забудови 2352,75 кв.м., поверховість кількість поверхів 2+підвал+техповерх, загальна площа приміщень будівлі 3827,4 кв.м (в т.ч.- площа приміщень підвалу -464,09 кв.м, площа приміщень першого поверху - 1928,97 кв.м, площа приміщень другого поверху 1250,54 кв.м, площа приміщень техповерху -183,8 кв.м.), будівельний об`єм всього - 21447,38 куб.м.

Колегія суддів також звертає увагу, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.08.2015 у справі №917/1276/15 за позовом прокурора Ленінського району міста Полтави до Полтавської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоніка СМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Полтавське обласне управління водних ресурсів, про визнання недійсними і скасування рішень, визнання недійсним договору суперфіцію та повернення земельної ділянки, відмовлено в задоволенні позову.

Предметом розгляду вказаної справи №917/1276/15 був позов прокурора Ленінського району м. Полтави про визнання недійсним та скасування п.п. «д» п. 2 Рішення Полтавської міської ради від 29.01.2009 року «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками» в частині надання в користування для забудови (суперфіцій) строком на 5 років ТОВ «Біоніка СМ» земельної ділянки площею 3,0 га, розташованої по проспекту Миру, 5 в м. Полтаві для будівництва спортивно - розважального комплексу; визнання недійсним та скасування п. 5 та п. 1 додатку №3 до рішення Полтавської міської ради від 05.12.2013 року «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» в частині продовження права користування для забудови (суперфіцій) строком на 25 років ТОВ «Біоніка СМ» на земельну ділянку площею 3,0 га, розташовану по проспекту Миру, 5 в м. Полтаві; визнання недійсним та припинення на майбутнє договору суперфіцію, укладеного 23.01.2015 року між Полтавською міською радою та ТОВ «Біоніка СМ»; зобов`язання ТОВ «Біоніка СМ» звільнити земельну ділянку площею 3,0 га, розташовану по проспекту Миру, 5 в м. Полтаві (кадастровий №5310136700:16:007:0031), вартістю 4007700,00грн. та повернути її у комунальну власність Полтавської міської ради.

Досліджуючи, зокрема, правомірність рішення Полтавської міської ради від 05.12.2013 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» в частині продовження права користування для забудови (суперфіцій) строком на 25 років ТОВ «Біоніка СМ» на земельну ділянку площею 3,0 га, розташовану по проспекту Миру, 5 в м. Полтаві, Господарський суд Полтавської області дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним та скасування п. 5 та п. 1 додатку №3 до вказаного рішення.

Отже, ТОВ «Біоніка СМ» мало право здійснювати будівельні роботи на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.02.2015 № 083150420586 згідно розробленої проектної документації на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031 за вказаною адресою.

В подальшому рішенням 49 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 23.04.2015 «Про затвердження проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у м. Полтава» затверджено проекти розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у м. Полтава згідно з додатком до цього рішення.

Рішенням 49 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 23.04.2015 «Про внесення змін до рішення 44 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 25.09.2014 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Миру, 5» внесено зміни до відповідного рішення та викладено п. 1 та п. 2 у новій редакції:

«Надати ТОВ «Біоніка СМ» згоду на поділ земельної ділянки площею 3,0 га по просп. Миру, 5 (кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031), що надана в користування для забудови (суперфіцій), та на підставі затвердженого проекту розподілу території з дотриманням режимів використання водоохоронної та прибережено-захисної смуги р. Ворскла дозволити розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу на земельні ділянки (згідно з додатком до рішення):

- орієнтованою площею 0,5370 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,2473 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу та готелю (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,6022 га для будівництва експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу та готелю (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 1,6035 га для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування, водних споруд, влаштування зон припляжного та пляжного відпочинку (землі рекреаційного призначення);

- орієнтованою площею 0,0100 га для будівництва, експлуатації та обслуговування трансформаторної підстанції (землі рекреаційного призначення)».

У п.2 Рішення від 23.04.2015 зазначено, що з метою впорядкування адресного плану міста надано земельним ділянкам адреси, зокрема, земельній ділянці орієнтованою площею 0,5370 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу просп. Миру, 5.

Рішенням 51 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 15.09.2015 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» визначено, що земельні ділянки, зазначені в даному рішенні, є сформованими та належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Полтава в особі міської ради (п. 3 Рішення від 15.09.2015). Враховуючи рішення 44 сесії Полтавської міської ради 6 кликання від 25.09.2014 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Миру, 5» зі змінами, внесеними рішенням 49 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 23.04.2015 «Про внесення змін до рішення 44 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 25.09.2014 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Миру, 5» погоджено ТОВ «Біоніка СМ» технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 3,0 га по просп. Миру, 5, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031 (землі рекреаційного призначення) на 5 окремих ділянок, а саме: просп. Миру, 5, пл. 0,5370 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу та готелю; просп. Миру, 5а, пл. 0, 2473 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно розважального комплексу та готелю; просп. Миру, 5б, пл. 06022 га для будівництва експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу та готелю; просп. Миру, 5в, пл. 1,6035 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування, водних споруд, влаштування зон припляжного та пляжного відпочинку; просп. Миру, 5-Т, пл. 0,0100 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування трансформаторної підстанції (п. 20 Рішення від 15.09.2015).

Рішенням 5 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 16.06.2016 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» враховуючи п. 20 рішення 51 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 15.09.2015 про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 3,0 га вирішено надати ТОВ «Біоніка СМ» в користування для забудови (суперфіцій) на термін, визначений рішенням 36 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 05.12.2013 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками», 5 земельних ділянок (землі рекреаційного призначення), а саме: просп. Миру,5 пл. 05370 га, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0095, для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно розважального комплексу; просп. Миру, 5а, пл. 0, 2473 га, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0096, для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно розважального комплексу та готелю; просп. Миру, 5б, пл. 0,6022 га, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0097, для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу та готелю; просп. Миру, 5в, пл. 1,6035 га, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0098, для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування, водних споруд, влаштування зон припляжного та пляжного відпочинку; просп. Миру, 5-Т, пл. 0,0100 га, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0099, для будівництва, експлуатації та обслуговування трансформаторної підстанції.

22.07.2016 між Полтавською міською радою (суперфіціар) та ТОВ «Біоніка СМ» (суперфіціарій) укладено договір суперфіцію, відповідно до умов якого суперфіціар на підставі рішення 5 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 16.06.2016 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5, для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу (землі житлової та громадської забудови) (п. 1.1 договору від 22.07.2016). Даний договір є підставою для отримання дозволу на будівництво об`єкту будівництва (п.1.4 договору від 22.07.2016). Об`єктом правовідносин між сторонами по даному договору є право суперфіціарія користування земельною ділянкою Полтавської міської ради в якості будівельного майданчику (п. 1.6 договору від 22.07.2016). Відповідно до п. 2.1 договору від 22.07.2016 об`єктом даного договору є право суперфіціарія користування земельною ділянкою Полтавської міської ради для забудови . В користування надається земельна ділянка загальною площею 5370 кв.м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є додатком до цього договору (п. 2.2 договору від 22.07.2016). Кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:16:007:0095. Згідно з п. 3.1 договору від 22.07.2016 строк користування земельною ділянкою встановлено з 16.06.2016 по 05.12.2038. Строк дії договору відповідає строку користування земельною ділянкою, зазначеному у п. 3.1 договору. Відповідно до п. 3.2 договору від 22.07.2016 суперфіціарій приступає до користування земельною ділянкою по даному договору з моменту реєстрації даного договору згідно з п. 1.3 даного договору. Вказаний договір суперфіцію зареєстрований у Полтавській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів суперфіцію вчинено запис 05.08.2016 №4-С.

Також, між сторонами складено акт приймання передачі земельної ділянки Полтавської міської ради в користування для забудови (суперфіцій) за адресою м. Полтава, просп. Миру, 5.

Додатковою угодою №1 від 22.07.2016 до договору суперфіцію зареєстрованого 28.01.2015 Полтавська міська рада та ТОВ «Біоніка СМ» дійшли згоди розірвати договір суперфіцію, площею 30000 кв.м. по просп. Миру, 5, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031, зареєстрований у Полтавській міській раді 28.01.2015 за №1-С. Також, сторони визначили, що зобов`язання по цьому договору припиняються з 16.06.2016.

27.09.2016 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 5310136700:16:007:0095 за Територіальною громадою міста Полтави в особі Полтавської міської ради.

27.09.2016 зареєстровано право забудови земельної ділянки (суперфіцій) на підставі договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 22.07.2016; строк дії речового права: до 05.12.2038; правокористувач: ТОВ «Біоніка СМ»; землевласник - Територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради.

Вищевказані рішення Полтавської міської ради недійсними у судовому порядку не визнавались та не скасовувались.

02.12.2016 Департаментом державної архітектурно будівельної інспекції у Полтавській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво комплексного спортивного майданчику з санітарно-побутовою будівлею та постом охорони» за адресою: м. Полтава, проспект Миру, 5; вид будівництва «нове будівництво»; ІІ категорія складності; замовник ТОВ «Біоніка СМ» (№ПТ082163371921). В декларації зазначено, що експертиза проекту будівництва не проводиться відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - не підлягають обов`язковій експертизі проекти будівництва об`єктів І-ІІІ категорії складності. Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору суперфіцію від 22.07.2016, зареєстрованого в Полтавській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів суперфіцію вчинено запис 05.08.2016 №4-с. Даний договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.09.2016 за номером запису про інше речове право 16671983 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №69434571 від 30.09.2016), кадастровий номер земельної ділянки 5310136700:16:007:0095. Відповідно до проектної документації загальна площа комплексного спортивного майданчику 815,00 кв.м.; загальна площа санітарно-побутової будівлі 53,30 кв.м.; будівельний об`єм санітарно-побутової будівлі 303,60 кв.м.; загальна площа посту охорони 5,20 кв.м; будівельний об`єм посту охорони- 29,20 кв.м; площа забудови 93,40 кв.м; площа твердого покриття, що проектується в межах майданчику 1632,00 кв.м; поверховість 1 поверх; площа твердого покриття, що проектується за межами майданчику 115,00 кв.м.; площа озеленення 2914,60 кв.м.; площа твердого покриття існуючого 730,00 кв.м.

Отже враховуючи вищенаведені обставини та докази на їх підтвердження, а саме:

- рішення 36 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 05.12.2013 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками»;

- рішення 44 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 25.09.2014 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Миру, 5»;

- декларація про початок виконання будівельних робіт № ПТ 083150420586 «Будівництво Спортивного розважального комплексу», адреса: м. Полтава, просп. Миру, 5, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Полтавської області 11.02.2015;

- договір суперфіцію б/н від 23.01.2015, на підставі якого 06.02.2015 зареєстровано право забудови земельної ділянки 5310136700:16:007:0031 за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5 (відомості містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером: 5310136700:16:007:0031 від 09.02.2022 №298603378);

- рішення 49 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 23.04.2015 «Про внесення змін до рішення 44 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 25.09.2014 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Миру, 5»;

- рішення 51 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 15.09.2015 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками»;

- рішення 5 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 16.06.2016 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками»,

колегія суддів вважає слушними доводи ТОВ «Біоніка СМ» про те, що воно мало право здійснювати будівельні роботи на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.02.2015 № 083150420586 на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, просп. Миру,5 (кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031).

Надані прокурором докази на підтвердження обставин зведення на земельній ділянці з кадастровим номером: 5310136700:16:007:0095, за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5, об`єкту самочинного будівництва, зокрема:

- матеріали інвентаризаційної справи №40542 на нежитлові приміщення №5 по проспекту Миру, Ленінський р-н, м. Полтава, відповідно до якої на момент первинної інвентаризації, проведеної 13.04.2016, обліковувався об`єкт незавершеного будівництва;

- технічний паспорт на незавершене будівництво по проспекту Миру, 5 у м. Полтава, виготовлений станом на 08.12.2016;

- висновок експерта №36 від 16.08.2021 за результатами судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42021172060000034 від 29.04.2021, який лише свідчить про наявність на земельній ділянці площею 0,537 га, за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 5, кадастровий номер 5310136700:15:007:0095 об`єкта незавершеного будівництва станом на час проведення експертизи,

не спростовують доводи відповідача (з огляду на наявність у нього дозвільних документів - декларації про початок виконання будівельних робіт № ПТ 083150420586 від 11.02.2015 на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, просп. Миру (кадастровий номер: 5310136700:16:007:0031)), що будівництво здійснювалось в межах та на підставі цієї декларації.

