Рішення

від 01.11.2024 по справі 908/2267/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/166/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2024 Справа № 908/2267/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄГІОН-ТРАНСБУД», (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 82) представник позивача адвокат Шахрай Олександр Вікторович, ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУДОВА», (03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 2-В, офіс 24)

про стягнення 190737,63 грн.

26.08.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № 9, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 23.08.2024, (вх. № 2495/08-07/24 від 26.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄГІОН-ТРАНСБУД», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУДОВА», м. Київ про стягнення 190737,63 грн. заборгованості за договором поставки № 02-01/2024 від 19.01.2024, в тому числі 168998,12 грн. основного боргу за поставлений товар, 15325,44 грн. пені, 4687,98 грн. інфляційних втрат та 1726,09 грн. 3 % річних.

Звернення з позовною заявою саме до Господарського суду Запорізької області мотивоване посиланням на приписи ч. 5 ст. 29 ГПК України, якою передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Оскільки місцем виконання договору поставки № 02-01/2024 від 19.01.2024 є місто Запоріжжя (відповідно до специфікацій № 1 і № 2 до договору), то позовна заява подається до Господарського суду Запорізької області

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 справу № 908/2267/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2267/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/166/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 09.11.2024.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 525, 526, 612, 625, 629, 712 ЦК України, ст., ст. 42, 162, 193 ГК України, договором поставки № 02-01/2024 від 19.01.2024, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 168998,12 грн. основного боргу за поставлений товар, 15325,44 грн. пені, 4687,98 грн. інфляційних втрат та 1726,09 грн. 3 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУДОВА» (код ЄДРПОУ 41967780) є: 03195, м. Київ,вул. Рудницького Степана, буд. 2-В, офіс 24, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвалою суду від 02.09.2024у справі № 908/2267/24 відповідачу запропоновано у строк до 19.09.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 02.09.2024про відкриття провадження у справі № 908/2267/24 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУДОВА» - 03.09.2024 17:55, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».

Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення заявнику електронної копії оскаржуваної ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2267/24.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 02.09.2024 у справі №908/2267/24 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 02.10.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 01.11.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

19.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄГІОН-ТРАНСБУД», (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОБУДОВА», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 02-01/2024 (далі за текстом Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов?язується передати, а Покупець прийняти у власність та оплатити продукцію (надалі іменується Товар). Товар поставляється автотранспортом Продавця на умовах СРТ - склад Покупця (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2010) визначаються успецифікаціях.

Вартість автотранспортних послуг, які надає Постачальник, включені в ціну Товару (пункт 1.3. договору).

Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що право власності на Товар, а з ним і ризик випадковоі? загибелі чи випадкового знищення переходить від Постачальника до Покупця у момент отримання товару. Підтвердженням факту отримання товару є підпис матеріально-відповідальноі? особи Покупця на супровідних документах: товарно-транспортніи? і видатковіи? накладних з проставленням дати фактичного отримання товару, завірених печаткою або штампом Покупця. Якщо дата Покупцем не проставляється то моментом отримання товару є дата позначена Постачальником при складанні супровідних документів.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість за цим Договором визначається сумою всіх поставлених партіи? товару у відповідності до товарно-транспортних накладних на Товар та Специфікаціи? протягом строку діі? цього договору.

Пунктом 3.3. договору сторони обумовили, що розрахунки за цим договором здіи?снюються у безготівковіи? формі у національніи? валюті Украі?ни шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Покупця протягом 3 (трьох) банківських днів після виставлення рахунку-фактури або підписання видатковоі? накладноі?.

За наявності простроченого боргу Покупця перед Постачальником, останніи? має право не виконувати подальші заявки Покупця і припинити поставку товару до моменту ліквідаціі? простроченого боргу. Якщо при наявності простроченого боргу Покупця перед Постачальником, Покупець здіи?снює оплату за поставлении? товар то грошові кошти зараховуються в рахунок погашення тієі? заборгованості що виникла раніше (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 5.1.2 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за Товар відповідно до цього Договору.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 Договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання обома Сторонами і дєі до 19 січня 2025року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за цим Договором.Термін дії цього Договору продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна із Сторінн епізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення дії Договору письмово не повідомить іншу Сторону про свій намір розірвати цей Договір.

