Рішення

від 22.10.2024 по справі 905/1156/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2024 Справа №905/1156/24

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок №11; код ЄДРПОУ 14360080)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКТСтрой» (87401, Донецька область, смт. Мангуш, проспект Миру, будинок №67, 2 поверх; код ЄДРПОУ 43005280)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 482 709,88 гривень

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача1: не з`явився

від відповідача2: не з`явився

Р У Х С П Р А В И

До Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКТСтрой» та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 482 709,88 гривень, з яких: 299 800,69 гривень заборгованість за кредитом, 182 909,19 гривень заборгованість за процентами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем1 умов кредитного договору №50.73.0000000023/2 від 03.06.2021 в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим просить стягнути солідарно ці кошти з відповідача1 та відповідача2, як поручителя за договором №70.73.0000000052 від 03.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2024. Також даною ухвалою встановлено строки на вчинення процесуальних дій учасниками справи.

Відповідно до ч.2 ст.121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Відповідачів про розгляд справи було повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, що підтверджується відповідною роздруківкою.

Виходячи з того, що позовні вимоги заявлені, у тому числі, до фізичної особи, місцем реєстрації якої згідно з Переліком, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, є тимчасово окупована територія, судом направлено звернення до компетентних органів з відповідним запитом про надання відомостей про реєстрацію означеної особи у якості внутрішньо переміщеної особи.

На електронну адресу суду 13.09.2024 від Міністерства соціальної політики України надійшла відповідь про відсутність відомостей щодо реєстрації відповідача2 в якості внутрішньо переміщеної особи.

У позовній заяві зазначено, що відсутності представників відповідачів, позивач не заперечує проти розгляду справи без його участі. Також до позову додано клопотання про розгляд справи без участі позивача.

У судове засідання 23.09.2024 представники сторін не з`явились.

Враховуючи, що процесуальний строк на подання заяв по суті справи сплинув, судом здійснено усі можливі та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 22.10.2024. Також даною ухвалою продовжено учасникам справи процесуальний строк до початку розгляду справи по суті на подання пояснень по суті спору.

У судове засідання 22.10.2024 учасники справи не з`явились.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, оскільки відповідачі правом на подання відзиву на позов не скористалися, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідачів про розгляд судом справи, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

03.06.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі - банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БКТСтрой» (далі - позичальник, відповідач1) було укладено кредитний договір №50.73.0000000023, згідно з п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Відновлювана кредитна лінія (далі «кредит») надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору термін повернення кредиту зазначений у п. А3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А 13, 2.3.2., 2.4.1. цього договору.

Згідно з п. 1.3. кредитного договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору «Істотні умови кредитування».

У розділі А кредитного договору сторони погодили істотні умови кредитування.

Пунктами А1, А2, А3 кредитного договору визначено, що вид кредиту відновлювальна кредитна лінія. В рамках відновлюваної кредитної лінії надаються грошові кошти (далі - Кредит або Транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим Договором. Кредитні кошти надаються Банком окремими частинами - Траншами. Сума запитуваного Позичальником Траншу не може перевищувати ліміт кредитної лінії, зазначений в п. А2 цього Договору, зменшений на суму фактичної заборгованості Позичальника за цим Договором.

Ліміт цього договору 300 000,00 гривень, в тому числі на наступні цілі:

у розмірі 300 000,00 гривень на поповнення обігових коштів,

у розмірі 0,00 гривень, на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.13 цього Договору.

Кредит надається на термін: 24 місяці з дати укладення Договору. Згідно зі ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є « 30» травня 2023 року.

Позичальник погашає повністю до нуля заборгованість по цьому Договору через транзитний рахунок, зазначений у п. А.4 цього Договору, у термін до 60 днів, 90 днів, 180 днів з моменту її виникнення за кожним окремим Траншем.

Кожен Транш надається Позичальнику на підставі поданої ним заяви (далі - Заява), за формою, викладеною у Додатку № 1 до цього Договору.

Зобов`язання Позичальника забезпечуються: договором поруки № 70.73.0000000052 від « 03» червня 2021 року (п. А.6. кредитного договору).

За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі:

для траншів строком до 60 днів - 19,9% (дев`ятнадцять цілих дев`ять десятих процентів) річних, строком до 90 днів 21,9% (двадцять одна ціла дев`ять десятих процентів) річних, для траншів строком до 180 днів - 23,9% (двадцять три цілих дев`ять десятих) процентів річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період (п. А.7. кредитного договору).

Згідно з п. 2.2.2-2.2.3 кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 кредитного договору та погашати заборгованість з оборотністю згідно з п.п. 1.2, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього договору.

Відповідно до п.п. 4.8 4.9 кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.

Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

03.06.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач2) укладено договір поруки №70.73.0000000052, відповідно до умов якого останній поручився всім своїм майном та всіма своїми коштами за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «БКТСтрой» кредитного договору №50.73.0000000023 від 03.06.2021.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, що належать йому на праві власності.

Згідно з п. 1.5 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

У відповідності до п. 2.1.2 договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного боржником зобов`язання. Не направлення кредитором даної вимоги, не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутись до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Як слідує з матеріалів справи, 22.10.2021 відповідач1 звернувся до позивача із Заявою на видачу кредитних коштів №2, згідно якої просив надати кредитні кошти в сумі 300 000,00 гривень для використання на поповнення обігових коштів зі строком повернення 20.04.2022.

Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, згідно меморіального ордеру від 22.10.2021 за перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 300 000,00 гривень.

За твердженням позивача, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БКТСтрой» за кредитним договором станом на 26.08.2024 складає 482 709,88 гривень, з яких:

- 299 800,69 гривень загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);

- 182 909,19 гривень - загальний залишок заборгованості за процентами.

Як зазначив позивач у позові, вимога на адреси відповідачів не направлялась.

Відповідачами заборгованість за кредитним договором погашена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, згідно меморіального ордеру від 22.10.2021 перерахував на рахунок позичальника кредит у розмірі 300 000,00 гривень.

Факт видачі кредиту підтверджуються матеріалами справи та не спростований позичальником.

Проте відповідач1 свої зобов`язання по своєчасному поверненню суми кредиту (тіло кредиту) у встановлених розмірі та строки не виконав внаслідок чого у відповідача1 станом на 26.08.2024 утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 299 800,69 гривень, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача та розрахунку заборгованості.

Окрім суми заборгованості позивачем заявлено до стягнення також заборгованість за відсотками в розмірі 182 909,19 гривень за період з 22.10.2021 по 31.07.2024.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Відповідно до п.А.3 договору 50.73.0000000023 від 03.06.2021 кредит надається на термін: 24 місяців з дати укладення Договору, при цьому в договорі поруки кінцевою датою повернення кредиту визначено 30.05.2023.

Принцип тлумачення правочинів «contra proferentem» (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) означає, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків з 31.05.2023 з боку позивача є неправомірним.

За перерахунком суду розмір процентів нарахованих на суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за період з 22.10.2021 по 30.05.2023 складає 97 724,35 гривень.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

З матеріалів справи слідує, що з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 03.06.2021, між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач2) укладено договір поруки №70.73.0000000052 від 03.06.2021.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Ст. 540 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, в разі солідарного обов`язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.

З зазначеного вбачається, що банк (позивач), на підставі ч 2 ст. 1050 ЦК України правомірно пред`явив вимогу до відповідачів щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором.

У матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості за кредитним договором від 03.06.2021 відповідачами у добровільному порядку, а також доказів, які б підтверджували неправомірність нарахування банком даної суми заборгованості. Таких доказів не було надано також під час розгляду даного спору.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідачі не надали суду жодного документу, який б підтверджував сплату заборгованості по кредиту, по процентам за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 299 800,69 гривень залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 97 724,35 гривень заборгованості за процентами правомірні та обґрунтовані, а, отже, підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо розподілу судових витрат.

У п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, у позовній заяві міститься орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з:

5 792,52 гривень судового збору;

15 000,00 гривень гонорар успіху адвоката.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 ГПК України.

Так, відповідно до статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності) (частини третя статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, відшкодування судових витрат сторони забезпечує можливість ефективно захищати свої права в суді, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Як вбачається зі змісту Договору про надання правової допомоги №2812-1/2023 від 28.12.2023, укладеного між адвокатом Омельченко Євгеном Володимировичем (далі, Адвокат) та АТ «Акцент-Банк» (далі, Клієнт), Адвокат зобов`язується за дорученням Клієнта на умовах та в порядку, передбаченому Договором надати правову допомогу Клієнту, як його представник в судах всіх інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах внутрішніх справ (поліції) та прокуратури, СБУ. фіскальної служби, виконавчої служби, перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами та будь-якими іншими органами та особами, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар за надані послуги, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору.

Згідно пункту 4.1. Договору гонорар Адвоката за загальне надання правової допомоги Клієнту складає суму в розмірі 24 754 гривень. Додатково за ведення кожної окремої судової справи клієнт сплачує «Гонорар успіху» відповідно до п. 4.2.

Додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару успіху».

«Гонорар успіху» становить 5% (п`ять відсотків) від ціни позову, але не менше 3000 гривень та не більше 15000 гривень, по справах немайнового характеру «Гонорар успіху» становить 5000 гривень (п. 4.2. Договору).

У відповідності до п. 4.4. Договору оплата «Гонорару успіху» проводиться після отримання відповідного судового рішення по справі.

Суд зазначає, що передбачена між сторонами винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим «гонораром успіху», нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

З цього приводу суд зазначає, що хоча чинне законодавство і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зазначає про те, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики надають визначення поняття «гонорар» без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи «гонорар успіху», що свідчить про те, що поняття «гонорар», яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

Суд зазначає про те, що «гонорар успіху», погоджений сторонами у договорі під відкладальною умовою (у разі досягнення результату) є складовою частиною гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і гонорар успіху за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачами, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКТСтрой» та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 482 709,88 гривень, з яких: 299 800,69 гривень заборгованість за кредитом, 182 909,19 гривень заборгованість за процентами задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «БКТСтрой» (87401, Донецька область, смт. Мангуш, проспект Миру, будинок №67, 2 поверх; код ЄДРПОУ 43005280) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок №11; код ЄДРПОУ 14360080) 299 800,69 гривень заборгованості кредитом, 97 724,35 гривень заборгованості за процентами, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 770,30 гривень, 12 352,92 гривень витрат на оплату правничої допомоги.

В частині стягнення 85 184,84 гривень заборгованості за процентами відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 22.10.2024 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.11.2024.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок №11; код ЄДРПОУ 14360080)

Відповідач1: Товариство з обмеженою відповідальністю «БКТСтрой» (87401, Донецька область, смт. Мангуш, проспект Миру, будинок №67, 2 поверх; код ЄДРПОУ 43005280)

Відповідач2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Суддя С.М. Фурсова