Отже, наданими прокурором доказами не підтверджено та, відповідно, не доведено неправомірність зведення ТОВ «Біоніка СМ» об`єкту незавершеного будівництва (пост охорони 5,5 кв.м.) саме на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031 до її поділу (враховуючи, що державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 5310136700:15:007:0095 була проведена 04.12.2015, а надана вона ТОВ «Біоніка СМ» в користування для забудови (суперфіцій) 16.06.2016).

При цьому, прокурором не з`ясовувалося, який обсяг будівництва мав здійснюватися за декларацією про початок виконання будівельних робіт від 11.02.2015 № ПТ 083150420586 «Будівництво Спортивного розважального комплексу», адреса: м. Полтава, просп. Миру, 5, зокрема, чи входив фундамент - монолітний бетон, площею 5,5 кв.м. до об`єкту спортивного розважального комплексу, що будувався на земельній ділянці згідно з декларацією від 11.02.2015 № ПТ 083150420586. Про такі обставини могла би свідчити, зокрема, технічна або проектна документація, експертиза проекту будівництва по зазначеній земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0031, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Проте, прокурором такі документи не надавались.

З огляду на наявність у ТОВ «Біоніка СМ» дозвільних документів на будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером: 5310136700:16:007:0031 за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5, слушними суд апеляційної інстанції вважає його доводи (які не були спростовані прокурором), що об`єкт незавершеного будівництва пост охорони, площею 5,5 кв.м. міг бути зведений в межах дії декларації №ПТ 083150420586 від 11.02.2015 «Будівництво Спортивного розважального комплексу» ще на земельній ділянці з кадастровим номером: 5310136700:16:007:0031 за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5.

Таким чином, прокурором не доведено неправомірності дій ТОВ «Біоніка СМ» з будівництва фундаменту посту охорони з монолітного бетону, площею 5,5 кв.м. за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5.

Необхідно також звернути увагу, що порядок отримання документів, які надають право виконувати будівельні роботи, визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466) .

Так, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові для усунення виявлених недоліків, якщо у декларації не відображено інформації щодо замовника, назви чи адреси об`єкта будівництва, документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (крім випадків, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону), містобудівних умов та обмежень (крім об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються), проектувальника, головного архітектора та/або головного інженера проекту, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків декларація розглядається органом державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому для її реєстрації.

Декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 7 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування. Після скасування реєстрації відповідного повідомлення або декларації замовник має право повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Станом на час звернення прокурора до суду з даним позовом ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» діє в такій редакції: «У разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення».

Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначається Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт».

Відповідно до пункту 22 цього Порядку, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовнику протягом одного робочого дня з дня такого виявлення. У разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування. Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили. Про скасування реєстрації декларації замовнику (його уповноваженій особі) письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня її скасування.

При цьому, колегія суддів зазначає, що орган ДАБІ уповноважений скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт та/або декларації про готовність об`єкта до експлуатації у разі виявлення за наслідками проведення перевірки або без такої перевірки подання замовником недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом; без проведення перевірки органами ДАБІ за наявності відповідних підстав може скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт та/або декларації про готовність об`єкта до експлуатації, якщо недостовірність зазначених даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, є очевидною.

Матеріали даної справи не містять доказів проведення відповідним органом ДАБІ перевірки об`єкту будівництва за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5 та встановлення факту подання ТОВ «Біоніка СМ» недостовірних даних, наведених у декларації про початок будівельних робіт №ПТ082163371921 від 02.12.2016.

В свою чергу обставини, на які посилається прокурор в якості підстав для скасування вказаної декларації від 02.12.2016 зведення об`єкту самочинного будівництва, не є очевидними з огляду на наявність дозвільних документів на будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером: 5310136700:16:007:0031, до її поділу, згідно декларації №ПТ 083150420586 від 11.02.2015 «Будівництво Спортивного розважального комплексу».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором документально не підтверджено та, відповідно, не доведено здійснення ТОВ «Біоніка СМ» самочинного будівництва на земельній ділянці площею 5370 кв.м, кадастровий номер 5310136700:15:007:0095 по проспекту Миру, 5 в м. Полтава, а отже і факту внесення недостовірних даних в оскаржувану декларацію про початок будівельних робіт від 02.12.2016 з №ПТ 082163371921, що є підставою для відмови в задоволенні вимог прокурора про визнання незаконної та скасування відповідної декларації.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

За змістом статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке:

«…у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18)».

Звертаючись у даній справі із позовом в інтересах держави, зокрема в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, прокурор також не зважив на те, що вимоги про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 02.12.2016 за № ПТ082163371921 фактично пред`явлені і до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області (локального органу ДІАМ), хоча цей орган і не визначений прокурором в якості відповідача.

Отже, у частині вимог прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації, фактично звернених до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, цей позов є позовом держави до неї самої.

За таких підстав, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, у задоволенні позову в зазначеній частині також слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги є спрямованими державою до себе самої.

Окрім того, навіть якщо судом були б визнані обґрунтованими доводи прокурора в частині зазначеної позовної вимоги, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що ТОВ «Біоніка СМ» звернулося із заявою про застосування до всіх позовних вимог прокурора наслідків спливу позовної давності, стверджуючи, що про обставини реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ПТ 082163371921 від 02.12.2016 (основної вимоги) органи прокуратури були обізнані принаймні з 09.11.2018 та могли вжити заходів представництва інтересів держави в суді.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він (прокурор) довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган.

