Ухвала

від 29.10.2024 по справі 904/3826/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

29.10.2024 Справа № 904/3826/24

за позовом Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м.Жовті Води Дніпропетровська область в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді, спорту та культури та туризму Божедарівської селищної ради, селище Божедарівка Кам"янський район Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті", м.Київ

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення грошових коштів

Суддя Кеся Н.Б.

Секретар судового засідання Мороз В.В.

Представники:

Прокурор - Шустова В.А., посвідчення №069879

Від Позивача - представник не з`явився

Від Відповідача - Серебряник О.О.

СУТЬ СПОРУ:

Жовтоводська окружна прокуратура Дніпропетровської області, м.Жовті Води Дніпропетровська область в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді, спорту та культури та туризму Божедарівської селищної ради (далі-Позивач) 29.08.2024 року через "Електронний суд" звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (далі-Відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 07.02.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №01/2023 від 30.12.2022, укладену між Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради і ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ».

2. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 08.08.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №01/2023 від 30.12.2022, укладену між Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради і ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ».

3. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 05.09.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №01/2023 від 30.12.2022, укладену між Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради і ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ».

4. Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 07.12.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №01/2023 від 30.12.2022, укладену між Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради і ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ».

5. Визнати недійсною додаткову угоду №11 від 09.01.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №01/2023 від 30.12.2022, укладену між Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради і ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ».

6. Визнати недійсною додаткову угоду №12 від 23.02.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №01/2023 від 30.12.2022 укладену між Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради і ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» (код ЄДРПОУ - 41559270) на користь Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради (код ЄДРПОУ - 41437486) грошові кошти у розмірі 297144,89.

8. Стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м.Дніпро, пр. Д.Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UА 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938) понесені судові витрати.

В обґрунтування позову прокуратура посилається на те, що Додаткові угоди №№ 2, 6, 7, 8, 11, 12 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №01/2023 від 30.12.2022 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про ринок електричної енергії" та підлягають визнанню судом недійсними, що є підставою для стягнення надміру сплачених грошових коштів.

При поданні позовної заяви до суду Позивачем сплачено 18100,14 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №2574 від 16.08.2024 року.

03.09.2024 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 01.10.2024 о 10:00год.

20.09.2024 через "Електронний суд" представник Відповідача подав відзив на позовну заяву (арк.с.89-97), в якій просить суд прийняти відзив на позов у даній справі та залишити позов без розгляду, на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду Відповідач посилається на те, що прокурором не підтверджено перед судом наявність виключного випадку для здійснення представництва у суді законних інтересів держави: порушення або загрози порушення інтересів держави через те, що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

23.09.2024 через "Електронний суд" представник Відповідача подав клопотання (арк.с. 129-138), в якому просить суд про передачу справи №904/3826/24 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.44-В). При цьому, ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" зазначає, що у даній справі № 904/3826/24 спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір.

25.09.2024 через "Електронний суд" представник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області подав заяву (арк.с. 147-148), в якій просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

30.09.2024 через "Електронний суд" представник Відповідача подав заперечення (арк.с. 154-169), в якому просить суд прийняти дані заперечення на відповідь на відзив у справі №904/3826/24 та врахувати їх при прийнятті рішення у справі. Позовну заяву залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду Відповідач посилається на те, що прокурором у справі №904/3826/24 не підтверджено перед судом наявність виключного випадку для здійснення представництва у суді законних інтересів держави: порушення або загрози порушення інтересів держави через те, що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах. ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" вважає, що у даній справі № 904/3826/24 наявні обґрунтовані підстави для залишення позову прокурора без розгляду, на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ПІК України, що виключає необхідність надавати судом оцінку іншим аргументам прокурора, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочинів недійсними та стягнення грошових коштів, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати належне та обґрунтоване звернення прокурора до суду в інтересах компетентного органу.

Розглянувши заяву Відповідача про залишення позову без розгляду, суд відмовляє в її задоволенні з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що вперше лист керівника Жовтоводської окружної прокуратури щодо можливих порушень під час здійснення закупівлі природного газу за договором № 01/2023 від 30.12.2023 укладеного з ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» направлено до Божедарівської селищної ради 29.02.2024 за № 55-801 вих.24. Цим же листом повідомлено, що у разі не вжиття селищною радою заходів щодо стягнення надмірно сплачених коштів, Жовтоводською окружною прокуратурою буде вирішено питання про вжиття заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідь на вказаний лист надано начальником Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради за вих. 01-35/195 від 09.04.2024. У листі зазначено, що самостійно Відділом заходи щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів не вживались, та відділ прохає керівника Жовтоводської окружної прокуратури вжити відповідних заходів.

Таким чином, вже з вказаної дати Відділ освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради був повідомлений про наявність порушень під час виконання договору № 01/2023 від 30.12.2023 укладеного з ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ".

Окрім того, листом керівника Жовтоводської окружної прокуратури від 05.07.2024 № 5512-11А вих.24 вдруге повідомлено Відділ освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради, щодо порушень під час здійснення закупівлі природнього газу за договором № 01/2023 від 30.12.2023 укладеного з ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" та детально наведено обґрунтування таких порушень та розрахунок завданої шкоди.

Цим же листом повідомлено, що у разі не вжиття Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради заходів щодо визнання додаткових угод не дійсними та стягнення надмірно сплачених коштів, Жовтоводською окружною прокуратурою буде вжито заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

На вказаний лист надано відповідь начальником Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради за вих. 01-35/349 від 09.07.2024. У листі зазначено, що Відділом заходи щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів не вживались, та Відділ не заперечує, щоб Жовтоводською окружною прокуратурою вживались відповідні заходи.

Таким чином є достатні докази які підтверджують, що Жовтоводською окружною прокуратурою виконано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", належним чином повідомлено уповноважений органах про виявлені порушення та надано достатній час для самостійного вжиття заходів реагування.

Як вказує сам Відповідач у відзиві, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18: "таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим" (пункти 42-43 постанови).

Окрім того, Відповідач у відзиві звертає увагу суду на те, що Жовтоводською окружною прокуратурою 23.08.2024 направлено повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", до Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради щодо звернення до суду з позовом, а 28.08.2024 прокурор звернувся з позовом до суду, що начебто свідчить про ненадання уповноваженому органу розумного строку для самостійного звернення до суду.

Інформування Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради щодо виявлених порушень під час здійснення закупівлі природнього газу за договором № 01/2023 від 30.12.2023 укладеного з ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" та пропозиції самостійно вжити заходи з метою їх усунення, направлялись значно раніше, про що вказано вище, а саме листами керівника Жовтоводської окружної прокуратури 29.02.2024 за № 55-801 вих.24, та 05.07.2024 № 55/2-774 вих. 24.

Таким чином, твердження Відповідача у відзиві про те, що Жовтоводською окружною прокуратурою не було надано Позивачу - Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Божедарівської селищної ради розумного строку для самостійного звернення до суду або іншим чином усунення порушень, та як наслідок відсутність підстав для представництва прокурором, є необґрунтованим та такими що спростовуються доданими до позову матеріалами.

01.10.2024 ухвалою суд відклав підготовче засідання на 29.10.2024 о 10:30 год.

29.10.2024 в судове засідання представник Позивача не з`явився, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (арк.с. 179).

До початку розгляду справи по суті, судом встановлено, що відповідно до інформації офіційного сайту , доступ до якого є безоплатним, вільним та цілодобовим, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2024 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №924/698/23 з питання територіальної підсудності справи за позовом про визнання недійсним правочину.

Рішенням від 26.02.2024 у справі №924/698/23 Господарський суд Хмельницької області задовольнив позов у повному обсязі. Мотивував тим, що укладені між сторонами додаткові угоди не відповідають вимогам частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, у справі №924/698/23 господарські суди попередніх інстанцій визначили територіальну підсудність справи про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 41 420,73 грн за місцезнаходженням позивача, застосувавши при цьому положення частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України з огляду на те, що умовами укладеного сторонами договору місцем поставки визначені населені пункти, які знаходяться у Хмельницькій області.

Верховним Судом у справі №924/698/23 зазначено, що спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір. Тому, на думку колегії суддів Верховного Суду, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України. У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України, відповідно до якого якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання. Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує. Отже, поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню і частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

Верховним Судом у справі №924/698/23 зазначено, що позовна вимога про визнання недійсним правочину не стосується місця виконання договору ані в частині поставки, ані в частині сплати коштів.

Отже, на переконання Верховного Суду у справі №924/698/23, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23, пропонуючи відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, передала справу №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Надалі, ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2021 у справі № 924/698/23 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 924/698/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та призначено її до розгляду.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм.

З огляду на вказане, вбачається подібність в умоввх застосування правовивх норм щодо територіальної підсудності у даній справі № 904/3826/24 та справі №924/698/23.

На переконання колегії суддів Верховного Суду у справі №924/698/23, територіальна юрисдикція спору про визнання правочину недійсним має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, що стало підставою для передачі справи №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки з метою формування єдиної правозастосовчої практики колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України.

За таких обставин, для суду у справі №904/3826/24 постає питання застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України, що аналогічне по своїй суті тому питанню, що передав для вирішення об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд у справі №924/698/23.

Відтак, суд у справі №904/3826/24 вважає, що висновок щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України у справах у подібних правовідносинах об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №924/698/23 буде практикоутворюючим та матиме значення для надання правової оцінки застосування норм частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Норма такого ж змісту наведена у ч. 1 ст. 11 ГПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справах "C. G. та інші проти Болгарії" від 24 квітня 2008 року ("C. G. andOthersv. Bulgaria", заява № 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" від 09 січня 2013 року ("OleksandrVolkovv. Ukraine", заява № 21722/11, § 170).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11 листопада 1996 року ("Cantoniv. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року ("Vyerentsovv. Ukraine", заява "№ 20372/11, § 65)).

Слід зазначити, що суперечливі правові позиції суду порушують статтю 6 Конвенції.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини" (заява № 4529/06), передає інформаційний ресурс: UkrainianAspect вказавши на те, що очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики стали причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд.

З огляду на вищезазначені обставини, суд доходить висновку, що на сьогоднішній день відсутня єдина практика у справах, позови в яких стосуються визнання недійсними правочинів, у зв`язку з недотриманням ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі при їх укладенні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У пункті 6 частини 2 цієї статті передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Беручи до уваги, що спір у справі №904/3826/24 виник у правовідносинах, які є подібними з правовідносинами у справі №924/698/23, судове рішення у якій на даний час передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи, що об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду будуть висловлені правові позиції щодо застосування норм частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України, а відтак і питання підсудності даного спору, оскільки такі позиції об`єднаної палати, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України повинні враховуватися судом, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №904/3826/24 до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України в іншій справі № 924/698/23.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

За таких обставин, відповідно до ст.228 ГПК України суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №924/698/23 і оприлюднення повного тексту судового рішення.

Керуючись нормами статей 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі №904/3826/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №924/698/23.

Зобов`язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в десятиденний строк у порядку, встановленому статтями 254-259 ГПК України.

Повний текс ухвали підписано - 01.11.2024

Суддя Н.Б. Кеся