Постанова

від 23.10.2024 по справі 922/939/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/939/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Березка О.М.

за участю:

прокурора Кадацька Д.М., посвідчення №0722726 від 01.03.2023 року;

1-го відповідача Ткаченко С.В., посвідчення №2922;

2-го відповідача адвокат Скриннік І.А., ордер серії АХ№1205694;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2289 Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 року у справі № 922/939/21, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Гребенюк Т.Д. ), повний текст якого складено 05.07.2021 року

за позовом керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків,

прокуратура, що забезпечує участь у справі: Харківська обласна прокуратура, м.Харків,

до 1) Харківської міської ради, м. Харків,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЛОР", м. Харків,

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2021 року у задоволенні позову повністю відмовлено.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Господарським судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора щодо передбаченої законом можливості отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів з метою обслуговування лише об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, а також явної невідповідності площі належного відповідачу об`єкта нерухомості (0,0093 га) площі наданої в оренду землі (1,2185га).

На поза конкурентних засадах ТОВ "АКЛОР" мало право отримати таку ділянку в користування саме з метою, пов`язаною з розташуванням відповідного належного йому на праві власності об`єкта нерухомого майна.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 14.03.2019 року у справі №915/182/17.

У договорах купівлі-продажу нежитлових будівель не зазначено відомостей щодо земельної ділянки, на яку мав право попередній власник нерухомості, такі докази в матеріалах справи відсутні.

На момент придбання ТОВ "АКЛОР" нежитлових будівель, спірна земельна ділянка не була сформована.

ТОВ "АКЛОР" не зверталось до Харківської міської ради з заявами про надання в користування земельної ділянки для обслуговування наявних на ній нежитлових будівель, які належать йому на праві власності.

Наявність на спірній земельній ділянці належних ТОВ "АКЛОР" на праві власності нежитлових будівель, які відповідно до спірних рішень міської ради мають бути знесені, як умова для отримання такої ділянки в оренду для здійснення нового будівництва, може розцінюватися як механізм ухилення від отримання земельної ділянки для нового будівництва житлового комплексу на конкурентних засадах.

ТОВ "АКЛОР" мало отримати спірну земельну ділянку для здійснення нового будівництва за рахунок знесення належних йому на праві власності будівель, з метою нового будівництва багатоквартирного житлового будинку, лише за результатами проведених земельних торгів.

Судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про долучення додаткових доказів до матеріалів справи та як наслідок не взято до уваги обставини знищення належних відповідачу нежитлових будівель, які саме і стали підставою для надання останньому в оренду спірної земельної ділянки.

Площа забудови нежитлових будівель становить лише 0,76% від площі земельної ділянки, ТОВ "АКЛОР" отримано земельну ділянку площею, яка в 131 раз перевищує площу вказаних об`єктів нерухомості.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 року у справі №909/1345/14.

Харківська міська рада не мала законних підстав для надання спірної земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, інакше як за результатами проведення земельних торгів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 року, суддею доповідачем визначено суддю Шевель О.В. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2289 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 у справі №922/939/21; зупинено апеляційне провадження у справі №922/939/21 за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2289 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18, та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №925/1133/18; зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 року, на підставі п.2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку з відставкою судді Шевель О.В., суддею доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

25.07.2024 року на адресу суду від Харківської обласної прокуратури надійшло клопотання (вх.№ 9803), в якому останній просив поновити апеляційне провадження у справі № 922/939/21 за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 року, яке обгрунтоване тим, що за даними, розміщеними на офіційній веб-сторінці Верховного Суду на веб-порталі Судової влади України, справу № 925/1133/18 було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду 11.06.2024 року та прийнято рішення, яким задоволено касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 року скасовано, справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

З Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі №925/1133/18, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024 року, касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 року у справі № 925/1133/18 скасовано; справу № 925/1133/18 направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 року поновлено провадження у справі №922/939/21; призначено справу №922/939/21 до розгляду на "25" вересня 2024 року об 11:00 год., у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту.