Прокурор зазначає, що про обставини порушення вимог законодавства виявлено прокурором в межах кримінального провадження №42021172060000034 від 29.04.2021 оскільки в ході здійснення розслідування у вказаному провадженні отримано доступ до Проектної документації до Будівництва комплексного спортивного майданчику з санітарною будівлею та постом охорони по просп. Миру, 5 у м. Полтава, розробленою на замовлення ТОВ «Біоніка СМ», інвентаризаційної справи №40542 на нежитлові приміщення №5 по просп. Миру, проведено огляд місця події, а тому строк позовної давності звернення з позовом прокурором, на його думку, не пропущений.

Колегія суддів зазначає про неспроможність доводів прокурора щодо обрахування позовної давності з 2021 року, оскільки такі доводи зумовлені як безпідставним прив`язуванням моменту початку відліку позовної давності до обізнаності прокурора, а не уповноваженого у спірних правовідносинах органу, тобто з моменту реєстрації оскаржуваної декларації 02.12.2016.

Отже, у розглядуваному випадку строк позовної давності щодо вимог про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва «Будівництво комплексного спортивного майданчику з санітарно-побутовою будівлею та постом охорони» за поштовою/будівельною адресою просп. Миру, 5, м. Полтава, 36004, зареєстрованої 02.12.2016 за № ПТ082163371921 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, становить 3 роки (ст. 257 ЦК України), які почали свій перебіг з моменту такої реєстрації (ч.1 ст.261 ЦК України), та сплили відповідно у грудні 2019 року.

Проте, позовні вимоги були заявлені прокурором тільки 30.12.2021, тобто з істотним пропуском позовної давності, що могло б бути окремою підставою для відмови у задоволенні вищевказаних позовних вимог.

Щодо позовних вимог про скасування реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101), що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава за ТОВ «Біоніка CМ», здійснену державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба» Оржицької районної ради Полтавської області Казаком М.В., колегія суддів зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.12.2021 №290618866 щодо права власності, інших речових прав, іпотек, обтяження нерухомого майна за адресою: Полтавська обл, м. Полтава, просп. Миру, 5, 12.12.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за ТОВ «Біоніка СМ» зареєстровано об`єкт нерухомого майна незавершене будівництво, А, за адресою м. Полтава, просп. Миру, 5; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1119371553101; відомості внесено до Реєстру 15.12.2016, Казак Микола Володимирович, Комунальне підприємство «Реєстраційна служба» Оржицької районної ради, Полтавська обл.; підстава державної реєстрації: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ПТ082163371921, видана 02.12.2016, видавник: Департамент державної архітектурно будівельної інспекції у Полтавській області.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; 3) технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва. Документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі.

Враховуючи встановлену судом відсутність підстав для відмови ТОВ «Біоніка СМ» у державній реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою м. Полтава, просп. Миру, 5, державним реєстратором було правомірно проведено його державну реєстрацію.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва № 316 від 03.02.2017, укладеного між ТОВ «Біоніка СМ» та ТОВ «Левада-Оазис Плюс», та припинення права приватної власності ТОВ «Левада-Оазис Плюс» на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101), що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава (запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.02.2017 за №33702263), колегія суддів зазначає таке.

03.02.2017 між ТОВ «Біоніка СМ» (продавець) та ТОВ «Левада Оазис Плюс» (покупець) укладено договір купівлі продажу, відповідно до умов якого ТОВ «Біоніка СМ» передає у власність ТОВ «Левада Оазис Плюс», а ТОВ «Левада Оазис Плюс» приймає у власність незавершене будівництво А, яке знаходиться за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5, та сплачує за нього обумовлену грошову суму. Вищезазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,537 га, кадастровий номер: 5310136700:16:007:0095 (п. 1 договору купівлі продажу). Відповідно до п. 2 договору купівлі продажу право власності продавця на відчужуване нерухоме майно підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 18058238, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1119371553101. Продаж цей за домовленістю сторін вчиняється за 105665,26 грн., в тому числі ПДВ (п. 3 договору купівлі продажу). Вартість нерухомого майна згідно Звіту про оцінку майна станом на 26.12.2016 становить 22920,00 грн., з ПДВ.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.12.2021 №290618866 щодо права власності, інших речових прав, іпотек, обтяження нерухомого майна за адресою: Полтавська обл, м. Полтава, просп. Миру, 5, 03.02.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «Левада Оазис Плюс» на підставі договору купівлі продажу №316 від 03.02.2017; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, №33702263 від 03.02.2017.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи, що реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101), що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава за ТОВ «Біоніка СМ», здійснена державним реєстратором у відповідності до вимог чинного законодавства, то ТОВ «Біоніка СМ» з дотриманням вимог чинного законодавства уклало з ТОВ «Левада-Оазис Плюс» договір №316 від 03.02.2017 про купівлю-продаж об`єкта, який являється незавершеним будівництвом, здійснивши перед цим відповідну реєстрацію права власності на цей об`єкт за собою відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України, тому підстав для визнання недійсним договору купівлі - продажу об`єкта незавершеного будівництва №316 від 03.02.2017 та припинення права приватної власності ТОВ «Левада-Оазис Плюс» не вбачається.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України) спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень) та не є стороною цього договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Водночас, з огляду на пред`явлений прокурором позов з вимогою про визнання договору недійсним, необхідно зауважити, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Тобто у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину особою сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним, не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише, якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів або про витребування майна з володіння відповідача.

В даному випадку прокурор пред`явив позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва № 316 від 03.02.2017 в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави, яка не є стороною оспорюваного договору. При цьому територіальна громада не претендує, щоб спірне майно у випадку доведеності вимог про визнання договору недійсним, зокрема, перейшло у її власність, вимог стосовно предмету цього договору прокурором не заявлено. Разом з цим, визнання такого правочину недійсним не відновить становища, яке існувало до стверджуваного прокурором порушеного права територіальної громади, оскільки повернення у комунальну власність земельної ділянки (те, чого фактично прагне досягти прокурор, звертаючись з даним позовом), не є наслідком визнання такого договору недійсним.

Прокурор стверджує, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095 перейшло до ТОВ «Левада-Оазис Плюс» з порушенням норм законодавства, тому звертається з вимогами про:

- визнання незаконним та скасування п. 80 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» в частині передання ТОВ «Левада-Оазис Плюс» в користування для забудови (суперфіцій) земельної ділянки площею 0,5370 га по просп. Миру, 5, на умовах, визначених рішеннями Полтавської міської ради від 05.12.2013 та від 16.06.2016 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками», кадастровий номер 5310136700:16:007:0095 (землі рекреаційного призначення), для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу

- визнання незаконним та скасування п. 40 рішення Полтавської Міської ради від 16.02.2018 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками»,

- визнання недійсним договору від 01.03.2018, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Левада-Оазис Плюс», щодо передання в користування земельної ділянки площею 5370 кв.м по просп. Миру, 5 у місті Полтава, кадастровий номер 5310136700:16:007:0095, для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу; скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій) з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,537 га, для будівництва, що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава, Полтавської області за ТОВ «Левада-Оазис Плюс» та припинити право забудови земельної ділянки (суперфіцій) ТОВ «Левада-Оазис Плюс» на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,537 га, для будівництва, що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава, Полтавської області;

- зобов`язання ТОВ «Левада-Оазис Плюс» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,5370 га, що за адресою: просп. Миру, 5 у м. Полтава, Полтавської області у комунальну власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради та привести її у попередній стан шляхом демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, рішенням 12 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 15.09.2017 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування земельними ділянками» керуючись пунктами 1,2 ст. 120 Земельного кодексу України, у зв`язку з переходом права власності на об`єкт незавершеного будівництва до іншої особи, вирішено припинити ТОВ «Біоніка СМ» право користування земельною ділянкою за адресою проспект Миру, 5 площею 0,5370 га та припинити дію договору суперфіцію, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Біоніка СМ», від 05.08.2016 №4-С, шляхом його розірвання. Передано ТОВ «Левада Оазис Плюс» в користування для забудови (суперфіцій) земельну ділянку площею 0,5370 по проспекту Миру, 5, на умовах, визначених рішенням 36 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 05.12.2013 та 5 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 16.06.2016 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками», кадастровий номер 5310136700:16:007:0095 (землі рекреаційного призначення), для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно розважального комплексу. Враховуючи відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду класифікації цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, застосувати із значенням 2,0 (п. 80 Рішення від 15.09.2017).

Рішенням 14 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 16.02.2018 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» враховуючи витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,5370 га по проспекту Миру, 5 вирішено внести зміни в п. 80 рішення 12 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 15.09.2017 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками», виключивши абзац 3, абзац 2 доповнити словами, а саме: «…., (код КВЦПЗ 07.02). З 10.10.2017 до введення об`єкта будівництва в експлуатацію плату за користування земельною ділянкою розраховувати як за землі рекреаційного призначення (код КВЦПЗ 07.02), без урахування вимог п. 4.6.6 розділу 4 «Плата за землю» Положення про податок на майно, затвердженого рішенням 50 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 10.07.2015 «Про встановлення місцевих податків і зборів». Після введення об`єкта в експлуатацію плату за користування земельною ділянкою розраховувати відповідно до фактичного функціонального використання земельної ділянки (п. 40 Рішення від 16.02.2018).

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень Полтавської міської ради) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень Полтавської міської ради) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому, колегія суддів враховує, що перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 та постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 925/1288/19, від 30.11.2022 у справі №910/8388/21, від 15.06.2022 у справі № 924/482/21.

Водночас, відповідно до частин 2, 3 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

З урахуванням викладеного, здійснивши аналіз наведених норм права, колегія суддів зазначає, що правила переходу та припинення прав на земельну ділянку, які передбачені статтею 120 Земельного кодексу України могли застосовуватись виключно у випадку набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, тобто об`єкт нерухомості, який знаходиться на такій земельній ділянці.

Факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового режиму такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України.

Водночас, ТОВ «Левада Оазис Плюс» на підставі договору купівлі продажу від 03.02.2017 №316 набуло у власність об`єкт незавершеного будівництва А, який знаходиться за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5.

Право власності ТОВ «Левада Оазис Плюс» на об`єкт незавершеного будівництва підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.12.2021 №290618866.

Таким чином, у випадку відчуження розміщених на земельній ділянці об`єктів незавершеного будівництва, наведені приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не могли застосовуватися.

Водночас колегія суддів зазначає, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, що є підставою для відмови у позові в цій частині. Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що станом на час звернення прокурора з позовом ст. 377 ЦК України діє у такій редакції «До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта».

Отже, станом на момент звернення прокурором із даним позовом законодавцем врегульовано питання щодо переходу права користування земельною ділянкою у разі набуття права власності, зокрема, на об`єкт незавершеного будівництва.

01.03.2018 між Полтавською міською радою (суперфіціар) та ТОВ «Левада Оазис Плюс» (суперфіціарій) укладено договір суперфіцію, відповідно до умов якого суперфіціар на підставі рішень 12 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 15.09.2017 та 14 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 16.02.2018 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5, для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу (землі житлової та громадської забудови) (п. 1.1 договору від 01.03.2018). Даний договір є підставою для отримання дозволу на будівництво об`єкту будівництва (п.1.4 договору від 01.03.2018). Об`єктом правовідносин між сторонами по даному договору є право суперфіціарія користування земельною ділянкою Полтавської міської ради в якості будівельного майданчику (п. 1.6 договору від 01.03.2018). Відповідно до п. 2.1 договору від 01.03.2018 об`єктом даного договору є право суперфіціарія користування земельною ділянкою Полтавської міської ради для забудови. В користування надається земельна ділянка загальною площею 5370 кв.м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є додатком до цього договору (п. 2.2 договору від 01.03.2018). Кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:16:007:0095. Згідно з п. 3.1 договору від 01.03.2018 строк користування земельною ділянкою встановлено з 15.09.2017 по 05.12.2038. Строк дії договору відповідає строку користування земельною ділянкою, зазначеному у п. 3.1 договору. Відповідно до п. 3.2 договору від 01.03.2018 суперфіціарій приступає до користування земельною ділянкою по даному договору з моменту реєстрації даного договору згідно з п. 1.3 даного договору. Вказаний договір суперфіцію зареєстрований у Полтавській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів суперфіцію вчинено запис 10.04.2018 №5-С. Між сторонам складено акт приймання передачі земельної ділянки Полтавської міської ради в користування для забудови (суперфіцій) за адресою м. Полтава, проспект Миру, 5.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.12.2021 №290618866 щодо права власності, інших речових прав, іпотек, обтяження нерухомого майна за адресою: Полтавська обл, м. Полтава, просп. Миру, 5, 27.04.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право забудови земельної ділянки (суперфіцій) на підставі договору суперфіцію від 01.03.2018; строк дії речового права: до 05.12.2038; правокористувач: ТОВ «Левада Оазис Плюс»; землевласник - Територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради.

Разом з тим, вирішуючи спір про визнання недійсним договору суперфіцію від 01.03.2018, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Левада-Оазис Плюс», щодо передання в користування земельної ділянки площею 5370 кв.м по просп. Миру, 5 у місті Полтава, кадастровий номер 5310136700:16:007:0095, для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини суд зазначає, що концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак, і «майном». До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі «Ятрідіс проти Греції», заява № 311107/96, п. 54).

Тобто, крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов`язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність, тощо), власністю у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції є і оренда майна.

Таким чином, право суперфіцію товариства підпадає під захист не тільки національного, а і міжнародного законодавства, зокрема, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу до неї.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Також у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.

У випадку укладання правочинів із перевищенням органом влади або місцевого самоврядування своїх повноважень, ЄСПЛ застосовуються наслідки такого виходу за межі повноважень, які в узагальненому виді прийнято називати доктриною ultra vires, тобто сукупністю правил щодо оцінки такого порушення та встановлення його наслідків для усіх учасників правочину.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» вбачається, що Європейський суд наголошує на тому, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. У зазначеній справі, констатуючи порушення статті 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.

При цьому, товариство не може відповідати за помилки органів місцевого самоврядування при виконанні ними своїх повноважень, отже визнання недійсним договору суперфіцію призведе до порушення майнових прав ТОВ «Левада-Оазис Плюс», і разом із тим не буде ефективним інструментом поновлення порушених прав позивача, оскільки товариство як власник незавершеного будівництва, яке знаходиться на цій земельній ділянці, зокрема, з урахуванням внесених до чинного законодавства змін, має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.

Враховуючи викладене, використовуючи своє право на отримання в користування земельної ділянки, особа обґрунтовано передбачає, що органи місцевого самоврядування діють правомірно, оскільки така поведінка є їхнім прямим обов`язком.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку особи перевіряти правомірність дій органу щодо надання останнім земельної ділянки чи дотримання порядку розпорядження нею.

Тобто, фактично задоволенням такого позову перекладаються обов`язки та відповідальність органу місцевого самоврядування за дотриманням законодавства при вирішенні земельних питань на ТОВ «Левада-Оазис Плюс».

Крім цього, у такому разі на товариство покладається за будь-яких обставин тягар перевірки та ревізування рішень органу влади чи місцевого самоврядування, чим скасовується презумпція правомірності таких рішень, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 «Про місцеве самоврядування»).

Споживач послуг органу місцевого самоврядування законно презюмує, що рішення цього органу є законними і такими, що прийняті у межах компетенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість («Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії»).

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Таким чином, виникненню речового права суперфіцію у ТОВ «Левада-Оазис Плюс» виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь в такому процесі Полтавської міської ради, у зв`язку з цим, враховуючи, що право набуте товариством в результаті проведення органами самоврядування законодавчо встановлених процедур, то відповідальність за вказані процедури не може покладатися на товариство, яке розраховувало на їх належність та легітимність, а тому визнання вказаного договору недійсним є за своєю суттю втручанням у право особи мирно володіти майном.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Серков проти України») напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позбавлення права суперфіцію покладається тягарем лише на ТОВ «Левада-Оазис Плюс», яке не повинно нести персональну відповідальність за порушення, які були допущені органами місцевого самоврядування, та яке тривалий час використовує спірну земельні ділянку, на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, що є власністю товариства, при цьому прокурором у позові не наводяться доводи щодо необхідності проведення справедливої компенсації за позбавлення відповідного права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору від 01.03.2018, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Левада-Оазис Плюс» щодо передання в користування земельної ділянки площею 5370 кв.м по просп. Миру, 5 у місті Полтава, кадастровий номер 5310136700:16:007:0095, для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу.

Апеляційний господарський суд звертає увагу й на таке.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland», заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» («Garnaga v. Ukraine», заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» («Chahal v. the United Kingdom», заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» («Afanasyev v. Ukraine» (заява № 38722/02, § 75)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначено таке:

«Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36))».

Належність та ефективність за своєю природою є різними за змістом властивостями (критеріями) способу захисту порушених прав та інтересів, які характеризують спосіб захисту з точки зору допустимості застосування в межах судової юрисдикції з огляду на правовий характер вимоги та наявності умов до його застосування у конкретних правовідносинах (належність) та можливості за наслідком його застосування відновлення (отримання найбільшого ефекту у відновленні) порушених прав та інтересів позивача (ефективність).

Належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб`єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту розуміється такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).

Ураховуючи наведене, такі властивості (критерії) способу захисту як належність та ефективність не можуть вважатися тотожними за змістом, оскільки належність свідчить про відповідність способу захисту конкретній правовій ситуації (наявність умов до його застосування), натомість ефективність перш за все пов`язана з наслідками застосування способу захисту для позивача.

Ефективність оцінюється лише з точки зору інтересів позивача (особи, право якої порушено), адже йому з урахуванням принципу диспозитивності належить право самостійно обрати спосіб захисту, який на його думку, забезпечить відновлення порушеного права та саме він може визначити чи відповідає спосіб захисту його інтересам (меті, стратегії його захисту), в той час як належність передбачає з`ясування наявності закріплення такого способу захисту в законі, договорі, а у разі відсутності - відповідності його вимогам закону. Будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте не кожен належний спосіб захисту є ефективним.

Колегія суддів зазначає, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У цій справі прокурор обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді:

1) визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт;

2) скасування реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101);

3) припинення права приватної власності ТОВ «Левада-Оазис Плюс» на об`єкт незавершеного будівництва, А;

4) визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва № 316 від 03.02.2017, укладений між ТОВ «Біоніка СМ» та ТОВ «Левада-Оазис Плюс»;

5) визнання незаконним та скасування п. 80 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» (в частині) та визнання незаконним та скасування п. 40 рішення Полтавської Міської ради від 16.02.2018 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками»;

6) визнання недійсним договору суперфіцію від 01.03.2018, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Левада-Оазис Плюс»;

7) скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій);

8) припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій);

9) зобов`язання ТОВ «Левада-Оазис Плюс» повернути земельну ділянку у комунальну власність та привести її у попередній стан шляхом демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки.

Аналіз змісту та характеру заявлених прокурором позовних вимог свідчить про те, що звертаючись до суду з даним позовом за визначеного ним предмету спору, він фактично прагне відновлення становища, яке існувало до стверджуваного порушення прав, тобто прагне повернути у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,5370 га, за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5 та усунути перешкоди у її користуванні.

Отже, в даному випадку оспорювання рішень органів місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника, що є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання незаконною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт; скасування реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1119371553101); припинення права приватної власності ТОВ «Левада-Оазис Плюс» на об`єкт незавершеного будівництва, А; визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва №316 від 03.02.2017, укладений між ТОВ «Біоніка СМ» та ТОВ «Левада-Оазис Плюс»; визнання незаконним та скасування п. 80 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» (в частині) та визнання незаконним та скасування п. 40 рішення Полтавської міської ради від 16.02.2018 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками»; визнання недійсним договору суперфіцію від 01.03.2018, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Левада-Оазис Плюс»; скасування реєстрації права забудови земельної ділянки (суперфіцій); припинення права забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №275086885 від 16.09.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,5370 га, за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5 була зареєстрована Управлінням Держгеокадастру у м. Полтава Полтавської області 04.12.2015. Право комунальної власності за Територіальною громадою міста Полтави в особі Полтавської міської ради зареєстровано 27.09.2016 на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 16.06.2016, видавник: Полтавська міська рада.

Таким чином, судом встановлено, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095 не вибувала із комунальної власності територіальної громади міста Полтави.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095, площею 0,5370 га, за адресою: м. Полтава, просп. Миру, 5, до прийняття оскаржуваного рішення Полтавської міської ради від 15.09.2017 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування земельними ділянками» (про передання ТОВ «Левада Оазис Плюс» в користування для забудови (суперфіцій) вказаної земельної ділянки), перебувала у користуванні ТОВ «Біоніка СМ» на підставі рішення Полтавської міської ради від 16.06.2016 «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» з терміном, визначеним рішенням Полтавської міської від 05.12.2013 (25 років), та договору суперфіцію від 22.07.2016, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Біоніка СМ» зі строком користування земельною по 05.12.2038. Вказані рішення Полтавської міської ради не були предметом оскарження та є чинними; доказів розірвання договору суперфіцію від 22.07.2016, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Біоніка СМ», матеріали справи не містять.

З огляду на встановлений факт, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095 не вибувала з комунальної власності, а також те, що навіть у разі обґрунтованості викладених у цьому позові доводів прокурора, в даному випадку застосування наслідків недійсності правочину не може призвести до відновлювання стверджуваного прокурором порушеного права територіальної громади, оскільки за вказаних обставин земельна ділянка повинна бути повернута попередньому користувачу (ТОВ «Біоніка СМ») в силу вищезазначених рішень Полтавської міської ради та договору суперфіцію.

Окрім того, як вже зазначалось, нормами законодавства, чинного станом на час звернення прокурора з позовом, зокрема, ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України передбачено перехід права користування земельною ділянкою до особи, яка набула право власності на об`єкт незавершеного будівництва. Отже, наведеними нормами права передбачено принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди "superficies solo cedit" (збудоване приростає до землі), а також врегульовано алгоритм дії особи, у разі набуття нею права власності на об`єкт нерухомого майна/об`єкт незавершеного будівництва, розміщеного на земельній ділянці державної або комунальної власності. Звідси власник об`єкта незавершеного будівництва так само як і власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника такого об`єкта, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята ним, що також свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, оскільки він не призведе до відновлювання стверджуваного прокурором порушеного права територіальної громади.

Крім того, стосовно вимоги про приведення земельної ділянки у попередній стан шляхом демонтажу огорожі по периметру земельної ділянки, колегія суддів зазначає.

В обґрунтування вказаної вимоги прокурор зазначав, що в ході огляду від 30.07.2021 установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310136700:16:007:0095 та сусідні з нею земельні ділянки (за адресами просп. Миру, 5 В, просп. Миру, 5А, просп. Миру, 5Б у м. Полтаві) огороджені суцільним парканом і всі 4 ділянки знаходяться під охороною ПП «СІРІУС». На підтвердження вказаних обставин прокурором надано відповідний протокол огляду від 30.07.2021. За твердженням прокурора улаштування паркану створює перепони для територіальної громади у здійсненні права власності, в тому числі у здійсненні вільного проходу до річки.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення. Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу огорожі, яка розташована на спірній земельній ділянці. Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійснені власником своїх правомочностей. При цьому, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведені самого факту порушення.

Колегією суддів не встановлено підстав для витребування у ТОВ «Левада Оазис Плюс» земельної ділянки, що перебуває у нього в користуванні. При цьому, враховуючи наявність об`єкта незавершеного будівництва, який належить цьому товариству на праві власності, останнє не позбавлено права вживати заходи для охорони як земельної ділянки, так і вказаного об`єкту, в тому числі шляхом зведення огорожі, про яку зазначає прокурор. В свою чергу, прокурором не доведено, що наявність огорожі будь-яким чином порушує права територіальної громади при здійснені нею своїх правомочностей.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Щодо вимог апеляційної скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Оазис Плюс» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн., колегія суддів зазначає таке.

