Постанова

від 07.05.2024 по справі 908/2672/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2672/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач)

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

прокурор: Ємельянов В.А. (в залі суду)

від відповідача: Зелений С.М. (в залі суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2023 (суддя Ярешко О.В.) у справі №908/2672/23

за позовом Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах:

позивач-1 Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області

позивач-2 Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД

про визнання недійсним договору в частині, стягнення 239 976, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

22.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах: Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (позивач-1), Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД, згідно якої просив:

1. Визнати недійсними п. 5.3 договору поставки нафтопродуктів № 0453/22/О від 11.03.2022, укладеного між Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та ТОВ Параллель-М ЛТД, а також положення Специфікації, наведених в додатку № 1 до договору, в частині включення до договірної ціни суми податку на додану вартість в розмірі 239976,00 гривень.

2. Стягнути з ТОВ Параллель-М ЛТД на користь Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області 239976,00 гривень, безпідставно сплачених за договором поставки нафтопродуктів № 0453/22/О від 11.03.2022 у вигляді податку на додану вартість.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2023 У задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач не є учасником Програми забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2022 рік.

Предметом договору № 0453/22/О від 11.03.2022, згідно пункту 1.1, є зобов`язання відповідача поставити позивачу-2 у власність товар: нафтопродукти.

Суд першої інстанції виснував, що виходячи з умов договору № 0453/22/О від 11.03.2022, обумовлення поставки нафтопродуктів третій стороні залежало від волевиявлення покупця та договором не було визначено, на користь якої саме третьої особи мала бути здійснена поставка. Також, з умов даного договору не вбачається, що поставка нафтопродуктів мала бути в обов`язковому порядку здійснена на користь третьої особи, а саме ГУ НП у Луганській області, як стверджував прокурор.

Господарським судом встановлено, що у листі Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 26.04.2023 вих. № 185, адресованого Заступнику керівника Луганської обласної прокуратури, зазначено, що Управління освіти не мало жодного документального підтвердження, що придбаний ним товар дизельне паливо за договором № 0453/22/О від 11.03.2022, використовується виключно для заправки (дозаправки) транспорту утворених військових формувань або в інших цілях. Придбане за договором дизельне паливо було передано Лисичанській міській військово-цивільній адміністрації для подальшого використання в цілях Програми.

Прокурором не доведено необґрунтованість дій сторін договору та, зокрема відповідача, щодо включення в спірний договір суми ПДВ, не обґрунтовано безпідставне отримання відповідачем суми 239 976,00 грн.

Місуевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення відповідача перед укладенням договору з Програмою забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2022 рік; доказів того, що позивач-2 при укладенні договору повідомив відповідача, що пальне призначається для ГУ НП у Луганській області та, відповідно, ПДВ не має нараховуватися.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Луганська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Скаржник вважає, що вказане судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 215, 216, 1212 ЦК України, пп. «г» пп. 195Л.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанови КМУ № 178 від 02.03.2022) та порушенням норм процесуального права (ст. ст. 11, 13, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 236, 237 ГПК України), при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За доводами скаржника, зі змісту розпорядження керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації від 10.03.2022 № 221, затвердженої ним Програми та умов договору № 0453/22/0 від 11.03.2022 вбачається, що його укладено для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а отже операції з постачання нафтопродуктів за договором обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

На переконання скаржника, положення договору № 0453/22/0 від 11.03.2022 щодо включення до ціни договору суми податку на додану вартість та подальше її перерахування постачальнику не відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо висновків суду першої інстанції про ненадання документального підтвердження передання отриманого за спірним договором дизельного пального ГУНП в Луганській області скаржник зауважив, що обставини, що мали місце після укладення оспорюваного правочину, у тому числі щодо використання поставленого дизельного палива, не входять до предмета доказування у справі, що розглядається.

Апелянт вважає рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2023 у справі № 908/2672/23 таким, що підлягає скасуванню, оскільки його постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач-1 та Позивач-2 не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзиви на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

09.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від Луганської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі, за змістом яких зазначано, що за ініціативою управління представництва інтересів держави в суді Луганської обласної прокуратури прокурором у кримінальному провадженні №42022130000000127 (прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Луганської обласної прокуратури) Гоянцем Ю.М. в порядку ст. 222 КПК України листом від 19.10.2023 №11-15вн-23 надано письмовий дозвіл на використання копій матеріалів кримінального провадження при реалізації представницьких повноважень у справі №908/2672/23 в наступному обсязі: протоколів допитів свідка ОСОБА_1 , протоколів допитів свідка ОСОБА_2 , протоколу допиту ОСОБА_3 , листа ТОВ «Параллель-М ЛТД» №80 від 07.10.2022 листа ГУНП в Луганській області №3535/111/27/05-2022 від 25.11.2022.

Вищевказані копії матеріалів разом із письмовим дозволом прокурора у кримінальному провадженні долучено до пояснень від 20.10.2023 №15/2-169вих-23, які підписані заступником керівника Луганської обласної прокуратури Самсонюком І.С. при реалізації у справі №908/2672/23 представницьких повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, приписами ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» та наказами Генерального прокурора.

03.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» представником ТОВ «Параллель-М ЛТД» подано пояснення по справі, згідно яких останній зазначив, що під час укладання договору поставки нафтопродуктів №0453/22/О від 11.03.2022 було досягнено домовленості щодо постачання нафтопродуктів саме Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Северодонецького району Луганської області (Позивач-2). Саме Позивач-2 набув право власності на вказані нафтопродукти . Будь-якої вказівки або інформації щодо постачання нафтопродуктів на користь третіх осіб, зокрема на адресу ГУ Національної поліції у Луганській області від Позивача-2 не надходило.

Відповідач зауважує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представником Луганської обласної прокуратури ці обставини не були спростовані.

На думку відповідача, судом першої інстанції належним чином було встановлено, що Управлння освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області не належить до кола суб`єктів, які визначені у постанові КМУ №178 від 02.03.2022.

Відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки відповідач діяв у відповідності до вимог податкового законодавства. ТОВ «Параллель-М ЛТД» не було отримано суму ПДВ як безпідставно набуте майно, сума ПДВ відповідно до вимог ПК України підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 25.12.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2672/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2672/23.

11.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2672/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луганської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2023 у справі №908/2672/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 05.03.2024 об 11:00 годин.

В судовому засіданні, що відбулось 05.03.2024 оголошено перерву до 07.05.2024 на 11:30 год.

07.05.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

11.03.2022 між Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (покупець за договором, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД (постачальник, відповідач) укладено договір № 0453/22/О поставки нафтопродуктів.

У преамбулі договору зазначено, що сторонами укладено договір керуючись Бюджетним, Цивільним та Господарським кодексами України, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 169 Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, Розпорядженням керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації № 221 від 10.03.2022 Про затвердження Програми забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2002 рік.

Згідно пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити у визначений договором строк покупцю у власність товар згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (нафтопродукти в асортименті та у кількості, що передбачені у специфікаціях до цього договору), а покупець зобов`язався прийняти нафтопродукти та сплатити за них у порядку та у строки, встановлені цим договором і специфікаціями до нього. За цим договором покупець може обумовити поставку нафтопродуктів третій особі відповідно до статті 267 ГК України та статті 636 ЦК України. При цьому виконання зобов`язань по постачанню нафтопродуктів за цим договором має право вимагати лише покупець.

Відповідно п. 5.3, загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 1439856,00 грн., у тому числі ПДВ 239976,00 грн.

До вказаного договору сторонами підписано додаток № 1 Специфікація, відповідно до якого постачається дизельне паливо в кількості 36000 літрів на загальну суму 1439856,00 грн., у т.ч. ПДВ 239976,00 грн.

Дизельне паливо в кількості 36000 літрів на загальну суму 1439856,00 грн., у т.ч. ПДВ 239976,00 грн., передано відповідачем Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області згідно видаткової накладної № 55365 від 11.03.2022.

Позивач-2 перерахував на рахунок відповідача 1439856,00 грн., у т.ч. ПДВ 239976,00 грн., згідно платіжного доручення № 1 від 17.03.2022.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Луганська обласна прокуратура листами від 12.04.2023 №№ 15/2-38вих-23, 15/2-39вих-23 інформувала позивачів про існування порушення інтересів держави внаслідок укладення договору поставки нафтопродуктів № 0453/22/О від 11.03.2022 і про наявність підстав для визнання його недійсним в частині. Відповідних позовів пред`явлено не було.

У матеріалах справи міститься повідомлення від 18.08.2023 вих. №№ 15/2-122вих-23, 15/2-123вих-23, адресоване позивачам, щодо пред`явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, олегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 11.03.2022 між Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (покупець за договором, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Параллель-М ЛТД (постачальник, відповідач) укладено договір № 0453/22/О поставки нафтопродуктів, додатку № 1 Специфікація, відповідно до якого постачається дизельне паливо в кількості 36000 літрів на загальну суму 1439856,00 грн., у т.ч. ПДВ 239976,00 грн; передання відповідачем Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області Дизельне паливо в кількості 36000 літрів на загальну суму 1439856,00 грн., у т.ч. ПДВ 239976,00 грн. за видаткової накладної № 55365 від 11.03.2022р. та перерахування Позивачем-2 на рахунок відповідача 1439856,00 грн., у т.ч. ПДВ 239976,00 грн., згідно платіжного доручення № 1 від 17.03.2022.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується Луганською обласною прокуратурою в частині відмови у визнанні недійсним пункту 5.3. Договору поставки нафтопродуктів №04583/22/О від 11.03.2022 та стягнення 239 976,00 грн ПДВ на користь позивача-1, колегія суддів здійснює перегляд рішення саме в цій частині, не надаючи оцінку наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі № 910/22319/16.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Колегія суддів виходить з того, що приписи ст. 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Так, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 року у справі №910/12764/20.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

У пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пп. а і б п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно із підпунктом «г» підпункту 195.1.2 ст. 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 15.04.2023 у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

02.03.2022 Кабінету Міністрів України було прийнято постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», згідно якої до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 є обов`язковим для виконання нормативно-правовим актом, а, отже, є складовою частиною національного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження відповідача, викладені в поясненнях по справі, а саме «… Відповідно до поданого позову йдеться посилання на Постанову Кабінету Міністрів України МІ78 від 02.03.2022р., яка прийнята відповідно до Указу Президента України №64 від 24.02.2022р. та підпункту «г» підпункту 195.1.2. пункту 195.1 статті 195 Податкового Кодексу України.

Але, ані Указ Президента України №64 від 24.02.2022р., ані підпункт «г» підпункту 195.1.2. пункту 195.1 статті 195 Податкового Кодексу України - не містять умов, щодо делегуванню Кабінету Міністрів України повноважень по встановленню податків та зборів, або встановленню механізму справляння податків, зміні системи оподаткування.

Як вказувалось вище, Конституційний Суд України вже не одноразово висловлював правову позицію, що:

Повноваження щодо прийняття законів - це прерогатива Верховної Ради України;

Кабінету Міністрів не можуть бути делеговані повноваження щодо встановлення податків та зборів, або встановлення механізму справляння податків.

Також звертаємо увагу суду, на положення підпункту «г» підпункту 195.1.2. пункту 195.1 статті 195 Податкового Кодексу України:

г) для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством;

Відповідно до вказаного підпункту дійсно передбачено оподаткування за нульовою ставкою ПДВ. Але законодавець чітко визначив суб`єктний склад отримувача товару - це спеціальний контингент Збройних Сил України, якій приймає участь у операціях за кордоном.

Посилання на Постанову Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022р. не може прийматися до уваги, так як КМУ з перевищенням своїх повноважень збільшив суб`єктний склад отримувачів товару. При чому, як нами було вказано раніше, КМУ не мав на це повноважень. ПК України, у тому числі ст.195, не передбачає можливості інших державних органів встановлювати або розширювати коло суб`єктів. …».

Адміністрація Державної прикордонної служби України 22.05.2022 за вих. № 11-13381/0/6-22 звернулась за індивідуальною податковою консультацією відповідно до пункту 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України.

Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 06.06.2022 № 697/ІПК/99-00-21-03-02-05, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту г підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою № 178. ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

При цьому норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Податковим кодексом України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації від 10.03.2022 № 221 затверджено Програму забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2022 рік (далі - Програма).

Метою вказаної програми визначено забезпечення обороноздатності підрозділів ГУНП у Луганській області під час воєнного стану, здійснення охорони громадського порядку на території Лисичанської міської територіальної громади.

Фінансове забезпечення Програми здійснюється за рахунок коштів бюджету Лисичанської міської територіальної громади шляхом виділення бюджетних асигнувань Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації для здійснення закупівлі дизельного палива в обсязі 36 000 літрів.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації програми на 2022 рік встановлено у 1 500 000 гривень.

Головним розпорядником бюджетних коштів визначено Управління освіти

Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації, яке одночасно є виконавцем Програми та проводить закупівлю дизельного пального і передає його для використання ГУНП у Луганській області.

З матеріалів справи свідчить, що умовами оскаржуваного договору поставки нафтопродуктів № 0453/22/ О від 11.03.2022, укладеного між ТОВ «Параллель-М ЛТД» як постачальником та Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації як покупцем, передбачалась закупівля саме такої кількості дизельного палива і на таку суму бюджетних асигнувань, які були встановлені Програмою.

Відповідно до преамбули договору, при його укладанні сторони керувались положеннями Бюджетного, Цивільного та Господарського кодексів України, Постановою КМУ від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, Розпорядженням керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації № 221 від 10.03.2022 «Про затвердження Програми забезпечення пально-мастильними матеріалами Головного управління Національної поліції у Луганській області на 2022 рік».

Крім того, пунктом 1.1. розділу 1 «Предмет договору» сторони передбачили можливість Покупця обумовити поставку нафтопродуктів на користь третьої особи відповідно до статті 267 ГК України та ст. 636 ЦК України.

Колегія суддів констатує, що договір №0453/22/О від 11.03.2022 укладено між ТОВ «Параллель-М ЛТД» та Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області після прийняття постанови № 178 від 02.03.2022 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

При цьому, пункт 5.3. договору містить положення про те, що сума договору включає в себе ПДВ в розмірі 239 976,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Отже, зі змісту розпорядження керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації від 10.03.2022 № 221, затвердженої ним Програми та умов договору № 0453/22/0 від 11.03.2022 вбачається, що його укладено саме для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а отже операції з постачання нафтопродуктів за договором обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що положення договору № 0453/22/0 від 11.03.2022 щодо включення до ціни договору суми податку на додану вартість та подальше її перерахування постачальнику не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно наданих Луганською обласною прокуратурою додаткових пояснень по справі (вх. №4026/24 від 09.04.2024) в провадженні Слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях перебуває кримінальне провадження № 42022130000000127 від 18.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом розтрати посадовими особами Управління освіти Лисичанської міської військовоцивільної адміністрації бюджетних коштів в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Луганської обласної прокуратури.

Відповідно до п. 6 Наказу Генерального прокурора від 11.06.2021 № 194 «Про організацію взаємодії органів прокуратури з питань захисту інтересів держави в суді поза межами кримінального провадження» структурним підрозділам представництва у разі самостійного виявлення інформації про порушення інтересів держави внаслідок вчинення кримінального правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, ініціювати перед відповідними підрозділами питання про надання інформації та матеріалів для встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень.Вказані матеріали відповідно до п. 3.3 Наказу № 194 надаються оформленими та засвідченими відповідно до законодавства з додержанням, зокрема, положень статті 222 КПК України.

Так, за ініціативою управління представництва інтересів держави в суді Луганської обласної прокуратури прокурором у кримінальному провадженні № 42022130000000127 (прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Луганської обласної прокуратури) Гоянцем Ю.М. в порядку ст. 222 КПК України листом від 19.10.2023 № 11-15вн-23 надано письмовий дозвіл на використання копій матеріалів кримінального провадження при реалізації представницьких повноважень у справі № 908/2672/23 в наступному обсязі: протоколів допитів свідка ОСОБА_1 , протоколів допитів свідка ОСОБА_2 , протоколу допиту ОСОБА_3 , листа ТОВ «Параллель-М ЛТД» № 80 від 07.10.2022, листа ГУНП в Луганській області № 3535/111/27/05-2022 від 25.11.2022.

Обласною прокуратурою отримано копії матеріалів кримінального провадження №42022130000000127 від 18.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке перебуває в провадженні Слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської обалсті) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській обалстях.

Так, з отриманої копії листа ТОВ «Параллель-М ЛТД» №80 від 07.10.2022 вбачається, що продення бойових дій на території України призвело до порушення функціонування підприємств, можливості обміну документамиЮ виїзду працівників товариства в інші регіони та за кордон. У зв`язку з чим на момент виникнення спірних правовідносин значна кількість господарських операцій укладались в електронному вигляді з використанням мессенджерів та електронної пошти.

Крім того, у вказаному листі ТОВ «Параллель-М ЛТД» зазначено, що у зв`язку з викладеними осбтавинами постачання палива здійснювалось 11.03.20222 на умовах самовивезення автотранспортом Покупця, а саме автомобілем VOLVO, FH42T, дерномер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 16.12.2022 останній 11.03.2022 у супроводі співробітників поліції здійснив доставку 36 000 літрів дизельного палива з м. Слов`янськ Донецької області до АЗС «ОСТ» у м. Лисичанськ Луганської області, після чого бачив, як на вказаній автозаправній станції заправлялись службові автомобілі поліції.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 16.09.2022 вбачається, що ним також здійснювались інші поїздки за пальним у супроводі співробітників поліції, зокрема до м. Запоріжжя, м. Дніпра та м. Кременчука Полтавської області, і завжди місцем відвантаження була АЗС «ОСТ», на якій заправлялись службові автомобілі поліції.

Згідно з протоколом допиту свідка старшого інспектора відділу аналізу та планування УПД ГУНП в Луганській області Бугайова М.О. від 01.12.2022 останній разом із співробітником поліції ОСОБА_3 11.03.2022 здійснив супровід бензовозу під керуванням ОСОБА_1 з міста Лисичанськ Луганської області до нафтобази в місті Слов`янськ Донецької обалсті та в зворотньому напрямку.

Також, ОСОБА_2 підтвердив, що службові автомобілі поліції станом на березень 2022 року заправлялись на АЗС «ОСТ» в місті Лисичанськ.

В протоколах допиту свідків співробітників ГУНП в Луганській області Бугайова М.О. від 19.08.2022 та ОСОБА_4 до м. Запоріжжя, останнім також підтверджено заправку службових автомобілів нацполіції на АЗС «ОСТ» та описано порядок отримання пального на вказаній автозаправній станції.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за приватним пдприємством «ОСТ», керівником якого згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осбі-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_5 . Вказана особа є також керівником ТОВ ВТФ «Октава».

В свою чергу, відповідно до листа ГУНП в Луганській обалсті№3535/111/27/05-2022 від 25.11.2022 Головне управління та його структурні підрозділи в період з 23.02.2022 по 01.04.2022 не зберігали дизельне паливо на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 та будь-які договори щодо відповідального зберігання із ТОВ ВТФ «Октава» не укладалися.

Таким чином, у безезні 2022 заправка транпорту ГУНП в Луганській області серед іншого здійснювалась на АЗС «ОСТ» за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Московська, буд. 63 за відсутності власного пального нацполіції на вказаній автозаправній станції. При цьому саме на вказану АЗС здійснено постачання дизельного палива в кількості 36 000 літрів за договором поставки нафтопродуктів №0453/22/О від 11.03.2022.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки, вищевказані копії матеріалів разом із письмовим дозволом прокурора у кримінальному провадженні долучено до пояснень від 20.10.2023 № 15/2- 169вих-23, які, відповідно, підписані заступником керівника Луганської обласної прокуратури Самсонюком Іваном Сергійовичем при реалізації у справі № 908/2672/23 представницьких повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, приписами ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» та наказами Генерального прокурора, колегія суддів приймає їх в якості письмових, в розумінні частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, доказів оцінює нарівні з іншими доказами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про визнання недійсним пункту 5.3. договору №0453/22/О від 11.03.2022, укладеного між Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», а також положення «Специфікації», наведених в Додатку №1 до договору, в частині включення до договірної ціни суми податку на додану вартість в розмірі 239 976,00 грн є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ у розмірі 239 976,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як було встановлено вище, сума податку на додану вартість була отримана відповідачем за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 р. у справі №916/707/21.

Отже отримана відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 239 976,00 грн за договором №0453/22/О від 11.03.2022 є безпідставно набутими грошовими коштами.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 239 976,00 грн за договором №0453/22/О від 11.03.2022 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1, 2, 3, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що при принятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом було неповно досліджено обставини, які мають значення для справи. В свою чергу, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не відповідаються фактичним обставинам справи. При цьому при прийнятті рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а заперечення відповідача, які викладено в формі пояснень не спростовують вищевстановлених фактичних обставин справи і не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2023 у справі №908/2672/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2023 у справі №908/2672/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними п. 5.3 Договору поставки нафтопродуктів № 0453/22/О від 11.03.2022, укладеного між Управлінням освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (код ЄДРПОУ 02141928) та ТОВ Параллель-М ЛТД (код ЄДРПОУ 24316073), а також положення Специфікації, наведених в додатку № 1 до договору, в частині включення до договірної ціни суми податку на додану вартість в розмірі 239976,00 грн.

Стягнути з ТОВ Параллель-М ЛТД (код ЄДРПОУ 24316073, б-р Шевченка, 71-А, кімната 901, м.Запоріжжя, 69091) на користь Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (код ЄДРПОУ 02141928, вул. Сєвєродонецька, 62, м.Лисичанськ, Луганська обл., 93100) 239976,00 грн, безпідставно сплачених за договором поставки нафтопродуктів № 0453/22/О від 11.03.2022 у вигляді податку на додану вартість.

Питання розподілу судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги призначити в судове засідання про час та місце яких повідомити сторін.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.11.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус