Рішення

від 31.10.2024 по справі 908/2225/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/161/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024 Справа № 908/2225/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», (61005, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 10/12)

до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 496 630,16 грн.

22.08.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № 22110-1462, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС від 22.08.2024, (вх. № 2454/08-07/24 від 22.08.2024) Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», м. Харків до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 496 630,16 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, в тому числі 431 760,00 грн. основного боргу за надані послуги, 19 156,14 грн. 3 % річних та 45 714,02 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 справу № 908/2225/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2225/24, справі присвоєно номер провадження справи 4/161/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 625, 626, 629 ЦК України, ст., ст. 193, 232 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 та положень чинного законодавства в частині оплати за надані послуги у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 496 630,16 грн. за прийняті, проте не оплачені послуги згідно актів здачі-приймання наданих послуг № 1 від 31.03.2023, № 2 від 29.06.2023, № 3 від 28.09.2022 та № 4 від 16.11.2023. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 45 714,02 грн. та 3 % річних в розмірі 19 156,14 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 496 630,16 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, в тому числі 431 760,00 грн. основного боргу за надані послуги, 19 156,14 грн. 3 % річних та 45 714,02 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.08.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2225/24 відповідачу запропоновано у строк до 13.09.2024, проте не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 11.10.2024, проте не пізніші 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу запропоновано у строк до 26.09.2024, проте не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

09.09.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від відповідача на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України надійшов Відзив на позовну заяву вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 09.09.2024 (вх. № 17894/08-08/24 від 03.09.2024). У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив наступне: між сторонами дійсно укладений договір про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 з авторського супроводу проектів систем та споруд при експлуатації енергоблоків № 1 - 6 ВП ЗАЕС, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов`язання надати відповідачу відповідні послуги у визначені договором строки, а відповідач зобов`язався здійснити оплату послуг в порядку і на умовах, вказаних договором. Відповідач також не заперечує, що позивачем надані обумовлені договором послуги, про які зазначено в актах здачі-приймання наданих послуг №, № 1-4. У зв`язку із окупацією військами РФ Запорізької АЕС, яка є філією «Відокремлений підрозділ» АТ «НАЕК «Енергоатом», Компанією втрачено контроль над виробничими об`єктами, а також вся первинна бухгалтерська документація, якою можливо було б підтвердити факт здійснення господарських операцій за спірним договором залишилася на окупованій території та у відповідача відсутній доступ до цих документів. Разом із тим, відповідач зауважує, що до матеріалів позовної заяви позивачем надані дублікати актів здачі-приймання наданих послуг №, № 1-3, які зі сторони відповідача підписані 11.08.2023. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що позивачем неправильно визначений строк виконання зобов`язання з оплати зазначених актів, а, відтак, неправильно здійснений розрахунок інфляційних нарахувань та річних відсотків. Також відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.2 договору сторони передбачили, що оплата наданих послуг здійснюється за фактично наданий обсяг послуг на підставі актів здачі-приймання наданих послуг протягом 60 календарних днів від дня підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Умовами п. 4.6 договору встановлено, що виконавець зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законодавства України. Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. Згідно з п. 6.4 договору оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, відповідач вважає, що умовами договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 сторони розмежували строки сплати ПДВ від вартості наданих послуг та вартість самих послуг, тобто, вартість наданих послуг сплачується протягом 60 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг, а ПДВ сплачується після реєстрації позивачем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та отримання від позивача належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, що сторони обумовили в п. 6.4 договору. Тобто, відповідач вважає, що умовами договору строк оплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ не встановлений. Як стверджує відповідач, позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів на підтвердження факту направлення належним чином зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних разом із електронними квитанціями про їх реєстрацію на електронні адреси відповідача для адміністрування ПДВ. Таким чином, позивачем не дотримано обов`язку, встановленого п. 4.6 договору, відтак позивачем не доведено факту настання строку оплати вартості послуг в частині сплати суми ПДВ. Також відповідач просить суд врахувати, що у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, а саме: веденням на території України воєнних дій у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією військами Російської Федерації м. Енергодар Запорозької області де знаходяться виробничі потужності відвідача, відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими РФ, найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС. Таким чином, фактично філія «ВП «Запорізька АЕС» позбавлена можливості ведення господарської діяльності. Поряд з цим, «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зазначені втрати вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії. З цього приводу відповідач просить суд врахувати лист ТТП України від 28.02.2022 № 204/02.0-7.1. Таким чином, у відповідача, як сторони за договірними відносинами, відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов договору через вплив форс-мажорних обставин на стан відповідача. Поряд з цим, постійні ракетні атаки РФ на енергетичну інфраструктуру України безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомних електростанцій України. Через зниження частоти в енергосистемі України на енергоблоках спрацьовує система аварійного захисту, внаслідок чого енергоблоки автоматично відключаються та працюють у проектному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему. Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, АТ «НАЕК «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов`язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, АТ «НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. У зв`язку із викладеним, відповідач просить суд в задоволені позву відмовити повністю. Також у відзиві на позовну заяву відповідач із посиланням на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України просить суд у разі задоволення позовних вимог, враховуючи наявність надзвичайних обставин, спричинених дією правового режиму воєнного стану в Україні, окупацією м. Енергодар та проммайданчику ВП ЗАЕС, з огляду на втрату відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, зважаючи на необхідність в таких умовах підтримувати безпеку інших атомних електростанцій, зменшити суму 3 % річних, що підлягають стягненню, до мінімально можливого.

18.09.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від позивача на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 18.09.2024 (вх. № 18493/08-08/24 від 18.09.2024). У Відповіді на відзив позивач підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичних обставини справи та нормативних посилань. Стовно доводів відповідача про підписання ним дублікатів актів здачі-приймання наданих послуг №, № 1-3 лише 11.08.2023, то позивач вважає ці твердження безпідставними, оскільки 11.08.2023 відповідач підтвердив дійсність раніше складених актів здачі-приймання наданих послуг, а саме; № 1 від 31.03.2022, № 2 від 29.06.2022 і № 3 від 28.09.2022. Факт підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг №, № 1-3 у зазначені в цих актах дати підтверджують надані до матеріалів справи податкові накладні, які складені позивачем в день проведення відповідної господарської операції. Наведеним повністю спростовуються доводи відповідача щодо необґрунтованості наведених позивачем розрахунків інфляційних нарахувань та річних відсотків. Також позивач вважає безпідставними доводи відповідача щодо розмежування порядку і строків оплати ПДВ за виконані послуги та вартості самих послуг за договором, оскільки положення договору, які визначають його ціну, що підлягає сплаті замовником за надані послуги, не розділяють вартість самих послуг та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.1 договору, включається у загальну ціну договору, зазначену у п. 2.1 договору. Зауваження щодо оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після реєстрації належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН не змінює строку щодо оплати повної вартості послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни і не підлягає відокремленню. Оскільки позивачем підтверджено виконання умов договору в частині складання податкових накладних в електронній формі, їх реєстрацію в ЄРПН у межах строків, встановлених Податковим кодексом України, то відповідач повинен був здійснити повну оплату наданих послуг з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60 календарних днів з дати підписання відповідних актів здачі-приймання наданих послуг. Також позивач просить суд зауважити, що відповідачем не доведено у належними і допустимими доказами настання форс-мажорних обставин, які унеможливили для нього повне і вчасне виконання зобов`язань за договором про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021. Посилання відповідача на загальний лист ТПП від 28.02.2022 року у даному випадку позивач також вважає безпідставним, оскільки підтвердження наявності форс-мажорних обставин має доводитися висновком ТТП у кожному конкретному випадку невиконання зобов`язань за конкретним договором. Також позивач вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру річних відсотків невмотивоване, жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та винятковості даного випадку відповідачем суду не надано, а тому позивач вважає, що суд має відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру річних відсотків. З урахуванням наведених доводів позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України надані Заперечення на відповідь на відзив вих. № б/н, сформовані в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 20.09.2024, (вх. № 18644/08-08/24 від 20.09.2024), в яких відповідач наполягає на доводах, які наведені ним у відзиві на позовну заяву. Також відповідач просить суд зменшити розмір 3 % річних, заявлених позивачем до стягнення до мінімально можливого розміру, що мотивує важким фінансово-господарським станом підприємства, що зумовлено негативними наслідками від ведення на території України воєнних дій у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією військами Російської Федерації м. Енергодар Запорозької області де знаходяться виробничі потужності відвідача.

25.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла Заява про розподіл судових витрат вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 24.10.2024 (вх. № 21016/08-08/24 від 25.10.2024), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 7 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/2225/24. Разом із вказаною заявою позивачем подані відповідні докази понесення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2225/24.

Доводи, наведені позивачем в заяві про розподіл судових витрат у справі № 908/2225/24, також підтримані та конкретизовані позивачем в додаткових поясненнях з окремого питання (вх. № 21204/08-08/24 від 30.10.2024).

29.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли Заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат (вх. № 21216/08-08/24 від 29.10.2024), в яких відповідач заперечує проти покладення на нього судових витрат на правничу допомогу адвоката у заявленій позивачем сумі (7 000,00 грн.), оскільки вважає такі витрати значно завищеними і неспіврозмірними із складністю і фактичними обставинами справи та витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги у цій справі. Мотивуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що правовідносини сторін у даній справі врегульовані договором про надання послуг, предметом розгляду у справі були вимоги про стягнення 431 760,00 грн. основного боргу, на який нараховані 3 % річних і інфляційні нарахування, отже спір у справі № 908/2225/24 не є складним для кваліфікованого адвоката. Крім того, адвокатом Барчук А.В. надається правова допомога у інших аналогічних справах між тими ж самими сторонами, що спрощує для адвоката надання правничої допомоги. Також відповідач зазначає, що матеріали справи не містять розрахункових документів, які б підтверджували факт перерахування позивачем адвокату гонорару за надану правничу допомогу. Водночас, витрати на правничу допомогу мають бути фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Отже, відповідач вважає, що понесені позивачем витрати на надання правничої допомоги у заявленому позивачем розмірі (7 000,00 грн.) не підтверджені належними і достатніми доказами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 26.09.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, суд першої інстанції позбавлений можливості розглянути справу у строки, передбачені національним законом, рішення прийнято без його проголошення - 31.10.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

31.12.2021 Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (Замовник, відповідач у справі) та Акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», (Виконавець, позивач у справі) укладено Договір про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 з відповідними додатками до нього (надалі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 Виконавець прийняв на себе зобов`язання надати Замовнику наступні послуги: «Авторський супровід проектів систем та спору при експлуатації енергоблоків № 1-6 ВП ЗАЕС». Код згідно з ДКПП ДК 016:2010-71.12. (п. 1.5 Договору)

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» визначено, що утворення Товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією Товариства.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» постановлено утворити Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» установлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

В пункті 1 Статуту Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023, зазначено, що Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування вбачається, що за ідентифікаційним кодом 24584661 припинено юридичну особу - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та зареєстровано за цим кодом Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Крім того, відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації акціонерного товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Таким чином, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964) - відповідач у справі - є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964) - Покупця за Договором.

Вимоги до результатів послуги визначені у «Технічній специфікації» (невід`ємний Додаток № 1 до Договору).

До Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 сторонами укладено ряд додаткових угод.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг з цим Договором зазначається в Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 2 до Договору) та визначена на підставі Зведеного кошторису (Додаток № 3 до Договору), що є невід`ємними частинами цього Договору, та складає: 885 500,00 грн., крім того ПДВ - 177 100,00 грн., разом - 1 062 600,00,00 грн.

За умовами п., п. 2.2, 6.4 Договору передбачено, що оплат наданих послуг за Договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг на підставі ак5та здачі-приймання наданих послуг протягом 60 календарних днів від дня підписання цього акта здачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

Умовами п. 4.6 Договору встановлено, що Виконавець зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

В п. 3.1 Договору визначені відповідні строки надання послуг за етапами робіт. Додатковими угодами № 1 від 20.10.2022 та № 2 від 22.08.2022 сторонами вносилася погоджені зміни до строків виконання робіт за етапами.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що після завершення кожного етапу надання послуг згідно Календарного плану (Додаток № 4 до Договору) Виконавець щоквартально надає Замовникові акт здачі-приймання наданих послуг у 4-х примірниках при наявності фактично наданих послуг для оформлення.

Замовник протягом 30 календарних днів з моменту отримання актів здачі-приймання наданих послуг розглядає надані документи, оформлює зі свого боку та направляє Виконавцю один екземпляр підписаного акту або мотивовану відмову від приймання послуг. (п. 4.2 Договору)

Право власності на отримані за даним Договором результати послуги переходить до Замовника з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг. (п. 4.5 Договору).

Згідно п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.10.2022 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2024. Зкінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що залишилися невиконаними.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору у строки, передбачені п. 3.1 Договору, позивачем надані відповідачу обумовлені послуги, а саме:

- послуги, вартість яких склала 70 000,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 14 000,00 грн., всього 84 000,00 грн., що підтверджується Актом № 1 від 31.03.2022 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021;

- послуги, вартість яких склала 67 900,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 13 580,00 грн., всього 81 480,00 грн., що підтверджується Актом № 2 від 29.06.2022 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021;

- послуги, вартість яких склала 96 600,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 19 320,00 грн., всього 115 920,00 грн., що підтверджується Актом № 3 від 28.09.2022 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021;

- послуги, вартість яких склала 125 300,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 25 060,00 грн., всього 150 360,00 грн., що підтверджується Актом № 4 від 16.11.2023 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, а всього вартість наданих послуг склала 431 760,00 грн.

Зазначені Акти № 1 від 31.03.2022, № 2 від 29.06.2022, № 3 від 28.09.2022 і № 4 від 16.11.2023 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 містять підписи уповноважених представників Замовника і Виконавця та скріплені печатками обох підприємств.

Відповідач надані позивачем послуги за вказаними Актами № 1 від 31.03.2022, № 2 від 29.06.2022, № 3 від 28.09.2022 і Акт № 4 від 16.11.2023 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 прийняв без зауважень і претензій, що не оспорюється сторонами у даній справі.

Отже, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як передбачено ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов`язання не встановлений або зазначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, якщо зобов`язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, зокрема пункту 2.2 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати за надання послуг протягом 60 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Отже, з моменту підписання сторонами у справі Актів № 1 від 31.03.2022, № 2 від 29.06.2022, № 3 від 28.09.2022 і Акт № 4 від 16.11.2023 здачі-приймання наданих послуг по Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, враховуючи встановлений п. 2.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном оплати наданих послуг є:

- по Акту № 1 від 31.03.2022 - 30.05.2022 включно;

- по Акту № 2 від 29.06.2022 - 29.08.2022 включно (з урахуванням того, що 28.08.2022 було вихідним днем);

- по Акту № 3 від 28.09.2022 - 28.11.2022 включно (з урахуванням того, що 27.11.2022 було вихідним днем);

- по Акту № 4 від 16.11.2023 - 15.01.2024 включно.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати наданих за Договором послуг.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата послуг у передбачені строки та взагалі не здійснена.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 903 ЦК України не виконав умови Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 в частині оплати наданих послуг, своєчасно та в повному обсязі не сплатив за надані позивачем послуги, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за надані послуги в сумі 431 760,00 грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати за надані послуги в повному обсязі суду не надав.

Заперечення відповідача щодо відсутності обов`язку оплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ суд відхиляє, виходячи з такого.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Матеріали справи свідчать, що позивачем 31.03.2022 складена податкова накладна № 28 на загальну суму 84 000,00 грн. за надані послуги по Договором № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, яка 09.06.2022 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9071816386, про що свідчить відповідна квитанція з відміткою: «Документ прийнято»; 29.06.2022 складена податкова накладна № 4 на загальну суму 81 480,00 грн. за надані послуги по Договором № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, яка 07.07.2022 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9114705728, про що свідчить відповідна квитанція з відміткою: «Документ прийнято»; 28.09.2022 складена податкова накладна № 4 на загальну суму 115 920,00 грн. за надані послуги по Договором № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, яка 04.10.2022 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9199647764, про що свідчить відповідна квитанція з відміткою: «Документ прийнято» та 16.11.2023 складена податкова накладна № 17 на загальну суму 150 360,00 грн. за надані послуги по Договором № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, яка 13.12.2023 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9339044532, про що свідчить відповідна квитанція з відміткою: «Документ прийнято».

Як визначено у п. 201.10 ст. 201 ПК України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Таким чином, відповідач, як Замовник послуг, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної.

Крім того, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованих податкових накладних та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкових накладних.

Положення Договору, які визначають його ціну (вартість послуг за Договором), що підлягає сплаті Замовником за надані йому послуги, не розділяють вартість самої послуги та суму ПДВ, що підлягає сплаті.

Аналіз положень Договору дає змоги дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.1 Договору включається у загальну вартість послуг, зазначену і цьому ж пункті Договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю наданих послуг.

Положення п. 6.4 Договору, на який посилається у своїх запереченнях відповідач, щодо оплати Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після реєстрації Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не змінює строку щодо оплати повної вартості наданих послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 ПК України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни послуги і не підлягає відокремленню.

Зазначення у п. 6.4 Договору, що оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не змінює строку щодо оплати вартості наданих послуг в частині суми ПДВ.

У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого Замовник повинен здійснити повну оплату послуг з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати підписання обома сторонами Акта здачі-приймання наданих послуг.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 і надавши відповідачу обумовлені послуги, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей Договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за надані послуги.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за надані послуги у передбачені строки і у повному обсязі не здійснена.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за надані послуги.

Також судом приймається до уваги, що матеріали справи містять Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.10.2023 по Договору про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, який підписаний відповідачем (із зауваженнями з боку відповідача, що ВП ЗАС не має доступу до первинних документів бухгалтерського обліку у зв`язку із тимчасовою окупацією території м. Енергодар Запорізької області), та яким сторони засвідчили, що станом на 01.10.2023 відповідач має заборгованість перед позивачем по взаєморозрахункам на загальну суму 281 400,00 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Стосовно доводів відповідача, що первинні документи бухгалтерського обліку ВП «Запорізька АЕС» перебувають на тимчасово окупованій території, то суд зауважує, що посилання на такі обставини як на підставу для звільнення від виконання обов`язку, в тому числі грошового зобов`язання, є безпідставним і необґрунтованим, оскільки втрата первинних документів підприємством не звільняє його від зобов`язання здійснювати розрахунки зі своїми контрагентами.

Наведеними вище обставинами також повністю спростовуються доводи відповідача, що дублікати Актів здачі-приймання наданих послуг №, № 1-3, які надані позивачем до матеріалів справи, підписані з його боку лише 11.08.2023, оскільки, як свідчать фактичні обставини справи, 11.08.2023 відповідач підтвердив дійсність раніше складених Актів здачі-приймання наданих послуг, а саме; № 1 від 31.03.2022, № 2 від 29.06.2022 і № 3 від 28.09.2022.

Також в даному контексті суд погоджується з доводами позивача, що факт підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг №, № 1-3 у зазначені в цих актах дати підтверджують надані до матеріалів справи податкові накладні, які складені позивачем в день проведення відповідної господарської операції.

Оцінивши представлені письмові докази в їх сукупності, враховуючи відсутність документів, які б спростовували позицію позивача або неправильність визначення вартості наданих відповідачу послуг, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 431 760,00 грн. за надані послуги станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 431 760,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Стосовно посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України, введення в Україні воєнного стану) як на неможливість виконання грошових зобов`язань за спірним Договором суд зауважує на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 07.02.2025.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що форс-мажор не звільняє від обов`язку виконати зобов`язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов`язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).

Умовами розділу 6 «Форс-мажорні обставини» спірного Договору сторони визначили порядок дій сторін при настанні форс-мажорних обставин.

У даному випадку відповідачем не надано доказів дотримання порядку, прописаного в Договорі, повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість вчасного виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, та про отримання відповідних підтверджуючих документів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідачем не надано суду таких документів Торгово-промислової палати України/інших компетентних органів, установ, які стосуються саме правовідносин сторін в рамках Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021.

Більш того, матеріали справи свідчать, що всі акти здачі-приймання наданих послуг по Договору № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, що є предметом розгляду у даній справі, підписані відповідачем вже після початку військової агресії Російської Федерації проти України, тобто відповідач свідомо прийняв на себе зобов`язання з оплати отриманих від позивача послуг з урахуванням ризиків господарської діяльності в умовах введеного в Україні режиму воєнного стану.

На підставі ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (АТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за спірним Договором.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 45 714,02 грн. та 3 % річних в розмірі 19 156,14 грн. грн.

Відповідно до змісту ст., ст. 610-612 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 підтверджено матеріалами справи.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем умов та строків оплати отриманих від позивача послуг за Договором № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат та річних відсотків є правомірним.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно розрахунку позивача сума 3 % річних за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті наданих послуг за Договором про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 становить 19 156,14 грн., яка розрахована за загальний період з 31.05.2022 по 21.08.2024 методом «наростаючого підсумку» з урахуванням періодів виникнення заборгованості та дат реєстрації податкових накладних по кожній операції.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунків за надані послуги та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 19 156,14 грн. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до розрахунку позивача сума інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті наданих послуг за Договором про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 становить 45 714,02 грн., яка розрахована за загальний період з червня 2022 року по серпень 2024 року методом «наростаючого підсумку» з урахуванням періодів виникнення заборгованості та дат реєстрації податкових накладних по кожній операції.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунку за надані послуги, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 45 714,02 грн. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення, в тому числі основного боргу, інфляційних нарахувань та 3 % річних, суду не наданий.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру річних відсотків, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Однак, в даній справі відповідачем не визначено до якого розміру він просить суд зменшити розмір нарахованих річних відсотків, відповідачем не доведено, що належні до сплати 3 % є надмірно великі, що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Позивач в позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які просив стягнути їх з відповідача, а саме 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в порядку загального позовного провадження в суді першої інстанції.

25.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, якою позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 908/2225/24 докази понесенням ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 000,00 грн. та покласти судові витрати позивача на правничу допомогу в цій сумі на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000,00 грн. заперечив, вважає заявлену позивачем до стягнення суму витрат на оплату правової допомоги адвоката не доведеною, занадто завищеною та не співмірною суті спору та складності справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у даній справі позивач надав суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною; Додаткові угоди № 1 від 05.12.2022, № 2 від 21.08.2023 і № 3 від 29.12.2023 до Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022; Протокол від 22.08.2024 погодження розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги за договором № 04-22 від 05.08.2022 у спорі з Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» за договором про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021; Акт № 25 від 24.10.2024 про надання правничої допомоги (виконаних робіт) до Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022 на загальну суму 7 000,00 грн., в якому викладено детальний опис виконаних робіт та який підписано позивачем в особі Генерального директора Олександра Гречки та адвокатом Алєсею Барчук.

Відповідно до п. 1 Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022 Адвокат зобов`язався здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту, а Клієнт зобов`язався оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Розмір гонорару за надання правничої допомоги за цим договором за встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Суми гонорару зазначаються в актах про надання правничої допомоги. В акті про надання правничої допомоги вказується перелік наданої правничої допомоги з ідентифікацією та її вартість. Оплата підлягає перерахуванню клієнтом у безготівковій формі протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту про надання правничої (п., п. 9.1, 9.2, 9.3 договору).

Додатковою угодою № 3 від 29.12.2023 встановлено строк дії цього договору до 31.12.2024.

Сторонами договору підписано Протокол від 22.08.2024 погодження розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги за договором № 04-22 від 05.08.2022, яким сторони погодили, що в рамках цього договору Адвокат надає правничу допомогу Клієнту в спорі з Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021. Гонорар адвоката за правничу допомогу в спорі в суді першої інстанції є фіксованим у розмірі 7 000,00 грн.

Повноваження Барчук А.В. як адвоката у даній справі підтверджуються Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1083 від 21.10.2011.

На підставі Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022 адвокатом виписано Ордер серії АХ № 1206032 від 29.08.2024 на надання правничої допомоги позивачу.

24.10.2024 позивач та адвокат Барчук А.В. підписали Акт № 25 від 24.10.2024 про надання правничої допомоги (виконаних робіт) до Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, згідно якого адвокатом надано Клієнту правничу допомогу, а саме: представництво інтересів Клієнта в господарському судочинстві у справі № 908/2225/24 (підготовка позовної заяви про стягнення коштів із розрахунком стягуваних сум; підготовка та подання відповіді на відзив). Гонорар (винагорода) адвоката за надання правничої допомоги складає 7 000,00 грн. Претензій щодо обсягу та якості виконаних робіт (наданих послуг) Клієнт до адвоката не має.

Матеріали справи № 908/2225/24 свідчать, що позовна заява подавалася до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» ЄСІТС за підписом директора АТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» Гречки О.М., відповідь на відзив на позовну заяву подавалася через систему «Електронний суд» ЄСІТС за підписом адвоката Барчук А.В., заява про стягнення витрат на правничу допомогу від імені позивача складена та підписана також адвокатом Барчук А.В. та подана до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» ЄСІТС.

Докази проведення позивачем (Клієнтом) оплати за надані правничі послуги станом на час винесення судом додаткового рішення матеріали справи не містять.

Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Наведеним спростовуються доводи відповідача щодо того, що відсутність фактичного проведення оплати наданої правничої допомогу унеможливлює її стягнення з відповідача на користь позивача.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, дослідивши зміст наданої адвокатом Барчук А.В. професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті № 25 від 24.10.2024 про надання правничої допомоги (виконаних робіт) до Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги в цілому відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Суд зазначає, що сторонами в Договорі про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022 визначено розмір гонорару в фіксованій сумі 7 000,00 грн.

Адвокатом надані позивачу послуги, про які зазначено в Акті № 25 від 24.10.2024 про надання правничої допомоги (виконаних робіт). Суд вважає суму гонорару співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом роботам (наданим послугам), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Суд враховує, що спір виник саме внаслідок дій відповідача, яким не виконано зобов`язання за договором про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021, що стало підставою для звернення до суду. Крім того, відповідач, не визнаючи позов та формально заперечуючи проти його задоволення, позбавив себе можливості на понесення судових витрат у меншому розмірі (50 % сплаченого судового збору).

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

На підставі зазначеного, враховуючи приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в заявленій позивачем сумі 7 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», м. Харків до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 496 630,16 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 11042/22/48-121-04-21-11057 від 31.12.2021 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», (61005, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 10/12, ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) 431 760 (чотириста тридцять одну тисячу сімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 45 714 (сорок п`ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 19 156 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 14 коп. 3 % річних, 5 959 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 56 коп. судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 31» жовтня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.