У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).

Частина 5 статті 129 ГПК України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Як свідчать матеріали справи, 28.10.2024 представник ТОВ «Левада-Оазис Плюс» адвокат Титаренко Ю.Д. звернулася із заявою про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 ГПК України, в якій просила вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнувши з Полтавської окружної прокуратури в разі залишення позову без розгляду, або з ДІАМ України у разі відмови у задоволенні позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником до матеріалів справи надані копії таких документів: ордер на надання правничої (правової допомоги) серія ВІ №1079848 від 27.01.2022; договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 05.01.2022; акт приймання - передачі наданих послуг від 18.07.2022 та остаточний розрахунок судових витрат від 18.07.2022.

З наданих документів вбачається, що 05.01.2022 між ТОВ «Левада-Оазис Плюс» (клієнт) та адвокатом Титаренко Ю.Д. укладено договір надання юридичних послуг (правової допомоги), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Об`єм та оплата наданих послуг згідно умов договору оформляється відповідним актом (п. 4.2 договору)

За послуги, визначені в цьому договорі, з приводу захисту та представництва інтересів клієнта в господарському суді по справах №917/2043/21, №917/2046/21 (чи будь якої справи в господарському суді за іншим номером з тотожним, аналогічним предметом спору), клієнт сплачує адвокатові винагороду (гонорар) у розмірі: 40000,00 грн., що становить гонорар за проведену роботу адвоката та не підлягає поверненню в будь-якому випадку. З них: 25000,00 грн за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, та 15000,00 грн - в суді апеляційної інстанції. Оплата наданих послуг згідно умов договору здійснюється клієнтом на підставі відповідного акту наданих послуг. Сума гонорару, зазначена в даному підпункті договору є фіксованою. Розмір винагороди, який виплачується клієнтом адвокатові за надання правової допомоги не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (п.4.2.1 договору).

З акту приймання передачі наданих послуг та остаточного розрахунку судових витрат вбачається, що адвокатом надані послуги ТОВ «Левада-Оазис Плюс»:

- 05.01.2022 - 10.01.2022 вивчення та аналіз позовної заяви Полтавської окружної прокуратури, пред`явленої в інтересах держави в особі територіальної громади м. Полтави та в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Державної інспекції архітектури та містобудування України до Полтавської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Оазис Плюс», Товариства обмеженою відповідальністю «Біоніка СМ» по справі №917/2043/21. Вивчення значного обсягу отриманої інформації (доданих матеріалів до позовної заяви, в тому числі проектної документації, інших матеріалів); кількість витраченого часу 8 год.

- 11.01.2022 - 12.01.2022 аналіз вимог цивільного, господарського, містобудівного, земельного та іншого законодавства, Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, в тому числі стосовно представництва прокуратурою інтересів держави в суді. Вивчення та аналіз судової практики щодо судового розгляду спорів такої категорії; кількість витраченого часу 5 год.

- 13.01.2022- 19.01.2022 використання адвокатом засобів захисту прав та законних інтересів клієнта, збирання доказів, у тому числі складання та направлення адвокатських запитів, заяв (складання та подання адвокатського запиту від 13.01.2022 складання та подання заяви ТОВ «Левада-Оазис Плюс» від 19.01.2022 та інших процесуальних документів; кількість витраченого часу 7 год.

- 20.01.2022 - 18.07.2022 надання консультацій клієнту, формування правової позиції, підготовка відзиву на позовну заяву, заперечення щодо відповіді Полтавської окружної прокуратури на відзив по справі №917/2043/21, збір та систематизація матеріалів (додатків до відзиву), в тому числі формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право комунальної власності Полтавської міської ради на земельну ділянку з кадастровим №5310136700:16:007:0095 від 26.01.2022 №296530186; витягу (роздруківки) з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за розділом Реєстр дозвільних документів до 06.07.2020 про реєстрацію ДАБІ України декларації №083150420586 від 11.02.2015 про початок будівельних робіт на об`єкті. Надсилання (подання) відзиву з додатками, заперечення щодо відповіді Полтавської окружної прокуратури на відзив ТОВ «Левада-Оазис Плюс» суду та учасникам справи. Підготовка та подання клопотань з процесуальних питань, в тому числі клопотання про витребування доказів, клопотання про об`єднання справ в одне провадження, про залишення позову без розгляду; кількість витраченого часу 38 год.

- участь у судових засіданнях по справі; кількість витраченого часу 1 год.

Всього кількість витраченого часу 59 год., загальна вартість 25000,00 грн.

Заявлена до стягнення сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи не містять клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині стягнення з ДІАМ України на користь ТОВ «Левада-Оазис Плюс» 25000,00 грн. витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу мають покладатися не на прокуратуру, а саме на ДІАМ України, пославшись при цьому на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 по справі №922/3439/19.

Проте, колегія судів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в підпунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, підпунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, пункті 21 постанови від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункті 35 постанови від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, підпункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Частина третя статті 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав представництва.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення.

За частиною п`ятою статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Дещо інший механізм визначено цією ж статтею стосовно звернення з позовом прокурора. Так, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Разом із цим загальна норма частини першої статті 55 ГПК України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди.

Частиною другою статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частини перша та друга статті 42 ГПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

За змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21. Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові звернула увагу на те, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові відступила від висновків викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 по справі №922/3439/19, на яку посилався суд першої інстанції, приймаючи рішення в цій частині.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ДАБІ України не підтримувала в ході розгляді справи ні поданий прокурором позов, ні його правову позицію.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу ТОВ «Левада-Оазис Плюс» підлягають стягненню з Полтавської обласної прокуратури, у зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень частини першої ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, задоволення апеляційної скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України та часткове скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21 в частині відмови у позові (п. 1 резолютивної частини) залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини викладеної у даній постанові.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/2043/21 в частині стягнення з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Оазис Плюс» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. (п.2 резолютивної частини) скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Оазис Плюс» (36003, м. Полтава, майдан Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 39596553) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.11.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна