Рішення

від 28.10.2024 по справі 904/2192/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2192/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Пенітенціарної академії України (14000, м. Чернігів, вул. Гонча, буд. 34; ідентифікаційний код 08571788)

до Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13; ідентифікаційний код 08004581)

про стягнення 184 043 грн. 28 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Пенітенціарна академія України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2090/24 від 21.05.2024) до відповідача - Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 184 043 грн. 28 коп. заборгованості за Договором від 17.01.2023 №23037 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№26230/24 від 28.05.2024) щодо усунення недоліків позовної заяви, заяву (вх.№27133/24 від 03.06.2024) про усунення недоліків позовної заяви та уточнену позовну заяву (вх.№28094/24 від 10.06.2024), відповідно до яких позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 27.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№30986/24 від 27.06.2024) на позовну заяву просить у задоволенні позовних вимог Пенітенціарної академії України, код ЄДРПОУ 08571788, до Дніпровського КЕУ, код ЄДРПОУ 08004581, про стягнення заборгованості за Договором про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію № 23037 від 10.01.2024 року у розмірі 184 043, 28 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі сорок три грн. 28 коп.) - відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - позивач в позовній заяві посилається на пункт 8.8 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного

забезпечення Збройних сил України (далі - Положення), яке затверджено наказом Міністерства оборони України № 448 від 03.07.2013; - так, згідно наведеного пункту 8.8 Положення оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані Міністерством оборони України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об`єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно із пунктом 5.12 розділу V цього Положення; - згідно з Договором оренди, на який посилається в позовній заяві позивач, ні Міністерство оборони України, ні відповідач не є орендатором зазначеного в нерухомого майна, а й взагалі не стороною Договору оренди, а тому посилання позивача на наведений Договір оренди є безпідставним та помилковим; - 17.01.2023 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір №23037 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію (далі - Договір); - згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 предметом даного Договору є відшкодовування відповідачем витрат позивача "за надання вказаних послуг про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію відповідно даних лічильників та розрахунків", якщо інше не впливає з характеру послуг; - тобто, виходячи зі змісту предмету Договору та і Договору в цілому взагалі невідомо які послуги про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію повинен надати та надавав позивач; - крім цього, даний Договір не містить жодної інформації стосовно місця надання зазначених послуг з боку позивача; - посилаючись на цей Договір позивач не надає жодного доказу, що наведені вище послуги взагалі надавалися за будь - якою адресою; - крім цього, підпунктом 5.4 пункту 5 Договору передбачено, що щомісячно, до 18 числа, відповідач та позивач, на підставі показників засобів обліку електричної енергії, за тарифами, що встановлені уповноваженим органом, складають і підписують акт прийому передачі електроенергії в трьох примірниках; - позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу підписання відповідачем будь - якого акту прийому передачі електроенергії, а надані в якості доказів, акти №№ 11, 12 від 04.12.2023 року до Договору №23037 від 17.01.2023 року, взагалі підписані невідомою особою, яка не є стороною цього Договору та не містять підпису відповідача; - позивачем не додано належних та допустимих доказів надання відповідачу відповідних рахунків для здійснення оплати; - крім цього надані позивачем в якості доказів наступні документи: - Акти б/н та без дати у кількості 2 шт.; - акти звірки у кількості 2 шт.; - № 10 від 15.03.2023 року; - № 11 від 15.03.2023 року; - № 7 від 12.04.2023 року; - № 10 від 15.05.2023 року; - № 7 від 12.06.2023 року; - № 8 від 12.07.2023 року; - № 1 від 14.08.2023 року; - № 2 від 11.09.2023 року; - № 11 від 15.12.2023 року; - № 12 від 18.12.2023 року не містять підписів головного бухгалтера або начальника Дніпровського КЕУ; - відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених сторін, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості; - позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення Дніпровським КЕУ вимог Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію №23037 від 17.01.2023 року.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як орендодавцем, Військовою частиною НОМЕР_1 , як орендарем, та Академією Державної пенітенціарної служби, правонаступником якої є позивач - Пенітенціарна академія України, як балансоутримувачем, було укладено договір від 06.09.2022 №12/02-7587-ОД-ГС оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (надалі - Договір оренди) (а.с. 13-20).

Пунктом 1.1 Незмінюваних умов Договору оренди визначено, що орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Відповідно до пункту 1.2 Незмінюваних умов Договору оренди майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов.

Згідно з пунктом 2.1 Незмінюваних умов Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання - передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному вебсайті.

Пунктом 3.1 Незмінюваних умов Договору визначено, що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 Змінюваних умов Договору оренди інформація про об`єкт оренди - державне нерухоме майно загальною площею 730,2 кв.м., а саме: гуртожиток №3, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Колеусівська, 39, що перебуває на балансі Академії Державної пенітенціарної служби.

Відповідно до Змінюваних умов Договору оренди останній діє з 06.09.2022 на період дії воєнного стану та 12 місяців після його припинення чи скасування.

Також сторонами було підписано акт від 06.09.2022 приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (надалі - Акт приймання-передачі) (а.с. 20).

Відповідно до вказаного Акту приймання-передачі на виконання умов Договору оренди нерухомого майна від 06.09.2022 №12/02-7587-ОД-ГС балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності: державне нерухоме майно загальною площею 730,2 кв.м., а саме: гуртожиток №3; загальною площею 730,2 кв.м.; за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Колеусівська, 39, яке перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

В подальшому між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро, правонаступником якого є відповідач - Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління, як стороною 1, та Академією Державної пенітенціарної служби, правонаступником якої є позивач - Пенітенціарна академія України, як стороною 2, було укладено договір від 17.01.2023 №23037 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію (надалі - Договір) (а .с.10-12, 21-24).

Відповідно до пункту 1.1 Договору сторона 1 відшкодовує витрати стороні 2 за надання вказаних послуг про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію відповідно даних лічильників та розрахунків, якщо інше не впливає з характеру послуг.

Пунктом 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 27.12.2023) (а.с. 24) визначено, що загальна сума договору, що підлягає відшкодуванню становить: 976 845,11 грн., у тому числі ПДВ - 162 807,52 грн., у тому числі: - за рахунок бюджетних коштів 792 801,83 грн.; - за рахунок відшкодованих коштів 184 043,28 грн.

За змістом пункту 2.2 Договору сторона 2 зобов`язується, зокрема, постійно надавати можливість стороні 1 користуватися електричною енергією протягом дії договору (підпункт 2.2.2); не чинити перешкод у забезпеченні сторони 1 електричною енергією (підпункт 2.2.3).

Відповідно до пункту 2.3 Договору сторона 1 зобов`язується, зокрема, відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку, та наданих рахунків (підпункт 2.3.2); після отримання від сторони 2 акту (актів) прийому-передачі електроенергії здійснити: оплату згідно статей 46, 48, 49 БКУ на розрахунковий рахунок сторони 2 на протязі п`ятнадцяти банківських днів після надання рахунку (підпункт 2.3.3).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що облік та розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за показниками сертифікованих приборів обліку (лічильника).

Згідно з пунктом 5.4 Договору щомісячно, до 18 числа, сторона 1 та сторона 2 на підставі показників засобів обліку електричної енергії, за тарифами, що встановлені уповноваженим органом, складають і підписують акт прийому-передачі електроенергії в трьох примірниках.

Відповідно до пункту 5.5 Договору щомісячно, в термін до 22 числа сторона 2 надає стороні 1 акт прийому-передачі електроенергії, та рахунок, якій є підставою для проведення оплати по даному договору.

Пунктом 6.4 Договору визначено, що у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в трьох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов`язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акта. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта, в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що склала акт.

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення, а також сторонами досягнуто згоди, що в силу положень частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме: з 01.01.2023 (пункт 8.1 Договору).

Відповідно до пункту 8.2 Договору останній може бути пролонгований з укладанням додаткової угоди.

Також сторонами було підписано Розрахунок відшкодування вартості понесених витрат за споживання електричної енергії на 2023 рік (Додаток №1 до Договору) (а.с. 12).

Відповідно до вказаного Розрахунку відшкодування вартості понесених витрат КЕКВ 2273 "Оплата електроенергії" згідно фактичних показників і актів прийняття-передачі електричної енергії планове споживання електричної енергії з 01 січня по 31 грудня 2023 складає:

Січень 17 500кВт*год

Лютий 15 000кВт*год

Березень 15 000 кВт*год

Квітень 15 000кВт*год

Травень 17 500 кВт*год

Червень 12 500кВт*год

Липень 12 500 кВт*год

Серпень 12 500 кВт*год

Вересень 12 500 кВт*год

Жовтень 17 500 кВт*год

Листопад 17 500 кВт*год

Грудень 15 000 кВт*год

Всього: 180 000 кВт*год х 5,66287 грн з ПДВ = 1 019 316,60 грн. Разом: 1 019 316,60 грн, у тому числі ПДВ - 169 886,10 грн.

Позивач стверджує, що за період січень - жовтень 2023 включно відповідно до узгоджених актів прийому-передачі електроенергії та наданих розрахунків, відповідачем було в повному обсязі виконано зобов`язання із відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за Договором, в розмірі 792 801 грн. 83 коп, претензії із виконання взаємних зобов`язань за вказаний період між сторонами відсутні. Однак, всупереч належному виконанню господарського зобов`язання, відповідачем не було відшкодовано позивачу витрати вартості споживання електричної енергії за листопад 2023 та грудень 2023.

На підтвердження вказаного, позивачем надано акти приймання-передачі товару (надання послуг) по Договору від 17.01.2023 №23037 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, складені між Пенітенціарною академією України, як виконавцем, та Військовою частиною НОМЕР_1 , як споживачем, а саме:

- від 04.12.2023 №11 про нарахування плати по відшкодуванню вартості за спожиту електричну енергію у листопаді 2023 на загальну суму 99 100 грн. 23 коп. (а.с. 25);

- від 04.12.2023 №12 про нарахування плати по відшкодуванню вартості за спожиту електричну енергію у грудні 2023 на загальну суму 84 943 грн. 05 коп. (а.с. 26).

Як вбачається, на підставі вказаних актів приймання-передачі позивачем було сформовано акти-рахунки, а саме:

- за листопад 2023 на суму 99 100 грн. 23 коп. (а.с. 46);

- за грудень 2023 на суму84 943 грн. 05 коп. (а.с. 47).

В матеріалах справи міститься копія супровідного листа позивача від 25.01.2024 №5/141, яким повідомлено відповідача, що протягом 2023 не всі акти-рахунки на відшкодування комунальних послуг та акти звірки розрахунків, які надсилалися для підписання, було повернуто. У зв`язку з чим повторно надсилаються для затвердження наступні документи у двох примірниках, зокрема, акт-рахунок узгодження відшкодування витрат за спожиту електричну енергію в листопаді 2023; акт-рахунок узгодження відшкодування витрат за спожиту електричну енергію в грудні 2023 (а.с. 28), а також копії фіскального чеку АТ "Укрпошта" від 25.01.2024 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1400057957990 (а.с. 29-30).

Також в матеріалах справи міститься претензія від 19.02.2024 №13/350 за договором про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію від 17.01.2023 №23037, якою позивач просить відповідача в термін 30 днів з дня отримання претензії перерахувати суму боргу за спожиту електричну енергію в сумі 184 043 грн. 28 коп. та попереджає про звернення до суду у разі не проведення сплати. У переліку додатків вказано, зокрема, копія акту звірки розрахунків за договором від 17.01.2023 №23037 станом на 01.01.2024; копія рахунку-фактури б/н за споживання електричної енергії у листопаді 2023 та копія рахунку-фактури б/н за споживання електричної енергії у грудні 2023 (а.с. 31-33).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акту звірки розрахунку з дебіторами та кредиторами станом на 01.01.2024, підписаний позивачем (а.с. 49).

Позивач стверджує, що відповідачем не було відшкодовано позивачу витрати вартості споживання електричної енергії за листопад 2023 та грудень 2023 на загальну суму 184 043 грн. 28 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами Договору від 17.01.2023 №23037 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію (підпункт 2.3.3), відповідач зобов`язаний після отримання від позивача акту (актів) прийому-передачі електроенергії здійснювати оплату згідно статей 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України на розрахунковий рахунок позивача протягом п`ятнадцяти банківських днів після надання рахунку.

Позивач стверджує, що вперше акти-рахунки узгодження за листопад 2023 року та акти звірки розрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 01.12.2023 були направлені позивачем для підписання на електронну пошту відповідача 04.12.2023. Вдруге, рекомендованим листом №1400057957990 від 25.01.2024 вих. № 5/141 позивачем на поштову адресу відповідача повторно було направлено акти звірки розрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 01.12.2023 та акти-рахунки узгодження за листопад 2023, а також акти-рахунки узгодження за грудень 2023 та акти звірки розрахунків з дебіторами та кредиторами за Договором №23037 станом на 01.01.2024. Згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення №1400057957990, рекомендований лист було отримано відповідачем 13.02.2024.

Дослідивши матеріали справи суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається, на підтвердження направлення позивачем на електронну пошту відповідача 04.12.2023 актів-рахунків узгодження за листопад 2023 та актів звірки розрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 01.12.2023 позивачем надано скриншот з електронної пошти (а.с. 27).

Суд зауважує, що, по-перше, вказаний скриншот надано в непридатному для читання стані (неякісна копія), а по-друге, з наданого скриншоту не вбачається, що позивачем на електронну пошту відповідача було направлено спірні акти-рахунки узгодження.

Так, зазначені у скриншоті електронні адреси не відповідають інформації щодо адрес електронної пошти сторін, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 59, 60), а також через погану якість наданої копії не вбачається, які саме вкладення містить електронний лист.

Враховуючи викладене, суд вважає, що надана позивачем копія скриншоту не є належним доказом направлення відповідачу актів-рахунків узгодження за листопад 2023.

Щодо наданих позивачем супровідного листа від 25.01.2024 №5/141, фіскального чеку від 25.01.2024 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ "Укрпошта" №1400057957990, як доказів направлення відповідачу спірних актів-рахунків узгодження за листопад 2023 та грудень 2023, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається, матеріали справи не містять опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, що надсилаються позивачем на адресу відповідача, проте враховуючи, що супровідний лист, який містить у переліку документів, що надсилаються, спірні акти-рахунки, а також фіскальний чек АТ "Укрпошта" датовано 25.01.2024, фіскальний чек містить посилання на поштове відправлення №1400057957990, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1400057957990 вбачається, що останнє вручено відповідачу 13.02.2024 (а.с.28-30), суд вважає, що відповідачем було отримано спірні акти-рахунки за листопад та грудень 2023 - 13.02.2024; доказів іншого матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що строк оплати за Договором є таким, що настав 05.03.2024 (13.02.2024 +15 банківських днів).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На момент розгляду справи доказів відшкодування витрат за спожиту електричну енергію позивачу відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором від 17.01.2023 №23037 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період листопад 2023 - грудень 2023 включно складає 184 043 грн. 28 коп. (99 100 грн. 23 коп. (за листопад 2023) + 84 943 грн. 05 коп. (за грудень 2023).

Щодо заперечень відповідача

Як вбачається, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається, зокрема, на те, що ні Міністерство оборони України, ні відповідач не є сторонами договору оренди, що наданий позивачем до позову, а отже, посилання позивача на цей договір є безпідставним та помилковим.

Суд зауважує, що в матеріалах справи наявний також Договір від 17.01.2023 №23037 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, укладений між позивачем та відповідачем.

Відповідно до умов вказаного Договору відповідач відшкодовує витрати позивачу за надання вказаних послуг про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію.

Також вказаний Договір містить строки та порядок здійснення відповідачем розрахунку за ним.

Крім того, наявні в матеріалах справи Акти приймання-передачі робіт (надання послуг), складені між позивачем та споживачем - ВЧ НОМЕР_2 , згідно з якими нараховано плату по відшкодуванню вартості за спожиту електричну енергію у листопаді на суму 99 100 грн. 23 коп. та у грудні 2023 на суму 84 943 грн. 05 коп. містять посилання саме на Договір від 17.01.2023 №23037 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, укладений між позивачем та відповідачем.

Отже, матеріали справи містять належні докази наявності у відповідача зобов`язання з відшкодування позивачу вартості за спожиту електричну енергію, тому заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту наявності зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу витрати за спожиту електричну енергію за Договором від 17.01.2024 №23037 є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 184 043 грн. 28 коп., є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 028 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Пенітенціарної академії України (14000, м. Чернігів, вул. Гонча, буд. 34; ідентифікаційний код 08571788) до Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13; ідентифікаційний код 08004581) про стягнення 184 043 грн. 28 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13; ідентифікаційний код 08004581) на користь Пенітенціарної академії України (14000, м. Чернігів, вул. Гонча, буд. 34; ідентифікаційний код 08571788) 184 043 (сто вісімдесят чотири тисячі сорок три) грн. 28 коп. - заборгованості та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

31.10.2024