Рішення

від 16.10.2024 по справі 907/693/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

16 жовтня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/693/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Плюс Бока, с. Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області

до відповідача Schumacher KFT, Magyarorszag, Угорщина

про стягнення 6195,58 Євро,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Плюс Бока, с. Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області заявлено позов до відповідача Schumacher KFT, Magyarorszag, Угорщина про стягнення 6195,58 Євро.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.10.2021 відкрито провадження у справі №907/693/21 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.11.2021. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалою суду від 17.11.2021 підготовче засідання у справі №907/693/21 призначено на 05.05.2022; зобов`язано позивача у строк до 10.02.2022 надати Господарському суду Закарпатської області офіційний (нотаріально посвідчений) переклад на угорську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках): позовної заяви №8 від 17.08.2021 з додатками до неї; ухвали Господарського суду Закарпатської області від 19.10.2021 про відкриття провадження у справі №907/693/21 та ухвали суду від 17.11.2021; доручення про вручення документів та підтвердження про вручення документів у двох примірниках; постановлено звернутись до Центрального органу Угорщини Ministry of Public Administration and Justice Department of Justice Cooperation and Private International Law (Kossuth ter 2-4, 1055 Budapest, Hungary) із проханням про вручення судових документів відповідачу у справі Schumacher KFT (6500 Baja Domotor utca 6, Magyarorszag, Угорщина); провадження у справі №907/693/21 зупинено до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.

Ухвалою суду від 05.05.2022 провадження у справі поновлено; встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали; встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву; зобов`язано позивача у строк до 01.08.2022 надати Господарському суду Закарпатської області офіційний (нотаріально посвідчений) переклад на угорську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках): позовної заяви №8 від 17.08.2021 з додатками до неї; ухвали Господарського суду Закарпатської області від 19.10.2021 про відкриття провадження у справі №907/693/21, ухвал суду від 17.11.2021 та 05.05.2022; доручення про вручення документів та підтвердження про вручення документів в двох примірниках; постановлено звернутись до Центрального органу Угорщини Ministry of Public Administration and Justice Department of Justice Cooperation and Private International Law (Kossuth ter 2-4, 1055 Budapest, Hungary) із проханням про вручення судових документів відповідачу у справі Schumacher KFT (6500 Baja Domotor utca 6, Magyarorszag, Угорщина); провадження у справі №907/693/21 зупинено до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.

В подальшому, у зв`язку із отриманням судом від Міністерства юстиції Угорщини підтвердження про вручення відповідачу у справі вищевказаних документів та здійсненням їх офіційного перекладу на замовлення позивача, ухвалою суду від 25.10.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30.11.2023.

Ухвалами суду від 05.12.2023, 08.02.2024, 07.03.2024 та 03.04.2024 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.05.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/693/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 11.06.2024. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Ухвалами суду від 11.06.2024, 22.08.2024 та 19.09.2024 судові засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання б/н від 16.10.2024 (вх. №02.3.1-02/8062/24 від 16.10.2023), яким просить розглянути дану справу за його відсутності.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду даної справи (з урахуванням факту надіслання ухвал суду на його офіційну юридичну адресу, а також виконання у встановленому Договором між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 02.08.2001 порядку судового доручення Господарського суду Закарпатської області про вручення судових документів відповідачеві у справі (свідченням чого є відповідне підтвердження про вручення останніх, отримане судом від Міністерства юстиції Угорщини)), явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 19.09.2024 явка учасників справи в судове засідання 16.10.2024 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників учасників спору за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами Контрактом купівлі-продажу №03/19 від 12.03.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару (пиломатеріалів), внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед ТОВ Плюс Бока у розмірі 6195,58 Євро.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (з урахуванням факту надіслання ухвал суду на його офіційну юридичну адресу, а також виконання у встановленому Договором між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 02.08.2001 порядку судового доручення Господарського суду Закарпатської області про вручення судових документів відповідачеві у справі (свідченням чого є відповідне підтвердження про вручення останніх, отримане судом від Міністерства юстиції Угорщини)), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Плюс Бока (продавцем, позивачем у справі) та Schumacher KFT (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Контракт купівлі-продажу №03/19 від 12.03.2019 (далі Контракт), пунктом 2 якого встановлено, що продавець продає, а покупець купує: 1) пиломатеріали хвойні необразні, пиломатеріали хвойні образні І, ІІ, ІІІ 4 ґатунку: геометричні дані, а саме товщини, ширини, довжини та кількість вказуватимуться у товаросупровідних документах на кожне відвантаження.

Згідно із п. 3 Контракту, одиницею виміру товару встановлюється кубометр. Загальна кількість товару, що визначається даним Контрактом, становить 1000 м.куб. Якісні характеристики товару повинні відповідати вимогам державних стандартів країни-виробника відповідного товару.

Відповідно до п. 4 Контракту, товар постачається автомобільним транспортом на умовах CIP BAJA (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010 р.). Можливе інше місце доставки вантажу, при умові, що покупець завчасно попередить продавця, та дасть фактичну адресу поставки.

За змістом п. 5, 6 Контракту, валютою Контракту встановлюється Євро. Ціна за товар буде відображена в рахунку на кожне відвантаження. Загальна кількість товарів, що постачається за даним Контрактом, становить 100 000 Євро. Розрахунок за отриманий товар проводиться покупцем шляхом перерахунку на валютний рахунок №26007053140075.978 IBAN; НОМЕР_1 . ВАТ Комінвестбанк, м. Ужгород, вул. Гойди, 10, МФО 312248, на протязі 10 календарних днів з дня відвантаження товару. Можлива попередня оплата. При неплатоспроможності покупця або виникненні спорів по якості товару, продавець зберігає за собою право власності на товар та його вільну реалізацію іншим особам.

Місцем фактичної передачі товару визначається м. Karcag. Підтвердженням отримання товару служать товаро-транспортні накладні або інші належні товаросупровідні документи, підписані уповноваженими представниками сторін (п. 7 Контракту).

Пунктом 11 Контракту визначено, що всі питання вирішуються в робочому порядку. При неможливості розгляду спірних питань в робочому порядку, сторони домовилися про передання спору зацікавленою стороною на розгляд Господарському суду Закарпатської області (вул. Коцюбинського, 2-а, м. Ужгород Закарпатської області, 88000). Правом, яке регулює відносини по даному Контракту і буде застосовуватися при розгляді спору, є законодавство України. Мова судочинства українська.

За умовами п. 13 Контракту, даний Контракт складено на українській мові в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу і діють з моменту підписання його сторонами. Факсову, електронну копію Контракту, завірену мокрою печаткою і підписом однією із сторін, вважати за оригінал. Контракт дійсний до 31.12.2019.

На виконання умов укладеного між сторонами Контракту позивачем поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар (пиломатеріали) сукупною вартістю 12 005,58 Євро, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR) №0425 від 23.03.2019, №058393 від 02.04.2019 та №0000 22 від 24.08.2019, що підписані та скріплені печатками відправника, перевізника і одержувача, а також копії митних декларацій (форма МД-2) №UА305200/2019/019644 від 25.03.2019 на суму 2810 Євро, №UА305200/2019/020833 від 02.04.2019 на суму 5071,68 Євро та №UА305130/2019/016178 від 24.08.2019 на суму 4123,90 Євро.

Водночас відповідач вартість поставленого позивачем товару оплатив частково в розмірі 5810 Євро, із огляду на що в останнього виникла та рахується заборгованість перед ТОВ Плюс Бока на суму 6195,58 Євро, стягнення якої у примусовому порядку і зумовило підстави для звернення позивача до суду з даним позовом.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

На підставі частини 1 статті 4 Закону України Про міжнародне приватне право встановлено, що право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

У відповідності до пункту 11 Контракту купівлі-продажу №03/19 від 12.03.2019, правом, регулюючим відносини по даному контракту, є законодавство України.

За змістом ст. 382 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 31 Закону України Про міжнародне приватне право, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми зовнішньоекономічного договору визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Згідно ч. 2, 3 ст. 32 Закону України Про міжнародне приватне право зазначено, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Статтею 43 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, що сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (частина 1 статті 44 Закону України Про міжнародне приватне право).

Таким чином, у будь-якому випадку, застосуванню до спірних правовідносин підлягає право за місцезнаходженням продавця, яким є позивач у справі, а саме, законодавство України.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 14 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність унормовано, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно зі ст. 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд із цим, частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Обов`язок покупця оплатити повну вартість поставленого йому товару, випливає також із змісту ст. 53 та 58 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі продажу товарів (є чинною для України з 01.02.1991), якими передбачено обов`язок покупця оплатити вартість товару та прийняти поставку.

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого на підставі Контракту купівлі-продажу №03/19 від 12.03.2019 та міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR) товару (пиломатеріалів), внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 6195,58 Євро.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не надано доказів щодо повної оплати спірної суми заборгованості.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявленого позову, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 6195,58 Євро є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Із приводу підвідомчості даного спору Господарському суду Закарпатської області слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин розташований на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються на підставі Закону України Про міжнародне приватне право.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 41 Закону України Про міжнародне приватне право, учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами. Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про міжнародне приватне право визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право).

Враховуючи вищевказані положення законодавства в сукупності та беручи до уваги положення п. 11 Контракту купівлі-продажу №03/19 від 12.03.2019, за змістом якого сторони дійшли згоди про врегулювання спорів між ними, в тому числі, шляхом передання таких на розгляд Господарському суду Закарпатської області, суд дійшов висновку про підвідомчість даної справи Господарському суду Закарпатської області.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3073 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Schumacher KFT, 6500, Baja, Dоmоtоr utca 6, Magyarorszаg (код 25393071-2-03) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Плюс Бока, вул. Центральна, будинок б/н, с. Верхнє Водяне, Рахівський район, Закарпатська область, 90611 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 34022158) суму 6195,58 Євро (Шість тисяч сто дев`яносто п`ять Євро 58 Євроцентів), а також 3073 грн (Три тисячі сімдесят три гривні) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 01.11.2024.

Суддя Л.І. Пригара