08.08.2024 року на адресу суду від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №925/1133/16 (вх.№10419), які долучено до матеріалів справи, в яких останній вказує на те, що у договорах купівлі-продажу нежитлових будівель літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1", літ. "Ж-1" по вул. Олімпійській, 12, у м. Харкові, від 20.01.2020 року, 21.01.2020 року №№ 54, 55, 56, 57, 75, 76, 77, 78 не зазначено відомостей щодо земельної ділянки (земельних ділянок), на яку мав право попередній власник зазначеної нерухомості (зокрема, кадастрового номеру, площі), та в матеріалах справи відсутні докази щодо зазначених відомостей; на момент придбання ТОВ "АКЛОР" нежитлових будівель спірна земельна ділянка кадастровий номер 6310138500:07:001:0127 площею 1,2185 га не була сформована; матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "АКЛОР" взагалі не зверталось до Харківської міської ради із заявами про надання у користування земельної ділянки за адресою: вул. Олімпійська,12, м. Харків, для обслуговування наявних на ній нежитлових будівель, які належать йому на праві власності; статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

28.08.2024 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 11271), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що прокурор у позові не зазначив, яким вимогам чинного законодавства України не відповідає рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 року № 2009/20, яким було надано дозвіл ТОВ "АКЛОР" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; оскаржувані рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вчинені саме в інтересах територіальної громади, з метою формування, актуалізації даних Державного земельного кадастру; прокурором не доведено, як задоволення позовних вимог в цій частині призведе до поновлення інтересів територіальної громади; у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано такі об`єкти, при цьому такі земельні ділянки або права на них в силу частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах); на земельній ділянці, наданій у користування ТОВ "АКЛОР" знаходиться нерухоме майно, належне останньому на праві власності; матеріалами справи підтверджується наявність нерухомого майна на сформованій земельній ділянці по вул. Олімпійській, 12 у м. Харкові станом на дату прийняття Харківською міською радою спірних рішень; прокурором не спростовано встановлених обставин щодо знаходження об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці станом на дату прийняття рішення Харківською міською радою.

19.09.2024 року на адресу суду від 2-го відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 12132), яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

25.09.2024 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 12356), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що станом на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваних рішень, а також на момент розгляду справи, право власності на нежитлові будівлі літ. "Ж-1", загальною площею 20,0 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 23,0 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 25,0 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 25,0 кв.м. зареєстровано за ТОВ "АКЛОР", воно є чинним та не скасованим, щодо протилежного прокурором доказів не надано; сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову; прокурор, визначаючи штучно відповідачем орган місцевого самоврядування, а саме Харківську міську раду, за вимогою, яка є неефективним способом захисту (тобто скасування рішень Харківської міської ради, які вичерпали свою дію виконанням), вочевидь намагається штучно уникнути необхідності повідомлення цього органу щодо стверджуваного порушення, не надаючи йому можливості відреагувати та/ або виправити порушення самостійно або шляхом звернення до суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 року, зокрема, оголошено перерву у розгляді справи до "09" жовтня 2024 року о 11:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; вчинено інші процесуальні дії.

27.09.2024 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЛОР" адвоката Скриннік І.А. надійшло клопотання (вх.№17478) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яке долучено до матеріалів справи, в якому останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 09.10.2024 року о 11:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 року, зокрема, задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЛОР" адвоката Скриннік І.А.; судове засідання у справі, призначене на "09" жовтня 2024 року о 11:15 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЛОР" адвоката Скриннік І.А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 року, зокрема, оголошено перерву у розгляді справи до "23" жовтня 2024 року о 16:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132, яке ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЛОР" адвоката Скриннік І.А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", на підставі його клопотання, поданого до суду апеляційної інстанції 27.10.2024 року (вх.№17478), з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

09.10.2024 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЛОР" адвоката Скриннік І.А. надійшло клопотання (вх.№12966) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яке долучено до матеріалів справи, та не розглядалось, оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 року судове засідання у справі, призначене на "23" жовтня 2024 року о 16:15 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЛОР" адвоката Скриннік І.А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника.

У судовому засіданні 25.09.2024 року, 09.10.2024 року та 23.10.2024 року прокурор підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила її задовольнити, скасувати рішення господарського суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора повністю; представники 1-го та 2-го відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 29.07.2024 року, від 25.09.2024 року та від 09.10.2024 року надіслано Немишлянській окружній прокуратурі міста Харкова, Харківській обласній прокуратурі, Харківській міській раді та ТОВ "АКЛОР" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 29.07.2024 року, від 25.09.2024 року та від 09.10.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню та вчинення інших дій, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, беручи до уваги існуючі обставини небезпеки, спричинені збройною агресією проти України, з метою забезпечення утримання учасників судового процесу від небезпеки, спричиненої триваючою збройною агресією проти України, дотримання захисту життя і здоров`я відвідувачів і працівників суду та з урахуванням заходів, встановлених особливим режимом роботи Східного апеляційного господарського суду під час дії воєнного стану, розгляд апеляційних скарг здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.03.2021 року, ТОВ " АКЛОР" на праві власності належать нежитлові будівлі літ "Ж- 1" загальною площею 20,0 кв. м., літ. "Е-1" загальною площею 23,0 кв. м., літ "Д" загальною площею 25,0 кв. м., літ. "Г-1" загальною площею 25,0 кв. м., розташовані по вул. Олімпійській, 12 у м. Харкові.

Відповідно до п. 19.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 26.02.2020 року за № 2009/20, ТОВ "АКЛОР" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вул. Олімпійській, 12, у м. Харкові.

Згідно п. 19.4 зазначеного рішення будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "Ж-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1" літ. "Г-1", які належать ТОВ "АКЛОР" на праві приватної власності.

Відповідно до п. п. 6.1-6.3 п. 6 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками" від 22.04.2020 року №2090/20, ТОВ "АКЛОР" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вул. Олімпійській, 12 у м. Харкові.

Надано ТОВ "АКЛОР" в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6310138500:07:001:0127 площею 1,2185 га із земель територіальної громади м. Харкова по вул. Олімпійській, 12, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва багатоквартирного житлового будинку 3 об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури до 01.05.2025 року; будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель, які належать ТОВ "АКЛОР" на праві приватної власності.

Між відповідачами укладено договір оренди землі віл 05.06.2020 року строком до 01.05.2025 року, відповідно до п.п. 1, 2 якого Харківська міська рада надає, а ТОВ "АКЛОР" приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури загальною площею 1,2185 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, 12.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в порушення вимог ст.ст. 124, 134, 135 ЗК України, право оренди землі ТОВ "АКЛОР" було набуто не на конкурентних засадах (без земельних торгів), тому рішення Харківської міської ради є незаконними, а договір оренди недійсним; забудова нежитлових будівель не відповідає вимогам ДБН та становить лише 0, 76 % від площі земельної ділянки, яка була відведена товариству; зі змісту оскаржуваного рішення в частині, що стосується цільового використання слідує, що земельна ділянка надається ТОВ "АКЛОР" для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, а не для обслуговування та експлуатації належних ТОВ "АКЛОР" на праві власності нежитлових будівель літ. Е-1, літ. Д-1, літ. Г-1, літ. Ж-1; неправомірними рішеннями 1-го відповідача порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, що, в свою чергу суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст. 5 ЗК України.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати незаконними та скасувати п.п.19.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 року за 2009/20 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів та п.п. 6.1-6.3 п.6 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 року 2090/20 Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310138500:07:001:0127, по вул. Олімпійська,12, у м. Харкові, площею 1,2185 га, що був укладений між Харківською міською радою та ТОВ АКЛОР 05.06.2020 року на підставі вказаних рішень, та зобов`язати ТОВ АКЛОР повернути отриману за цим договором земельну ділянку.

23.06.2021 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що знаходження об`єктів нерухомого майна ТОВ "АКЛОР" на спірній земельній ділянці - унеможливлюють застосування конкурентних засад у разі продажу права оренди цієї земельної ділянки, що, як виняток, і передбачено ч.2 ст. 134 ЗК України; посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог, що земельну ділянку було надано не для обслуговування будівель, споруд, належних ТОВ "АКЛОР" на момент винесення спірного рішення та укладення оспорюваного договору, а для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, позбавлені правового підґрунтя та не можуть бути підставою для задоволення позову; прокурором, всупереч приписам ст.ст. 76, 77 ГПК України, не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження розміру земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будівель, належних ТОВ "АКЛОР" (наприклад, висновку експертизи), як і не доведено з посиланням на норму чинного законодавства, що розмір такої земельної ділянки має відповідати мінімально (чи максимально) необхідному розміру земельної ділянки для обслуговування будівлі, споруди, що на ній розміщена; прокурором не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, не відповідності такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів; а навпаки, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "АКЛОР" був розроблений та погоджений у встановленому чинним законодавством порядку; прокурором відповідні обставини не спростовані та не доведено того, що оспорювані рішення порушили права чи охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади міста Харкова - власника земельної ділянки, виходячи з тлумачення цих категорій Конституційним Судом України.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

Щодо підстав представництва прокурора у суді, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України).

Згідно з ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано і у ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Так, ст. 23 цього Закону визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3). Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4).

Отже, системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі Менчинська проти Росії, заява 42454/02, § 35).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, а також зазначає компетентний орган, якщо такий наявний.

У даній справі, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави та не визначив у позовній заяві Харківську міську раду уповноваженим органом у спірних правовідносинах, оскільки Харківська міська рада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання вимог законодавства, а тому не може бути одночасно і позивачем, і відповідачем у справі. Цим прокурор обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави.

За аналогічних обставин у справі 698/119/18 Велика Палати Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 року дійшла висновку, що у разі коли прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Управління одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконними та скасування його наказів, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які він заявив, оскільки відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (цей орган не може бути одночасно і позивачем, і відповідачем).

При цьому Велика Палата Верховного Суду підтримала свою позицію, наведену у справі 587/430/16-ц у постанові від 26.06.2019 року про те, що процедура, передбачена ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру (щодо попереднього повідомлення компетентного органу про порушення інтересів держави) застосовується тільки у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту, а не у випадку відсутності компетентного органу. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі 922/708/19.

У даній справі Харківська міська рада не в змозі самостійно реагувати на повідомлення прокурора, оскільки не наділена повноваженнями щодо скасування свого рішення, як і не має можливості подати позов про скасування своїх рішень, оскільки такі дії апріорі суперечитимуть змісту функцій Харківської міської ради як органу місцевого самоврядування, оскільки рішення прийняті органом місцевого самоврядування є законними доти, доки протилежного не встановлено судом, а отже в даному випадку Харківська міська рада фактично обмежена в можливості усунути порушене право самостійно.

Таким чином, беручи до уваги те, що прокурор у даній справі, на виконання вимог ст. 53 ГПК України навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Харківську міську раду одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренду землі та повернення земельної ділянки, у прокурора наявна процесуальна дієздатність для подання позову до суду.

Окрім того, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі №925/1133/18, де, зокрема, зазначено на таке.

Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України Закону України Про прокуратуру визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 року у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 року у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 року у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 року у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини 3 та 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру, та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини п`ятої статті 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Таким чином, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 9901/513/19, відповідно до якого прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58).

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Узагальнюючи наведені у цій постанові висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду висновує, що:1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування п.п.19.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 року за 2009/20 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів та п.п. 6.1-6.3 п.6 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 року 2090/20 Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками, слід зазначити на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Вказані положення Земельного кодексу України прямо пов`язують надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій ділянці певної будівлі чи споруди.

Відповідні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 14.03.2019 року у справі №915/182/17, на яку посилається апелянт, де, зокрема, зазначено на те, що комплексний аналіз вказаних норм свідчить, що в момент переходу до ФОП права власності на нежитлову будівлю диспетчерського пункту, до нього перейшло право користування земельною ділянкою саме на позаконкурентних засадах і саме частиною ділянки, на якій розміщена (розташована) вказана будівля, та частиною, яка необхідна для її обслуговування.

Таким чином, на позаконкурентних засадах ТОВ "АКЛОР" мало право отримати спірну земельну ділянку в користування саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідного належного йому на праві власності об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно зі ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Отже, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України має право на придбання на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку (її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості в силу ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України в редакціях, які діяли на час придбання нерухомого майна, саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідної нерухомості.

Відповідні правові висновки щодо системного тлумачення норми ч. 2 ст. 134 ЗК України в комплексі з положеннями ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 14. 02. 2018 року у справі № 592/6097/15-ц; від 09.02.2018 року у справі № 910/4528/15-г; від 22. 03. 2018 року у справі № 910/13129/7; від 05.09.2018 року у справі № 910/1356/13; від 14. 03. 2019 року у справі №915/182/17; від 06.11.2019 року у справі № 910/23595/17.

За матеріалами справи, нежитлові будівлі літ. "Е-1", літ "Д-1", літ "Г-1", літ. "Ж-1" по вул. Олімпійській, 12, у м. Харкові, право власності на які стало підставою для прийняття Харківською міською радою оскаржуваних рішень, придбані ТОВ "АКЛОР" у фізичної особи - ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 20.01.2020 року, 21.01.2020 року №№ 54, 55, 56, 57, 75, 76, 77, 78.

Отже, ТОВ "АКЛОР" придбавши у власність нежитлові будівлі, відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України набуло право на отримання у користуванні земельної ділянки, на якій розміщене зазначене нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Проте, у вказаних договорах купівлі-продажу нежитлових будівель не зазначено відомостей щодо земельної ділянки (земельних ділянок), на яку мав право попередній власник зазначеної нерухомості (зокрема, кадастрового номеру, площі), та в матеріалах відсутні докази щодо таких відомостей.

Разом з тим, відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом, тощо.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З матеріалів справи слідує, що на момент придбання ТОВ "АКЛОР" нежитлових будівель спірна земельна ділянка кадастровий номер 6310138500:07:001:0127 площею 1,2185 га не була сформована.

Формування спірної земельної ділянки, у тому числі визначення її площі, а також реєстрація в Державному земельному кадастрі здійснювалась на підставі заяви ТОВ "АКЛОР" в порядку відведення земельної ділянки саме за проектом землеустрою, розробленим та затвердженим на підставі оспорюваних рішень Харківської міської ради, за якими її відведення передбачено не для мети, що пов`язана з розміщенням на ній об`єктів нерухомого майна - багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, за умови знесення зазначених об`єктів .

Окрім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0005038432020, державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 6310138500:07:001:0127 відбулась 16.04.2020 року, тобто до прийняття Харківською міською радою рішення від 22.04.2020 року № 2090/20.

А отже, рішеннями Харківської міської ради від 26.02.2020 року № 2009/20 та від 22.04.2020 року №2090/20, всупереч вимог ст.ст.124, 134, 135 ЗК України надано ТОВ "АКЛОР" земельну ділянку загальною площею 1,2185 га не для обслуговування нежитлових будівель літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1", літ "Ж-1", а для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами розважальної та ринкової інфраструктури.

Крім того, за матеріалами справи, ТОВ "АКЛОР" взагалі не зверталось до Харківської міської ради із заявами про надання у користування земельної ділянки для обслуговування наявних на ній нежитлових будівель, які належать йому на праві власності.

Так, заявник просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не для обслуговування наявних на земельній ділянці будівель, а для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124, ст. 134 та ст. 135 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під будівництво нових будівель та споруд підлягали виключно продажу на земельних торгах.

Зазначені норми ЗК України не визначають виключення щодо проведення земельних торгів з метою надання земельних ділянок у користування юридичним особам під нове будівництво багатоквартирних житлових будинків.

За таких обставин, є слушними аргументи апелянта на те, що наявність на спірній земельній ділянці належних ТОВ "АКЛОР" на праві власності нежитлових будівель, які відповідно до оскаржуваних рішень Харківської міської ради мають бути знесені, як умова для отримання такої ділянки в оренду для здійснення нового будівництва, може розцінюватися як механізм ухилення від отримання земельної ділянки для нового будівництва житлового комплексу на конкурентних засадах, як це передбачено вимогами земельного законодавства.

А тому, згідно приписів ст.124 та ст.134 ЗК України TOB "АКЛОР" мало право отримати спірну земельну ділянку для здійснення нового будівництва за рахунок знесення належних йому на праві власності будівель, з метою нового будівництва багатоквартирного житлового будинку, лише за результатами проведених земельних торгів.

Крім того, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг № 262629905 від 23.06.2021 року), державна реєстрація права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна за попереднім власником відбулась на підставі технічного паспорту та довідок ФОП Циганкова Є.В., що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ст. 331 ЦК України).

При цьому, положення ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, згідно приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.12.2020 року у справі № 922/476/20 та від 16.02.2021 року у справі №914/2070/19 щодо скасування державної реєстрації на нерухоме майно, проведеної на підставі технічного паспорту на будівлю).

Отже, є слушними аргументи апелянта щодо сумнівів у правомірності набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, яке стало підставою для прийняття Харківською міською радою рішення про надання в оренду земельної ділянки поза процедурою земельних торгів; за матеріалами справи у довідках ФОП Циганкова Є.В. та технічних паспортах щодо вказаних нежитлових будівель, зазначено рік побудови вказаних об`єктів нерухомості - 1990, у технічних паспортах 1989.

Окрім того, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг № 262629905 від 23.06.2021 року), 02.06.2021 року до реєстру внесено відомості про закриття об`єктів нерухомого майна у зв`язку зі знищенням, а саме щодо наступних об`єктів нежитлових будівель, розташованих по вул. Олімпійській, 12, м. Харкова: літ. "Ж-1" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1833214063101; літ. "Е-1" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1833202463101); літ. "Д-1" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1833194963101?; літ. "Г-1" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1833190563101).

Підставою для внесення відповідних даних до реєстру є Довідка про знищення об`єкта нерухомого майна, серія та номер 28/05/1 -с, видана 28.05.2021 року ТОВ "АРХІЛАІН".

За матеріалами справи, зазначені докази не було взято до уваги, зокрема, з тих підстав, що обставини знищення будівель, розташованих на спірній земельній ділянці, не входять до предмету доказування у цій справі, не впливають на дійсність оспорюваного договору та законність спірного рішення.

Разом з тим, звертаючись до суду із клопотанням щодо прийняття вказаних доказів, прокурор обґрунтував поважність причин пропуску строку на їх подання і зазначив, що відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.06.2021 року, а витяг № 262629905 обласною прокуратурою сформовано 23.06.2021 року, а тому остання не мала змоги з об`єктивних причин надати до суду зазначений доказ разом з позовною заявою.

Так, за змістом ст. ст, 3, 18-22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться заявами у сфері державної реєстрації прав. Заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. Рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав, має однакову юридичну силу та використовується відповідно до законодавства.

А тому, беручи до уваги той факт, що підставою для внесення відповідних даних до реєстру стала довідка, яка видавалась ТОВ "АРХІЛАІН" безпосередньо ТОВ "АКЛОР", а також те, що державна реєстрація знищення об`єктів нерухомого майна і закриття відповідних розділів проводиться за заявою власника, є прийнятними аргументи апелянта на те, що ТОВ "АКЛОР" було достеменно відомо про проведення реєстраційних дій щодо внесення до Реєстру відомостей про закриття належних йому об`єктів нерухомого майна, за результатами чого відповідач мав отримати відповідний витяг.

Більш того, інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься в реєстрі, є відкритою та загальнодоступною.

А отже, за таких обставин, є також прийнятними аргументи апелянта на те, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 62629905 від 23.06.2021 року та довідка від 28.05.2021 року № 28/05/1-с підтверджують той факт, що наміри відповідачів були спрямовані саме на отримання ТОВ "АКЛОР" земельної ділянки для нового будівництва, а наявність об`єктів нерухомості на ній використана лише як формальний привід для уникнення процедури земельних торгів, що у свою чергу свідчить про порушення прав і охоронюваних законом інтересів територіальної громади.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі, орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими Законами України і договором оренди землі.

За змістом ч. 1 ст. 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником

(переможцем) земельних торгів, який запропоновував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Підготовка до проведення та порядок проведення земельних торгів, встановлення результатів торгів, оприлюднення результатів земельних торгів регламентовано ст. ст. 137, 138 та 139 ЗК України.

Отже, чинним земельним законодавством чітко передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду за результатами проведення земельних торгів, який Харківською міською радою дотримано не було.

За таких обставин, п.п.19.3. додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 року за 2009/20 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів та п.п. 6.1-6.3 п.6 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 року 2090/20 Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками є незаконними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310138500:07:001:0127, по вул. Олімпійська,12, у м. Харкові, площею 1,2185 га, що був укладений між Харківською міською радою та ТОВ АКЛОР 05.06.2020 року на підставі вказаних рішень, та зобов`язання ТОВ АКЛОР повернути отриману за договором земельну ділянку, слід зазначити на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Пунктами 2, 4, 10 ч.2 ст. 16 ЦК України в якості способів захисту цивільних прав передбачено, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. З ст. 152 ЗК України в якості способів захисту прав на землю передбачено: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади; визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, невідповідність спірних рішень міської ради та договору оренди землі вимогам ст. ст. 124, 134, 135 ЗК України є підставою для визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договору оренди та застосування правових наслідків недійсності правочину.

Матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження розміру земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будівель, належних ТОВ "АКЛОР".

Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлові будівлі літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1", літ. "Ж- 1", які належать ТОВ "АКЛОР" , мають загальну площу 0,0093 га, тоді як площа спірної земельної ділянки становить 1,2184 га.

Таким чином, площа забудови нежитлових будівель становить лише 0,76% від площі земельної ділянки, тобто ТОВ "АКЛОР" отримано земельну ділянку площею, яка в 131 раз перевищує площу вказаних об`єктів нерухомості.

У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 20.04.2021 року у справі № 909/1345/14, між іншим, зазначено на те, що отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, зокрема 0,1521 га, для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст. ст. 134, 135 ЗК України.

За таких обставин, надання ТОВ "АКЛОР" у користування на підставі оспорюваних рішень Харківської міської ради земельної ділянки площею, яка в 131 раз перевищує площу вказаних будівель та за умови їх знесення, тобто саме з метою нового будівництва, без дотримання процедури проведення земельних торгів, відбулось із порушенням вимог чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "АКЛОР" була надана земельна ділянка не для обслуговування будівель, а для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово розважальної та ринкової інфраструктури.

А отже, відповідно до чинного законодавства надання спірної земельної ділянки комунальної власності ТОВ "АКЛОР" в оренду з метою нового будівництва повинно було відбутися виключно за результатами проведення земельних торгів, незалежно від того, чи відповідає площа цієї ділянки площі, необхідній для обслуговування розташованих на ній будівель.

Також, відповідно до ст. 11 Закону України "Про будівельні норми" застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування.

Так, наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 44 від 17.04.1992 року затверджено Державні будівельні норми 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", які поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України і є обов`язковими для органів державного управління місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Пунктом 6.1 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" визначені усереднені розміри земельних ділянок необхідних для обслуговування будівель та споруд.

Згідно з приміткою 1 до вказаного п. 6.1, розміщення, місткість і розміри земельних ділянок установ та підприємств обслуговування, не зазначені в таблиці 6.1, слід приймати за завданням на проектування.

За змістом п. 3.25 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" розташування та оріентація житлових та громадських будинків повинні здійснюватися з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки.

Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відповідно до 3.25а* ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

Таким чином, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є чинними Державні будівельні норми ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року за № 44, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 року № 173, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 року за № 379/1404 та Державні будівельні норми "Житлові будинки Основні положення" ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 року за № 80, надано чинності наказом Держбуду України від 28.09.2005 року за № 175.

Також, згідно приписів ст. 13 Конституції України, ст. 1 ЗК України, земля е об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Це право збувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Оскільки земля є об`єктом права власності Українського народу, тому умови щодо використання даного природного ресурсу є особливо суворими (аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі № 826/11885/16).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу), зокрема, лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

А тому, оскільки звернення з позовом до суду у даній справі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності відведення земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 року у справі № 905/2236/18, де, між іншим, зазначено на те, що пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року Стретч проти Сполученого Королівства визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, Щокін проти України" від 14.10.2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року), напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме - чи є втручання законним; - чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; - чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні цього питання має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Так, ТОВ "АКЛОР", достеменно знаючи, що виділення та надання в оренду земельної ділянки для будівництва об`єкту нерухомості має відбуватися виключно за процедурою земельних торгів у порядку ст. 134 ЗК України, ініціювало відповідну процедуру набуття ним права оренди на спірну земельну ділянку на поза конкурентних засадах шляхом звернення до Харківської міської ради, а остання у свою чергу у порушення зазначених вимог законодавства прийняла відповідні рішення.

У даному випадку матеріалами справи підтверджується факт суттєвого порушення відповідачами інтересу держави (національного, суспільного інтересу), яке відбулося внаслідок ігнорування останніми встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення ТОВ "АКЛОР" отримати земельну ділянку для нового будівництва за спрощеною процедурою, а наявність об`єктів нерухомості використана лише як формальний привід для уникнення земельних торгів.

Отже, позбавлення набувача права користування земельною ділянкою, шляхом скасування рішення місцевого органу виконавчої влади, визнання спірного договору недійсним та повернення землі у державну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує суспільний" та "публічний інтерес", ґрунтується на розумних підставах.

При цьому, відповідна особа не несе "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки скасування рішення, повернення землі у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого порушення. Правовим наслідком задоволення

позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину.

Відтак, позбавлення набувача права користування землею є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у справі № 922/623/20 від 22.01.2021 року.

Таким чином, беручи до уваги недобросовісну поведінку відповідачів, які були свідомими учасниками цивільних правопорушень, передбачене чиним законодавством повернення земельних ділянок до держави не є непропорційним втручанням у захищене ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено неправомірність п.п.19.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 року за 2009/20 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів та п.п. 6.1-6.3 п.6 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 року 2090/20 Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками, в той час, як спірний договір оренди земельної ділянки було укладено саме на підставі рішень, а позовна вимога про визнання зазначеного договору недійсним є похідною, позовні вимоги в частині задоволення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310138500:07:001:0127, по вул. Олімпійська,12, у м. Харкові, площею 1,2185 га, що був укладений між Харківською міською радою та ТОВ АКЛОР 05.06.2020 року на підставі вказаних рішень, та зобов`язання ТОВ АКЛОР повернути отриману за цим договором земельну ділянку, є правомірними.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у позові не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

А отже, місцевий господарський суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати повністю; ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити повністю; визнати незаконним та скасувати п.п. 19.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 року за №2009/20 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів"; визнати незаконним та скасувати п.п. 6.1-6.3 п. 6 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 року за №2090/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.06.2020 року, кадастровий номер 6310138500:07:001:0127, по вул. Олімпійській, 12 у м. Харкові, площею 1,2185 га, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКЛОР"; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЛОР" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, код ЄДРПОУ 41705703) повернути земельну ділянку, яка розташована по вул. Олімпійській, 12 у м. Харкові, площею 1,2185 га, кадастровий номер 6310138500:07:001:0127, Харківській міській раді та розподіливши судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, ч.2 ст. 275, ст. ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2021 року у справі №922/939/21 скасувати повністю.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п.п. 19.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 року за №2009/20 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів".

Визнати незаконним та скасувати п.п. 6.1-6.3 п. 6 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 року за №2090/20 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.06.2020 року, кадастровий номер 6310138500:07:001:0127, по вул. Олімпійській, 12 у м. Харкові, площею 1,2185 га, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКЛОР".

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЛОР" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, код ЄДРПОУ 41705703) повернути земельну ділянку, яка розташована по вул. Олімпійській, 12 у м. Харкові, площею 1,2185 га, кадастровий номер 6310138500:07:001:0127, Харківській міській раді.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЛОР" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, код ЄДРПОУ 41705703) на користь Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (61099, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 36-А) 4540,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЛОР" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, код ЄДРПОУ 41705703) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 6810, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (61099, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 36-А) 4540, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 6810, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.11.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов