Рішення

від 10.10.2024 по справі 910/5099/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2024Справа №910/5099/24

За позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби Українидо 1. Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна"про визнання недійсним договору, додаткової угоди до договору та стягнення 792 570,43 грнСуддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи:прокурор:Стретович М.О.від позивача:не з`явивсявід відповідача-1:Шукліна О.В., Станова Ю.В.від відповідача-2:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2024 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна", в якому просить суд:

1) визнати недійсним Договір поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладений між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна";

2) визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 27.12.2017 до Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладену між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна";

3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 792 570,43 грн, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" одержані нею за рішенням суду грошові кошти у розмірі 792 570,43 грн стягнути в дохід держави в особі Державної аудиторської служби України.

В обґрунтування позовних вимог, перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури вказує, що Договір поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладений між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" за результатами відкритих торгів №UA-2017-04-07-000271-а щодо закупівлі картону базальтового та шнуру базальтового, підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" та інтересам держави і суспільства.

Зокрема прокурор вказує, що адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні 29.05.2019 №11-рш у справі №02/22-18 дійшла висновку, що дії учасників закупівлі №UA-2017-04-07-000271-а (що передувала укладенню оспорюваного договору) свідчить про узгодження (координацію) своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах, зокрема, про обмін інформацією. З огляду на викладене, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Ріко" та ТОВ "Владар Україна" під час підготовки документації в торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та за Законом України "Про публічні закупівлі". Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ Науково-виробниче підприємство "Ріко" та ТОВ "Владар Україна" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури передано на розгляд судді Мандриченку О.В. Справі присвоєно єдиний унікальний номер №910/5099/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у складі судді Мандриченка О.В. від 01.05.2024 самовідвід судді Мандриченка О. В. задоволено, а матеріали позовної заяви першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" про визнання недійсним договору, додаткової угоди до договору та стягнення 792 570,43 грн передано уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справи між суддями позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури передано на розгляд судді Бойку Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5099/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 06.06.2024.

17.05.2024 через систему "Електронний суд" від Державної аудиторської служби України надійшли пояснення, в яких позивач вказує, що Держаудитслужба моніторинг процедури закупівлі за номером UA-2017-04-07-000271-a не здійснювала, договір від 31.05.2017 №ЦЗВ-02-02817-01 та додаткову угода №1 до цього договору не досліджувала, тому Держаудитслужба позбавлена можливості надати пояснення щодо суті позовних вимог.

24.05.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 зазначає, що за наслідками закупівлі найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ "Владар Україна", в зв`язку з чим, електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій. Укладений за наслідками закупівлі договір виконано обома сторонами, що підтверджується звітом про виконання, який опубліковано АТ "Укрзалізниця" в особі філії "ЦЗВ" 13.04.2018; сума оплати за договором складає 792 570,43 грн. Відповідач-1 звертає увагу суду, що законодавством передбачені підстави для відміни та визнання торгів такими, що не відбулися, на стадії проведення торгів, а не після укладання договору з визначеним переможцем торгів, встановлення відповідності пропозиції учасника вимогам тендерної документації та вимогам Закону, в той час як рішення ЗОТВ АМК ухвалено 29.05.2019, тобто через рік після повного виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017. Відповідач-1 вважає, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину, укладеного за результатами проведення відкритих торгів, не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням ЗОТВ АМК антиконкурентних узгоджених дій ТОВ "Владар Україна" та ТОВ "НВП "Ріко" під час проведення процедури закупівлі, в той час як доведенню також підлягають факт порушення права та/або інтересу АТ "Укрзалізниця" в собі філії "ЦЗВ" внаслідок вчинення правочину; факт проведення процедури закупівлі всупереч вимогам; оспорювання або визнання рішення тендерного комітету відповідача-1 недійсними, а відтак недійсності самого правочину, який укладено у відповідності до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом. АТ "Українська залізниця" стверджує, що лише сам факт вчинення вказаними учасниками торгів порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у процедурі закупівлі, встановлений рішенням ЗОТВ АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину та Додаткової угоди до нього недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, відповідач-1 зазначає, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, в той час як інтерес держави у підтриманні законності у сфері публічних закупівель відновлено шляхом накладення штрафу на ТОВ "Владар Україна" та ТОВ "НВП "Ріко", які порушили законодавство про захист економічної конкуренції, та заборони таким учасникам брати участь у процедурах закупівель упродовж наступних трьох років. При цьому, відповідач-1 звертає увагу суду, що прокуратурою не надано доказів наявності на ринку на час проведення процедури закупівлі більш вигідних для підповідача-1 цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що товар за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі, було поставлено із завищенням цін або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів. Окремо відповідач-1 зазначає, що Договір поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017 було укладено в 2017 році та повністю його виконано. Кошти за поставлений за цим договором товар були сплачені відповідачем-1 на користь відповідача-2 за цінами, які були актуальні під час виконання цього договору у 2017 році. На сьогодні товар, отриманий за Договором поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, використаний в господарській діяльності товариства. Отже, в разі визнання договору недійсним (з моменту його укладення, як це передбачено ст. 236 ЦК України), виникає ризик отримання товариством вимог щодо повернення безпідставно набутого майна в порядку ст. 1212 ЦК України. Враховуючи, що на сьогодні поставлений за договором товар використаний в господарській діяльності товариства, поверненню у відповідності до ч. 2 ст.1213 ЦК України буде підлягати ринкова вартість товару на сьогодні, тобто за значно вищими цінами, оскільки з моменту поставки ТОВ "Владар Україна" товару для потреб товариства вже сплинуло понад 6 років.

Призначене на 06.06.2024 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 призначено підготовче засідання у справі №910/5099/24 на 25.06.2024.

07.06.2024 засобами поштового зв`язку від Запорізької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій прокуратура вказує, що порушення ТОВ "Владар Україна" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Філією тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві. З огляду на те, що умисел на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства вбачається саме у діях ТОВ "Владар Україна", передбачити наявність якого у Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" під час проведення процедури закупівлі, укладення та виконання договору не було об`єктивної можливості, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення ч. 3 ст. 228 ЦК України, а саме такий правочин підлягає визнанню недійним, все одержане ТОВ "Владар Україна" за правочином повинно бути повернуто Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду має бути стягнуто в дохід держави. Також прокуратура стверджує, що договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ "Владар Україна" на підставі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України.

14.06.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач-1 вказує, що прокурор, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, не обґрунтував, не довів та не підтвердив належними доказами в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) права та законні інтереси за відновленням яких він звернувся, не обґрунтував безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення, не обґрунтовано та не підтверджено доказами обставин, що визнання недійсним договору стороною якого він не є, призведе до поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, або ж внаслідок чого він зможе набути прав. Відповідач-1 наголошує, що прокуратурою у справі №910/5099/24 не визначено в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, а також в чому полягає неефективність використання бюджетних коштів та шкода бюджету. АТ "Українська залізниця" стверджує, що ні прокуратурою, ні позивачем в позовній заяві не вказано розмір неефективно використаних бюджетних коштів, не доведено обставин щодо невідповідності кількості, вартості або ж якості поставленого товару, розмір збитків, чи інших істотних порушень, які б могли вплинути на виконання умов оспорюваного договору.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 закрито підготовче провадження у справі №910/5099/24; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; запропоновано учасникам справи надати ринкові ціни на товар, який закуповувався у спірний період; призначено розгляд справи №910/5099/24 по суті на 18.07.2024.

16.07.2024 через систему "Електронний суд" від Запорізької окружної прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких прокуратура вказує, що позов не обґрунтовується порушеннями вимог законодавства, що пов`язані із завищенням ціни на товар, який закуповувався у спірний період, з огляду на що, окружна прокуратура не володіє вищевказаними відомостями, а правовими підставами позову прокурора є спотворення закупівлі її учасниками вчиненням антиконкурентних узгоджених дій та, як наслідок, вчинення правочину, який не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, у зв`язку з чим останній має бути визнаний недійсним.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 запропоновано прокурору надати обґрунтування наявності у позивача права подавати такі позови та пояснення щодо ринкової ціни; витребувано у ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" Договір №68-17 від 22.05.2017, укладений з ТОВ "Владар", а також пояснення щодо вибіркової участі в закупівлях, які проводились АТ "Українська залізниця" в 2017 році щодо закупівлі шнура теплоізоляційного базальтового, картону теплоізоляційного базальтового; встановлено строк для надання доказів та відомостей - 5 днів з моменту отримання ухвали суду; попереджено ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" про наслідки ненадання витребуваних судом доказів; оголошено перерву в судовому засіданні до 06.08.2024.

06.08.2024 через систему "Електронний суд" від Запорізької окружної прокуратури надійшла заява, в якій прокуратура вказує, що уповноваженим державою органом здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є саме Державна аудиторська служба України, оскільки вказаний орган уповноважений на здійснення контролю за дотриманням законодавства про закупівлі та стягнення у судовому порядку у дохід держави коштів, отриманих за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства. При цьому, на думку прокуратури, факт проведення чи непроведення моніторингу оспорюваної закупівлі, або здійснення (нездійснення) державного фінансового контролю не перешкоджає реалізації Державною аудиторською службою України повноважень, наділених згідно п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", пп. 4 п. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43. Прокурор звертає увагу суду на численну практику місцевих господарських та апеляційних господарських судів щодо наявності підстав для визнання недійсними результатів проведених процедур закупівель внаслідок порушення його учасниками передбаченого ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" принципу добросовісної конкуренції, а також зазначає, що положення ч. 3 ст. 228 ЦК України пов`язує можливість визнання правочину недійсним саме у разі завідомої суперечності правочину інтересам держави і суспільства при наявності умислу у однієї із сторін. Прокуратура стверджує, що, узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Ріко" та ТОВ "Владар Україна" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції". Вказані порушення свідчать про їх усвідомлене вчинення учасниками закупівлі під час підготовки та участі в тендері, в тому числі ТОВ "Владар Україна", а тому такі дії ТОВ "Владар Україна" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення Філією зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору, а договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ "Владар Україна", на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 повторно витребувано у ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" Договір №68-17 від 22.05.2017, укладений з ТОВ "Владар", а також пояснення щодо вибіркової участі в закупівлях, які проводились АТ "Українська залізниця" в 2017 році щодо закупівлі шнура теплоізоляційного базальтового, картону теплоізоляційного базальтового; відкладено судове засідання на 24.09.2024.

15.08.2024 через систему "Електронний суд" від ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" надійшли витребувані судом докази, а також надано пояснення, що з врахуванням того, що ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" не вигравало тендери і не укладало договорів з АТ "Укрзалізниця", менеджери, які працювали в 2017 році, звільненні з роботи більше як 5 років назад, документи щодо участі в закупівлях в 2017 році на сьогоднішній день не збереглись, то товариство не може надати пояснення щодо подій 7-ми річної давнини. Проте повідомило, що в 2017 році ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" не здійснював поставки теплоізоляційної продукції АТ "Українська залізниця".

26.08.2024 через систему "Електронний суд" від Запорізької окружної прокуратури надійшла заява, в якій прокуратура посилається на судову практику касаційного суду, відповідно до якої у Державної аудиторської служби України наявні права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформовано однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах. Також прокуратура вказує, що при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 долучено подані докази до матеріалів справи; оголошено перерву в судовому засіданні до 10.10.2024.

08.10.2024 через систему "Електронний суд" від Запорізької окружної прокуратури надійшла заява, в якій прокуратура вчергове звертає увагу суду на те, що у справі №910/5099/24 обґрунтовується недійсність Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017 та недійсність Додаткової угоди №1 від 27.12.2017 до договору саме тим, що останні вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому до таких правочинів підлягають застосуванню особливі правові наслідки недійсності саме на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України. Прокурор зазначає, що відповідно до обраного ним способу захисту відповідач-1 не має повертати за спірним договором товар (надані послуги) або його вартість (принцип двосторонньої реституції не застосовується), адже умисел на порушення інтересів держави був наявний лише у однієї із сторін - ТОВ "Владар Україна", тому замість загальної реституції у порядку ч. 1 ст. 216 ЦК України чи інституту набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України), мають застосовуватися спеціальні наслідки недійсності правочину, передбачені, ч. 3 ст. 228 ЦК України.

08.10.2024 через систему "Електронний суд" від Державної аудиторської служби України надійшло клопотання про здійснення розгляду справи №910/5099/24 без участі її представника.

В судове засідання, призначене на 10.10.2024, з`явились прокурор та представники відповідача-1, надали пояснення по суті спору, за змістом яких прокурор позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а представники АТ "Українська залізниця" проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволення.

Позивач та відповідач-2 явку своїх представників в призначене на 10.10.2024 судове засідання не забезпечили, Державна аудиторська служба України просила суд розглянути справу без ї участі, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" про причини неявки своїх представників не повідомило, хоча про місце, дату та час засідання було повідомлене належним чином, що підтверджується наступним.

Так, оскільки відповідач-2 не виконав свого обов`язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 24.09.2024 про повідомлення дати, часу та місця судового засідання була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" 26.09.2024 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02000, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 92), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Однак згідно інформації з пошукової системи Акціонерного товариства "Укрпошта" в Інтернеті поштове відправлення №0600290629923 не вручене під час доставки та було повернуто поштовим відділенням 07.10.2024 до суду із зазначенням причин невручення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Окрім того, вказана ухвала суду від 24.09.2024 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" на електронну адресу - 91825@ukr.net, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та була вручена відповідачу-2 25.09.2024, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (п. 18 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на наведені приписи закону, суд приходить до висновку, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" - 91825@ukr.net є офіційною електронною адресою відповідача-2 у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" ухвала суду від 25.09.2024 була доставлена на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" - 91825@ukr.net 25.09.2024 о 15 год. 05 хв.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ним було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача-2 про призначене на 10.10.2024 судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на приписи ст.ст. 120, 202, 242 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи відсутність від відповідача-2 жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у засідання, в той час як позивач просив здійснювати розгляд справи без участі його представника, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Державної аудиторської служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна".

В судовому засіданні 10.10.2024 судом завершено розгляд справи №910/5099/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора представників відповідача-1, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2017 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Цент забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі картону базальтового та шнура базальтового (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-04-07-000271-a).

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 697 120,56 грн.

З метою участі у вказаній процедурі закупівлі, тендерні пропозиції подані двома учасниками (суб`єктами господарювання) - Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріко".

Цінова пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" склала 693 532,80 грн, а цінова пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріко" - 697 083,84 грн.

Впродовж аукціону ціна тендерних пропозицій зазначених учасників процедури закупівлі UA-2017-04-07-000271-a не змінювалась.

Найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна", в зв`язку з чим, електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Рішенням тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця", оформленим протоколом розгляду тендерних пропозицій від 12.05.2017 №601/138/-17-Т, переможцем процедури закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Владар Україна", тендерна пропозиція якого визнана найбільш економічно вигідною та такою, що відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації АТ "Укрзалізниця" в особі філії "ЦЗВ", в зв`язку з чим між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" укладено Договір поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017 (надалі - Договір).

Специфікацією №1 до Договору передбачено постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" картону базальтового ТК 1-10 "ЖД-базальт" у кількості 828 кв.м. на суму 125 690,40 грн, картону базальтового ТК 1-5 "ЖД-базальт" у кількості 1 935 кв.м. на суму 178 020,00 грн, шнура БТШ-10 "ЖД-базальт" у кількості 828 кг на суму 274 233,60 грн.

Згідно з пунктом 4.3 Договору загальна сума цього договору на момент його підписання складає 693 532,80 грн.

В подальшому, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" укладено Додаткову угоду №1 від 27.12.2017 до Договору (надалі - Додаткова угода №1), якою продовжено строк дії Договору з 31.12.2017 до 31.03.2018, а також включено до Договору Специфікацію №2 на суму 136 620,00 грн (з ПДВ).

Умовами Специфікації №2 передбачено додаткову поставку картону базальтового ТК 1-10 "ЖД-базальт" у кількості 162 кв.м. на суму 24 591,60 грн (без ПДВ), картону базальтового ТК 1-5 "ЖД-базальт" у кількості 387 кв.м. на суму 35 604,00 грн (без ПДВ), шнура БТШ-10 "ЖД-базальт" у кількості 162 кг на суму 53 654,40 грн (без ПДВ). Загальна вартість товару згідно з Специфікацією №2 - 136 320,00 грн з ПДВ.

Згідно зі змістом оприлюдненого звіту про виконання договору про закупівлю, сума оплати за Договором становить 792 570,43 грн, договір виконано обома сторонами.

Факт оплати за Договором поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017 підтверджується інформацією АТ "Райффайзен Банк" від 23.02.2024 №81-15-9/1705-БТ, наданої на запит окружної прокуратури від 16.02.2024 №54-1476ВИХ-24.

Рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2019 №11-рш у справі №02/22-18 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріко" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" вчинили правопорушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених Філією "Центр забезпечення виробництва" на закупівлю картону базальтового та шнура базальтового (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-04-07-000271-a).

Як було встановлено Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, ТОВ "НВП "Ріко" та ТОВ "Владар Україна" пов`язані між собою через фізичних осіб, які протягом здійснення господарської діяльності були їх засновниками (учасниками), керівниками, підписантами або працівниками (пункт 17 рішення); до подання ТОВ "Владар Україна" та ТОВ "НВП "Ріко" своїх пропозицій на торги, такі суб`єкти господарювання були пов`язані господарськими відносинам, що створювало умови для обміну інформацією між ними (пункт 29 рішення).

Адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 29.05.2019 №11-рш у справі №02/22-18 дійшла висновку, що такі дії учасників закупівлі не можуть бути випадковим збігом обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах. Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ "НВП "Ріко" та ТОВ "Владар Україна" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, спотворили результати проведення замовником торгів, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями прокуратури про недійсність Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017 та недійсність Додаткової угоди №1 від 27.12.2017 до договору, оскільки останні вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому до даного правочину підлягають застосуванню особливі правові наслідки недійсності, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" підлягають стягненню на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" 792 570,43 грн, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" одержані нею за рішенням суду грошові кошти у розмірі 792 570,43 грн підлягають стягненню в дохід держави в особі Державної аудиторської служби України

Частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Верховний Суд України у постанові від 13.04.2016 у справі 6-1528цс15 зазначив, що положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Закон України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі в редакції чинній на момент проведення спірної процедури закупівлі), установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 2 цей Закон застосовується:

- до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

- до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Замовниками у відповідності до положень даного Закону є, зокрема, але не виключно - юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відтак, акціонерне товариство "Українська залізниця" в силу положень даного Закону у редакції станом на момент проведення торгів було позбавлене можливості здійснити відповідну закупівлю без здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі у випадках, передбачених цим Законом).

Частина 2 статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає, що замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відміняє торги в разі: відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт і послуг; неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель; порушення порядку оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі, повідомлення про намір укласти договір, передбаченого цим Законом; подання для участі в них менше двох тендерних пропозицій, а в разі здійснення закупівлі за рамковими угодами з кількома учасниками - менше трьох пропозицій; допущення до оцінки менше двох тендерних пропозицій, а в разі здійснення закупівлі за рамковими угодами з кількома учасниками - менше трьох пропозицій; відхилення всіх тендерних пропозицій згідно з цим Законом. Про відміну процедури закупівлі за такими підставами має бути чітко визначено в тендерній документації. Торги можуть бути відмінені частково (за лотом). Замовник має право визнати торги такими, що не відбулися, у разі: якщо ціна найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції перевищує суму, передбачену замовником на фінансування закупівлі; якщо здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили; скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг. Повідомлення про відміну торгів або визнання їх такими, що не відбулися, оприлюднюється в електронній системі закупівель замовником протягом одного дня з дня прийняття замовником відповідного рішення та автоматично надсилається усім учасникам електронною системою закупівель.

Відтак, законодавством передбачені підстави для відміни та визнання торгів такими, що не відбулися, на стадії проведення торгів, а не після укладання договору з визначеним переможцем торгів, встановлення відповідності пропозиції учасника вимогам тендерної документації та вимогам Закону.

Така правова позиція щодо застосування статті 31 Закону висловлена, зокрема у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/6861/17.

В той же час, рішенням Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2019 №11-рш у справі №02/22-18 встановлено, що внаслідок вчинення ТОВ "Владар Україна" та ТОВ "НВП "Ріко" правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" під час проведення процедури закупівлі картону теплоізоляційного базальтового та шнура теплоізоляційного базальтового (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-04-07-000271-а), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

При цьому ч. 5 ст. 13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями, зокрема визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закон України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Перед судом постало питання чи завжди визнання антиконкурентними узгодженими діями (спотворенням результатів торгів у формі, викладеній в рішенні АМКУ щодо відповідача) учасниками публічних закупівель є підставою для недійсності укладеного за результатами торгів правочину з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства.

Таке питання виникло у зв`язку із специфікою проведення публічних закупівель та тим, що для їх проведення на базі системи Prozorro необхідна участь як мінімум двох учасників. Відтак, участь одного учасника призводить до нівелювання таких торгів, що негативно впливає на діяльність замовника закупівлі.

Іншими словами як учасник, так і замовник мають інтерес до участі у торгах як мінімум двох учасників для того, щоб торги відбулися.

Суд не погоджується із твердженням прокурора про те що домовленість двох учасників призвела до "усунення конкуренції", адже ніщо не забороняло будь-якому учаснику зареєструватися та взяти участь у торгах.

Навіть у справах про оскарження торгів, що проводяться за "голландським аукціоном" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб із формування багатомільярдного лоту і значним початковим внеском, стабільна судова практика та позиція Фонду, що обмежень на участь будь-кого немає.

Даний спір змусив суд замислитися над важливим питання публічних закупівель.

Так, з метою дослідження ринкової вартості реалізації відповідного товару заводом-виробником у спірний період, Господарським судом міста Києва протокольною ухвалою від 06.08.2024 витребувано у ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" Договір поставки товару №68-17 від 22.05.2017, укладений з ТОВ "Владар Україна".

Згідно з інформацією, вказаною у Специфікації №1 від 22.05.2017 до Договору поставки товару №68-17 від 22.05.2017, який надано ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів", ціна 1 кв.м. картону теплоізоляційного базальтового ТК-1-5 складала 57,00 грн без ПДВ (за спірним договором - 92,00 грн/1 кв.м. без ПДВ), 1 кв.м. картону теплоізоляційного базальтового ТК-1-10 - 94,50 грн (за спірним договором - 151,80 грн/1 кв.м. без ПДВ), 1 кг шнура теплоізоляційного базальтового БТШ-10 - 230,00 грн без ПДВ (за спірним договором - 331,20 грн/кг без ПДВ).

Поза увагою суду не залишилась та обставина, що обсяг закупівлі ТОВ "Владар Україна" у ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" картону та шнура за Специфікацією №1 від 22.05.2017 до Договору поставки товару №68-17 від 22.05.2017 дорівнює обсягу закупівлі Акціонерним товариством "Українська залізниця" у ТОВ "Владар Україна" за Специфікацією №1 до Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, тому суд дійшов висновку, що поставлений ТОВ "Владар Україна" АТ "Українська залізниця" перед цим був придбаний відповідачем-2 у ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів".

Із наведеного вбачається, що ціни заводу-виробника відповідної аналогічної продукції (яка була закуплена відповідачем-2 для постачання відповідачу-1 на виконання Договору) значним чином відрізняються від цін, встановлених ТОВ "Владар Україна" під час спірної процедури закупівлі.

Чому виробник картону, який продає товар за ціною, значно меншою ніж відповідач-2, не взяв участь у публічній закупівлі? В тому випадку коли він брав участь у закупівлі Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" 02.12.2016 (пропонував цінову пропозиція в двічі меншу ніж ТОВ "Владар Україна" за спірним Договором), торги не відбулися, а відтак Залізниця не могла не знати про ціну продажу аналогічного товару виробником.

Представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" стверджує, що законодавство про публічні закупівлі забороняє придбання товару без застосування процедури закупівлі, передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі".

Суд погоджується із недосконалістю передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" інструментів проведення закупівлі, за яких замовник, знаючи про ринкову ціну товару, змушений обирати переможця серед осіб, що взяли участь у закупівлі. Зрозуміло, що за певних обставин замовник наділений правом скасувати закупівлю, проте як бути із ситуацією коли товар, робота, послуга потрібні терміново, і де гарантія того, що у наступній закупівлі візьмуть участь інші учасники.

Прикро, що за певних обставин, законодавець не наділив добросовісного замовника публічної закупівлі правом прямої закупівлі товару за умови досягнення значної економії державних коштів.

Наведені тези підсилюють впевненість суду у власному висновку про те, що сама по собі змова для участі в торгах може бути націлена на те, щоб торги відбулися та не обтяжена наміром надмірно збагатитися на державі.

Тому суд не зміг себе переконати у тому, що сам факт змови Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріко" якимось чином вплинули на бездіяльність необмеженої кількості суб`єктів господарювання (в т.ч. виробника товару - ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів") на участь у спірних торгах та є визначальним (самодостатнім) для недійсності спірного правочину.

Разом із цим, для відповіді на поставлене питання та чіткого розуміння обставин за яких суд може приходити до висновку про суперечність закупівлі інтересам держави, варто дослідити законодавство та зрозуміти у чому ж проявляються такі інтереси держави.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі".

За приписами ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Системний аналіз положень закону дає підстави для висновку, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, або дотримання передбачених у законі процедур, а в першу чергу для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Тобто метою проведення публічної закупівлі є найефективніше витрачання державних коштів, по-простому: придбання товару, роботи, послуги найдешевше.

Сутність механізмів та інструментів закупівлі лише забезпечують досягнення вказаної мети, та саме по собі не становить інтерес держави. Тут мова йде не про інтерес держави у дотриманні будь-якої норми закону, а звуженого економічного інтересу держави, для захисту якого запроваджені публічні закупівлі.

Суд наводить простий приклад, який сторонньому спостерігачу дозволить зрозуміти логіку суду. Припустимо, Товариство з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріко" при вчиненні аналогічних дій (які встановлені рішенням АМКУ) продали б картон теплоізоляційний базальтовий ТК-1-5 по ціні 45,00 грн/1 кв.м., картон теплоізоляційний базальтовий ТК-1-10 по ціні 90,00 грн/1 кв.м., шнур теплоізоляційний базальтовий БТШ-10 по ціні 200 грн/кг, при ціні виробника на картон теплоізоляційний базальтовий ТК-1-5 складала 57,00 грн/1 кв.м. без ПДВ, на картон теплоізоляційний базальтовий ТК-1-10 - 94,50 грн/1 кв.м., на шнур теплоізоляційний базальтовий БТШ-10 - 230,00 грн/кг без ПДВ, і не змагалися щодо зміни ціни.

За цих обставин, мало б місце порушення деяких механізмів закупівлі та узгодженість дій, проте така узгодженість не суперечила б меті публічної закупівлі, адже мала б наслідком придбання товару за цінами дешевше ринкових.

Таким чином, порушення умов закупівлі (навіть встановлені органами АМКУ) без аналізу співвідношення ціни закупленого товару, роботи, послуги з ринковими цінами, не є достатньою підставою для висновку про суперечність правочину інтересам держави і суспільства.

Перше за все суд визнає, що - мета господарської діяльності націлена на одержання прибутку.

А відтак, кожен суб`єкт господарювання, який бере участь у закупівлі має мету одержати прибуток, а у даному випадку продати товар дорожче чим купив.

В аспекті вирішення даного спору, на думку суду, важливим є, рівень маржі (прибутковості) Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" від даної операції.

Здійснюючи аналіз спірної закупівлі судом встановлено, що ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" продало Товариству з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" товар (який в подальшому був поставлений Акціонерному товариству "Українська залізниця" згідно Договору) по ціні майже вдвічі меншій, ніж ціна, по якій відповідачем-2 було поставлено цей же товар відповідачу-1.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" продало за спірним договором товар майже вдвічі дорожче ніж купило його у виробника, а тому судом констатується порушення мети Закону України "Про публічні закупівлі" щодо найефективнішого витрачання коштів, що суперечить економічним інтересам держави.

Наведене у поєднанні із встановленим АМКУ фактом змови учасників спірних торгів є підставою для недійсності.

Наступне питання, яке постало перед судом: чи договір недійсний повністю чи у частині ціни, яку заплатила Залізниця, що перевищує ринкову ціну товару.

По-перше, суд не може не згадати сформовану практику вирішення аналогічних спорів щодо поставки ковідних та військових товарів в частині включення до ціни товару суми ПДВ (при звільнення законом такої закупівлі від цього податку).

Згідно із усталеною позицію Верховного Суду в таких випадках суди визнають недійсним договір в частині ціни товару (включення ПДВ) та стягують цю суму з постачальника.

По суті у наведеній категорії справ суди встановлюють порушення норм законодавства щодо включення до ціни товару суми ПДВ, хоча закон не передбачав такого включення.

Тобто має місце порушення законодавства (в т.ч. про публічні закупівлі), яке призводить до завищення витрат державних коштів.

Схожі обставини встановлені судом у даній справі.

По-друге, ніким не ставиться під сумнів факт необхідності товару Акціонерному товариству "Українська залізниця", а також те, що такий товар спожито відповідачем-1.

Судом враховуються висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (в тому числі, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), відповідно до яких відсутні підстави для визнання недійсним договору підряду, у разі коли підрядні роботи виконані та відповідно є неможливим приведення сторін у попередній стан та повернення коштів (наприклад, постанови від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, від 30.06.2022 у справі №927/774/20).

У наведених справах також не заперечувалися порушення законодавства про публічні закупівлі.

По-третє, щодо наслідків висновку про недійсність договору в цілому.

Прокурор посилається на частину 3 статтю 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Прокурор просить стягнути всі сплачені кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного бюджету України.

Разом із цим, буквальне тлумачення частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України (у разі якщо суд погодиться із доводами прокурора) виглядає таким чином:

- при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні (Товариство з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" повертає Акціонерному товариству "Українська залізниця" кошти);

- а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (оскільки Акціонерне товариство "Українська залізниця" одержала картон та шнур, то саме він за логікою прокурора має бути стягнутий в дохід держави);

- словосполучення "або належне їй на відшкодування виконаного" застосовується тоді, коли оспорюваний договір не виконаний обома сторонами, а наприклад якби Акціонерне товариство "Українська залізниця" сплатила кошти, проте не одержала б товар. Саме у такому випадку за буквальним тлумаченням норм частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України підлягали б стягненню з Акціонерного товариства "Українська залізниця" гроші, а не товар.

Прикметно, що товар у Акціонерного товариства "Українська залізниця" відсутній, а для його придбання необхідно проводити нову закупівлю. Очевидно, що вартість такого товару на сьогодні у гривневому еквіваленті значно перевищує суму сплачених коштів.

По-четверте, повертаючись до суперечності інтересам держави, суд зупиняється на позиції, що інтересам держави суперечить не сама закупівля.

Державі був потрібен товар, а закупівля була оголошена в передбаченому законом порядку.

У разі, якби на торги зареєструвалось ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" і запропонувало ціни, що були вказані у Договорі поставки товару №68-17 від 22.05.2017 (за якими цей товар був придбаний відповідачем-2), то такі торги б відповідали інтересам держави - придбати картон якнайдешевше.

Відтак, правочин суперечить інтересам держави виключно у частині суми перевищення ціни товару, на яку збагатилось Товариство з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" - різниця між ціною покупки у ТОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" та ціною продажу Акціонерному товариству "Українська залізниця".

Однозначно, держава б ніколи не придбала такий товар за 0 гривень, оскільки існує собівартість його виробництва та ринкова ціна. Відтак застосування по суті санкції у вигляді стягнення із постачальника (навіть і не добросовісного) повної вартості товару (суму витрат на його придбання та суму додаткової націнки), за умови, що держава такий товар одержала і спожила є надмірним вручанням у право власності особи.

Таке стягнення, на думку суду, суперечить сутності статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства,

Загальні засади недійсності договорів та правові наслідки визначені ст. 215 Цивільного кодексу України, в якій закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Господарський кодекс України у статті 180 деталізував істотні умови господарського договору.

Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

В той же час, суд виходить з того, що приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати.

Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин.

Відтак, законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Враховуючи, що ціна Договору, укладеного між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Владар Україна", сформована з урахуванням порушення ТОВ "Владар Україна" Закону України "Про захист економічної конкуренції", що підтверджено рішенням АМКУ від 29.05.2019 №11-рш та рішеннями Господарського суду Запорізької області від 29.01.2020 у справі №908/3358/19 і від 09.01.2020 у справі №908/3097/19, суд дійшов до висновку про можливість визнання недійсним Договору в частині різниці ціни за одиницю відповідного товару над ринковою, яка встановлена судом на підставі договірної ціни ТОВ "ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (виробника товару).

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, оскільки ТОВ "Владар Україна" отримало від АТ "Укрзалізниця" на підставі Договору грошові кошти у розмірі 792 570,43 грн з урахуванням ціни договору, яка була сформована сторонами внаслідок порушення ТОВ "Владар Україна" приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача-2 безпідставно набутих коштів в сумі 285 822,00 грн, оскільки неповернення ТОВ "Владар Україна" зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення ТОВ "Владар Україна" за рахунок АТ "Укрзалізниця" поза підставою, передбаченою законом.

Визначаючи ринкову вартість спірного товару та суму коштів, яка безпідставно включена у вартість товарів за Договором і підлягає поверненню, суд виходив із вартості товару, яка була вказана у Специфікації №1 від 22.05.2017 до Договору поставки товару №68-17 від 22.05.2017.

Таким чином, грошові кошти в сумі 285 822,00 грн визнаються такими, що були безпідставно одержані ТОВ "Владар Україна", підстава їх набуття відпала, а тому ТОВ "Владар України" зобов`язане їх повернути АТ "Укрзалізниця", що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

В той же час, враховуючи специфіку спірних правовідносин, не підлягає застосуванню до останніх двостороння реституція, передбачена частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, оскільки судом в силу відповідних приписів законодавства визнано недійсними лише окремі пункти Договору в частині ціни за одиницю товару. Відтак, кількість товару, передбачена умовами укладеного між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Владар Україна" Договору не змінюється та не підлягає поверненню пропорційно до грошових коштів, які підлягають стягненню з ТОВ "Владар Україна" на користь АТ "Укрзалізниця".

Щодо порушення інтересів держави та підстав представництва інтересів прокурором суд зазначає таке.

Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою прокурор виходив з того, що уповноваженим державою органом здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є саме Державна аудиторська служба України, оскільки вказаний орган уповноважений на здійснення контролю за дотриманням законодавства про закупівлі та стягнення у судовому порядку у дохід держави коштів, отриманих за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства. Наведене жодним учасником справи не оспорювалось.

Листом вих. №54-379ВИХ-24 від 11.01.2024 Запорізька окружна прокуратура повідомила Державну аудиторську службу України про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ "Владар Україна". Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом вих. №000500-17/1355-2024 від 31.01.2024 Державною аудиторською службою України повідомлено, що у органу державного фінансового контролю відсутні підстави для вжиття заходів шляхом звернення до суду з позовом щодо визнання недійним вказаного Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017.

Суд погоджується з доводами прокуратури, що з наданої Державною аудиторською службою України відповіді на лист вбачається, що орган державного фінансового контролю не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, викладених у листі окружної прокуратури, не звернувся до суду з необхідним позовом, а також не проінформував про заплановані заходи задля усунення порушень вказаних інтересів держави, в тому числі щодо проведення моніторингу вказаної процедури закупівлі, перевірки закупівлі тощо, а також конкретні строки їх вжиття.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, а також у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 16.07.2021 у справі №917/644/18 та від 09.02.2022 у справі №922/2399/21.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурором належним чином було підтверджено бездіяльність компетентного органу, який знав про порушення інтересів держави, однак не звертався до суду з відповідним позовом та не визнавав відповідного порушення.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин позовні вимоги першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача-2 з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього.

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 4.3 Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" (02000, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 92; ідентифікаційний код 39290839), в частині включення до ціни договору суми у розмірі 238 755,60 грн.

3. Визнати недійсним пункт 1 Додаткової угоди №1 від 27.12.2017 до Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладеної між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" (02000, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 92; ідентифікаційний код 39290839), в частині включення до ціни Специфікації №2 суми у розмірі 47 066,40 грн.

4. Визнати недійсним пункт 2 Додаткової угоди №1 від 27.12.2017 до Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017, укладеної між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владар Україна" (02000, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 92; ідентифікаційний код 39290839), в частині включення до пункту 4.3 Договору поставки №ЦЗВ-02-02817-01 від 31.05.2017 ціни товари у розмірі 285 822,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Владар Україна" (02000, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 92; ідентифікаційний код 39290839) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) кошти у розмірі 285 822 (двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн 00 коп. Видати наказ.

6. В іншій частині у задоволенні позову першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Владар Україна" (02000, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 92; ідентифікаційний код 39290839) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А; ідентифікаційний код 02909973) судовий збір у розмірі 10 343 (десять тисяч триста сорок три) грн 33 коп. Видати наказ.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 01.11.2024.

Суддя Р.В. Бойко