Специфікацією №1 та №2 сторонами узгоджено найменування, кількість та ціну товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, за період з 05.03.2024 по 04.06.2024, позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму168 998,12грн., про що свідчать видаткові накладні, а саме:

-видаткова накладна № 68 від 05.03.2024 на суму 15267,92 грн.;

-видаткова накладна № 96 від 26.03.2024 на суму 23836,80 грн.;

-видаткова накладна № 138 від 13.04.2024 на суму 93147,60 грн.;

-видаткова накладна № 232 від 23.05.2024 на суму 12932,40 грн.;

-видаткова накладна № 239 від 24.05.2024 на суму 11965,20 грн.;

-видаткова накладна № 255 від 04.06.2024 на суму 11848,20 грн.

Видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця, підписи сторін скріплені печатками юридичних осіб.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 168 998,12грн. доведений видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на видаткових накладних.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідачем факт отримання від позивача товару на загальну суму 168 998,12 грн. згідно договору, належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем товар, поставлений згідно Договору, за видатковими накладними за період з 05.03.2024 по 04.06.2024, не сплачений.

Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 168 998,12грн. основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов`язання позивачем нарахована пеня в розмірі 15325,44 грн., 5225,04 грн. 3 % річних та 4687,98 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню, з наступних підстав.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту п. 3.3 Договору вбачається, що сторонами узгоджено, що розрахунки за цим договором здіи?снюються у безготівковіи? формі у національніи? валюті Украі?ни шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Покупця протягом 3 (трьох) банківських днів після виставлення рахунку-фактури або підписання видатковоі? накладноі?.

Отже, поставлений товар, за видатковою накладною № 68 від 05.03.2024, відповідач мав оплатити у строк до 08.03.2024 включно, № 96 від 26.03.2024 - у строк до 29.03.2024 включно, № 138 від 13.04.2024 - у строк до 17.04.2024 включно, № 232 від 23.05.2024 - у строк до 28.05.2024 включно, № 239 від 24.05.2024 - у строк до 29.05.2024 включно, № 255 від 04.06.2024 - у строк до 07.06.2024 включно.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за отриманий товар за Договором поставки № 02-01/2024 від 19.01.2024 становить168 998,12 грн.

Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за отриманий товар належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 168 998,12грн. заборгованості за договором поставки № 02-01/2024 від 19.01.2024 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.1 Договору, яким сторони визначили, що за прострочення оплати Товару Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення відсуми неоплаченого Товару.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару у передбачені Договором поставки № 02-01/2024 від 19.01.2024 строки та розмірі, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 02-01/2024 від 19.01.2024 становить 15325,44 грн., яка розрахована за загальний період з 09.03.2024 по 23.08.2024 по кожній видатковій накладній.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 15325,44 грн. пені заявлена обґрунтовано, заснована на законі та підлягає задоволенню судом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки №02-01/2024 від 19.01.2024, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором в розмірі 1726,09 грн., які розраховані за загальний період з 09.03.2024 по 23.08.2024 по кожній видатковій накладній.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1726,09 грн. 3 % річних.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 4687,98грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період березня 2024 липень 2024 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 4687,98грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають повному задоволенню.

Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 16000,00 грн позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору № 19 про надання правничої допомоги від 05.08.2024 , який укладено між Адвокатом Шахрай Олександром Вікторовичем (Виконавець) та ТОВ «ЛЄГІОН-ТРАНСБУД» (Замовник), копію заявки (завдання) щодо надання правничої (правої допомоги) від 20.08.2024 до цього договору, за змістом якої сторони погодили надання правової допомоги з питання стягнення заборгованості з ТОВ «ПОБУДОВА» за договором поставки, в т.ч. стягнення штрафних санкцій відповідно до умов договорів та Цивільного кодексу.

У вказаній заявці визначено найменування послуг та їх вартість, а саме:

1) надання правових послуг протягом судового оскарження у Господарському суду Запорізької області всього на суму 16000,00 грн, в т.ч.:

- підготовка та подання позову до господарського суду та за необхідності апеляційної скарги щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій;

- повне супроводження судового процесу за участі адвоката, включаючи відеоконференцію, підготовку всіх процесуальних документів;

- стягнення з відповідача судових витрат та суми витрачених коштів за юридичну допомогу адвоката;

- одержання рішення та пред`явлення рішення до виконання, супровід та контроль за виконанням рішення суду.

2) винагорода адвоката за здійснення захисту, після стягнення заборгованості та штрафних санкцій 4000,00 грн.

Загальна вартість послуг пов`язаних з вирішенням зазначеного питання складає 16000,00 грн.

За змістом заявки (завдання) сторонами узгоджено, що оплата за послуги згідно пункту 1 здійснюється Клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів, відповідно до рахунку-фактури, згідно пункту 2 (винагорода адвоката) протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня фактичного стягнення заборгованості на підставі судового наказу та відповідно до рахунку-фактури.

Попередньо погоджена сума гонорару у сумі 4000,00 грн. підлягає сплаті Клієнтом після ухвалення рішення по суті справи та по факту стягнення заборгованості у т.ч. в частині стягнення судових витрат з відповідача. Сплата гонорару здійснюється Клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури та підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

До позовної заяви також додані (у копіях):

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.08.2024 на суму 12000,00 грн, підписаний адвокатом Шахрай О.В. та ТОВ «ЛЄГІОН-ТРАНСБУД»;

- виставлений адвокатом рахунок-фактура № 6/10 від 22.08.2024 на суму 12000,00 грн;

- платіжна інструкція № 511 від 22.08.2024 про перерахування ТОВ «ЛЄГІОН-ТРАНСБУД» на рахунок адвоката Шахрай О.В. суми 12000,00 грн. оплати за надання правових послуг згідно вказаного вище рахунку.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 №922/1964/21: «… суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. 118. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). 119. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. 120. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. 121. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19». «…при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. 132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. 134.Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.135.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18».

Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Оцінивши докази, надані позивачем на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000, 00 грн., суд дійшов до висновку, що їх розмір, визначений у заявці (завданні) щодо надання правничої допомоги від 20.08.2024 та Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.08.2024 згідно цієї заявки на суму 12000,00 грн. є необґрунтовано завищеним, зважаючи також на перелік послуг, викладений у заявці, до якого в т.ч. включені послуги, які фактично не надавались.

Також, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо стягнення заборгованості за договором поставки.

Також, слід зазначити, що розгляд справи відбувався у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Адвокатом позивача складено один процесуальний документ: позов, який поданий через систему «Електронний суд».

Суд зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є типовим спором незначної складності.

Так, обґрунтовано заявленими витрати на правничу допомогу, вказаних у заявці (завданні) щодо надання правничої (правої допомоги) від 20.08.2024, суд вважає послуги, які включають:- підготовку та подання адвокатом позовної заяви.

З приводу винагороди адвоката в розмірі 4000,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вказано судом вище, у заявці (завданні) щодо надання правничої допомоги адвокатом і клієнтом була в т.ч попередньо погоджена сплата винагороди адвокату у сумі 4000,00 грн. після ухвалення рішення у справі та фактичного стягнення заборгованості з відповідача та підписання сторонами відповідного акту наданих послуг.

Разом з тим, доказів на підтвердження наданих адвокатом послуг у розмірі 4000,00 грн. суду не надано, відповідний акт приймання-передачі в матеріалах справи відсутній. Крім того, зазначена сума винагороди адвоката не відноситься до складу необхідних судових витрат, що безпосередньо пов`язані із розглядом справи в суді.

Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням: категорії цієї справи, що справа є незначної складності, немалу кількість аналогічних однотипних справ, беручи до уваги, що справа є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, ціну позову, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6000,00 грн. від попередньо заявленої суми (12000,00 грн.). Решту витрат на професійну правову допомогу покласти на позивача.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄГІОН-ТРАНСБУД», м. Запоріжжядо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУДОВА», м. Київ задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУДОВА», (03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 2-В, офіс 24,ідентифікаційний код 41967780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄГІОН-ТРАНСБУД», (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 82, ідентифікаційний код 36320577) 168998 (сто шістдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 12 коп. заборгованості, 15325 (п`ятнадцять тисяч триста двадцять п`ять) грн. 44 коп. пені, 1726 (одну тисячу сімсот двадцять шість) грн. 09 коп. 3 % річних, 4687 (чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.витрат на професійну правничу допомогу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Повне судове рішення складено « 01» листопада 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.