Рішення

від 26.09.2024 по справі 908/1474/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/113/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2024 Справа № 908/1474/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали справи № 908/1474/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Дніпрометцентр (49000, м. Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 11, приміщення 32; код ЄДРПОУ 42686992)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3 (для ВП ЗАЕС); код ЄДРПОУ ВП 19355964)

про стягнення 2700121,31 грн.

за участю представників:

від позивача: Абліцов Д.В. (в режимі відеокоференції)

від відповідача: Гриценко В.С., самопредставництво (в режимі відеокоференції)

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Дніпрометцентр з позовом до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція про стягнення з АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрич станція» заборгованість за договором поставки продукції №53-121-01-21-10593 від 20.08.2021 в сумі 2700121,31 грн., з яких заборгованість по сплаті вартості поставленого товару складає 1 963 956,78 грн; 3% річних від простроченої суми - 130 853,41 грн; втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання 605311,12 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 509, 525, 526, 530, 612, 625, 712 ЦК України, ст., ст. 193, 265 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору поставки № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 1963956,78 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 605311,12 грн. та 3 % річних в розмірі 130853,41 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 1 963 956,78 грн грн. основного боргу за поставлений товар, 130853,41 грн. 3 % річних і 605311,12 грн. інфляційних втрат, а всього 2700121,31 грн. заборгованості за договором поставки № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області суду від 22.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1474/24 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/113/24. Підготовче судове засідання призначено на 27.05.2024.

Ухвалою суду від 24.05.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі №908/1474/24.

Ухвалою суду від 27.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.06.2024.

03.06.2024 відповідачем через підсистему Електронний суд ЄСІТС подано суду відзив на позовну заяву вих. № б/н, сформований в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, в якому відповідач проти позову заперечив та зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки товару № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021, за умовами якого позивач зобов`язувався в вересні-жовтні 2021 року поставити відповідачу товар загальною вартістю 2126335,20 грн, з якої: 1771946,00 грн - вартість товару в розмірі суми без ПДВ та 354 389,20 грн - вартість товару в розмірі суми ПДВ. Товар поставлено за видатковими накладними на загальну суму 1963956,78 грн, з якої: 1636630,65 грн - вартість товару в розмірі суми без ПДВ та 327326,13 грн - вартість товару в розмірі суми ПДВ. При цьому, відповідач вважає, що виходячи з умов п., п 3.2, 3.3 договору сторони розмежували порядок оплати та строки оплати поставленого товару. 22.02.2022 - останній 60-й день виконання грошового зобов`язання за договором з оплати частини вартості товару в розмірі суми без ПДВ - 1 636 630,65 грн (п. 3.2 договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України). При цьому, строк/термін виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ (327326,13 грн) умовами договору (п. 3.3) не встановлений, відповідно, в розумінні норм частини 2 статті 530 ЦК України це грошове зобов`язання має бути виконане відповідачем у 7-денний строк від дня пред`явлення вимоги. Оскільки вимога про сплату частини вартості товару у розмірі суми ПДВ від позивача не надходила, тому строк оплати цієї частини вартості товару не настав. Договір не містить умови про оплату покупцем вартості товару в розмірі суми ПДВ в строк протягом 60-ти календарних днів з дати поставки, або в день реєстрації Постачальником (позивачем) відповідної податкової накладної в ЄРПН, або будь-який інший строк. Також відповідач просить суд зменшити розмір 3 % річних, заявлених позивачем до стягнення, що мотивує важким фінансово-господарським станом підприємства, що зумовлено негативними наслідками від ведення на території України воєнних дій у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією військами Російської Федерації м. Енергодар Запорозької області де знаходяться виробничі потужності відвідача.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив, сформована в підсистемі Електронний суд ЄСІТС 07.06.2024, в якій підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичні обставини справи та нормативних посилань. Доводи відповідача, що він звільнений від сплати вартості товару у сумі ПДВ або про не настання строку сплати суми ПДВ є хибними. Також позивач просить суд зауважити, що 3 % річних на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України не є штрафними санкціями, 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому вони не можуть бути зменшені в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Ухвалою суду від 26.06.2024 закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 29.07.2024.

Ухвалою суду від 29.07.2024відкладено розгляд справи по суті на 04.09.2024.

19.08.2024 позивачем подано суду заява про проведення судового засідання за відсутністю представника позивача.

Ухвалою суду від 04.09.2024 розгляд справи по суті перенесено на 26.09.2024, оскільки згідно Акту Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 №5 Про знеструмлення електромережі суду, що унеможливлює функціонування автоматизованої системи документообігу суду, складеного комісією у складі: голова - керівник апарату Господарського суду Запорізької області Вознесенська О., члени комісії заступник начальника автоматизованого документообігу суду, обробка та контролю виконання документів Бичківська О., старший інспектор відділу захисту інформації, адміністрування баз даних та інформаційних технологій Гоцало М., з огляду на введення в дію ПАТ Запоріжжяобленерго за вказівкою НЕК Укренерго графіків погодинних відключень електроенергії, 04.09.2024 з 09-00 по 13-00 годин комісією було виявлено знеструмлення електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, проведення судових засідань, вчинення інших дій пов`язаних з забезпеченням функціонування роботи суду.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 26.09.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В засіданні 26.09.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд

УСТАНОВИВ:

20.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ДНІПРОМЕТЦЕНТР (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-10593 (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 2126335,20 грн з ПДВ. Строк поставки товару: вересень жовтень 2021 року. (п., п. 1.1, 1.3 Договору).

Частиною 1статті 1 Закону України Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом визначено, що утворення Товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК Енергоатом) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України Про Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК Енергоатом із дня державної реєстрації товариства. НАЕК Енергоатом припиняється одночасно із державною реєстрацією Товариства.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 Про утворення акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом постановлено утворити Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 Про утворення Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом установлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

В пункті 1 Статуту Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023, зазначено, що Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом відповідно до Закону України Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування вбачається, що за ідентифікаційним кодом 24584661 припинено юридичну особу - Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та зареєстровано за цим кодом Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, яке є правонаступником Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

Крім того, відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 відокремлені підрозділи Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом із дня державної реєстрації акціонерного товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Таким чином, Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція (ідентифікаційний код ВП 19355964) відповідач у справі є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (ідентифікаційний код ВП 19355964) Покупця за Договором.

За змістом п. 11.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладення.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

В пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що загальна вартість продукції що поставляється за даним договором становить 1771946,00 грн, крім того ПДВ - 354339,20 грн, разом 2126335,20 грн.

Згідно п. 3.2. Договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад № 3. Одержувач товару ЗВ ВП Складське господарство ДП НАЕК Енегоатом Запорізька область, м. Енергодар.

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги (п. 4.5 Договору)

У п. 1.5 договору соронами узгоджено, що постачання товару здійснюється згідно з вивантажувальними нормами виробника. При цьому сторони допускають толеранс (допустиме відхилення) поставки товару від погодженого обсягу за кожною позицією специфікації, але не більш ніж на ±10 (десять) відсотків. Таке відхилення не розцінюється сторонами як порушення зобов`язань зі сторони постачальника. У такому разі розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість товару виходячи з встановленої даним договором ціни, за умови, якщо вартість фактично поставленого товару не перевищує вартості договору

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1 963 956,78 грн, шо підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 21 від 28 вересня 2021 року на суму 376 148,52 грн, в т.ч. ПДВ: 62 691,42 грн.

Податкова накладна № 23 від 28.09.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 12.10.2021.

- Видаткова накладна № 27 від 27 жовтня 2021 року на суму 190125,60 грн, в т.ч. ПДВ: 31 687,60 грн.

Податкова накладна № 29 від 27.10.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 08.11.2021.

- Видаткова накладна № 35 від 19 листопада 2021 року, на суму 156 273,30 грн, в т.ч. ПДВ: 26 045,55 грн.

Податкова накладна № 38 від 19.11.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 10.12.2021.

- Видаткова накладна № 37 від 25 листопада 2021 року на суму 950 343,60 грн, в т.ч. ПДВ: 158 390,60 грн.

Податкова накладна № 40 від 25.11.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.12.2021.

- Видаткова накладна № 41 від 30 листопада 2021 року на суму 163 712,16 грн, в т.ч. ПДВ: 27285,36 грн.

Податкова накладна № 45 від 30.11.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.12.2021.

- Видаткова накладна № 52 від 23 грудня 2021 року на суму 127 353,60 грн, в т.ч. ПДВ: 21 225,60 грн.

Податкова накладна № 56 від 23.12.2021 зареєстрована Постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 11.01.2022.

Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця та скріплені печатками сторін.

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковими накладними на загальну суму 1963956,78 грн не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021 на суму 1963956,78 грн. є доведеним.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору.

Отже, з моменту поставки товару (остання видаткова накладна № 52 від 23.12.2021) та отримання відповідачем повного обсягу товару, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є 22.02.2022.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.

Відповідачем оплата отриманого товару за Договором поставки № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021 не здійснена.

Позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 31/01/24-1 від 31.01.2024 з вимогою в місячний строк з дня отримання претензії сплатити суму заборгованості за поставлений товару за Договором № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021 в розмірі 1963956,78 грн. та сплати річних відсотків і інфляційних втрат, нарахованих за прострочення грошового зобов`язання.

У відповіді на претензію позивача відповідач зазначив, що у зв`язку із введенням на території України режиму воєнного стану та повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, що є загальновідомими форс-мажорними обставинами, в діях відповідача відсутня вина у несвоєчасному виконанні грошового зобов`язання за Договором № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021, а тому відсутні підстави для нарахування річних відсотків та інфляційних втрат.

Станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021 не погашена.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару суду не надав.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021 сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторонами визначено у розділі 3 Умови і порядок оплати Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 1963956,78 грн.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкової накладної, а саме Позивачем було складено відповідні податкові накладні від 28.09.2021, від 27.10.2021, від 19.11.2021, від 25.11.2021, від 30.11.2021 та від 23.12.2021, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. Податкові накладні відповідно до вимог п. 201.10 201 Податкового кодексу України є отриманими відповідачем.

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір поставки товару № 53-121-01-21-10478 від 21.07.2021 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договору сторони узгодили відстрочку платежу протягом 60 календарних днів з моменту отримання всього обсягу товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений ним товар станом на час прийняття рішення в повному обсязі не погашена, суд вважає доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основний боргу в розмірі 1963956,78 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 605311,12 грн та 3 % річних в розмірі 130853,41 грн.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар за спірним Договором, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 130853,41 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 24.12.2021 по 13.05.2024.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку 3 % річних заперечив, вважає, що позивачем до суми, на яку нараховуються річні відсотки, безпідставно включено вартість товару в розмір суми ПДВ.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при підрахунку річних відсотків позивачем допущено арифметичну помилку.

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у заявленому позивачем розмірі 130863,41 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 605311,12 грн., які розраховані за загальний період березень 2022 року березень 2024 року.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат не заперечив, проте свого контррозрахунку не навів.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 605311,12 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру річних відсотків, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Однак, в даній справі відповідачем не визначено до якого розміру він просить суд зменшити розмір нарахованих річних відсотків, відповідачем не доведено, що належні до сплати 3 % є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.

Стосовно посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України, введення в Україні воєнного стану) як на неможливість виконання грошових зобов`язань з Договором № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021 суд зауважує на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що форс-мажор не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов`язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).

Умовами розділу 9 Форс-мажор Договору № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021 сторони визначили порядок дій сторін при настанні форс-мажорних обставин.

У даному випадку відповідачем не надано доказів дотримання порядку, прописаного в Договорі, повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару з моменту початку збройної агресії Російської Федерації.

Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, та про отримання відповідних підтверджуючих документів.

Більш того, матеріали справи свідчать, що станом на 24.02.2022 (початок військової агресії Російської Федерації проти України) вже мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 53-121-01-21-10593 від 21.07.2021.

Також суд звертає увагу, що введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ДНІПРОМЕТЦЕНТР) також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором № 53-121-01-21-10593 від 20.08.2021.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та визнанні судом безпідставними і необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032. м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3. ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар. вул. Промислова, буд. і 33. ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ДНІПРОМЕТЦЕНТР (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Мануйлівський, будинок 11, приміщення 32, ідентифікаційний код 42686992) заборгованість за Договором поставки продукції №53-121-01-21-10593 від 20.08.2021 в сумі 2 700 121 (два мільйони сімсот тисяч сто двадцять одна) грн 31 коп., з яких: заборіоваиість: по сплаті вартості поставленого товару - 1 963 956 (один мільйон дев`ятсот шістдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 78 коп.; по сплаті 3% річних від простроченої суми - 130 853 (сто тридцять тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн 41 коп.; по сплаті втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання - 605 311 (шістсот п`ять тисяч триста одинадцять) грн 12 коп.

Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032. м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3. ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар. вул. Промислова, буд. і 33. ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ДНІПРОМЕТЦЕНТР (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Мануйлівський, будинок 11, приміщення 32, ідентифікаційний код 42686992) тридцять дві тисячі чотириста одна) грн 46 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31.10.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян